Ороховська, Людмила Анатоліївна. Медіакультура в контексті цивілізаційного розвитку

brief description

Ороховська, Людмила Анатоліївна. Медіакультура в контексті цивілізаційного розвитку : автореферат дис. … докт. філософ. наук : 09.00.03 / Л. А. Ороховська ; наук кер. Л. Г. Дротянко ; М-во освіти і науки України ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2015. – 407 с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ОРОХОВСЬКА Людмила Анатоліївна

УДК 165.774:930.1(02)

МЕДІАКУЛЬТУРА В КОНТЕКСТІ
ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук

Науковий консультант
Дротянко Любов Григорівна
доктор філософських наук, професор

Київ – 2015

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ВИТОКІВ СТАНОВЛЕННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ 14
1.1. Медіакультура у контексті соціально-історичного простору 14
1.2. Рецепція медіакультури в соціально-гуманітарних теоріях 28
1.3. Понятійно-термінологічний апарат і методологічна база дослідження медіакультури в контексті цивілізаційного розвитку 54
Висновки до 1 розділу 76
РОЗДІЛ 2. МАС-МЕДІА В СИСТЕМІ МЕДІАКУЛЬТУРИ 78
2.1. Культурно-цивілізаційні засади зародження мас-медіа 78
2.2. Мас-медіа і медіакультура в добу Гутенберга 102
2.3. Розвиток медіакультури в індустріальну епоху 114
2.4. Особливості функціонування мас-медіа у медіакультурі постіндустріального суспільства 131
Висновки до 2 розділу 144
РОЗДІЛ 3. НАСЛІДКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВПЛИВУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НА МЕДІАКУЛЬТУРУ 147
3.1. Роль мас-медіа в процесах віртуалізації культури 147
3.2. Трансформації медіакультури в процесі інформатизації 162
3.3. Основні виміри кризи медіакультури інформаційного суспільства 184
Висновки до 3 розділу 198
РОЗДІЛ 4. МЕДІАКУЛЬТУРА В СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ ДИНАМІЦІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 200
4.1. Специфіка соціальної динаміки в інформаційну добу 200
4.2. Мас-медіа і держава: особливості взаємодії в умовах формування медіацентрованої демократії 214
4.3. Медіакультура в контексті мультикультуралізму глобалізованого світу 232
Висновки до 4 розділу 249
РОЗДІЛ 5. ВПЛИВ МЕДІАКУЛЬТУРИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА НА СУСПІЛЬНУ ТА ІНДИВІДУАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ 252
5.1. Телекратія та її вплив на суспільну й індивідуальну свідомість 252
5.2. Культуріндустрія і мас-медіа як чинники стандартизації соціального суб’єкта в інформаційному суспільстві 269
5.3. Міфогенез і метафора в сфері культури медіа інформаційного суспільства 279
5.4. Реклама в контексті віртуалізації соціуму та її роль у трансформації суспільної й індивідуальної свідомості 293
Висновки до 5 розділу 310
РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ МЕДІАКУЛЬТУРИ В СОЦІАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ 312
6.1. Вплив культурно-цивілізаційних векторів «Схід – Захід» на формування медіапростору України 312
6.2. Поліструктурність мас-медіа в сучасній Україні 332
6.3. Роль медіакультури у становленні громадянського суспільства в Україні 349
Висновки до 6 розділу 361
ВИСНОВКИ 364
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 372

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інформаційна революція, що розпочалася наприкінці ХХ століття, пов’язана з повсюдним упровадженням інформаційних систем у сферу виробництва, управління і комунікації. Вона загалом прискорила всі цивілізаційні процеси, вплинула на розвиток економіки, організацію виробництва, науки, освіти, політичні процеси, мистецтво, дозвілля людей тощо. Важливу роль у цих процесах відіграють медійні засоби, які постійно трансформуються під впливом науково-технічного прогресу. Функціонування мас-медіа у кожну культурно-історичну епоху формує відповідний тип медіакультури, який створює образ цієї епохи. Постаючи системою інституційних та індивідуальних форм взаємодії з багаторівневою структурою, медіакультура інформаційної доби ускладнює процеси опосередкування соціальної комунікації, прискорює соціокультурну динаміку. Інформаційне суспільство постає як медіацентричне, в якому завдяки новим телекомунікаційним і комп’ютерним технологіям посилюється вплив мас-медіа на різні сфери буття соціуму.
Інноваційні зрушення в медіакультурі змінюють й антропологічні характеристики, які є базовими для цивілізаційного поступу людства. Людина живе в світі, наповненому сенсами та значеннями творчої діяльності співтовариства, яке сконструювало свою соціальну реальність. Норми поведінки, які би були загальноприйнятими, виробляються в процесі комунікації, у тому числі за допомогою мас-медіа, які згладжують традиційно існуючі відмінності в світогляді людей, змішують приватні життєві реалії в спільному потоці. Мас-медіа змінюють спосіб сприйняття світу, мислення та поведінку людей. Вони інформують їх про стан світу, заповнюють дозвілля, позначаються на типі культури суспільства в певний історичний період.
Поява Всесвітньої мережі Інтернет дозволила охопити електронними мас-медіа широку аудиторію, в якій далеко не всі користувачі здатні до критичного осмислення поданих матеріалів. Останнє зумовлює нові проблеми і виклики, пов’язані з руйнуванням традиційних цінностей як світової спільноти загалом, так і конкретних суспільств. І хоча у філософській і науковій літературі осмисленню зазначених проблем приділяється значна увага, проте поки що відсутня цілісна концепція феномену медіакультури та її трансформації у контексті цивілізаційного розвитку людства, що й актуалізує це дисертаційне дослідження.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Теоретичним підґрунтям дослідження феномену медіакультури стали праці філософів, культурологів, соціологів В. Аршавського, М. Данилевського, С. Гантінгтона, А. Гуревича, В. Іванова, М. Кагана, Ф. Кессиді, Л. Когана, Г. Померанця, Б. Рассела, В. Ротенберга, П. Сорокіна, А. Тойнбі, О. Шпенглера. Значний внесок в осмислення феномену медіакультури сучасної епохи зробили такі теоретики, як Т. Адорно, Е. Азроянц, А. Антоновський, Л. Баєва, З. Бауман, М. Бахтін, У. Бек, Д. Белл, В. Беньямін П. Бергер, В. Борев, Ф. Бродель, М. Володіна, Ю. Габермас, Й. Гейзінга, Ж. Дельоз, У. Еко, С. Жижек, Л. Землянова, В. Іноземцев, Е. Ільєнков, Г. Інніс, В. Кантор, М. Кастельс, В. Келле, О. Киреєв, К. Леві-Стросс, В. Лекторський, Ж. Ліотар, Т. Лукман, Н. Луман, С. Маккуайр, М. Маклюен, Й. Масуда, А. Моль, Х. Ортега-і-Гассет, Д. Рашкофф, Д. Соссюр, В. Толстих, Е. Тоффлер, Ф. Уебстер, Т. Фрідман, Е. Фромм, О. Чумаков та ін.
Значення масової комунікації в історії і культурі досліджували Р. Барт, В. Біблер, Ж. Дерріда, Б. Єрасов, М. Каган, А. Кармін, Л. Коган, С. Кропотов, Ю. Лотман, Г. Маркузе, В. Межуєв, К. Розлогов та ін. Осмислення медіакультури як феномену Модерну і Постмодерну здійснюють у своїх дослідженнях Н. Барабаш, Ж. Бодріяр, Дж. Ваттімо, Х.-Г. Гадамер, Гі Дебор, Ж. Дельоз, Дж. Дункан, Н. Кириллова, Д. Келлнер, П. Козловски, Ж. Ліотар, Д. Мак-Квейл, Ж. Дерида, М. Фуко.
