ТЕОРІЇ СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ В СУЧАСНІЙ АНАЛІТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ

brief description

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КУДРЯВЦЕВА Наталя Сергіївна

УДК 141.7 + 172.12 + 316

ТЕОРІЇ СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ

В СУЧАСНІЙ АНАЛІТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ

Спеціальність 09.00.03 соціальна філософія та філософія історії

Д и с е р т а ц і я

на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Науковий керівник:

ШРАМКО Ярослав Владиславович

доктор філософських наук, професор

Кривий Ріг 2008

ЗМІСТ

Вступ

3

РОЗДІЛ I. Теоретико-методологічні засади виникнення та розвитку

теорій суспільного договору в історії соціально-філософської

думки

12

1.1. Дослідження теорій суспільного договору в сучасній

українській та російській філософській літературі

1.2. Історичні та теоретичні передумови виникнення теорій

суспільного договору в XVII XVIII ст. Поновлення

проблематики суспільного договору в 50-і рр. XX ст.

1.3. Механізм суспільного договору та його інтерпретації

в сучасній аналітичній філософії

1.4. Специфіка дослідження теорій суспільного договору

в англомовній політико-філософській думці

12

32

45

62

Висновки до розділу І

84

РОЗДІЛ II. Закономірності та основні тенденції розвитку теорій

суспільного договору в провідних концепціях аналітичної

філософії XX ст.

86

2.1. Особливості сучасних версій суспільного договору

2.2. Проблема дистрибутивної справедливості в контексті

сучасних теорій суспільного договору

2.3. Проблема свободи та рівності в сучасних теоріях

суспільного договору

2.4. Обґрунтування моралі засобами раціональності

як мета сучасних теорій суспільного договору

86

101

117

136

Висновки до розділу II

154

Висновки

156

Список використаних джерел

161

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Динаміка розвитку сучасного суспільства та наявні трансформативні процеси в політичній, економічній, соціальній і культурній сферах громадського життя обумовлюють необхідність перегляду принципів суспільних взаємовідносин, формують нові підходи до питання взаємодії суспільства й держави. Домінування економічної сфери суспільного буття не тільки призводить до «матеріалізації» індивідуальних інтересів членів суспільства, а й по-новому ставить проблему співіснування людства в умовах сучасного соціуму. Реалії конкурентного ринку формулюють визначення рівня життя суспільства передусім за економічними показниками, підносячи в такий спосіб матеріальний аспект індивідуального соціального статусу порівняно з іншими його аспектами. У той же час світові тенденції демократизації усіх сфер суспільного життя спричиняють загострення проблем соціальної справедливості та вимагають якісно нових перетворень суспільної свідомості. Першочергового значення набуває можливість реалізації гарантованих політичних прав та свобод, яка визнається незалежною від індивідуальної економічної ситуації. Оскільки забезпечення відповідного балансу між економічною нерівністю як результатом дії ринкової системи та рівністю основних політичних свобод як сутністю демократичного устрою становить одну з функцій держави, питання відносин між державою та суспільством опиняється в колі найбільш актуальних проблем сьогодення.

Специфіка нинішньої соціальної дійсності зумовлює необхідність пошуку адекватного механізму узгодження індивідуальних інтересів членів суспільства та регулювання взаємовідносин суспільства і держави, що, у свою чергу, складає підґрунтя вибудови теорій соціальної справедливості. На сучасному етапі одним із таких механізмів, що вже засвідчив свою доволі високу ефективність, виступає концепція суспільного договору. Засноване на принципах свободи та рівності поняття суспільного договору постає втіленням основних демократичних цінностей, так само як і характер самого договору, підґрунтям якого є згода, що передбачає відсутність підкорення однієї людини іншою, повною мірою відповідає умовам демократичного регулювання. Водночас механізм суспільного договору виявляється позбавленим будь-яких історичних деталей, що могло б обмежити його застосування до певної конкретної ситуації. Натомість, він репрезентує доволі гнучку філософську конструкцію, основний сенс якої полягає в наданні необхідних засад для обґрунтування походження того чи іншого суспільного явища шляхом одностайного вибору. Традиційне тлумачення поняття суспільного договору пов’язане з виникненням громадянського суспільства та легітимацією політичної влади, але сучасні версії договірної доктрини застосовують означену конструкцію з метою генерування певних моральних норм, виходячи з настанов чистої раціональності. Подібна інтерпретація поняття суспільного договору спрямована на виведення моральних принципів регулювання суспільних взаємовідносин, тобто принципів соціальної справедливості, шляхом спирання, зокрема, на інструментальну концепцію раціональності притаманну теорії ігор. Таким чином, завдання, вирішуване сучасним контрактаріанізмом, постає у вигляді проблеми раціонального обґрунтування принципів соціальної справедливості.

