ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. СТАН І ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ…………………………………………………………………...……13
1.1. Роль і значення інноваційного потенціалу в економічному розвитку регіонів…….......………………...................................................................13
1.2. Умови й основні тенденції інноваційного розвитку...…………..……..35
1.3. Порівняльні особливості інноваційних процесів у регіонах України………………………………............……………..………….…....56
Висновки до розділу 1…………….…....…...……………………………..….....79
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ОЦІНКИ Й ПРОГНОЗУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ……………………………………………...................................82
2.1. Вибір показників оцінки інноваційного потенціалу регіонів....................82
2.2. Алгоритм формування рейтингових оцінок інноваційного потенціалу регіонів……....………………...……..………………………………..….…94
2.3. Інноваційні особливості розвитку галузей і модель взаємозв'язку галузевих і регіональних показників……....………………...…………111
Висновки до розділу 2………….………………………...…........…………….124
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ В РЕГІОНАХ…………………………………………………………...……….127
3.1 Базові й інтегральні оцінки інноваційного потенціалу регіонів України………........………………………………………………..……...127
3.2 Порівняльні характеристики інноваційного потенціалу в основних галузях промисловості....………………………………………..…..……143
3.3 Прогнозування рівня інноваційного потенціалу на основі факторних експериментів………............................................…………………….......149
3.4 Організаційно-інформаційне забезпечення інноваційного розвитку регіонів ……………....……………………………….................................159
Висновки до розділу 3………….………………………………………………175
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...…………...………...……………..184
ДОДАТКИ………………….……………………………………………..…….199

ВСТУП

Актуальність теми. В світовому економічному просторі відбувається складний за своєю природою перехід від індустріального технологічного устрою до постіндустріального, тобто до формування інформаційного суспільства в якому домінуючу роль рушійних сил розвитку беруть на себе високі технології, інформатизація й економіка знань. В економічній науці ця нова парадигма отримала визначення як інноваційний шлях розвитку. З урахуванням світових тенденцій уряд України поставив за мету трансформувати весь спектр економічних можливостей і відносин держави відповідно до обраного курсу інноваційного розвитку. Проте державна політика зіткнулася з багатоскладністю як власне економічних трансформацій і реформ, так і з численними внутрішніми суперечностями, більшість з яких найгостріше проявляють себе на регіональному рівні, де саме й відбувається об'єднання первинних ланок виробництва, первинних ринків і первинних систем територіального управління. У таких умовах регіональна політика набуває особливого статусу провідника реформ, а її функціональні механізми й програми претендують на роль головних інструментів управління розвитком регіонів і країни в цілому.
Природно, що до такого повороту подій економічна наука виявилась недостатньо підготовленою, і сьогодні існує певний розрив між практикою «прискорених змін» та науковим забезпеченням цих процесів. Для скорішого вирішення невідкладних наукових завдань економічного розвитку бракує якісної інформації, не сформовано нові концепції регіонального саморозвитку, зокрема відповідальності регіонів за стан своїх внутрішніх ринків і забезпечення власної конкурентоспроможності, відсутній апробований досвідом інструментарій управління інноваційними процесами та відносно низький рівень професіоналізму. Низка вдалих структурних реорганізацій, перших успіхів у сфері інновацій і практичних заходів з налагодження інноваційного бізнесу дозволили подолати економічну кризу в країні, але стратегії й механізми її розвитку на перспективу практично не розроблені. У першу чергу це стосується визначення інноваційного потенціалу регіону. Теоретичні й прикладні аспекти активізації інноваційної діяльності на державному і регіональному рівні досліджені в наукових працях відомих вчених і практиків: О. Амоші, А. Ачкасова, П. Бубенка, В.Геєця, З. Герасимчук, А. Голикова, Б. Данилішина, М. Долішнього, М.Кизима, Г. Ковалевського В. Коюди, Б. Малицького, В. Онищенка, Г.Онищука, В. Семиноженка, В. Соловйова, В.Торкатюка, М. Чумаченка, Л.Шутенка та інших вчених. Дослідженнями вітчизняних вчених Є.В. Лапіна, К.В. Павлова та інших [1, 2] запропоновано базові орієнтири для оцінки загального економічного потенціалу регіону. Є позитивні результати щодо визначення експортного потенціалу у роботах В.М. Геєця, А.С. Кривцова [3, 4, 5], розроблено наукові підходи й рекомендації щодо оцінки конкурентоспроможності країни в цілому або окремого підприємства [6]. Ці наукові доробки є підставою для подальшого розвитку наукових знань про стан складних інтегральних об'єктів економічної природи. Проте в цілому проблема оцінки інноваційного потенціалу як комплексного і найбільш ефективного ресурсу розвитку регіонів залишається відкритою. Вона сьогодні набуває ще більшої гостроти й актуальності, оскільки її неопрацьованість стає гальмуючим чинником практики розробки проектів, програм і сценаріїв соціально-економічного розвитку регіонів. Щоб ці програми мали високий рівень якості, необхідна достовірна оцінка початкової бази планування, в нашому випадку – інноваційного потенціалу регіонів України. Ця нагальна потреба та її розв’язання в методичному й науково-практичному плані стала підставою і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики держбюджетних науково-дослідних робіт Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ”, тематичних планів Міністерства освіти і науки України, зокрема „Дослідження й моделювання впливу фінансових механізмів на ефективність виробництва в аерокосмічній техніці» (РК 0103U005067); «Організація внутрішньо-фірмового фінансового планування на підприємствах наукоємного виробництва» (РК 0106U001066). При цьому автором запропоновано й розроблено моделі й методи оцінки інноваційного потенціалу підприємств аерокосмічної галузі. Результати дисертаційного дослідження також були складовою частиною наукових розробок Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України з теми «Організаційно-економічні основи формування та реалізації регіональної інноваційної політики (на прикладі Харківської області)» (РК 0106U003478).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування й розробка науково-методичних рекомендацій з удосконалення інструментарію оцінювання інноваційного потенціалу регіонів.
Для досягнення означеної мети в роботі поставлено й вирішено такі теоретичні й практичні завдання:
1. Теоретико-методична постановка проблеми оцінювання потенціалу регіонів та інноваційного потенціалу зокрема.
2. Уточнення наукової термінології у сфері розробки інноваційної стратегії розвитку регіонів.
3. Обґрунтування концепції інноваційної діяльності як радикального чинника економічного зростання.
4. Обґрунтування вибору показників оцінки інноваційного потенціалу, їх групування і включення до інтегральних схем оцінки.
5. Розробка алгоритмічних схем оцінювання інтегральних і базових показників інноваційного потенціалу регіонів за основними компонентам інновацій.
6. Розробка методів прогнозування інноваційно-інвестиційних процесів на основі використання кластерного аналізу з урахуванням взаємозв’язку регіональних і галузевих пропорцій.