Проблемі впливу мас-медіа на культуру присвячені праці сучасних українських дослідників М. Бойченка, В. Баркова, Ю. Бестерс-Дільгер, Е. Герасимової, Л. Дротянко, Н. Зражевської, В. Іванова, В. Карпенка, Н. Костенко, Н. Кочубей, В. Крилової, С. Кримського, В. Кулика, В. Лук’янця, В. Ляха, Я. Любивого, Ю. Павленка, Г. Почепцова, Т. Розової, О. Скубашевської, О. Соболь, В. Табачковського, О. Чадюка, С. Чукута.
Дослідженню елементів медіареальності, формування медіаспільнот, специфіки реального і віртуального присвятили свої роботи Я. Засурський, О. Іваненко, М. Корецька, О. Савенкова, В. Савчук, О. Сорокіна, К. Чабаненко. Проблеми інформатизації суспільства, взаємовідносин мас-медіа і влади, впливу мас-медіа на особистість розглядаються у працях С. Гриняєва, М. Дері, Ю. Запісоцького, Д. Іванова, С. Кара-Мурзи, М. Кузнєцова, Б. Лозовського, В. Межуєва, В. Онопрієнка, О. Панаріна, Н. Петрової, К. Розлогова, С. Тер-Мінасової, Ю. Федотченко та інших дослідників.
Проблеми становлення цивілізацій, функціонування окремих цивілізацій започатковані працями М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Тойнбі, осмислюються в працях сучасних вітчизняних дослідників В. Андрущенка, І. Бичка, І. Бойченка, В. Воловика, В. Воронкової, П. Гнатенка, Б. Глотова, В. Горського, Л. Гриніна, Л. Губерського, М. Козловця, П. Кравченка, В. Кременя, В. Крисаченка, С. Кримського, О. Кульчицького, М. Михальченка, Ю. Павленка, Ю. Пахомова, М. Поповича, М. Степико, Н. Хамітова, Т. Ящук.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах держбюджетних тем кафедри філософії Національного авіаційного університету «Антропологічний та соціокультурний виміри глобалізованого світу» (№32/12.01.10); «Інформаційне суспільство: його проблеми і перспективи у ХХІ столітті» (№ 34/12.01.10).
Мета і наукова проблема дослідження. Метою дисертаційного дослідження є концептуалізація феномену медіакультури в контексті цивілізаційного розвитку, виявлення її особливостей в історичній ретроспективі та перспективі. Для вирішення цієї наукової проблеми сформульовано такі завдання:
• з’ясувати місце медіакультури у розгортанні соціально-історичного простору;
• уточнити зміст поняття «медіакультура» через його кореляцію зі змістом понять «культура» і «цивілізація»;
• проаналізувати роль мас-медіа у медіакультурі на різних історичних етапах цивілізаційного розвитку;
• дослідити тенденції трансформації медіакультури в процесі інформатизації;
• окреслити основні виміри кризи медіакультури в умовах інформатизації суспільства;
• обґрунтувати особливості взаємодії мас-медіа і держави в умовах формування медіацентрованої демократії;
• встановити взаємозв’язок феноменів медіакультури та мультикультуралізму у глобалізованому світі;
• проаналізувати роль медійних міфотворчості і реклами у трансформації суспільної та індивідуальної свідомості в інформаційному суспільстві;
• виявити специфіку формування медіапростору України на перехресті культурно-цивілізаційних векторів;
• окреслити роль медіакультури в процесі становлення громадянського суспільства в Україні на початку ХХІ століття.
Об’єкт дослідження: медіакультура як соціальний феномен.
Предмет дослідження: логіка становлення та розвитку медіакультури в контексті сучасного формату цивілізованого світу.
Методологічна база дослідження зумовлена особливостями його предмета, який вимагає застосування системного, культурно-історичного та соціокультурного підходів, які дозволяють дослідити динаміку медіакультури, єдність її минулого, теперішнього і майбутнього, виявити особливості процесу розвитку, виокремити етапи розширення медіапростору в результаті нових винаходів у сфері комунікаційних технологій. Дослідження коеволюційного розвитку медіакультури і суспільства на різних етапах історії базується на застосуванні діалектичного методу. При вирішенні більш конкретних завдань дослідження ми керувалися діалектичними принципами сходження від абстрактного до конкретного, співпадіння історичного і логічного, взаємозв’язку та розвитку; загальнонауковими принципами синергетики, герменевтики; використали порівняльно-історичний, культурно-семантичний та інші загальнонаукові методи.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняному філософському дискурсі здійснено концептуалізацію феномену медіакультури в контексті цивілізаційного розвитку. Наукову новизну конкретизовано в таких теоретичних положеннях, що виносяться на захист:
Вперше:
• на основі культурно-історичного підходу до дослідження конкретних форм соціального розвитку показано еволюцію медіакультури через осмислення ролі мас-медіа в історичному поступі людства, виявлено тенденції трансформації медіакультури. Виявлено місце медіакультури в розгортанні соціально-історичного простору та доведено, що розширення та ущільнення цього простору відбувається у чотири етапи: перший – пов’язаний із винайденням писемності та використанням папірусу, що посилило бюрократичну і централізовану організацію віддалених областей та вплинуло на процес творення імперій Стародавнього світу; другий – започаткований книгодрукуванням, яке інтенсифікувало соціальний простір у межах національних кордонів; третій – викликаний появою засобів електрокомунікації, що сприяли гомогенізації економічного, політичного, культурного життя; четвертий – зумовлений упровадженням інформаційно-комп’ютерних технологій, які забезпечують поширення інформації у глобальному масштабі, забезпечують інтерактивність комунікації;
• доведено, що мас-медіа виступають стрижнем розвитку історично-конкретних форм системи медіакультури (мова як знакова система, мовні практики, символи, міфічні елементи тощо). Зокрема, в аграрному суспільстві медійними засобами виступали мова, символічні форми міфів, ритуалів, театральних вистав, які у певний спосіб кодифікували світ, задавали певну спрямованість соціальним зв’язкам. У добу Гутенберга поява друкованих мас-медіа змінила структуру мас-медіа та структуру медіакультури загалом, сприяла створенню літературних національних мов. В індустріальну епоху електричні мас-медіа, зокрема аудіо- і відеомедійні засоби, які стали новими формами символічного обміну цього етапу розвитку медіакультури, суттєво трансформували її: розширили аудиторію ЗМІ, сформували керовані інформаційні потоки і вибудували системи вертикально орієнтованих зв’язків, що забезпечили інтеграцію та цілісність індустріального суспільства, сприяли зростанню громадянської активності, розвитку процесів демократизації. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології забезпечили інтерактивність та полілог комунікації постіндустріального суспільства в глобальному масштабі, спричинили сутнісні трансформації медіакультури: змінилася мова медійних засобів, породжуючи кліпкультуру; збільшилася частка опосередкованих соціальних комунікацій; сформувалися віртуальні спільноти; виникли специфічні субкультури, які комунікують на форумах, сайтах чи чатах, користуються власною символічно-знаковою системою та мають власну культуру спілкування в Інтернеті.