Намагання вивести моральні норми поведінки з характеристики раціональності однаковою мірою приписуваної усім сторонам договору, на нашу думку, дорівнює спробі об’єктивувати певні принципи суспільних взаємовідносин і надати їм статус законів соціальної життєдіяльності. Таке завдання виявляється тим більш важливим, чим гострішою постає в реальному суспільстві потреба узгодження конфліктуючих індивідуальних інтересів та вимог суспільства і держави одне з одним, і тим більшої відповідальності вимагає його виконання, адже окреслене завдання до певної міри передбачає трансформацію окремих настанов суспільної свідомості.

У період докорінних політичних змін та соціальних зрушень, притаманних сучасній Україні, проблеми регулювання суспільних взаємовідносин набувають особливого значення. Розвиток ринкової економіки, процес активних соціальних перетворень, а також поглиблення конфлікту між суспільством та державою стають джерелом політико-філософських дискусій, які все частіше зачіпають питання соціальної справедливості. У той же час поступове «відмирання» рудиментів радянської ідеології звільняє в свідомості українського суспільства місце для нових, більш адекватних світовим соціальним процесам ідей та концепцій. Як утілення головних політичних цінностей сучасного світу ідея справедливості набуває вагомого значення і в умовах українського соціуму, а властиві його розвитку тенденції політизації та демократизації більшості сфер суспільного життя зумовлюють актуальність дослідження інтерпретацій раціонального обґрунтування справедливого соціального устрою.

Стан наукової розробки проблеми. Відоме ще з часів античності поняття суспільного договору викликало активний інтерес у період XVII XVIII ст., соціальні реалії якого спричинили появу суспільно-договірних концепцій Т. Гоббса, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо та І. Ка

bibliography

ВИСНОВКИ

Розробки теорій суспільного договору в сучасній аналітичній філософії представлені в концепціях низки американських політичних філософів, провідне місце серед яких посідає концепція справедливості як чесності Джона Ролза. Договірні концепції, сформульовані після Ролзової, репрезентують приклади подальшого розвитку основних його тез (Дворкін), концепції, побудовані на запереченні найважливіших з Ролзових висновків (Нозік), або ж спроби синтезу фундаментальних принципів Ролза з ідеями його опонентів (Готьє). Отримавши нове життя в період політичних, економічних, соціальних та культурних перетворень, що відбулися в американському суспільстві в XX столітті, сучасні версії суспільного договору, як і їх класичні попередники, явили собою намагання дати відповідь на злободенні питання свого часу. Основні принципи американського лібералізму та необхідність перегляду його ключових положень в світлі якісно нової трансформації громадянського суспільства, пов’язаної з технологічною революцією та загостренням проблеми громадянських прав, зумовили актуальність використання механізму суспільного договору в якості фундаменту для побудови нових ліберальних концепцій. Зміна його функції від засобу легітимації політичної влади в класичних договірних теоріях до механізму продукування принципів соціальної справедливості в сучасних варіантах контрактаріанізму дозволила застосувати ідею суспільного договору в якості підґрунтя для формулювання адекватної соціальним обставинам політичної теорії. Природа основних складових елементів договірного механізму, кількість яких обмежується вихідною ситуацією та характеристикою раціональності сторін, які укладають договір, обумовлюють теоретичну «гнучкість» такої конструкції і уможливлюють її використання в різноманітних концепціях лібералізму та лібертаризму в якості морального шаблону з метою моделювання гіпотетичної ситуації вибору певних принципів справедливості. До того ж такі імплікації ідеї суспільного договору, як свобода та рівність визначають її актуальність сучасним політичним процесам як втілення сутнісних цінностей демократії.

Історико-філософський аналіз ідеї суспільного договору дозволяє визначити місце сучасних версій договірної доктрини в системі різноманітних її варіантів. На сучасному етапі договірна доктрина отримує розвиток у вигляді концепцій лібералізму (Ролз, Дворкін), лібертаризму (Нозік), а також теорій взаємної користі (Готьє). Основні міркування їх представників поляризуються за напрямками Кантового контрактуалізму (Ролз, Дворкін) та Гоббсового контрактаріанізму (Готьє). Той факт, що межі сучасного контрактаріанізму містять не тільки положення соціальної та політичної філософії, проте, включають також деякі з принципів етики, призводить до набуття сучасними договірними концепціями рис морально-етичної проблематики, що є характерним насамперед для вітчизняної їх трактовки.