7. Проведення розрахунків інноваційного потенціалу регіонів України на базі статистичних даних і відповідне їх позиціювання.
8. Оцінка впливу показників інноваційного потенціалу на інтегральний показник динаміки розвитку регіону за період 2004 – 2006 рр.
9. Розробка нової методики оцінки й прогнозування розвитку інноваційного потенціалу на прикладі Харківського регіону.
10. Розробка рекомендацій щодо інформаційно-організаційного забезпечення інноваційних процесів в регіонах шляхом удосконалення існуючої системи управління.
Об’єктом дослідження обрано інноваційні процеси регіонального рівня.
Предмет дослідження – структура інноваційного потенціалу й інформаційна база інноваційного розвитку, методи, алгоритми й показники оцінювання інноваційного потенціалу регіону, технології управління економічним розвитком регіонів.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є методологія і загальнонаукові принципи здійснення комплексних економічних досліджень, система економічних законів трансформаційного етапу розвитку й категорій ринкової економіки, що визначають методи дослідження інноваційно-інвестиційних процесів на регіональному рівні, теорія інноваційного розвитку економіки, фундаментальні труди вітчизняних і закордонних учених з питань управління інноваційним розвитком. У процесі проведення досліджень, обґрунтування висновків і рекомендацій використано інформаційну базу, основу якої становлять закони України, матеріали Державного комітету статистики України.
У роботі використано: методи спостереження, логічного аналізу, історичного і ситуативного підходу – для постановки проблеми і вивчення об’єкта дослідження; відбіркового анкетування, перевірки гіпотез – для виявлення думки вчених і спеціалістів про особливості інноваційного процесу в Україні; статистичні методи аналізу – при оцінці інноваційного стану регіонів; системно-структурного аналізу – для вибору показників оцінювання; таксонометричний метод – при розробці екноміко-математичного апарату для розрахунку показників рівня інноваційного потенціалу регіонів і галузей; ітеративний метод кластерного аналізу середніх – при групуванні регіонів і галузей за рівнем інноваційного потенціалу; метод аналізу ієрархій і ранжування – для визначення комплексного критерію вибору стратегій розвитку; графічний і графіко-аналітичний – для наочного зображення системних уявлень при моделюванні структур, взаємозв’язків і процесів регіонального інноваційного розвитку.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні комплексу теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу окремого регіону і має своїм змістом таке:
удосконалено:
– методичний підхід до оцінювання інноваційного потенціалу регіону й принципи вибору показників оцінки, що базуються на визначенні механізмів взаємодії інноваційних тенденцій в соціально-економічному розвитку й структурних характеристиках інноваційного потенціалу. Структуру потенціалу, на відміну від існуючих підходів, подано автором як дворівневу ієрархічну конструкцію, де на першому (зовнішньому) рівні взаємодіють фактори регіональної політики, економіки знань та інвестиційний клімат в регіоні, а на другому (внутрішньому) – людський капітал, високі технології, науково-освітній потенціал, інноваційний менеджмент і регіональна інфраструктура;
– систему показників інноваційного потенціалу, до якої на відміну від традиційного набору включено крім кількісно вимірюваних (чисельність співробітників, зайнятих в інноваційній сфері, витрати на науку й освіту, обсяги випуску інноваційної продукції та ін.) показники якісної оцінки стану регіону (конкурентні переваги, інвестиційний клімат, підтримка експорту, рівень розвитку бізнес-середовища та ін.). Якісні показники враховуються за допомогою коефіцієнтів коригування базової величини потенціалу за результатами експертного оцінювання;
– наукове обґрунтування особливостей адаптації таксонометричного методу рейтингового ранжування регіонів за рівнем інноваційного розвитку на основі визначення домінантних факторів впливу на інтегральний показник інноваційного потенціалу. На відміну від традиційного таксонометричного аналізу, запропоновано й реалізовано ітераційний алгоритм проведення розрахунків показників, ієрархічно взаємозв’язаних за рівнем узагальнення, що дозволяє врахувати більший набір суттєвих характеристик інноваційного потенціалу та покращити кінцеві результати оцінювання;
– наукові методи й інструментарій одержання якісної інформації у сфері оцінювання інноваційного потенціалу шляхом поєднання в одній методиці елементів експертного опитування й соціологічного дослідження. Такий підхід порівняно з існуючими дозволяє одержувати не тільки інформацію для коефіцієнтних коригувань потенціалу й оцінки вагомості факторів впливу, але й інформацію щодо перевірки гіпотез (сценаріїв) інноваційного розвитку й уявлень респондентів на основі кластерних угруповань;
дістало подальший розвиток:
– уявлення про регіон як економіко-просторовий об’єкт інноваційного розвитку, що ґрунтується на використанні сучасних концепцій просторового розвитку, корпоративної цілісності й залежності від механізмів розвитку. На відміну від існуючих підходів в авторській інтерпретації поняття „регіон” акцент зміщено з показників потенціалу на механізм його використання та доведено, що в економічному змаганні регіонів перемагають ті з них, які впроваджують ефективні механізми розвитку;
– механізми оцінки й прогнозування розвитку інноваційного потенціалу на основі адаптації методу факторних експериментів для аналізу економічних процесів. Особливість запропонованого методу факторних експериментів полягає в тому, що в ньому задіяно інформаційні дані різних періодів часу і різного рівня нормування (верхня й нижня межі ймовірності), що дозволило за результатами практичних опробувань розробити емпіричну розрахункову формулу, яка відображає взаємозв’язок між параметром оптимізації (обсягом інноваційної продукції) і вибраними факторами експерименту (кількістю інноваційно активних підприємств, кількістю освоєної інноваційній продукції та загальним обсягом інноваційних витрат);
– організаційно-інформаційну складову регіонального інноваційного розвитку, яка у сукупності забезпечує: зв’язок регіональної інноваційної системи з її моніторингом і базою даних інноваційного потенціалу; використання графо-аналітичного інструментарію для очного відображення логічних зв’язків і структурних пропорцій інноваційного потенціалу; функціональні задачі системи управління інноваційним розвитком регіону, що підвищує загальний рівень взаємодії показників потенціалу з механізмами досягнення структурної збалансованості регіону й пропорціями галузевої структури;
– методи експертної оцінки інноваційних ситуацій і процесів із застосуванням елементів соціологічного дослідження для більш комплексного аналізу інноваційного розвитку як сучасного явища впливу на соціум, економіку й способи здійснення революційних трансформацій. Доказано, що використання цього інструментарію розширює можливості інформаційного й логістичного забезпечення процесів інноваційного розвитку регіонів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виконані в дослідженні обґрунтування й розробки доведено до рівня конкретних методичних і практичних рекомендацій, алгоритмів проведення розрахунків, реальних схем і моделей, спрямованих на вдосконалення практики оцінки інноваційного потенціалу, методів формування стратегічних планів розвитку, узгодження галузевих і територіальних програм на базі оцінок інноваційного потенціалу регіонів.