Уточнено:
• зміст поняття «медіакультура» через його кореляцію зі змістом понять «культура» і «цивілізація» та обґрунтовано, що на етапі цивілізації (у лінійному розумінні соціального процесу), коли виникає писемність, важливою складовою культури стає медіакультура, оскільки застосування технічних засобів комунікації суттєво прискорює суспільний розвиток. Під «медіакультурою» розуміється соціальний феномен, що охоплює: систему інформаційно-комунікаційних засобів; особливості їхнього функціонування на різних етапах історичного розвитку; вплив мас-медіа на соціокультурну динаміку, суспільну та індивідуальну свідомість;
• основні виміри кризи медіакультури в умовах інформатизації суспільства: панування телекратії; пріоритет інформації над знанням; поява значних обсягів недостовірної інформації у глобальних соціальних мережах; руйнування традиційного укладу життя, духовного потенціалу людини; дегуманізація суспільства; витіснення під впливом життя у віртуальному світі неподільного індивіда фрагментованим, позбавленим цілісності «дивідом»; підміна реального життя його віртуальним симулякром; формування «мозаїчної», «калейдоскопічної» свідомості та культури; еклектизація культурного життя; зниження ролі цінностей національних культур, посилення децентралізації медіапростору країн тощо;
• положення про роль медіакультури в процесі становлення громадянського суспільства в Україні на початку ХХІ століття, яка полягає у налагодженні медіадискурсу між суб’єктами суспільно-політичного життя заради націєтворення, здійснення демократичних реформ; у гарантуванні мас-медіа доступу до інформації в країні та можливості контролю за діями влади; у забезпеченні захисту інтересів громадян; у протидії деструктивній спрямованості деяких ЗМІ; у налагодженні комунікації на загальнонаціональному рівні; у розробці та підтримці стійкої системи конструктивних суспільних цінностей, які би сприяли консолідації суспільства.
Набули подальшого розвитку:
• дослідження основних тенденцій розвитку медіакультури в інформаційну добу, якими є зростання мобільного та десктопного трафіку отримання інформації; посилення процесів уніфікації та стандартизації медіапродукції; поглиблення демасифікації мас-медіа внаслідок зростання суспільної активності в інформаційній сфері; сегментування аудиторії демасифікованих мас-медіа за інтересами й уподобаннями; постачання інформації в залежності від алгоритмів соцмереж;
• осмислення особливостей взаємодії мас-медіа і держави в умовах медіацентрованої демократії, основними серед яких є: перехід ідеологічної функції від держави та політичних партій до засобів масової інформації; поява нових способів налагодження політичного медіадискурсу через демасифіковані мас-медіа, які дозволяють розкрити та реалізувати творчий потенціал громадян, виразити їхні політичні погляди, різні точки зору на існуючі проблеми, здійснювати вплив на політику держави етнічних, національних, соціальних груп, окремих громадян; виникнення політичної медіареальності, що проявляється у перетворенні політики (в результаті її віртуалізації) на символічний ідеологічний конструкт;
• аналіз взаємозв’язків феноменів медіакультури та мультикультуралізму в глобалізованому світі. Обґрунтовано, що етнокультурні, конфесійні та інші локальні спільноти, пропагуючи через демасифіковані мас-медіа свою політику, створюють розмаїття культурних ідеологій та сприяють активній політизації культурних ідентичностей, що підриває процеси консолідації націй, посилює мультинаціоналізм у суспільстві, формування нових еліт, що приводить до виникнення нового соціального порядку глобального рівня, поглиблює культурно-цивілізаційні розломи;
• висвітлення ролі медійних міфотворчості та реклами у трансформації суспільної та індивідуальної свідомості через вплив символічних форм і міфологічних образів. Виявлено, що в інформаційному суспільстві останні формують синкретичний погляд людини на світ, сприяють стиранню принципових відмінностей між медіаобразами, створеним під впливом міфотворчості, та об’єктивною реальністю, що посилює вплив міфогенезу на форми духовно-практичного освоєння світу, на установки й поведінку аудиторії;
• дослідження специфіки формування медіапростору України, який створювався під впливом культури як західних, так і східних цивілізацій. Цим і визначається різнорідність економічного, політичного, культурного розвитку, розуміння соціальних стратегій, а отже, й відмінності у змісті і формах функціонування медійних засобів. Сучасна Україна й нині перебуває на перехресті соціокультурних векторів, оскільки свої цивілізаційні інтереси прагнуть задовольнити на її території представники Сходу і Заходу, що створює цивілізаційні розломи, в тому числі й у функціонуванні сучасного медіапростору.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
Результати роботи дозволяють здійснити історичну репрезентацію розвитку медіакультури. Теоретичні положення, отримані в ході дисертаційного дослідження, поглиблюють філософсько-історичний, соціально-філософський, історичний та соціокультурний аналіз особливостей динаміки медіакультури. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки дозволять виявити позитивні й негативні тенденції розвитку медіакультури. Результати дослідження можуть використовуватися при виявлені потенціалу мас-медіа в Україні в інформаційну добу, коли проявляється особлива роль мас-медіа як фактора соціальної модернізації. Ці результати представляють особливий інтерес не лише для філософів, а й для соціологів, культурологів, політологів, психологів у контексті досліджуваних ними явищ та специфіки зазначених вище наук, а також у навчальному процесі: при викладанні соціальної філософії, філософії історії, культурології, політології, при розробці спецкурсів.
Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні феномену медіакультури. Дисертація є кваліфікаційною науковою роботою, що містить одержані особисто автором результати. Публікації за темою дисертації виконані автором самостійно. Кандидатська дисертація на тему «Світова спільнота в контексті глобалізаційних процесів: філософсько-історичний та соціокультурний аспекти» (спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії) була захищена у 2008 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалась і було рекомендоване до захисту на засіданні кафедри філософії Національного авіаційного університету. Основні положення дослідження були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях, зокрема: «Дні науки Філософського факультету» (м. Київ, 2009, 2014, 2015 рр.); «Людиновимірний характер творчості Лесі Українки (до 140-річчя від дня народження Лесі Українки)» (м. Київ, 2011 р.); «Актуальні проблеми розвитку соціально-гуманітарних наук» (м. Київ, 2012 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій проблемам суспільних наук (м. Москва, 2012 р.); «Пріоритети розвитку суспільних наук у ХХІ столітті» (м. Одеса, 2014 р.); «Фактори та умови модернізації предмету досліджень представників суспільних наук» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.); «Глобалізаційний контекст комунікації в умовах інформаційного суспільства» (м. Київ, 2014 р.); «Імперативи розвитку України в умовах цивілізаційних викликів сучасного світу» (м. Київ, 2015 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертаційної роботи опубліковані в одноосібній монографії «Медіакультура у дзеркалі філософії історії» обсягом 21,41 друк. арк.; у 35 авторських публікаціях, серед яких 5 статей – у іноземних наукових виданнях та у виданнях України, що внесені до міжнародних наукометричних баз; 20 статей – у вітчизняних фахових виданнях; 10 тез доповідей – у матеріалах наукових конференцій.
Структура й обсяг дисертації зумовлені основною метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, що, у свою чергу, поділяються на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладений на 371 сторінках, список використаних джерел містить 366 найменувань на 36 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 407 сторінок друкованого тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження репрезентує концептуалізацію медіакультури в осмисленні її як феномену в його соціальній динаміці, історичному процесі через виявлення суперечливої взаємодії різнорідних частин і елементів, через підведення їх під категоріальний апарат соціальної філософії та філософії історії. Медіакультура у дослідженні розглянута як система інформаційно-комунікаційних засобів, що характеризується особливостями функціонування в суспільстві на різних етапах історичного розвитку (від появи писемності до електронних мас-медіа) і як знакова система, за допомогою якої передається інформація про навколишній світ, створюються різні форми символічної реальності, що репрезентують настрої кожної епохи.