Особливості, притаманні сучасним версіям договірної доктрини, також виявляються зумовленими характером механізму суспільного договору, який, передбачаючи досягнення одностайності в прийнятті будь-якого принципу, уникає необхідності окремого доведення його істинності і надає підстави для ухвалення перспективи про розгляд суспільства як системи співробітництва, створеної для просування власних інтересів індивіда. Визначаючи суспільство в якості засобу реалізації індивідами своїх життєвих планів, ідея суспільного договору стверджує пріоритет індивіда та його прав по відношенню до суспільних інституцій. Означені специфічні риси становлять джерело досягнень сучасного контрактаріанізму, який, розташовуючи в центрі суспільного життя особу окремого індивіда, намагається ствердити недоторканність його політичних прав та свобод, які гарантують йому можливість рівної участі в політичному регулюванні, а також закріплюють за ним первинно рівний моральний статус, що ні в який спосіб не має визнаватися залежним від статусу соціального.

Основний висновок нашого дослідження становить твердження про неможливість досягнення головної мети сучасного контрактаріанізму, яка полягає у виведенні принципів регулювання соціальних взаємовідносин із положень теорії раціонального вибору та теорії ігор. Наведений вище доказ на користь означеного твердження надає змогу пересвідчитися, що пошук принципів справедливості, які передбачають універсальне застосування, не може бути успішно здійснений засобами теорії ігор, яка оперує з конкретними прикладами. Намагаючись перекинути місток від постулатів раціональності до положень моральної теорії, представники сучасного контрактаріанізму, Джон Ролз та Девід Готьє, стикаються з означеними труднощами, подолання яких вони вбачають у застосуванні таких ідеалізованих припущень та теоретичних інструментів, як «Архімедова позиція», «завіса незнання» та «рівна раціональність». В ході аналізу цих ідей було виявлено, що деякі з перерахованих ідеалізованих припущень репрезентують моральні засновки, введення яких до тієї чи іншої концепції є неправомірним. Інші ж поняття являють собою неортодоксальні інтерпретації положень теорії ігор і тому не можуть бути використані в якості адекватних засобів аргументації.

Здійснена теоретиками суспільного договору спроба ухвалити або генерувати принципи справедливості в результаті прийняття єдино раціонального рішення про співпрацю для певної торговельної гри, основу якої складає «Дилема ув’язненого», приваблює простотою та очевидністю свого обґрунтування. Проте, за відсутності «недозволених» моральних засновків («завіса незнання»), означена гра не може бути визнана такою, що здобуває єдине раціональне рішення у вигляді стратегії «співпрацювати». Використання в якості фундаменту будь-якого іншого прикладу теорії ігор («Правило дороги», «Битва статей») або призводить до ухвалення раціонального принципу, який не може бути визначений справедливим, або ж передбачає наявність більш ніж одного раціонального принципу. В будь-якому випадку той чи інший приклад теорії ігор завжди матиме змістове наповнення, а принципи, які з’являться як результат вирішення такої гри, являтимуть собою ніщо інше як набір конкретних стратегій, вибір яких в умовах даної гри визнається раціональним. Отже, можемо стверджувати, що класична теорія ігор та притаманна їй практична концепція раціональності не можуть бути використані в якості адекватних засобів продукування теорії соціальної справедливості.

Слід також відзначити, що подібний висновок до певної міри передбачається і в самих концепціях, сформульованих Ролзом та Готьє. Висвітлення об’єктивного існування ринкового механізму внаслідок їхнього розгляду питання про реалізацію економічно вигідних індивідуальних талантів та здібностей визначає неприйнятність практичної концепції раціональності, пропонованої теорією ігор, і зумовлює необхідність пошуку радикально нової концепції, яка б визначала раціональним бажати ухвалення таких принципів регулювання суспільних відносин, прийняття яких було б бажаним усіма. Синтезуючи та оригінальним способом інтерпретуючи висновки Ролза та Нозіка, Готьє впритул підходить до усвідомлення необхідності нової концепції раціональності, розвиваючи власну концепцію «стриманої максимізації», яка доповнюється його ідеалізованим припущенням «рівної раціональності». Так, Готьє бажає довести, що в умовах повністю конкурентного ринку стримані максимізатори обмежуватимуть просування власних інтересів у такий спосіб, який не тільки визначається економічно вигідним та раціональним, а також автоматично визнається справедливим. Усвідомлюючи можливість вигідної реалізації своїх здібностей в системі конкурентного ринку індивіди Готьє намагатимуться отримати право опинитися в межах його дистрибутивної схеми, а тому вважатимуть раціональними обмеження «стриманої максимізації».