Запропоновані у дисертації розробки, що мають прикладний характер, набули практичного використання в наукових досягненнях Північно-Східного наукового центру НАН і МОН України (у процесі реалізації науково-дослідної теми «Організаційно-економічні основи формування та реалізації регіональної інноваційної політики (на прикладі Харківської області)» (РК 0106U003478), Харківської обласної державної адміністрації «Головне управління зовнішньоекономічних зв'язків і європейської інтеграції» (довідка № 01-06/549 від 06.07.07); Ради з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харків (довідка № 4/07 від 06.07.07); Харківського державного авіаційного виробничого підприємства (довідка № 44/12 від 10.07.07).
Окремі положення дисертації використано також у навчальному процесі на кафедрі „Фінанси” Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського „ХАІ” при викладанні дисципліни «Інвестиційний аналіз».
Особистий внесок здобувача полягає в розробці методичних рекомендацій щодо розрахунку показників інноваційного потенціалу регіонів і галузей промисловості, на підставі яких отримано регіональні й галузеві рейтинги, обґрунтувано взаємозв'язки регіонального й галузевого аналізу інноваційного потенціалу та проведено адаптації методу факторних експериментів для прогнозування розвитку інноваційного потенціалу.
Дисертація є самостійною науковою роботою. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті положення, що є результатом особистого дослідження автора. Особистий внесок автора в ці спільні публікації відображено в списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційної роботи доповідались і дістали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток обліку й аудиту як основи інформаційно-аналітичної системи підприємства» (м. Харків, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки й підприємництва» (м. Алушта, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваціями» (м. Москва, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки й управління підприємствами» (м. Жовті Води, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Інтегральні комп'ютерні технології в машинобудуванні» (м. Харків, 2004, 2006 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми науки і практики» (м. Харків, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження – теорія й експеримент» (м. Полтава, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Устойчивое развитие городов. Управление проектами и программами городского и регионального развития» (м. Харків, 2008), Міжнародній науково-практичній конференції «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2008).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 21 наукових працях, серед яких 11 статей в наукових журналах, 10 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 6,02 ум.-друк. арк., з яких авторові належать 4,37 ум.-друк. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 183 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 29 таблиць, 47 рисунків, 11 додатків, список використаної літератури зі 171 джерела.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні набули подальшого розвитку теоретичні й методичні підходи, що вирішують важливе наукове завдання обґрунтованого оцінювання інноваційного потенціалу регіонів та органічне включення цих оцінок до механізму управління регіональним розвитком. Основні висновки та рекомендації за результатами наукового дослідження полягають у такому.
1. Узагальнено теоретико-методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу регіонів і формування сучасних технологій управління інноваційними процесами на регіональному рівні. У цьому напрямку досліджень обґрунтовано, що соціально-економічна нерівновага в розвитку регіонів, зокрема існуючі територіальні диспропорції, є об’єктивною закономірністю економічної природи, глибинним внутрішнім фактором суспільного розвитку на інноваційних принципах, тому в історичному контексті причини, як і наслідки такої нерівноваги, ліквідувати повністю неможливо, але відповідна політика вирівнювання регіональних диспропорцій є очевидною.
2. У дослідженні проведено уточнення категорійного апарату проблеми регіонального інноваційного розвитку, зокрема внесено наукові корективи у визначення поняття „потенціал регіону” як категорії, що містить ресурси, можливості виробництва і рівень розвитку системи управління, поняття „інноваційний розвиток” як категорії, що характеризує такий процес, результатом якого є суттєве оновлення якісних показників не тільки виробничої системи, але й системи управління, організаційного устрою, поняття „оцінювання” як складного пізнавального процесу й особливої функції в механізмі управління розвитком.
У задачах оцінювання інноваційного потенціалу й прийняття рішень щодо розроблення програм соціально-економічного розвитку регіонів з’ясовано вимоги стосовно якості вхідної інформації та корисності використання експертних методів оцінювання поряд із статистичними даними.
3. У дослідженні доведено, що регіональна система як певний об’єкт оцінювання має складну структуру, що містить окрім кількісно вимірюваних показників (виробничі потужності, затрати на інновації, кількість наукових працівників та ін.) ще й такі, що не мають чіткого алгоритму вимірювання (інтелектуальний капітал, інвестиційний клімат, конкурентоспроможність). Для розвитку цього висновку автором покладено структурні схеми й моделі „впливу на потенціал умов середовища” й „впливу факторів невизначеності й непрогнозованості на стан регіону” та „дворівневу модель формування структури інноваційного потенціалу”. Ці моделі розкривають структуру елементів потенціалу та його зв’язки в системі „регіон – середовище”, що дозволяє більш комплексно й обґрунтовано розробляти й здійснювати дослідження потенціалу і використання цих оцінок в практиці удосконалення регіональної системи управління.
4. Виходячи з аналізу світових тенденцій інноваційного розвитку і принципових положень Національної концепції українського прориву, дисертантом проведено аналітичні дослідження, які визначають місце України у світовому інноваційному просторі. Визначено основні ситуативні й ресурсні протиріччя, що об’єктивно вплинули на загальний інноваційний стан економіки країни. Виділено національні пріоритети (ресурсний, індустріальний, науково-інтелектуальний) і фактори, що стримують їх реалізацію (недосконалість програм інноваційного розвитку, неефективна структура інвестицій одночасно з їхнім низьким загальним обсягом, несприятливий інвестиційний клімат, недоліки в системі управління). Формування внутрішніх умов інноваційного розвитку відтворено на модельному рівні, де першочергову увагу приділялося ринку інновацій, попиту на інновації та вдосконаленню кластерних зон пріоритетного розвитку. Обґрунтовано, що, маючи стимулююче значення (або гальмуючий вплив), економічна система регіону ставить перед інноваційним менеджментом низку завдань різнопланового характеру. З розглянутих дисертантом вісімнадцяти структурних секторів формування інноваційних умов розвитку більше половини справляють негативний вплив на інноваційний процес. З урахуванням цього автором запропоновано будувати моделі інноваційного розвитку регіонів на принципах ставлення до інновацій як до особливого ринкового товару, який, виходячи на відкритий ринок, свідомо перемагає і в технологічному, і в економічному змаганні. Одночасно з уточненням наукових положень та характеру зв’язків інноваційного розвитку з відповідним потенціалом і механізмами управління дисертант довів, що інновації справляють значно більш глибокий вплив на економіку й суспільство, вони активно формують власне механізм розвитку, і це потребує кардинального оновлення системи методичного забезпечення оцінки інноваційного потенціалу.