Можливості мас-медіа налагодити комунікацію визначають рівень цивілізаційного розвитку і культури, а позиція мови в комунікації між спільнотами формує національну і культурну ідентичності. Образи мас-медіа, створюючи різні форми символічної реальності, репрезентують соціальні ідеали і почуття в кожну історичну епоху. Маючи владу надавати подіям певний сенс через відповідну інтерпретацію соціально-політичних процесів і явищ, медіа виконують функцію конструювання. Саме через засоби масової інформації у суспільній свідомості формується система цінностей, прийнята суспільством на відповідному етапі його становлення. Медіа стають частиною дійсності з усіма її суперечностями, в різних формах відтворюючи реальність. А медіакультура репрезентує історичне буття через зміну матеріальних і ідеальних засобів комунікації, особистостей, спільнот, народів тощо, набуваючи при цьому трансісторичного характеру.
Комплексне дослідження впливу медіакультури на соціальну та культурну сфери історичного буття, проведене із застосуванням системного підходу, дозволило виявити системоформуючі функції цього феномену, його трансформуючий вплив на людину, соціальні групи та інститути суспільства. У дослідженні обґрунтовано, що, заперечуючи комунікативні форми попередньої культурно-історичної епохи, нові медіа знімають їхні елементи, синтезуючи більш складні механізми інформаційно-комунікаційної діяльності та посилюючи комплексний вплив на людину і суспільство, формуючи нові системи суспільних стосунків, опосередковуючи соціокультурну сферу суспільства технологіями комунікації.
Історіософська рецепція трансформації медіакультури від епохи дописемного варварства до інформаційної доби показала, що поява нових видів мас-медіа залежить від потреб суспільства в забезпеченні комунікації у різних соціальних практиках – політиці, економіці, духовній сфері – і співпадає, як правило, із соціальними змінами у відповідну історичну епоху. З розвитком суспільства ускладнюється структура соціальних інститутів, для обслуговування яких створюється система масових комунікацій. Прогрес у сфері медіа не тільки розширює комунікативний простір, інформаційно-комунікативні зв’язки між усіма підсистемами соціального середовища, а й призводить до його радикальної трансформації. Зміна технологій породжує зміну способу комунікації, яка домінує в суспільстві та веде до зміни середовища існування людини, формування певної соціально-економічної системи.
Дослідження впливу новітніх технологій на соціокультурну сферу в інформаційному суспільстві показало, що в результаті домінування електронних мас-медіа виникає особливий вид реальності – віртуальна реальність, яка є ідеальним конструктом у пізнанні, творчості та діяльності людини, і формується новий тип особистості – віртуал, що надає перевагу не об’єктивній реальності, а віртуальній. У культурі інформаційної епохи буття «першої» природи та створеної людиною «другої» природи доповнилося світом віртуальних феноменів – «третьою» природою, яка є синтезом свідомості й високих інформаційних технологій. У цю віртуальну реальність стали переходити сфери міжособистісної комунікації, освіта, творчість, мистецтво, проведення дозвілля. Буття людей в інформаційну добу медіатизувалося через опосередкованість сприйняття реальності образами, створеними мас-медіа, які дедалі більше перетворюються із засобу комунікації на засіб передачі симулякрів. Медіакультура інформаційної доби стала технологічно детермінованою досягненнями техногенної цивілізації, що змінює онтологічний статус медіареальності, перетворюючи її на віртуальний світ символів, за допомогою яких конструюється діяльність соціальних суб’єктів. Дозволяючи самостійно моделювати нові конструкти медіареальності, віртуальна реальність перестає бути просто посередником між людиною і світом, а стає фактором трансформації свідомості, сприйняття реальності, змінюючи відношення між уявним, символічним і реальним у психіці людини, що занурюється у віртуальний простір, і, відповідно, саму сутність людини.
Суттєвими рисами медіакультури глобалізованого суспільства є уніфікація та стандартизація її стилів і жанрів, форм подачі матеріалу і його змісту, що відбувається внаслідок такої тенденції розвитку засобів масової інформації, як їхня концентрація у власності гігантських медійних корпорацій. Уніфікація та стандартизація медіакультури впливає на зміну способу життя, передбачає уніфікацію стилю життя і культури споживання, стереотипізацією низки аспектів побуту, поширення космополітичних нормативів масової культури.
Медіакультура в добу глобалізації характеризується суперечливими тенденціями, які проявляються, з одного боку, в концентрації медіавласності нечисельними транснаціональними корпораціями, у формуванні глобального інформаційного ринку, а з іншого боку, відбувається зростання суспільної активності в інформаційній сфері, що проявляється у створені альтернативних мас-медіа, насамперед, у мережі Інтернету, а також у виникненні громадських організацій моніторингу ЗМІ та громадських видів мас-медіа, що відстоюють вимоги медіадемократії і розвитку суспільних засобів масової інформації. Тому альтернативою уніфікації та стандартизації стилю і жанрів мас-медіа стає їхня демасифікація, яка сприяє задоволенню інтересів різних груп аудиторії. Демасифікація мас-медіа веде до демасифікації суспільства та підриву процесу гомогенізації національних культур, створення еклектичної культури, сприяє посиленню децентралізації медіапростору країн, що переводить усю соціальну систему на більш високий рівень розмаїття і складності, в тому числі ускладнюючи процес реалізації ідеї представницької демократії через складну конфігурацію меншин, на відміну від традиційного поділу на провладні сили та опозицію.
Новою моделлю комунікабельності, яка сформувалася в результаті упровадження нових комунікаційних технологій, зосереджених на диверсифікованій, спеціалізованій інформації, стала її сегментація за ідеологією, культурними цінностями, смаками та стилями життя, що призвело до фрагментації соціальної комунікації та втрати загальнокомунікативного контексту, а комунікація через мережі Інтернету посилила атомізацію індивідів, що змінило систему цінностей людини, трансформувало патерни її поведінки. Тенденція атомізації суспільства постає як крайня форма його індивідуалізації і проявляється у втраті індивідуумами справжніх типів солідарності, послабленні родинних, національних і інших соціокультурних зв’язків та в десоціалізації індивідів.
Посилення впливу мас-медіа на політику в інформаційну добу обумовило формування медіацентрованої демократії, характерними особливостями якої є перехід ідеологічної функції від держави та політичних партій до засобів масової інформації, що вимагає нових способів налагодження політичного медіадискурсу, створення політичної медіареальності, перетворення політики в результаті її віртуалізації на символічний ідеологічний конструкт. Мас-медіа є соціальним інститутом, що виробляє соціально значимі образи, ідеї, знання, інформацію, які репрезентують відповідний медіарежим. Медійне мистецтво формування політичного іміджу стає визначальним фактором досягнення політичного успіху. Ідеологізація мас-медіа дедалі більше робить свій внесок у викривлення сприйняття дійсності, конструюючи суспільну реальність відповідно до певних ідеологій та дискредитуючи і маргіналізуючи альтернативні точки зору, що не вписуються у контекст сконструйованого суспільного консенсусу.
В умовах посилення міграційних процесів консолідація суспільства утруднюється через корінну різнорідність цивілізаційних основ, через різнорідність цивілізаційних цінностей на рівні архетипів свідомості, тому при зіткненні культур Сходу і Заходу політика країн у сфері медіакультури має бути направлена не на інтеграцію культур, а на їхню автомізацію при усвідомленні того, що коли ціннісні основи цивілізацій є різнорідними, загальнолюдське можливе лише на рівні стандартів науково-технічного прогресу. Подолання конфронтації у суспільстві та центробіжних тенденцій можливе при скеруванні медіаполітики в русло міжкультуралізму, ознайомлення з особливостями культури інших народів, з їхніми традиціями, звичаями, релігією та побудованої на толерантному ставленні до конкретних форм етнокультурного розмаїття світу.
