УКРАЇНСЬКИЙ ТРАДИЦІОНАЛІЗМ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСКУРС

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОВАЛЬСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЄВГЕНОВИЧ

УДК 130.1+141.2:316.75

УКРАЇНСЬКИЙ ТРАДИЦІОНАЛІЗМ:
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСКУРС

09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник
Попов Володимир Юрійович,
кандидат філософських наук, доцент

Донецьк – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ. 11
1.1. Концепти традиції та традиціоналізму у соціально-флософській думці 11
1.2. Традиції у функціонуванні соціальних систем. 33
1.3. Взаємодія традицій та новаторства у сучасному суспільстві 50
1.4. Християнські парадигми і традиції. 68
Висновки до розділу 88
РОЗДІЛ ІІ. СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКОГО ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ. 91
2.1. Аналіз традицій в українській філософській думці. 91
2.2. Традиції і формування української нації у концепціях українських традиціоналістів. 108
2.3. Волюнтаризм Д. Донцова як основа українського традиціоналізму. 121
2.4. Традиціоналістичні засади та проблеми соціальної організації українського
суспільства. 141
2.5. Український традиціоналізм у сучасному соціумі. 164
Висновки до розділу 172
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 182

ВСТУП

Актуальність дисертаційного дослідження. Реформування сучасного українського суспільства засвідчило – модернізаційні зміни перехідного періоду не мають успіху без відповідності цінностям та моральним установкам, що складають духовну основу суспільства. У процесі переходу суспільства до нового постіндустріального ладу набирає популярності традиціоналістичний інтелектуальний напрям. Фундаментальною особливістю традиціоналізму є апологетика традиційного суспільства та жорстка критика модерністських тенденцій сучасності. Він характеризується недовірою до просвітницької гносеологічної парадигми, зверненням до альтернативних шляхів пізнання.
Інформаційна доба відрізняється змінами у всіх сферах соціального буття соціуму. Утворюються нові форми суспільства, відбуваються реструктуризація виробничих відносин, влади й досвіду, на яких ґрунтується культура суспільства. Постіндустріальне суспільство радикально відрізняється від індустріального відношенням до інноваційних процесів у ньому. Основою сучасного розвитку української держави поступово стає формування інноваційного середовища, яке продукує різні сфери суспільства. Соціокультурні зміни зумовлюють пошук моделі суспільних структур, створення соціальних форм, що забезпечать ефективне функціонування суспільства. Сьогодення України актуалізує необхідність соціально-філософського осягнення механізмів взаємодії та розвитку усіх сфер життєдіяльності, а також суспільних процесів спрямованих на трансформацію соціуму. Спостерігається розмаїття різнопланових тенденцій, які відображають складність, амбівалентність й непередбачуваність майбутнього. Українське суспільство інтегрується у загальноцивілізаційний процес, водночас проходячи у своєму розвитку стадії становлення, самопізнання, критичної самооцінки, усвідомлюючи свою осібність та давні традиції.
В умовах інформаційного суспільства традиційні національні цінності багатьом видаються архаїчними і несуттєвими. Соціальні особливості початку XXІ ст., обстоювання народами права на самовизначення й сила опору уніфікаційним тенденціям з боку національних культур, змушують завжди тримати в полі зору як процеси світової глобалізації та інтеграції, так і діалектику етнічної й національної ідентичності. В умовах трансформації українського суспільства соціально-філософський аналіз традицій та традиціоналізму пов’язується з необхідністю пошуку чинників забезпечення усталеного соціального порядку та новаторської діяльності, спрямованої на впровадження інноваційних моделей подальшого розвитку України.
Ступінь розробки теми. Намагання осягнути значення традиції і традиціоналізму в розвитку суспільства визначили інтерес філософської науки до емпірично-описових і теоретико-концептуальних досліджень даного феномена. В давнину та в середньовіччі традиція розглядалась як моральний норматив, звичай, закон, дотримуючись якого, людина і суспільство набувають гармонії та порядку. М. Бердяєв, М. Вебер, М. Данилевський, Е. Дюркгейм, Т. Парсонс, П. Юркевич поглиблюють межі сприйняття традиції, визначають необхідність пізнання різних видів традицій народів та держав. У періоди соціальних революцій традиція та традиціоналізм прирівнювались до регресу і перешкод у суспільному розвитку. В порівнянні з традицією новаторство вважалося більш прогресивним явищем у суспільному житті на шляху до цивілізації (К. Маркс, Ш. Монтеск’є та ін.). На користь цього свідчить і сама назва доби Модерну.
На сучасному етапі розвитку світового суспільства, що супроводжується кризовими явищами породженими процесами трансформації індустріального суспільства, звернення С. Ейзенштадтом, М. Фуко, Є. Шацьким, Е. Шилзом, П. Штомпкою до дослідження традиціоналізму пов’язане з пошуком нових систем¬них чинників стабільності сучасного суспільства, а також з метою встановлення ефективного співвідношення традицій і новаторства в суспільному розвитку.
До пошуку традиційних джерел формування українського соціуму звертались українські романтики. Серед них були: представники фольклорно-історичного романтизму Г. Сковорода (від якого бере початок цей напрям), М. Максимович, I. Срезневський, П. Кулiш, M. Костомаров, М. Маркевич, Д. Бантиш-Каменський, І. Нечуй-Левицький; харківську групу романтиків представляють А. Метлинський, Л. Боровиковський, О. Корсун; галицька група – М. Шашкевич, I. Вагилевич, Я. Головацький, які заснували осередок «Руська Трійця»; київські романтики Т. Шевченко, М. Максимович, В. Забіла та інші.
Соціальним та духовним функціям традиції в процесі організації суспільства й спадковій передачі накопиченого досвіду приділяли увагу радянські вчені Е. Баллер, Н. Денисюк, М. Закович, А. Першиц, Н. Сарсенбаєв, І. Суханов, Д. Угринович та ін.
Сучасна українська філософська наука представлена низкою науковців, які досліджують різні проблеми українського традиціоналізму (М. Попович, О. Забужко, О. Баган, Ю. Борисова, О. Власюк, Л. Волова, М. Голянич, Е. Гер-манова де Діас, С. Гуменюк, В. Данилів, А. Дондюк, І. Дьяконов, Н. Ємельянова, С. Квіт, О. Климова, В. Коротеєва, Ю. Кравченко, О. Кравчук, В. Крисаченко, В. Лісовий, Е. Маркарян, Н. Наумова, Н. Пелагеша, Г. Піреєва, М. Степико, А. Стешенко, У. Хархаліс, Е. Холмогоров, М. Чугуєнко, О. Шейко, Е. Юрченко).
У працях вищезгаданих науковців можна виокремити загально-методологічні проблеми дисертаційної роботи: дослідження традиціоналізму як системи суспільного устрою, співіснування та взаємодії традиції та новаторства, об’єктивна взаємодія традиціоналізму в процесі утворення постіндустріального суспільства. Значущість цих розвідок велика – вони становлять теоретичну основу для подальших досліджень всебічного висвітлення проблем традиціоналізму в сучасних умовах.