5. З цією метою було проведено цільове соціально-експертне дослідження за участі широкого кола вчених, викладачів вузів, фахівців у галузі економіки й управління, яке показало зростання уваги до проблематики інноваційного розвитку, надало цінної для наукової аргументації інформації щодо уявлень про інноваційні тенденції та процеси й оцінки їхнього впливу на економіку. Експертним опитуванням встановлено пріоритетні сфери економіки розвитку Харківського регіону, розкрито причини, що стримують інноваційну активність. На їх основі дисертантом розроблено концептуальні положення щодо оцінювання потенціалу та вибору показників інноваційного потенціалу, особливо таких, які розкривають суттєві змістовні сторони потенціалу в умовах невизначеності інформаційної бази й нестабільності тенденцій економічного зростання.
6. Здійснено аналіз використовування в практиці регіонального управління показників інноваційного потенціалу й розвитку. Обґрунтовано авторський науковий підхід до вибору системи показників, що базуються на світовій практиці таких оцінок, наукових рекомендаціях учених і фахівців та дослідженні структури потенціалу й на реальних умовах його використання. При формуванні системи оцінювання показників доведено ефективність застосування експертних оцінок. Як основні складові показники розробленої моделі оцінювання інноваційного потенціалу прийнято інтегральні показники: готовність регіону до впровадження інновацій, використання науково-технічних ресурсів, інвестиційна підтримка інноваційного розвитку. До групи оцінюваних показників якісного змісту входять: оцінки експортного потенціалу, конкурентоспроможності, інвестиційного клімату й унікальних ресурсів регіону. Розроблено структурну модель інтеграції первинних (базових) показників в систему оцінювання вищого рангу з побудовою єдиного інтегрального показника.
7. Загальну модель оцінювання подано як систему рейтингових діаграм і запропоновано для реалізації через такі етапи: формування матриці вихідної інформації, розрахунок базових показників, нормування показників, розрахунок точки еталона, розрахунок інтегральних показників. Застосовані прийоми коригування базових даних на відповідні коефіцієнти впливу, методи графоаналітичного подання результативної інформації інноваційного потенціалу, прийоми кластеризації об’єктів розширюють рамки аналітичної роботи й змістовні уявлення щодо оцінок потенціалу.
8. У процесі дослідження досягнуто мети поєднання інноваційних оцінок регіонального економічного простору й галузевої структури виробництва: доведено, що від оцінки регіонального економічного простору вимір інноваційності галузей відрізняється набором показників і змістом коригуючих коефіцієнтів на потенціал. У теоретико-методичному плані характер взаємодії галузевих факторів з регіональними відображається графічними моделями, які подано у вигляді об’єднання двох площин, тобто спільним простором на перетині двох потенціалів. Методичні рекомендації дозволяють без зміни їхніх концептуальних положень проводити розрахунки в різних варіантах забезпечення відповідною інформацією.
9. Виконані розрахунки рейтингового оцінювання інноваційного потенціалу показують: загальний рівень потенціалу, відносно якого можна стверджувати, що лише невелика кількість регіонів мають високі його показники (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів) та утримують свій економічний стан у позитивній динаміці; переважна більшість регіонів має загальний низький рівень потенціалу й невеликі розходження між собою.
Дослідження фактору впливу окремих структурних складових потенціалу на його загальну інтегральну величину дає підставу стверджувати, що за окремими показниками в динаміці розвитку за кілька років більшість регіонів вкрай нестабільні й переміщуються в рангових таблицях на десятки пунктів, а це є підтвердженням факторної нестійкості у більшості регіонів (щодо витрат на інновації, обсягів інноваційної продукції, активності підприємств). Для забезпечення рівноваги в процесах інноваційного розвитку рекомендовано впровадження в діючу практику регіонального управління елементів Регіональної Інноваційної Системи, зокрема використання механізмів оцінювання інноваційного потенціалу, моніторингової системи, управління цілями й пріоритетами, формування сучасної інфраструктури підтримки інноваційного бізнесу.
10. У частині інформаційно-організаційного забезпечення дисертантом розроблено:
– кібернетичну схему управління інноваційним розвитком регіону;
–блок-схему включення інноваційного потенціалу до механізму управління;
– структурну схему моніторингу;
– систему задач використання потенціалу в практичній роботі, зокрема, для вдосконалення системи управління в Харківській області.
Згідно з поставленою проблемою інформаційного забезпечення оцінки потенціалу розглянуто дві його складові: по-перше, це інформація для розкриття внутрішньої структури потенціалу (елементарних характеристик оцінювання, взаємозв’язку між базовими показниками, побудови інтеграційних схем); по-друге, це інформація щодо використання інноваційного потенціалу в практичній роботі з управління розвитком регіону (система задач, комунікаційні зв’язки, технологія управління з використанням характеристик потенціалу).
11. У дослідженні обґрунтовано й запропоновано до використання методи факторного експерименту для прогнозування темпів зростання експортного потенціалу регіону за параметрами наявності інноваційно активних підприємств, освоєння інноваційної продукції в регіоні, зростання обсягів інноваційних витрат. Розрахунки з моделі „факторного експерименту” виявляють різні сили впливу окремих факторів і в цілому незначні темпи прогнозованого зростання інноваційного потенціалу з комплексу досліджуваних факторів впливу. Виходячи з цього, оцінку умов інноваційного розвитку запропоновано розширити за рахунок важелів непрямого впливу – розбудови інноваційної інфраструктури, підтримки малого інноваційного бізнесу, нових форм управління проектами, впровадження системи контролінгу на підприємствах, управління пріоритетами.
Таким чином, у дослідженні обґрунтовано й подано авторську концепцію комплексного аналізу інноваційного потенціалу регіонів, розроблено й запроваджено відповідні механізми його оцінки та розроблено рекомендації щодо удосконалення організаційно-інформаційного забезпечення процесів інноваційного розвитку регіонів України. Наукові дослідження й розробки, які містить дисертаційна робота, дозволяють підвищити загальний науковий рівень практики реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку регіонів, підсилити їхню функціонально-управлінську складову в інноваційних процесах країни, спрямованих на економічне зростання й досягнення високого рівня конкурентоспроможності на світових ринках.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия / Е.В. Лапин – Сумы : Универсальная книга, 2002. – 311 с.
2. Соціально-економічний розвиток регіонів України: проблеми науки та практики : моногр. – Х. : ВД «Інжек», 2007. – 404 с.
3. Стратегічні виклики XXI століття суспільству та економіці України / Інноваційно-технологічний розвиток економіки. – К. : Фенікс, 2007. – 564 с.
4. Український вибір економіки знань / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця. – К. : Основа, 2006. – 592 с.
5. Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики : моногр. – Х. : ФОП Александрова К.М., 2008. – 304 с.