Квінтесенцією змін у культурі інформаційного суспільства є формування технологічної культури та технологічних засад устрою життя людей, що позначається на зміні сутнісного виміру соціальності людини. Стандартизація культури внаслідок її технологічної складової позначається на тому, що для соціального суб’єкта домінантним стає його діяльність та відповідність певним нормам, що домінують у суспільстві, що дає підстави характеризувати його як «зовнішньо-орієнтовану особистість». Мас-медіа, диктуючи певні стандарти, транслюючи усереднені культурні продукти, насаджують певні взірці, за якими вибудовується життя соціуму: стандартизуються навички та уміння у сфері професіональної діяльності, поширюються певні стандарти поведінки і манер спілкування людей, які не пов’язані з їхньою національною та культурною приналежністю, поведінка соціальних суб’єктів під впливом нав’язаних мас-медіа стандартів стає програмованою та прогнозованою, забезпечується інтеграція індивідів в соціальні та політичні інститути суспільства, формується конформістське ставлення до політики, одновимірність мислення.
Для маніпулювання свідомістю сучасні мас-медіа часто вдаються до ірраціонального компоненту, використовуючи міфотворчість у політиці для обґрунтування певних планів та в соціальному управлінні. Політична міфотворчість базується на створенні образів, які виконують, насамперед, ідеологічну функцію і в умовах суспільно-політичних криз, коли відсутні чіткі й переконливі аргументи для забезпечення курсу, який проводиться в умовах дезінтеграції суспільства, політичні сили намагаються використати можливості соціальної міфотворчість для обґрунтування своїх планів та маніпулювання суспільною свідомістю через формування певних соціальних стереотипів.
Розвиток медіакультури в Україні через особливості її історичного розвитку відбувався під впливом культур різних етнокультурних цивілізацій. Динаміка медіакультури в Україні мала позитивний вплив на соціокультурний розвиток: засобом гомогенізації культури часів Київської Русі була поява фонетичної писемності; поширення друкарства в останніх десятиріччях XVI – першій половині XVII ст. на українських землях стало складовою частиною національно-культурного та релігійного відродження українського народу; уможливило залучення до культурного й політичного життя широких верств населення формування літературної мови, яка з часом витісняє народні мови розрізнених регіонів і стає засобом масового спілкування, найважливішим фактором формування нації й національної культури; видання загальнонаціональних газет у ХІХ ст., забезпечивши діалог на рівні країни, посилює процес націєтворення. Формування національної свідомості відбувається завдяки інтелігенції, яка, використовуючи друковане слово, доносить до широкої аудиторії ідеї єдиної спільноти на основі спілкування єдиною мовою, спільних культурних зв’язків, спільної історичної долі та світоглядних основ, але перебування України у цей час під владою різних держав розкололо її культурно-цивілізаційну ідентифікацію.
Мас-медіа, що представляють інтереси громадянського суспільства, є важливим соціальним інститутом, здатним ефективно узгоджувати інтереси особистості і суспільства, бізнесу і держави. Доступ громадян до політичної сфери в інформаційному суспільстві забезпечується, насамперед, через медіадискурс, який дозволяє, по-перше, налагодити інформування уряду і політичних партій про існуючі в суспільстві проблеми й суперечності; по-друге, здійснювати інформування суспільства про рішення уряду і партійних інститутів; по-третє, політичний медіадискурс стає інструментом, що дозволяє організувати інформаційні змагання між конкуруючими способами інтерпретації подій у засобах масової інформації. Взаємодія держави і мас-медіа, що репрезентують інтереси різних соціально-політичних, культурних, національних, релігійних та інших груп у суспільстві, має будуватися на гарантії свободи думки і слова з боку держави, але за умови персональної відповідальності перед законом за неправдиву та наклепницьку інформацію.
Україна за роки незалежності зробила значний прорив від тоталітаризму до демократичного суспільства і в цьому значну роль відіграли мас-медіа, які сприяли руху до відкритого інформаційного суспільства. Медіакультура стала інтегратором соціальної модернізації України через інституалізацію своїх структур. Медіасередовище сучасної України є досить складним організмом, який охоплює соціальні інститути, суспільну свідомість, духовну і матеріальну культуру – все те, що оточує людину, сприяє її соціалізації. Заповнення медіапростіру глобальними мас-медіа, загальноукраїнськими і регіональними вимагає від них адекватності відображення об’єктивної діалектики складної детермінованості культурно-цивілізаційного буття українського соціуму, осмислення вибору власного місця серед світових цивілізацій.
На даний час Україна, якій притаманна етнокультурна і конфесійна різноманітність, переживає розкол у суспільстві. Цей виклик нашому суспільству змушує актуалізувати проблему толерантності як первинної умови консенсусних рішень, що об’єднують суспільство. Нетерпимість, яка пропагується в мас-медіа стосовно до тих чи інших соціокультурних, політичних спільнот, настроїв у суспільстві, орієнтація на корпоративні інтереси, має бути замінена медійними засобами на орієнтацію на загальнолюдські цінності. Визнання культурного розмаїття – це тільки перший крок на шляху до взаємодії, а не гарантія успіху комунікації. Для позитивного результату важливе не тільки визнання відмінностей. Набагато важливішим є розуміння, яке значення надається культурній різноманітності. Цей фактор може служити як партнерству та співробітництву, так і виникненню конфліктів. Завданням медіакультури має бути формування культурного середовища, доброзичливо налаштованого до всього іншого, чужого, особливого.
Захист країни від зовнішніх і внутрішніх загроз змушує нашу державу ввести на певний період обмеження в медіапросторі України іноземних ЗМІ. Ці заходи, вимушені в час гібридної війни, можуть розглядатися тільки як тимчасові, оскільки в умовах зростання ролі мас-медіа як фактору регулювання суспільних відносин прагнення провладних сил встановити повний контроль над ЗМІ веде до згортання демократії та громадянського суспільства. Мас-медіа як соціальний інститут, що здійснює потужний вплив на поведінкові установки та ціннісні орієнтації, не може бути під контролем тільки певних політичних сил, а має виражати погляди різних суб’єктів політичного процесу і бути налаштованим на конструктивний медіадискурс у суспільстві. Становлення громадянського суспільства уможливлюється тільки за умови свободного інформаційного обміну в суспільстві, налагодження мереж суспільних комунікацій і соціальних зв’язків між державними й недержавними інститутами, створення незалежного від фінансового і політичного тиску суспільного телебачення, яке би забезпечувало медіадискурс між владою та опозицією.
Основне теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в концептуалізації феномену медіакультури, вплив якої на цивілізаційні процеси вимагає виявлення всього спектру взаємозв’язків між медіа і соціумом, медіа та громадянським суспільством, медіа й особистістю. Результати дослідження можуть бути використані як теоретичний супровід для формування концептуальних засад медіаполітики в країні. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки дозволять виявити позитивні і негативні тенденції розвитку медіакультури. Філософська концепція медіакультури сприятиме філософській рецепції потенціалу мас-медіа в Україні в інформаційну добу, коли проявляється особлива роль мас-медіа як фактора соціальної модернізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адорно Т. В. Исследование авторитарной личности : [пер с нем.] / Теодор В. Адорно. — М. : Астрель, 2012. — 473, [7] с. — (Philosophy).
2. Азроянц Э. А. Глобализация: катастрофа или путь к развитию? Современные тенденции мирового развития и политические амбиции / Э. А. Азроянц. — М. : Издательский дом «Новый век», 2002. — 416 с.
3. Андерсон Б. Уявлені спільноти : Міркування щодо походження й поширення націоналізму / Б. Андерсон . — К. : Критика, 2001. — 272 с.
4. Аникеева Е. Н., Семушкин А. В. Диалог цивилизаций: Восток – Запад / Е. Н. Аникеева, А. В. Семушкин // Вопросы философии. — 1998. — № 2. — С. 173—177.
5. Антіпова О. П. Соціокультурний простір інформаційної ери : взаємовплив природної та штучної мов : монографія / О. П. Антіпова. — Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2013. — 176 с.