Разом з тим, незважаючи на значну кількість наукової та публіцистичної літератури з даної проблеми, ступінь розробки теми в запропонованому форматі є недостатнім. Потребують додаткового висвітлення та поглибленого аналізу питання соціальної значущості традиціоналізму у процесі відродження української державності, його роль на сучасному етапі розвитку України. Державотворча практика вимагає дослідження вже існуючих та творення нових ідей цього багатогранного процесу, пошуку принципово інших підходів до аналізу сучасних тенденцій у дослідженні такого складного явища як традиціоналізм.
Вказані прогалини у дослідженні окремих соціально-філософських аспектів традиціоналізму, зумовили формулювання теми дисертаційного дослідження, постановки її проблем, мети та завдань.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно науково-дослідної теми «Філософські виміри сучасної соціальної реальності» (реєстраційний номер 0110U004200) кафедри філософії Донецького національного університету.
Мета роботи полягає у реконструкції філософських підвалин традиціоналізму, розкритті парадигмальних засад українського традиціоналізму в контексті соціально-філософського дискурсу.
Досягнення поставленої мети зумовило постановку і розв’язання наступних завдань:
– визначити соціально-філософські засади аналізу традиції та традиціоналізму;
– встановити сутність впливу традиціоналізму на суспільні процеси;
– показати вплив християнства на традиціоналістичну парадигму;
– прослідкувати еволюцію української філософської думки щодо ролі традиції у розвитку суспільства;
– концептуалізувати соціально-філософський конструкт українського традиціоналізму;
– дослідити вплив філософського волюнтаризму на теоретичні концепції українського традиціоналізму;
– проаналізувати традиціоналістичні засади та проблеми соціальної організації суспільства;
– з’ясувати роль традиціоналізму на сучасному етапі розвитку українського соціуму.
Об’єктом дослідження є традиція як феномен соціального буття та традиціоналізм як форма її теоретичної рефлексії.
Предметом – соціально-філософські засади українського традиціоналізму як світогляду та ідеологічного конструкту.
Методологічна і теоретична основа дослідження. Теоретичною основою дослідження і розв’язання поставлених завдань є методичні розробки зарубіжних дослідників (М. Вебер, О. Дугін, Ш. Ейзенштадт, А. Макаров, Ф. Ніцше, А. Пігальов, Е. Шилз, А. Шопенгауер та інші) та українських вчених (М. Попович, О. Забужко, В. Воловик, Г. Дичковська, Н. Ємельянова, А. Стешенко, О. Шейко, Е. Юрченко та інші), в яких проаналізовано проблеми традиції та традиціоналізму в розвитку людської цивілізації з точки зору таких науково-методологічних напрямів як конструктивізм, примордіалізм, етносоціологія та інші. На особливу увагу заслуговує сучасні філософські, соціально-філософські, політологічні, соціологічні праці, в яких розглядаються якісно нові аспекти традиціоналізму, співіснування понять «традиція» та «модерн» у новому тисячолітті.
Специфіка теми і особливості визначеного предмета дослідження детермінували застосування наступних методологічних загальнонаукових та суто філософських засад. Загальнонаукові:
- системний підхід, в межах якого здійснюється комплексний аналіз проблеми;
- структурно-функціональний та генетико-історичний методи, які використо¬вуються при експлікації провідних концепцій традиціоналізму;
- методи компаративістики, основу яких складає порівняльно-історичний принцип дослідження.
До суто філософських відносимо методи феноменології та герменевтики, які дозволяють всебічно проаналізувати в історико-еволюційному контексті феномен традиції та традиціоналізму й передбачають їх філософське тлумачення, як передумови побудови авторської концепції.
У дисертаційній роботі сформульовано низку положень, що конкретизують наукову новизну та виносяться на захист.
Вперше:
– систематизовані філософсько-методологічні підходи щодо з’ясування причин появи традиціоналізму як теоретичної реакції на антитрадиціоналізм сучасності;
– виявлені головні соціально-філософські засади традиціоналізму, встанов¬лені особливості ґенези та еволюції українського традиціоналізму.
Поглиблено:
– науковий дискурс щодо обґрунтування понять «традиція» та «традиціоналізм», з уточненням їх визначень у межах соціальної філософії;
– розуміння волюнтаристських основ українського традиціоналізму;
– з’ясування місця традиціоналізму в житті українського народу та процесі формування сучасної української національної ідеї.
Набули подальшого розвитку:
– визначення динаміки трансформації традиціоналістичної парадигми в умовах переходу від індустріального суспільства до інформаційного;
– аналіз змісту та характер впливу християнства на відтворення тради-ціоналістичного світогляду.
Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження. Зміст і результати дослідження відповідають об’єктивним потребам розвитку наукового знання про традиціоналізм та є теоретичною базою для подальшого поглибленого вивчення різних сторін і меж проблеми. Сформульовані у дисертації теоретичні узагальнення та висновки закладають методологічну основу для об’єктивної оцінки проблеми традиціоналізму в добу постіндустріального суспільства. У зв’язку з тим, що у період трансформації провідною функцією традицій є захист суспільства від дезорганізації, матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у розробці теоретичних засад культурної політики на регіональному та загальноукраїнському рівнях. Головні положення та висновки дисертації сприятимуть теоретико-методологічній підготовці курсів з філософії та інших суспільних наук, у науковому досліджені функціонування традиціоналістичних елементів організації суспільства, трансформації сучасного суспільства, сучасного світоустрою.
Особистий внесок дослідника. Основні положення, результати й висновки дисертаційного дослідження здобуті автором самостійно та оприлюднені у наукових виданнях.
Апробація результатів дослідження. Головні теоретичні положення і практичні висновки дисертації обговорювалися на науково-теоретичних і методологічних семінарах кафедри філософії, на наукових конференціях Донецького національного університету. Основні положення і результати дослідження знайшли своє відображення у доповідях і виступах на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях та круглих столах: ХХV Міжнародна науково-практична конференція «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (Донецьк, 2009 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (Донецьк, 2009 р.); Міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 2010 р.); Регіональна наукова конференція «Філософія у сучасному світі» (Донецьк, 2010 р.); Міжнародна наукова конференція «Філософські виміри сучасної соціальної реальності» (Донецьк, 2011 р.); Круглий стіл «Подолання наслідків економічної кризи у старопромислових регіонах України» (Донецьк, 2009 р.); Круглий стіл «Конституційна реформа: погляди донеччан» (Донецьк, 2009 р.); Круглий стіл «Транскордонне співробітництво на Сході України» (Донецьк, 2009 р.); Круглий стіл «Чинники трансформації політичної влади: всеукраїнський, регіональний, місцевий рівні» (Донецьк, 2010 р.).
Публікації. Головні положення дисертації викладені в 12 публікаціях, з них 6 опубліковані в спеціалізованих фахових виданнях ВАК України.