6. Інновації: проблеми науки та практики : моногр. – Х. : ВД «Інжек», 2006. – 336 с.
7. Бубенко П.Т. Трансформація науково-технічної політики у регіонах (організація і управління) / П.Т. Бубенко, В.О. Фридинський // Х. : Бізнес Інформ, 1998. – 104 с.
8. Бубенко П.Т. Що заважає прискоренню інноваційних про¬цесів в Україні? / П.Т. Бубенко // Проблеми науки. – 2000. – № 11. – С. 32 – 36.
9. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти активізації інноваційної діяльності / П.Т. Бубенко // Регіональні перспективи. – 2001. – № 5–6 (18–19). С. 36–38.
10. Дмитриева О.Г. Региональная экономическая диагностика / О.Г. Дми-триева. – СПб. : Изд-во университета экономики и финансов, 1992. – 274 с.
11. Голиков А.П. Стратегия регионального развития: европейский контекст: моногр. / А.П. Голиков, Н.А. Казакова. – Х. : Экограф, 2008. – 180 с.
12. Голиков А.П. Шляхи удосконалення економічної регіональної політики: поступ у XXI століття / А.П. Голиков // Регіональні перспективи. – 2001. – № 5–6 (18–19). – С. 14–16.
13. Голиков А.П. Економіка України: фактори виробництва, галузева структура, розміщення, тенденції розвитку: навч. посіб. / А.П. Голиков, Н.А. Казакова, О.А. Шуба – Х. : ХНУ ім. Каразіна, 2005. – 238 с.
14. Экспертиза и мониторинг инновационных процессов / Методические и правовые аспекты / [С.Н. Власенко, В.М. Головатюк, С.А. Егоров и др.] ; под. ред. Б.А. Малицкого, В.П. Соловьева. – К. : Укр. Вид. Центр, 2006. – 178 с.
15. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций.) / В.П. Соловьев. – К. : Феникс, 2006. – 560 с.
16. Загородній А.Г. Фінансовий словник. / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – 4-те вид., випр. та доп. – К. ; Л. : Знання; ЛБІ НБУ, 2002. – 567 с.
17. Финансово-кредитный энциклопедичес¬кий словарь / под общ. ред. А. Г. Грязновой. – М. : Финансы и статистика, 2004. – 1168 с.
18. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М. : Азбуковник, 1998. – 944 с.
19. Samuelson P.A. Foundation of Economic Analysis. – Cambridge, Mass Garvard Univ. Press, 1947.
20. Moor G.L. The Politics of Management Consulting. 1984.
21. Семиноженко В.П. Новый регионализм / В.П. Семиноженко, Б.М. Да-нилишин – К. : Наукова думка, 2005. – 158 с.
22. Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми : матеріали доп. Міжнар. наук.-практ. конф. : Львів, 21–23 травня 1998 р. – У 3-х ч. – Л., 1998.
23. Чешков М. Развитие: философская идея и конкретные исследования / М. Чешков // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 8. – С. 70 – 81.
24. Фінансові механізми сталого економічного розвитку: зб. наук. праць. – Х. : ХІБМ, 2007. – 570 с.
25. Глазл Ф., Ливехуд Б. Динамическое развитие предприятия – пионеры и бюрократия могут стать эффективными: пер. с нем. / Ф. Глазл , Б. Ли-вехуд. – Калуга : Духовное познание, 2000. – 264 с.
26. Семиноженко В. Розвиток науки в Україні повинен стати ідеологією держави / В. Семиноженко // Регіональна економіка. – 1997. – № 1. – С. 4 – 7.
27. Как превратить знания в стоимость: Реше¬ния от ІВМ Institute for Business Value / Сост. : Э. Лессер, Л. Прусак. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2006 – 248 с.
28. Дубова Н. Социальная сеть знаний / Н. Дубова // Открытые системы. – 2005. – № 12.
29. Mahajan V. Innovation Diffusion and New Product Growth Models in Marketing / V. Mahajan , E. Muller // J. Marcet. – 1979. – Vol. 4, № 43.
30. Mahajan V., Muller E., Kerin R. Introduction Strategy for New Products with Positive and Negative World – of – Mouth / V. Mahajan , E. Muller R. Kerin // Management Sci. – 1984. – Vol. 30, № 12.
31. Шумпетер Й. Теория экономического развития: [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1992. – С. 118.
32. Янсен Ф. Эпоха инноваций: [пер. с англ.]. – М. : Инфра-М, 2002. – 308 с.
33. Роджер Френсис Дж. ИБМ. Взгляд изнутри. Человек – фирма – маркетинг: пер. с англ. / при участии Р.Л. Щука, В.С.Загашвили. – М.: Прогресс, 1990.
34. Інноваційна стратегія українських реформ / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко. – К. : Знання України, 2002. – 336 с.
35. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: учеб. пособие / В.Л. Иноземцев. – М. : Логос, 2000.
36. Санто Б. Инновация как средство экономического развития / Б. Санто. – М. : Прогресс, 1990. – 296 с.
37. Блинов А. Это будет наш цикл / А. Блинов, М. Благонравин, О. Омель-ченко // Эксперт. – 2006. – №1–2. – С. 31–37.
38. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.
39. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: моногр. / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
40. Иванова Н.И. Национальные инновационные системы / Н.И. Иванова. – М. : Наука, 2002. – 244 с
41. Дагаев А. Рычаги инновационного роста / А. Дагаев // Проблеми теорії й практики управління. – 2000. – № 5. – С. 75
42. Глазьев С.Ю. Экономическая теория технического развития / С.Ю. Гла-зьев. – М. : Наука, 1990.
43. Пирожков С.І. Моделі і сценарії структурно-інноваційної перебудови економіки України / С.І. Пирожков; за ред. А.І. Сухорукова // Інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку національної економіки: зб. наук. пр. – К. : 2004. – 138 с.
44. Глазьев С.Ю. Как добиться экономического роста? (Макродинамика переходной экономики: упущенные возможности и потенциал улучшения) / С.Ю. Глазьев // Российский экономический журнал. – 1996. – № 5–7.
45. Дынкин А.А. Инновационная экономика / А.А. Дынкин – М. : Наука, 2001. – 294 с.
46. Малицький Б.А. Обґрунтування інноваційної моделі структурної перебудови економіки України / Б.А. Малицький, О.С. Попович, В.П. Соловйов – К. : Національна академія Наук України. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. До-брова, 2005.
47. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики / під ред. Б. Малицького. – К. : Центр досліджень наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, 2001. – 201 с.
48. Кузык Б.Н. Россия – 2050. Стратегия инновационного прорыва / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец – М. : Экономика, 2004. – 632 с.
49. Рубан О. Страна победившего хайтека / О. Рубан // Эксперт. – 2004. – № 20.