6. Антоновський А. Ю. Массмедиа – трансцендентальная иллюзия реальности? // Луман Н. Реальность масмедиа / Никлас Луман ; пер. с нем. А. Ю. Антоновского / А. Ю. Антоновський. — М. : «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2012. — С. 208—233.
7. Арендт Х. Истоки тоталитаризма / Ханна Арендт ; пер. с англ. И. В. Борисовой, Ю. А. Кимелева, А. Д. Ковалева, Ю. Б. Мишкенене, Л. А. Седова. Послесл. Ю. Н. Давыдова. Под ред. М. С. Ковалевой, Д. М. Носова. — М. : ЦентрКом, 1996. — 672 С.
8. Арендт Х. Vita active, или О деятельной жизни / Ханна Арендт. — М. : Алетейя, 2000. — 437 с.
9. Арендт Х. Між минулим і майбутнім / Ханна Арендт ; пер. з англ. — К. : Дух і літера, 2002. — 321 с.
10. Астафьева О. Н. Целостность культуры как «единство множественности» // Синергетическая парадигма. Социальная синергетика / Астафьева О. Н. — М. : Прогресс-Традиция, 2009. — С. 133—156.
11. Баева Л. В. Электронная культура : опыт философского анализа / Л. В. Баева // Вопросы философии. — 2013. — № 5. — С. 75—83.
12. Бакулев Г. П. Массовая коммуникация : Западные теории и концепции / Г. П. Бакулев. — М. : Аспект Пресс, 2010. — 192 с.
13. Барабаш Н. А. Телевидение и театр : игры постмодернизма. Изд. 2-е / Н. А. Барабаш. — М. : КомКнига, 2010. — 184 с.
14. Барков В. Ю., Розова Т. В. Громадянське суспільство в Україні : світовий досвід та національні особливості // Український соціум / Власюк О. С., Крисаченко В. С., Степико М. Т. та ін. / За ред. В. С. Крисаченка / В. Ю. Барков, Т. В. Розова. — К. : Знання України, 2005. — С. 615—644.
15. Барлоу Дж. Декларация независимости Киберпространства // Информационное общество / Дж. Барлоу. — М. : АСТ, 2004. — С. 349—354.
16. Барт Р. Мифологии / Р. Барт ; пер с фр., вступ. ст. и коммент. С. Зенкина. — М. : Академический Проект, 2010. — 351 с.
17. Бауман З. Индивидуализированное общество / Зигмунт Бауман ; пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева. — М. : Логос, 2005. — 390 с.
18. Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности // Бахтин М. М. Автор и герой : К философским основам гуманитарных наук. — СПб. : Азбука, 2000. — С. 9—226.
19. Бахтин М. М. Антрополингвистика : Избранные труды (Серия «Психолингвистика») / М. М. Бахтин. — М. : Лабиринт, 2010. — 255 с.
20. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского // Бахтин М. М. Собр. соч. : В 7 т. — Т. 6: Проблемы поэтики Достоевского, 1963. Работы 1960-х – 1970-х гг. / Ред. тома С. Г. Бочаров, Л. А. Гоготишвили. — М. : Русские словари ; Языки славянских культур, 2002. — С. 6—300.
21. Бахтин М. М. Работы 1920-х годов / М. М. Бахтин. — Киев : Next, 1994. — 384 с.
22. Бахтин М. М. Человек у зеркала // Бахтин М. М. Автор и герой : К философским основам гуманитарных наук. — СПб. : Азбука, 2000. — С. 240.
23. Бек У. Влада і контрвлада у добу глобалізації. Нова світова політична економія / Ульріх Бек ; пер. з нім. О. Юдіна. — К. : Ніка-Центр, 2011. — 408 с.
24. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество : опыт социального прогнозирования / Даниел Белл ; пер. с англ. В. Л. Иноземцева. — М. : Академия, 1999. — 956 с.
25. Беньямин В. Произведение искусства в эпоху его технической воспроизводимости : Избр. эссе / Вальтер Беньямин ; предисловие, составление, перевод и примечания С. А. Ромашко. — М. : Культурный центр имени Гете; Медиум, 1996. — 240 с.
26. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. — М. : Медиум, 1995. — 323 с.
27. Бердяев Н. А. Царство Духа и царство Кесаря / Н. А. Бердяев ; сост. и послесловие П. В. Алексеева. — М. : Республика, 1995. — 375 с.
28. Бестерс-Дільгер Ю. Мовна політика у засобах масової інформації // Мовна політика та мовна ситуація в Україні : Аналіз і рекомендації / Юліане Бестерс-Дільгер. — К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — С. 334—377.
29. Бжезінський З. Велика шахівниця. Американська першість та її стратегічні імперативи / З. Бжезінський ; пер. з англ. О. Фешовець. — Львів, Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000. — 236 с.
30. Бибихин В. В. Примчания переводчика // Хайдеггер М. Бытие и времья / М. Хайдеггер ; пер. с нем. В. В. Бибихина / В. В. Бибихин. — М. : Ad-Marginem, 1997. — С. 485—451.
31. Библер В. С. От наукоучения – к логике культуры. Два философских введения в двадцать первый век / В. С. Библер. — М. : Политиздат, 1991. — 413 с.
32. Бодрийяр Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального / Жан Бодрийяр ; пер. с франц. Н. В. Суслова. — Екатеринбург : Издательство Уральского университета, 2000. — 96 с.
33. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структура / Жан Бодрийяр ; пер. с фр., послесл. и примеч. Е. А. Самарской. — М. : Республика; Культурная революция, 2006. — 296 с.
34. Бодрийяр Ж. Пароли. От фрагмента к фрагменту / Жан Бодрийяр ; пер. с фр. П. Суслова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006. — 199 с.
35. Бодрийяр Ж. Система вещей / Жан Бодрийяр ; пер. с французского С. Зенкина. — М. : Издательство «РУДОМИНО», 2001. — 219 с.
36. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Жан Бодріяр ; пер. з фр. Л. Кононовича. — Львів : Кальварія, 2004. — 376 с.
37. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція / Жан Бодріяр ; пер. з фр. В. Ховкун. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. — 230 с.
38. Больц Н. Азбука медиа / Норберт Больц; пер. с нем. Л. Ионина, А. Черных. — М. : Европа, 2011. — 136 с.
39. Большой Российский энциклопедический словарь. — М. : Большая Российская энциклопедия, 2005. — 1888 с.
40. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Большая рос. энцикл. ; СПб. : Норинт, 2001. — 1434 с. : ил., табл.
41. Бойченко М. І. Системний підхід у соціальному пізнанні : ціннісні та функціональні аспекти [Текст] : монографія / Михайло Іванович Бойченко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Промінь, 2011. — 320 с.
42. Борев В. Ю., Коваленко А. В. Культура и массовая коммуникация / В. Ю. Борев , А. В. Коваленко. — М. : Наука, 1986. — 302 с.
43. Брайант Дж., Томпсон С. Основы воздействия СМИ / Дж. Брайант, С. Томпсон ; пер. с англ. — М. : Изд. дом «Вильямс», 2004. — 432 с.
44. Бугайски М. Язык коммуникации / М. Бугайски ; пер. с польск. — Х. : Изд-во «Гуманитарный центр», Артеменко Э. Г., 2010. — 544 с.
45. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье ; пер. с фр. / Сост., общ. ред. и предисл. Н. А. Шматко. — М. : Socio-Logos, 1993. — 336 с.
46. Бюхнер К. Происхождение газеты / К. Бюхнер // История печати (Антология) : Т. 2. — Сост. Я. Н. Засурский, Е. Л. Вартанова. — М. : Аспект Пресс, 2001. — С. 1—30.