Структура і обсяг дисертації зумовлені специфікою її предмета та логікою розкриття теми, а також метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, дев’яти підрозділів, висновків і списку використаної літератури. Зміст роботи викладено на 181 сторінках тексту. Список використаних джерел складають 254 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ

В ході дослідження були послідовно розв’язані визначені завдання й отримані наступні результати.
У філософському доробку, залежно від переважання духовних чи матеріальних аспектів традиції, спостерігаються відмінності у спрямованості наукових досліджень. Некоректним є ототожнення традиції з процесом спадкоємності, властивим природній і соціальній формам руху матерії, соціокультурною спадщиною, яка акумулює накопичений досвід у ході історичного розвитку, зі сферою суспільної психології без урахування матеріального аспекту буття традиції. Розуміння традицій як самостійних видів суспільних відносин або рівнів суспільної свідомості не розкриває її сутність, а є відображенням багатоманітності форм дії традиції в системі соціальної життєдіяльності. Процеси історичної пам’яті, соціального досвіду та зв’язку у своїй взаємодії формують механізм функціонування традиції, але всі вони ширші, ніж саме поняття «традиції». На думку автора, традиція є узагальненням відносно сталих соціальних дій, що регулярно і тривало повторюються, загальноприйнятих і загальнозначущих способів, форм і результатів діяльності як забезпечення відтворення у саморозвитку суспільства.
Вивчення поняття «традиціоналізм» дозволяє зробити висновок про потребу синтезу підходів до всебічного розуміння поставленої проблеми. Стає зрозумілим, що традиціоналізм, як соціально-філософська проблема, протиставляє сучасній цивілізації та індустріальному суспільству традиційний лад. Традиціоналізм спрямований проти сучасного стану культури й суспільства, що критикують цей стан у зв’язку з його відхиленням від якогось реконструйованого або спеціально сконструйованого взірця, який заснований на споконвічній ідеальній соціокультурній моделі з езотеричним виявом. Загалом традиціоналістичний світогляд має декілька відгалужень: інтегральний традиціоналізм, фундаментальний консерватизм, консервативна революція. Отже, стає можливим подання авторського визначення: традиціоналізм є соціально-філософською концепцією, яка протиставляє сучасній модернізації суспільства традиційний устрій, що полягає в ідеалізації й абсолютизації традиції.
Традиція займає важливе місце у соціальній організації сучасного суспільства. Світові модернізаційні зрушення породили глобалістські концепції та зумовили зміни соціальної структури соціуму. У реформаційних процесах зростає суспільна потреба в незмінності буття, виникає необхідність відродження й встановлення традиційних видів господарювання та культурної практики. Традицію використовують як форму збереження й передавання наступним поколінням духовної культури, як важливий елемент виховання народу. Завдяки таким складовим як принцип історичної тяглості та супротив змінам, традиції видаються найстабільнішим елементом національної культури, який важко підлягає змінам та не піддається маніпуляціям. А питання ідентичності визнає традицію елементом, який забезпечує інтегральність національної спільноти.
Комплексний розгляд теоретичних проблем сучасного традиціоналізму показав, що більшість проблем становлення сучасного українського суспільства в умовах постіндустріалізму сприймаються на тлі зростаючої необхідності підтримки стабільності в суспільстві й забезпечення соціальної справедливості. Специфічні умови модернізації породили нові, невідомі проблеми, які потребують підтримки сталості внутрішніх соціальних систем. Діалектичний взаємозв’язок традицій і новаторства є чинником розвитку суспільства як причинно-наслідкова взаємозумовленість й одна з рушійних сил даного процесу. Стає зрозумілою необхідність звернення уваги на внутрішні фактори здійснення процесу розвитку порівняно з зовнішніми умовами середовища. Саме внутрішній потенціал і основа мають стати поштовхом, рушійною силою у виборі напряму розвитку. Прогресистські та традиціоналістичні концепції сучасної соціальної трансформації виглядають обмежено. Традиційне і постіндустріальне суспільства мають більше спільного (наприклад, Японія), ніж відмінного, що дає змогу поєднання досвіду традиційного суспільства та постіндустріальних реалій.
Християнський традиціоналізм є складним поєднанням традиції й релігійної догматики, що допускає недоторканість традиції незалежно від будь-яких змін, які відбуваються у світі. Православна філософія влади пов’язана з концепцією православного царства, у якому головним є «загальна справа». Західноєвропейські християнські концепції пов’язані з духовними пошуками людини Нового часу та реформаційними процесами. Незважаючи на вплив антитрадиційних течій, сакральні ідеї вироблені ранньою християнською традицією, зберігаються й у реформованих церквах. Подальшу трансформацію ставлення до християнської традиції можна визначити як її раціоналізацію і модернізацію. Пов’язаний з духовними процесами епохи Просвітництва, теологічний модернізм став засобом захисту християнської релігії від тиску просвітницьких ідей, довівши її культурно-історичну значущість. Новий постмодерністський світогляд впливає на існуючу християнську традицію в контексті глобалізаційних процесів, пов’язаних з використанням сучасних механізмів передачі інформації й зміною традиційних засобів християнського впливу. Тим часом, сфера церковного життя залишається переважно традиційною, незважаючи на активні процеси трансформації. Сучасне христи-янство у розмаїтті його конфесійних проявів з універсальної всеохоплюючої моделі перетворюється на складову плюралістичного соціуму.
Українські романтики ХІХ ст., як апологети традиціоналістичної моделі, вбачали у традиції головне джерело національного самопізнання, а її збереження умовою подальшого існування етносу. Українські романтики сформували нове на той час розуміння цінності знання, яке полягає у тлумаченні сучасних процесів через минуле та у передбаченні майбутнього розвитку. Минуле є втіленням істинного ідеалу, осягнути який можна через вивчення міфічної спадщини та традицій українського народу, що мають національних характер й крізь час несуть у собі вічні проблеми буття формуючи духовність етносу. Дотримання традицій робить цей процес сталим і безперервним, сприяючи становленню цілісної національної свідомості. Незважаючи на звернення у минуле, український романтизм не був супротивником новаторства, в основу новацій романтизм ставить розуміння традиції. З початком ХХ ст. український традиціоналізм відходить від романтизму, радикалізується та отримує розвиток у вигляді інтегрального націоналізму. Націоналізм є складною соціально-філософською теорією та ідеологічною практикою, тісно пов’язаною з концепціями консерватизму, лібералізму та правим або лівим радикалізмом. Український націоналізм необхідно розглядати, передусім, як категорію, за допомогою якої визначається явище чи сукупність явищ, що мають спільні характерні ознаки. Фундаментальними засадами українського націоналізму є незалежність, державність і соборність української нації.