50. Інноваційна стратегія Українських реформ / [А. Гальчинський, В. Геєць, А. Кінах, В.Семиноженко]. – К. : Знання України, 2002. – 337 с.
51. Гальчинський А., Україна: наука та інноваційний розвиток / А. Галь-чинський, В. Геєць , В. Семиноженко. – К., 1997, – 66 с.
52. Высокотехнологические предприятия в эпоху глобализации / [И.В. Иванов, В.В. Баранов, Г.И. Лысак, О.В. Кирсанов]. – М. : Альпина паблишер, 2003. – 416 с.
53. Денисенко М.П. Управлінські форми підтримки інноваційного розвитку економіки (досвід США) / М.П. Денисенко // Проблеми науки. – 2003. – № 12. – С. 47–53.
54. Аньшин В.М. Маркетинг нововведений / В.М. Аньшин – М. : РЭА, 1994.
55. Власова А.М. Інноваційний менеджмент: навч. посіб. / А.М. Власова, Н.В. Краснокутська – К. : КНЕУ, 1997.
56. Инновационный менеджмент: [учебн. для вузов] / [С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др.] ; под ред. С.Д. Ильенковой. – М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
57. Инновационный менеджмент: справ. пособие. – М. : ЦИСН, 1998. – 568 с.
58. Морозов Ю.П. Инновационный менеджмент: [учеб. пособие для вузов] / Ю.П. Морозов – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – С. 10–12.
59. Василенко В.О. Інноваційний менеджмент: навч. посіб. / В.О. Васи-ленко, В.Г. Шматько; за ред. В.О. Василенко. – К. : ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
60. Федулова Л. Проблеми інноваційних трансформацій у корпоративному середовищі економіки України / Л. Федулова // Економіст. – 2005. – № 2. – С. 38–40.
61. Яковлев А.И. Проектный анализ инвестиций и инноваций / А.И. Яков-лев. – Х. : Бизнес-Информ, 1999. – 116 с.
62. Зелль А. Инвестиции и финансирование, планирование и оценка проектов: пер. с нем. / А. Зелль. – 1996. – 187 с.
63. Князь С.В. Способи акумуляції ресурсів для реалізації інноваційних проектів / С.В. Князь, Н.В. Тувакова // Наук. вісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Сер.: Економічні науки. – 2002. – № 2. – С. 188–190.
64. Онищук Г. І. Проблеми розвитку міського комплексу України: теорія і практика / Г. І. Онищук – К. : Науковий світ, 2002. – 439 с.
65. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе / В.П. Кузьменко – К. : Наук. думка, 1992. – С. 58–162.
66. Ачкасов А. Е. Стратегія регулювання зайнятості населення України. Теорія і практика / А. Е. Ачкасов – Житомир, 2002. –512 с.
67. Національна інноваційна система – дорога в майбутнє // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 146.
68. Інноваційний розвиток економіки та напрями його прискорення / за ред. В.П. Александрової. – К. : Ін-т економічного прогнозування НАН України, 2002. – 77 с.
69. Інноваційна діяльність у Харківській області: статбюлетень. – Х. : Головне управління статистики у Харківській області, 2007.
70. Про державне прогнозуван¬ня та розроблення програм економічного і соціаль¬ного розвитку України: Закон України від 23 березня 2000 р. № 1602–111. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
71. Про затвердження Де¬ржавної стратеги регіонального розвитку на період до 2015 року: постанова КМУ від 21 липня 2006 р. №1001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
72. Про Концепцію державної регіональної політики: указ Президента України від 25 травня 2001 року № 341/2001 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
73. Економічна енциклопедія. – К. : Академія, 2000. – Т. 1. – 656 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bashedu.ru
74. Чухно А. Постіндустрільна економіка: теорія, практика та їх значення для України / А. Чухно // Економіка України. – 2001. – № 12. – С. 49–55.
75. Стат. бюлетень за січень–березень 2007 року. – К. : Держ. ком. статистики України, 2005. – С. 211–215.
76. Стат. бюлетень за січень 2007 року. – К. : Держ. ком. статистики України. – 2005. – № 1.
77. Стат. бюлетень за 2007 рік. – К. : Держ. ком. статистики України. – 2003. – С. 28-31.
78. Костіна Л.М. Механізм формування комплексної стратегії інноваційного розвитку промислових регіонів: автореферат дис. канд. екон. наук. – Донецьк, 2005. – 20 с.
79. Отчет о разработке индикаторов устойчи¬вого развития для города Донецка. Государствен¬ное управление экологии и природных ресурсов в Донецкой области. Проект «Роза Ветров». Донецк, 2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sustainable-cities.net.ua
80. Європейсь¬кий вибір. Концептуальні засади стратегії економіч¬ного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 рр: посилання Президента до ВРУ від 13 квітня 2002 р. №1100-02. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
81. Стратегія розвитку на період до 2015 року. – Полтава: ПолтНТУ, 2006. – 163 с.
82. Кокшаров А. Рост наперегонки / А. Кокшаров // Эксперт. – 2003. – № 39 (392).
83. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / И. Валлерстайн. – СПб. : Университетская книга, 2001.
84. Вернуть лидерство: Экономическая доктрина // Эксперт. – 2005. – № 45.
85. Шеннон К. Современные достижения тео¬рии связи / К. Шеннон // Информационное общество. – М. : ООО «Изд-во АСТ», 2004. – С. 23–40.
86. Эконометрия / [В.И. Суслов, Н.М. Ибрагимов, Л.П. Талышева, А.А.Цыплаков]. – Новосибирск : НГУ, 2003. – 560 с.
87. Уотшем Т. Дж. Количествен¬ные методы в финансах / Т. Дж. Уотшем, К. Парамоу. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1999. – 527 с.
88. Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування / А. М. Єріна – К. : КНЕУ, 2001. – 170 с.
89. Смоляр Л. Державна інноваційна політика й умови її реалізації на підприємствах / Л. Смоляр // Економіка України. – 1993. – № 7. – С. 22–27.
90. Трифилова А.А. Управление инновационным развитием предприятия / А.А. Трифилова. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 176 с.
91. Коюда В.А. Анализ основних тенденцій в инновационной деятельности промышленных предприятий Украины / В.А. Коюда, Л.А. Лисенко // Бизнес Информ. – 2007. – № 11. – С. 47–49.
92. Коробейников О.П. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятий / О.П. Коробейников, А.А. Трифилова, И.А. Коршунов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – № 3. – С. 29 – 43.
93. Прикин Б.В. Технико-экономический анализ производства: Учебник для вузов / Б.В. Прикин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 476 с.
94. Гальчинський А. Україна: наука та інноваційний розвиток / А. Галчин-ський, В. Геєць, В. Семиноженко – К., 1997. – 66 с.
95. Геєць В. Наука і виробництво: партнери чи конкуренти? Деякі аспекти сучасної інноваційної політики України / В. Геєць // Президентський вісник. – 2004. – № 3.
