Палига Євген Миколайович. Корпоративне управління виробництвом в умовах постприватизаційних відносин

brief description

Палига Євген Миколайович. Корпоративне управління виробництвом в умовах постприватизаційних відносин: Дис... д-ра екон. наук: 08.06.02 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Л., 2002. - 351арк. - Бібліогр.: арк. 333-347

Палига Є.М. Корпоративне управління виробництвом в умовах постприватизаційних відносин. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.02 Підприємництво, менеджмент та маркетинг. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2002.
Досліджуються теоретичні та методологічні проблеми корпоративного управління промисловим виробництвом в умовах постприватизаційних відносин. Формулюються теоретичні і методологічні засади організації корпоративного управління, його місія, структура основних функцій і забезпечувальних підсистем здійснення. Пропонуються організаційно-економічні засади і методичні положення розробки механізмів реалізації засад корпоративного управління в промисловості регіону. Пропонуються заходи державного стимулювання процесів утворення корпорацій і становлення корпоративного управління.

У дисертації здійснено розробку теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо реалізації в промисловому комплексі України методів корпоративного управління, постановку низки організаційних та економічних задач формування корпоративного управління в промисловому комплексі України, запропоновано підходи до їх вирішення і отримано такі висновки:

Становлення наукового напрямку з дослідження корпоративного управління в промисловому комплексі України перебуває у стані започаткування. Його основним завданням є виявлення закономірностей, розробка теоретичного і методичного забезпечення реалізації процесу здійснення корпоратизації державних і недержавних підприємств, впровадження організаційно-методологічних засад і методів корпоративного управління.
Розробка положень з теоретичного і методичного забезпечення реалізації процесу корпоративного управління ґрунтується на науковому визначенні сутності понять корпорація”, корпоративне управління”, класифікації корпорацій за ознаками власності, розподілу відповідальності. Корпорацією в дисертації названо виробничу інституційну одиницю, що створена для виробництва товарів чи послуг і організована на засадах об’єднання власності у формі товариства. Корпоративне управління це сукупність дій, що пов’язані із утворенням корпорації; оптимізацією її структури; використанням важелів державної підтримки; організацією, плануванням, збутом, контролем, стимулюванням виробничо-економічної діяльності акціонерного товариства; узгодженням інтересів власників корпорації. За розподілом відповідальності усю сукупність корпорацій розділено на товариства та акціонерні товариства. Як особливо важливий вид корпорацій, що вимагає відповідних методів управління, в дисертації виділено акціонерні товариства, тобто підприємства, що мають більше, ніж одного власника, діють на правах юридичної особи незалежно від своїх власників, але під їхнім контролем, можуть включати декілька підприємств меншого розміру за обсягом капіталу і меншим обсягом продукції, що випускається корпорацією загалом.
Особливості корпоративного управління вимагають забезпечення діалектичної єдності організаційних засад управління, головними з яких є: диверсифікація виробничих процесів та інтеграція управлінських процесів; поділ праці і кооперація праці, розподіл відповідальності за результати діяльності корпорації між власниками корпорації й інтеграція загального економічного ефекту від діяльності корпорації та ін.
Етапами становлення в Україні системи корпоративного управління в промисловому комплексі є: формування власників, об’єднання власників, утворення акціонерних товариств, утворення холдингових компаній, утворення фінансово-промислових груп, регіональних промислових кластерів.
Метою державної підтримки діяльності корпорацій є формування в Україні потужних вітчизняних корпорацій як основи організації промислового виробництва, що забезпечувала б насичення вітчизняного, а також світового товарного ринку. Державі необхідно здійснити не тільки правову, але і організаційну та фінансову підтримку становленню вітчизняних корпорацій. З цією метою слід запроваджувати такі умови господарювання, які б спонукали малі підприємства підпорядковувати свою діяльність в інтересах створення великих корпорацій з виробництва технічно складних видів продукції.
Корпораціям, які б вступали у великі холдингові структури і підпорядковували б свої інтереси інтересам території, доцільно надавати стимули, зокрема у виді зменшення розміру податкових платежів до Державного бюджету на величину інвестицій в основний капітал, а також витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи за декілька років.

В Україні необхідною є розробка спеціальної національної програми, що мала б індикативний статус і сприяла б утворенню великих промислових холдингів та інших корпоративних структур. Така індикативна програма повинна б розроблятися для кожної адміністративної області.
При формуванні організаційної структури управління корпорацією необхідно виходити із основних системотворчих засад забезпечення ефективності корпоративного управління, якими є індикативне прогнозування і планування, формування раціональної організаційної структури управління корпорацією, організація виробничої діяльності на засадах маркетингу, оптимізація систем інвестиційного менеджменту, оптимізація фінансового менеджменту в корпорації. Враховуючи процеси формування постприватизаційних відносин, доцільно здійснювати поступовий перехід від традиційної (авторитарної) системи управління підприємством до корпоративного управління. Зокрема, пропонується на період до 3-х років зберегти в системі управління підприємством, поряд з правлінням корпорації, інститут заступників генерального директора, що виконують головну виконавську роботу.
Важливе місце в реалізації місії корпоративного управління належить організації соціального партнерства. Слід домогтися, щоб соціальне партнерство було спрямоване не тільки на усунення конфліктів між роботодавцями та найманими працівниками, а й забезпечувало створення передумов формування корпоративної культури, корпоративного інтересу.
Головними засадами сучасної державної інвестиційної політики щодо промислових корпорацій України повинно стати забезпечення їх доступу до кредитно-фінансових ресурсів; створення умов, при яких здійснювався б перелив фондів суб’єктів економіки, що мають надлишок заощаджень, до суб’єктів, у яких на цей момент є потреба у капіталі.
Важливим стимулом до праці у корпораціях повинна стати участь працівників у прибутках та виплата дивідендів, застосування так званих нетрадиційних методів матеріального стимулювання.