Ідеї українського традиціоналізму сформульовані у ХХ ст., окреслили основні засади функціонування українського суспільства, що полягають у відродженні споконвічної традиції народу, вольовому чиннику та солідаристській організації суспільства. Аналіз соціальної концепції Ю. Липи виявив важливе значення проблем співвідношення української духовності, національної свідомості та самосвідомості українців. Виявивши важливі риси характеру українського народу, він встановив значення українських традицій в процесі націєтворення, які утворюють структуру української солідаристської культури заснованої на ідеях української землі та українського духу. Значною й актуальною сьогодні є геополітична стратегія українського народу на вісі «Південь-Північ», реалізація якої має відбуватися в соціально-економічній, транскордонній, культурній та політичній сферах. Критичний підхід виявив відсутність у багатьох з розглянутих ідей соціальної перспективи впровадження в сучасному українському суспільстві.
Дослідження українського традиціоналізму показало, що волюнтаризм, як філософсько-методологічна настанова, є його базовим чинником. Встановлено, що основними ідейними принципами, на яких побудована світоглядна основа Д. Донцова, є: самобутність України як нації; її органічна єдність із західноєвропейським світом, заперечення українських духовних течій XIX ст. і їх реформації у XX ст., висунення постулату нового психологічного типу українця, домагання витворення серед українців нової провідної верстви, ідеал сильної, вольової людини. Утворюючи ідеал сильної людини, Д. Донцов поєднав концепції волі до життя А. Шопенгауера та волі до влади Ф. Ніцше. Соціальне значення українських волюнтаристичних ідей не тільки в усвідомленні реальності феномену боротьби, а в очищенні свідомості від бачення світу тільки крізь призму соціальної справедливості й економічного оптимістичного фаталізму.
У ході дослідження встановлено, що найбільш важливою системною концепцією українського традиціоналізму є націократична модель соціальної організації українського суспільства, запропонована М. Сціборським. Ця модель розглядає традиціоналізм як уособлення духовної єдності індивідів, згуртовану на національних почуттях та традиціях. Економічний солідаризм підводить під національну солідарність економічний устрій – державний синдикалізм, що є об’єднанням людей за принципом їхньої професійно-господарської спеціалізації для захисту своїх професійних інтересів. Як і у інших представників українського традиціоналізму, розуміння поняття «нації» у націократичній ідеології спирається на ірраціональний за своїм характером спіритуально-волюнтаристичний світогляд, такому, що головними підставами й двигунами життя нації вважає її дух і волю до творчості та боротьби. Окремі ідеї запропоновані у солідаризмі, мають неабияку актуальність і в сьогоденні. Зокрема, звернення до традиції як основи духовності українського народу, збалансування приватної та державної власності в інтересах усього суспільства, реформування системи професійних організацій (спілок), система перерозподілу влади між представницькими органами різних рівнів. Проте, в умовах регіональної поліетнічності сучасного українського суспільства виглядає нездійсненою сама система соціального націоналізму.
Розглянуті філософські ідеї є завершеною соціальною концепцією українського традиціоналізму, що засновані на волюнтаризмі, елітаризмі, теорії нації та солідаристському ґрунті, що їх породили 20-30 рр. ХХ ст. Вони сформували концептуальну основу універсальних соціально-філософських ідеологічних моделей українського державотворення. Ці ідеї мають суперечливу з погляду сучасності соціальну природу й ґрунтуються на характерному для першої половини ХХ ст. принципі тоталітаризму та ірраціональності.
Аналіз сучасного українського традиціоналізму виявив, що нині для нього головним є пошук відповіді на питання щодо подальших шляхів консолідації української нації, визначення її стратегічних векторів, а також формування відповіді на актуальні виклики глобалізованого сьогодення в дусі національного світобачення, світорозуміння та світовідчуття, пов’язаного з подальшим суспільно-державним осмисленням багатоаспектних значень сучасної української національної ідеї. Проблеми соціальної організації буття нації та її історичного розвитку залежать від особливостей менталітету українців, від рівня впливу нації на власне буття, від її сучасної духовної та суспільної інтеграції.
У дисертаціній роботі філософське бачення українського традиціоналізму базується на міждисциплінарному підході. У зв’язку з чим, незважаючи на розгляд становлення та різних аспектів традиціоналізму, окремого дослідження потребує проблема вивчення антропологічного змісту традиціоналізму та висвітлення його ідей у межах історії філософської думки. Уваги, вартої окремого дослідження, заслуговує соціальна система східного традиціоналізму та його вплив на плюральність сучасного українського суспільства. Систематизація створених українцями у минулому й сьогоденні традицій, їх оновлення заради виживання етносу в складних умовах сучасності, вибір оптимальної для переважної більшості українців ідеологічної парадигми або синтез цих ідей задля національної згоди – стане полем майбутньої науково-дослідницької роботи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
1. Абушенко В.Л. Традиция // Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. / В.Л. Абушенко. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – С. 1047.
2. Аверьянов В. О «синтезе» православной идеологии [Электронный ресурс] / В. Аверьянов. // Аналитическое обозрение. – 2009. – Режим доступа: http://www.pravoslavie.ru/analit/rusideo/syntez.htm
3. Аверьянов В. Природа русской экспансии [Электронный ресурс] / В. Аверьянов. – М.: Лепта-Пресс, 2003. – 512 с. – Режим доступа: http://www.litnasledie.ru/averianov/books.html
4. Аверьянов В. Разные консерватизмы, разные традиционализмы [Электронный ресурс] / В. Аверьянов. // Аналитическое обозрение. – 2009. – Режим доступа: http://www.pravoslavie.ru/analit/raznie.htm
5. Андерсон Б. Воображаемые сообщества. Размышления об истоках и распространении национализма / Б. Андерсон. – М.: Канон-Пресс, Кучково поле, 2001. – 288 с.
6. Андерсон Б. Нации и национализм / Б. Андерсон, О. Бауэр, М. Хрох. / Пер. с англ. и нем. – М.: Праксис, 2002. – 416 с.
7. Андреев А. Западный индивидуализм и русская традиция / А. Андреев, А. Селиванов. // Философия и общество. – 2001. – № 4. – С. 98-126.
8. Арутюнов С.А. Обычаи, ритуал, традиция / С.А Арутюнов. // Советская этнография. – 1981. – № 2. – С. 97.
9. Арутюнян Ю.В. Этносоциология / Ю.В. Арутюнян, Л.М. Дробижева, А.А. Сусоколов. – М.: Аспект-Пресс, 1999. – 271 с.
10. Ассман Я. Культурная память: Письмо, память о прошлом и политическая идентичность в высоких культурах древности / Я. Ассман. / Пер. с нем. М.М. Сокольской. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 368 с.
11. Астаф’єв А. Парадигма «Схід – Захід» у політичній націософії Дмитра Донцова / А. Астаф’єв. // Українські проблеми. – 1999. – № 1-2. – С. 169-173.