Однак, обґрунтованість подібних припущень сучасного контрактаріанізму слід ретельно перевірити, зважаючи на вище викладені висновки. Адже, визнання суспільних практик в якості об’єктивно існуючої системи організації людського життя навряд чи робить релевантним питання про їх справедливість. Якщо наслідки функціонування такої системи розглядаються як вплив безособового ринкового механізму, який діє на суспільство аналогічно до законів природи, то так само, як закони природи не можуть бути визнані справедливими або несправедливими, так і дія ринкового механізму не повинна характеризуватися в термінах справедливості або несправедливості.

Всі вище викладені аргументи є свідченням того, що контрактаріанська спроба формулювання принципів соціальної справедливості, виходячи з передумов раціональності, не може бути визнана успішною. Втім, це не означає, що обґрунтування моральних принципів засобами раціональності має взагалі визнаватися неможливим. Зроблений нами висновок радше вказує на необхідність пошуку нового раціонального підґрунтя сучасних теорій суспільного договору, межі та ідеї яких, вочевидь, залишають достатньо місця для нової концепції раціональності, як і містять вдосталь засобів для побудови нових концепцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Алексеева Т.А. Справедливость. Морально-политическая философия Джона Роулса. М.: Наука, 1992. 113 с.

Алексеева Т.А. Джон Роулз и его теория справедливости // Вопросы философии. 1994. № 10. С. 26 37.

Алексеева Т.А. Методологические вопросы политической философии // Полития. 2004. № 3. С. 130 169.

Апресян Р.Г. Понятие общественной морали (опыт концептуализации) // Вопросы философии. 2006. № 5. С. 3 17.

Аристотель. Сочинения в 4-х т. М., 1983. Т. 4. 830 с. (Философское наследие).

Асмус В.Ф. Историко-философские этюды. М.: Мысль, 1984. 318 с. Библиогр.: с. 310 311.

Баталов Э.Я. Социальная утопия и утопическое сознание в США. М.: Наука, 1982. 336 с.

Бербешкина З.А. Справедливость как социально-философская категория. М.: Мысль, 1983. 203 с.

Бутченко Т.І. Еволюція договірної концепції походження держави: соціально-філософський аналіз: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук / Запорізьк. держ. ун-тет. Запоріжжя, 2004. 16с.

Верецька Л., Мисик С. Розуміння справедливості в християнській морально-етичній парадигмі // Філософська думка. 2002. № 3. С. 120 133.

Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования // Вопросы философии. 1991. № 7. С. 19 35.

Гоббс Т. Сочинения в 2 т. / Сост., ред., авт. примеч. Соколов В.В.; пер. с лат. и англ. М.: Мысль, 1991. Т.2. 731с. (Философское наследие).

Гобозов И.А., Халаева Л.А. Гражданское общество: сущностные характеристики // Философия и общество. 2001. № 2. С. 59 79.

Гринберг Л.Г., Новиков А.И. Критика современных буржуазных концепций справедливости. Л.: Наука, 1977. 162 с.

Дубко Е.Л. Новейшая англо-американская этика: метафизическая инерция // Вопросы философии. 1985. № 4. С. 111 119.

Дутчак В.В. Лейбніц і Кант погляд на виникнення та призначення держави // Грані. 2002. № 6 С. 79 84.

Заиченко Г.А. Джон Локк. 2-е изд. доработ. М.: Мысль, 1988. 199с. (Мыслители прошлого). Библиогр.: с. 188 192.

Зандкюлер Х.Й. Демоктратия, всеобщность права и реальный плюрализм // Вопросы философии. 1991. № 2. С. 35 50.

Кант И. Сочинения в 8-ми т. М.: Чоро, 1994. Т. 7. 495 с.

Капустин Б.Г. Критика политического морализма // Вопросы философии. 2001. № 2. С. 33 55.

Капустин Б.Г. Различия и связь между политической и частной моралью // Вопросы философии. 2001. № 9. С. 3 25.

Капустин Б.Г. Заметки об «общественной морали» (в связи со статьей Р.Г. Апресяна «Понятие общественной морали». Вопросы философии. 2006. № 5) // Вопросы философии. 2006. № 12. С. 3 10.

Кашников Б.Н. Либеральные теории справедливости и политическая практика России. Великий Новгород: НовГУ им. Ярослава Мудрого, 2004. 256 с.