96. Динаміка основних показників діяльності наукової і науково-технічної сфери України / [І.А. Жукович, О.М. Кузнєцова, В.В. Парфян, Д.Г. Вірко-Годицький ] // Проблеми науки. – 2003. – № 1. – С. 6–12.
97. Балашов С. Науці потрібна «помаранчева» революція / С. Балашов // Дзеркало тижня. – №2 (530). – С. 22–28.
98. Богдан І. Проблеми активізації інвестиційної діяльності в Україні / І. Богдан // Економіст. – 2000. – № 7– 8. – С. 21.
99. Онищенко В. А. Инвестиционная политика региона / В. А. Онищенко – Донецк, ИЭПИ НАН Украины, 2001. – 259 с.
100. Амоша А.И. Инвестиционная деятельность в регионе / А.И. Амоша, Н.И. Иванов, Л.И. Чередник. – Донецк: ИЗП НАН Украины, 1998. – 59 с.
101. Осецький В.Л. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики / В.Л. Осецький – К. : ІАЕ УААН. – 2003. – С. 6.
102. Сухоруков А.І. Пріоритети інвестування інноваційного технологічного розвитку / А.І. Сухоруков // Стратегічна панорама. – 2003. – № 1. – С. 133.
103. Снисаренко Е.Б. Расчет и анализ инновационного потенциала Харьковского региона / Е.Б. Снисаренко, В.П. Божко // Бизнес информ. – 2007. – № 3–4. – С. 77–79.
104. Снисаренко Е.Б. Инновационное развитие регионов: анализ и расчет интегральных показателей / Е.Б. Снисаренко // Экономика: проблемы теории и практики: Сб. научн. тр. – В 3 т. – Днепропетровск: ДНУ, 2006. – Вып. 220 – Том II. – С. 384–391.
105. Кривцов А.С. Концепция экспортного прорыва / А.С. Кривцов // Вестник торгово-промышленной палаты. – 2003. – № 1 (12). – С. 9–12.
106. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, страте¬гия и практика / Г.Л. Азоев. – М. : Центр экономики и маркетин¬га, 1996. – 208 с.
107. Балабанова Л. В. Управление конкурен¬тоспособностью предприятий на основе марке¬тинга: моногр. / Л. В. Балабанова, А. В. Кривен¬ко. – Донецк : ДОНГУЭТ им. Г. Туган-Барановского, 2004. – 147 с.
108. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диагностика, стратегия / Ю.Б. Иванов – Х. : Изд-во ХНЕУ, 2004. – 256 с.
109. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночной экономики: моногр. / Ю.Б. Иванов – X. : РИО ХГЭУ, 1997. – 246 с.
110. Корнілова О.В. Показники оцінки конку¬рентоспроможності підприємств / О.В. Корнілова // Торгівля і ри¬нок України: темат. зб. наук. пр. / за голов. ред. О. О. Шубіна – Донецьк : ДонДУЕТ, 2004. – Вип. 16, Т. II. – 481 с.
111. Маркетинг: учеб. / под ред. А. Н. Романо¬ва. – М. : Банки и биржи; ЮНИТИ, 1996. – 560 с.
112. Отенко I. П. Управління конкурентними пе¬ревагами підприємства: наук. видання / І. П. Отен¬ко, Є. О. Полтавська – Х. : Вид. ХНЕУ, 2005. – 212 с.
113. Павлова В. А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: моногр. / В. А. Павлова. – Д. : Вид-во ДУЕП, 2006. – 276 с.
114. Реутов В.Е. Управління конкурентоспроможністю: моногр. / В.Е. Ре-утов, Н.3. Вельгош. – Сімф. : Таврія, 2005. – 200 с.
115. Шинкаренко В. Г. Управление конкурен¬тоспособностью предприятия / В. Г. Шинкаренко, А. С. Бондаренко. – Х. : Изд-во ХНАДУ, 2003 – 188 с.
116. Полунеев Ю. Конкурентоспособность страны как национальная идея / Ю. Полунеев // Зеркало недели. – 2005. – № 10.
117. Геєць В. Від ідеології абсолютного зречення до зваженої
стратегії державного управління / В. Геєць // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 20.
118. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України / [Я.А. Жаліло, С.І. Архієрєев, Я.Б. Базилюк та ін.]. – К. : НІСД, 2006.
119. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку: моногр. / П.Т. Бубенко. – Х. : НТУ “ХПІ“, 2002. – 316 с.
120. Гальчинский А. Дееспособность государства / А. Гальчинский // Зеркало недели. – 2001. – № 12.
121. Інноваційна стратегія українських реформ / [А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко]. – К.: Знання України, 2002.
122. Гальчинский А. Экономическая Украина в 2010 году: высокотехнологическая страна или сырьевой придаток Запада? / А. Галь- чинский, В. Геец, В. Семиноженко // Зеркало недели. – 1997, 21 июня.
123. Яворський М.С. Через розвиток інноваційної діяльності та підприємництва – до економічного зростання регіону / М.С. Явор-ський. – Л. : Каменяр, 1997. – С. 11–27.
124. Яворський М.С. Формування сучасної науково-технічної та інноваційної політики як складової економічних реформ / М.С. Явор-ський // Генеза-експерт. – 1996. – № 2. – С. 2–5.
125. Шайбакова Л. Региональное регулирование инновационных процессов / Л. Шайбакова // Экономист. – 1996. – № 9. – С. 11–12.
126. Игнатова Е. А. Рейтин¬говая оценка надежности партнера / Е. А. Игна-това, Л. Я. Прокофьева // Деньги и кре¬дит. – 1992. – № 2. – С. 44–47.
127. Математический апарат и методы формирования оптимальных параметров управления процессом функционирования строительного предприятия: моногр. / Торкатюк В.И., Шутенко Л. Н., Дмитрук И. А., Дудолад А. С. и др. под ред. В. И. Торкатюка. – Х. : ХНАГХ, 2007. – 824 с.
128. Малярец Л. М. Построение обобщающих показателей в оценке конкурентных преимуществ предприятия / Л. М. Малярец // Економічний віс¬ник: зб. наук. праць. – К. : Нац. техн. ун-т. України «Київськ. Політехн. Ін-т», 2004. – С. 432 – 438.
129. Ковалевский Г.В. Индексный метод в экономике / Г.В. Ковалевский. – М. : Финансы и статистика, 1989. – 238 с.
130. Ковалевский Г.В. Системный анализ использования резервов строительных организаций / Г.В. Ковалевский. – М. : Стройиздат, 1989. – 163 с.