12. Астаф’єв А. Українська ідея: між традиціоналізмом і лібералізмом [Електронний ресурс] / А. Астаф’єв. – 2009. – Режим доступу: http://varianty.org.ua/National_idea/Astafiev.htm
13. Ачкасов В.А. Трансформация традиций и политическая модернизация: феномен российского традиционализма / В.А. Ачкасов. // Философия и социально-политические ценности консерватизма в общественном сознании России (от истоков к современности). Сб. статей. / Под ред. Ю.Н. Солонина. – Вып. 1. – СПб.: Изд-во СПб. гос. ун-та, 2004. – С. 173-191.
14. Баган О. Романтик в епоху прагматики. Дмитро Донцов у контексті українського ХХ ст. / О. Баган. // День. – 2008. – № 126. – С. 9.
15. Баган О. Юрiй Липа: людина i мислитель / О. Баган. – К.: КУН, 1994. – 40 с.
16. Балибар Э. Раса, нация, класс. Двусмысленные идентичности / Э. Балибар, И. Валлерстайн. – М.: Логос-Альтера, Ессе Homo, 2003. – 272 с.
17. Баллер Э.А. Преемственность в развитии культуры / Э.А. Баллер. – М.: Наука, 1969. – 294 с.
18. Бандера С. Перспективи Української революції. Друге репринтне видання / С. Бандера. – Дрогобич: «Відродження», 1999. – 640 с.
19. Баранова Н.М. Естетичні засади національно-культурних традицій: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.08 / Н.М. Баранова. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2005. – 19 с.
20. Баргесян И.А. О классификации форм культурной традиции / И.А. Баргесян. // Советская этнография. – 1981. – № 2. – С. 102-104.
21. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман. / Пер. с англ. под ред В.Л. Иноземцева – М.: Логос, 2002. – 390 с.
22. Бек У. Что такое глобализация? / У. Бек. / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова. – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
23. Белик А.А. Социокультурная антропология (историко-теоретическое введение): Учебное пособие / А.А. Белик, Ю.М. Резник. – М.: Изд-во МГСУ, Союз, 1998. – 319 с.
24. Бернштейн Б.М. Традиция и социокультурные структуры / Б.М. Бернштейн. // Советская этнография. – 1981 – № 2. – С. 100-118.
25. Бистрицький Є. Чому націоналізм не може бути наукою / Є. Бистрицький. // Політична думка. – 1994. – №2. – С. 30-35.
26. Блинов А.С. Национальное государство в условиях глобализации: контуры построения политико-правовой модели формирующегося глобального порядка / А.С. Блинов. – М.: МАКС ПРЕСС, 2003. – 149 с.
27. Богданович М.Л. Трансформація постпозитивістської епістемологічної традиції: основні вектори та сучасні модифікації: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / М.Л. Богданович. / Дніпропетр. нац. ун-т. – Дніпропетровськ, 2001. – 14 с.
28. Бойдуник О. На переломі. Уривки спогадів / О. Бойдуник. – Париж: Націоналістичне видавництво в Європі, 1967. – 155 с.
29. Бойдуник О. Сучасний стан визвольної політики / О. Бойдуник. – Париж: Видання першої Української друкарні у Франції, 1956. – 22 с.
30. Борисова Ю.В. Традиціоналістські та модерністські цінності в структурі молодіжної ціннісної свідомості: соціологічний аналіз: Автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.00.01 / Ю.В. Борисова. / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна – Харків, 2001. – 18 с.
31. Босий В. В’ячеслав Липинський – ідеолог української трудової монархії: Видання Українського наукового інституту ім. В. Липинського / В. Босий. – Торонто: Друкарня «Український робітник», 1951. – 160 с.
32. Боярський П.К. Національний солідаризм / П.К. Боярський. – 1946. – 94 с.
33. Вассиян Ю. Твори – степовий сфінкс: суспільно-філософічні нариси / Ю. Вассиян. – Т.1. – Торонто: «Євшан-зілля», 1972. – 288 с.
34. Васькович Г. Національна ідеологія Донцова / Г. Васькович. // Визвольний шлях. – 1956. – С. 164-172.
35. Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер. // Избранные произведения. / Пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давыдова; предисл. П.П. Гайденко; коммент. А.Ф. Филиппова. – М.: Прогресс, 1990. – 764 с.
36. Винайдення традиції / За ред Е. Гобсбаума та Т. Рейнджера. – К.: Ніка-Центр, 2005. – 448 с.
37. Винниченко В. Відродження нації / В. Винниченко. / Репринтне відтворення видання 1920 р. – Ч. І-ІІІ. – Київ-Відень. – 1920.
38. Власюк О.С. Український соціум / О.С. Власюк, В.С. Крисаченко, М.Т. Степико та ін. / За ред. В.С. Крисаченка. – К.: Знання України, 2005. – 792 с.
39. Волова Л.О. Діалектика традицій і новаторства у розвитку міжконфесійних відносин на етапі становлення суверенної України: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03. / Л.О. Волова. / Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя, 2000. – 24 с.
40. Воловик В.І. Методологія історичного пізнання: традиції і новаторство (стаття) / В.І. Воловик. // Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми. Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 25 травня 2005 р. – Запоріжжя: 2005. – С. 23-28.
41. Вязовик Т.П. О взаимодействии традиционалистских и либеральных интенций в идеологии российского самодержавия / Т.П. Вязовик. // Философия и социально-политические ценности консерватизма в общественном сознании России (от истоков к современности). Сб. статей. / Под ред. Ю.Н. Солонина. – Вып. 1. – СПб.: Изд-во СПб. гос. ун-та, 2004. – С. 22-48.
42. Ґелнер Е. Нації та націоналізм / Е. Ґелнер. / Пер. з англ. – К.: Таксон, 2003. – 300 с.
43. Генон Р. Кризис современного мира [Электронный ресурс] / Р. Генон. – 2010. – Режим доступа: http://www.philosophy.ru/library/guenon/01/index.html
44. Германова де Діас Е.В. Хриcтиянська традиція в ситуації постмодерну: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 17.00.01 / Е.В. Германова де Діас. – Харків. держ. акад. культури. – Харків, 2004. – 17 с.
45. Гнатюк О. Прощання з імперією: Українські дискусії про ідентичність / О. Гнатюк. – К.: Критика, 2005. – 528 с.
46. Голянич М. Проблема національної свідомості та духовності українців у творчості Ю. Липи: україноцентричний вимір [Електронний ресурс] / М. Голянич. // Нові праві. – 2009. – Режим доступу: http://newright.il.if.ua/golyanych.htm
47. Грей Дж. Поминки по Просвещению: политика и культура на закате современности / Дж. Грей. / Серия «Логос-Новая наука политики». / Пер. с англ. – М.: Праксис, 2003. – 368 с.
48. Губернський Л.В. Культура, ідеологія, світогляд: методологічно-світоглядний аналіз / Губернський Л.В. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
49. Гуманітарна політика Української Держави в новітній період: монографія / За ред. С.І. Здіорука. – К: НІСД, 2006. – 403 с.
50. Гуменюк С.М. Біблійні та візантійські джерела як основа острозького філософського традиціоналізму / С.М. Гуменюк. // Вісник Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. – 2007. – № 31. – С. 11-15.