Кашников Б.Н. «Мораль по соглашению» Давида Готиера как теория российского либерализма // Вопросы философии. 2006. № 4. С. 32 43.

Коваленко А. Передчасно „Левіафан” списувати в брухт // Віче. 2002 № 8. С. 64 68.

Коломієць О.Г. Соціально-договірні засади теорії справедливості Джона Ролза // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. / Гол. ред. В.В. Лях. К.: Укр. центр дух. культури, 2002. Вип. 29. С. 70 79.

Критический анализ современной буржуазной философии / Ин-т философии АН СССР, Сектор критики соврем. бурж. философии стран Запада; И.С. Вдовина, Э.В. Деменчонок, А.Б. Зыкова, и др. // Вопросы философии. 1985. № 12. С. 18 35.

Кувалдин В.Б. Американский капитализм и интеллигенция. М.: Наука, 1984. 365 с.

Кузнецов В.Н. Философия права Иммануила Канта // Вестник МУ. Серия 7. Философия. 1999. № 3. С. 14 30.

Литвиненко Н.С. Проблема свободы в гражданском обществе и ее рассмотрение в философии Нового времени // Актуальні проблеми духовності: Зб. наук. праць. Вип. 6. Кривий Ріг, 2005. С. 177 184.

Литвиненко Н.С. Проблема дистрибутивної справедливості в контексті сучасних теорій суспільного договору // Актуальні проблеми духовності: Зб. наук. праць. Вип. 7. Кривий Ріг, 2006. С. 87 103.

Литвиненко Н.С. Концепция справедливости Джона Ролза // Логос. 2006. № 1 (52). С. 26 34.

Литвиненко Н.С. Проблема свободи та рівності в сучасних теоріях суспільного договору // Філософські науки: Зб. наук. праць. Вип. 7. Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. С. 144 151.

Литвиненко Н.С. Проблема дослідження теорій суспільного договору у вітчизняній філософській традиції // Актуальні проблеми духовності: Зб. наук. праць. Вип. 8. Кривий Ріг, 2007. С. 91 109.

Литвиненко Н.С. Современная философская концепция общественного договора // Дні науки 2005: Міжнародна науково-практична конференція. Дніпропетровськ, 15-27 квіт. 2005 р. Дніпропетровськ, 2005. Т. 45. Соціальна філософія. С. 29 30.

Литвиненко Н.С. Концепція справедливості Джона Ролза // Філософія: Нове покоління: Всеукраїнська філософська конференція аспірантів та студентів. Київ, 22-24 лют. 2006 р. К., 2006. С. 35 37.

Литвиненко Н.С. Проблема дистрибутивної справедливості в контексті сучасних теорій суспільного договору // Харківські студентські філософські читання: III Міжнародна наукова конференція. Харків, 5-6 квіт. 2006 р. Харків, 2006. С. 103 105.

Литвиненко Н.С. Проблема дистрибутивної справедливості в контексті сучасних теорій суспільного договору // Дні науки факультету філософії 2006: Міжнародна наукова конференція. Київ, 12-13 квіт. 2006 р. К., 2006. Частина V. С. 32 34.

Литвиненко Н.С. Механізм суспільного договору та його інтерпретації в сучасній політичній філософії // Філософія гуманітарних наук. Актуальність і перспективи розвитку: Наукова конференція. Чернівці, 5-6 жовт. 2006 р. Чернівці, 2006. С. 216 220.

Литвиненко Н.С. Сучасні теорії суспільного договору як спроба раціонального обґрунтування моралі // Раціональність чи раціональності?: II Всеукраїнська студентсько-аспірантська філософсько-релігієзнавча конференція. Київ, 1-3 бер. 2007 р. К., 2007. С. 46 47.

Локк Дж. Сочинения в 3 т. / Пер. с англ. и лат. / Ред. и сост., авт. примеч. Субботин А.А. М.: Мысль, 1988. Т. 3 668 с. (Философское наследие).

Макаренко В.П. Проблема справедливости: политико-философские аспекты // Экономический вестник Ростовского государственного университета. 2004. Т. 2, № 3. С. 84 99.

Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. 3-тє вид. К.: Либідь, 2001. 384 с. Бібліогр.: с. 367 374.

Медушевский А.Н. Демократия и тирания в новое и новейшее время // Вопросы философии. 1993. № 10. С. 3 23.

Мигранян А.М. Проблема справедливости в современной буржуазной политологии // Вопросы философии. 1984. № 6. С. 133 142.