131. Малярец Л. М. Обоснование системы из¬мерителей для комплексной оценки деятельности предприятия / Л. М. Малярец // Научный и производственно-прак¬тический сборник по техническим и естественным наукам: тр. Одес. политехн. ун-та. – В 3 т. – О. : Одес. нац. политехн. ун-т, 2004. – Т. 1. – С. 73 – 76.
132. Кучин Б.Л. Научно-техническое прогнозирование развития систем газоснабжения / Б.Л. Кучин, А.Д. Седых, Л.А. Овчаров – М. : Недра, 1987. – 256 с.
133. Длинные волны: научно-технический прогресс и социально- экономическое развитие / [С. Ю. Глазьев, Г.И. Микерин, П.Н. Тесля и др.]. – Новосибирск : Наук. Сиб. отд. 1991. – 224 с.
134. Забродский В.А. Региональное управление. Методология и моделирование / В.А. Забродский, Н.А. Кизим . – Х. : Основа, 1991. – 96 с.
135. Забродский В.А. Собственность, экономическая безопасность и государство / В.А. Забродский, Н.А. Кизим. – Х. : Бизнес-Информ, 1997. – 96 с.
136. Соколенко С.И. Производственные системы: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Украинский контекст / С.И. Соколенко – К. : Логос, 2002. – 641 с.
137. Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року: моногр. / під заг. ред. Є.П. Кушнарьова. – Х. : Вид. дім «ІНЖЕК», 2004. – 448 с.
138. Денисюк В. Високі технології і високонаукоємні галузі – ключові напрями в інноваційному розвитку / В. Денисюк // Економіст. – 2004. – № 5. – С. 76–81.
139. Абрамов В. Региональная экономическая политика Украины на современном этапе / В. Абрамов, В. Пила // Экономика Украины. – 1993. – № 8. – С. 21–26.
140. Бубенко П.Т. Регіональна політика держави (науково-технічний аспект) / П.Т. Бубенко // Регіональна економіка. – 1998. – №1. – С.135–139.
141. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями: пер. с англ. / Б. Твисс. – М. : Экономика, 1989. – 281 с.
142. Бодюк А.В. Інновації технологічних перетворень виробництва / А.В. Бодюк – К. : 1995. – 88 с.
143. Инновации в производстве: социально-экономический аспект / за ред. О.І. Амоші. – К. : Наук. думка, 1992. – 192 с.
144. Гончаренко Т.П. Управління науково-технічним потенціалом промислового підприємства в умовах глобальної конкуренції: автореф. дис. … канд. екон. наук. – Суми, 2006. – 20 с.
145. Ковалев В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / В.В. Ковалев, О.Н. Волкова – М. : Проспект, 2002. – С. 30–50.
146. Трифилова А.А. Управление инновационным развитием предприятия / А.А. Трифилова. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 176 с.
147. Харин А.А. Управление инновациями: в З кн. / А. А. Харин, И.Л.Коленский; под ред. Ю.В. Шлейова. – М. : Высш. Шк., 2003. Кн. 1: Основы организации инновационных процессов.
148. Коробейников О.П. Роль инноваций в процессе формирования стратегии предприятий / О.П. Коробейников, А.А. Трифилова, И.А. Кор-шунов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2000. – №3. – С. 29–43.
149. Прикин Б.В. Технико-экономический анализ производства: учеб для вузов / Б.В. Прикин. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 476 с.
150. Долішній М.І. Ринкові механізми регіонального управління / М.І. Доліш-ній, О.С. Мошенець // Регіональна економіка. – 2001. – № 1. – С. 7–18.
151. Заплавская М. Концепция и модель экономического развития для Украины / М. Заплавская // Зеркало недели. – 2001. – № 6.
152. Вавканич С. Інноваційний розвиток України як стратегія реалізації національної ідеї / С. Вавканич, Х. Копистянська, С. Цапок // Регіональна економіка. – 1999. – № 2. – С. 40.
153. Белорус О. Императивы стратегам развития Украины в условиях глобализации / О. Белорус // Экономика Украины. – 2001. – № 11. –С. 4–13.
154. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці / С.І. Соколенко. – К. : Логос, 2004. – 848 с.
155. Статистичний бюлетень / К. : 2007. – С. 28–31.
156. Про Державний бюджет України на 2006 рік: Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
157. Регіони України: статистичний збірник 2007. – К. : 2007 . – Ч. II. – С. 113–163.
158. Про стимулювання роз¬витку регіонів: Закон України від 8 вересня 2005р. № 2850–IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
159. Про затвердження Ме¬тодичних рекомендацій щодо формування регіо-нальних стратегій розвитку: наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 29 липня 2002 р. № 224. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
160. Стратегія економічного і соціального роз¬витку України (2004-2015 pp.) «Шляхом європейсь¬кої і нтеграції» / А. С. Гальчинський, В. М. Геєць; Національний інститут стратегічних дослід¬жень, Інститут економічного прогнозування НАН України, Міністерство економіки з питань Євро-пейської інтеграції України. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
161. Проект «Мережа міст сталого розвитку України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sustainable-cities.net.ua.
162. Крушевский А.В. Экономико-математические модели в планировании и управлении народным хозяйством / А.В. Крушевский, Е.В. Барков, А.Р. Поддубный. – К. : Вища школа, 1973. – 212 с.
163. Спиридонов А.А. Планирование эксперимента при исследовании технологических процессов / А.А. Спиридонов. – М. : Машино-строение, 1981. – 184 с.
164. Румшинский Л.З. Математическая обработка результатов экспе-римента / Л.З. Румшинский. – М. : Наука, 1971. – 192 с.
165. Сыткин В.Ф. Основы научных исследований / В.Ф. Сыткин. – К.: Вища шк., 1978. – 184 с.
166. Моделювання прибутковості банків при впровадженні карткових проектів за допомогою методу планування експериментів / [В.П. Бож-ко, О.А. Барабаш, Д.А. Мальцев, Л.М. Копейченко] // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2001. – № 530. – С. 279–285.
167. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення О. Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 28 – 32.
168. Методические указания. Методика выбора и оптимизации контролируемых параметров технологических процессов. РДМУ 109 – 77. – М. : Изд-во стандартов, 1978. – 63 с.
169. Снисаренко Е.Б. Моделирование инновационного развития регионов Украины с помощью факторных экспериментов / Е.Б. Снисаренко // Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 8.– С. 136 – 141.
170. Снисаренко Е.Б. Расчет интегральных показателей инновационного развития отраслей промышленности в регионах Украины / Е.Б. Сни-саренко // Экономика: проблемы теории и практики. Сб. науч. тр. В 5 т. – Днепропетровск : ДНУ, 2007. – Вып. 222, Том V. – С. 1031 – 1040.
171. Божко В.П. Применение методов планирования экспериментов для моделирования инновационного развития регионов Украины / В.П. Божко, Е.Б. Снисаренко // Коммунальное хозяйство городов. – 2006. – Вып. 71. – С. 14–17.