51. Гуменюк С.М. Острозький традиціоналізм: етимологія української духовності / С.М. Гуменюк // Вісник Житомир. держ. ун-ту. – 2004. – №19. – С. 15-13.
52. Данилів В. Солідаризм [Електронний ресурс] / В. Данилів. // Перехід-IV. – Вип. 9. – 2002. – № 1. – Режим доступу: http://www.perehid.kiev.ua/n9/4.html
53. Дашкевич Я. Націоналізм і демократія / Я. Дашкевич. // Українські проблеми. – 1994. – №3 (7). – С. 6-8.
54. Денисюк Н.П. Традиции и формирование личности / Н.П. Денисюк. – Минск: БГУ, 1979. – 136 С.
55. Дещинський І.Є. Історія України та її державності / І.Є. Дещинський, І.О. Гаврилів, Р.Д. Зінкевич, Я.Я. Денісов, В.М. Тарабан, С.В. Шеломенцев-Терський. – Львів: Вид-во «Бескид Біт», 2005. – 368 с.
56. Дичковська Г. Філософсько-політичні основи національно-визвольного руху 20-50-х років XX століття / Г. Дичковська. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. – 164 с.
57. Дондюк А.М. Традиція як спосіб людського буття: Автореф дис…кан. філос. наук: 09.00.04 / А.М. Дондюк. / НАН України. – К., 2004. – С. 17.
58. Донцов Д. Дві літератури нашої доби / Д. Донцов. – Торонто: «Видавництво «Гомін України», 1958. – 296 с.
59. Донцов Д. Де шукати наших традицій? Дух нашої давнини / Д. Донцов. – К.: МАУП, 2005. – 568 с.
60. Донцов Д. Дух нашої давнини / Д. Донцов. – Дрогобич: Відродження, 1991. – 341 с.
61. Донцов Д. Єдине, що є на потребу / Д. Донцов. – К.: Діокор, 2002. – 61 с.
62. Донцов Д. Заповіт Шевченка / Д. Донцов. – Лондон: СУМ, 1951. – 16 с.
63. Донцов Д. Націоналізм / Д. Донцов. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2006. – 236 с.
64. Донцов Д. Правда прадідів великих / Д. Донцов. – Філадельфія, 1952. – 96 с.
65. Донцов Д. Росія чи Європа? / Д. Донцов. – К.: Діокор, 2005. – 70 с.
66. Донцов Д. Твори / Д. Донцов. – Т. 1: Геополітичні та ідеологічні праці. – Л.: Кальварія, 2001. – 475 с.
67. Драгоманов М. Листи на Наддніпрянську Україну [Електронний ресурс] / М. Драгоманов. – Партія Українських Соціялістів-Революціонерів. – 2-ге вид. – Наклад і друк партійної Друкарні, 1915. – 114 с. – Режим доступу: http://hklib.npu.edu.ua/nashy-kolekcii/documents/d_visu/29#0017-dm_-lnu-1915-5-p124-r63=18
68. Дробот І. Трансформації націоналістичної ідеології в першій половині ХХ ст. / І. Дробот. // Український історичний журнал. – 2001. – № 6. – С. 110-122.
69. Дробот І.І. Державно-соборницька ідея в практиці українських суспільно-політичних сил еміграції та на західноукраїнських землях (1920-30-ті рр.): Автореф. дис... докт. істор. наук; спец.:07.00.01 / І.І. Дробот. / Нац. педаг. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2002. – 39 с.
70. Дугин А. Гиперборейская теория [Электронный ресурс] / А. Дугин. // Арктогея: философкий портал. – 2009. – Режим доступа: http://www.arcto.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=63
71. Дугин А. Метафизика Благой Вести [Электронный ресурс] / А. Дугин. – 1996. – Режим доступа: http://www.arcto.ru/modules.php?name=News&file=ar ticle&sid=65
72. Дугин А. О нашем журнале «Милый ангел»: Эзотерическое ревю / А. Дугин. // Милый ангел. – 1991. – № 1. – С. 1-7.
73. Дугин А.Г. Постмодерн или ультрамодерн? / А. Дугин. // Философия хозяйства. – 2003. – №3 – С. 14-19.
74. Дугин А.Г. Трансформация политических структур и институтов в процессе модернизации традиционных обществ: Дис… докт. полит. наук: 23.00.02 [Электронный ресурс] / А. Дугин. – 2009. – Режим доступа: http://science.dugin.ru/disser-2.html
75. Дугин А.Г. Философия политики / А.Г. Дугин. – М.: Арктогея. – 2004. – 614 с.
76. Дугин А.Г. Философия традиционализма / А. Дугин. – М.: Арктогея-Центр, 2002. – 624 с.
77. Дугин А.Г. Эволюция парадигмальных оснований науки [Электронный ресурс] / А. Дугин. // Арктогея: философский портал. – 2009. – Режим доступа: http://www.arcto.ru/modules.php?name=News&file=article&sid=10
78. Дьяконов І.В. Зміст поняття «ціннісна орієнтація» [Електронний ресурс] / // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури, – 2004. – № 43. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_43/Djakonov. htm
79. Ерасов Б.С. Социальная культурология: Учебник для студентов высших учебных заведений / Б.С. Ерасов. / Издание третье, доп. и перераб. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 591 с.
80. Ерасов Б.С. Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия / Б.С. Ерасов. / Учеб. пособие для студентов ву-зов / Сост., ред. и вступ. ст. Б.С. Ерасов. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 556 с.
81. Ємельянова Н.М. Руйнування меж неможливого в літературно-філософській творчості Лесі Українки та Івана Франка / Н.М. Ємельянова. // Вісник Донецького національного університету. – Серія Б, Гуманітарні науки. – № 1. – 2009. – С. 169-175.
82. Єндик Р. Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму / Р. Єндик. – Мюнхен: Українське видавництво, 1955. – 213 с.
83. Забужко О. Філософія національної ідеї: Україна і Європа / О. Забужко. // Зустрічі. – 1991. – № 2. – С. 93-101.
84. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період / О. Забужко. – К.: Факт, 2006. – 156 с.
85. Заграва Е. Глобалізація і нації / Е. Заграва. – К.: Фенікс, 2002. – 64 c.
86. Закович Н.М. Советская обрядность и духовная культура / Н.М. Закович. – К.: Наукова думка, 1980. – 224 с.
87. Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ ст. / С.І. Здіорук. – К.: Знання України, 2005. – 552 с.
88. Здор А. Православная духовная традиция и культура постмодернизма / А. Здор // Христианская культура на пороге третьего тысячелетия. Материалы научной конференции. 12-14 июня 2000 г. – Серия «Symposium». – Вып. 5. – СПб.: СПб. филос. общ., 2000. – С. 93-95.
89. Иноземцев В.Л. Современное постиндустриальное общество: природа, противоречия, перспективы: учеб. пособие для студентов вузов. / В.Л. Иноземцев. – М.:Логос, 2000. – 304 с.