47. Вартанова Е. Л. Современная медиаструктура // Средства массовой информации постсоветской России / Под ред. Я. Н. Засурского / Е. Л. Вартанова. — М. : Аспект Пресс, 2002. — С. 9—67.
48. Ваттимо Дж. Прозрачное общество / Дж. Ваттимо ; пер с ит. Д. Новикова. — М. : Издательство «Логос», 2002. — 128 с.
49. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму / М. Вебер ; пер. з нім. О. Погорілий. — К. : Основи, 1994. — 261 с.
50. Вернадский В. И. Научная мисль как планетарное явление / В. И. Вернадский ; ответ. ред. А. Л. Яншин ; [Предисл А. Л. Яншина, Ф. Т. Яншиной] ; АН СРСР. — М. : Наука, 1991. — 270 [1] c.
51. Вернадський В. І. Кілька слів про ноосферу // Вернадський В. І. Вибрані праці / М. І. Кратко (пер. з рос.) ; НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — С. 266—275.
52. Винер Н. Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине / Н. Винер ; пер. с англ. И. В. Соловьева и Г. Н. Поварова ; под ред. Г. Н. Поварова. – 2-е издание. — М. : Наука; Главная редакция изданий для зарубежных стран, 1983. — 344 с.
53. Винтерхофф-Шпурк П. Медиапсихология. Основные принципы / Петер Винтерхофф-Шпурк ; пер. с нем. — Х. : Изд-во Гуманитарный Центр, 2007. — 288 с.
54. Витгенштейн Л. Философские работы. Ч. 1. / Людвиг Витгенштейн ; пер. с нем. / Составл., вступ. статья, примеч. М. С. Козловой. — М. : Гнозис, 1994. — 612 с.
55. Володина М. Н. Язык СМИ – основное средство воздействия на массовое сознание // Язык средств массовой информации / Под ред. М. Н. Володиной. — М. : Академический Проект ; Альма Матер, 2008. — С. 6—24.
56. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости : дослідження категорії громадянське суспільство / Юрген Габермас ; пер. з нім. А. Онишко. — Львів : Літопис, 2000. — 319 с.
57. Гарсиа Д., Ловинк Г. АВС тактических медиа // Химанен П., Кастельс М. Информационное общество и государство всеобщего благосостояния : Финская модель / Пекка Химанен, Мануэль Кастельс ; пер. с англ. А. Калинин, Ю. Подорога. Посл. Б. Кагарлицкий. — М. : «Логос», 2002. — С. 248—252.
58. Гегель Г.-В.-Ф. Лекции по философии истории. Издание второе, стереотипное / Г.-В.-Ф. Гегель ; перевод А. М. Водена ; Ю. В. Перов, К. А. Сергеев (вступ. статья). — СПб. : Наука, 2005. — 479 с.
59. Герасимова Е. М. Економічне знання у дискурсі становлення глобалізованого світу : соціально-філософський аналіз (Монографія) / Е. М. Герасимова. — Чернігів : ЧДІЕУ, 2008. — 336 с.
60. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества / Иоганн Готфрид Гердер ; пер. и примеч. А. В. Михайлова. — М. : Наука, 1977. — 703 с. — (Памятники ист. мысли / АН СССР).
61. Глотов Б. Б. Культурно-цивілізаційна ідентифікація українського народу : дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук : 09.00.03 — соціальна філософія та філософія історії / Глотов Борис Борисович. — К., 2008. — 376 с.
62. Гофман И. Анализ фреймов : Эсссе об организации повседневного опыта / И. Гофман ; пер с англ.; под ред. Г. С. Батыгина и Л. А. Козловой. — М. : Институт социологии РАН, 2003. — 752 с.
63. Грамши А. Тюремные тетради (избранное) / А. Грамши. — М. : Издательство Иностранной литературы, 1959 г. — 371 с.
64. Гриняев С. Поле битвы – киберпространство. Теория, приемы, средства, методы и системы ведения информационной войны / С. Гриняев. — Минск : Харвест, 2004. — 448 с.
65. Гриценко О. Культура і влада : теорія і практика культурної політики в сучасному світі / Олександр Гриценко. — К. : УЦКД, 2000. — 228 с.
66. Громадські організації у дискурсі демократизації суспільства : монографія / Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; за науковою ред. В. П. Беха ; редкол. : В. П. Бех (голова), Г. О. Нестеренко (заст. голови) [та ін.]. — К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. — 680 с.
67. Грушевський М. Історія України-Руси : В 11 т., 12 кн. / М. Грушевський / НАН України, Інститут української археології та джерелознавства ім. М. С. Грушевського та ін. — Т. 9, кн. 2 : 1654-1657 роки. — К. : Наукова думка, 1997. — С. 871—1630.
68. Губерський Л. та ін. Культура. Ідеологія. Особистість : Методолого-світоглядний аналіз / Л. Губерский, В. Андрущенко, М. Михальченко. — К. : Знання України, 2009. — 578 с.
69. Гуревич С. М. Газета : вчера, сегодня, завтра / С. М. Гуревич. —М. : Аспект-Пресс, 2004. — 288 с.
70. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры / А. Я. Гуревич. — М. : Искусство, 1984. — 350 с.
71. Гурко Е. Сила и означение («Force et signification») : танец с ручкой в руке // Елена Гурко. Тексты деконструкции. Деррида Ж. Differance. — Томск : Издательство «Водолей», 1999. — С. 50—64.
72. Данилевский Н. Я. Россия и Європа / Н. Я. Данилевский ; сост., послесловие и комментарии С. А. Вайгачева. — М. : Книга, 1991. — 574 с. (Историко-литературный архив).
73. Дебор Г. Общество спектакля / Г. Дебор ; пер. с фр. C. Офертаса и М. Якубович. — М. : Издательство “Логос”, 1999. — 224 с.
74. Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация / Т.ван Дейк ; пер. с англ. / Сост. В. В. Петрова ; под ред. В. И. Герасимова ; вступ. ст. Ю. Н. Караулова и В. В. Петрова.— М. : Прогресс, 1989. —312 с.
75. Делез Ж., Гваттари Ф. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения / Ж. Делез, Ф. Гваттари ; перевод Д. Кралечкина. — Екатеринбург : У-Фактория, 2007. — 672 с.
76. Делез Ж., Гваттари Ф. Что такое философия / Жиль Делез, Феликс Гваттари ; пер. с фр. и послесл. С. Н. Зенкина. — М. : Институт экспериментальной социологии, Спб. : Алетейя, 1998. — 288 с. (серия «Gallicinium»).
77. Делёз Ж. Кино : Кино 1. Образ-движения; Кино 2. Образ-время / Жиль Делез ; пер. с фр. Б. Скуратова. — М. : Ад Маргинем, 2004. — 624 с.
78. Делокаров К. Х. Эволюция базовых смыслов современной цивилизации в контексте постнеклассической науки // Синергетическая парадигма. Социальная синергетика / К. Х. Делокаров. — М. : Прогресс-Традиция, 2009. — С. 16—36.
79. Дери М. Скорость убегания : Киберкультура на рубеже веков / Марк Дери ; пер. с англ. Т. Парфеновой. — Екатеринбург : Ультра. Культура; М. : АСТ МОСКВА, 2008. — 478, [2] с. — (Philosophy).
80. Деррида Ж. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля / Жак Деррида ; пер. с фр. С. Г. Калининой и Н. В. Суслова; Серия Gallicinium. — СПб. : Алетейя, 1999. — 208 с.
81. Деррида Ж. О грамматологии / Жак Деррида ; пер. с фр. и вст. ст. Н. Автомоновой. — М. : Ad Marginem, 2000. — 512 с.
82. Деррида Ж. Письмо и различие / Жак Деррида ; пер. с фр. Д. Кралечкина. — М. : Академический проект, 2007. — 495 с.