90. История теоретической социологии: в 4-х т. / Ответ. ред. и сост. Ю.Н. Давыдов. – Т. 1. – М.: Изд-во «Канон+», ОИ «Реабилитация», 2002. – 496 с.
91. Іларіон. Служити народові – то служити Богові: Богословська студія / Іларіон. – Вінніпег, Видання «Нашої культури», 1965. – 119 с.
92. Карцов А.С. Правовые представления русского консерватизма: к вопросу о системе и структуре / А.С. Карцов // Философия и социально-политические ценности консерватизма в общественном сознании России (от истоков к современности). Сб. статей. / Под ред. Ю.Н. Солонина. – Вып. 1. – СПб.: Изд-во СПб. гос. ун-та, 2004. – С. 49-69.
93. Касьянов Г. Український націоналізм: проблема наукового переосмислення / Г. Касьянов. // Український історичний журнал. – 1998. – № 2.– С. 39-54.
94. Касьянов Г.В. «Нація» і «націоналізм»: слова і терміни / Г.В. Касьянов. // Український історичний журнал. – 1999. – № 2. – С. 12-14.
95. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: монографія / Г.В. Касьянов. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.
96. Квіт С. Д. Донцов і «Літературно-науковий вістник» («Вістник») на тлі розвитку української літератури і журналістики 20-их-30-их рр. Ідеологія, естетичні та організаційні принципи: Автореф. дис... докт. філол. наук: 10.01.08 / С. Квіт. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Київ, 2000. – 36 с.
97. Квіт С. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет / С. Квіт. // Визвольний шлях. – 2003. – Кн.ІV. – С. 51-66.
98. Квіт С. Дмитро Донцов: доктрина чи провокація / С. Квіт, М. Наєнко // Слово і час. – 2000. – № 1.– С. 71-74.
99. Квітковський Д. Боротьба за українську ідею. Збірник публіцистичних творів / Д. Квітковський. – Детройт–Нью-Йорк–Торонто, 1993. – 603 с.
100. Киричанов М.В. Идентичность, национализм и модернизация в Латвии / М.В. Киричанов. – Воронеж: Научная книга, 2009. – 203 с.
101. Киричук Ю.А. Український націоналістичний рух 40-50-х рр. ХХ ст.: ідеологія та практика / Ю.А. Киричук. – Львів: Добра справа, 2003. – 463 с.
102. Кісь Р. Історична логіка московського месіянства / Р. Кісь. // Українські проблеми. – 1994. – № 3 (7). – С. 79-89.
103. Класики політичної думки: від Платона до Макса Вебера. — К.: Тандем, 2002. – 584 с.
104. Климова О.В. Вплив традиції на особистість і суспільство [Електронний ресурс] / О.В. Климова. // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2007. – № 64. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_62/Klymova.pdf
105. Климова О.В. Традиція і соціокультурна ідентичність [Електронний ресурс] / О.В. Климова. // Мультиверсум. Філософський альманах.– К.: Центр духовної культури. – 2007. – № 66. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_66/Klymova.pdf
106. Книш З. Устрій Організації українських націоналістів: порівняльна студія / З. Книш. – Вінніпег-Буенос-Айрес, 1952. – 164 с.
107. Коваль Р. Багряні жнива Української революції [Електронний ресурс] / Р. Коваль. – 2009. – Режим доступу: http://ukrlife.org/main/evshan/zhnyva94.htm
108. Ковальський Г.Є. Соціально-філософські засади традиціоналізму / Г.Є. Ковальський. // Гілея. – 2010. – № 34. – С. 238-243.
109. Ковальський Г.Є. Націократична концепція Миколи Сціборського / Г.Є. Ковальський. // Самостійна Україна. – 2009. – № 3 (512). – С. 44-49; № 4 (513). – С. 35-39.
110. Ковальський Г.Є. Соціальна справедливість у традиціоналізмі Д.Донцова / Г.Є. Ковальський. // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. – № 3.– С. 254-258.
111. Ковальський Г.Є. Соціально-філософські аспекти націократичної теорії / Г.Є. Ковальський. // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. – № 2.– С. 152-156.
112. Козій І.В. Соціально-філософські погляди Дмитра Донцова: Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.05 / І.В. Козій. / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2005. – 16 с.
113. Коновалець Є. Причинки до історії Української революції / Є. Коновалець. / Вид. 2-ге. / Накладом Проводу Українських націоналістів. – 1948. – 48 с.
114. Консерватизм. Антологія. / Упорядники О. Проценко, В. Лісовий. / 2-ге видання. – К.: Видавничій дім «Простір», «Смолоскип», 2008. – 788 с.
115. Концепція стратегії розвитку України у ХХІ столітті: консервативна модель. – К., 2003. – 40 с.
116. Коротеева В. Существуют ли общепризнанные истины о национализме? [Электронный ресурс] / В. Коротеева. // Pro et Contra. – 2009. – Режим доступа: http://www.nationalism.org/library/science/nationalism/koroteeva/koroteeva-p&c-1997.htm
117. Коротеева В.В. Теории национализма в зарубежных социальных науках / В.В. Коротеева. – М.: РГГУ, 1999. – 139 с.
118. Костомаров М. Слов’янська мiфологiя: вибрані праці з фольклористики й літературознавства / М. Костомаров. – К.: Либiдь, 1994. – 283 c.
119. Костомаров М. «Закон божий» («Книга буття українського народу») / М. Костомаров. – К.: Либідь, 1991. – 40 с.
120. Кочубей Ю. Геополітичні візії Юрія Липи в контексті сучасності / Ю. Кочубей. // День. – 2004. – № 187. – С. 7-8.
121. Кочура Н. Творити хліб одвіку і донині... [Електронний ресурс] / Н. Кочура. // Українська правда. – 2009. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/01/5/4577667/
122. Кравченко Ю.М. Відродження патристичної традиції в українській духовно-академічній філософії: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.05 / Ю.М. Кравченко. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 14 с.
123. Кравченко Ю.М. Сутність та зміст поняття «патристична традиція» [Електронний ресурс] / Ю.М. Кравченко // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2007. – № 61. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_61/Kravchenko.pdf
124. Кравчук О.Я. Співвідношення традицій та новацій в соціокультурному розвитку ХХ століття: Автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 / О.Я. Кравчук. / Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Львів,1999. – 18 с.
125. Кремінь В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В.Г. Кремінь, В.В. Ільїн. – К.: Книга, 2005. – 528 с.
126. Кульчицький С. Борці за незалежність чи прислужники нацизму? (З приводу полеміки щодо проблеми ОУН-УПА) / С. Кульчицький // Політика і час. – 2001. – № 10. – С. 72-83.
127. Лангевіше Д. Нація, націоналізм, національна держава в Німеччині і в Європі / Пер. з німецької. – К.: «К.І.С.», 2008. – 240 с.
128. Ленкавський С. Філософічні підстави «Націоналізму» Донцова / С. Ленкавський // Донцов Д. Націоналізм. – Вінниця: ДП «ДКФ», 2006. – 231 с.
129. Липа Ю. Призначення України / Ю Липа. // «Дніпро». Спец. випуск. – № 11-12. – К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1997. – 268 с.
130. Лисенко О.Є. Релігійне питання у теорії та практиці українського націоналізму в першій половині ХХ ст. / О.Є. Лисенко. // Український історичний журнал. – 2000. – № 6. – С. 29-50.
131. Лісовий В. Драгоманов і Донцов / В. Лісовий. // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – № 9. – С. 83-102.
132. Лісовий В. Культура – ідеологія – політика / В. Лісовий. – К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1997. – 352 с.
133. Лозниця С.А. Ідея вдосконалення людини в європейській культурно-історичній традиції: парадигми розвитку: Автореф. дис... філос. наук: 09.00.04 / С.А. Лозниця. / Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. – К., 2003. – 20 с.
134. Лурье С.В. Историческая етнологія / С.В. Лурье. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 448 с.
135. Макаров А.И. Традиционализм / А.И. Макаров, А.И. Пигалев. // История философии. Энциклопедия. – Минск. – 2002. – С. 183-186.
136. Макаров А.И. Традиция против истории в философии современного европейского традиционализма / А.И. Макаров. // Диалог со временем. Альманах интеллектуальной истории. – Вып. 6. – М., 2001. – С. 275-283.
137. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Генеза, 1996. – 942 с.
138. Малахов В.С. Национализм как политическая идеология: Учебное пособие / В.С. Малахов. – М.: КДУ, 2005. – 320 с.
139. Малинова О.Ю. Либеральный национализм (середина XIX - начало XX века) / О.Ю. Малинова. – М.: РИК Русанова, 2000. – 254 с.
140. Маркарян Э.С. Традициология как наука о законах трансформационных циклов жизненного опыта людей / Э.С. Маркарян. // Alma mater. – 2000. – № 3. – С. 34-40.
141. Мартинець В. Ідеологія організованого і так званого волевого націоналізму: Аналітично-порівняльна студія / В. Мартинець. – Вінніпег: Видавництво «Новий Шлях», 1954. – 200 с.
142. Мацюк Р. Націоналізм [Електронний ресурс] / Р. Мацюк. – 2009. – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Matsiuk_Roman/Natsionalizm/
143. Мироненко М. Думки про визволення України / М. Мироненко. – К.: Слово, 1994. – 176 с.
144. Мирон-Орлик Д. Ідея і чин України [Електронний ресурс] / Д. Мирон-Орлик. – 2009. – Режим доступу: http://chtyvo.org.ua/authors/Myron-Orlyk/Ideia_i_Chyn_Ukrainy.txt
145. Мірчук П. Микола Міхновський – апостол української державності / П. Мірчук. – Філадельфія: Товариство Української студіюючої молоді, 1960. – 136 с.
146. Міхновський М.І. Самостійна Україна / М.І. Міхновський. – К.: Діокор, 2002. – 80 с.
147. Міщенко М.Д. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві / М.Д. Міщенко. – К.: НІСД, 1998. – 110 с.
148. Мочкин А.Н. Парадоксы неоконсерватизму (Россия и Германия в конце XIX – начале XX века) [Электронный ресурс] / А.Н. Мочкин. – 2009. – Режим доступа: http://www.philosophy.ru/iphras/library/mochkin.html
149. Мошаровська С. Концепція національної еліти в інтерпретації Д. Донцова / С. Мошаровська. // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Філософія. Політологія. – 2003. – Вип. 56-57. – С. 35-36.
150. Мусихин Г. Россия в немецком зеркале (сравнительный анализ германского и российского консерватизма) / Г. Мусихин. – СПб.: Алетейя, 2002. – 256 с.
151. Муссолини Б. Доктрина фашизма [Электронный ресурс] / Б. Муссолини. – 2009. – Режим доступа: http://www.nationalism.org/vvv/library/mussolini-doctrina.htm
152. Наумова Н.В. Язичницькі традиції у духовній культурі нашого народу [Електронний ресурс] / Н.В. Наумова. // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2006. – № 54. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_54/Naumova.htm
153. Национализм: теория и практика. – М., 1997. – 154 с.
154. Націоналізм. Антологія / Упорядники О. Проценко, В. Лісовий. – К.: «Смолоскип», 2000. – 872 с.
155. Недюха М. Ідеологія як критерій класифікації політичних партій / М. Недюха. // Політичний менеджмент. – 2006. – № 2. – C. 45-53.
156. Никифорова Л.А. Ідентичність особистості в умовах ринкового суспільства. [Електронний ресурс] / Л.А. Никифорова // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Центр духовної культури. – 2005. – № 48. – Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_48/Nikiforova.htm
157. Ницше Ф. Воля к власти. Опыт переоценки всех ценностей [Электронный ресурс] / Ф. Ницше / Пер. Ю.И. Айхенвальда. – 2010. – Режим доступа: http://www.philosophy.ru/library/nietzsche/volya.html
158. Ницше Ф. Воля к власти; Посмертные афоризмы: Сборник / Ф. Ницше / Пер. с нем. – Мн.: ООО «Попурри», 1999. – 464 с.
159. Ницше Ф. О пользе и вреде истории для жизни; Сумерки кумиров; Уртенняя зарая: Сборник / Ф. Ницше / Пер. с нем. – Мн.: ООО «Попурри», 1999. – 512 с.
160. Новейший философский словарь: 3-е изд., исправл. – Мн.: Книжный Дом, 2003. – 1280 c.
161. Ноженко М. Национальные государства в Европе / М. Ноженко. – СПб.: Норма, 2007. – 344 с.
162. Ольжич О. Незнаному Воякові / О. Ольжич. – К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1994. – 432 с.
163. Онацький Є. У вічному місті: записки українського журналіста (1931-1932 рр.) / Є. Онацький. Торонто: Видавництво «Новий Шлях», 1981. – 632 с.
164. Ортега-и-Гассет Х. Восстание масс / Х. Ортега-и-Гассет. – М.: АСТ, 2003. – 512 с.
165. Основы религиоведения: учебник. / Ю.Ф. Борунков, И.Н. Яблоков, М.П. Новиков и др. / Под ред. И.Н. Яблокова. – М.: Высш. шк., 1994. – 368 с.
166. Панченко О. Організація українських націоналістів за кордоном в контексті українського державотворення: науково-популярний нарис / О. Панченко. – К.: Видавництво «Гадяч», 2003. – 466 с.
167. Пелагеша Н. Україна у смислових війнах постмодерну: трансформація української ідентичності в умовах глобалізації: Монографія / Н. Пелагеша. – К.: НІСД, 2008. – 288 с.
168. Першиц А.И. Традиии и культурно-исторический процес / А.И. Першиц. // Народы Азии и Африки. – 1981. – № 4. – С. 69-84.
169. Петрухинцев Н.Н. ХХ лекцій по истории мировой культуры: Учеб. пособие дл