83. Деррида Ж. Поля философии / Жак Деррида ; пер. с фр. Д. Ю. Краличкина. — М. : Академический Прект, 2012. — 376 с. — (Философские технологии).
84. Джери Д., Джери Дж. Большой толковый социологический словарь. В 2-х томах / Д. Джери, Дж. Джерри ; пер. с англ. Н. Н. Марчук. — М. : Вече, АСТ, 1999. Том 1 : А-О. — 1999. — 544 с.
85. Дирингер Д. Алфавит / Д. Дирингер ; пер. с англ. И. М. Дунаевской, Г. А. Зографа, И. А. Перельмутера. — Изд. 3. — М. : ИЛ, 2009. — 656 с.
86. Добронравова И. С. Постнеклассическая рациональность и философские основания синергетической методологии // Постнеклассика : философия, наука, культура: Коллективная монография / Отв. ред. Л. П. Киященко и В. С. Степин / И. С. Добронравова. — СПб. : Издательский дом «Мірь», 2009. — С. 296—314.
87. Доклад о развитии человека 2004. Культурная свобода в современном многообразном мире / Пер. с англ. — М. : Весь мир, 2004. — 328 с.
88. Дракер П. Посткапиталистическое общество / П. Дракер // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. — М. : Academia, 1999. — С. 67—100.
89. Дротянко Л. Г., Жолдоков В. О. Мультикультуралізм комунікативних процесів у глобалізованому світі / Л. Г. Дротянко, В. О. Жолдоков // Вісник національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія : Збірник наукових праць. — К. : НАУ, 2012. — Вип. 1 (15). — С. 5—8.
90. Дротянко Л. Г. Інформаційний простір і діалог культур в інтер’єрі ХХІ століття / Л. Г. Дротянко // Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія : Зб. наук. праць. — К. : НАУ. — 2011. — №1(13). — С. 5—8.
91. Дротянко Л. Г. Феномен фундаментального і прикладного знання (Постнекласичне дослідження) / Л. Г. Дротянко. — К. : Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менджм. і бізнесу. — 423 с.
92. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм ; пер. с фр. — М. : Наука, 1990. — 575 с.
93. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора ; пер. з англ. В. Шовкун ; наук. ред. О Шевченко. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. — 503 с.
94. Животко А. Історія української преси / А. Животко ; упоряд. М. Тимошик. — К. : Наша культура і наука, 1999. — 368 с.
95. Жижек С. Добро пожаловать в пустыню реального / С. Жижек. — М. : Фонд «Прагматика культуры», 2002. — 160 с.
96. Жижек С. Киберпространство, или невыносимая замкнутость бытия / С. Жижек // Искусство кино. — 1998. — № 1. — С. 120—126.
97. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 1994. — № 10.
98. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова» від 03.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2003. — № 28.
99. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» // Офіційний вісник України від 24.01.2011. — № 3.
100. Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011// Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2011. — № 32.
101. Зражевська Н. І. Розуміння медіа культури : комунікація, постмодерн, ідентичність, ідеологія, медіаконтроль. Монографія / Н. І. Зражевська. — Черкаси : Видавець Чабаненко Ю. А., 2012. — 408 с.
102. Запаско Я. П. Пам’ятки книжкового мистецтва : українська рукописна книга / Я. П. Запаско. — Львів. : Світ, 1995 р. — 480 с.
103. Запесоцкий Ю. A. Современная реклама как институт соціально-культурной динамики / Ю. A. Запесоцкий // Вопросы философии. — 2013. — № 3. — С. 33—38.
104. Засурский Я. Н. Журналистика и мир на рубеже тысячелетий // От книги до Интернета. Журналистика и литература на рубеже тысячелетий / Под ред. Я. Н. Засурcкого, Е. Л. Вартановой / Я. Н. Засурский. — М. : МГУ, 2000. — С. 12—36.
105. Землянова Л. Зарубежная комуникативистика на рубеже веков // От книги до Интернета. Журналистика и литература на рубеже тысячелетий / Под ред. Я. Н. Засурcкого, Е. Л. Вартановой / Л. Землянова. — М. : МГУ, 2000. — С. 61—74.
106. Иваненко Е. А., Корецкая М. А., Савенкова Е. В. Созвездие Горгоны (эссе об эффектах медиа) / Е. А. Иваненко, М. А. Корецкая, Е. В. Савенкова. — СПб. : Алетейя, 2012. — 328 с.
107. Иванов Вяч. Вс. Избранные труды по семиотике и истории культуры. Т. 1: Знаковые системы. Кино. Поэтика / Вяч. Вс. Иванов. — М. : Изд-во «Языки русской культуры», 1999. — 912 с.
108. Иванов Д. Общество как виртуальная реальность / Д. Иванов // Информационное общество. — М. : АСТ, 2004. — С. 355—427.
109. Изборник 1076 года / Под ред. С. И. Коткова. — М. : Наука, 1965. — 1090 с.
110. Ільїн В. В. Фінансова цивілізація / В. В. Ільїн. — К. : Книга, 2007. — 528 с.
111. Инглегарт Р. Культурный сдвиг в зрелом индустриальном обществе // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева / Рональд Инглегарт. — М. : Academia, 1999. — С. 245—260.
112. Ионов И. Н., Хачатурян В. И. Теория цивилизаций от античности до конца XIV в. / И. Н. Ионов, В. И. Хачатурян. – СПб. : Алетейя, 2002. — 112 с.
113. Ісаєвич Я. Українське книговидання : витоки, розвиток, проблеми / Ярослав Ісаєвич. — Л. : Інститут українознавства ім. І. Крипякевича НАН України, 2002. — 520 с.
114. Історія українського друкарства / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — Либідь, 1994 — 448 с. («Пам’ятки історичної думки України»).
115. Історія української культури у п’яти томах. Т. 1 : Історія культури давнього населення України ; Гол. ред. Толочко П. П. — Київ : «Наукова думка», 2001. — 1136 с.
116. Історія української культури у п’яти томах. Т. 2 : XIII — перша половина XVII ст. — Київ : «Наукова думка», 2001. — 848 с.
117. Йосипенко О. М. Трансформація категорій світу, сенсу світу, часу та простору в добу глобалізації (на матеріалах сучасної французької філософії) // Інформаційне суспільство у соціально-філософській ретроспективі та перспективі / В. В. Лях, В. С. Пазенок, Я. В. Любивий, К. Ю. Райда, В. К. Федорченко, О. М. Йосипенко, О. М. Соболь, Н. А. Фоменко, О. П. Будя, Ю. О. Бузукладніков / О. М. Йосипенко. — К. : ТОВ «ХХІ століття : діалог культур», 2009. — С. 212—245.
118. Каган М. С. Введение в историю мировой культуры. Книга первая. Историографический очерк, проблемы современной методологии. Закономерности культурогенеза, этапы развития культуры традиционного типа — от первобытности к Возрождению / М. С. Каган. — Санкт-Петербург : ООО «Издательство “Петрополис”», 2003 — 368 с.
119. Каган М. С. Мир общения : Проблема межсубъектных отношений / М. С. Каган. — М. : Политиздат, 1988. — 319 с.
120. Каган М. С. Философия культуры / М. С. Каган. — СПб. : Петрополис, 1996. – 416 с.
121. Калинина Е. Ю. О семиотике средств массовой коммуникации (на основе концепции У. Эко) // Язык средств массовой информации / Под ред. М. Н. Володиной / Е. Ю. Калинина. — М. : Академический Проект; Альма Матер, 2008. — С. 86—98.
122. Калюжный Д., Ермилова Е. Дело и слово. Будущее России с точки зрения эволюции / Д. В. Калюжный,