Варченко Ольга Миронівна. Економічний механізм формування і функціонування ринку цукру в Україні

brief description

Варченко Ольга Миронівна. Економічний механізм формування і функціонування ринку цукру в Україні : Дис... д-ра екон. наук: 08.07.02 / Білоцерківський держ. аграрний ун-т. — Біла Церква, 2005. — 454, [13]арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 388-405

Варченко О.М. Економічний механізм формування і функціонування ринку цукру в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічний наук за спеціальністю 08.07.02 економіка сільського господарства і АПК. Державна установа „Інститут економіки та прогнозування” НАН України. Київ, 2005.
Розкрито теоретико-методологічні узагальнення економічної сутності й необхідності поєднання ринкового та економічного регулювання ринку аграрної продукції як умови забезпечення продовольчої безпеки країни. Обґрунтовано структуру економічного механізму регулювання ринку цукру в сучасний період.
Проаналізовано тенденції розвитку світового ринку цукру та причини, що їх обумовлюють, місце України на ньому, економічні передумови функціонування бурякоцукрового підкомплексу України, розкрито основи державного управління внутрішнім ринком цукру й узагальнено економічні відносини бурякосійних господарств із цукровими заводами.
У системі економічного механізму регулювання ринку цукру запропоновано заходи підтримки галузі, формування фінансово-кредитного механізму, цінової політики та системи страхування, напрями стимулювання інвестиційних процесів і регулювання експортно-імпортних операцій у бурякоцукровій галузі. Висвітлено методичні підходи до врахування якості цукрових буряків у цінах реалізації, обґрунтовано напрями забезпечення об’єктивності встановлення рівня якості сировини і формування оптимальної сировинної зони переробних підприємств, розглянуто методологічні та практичні підходи удосконалення розподілу кінцевого продукту в інтеграційних об’єднаннях галузі.

1. Опрацювання нових підходів у теорії, методології та практиці економічного регулювання бурякоцукрового виробництва зумовлено потребою розробки раціональних методів впливу на економічні процеси в досліджуваному секторі економіки для забезпечення його стійкого зростання в умовах становлення та розвитку ринкових відносин.
Економічний механізм регулювання бурякоцукрового підкомплексу доцільно розглядати як поєднання ринкового саморегулювання з важелями державного регулювання бурякоцукрового виробництва, продовольчого ринку, соціальної сфери села. Відповідно важливим завданням держави є розроблення концепції економічного регулювання ринку цукру, яка передбачає формування і здійснення цінової, податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики, системи державної підтримки товаровиробників галузі.
2. Практика реформування бурякоцукрового виробництва України, у процесі якого відбулося різке скорочення ролі держави в регулюванні економічних відносин між господарюючими суб'єктами, непослідовність у здійсненні заходів державного регулювання економіки, разом із загальноекономічними чинниками виявилися однією з основних причин кризи бурякоцукрового виробництва, що характеризується різким зниженням обсягів виробництва цукрових буряків і цукру, втратою фінансової стійкості більшої частини підприємств галузі, експансією імпорту цукру-сирцю тростинного, погіршенням рівня життя сільського населення.
3. Світовий ринок цукру характеризується високим рівнем запасів, які оцінюються в 65,1 млн.тонн, або 45 % світового споживання, що зумовлює понижувальний тиск на ціни. Цукрова тростина 200 років тому була єдиним джерелом одержання цукру, але за останні два століття її монопольні позиції послабилися внаслідок конкуренції з боку бурякового цукру. На початку ХХ століття виробництво цукру із цукрових буряків і тростини було в рівних співвідношеннях, в останні роки частка тростинного цукру в загальному виробництві становила 75 %, решта бурякового. Посилення експансії тростинного цукру об’єктивно вимагає реструктуризації бурякоцукрової галузі України та відхід від екстенсивного виробництва цукру з вітчизняної сировини.
4. За природно-кліматичними умовами, сприятливим географічним розташуванням, високим рівнем професійності працівників Україна має потенційні конкурентні переваги. Разом з тим низька урожайність цукрових буряків (у 2 3 рази нижча, ніж у Західній Європі), недостатній рівень розвитку селекційної науки і матеріально-технічної бази, а також високі ціни на сільськогосподарську техніку є стримуючими факторами.
Система важелів економічного механізму регулювання вітчизняного ринку цукру в сучасних умовах повинна бути зорієнтована на забезпечення конкурентоспроможності галузі. Для цього необхідно досягти урожайності цукрових буряків на рівні 400 500 ц/га, цукристості 1718 %, забезпечити тривалість сезону цукроваріння 90-100 діб, різницю між виходом цукру і дигестією при прийманні цукрових буряків 2 %. За цих умов спостерігатиметься зниження собівартості вирощування цукрових буряків на 30 %, а виробничих витрат на переробку 1 т сировини на 35 %. Якщо у 2004 р. собівартість виробництва 1 т цукру дорівнювала 2050 грн, то за перелічених умов становитиме 1340 грн.
5. Формування квот і встановлення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, запроваджені з 2000 р. згідно із Законом України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”, дозволили дещо призупинити спад у галузі. Однак невирішеність питань упорядкування оптової торгівлі цукром на внутрішньому ринку і пільгового кредитування підприємств галузі, відсутність відпрацьованих механізмів здійснення інтервенційних закупівель унеможливлюють виконання у повному обсязі основних положень Закону.
Для впорядкування процесу реалізації цукру і гарантування мінімальних цін на внутрішньому ринку необхідно включити оптову торгівлю цукром до видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, та проводити у разі необхідності товарні й фінансові інтервенції.
6. За результатами аналізу структури каналів реалізації цукрових буряків встановлено, що в 2004 р. 78,2 % цукрових буряків надійшли на заводи безпосередньо від сільськогосподарських підприємств за ціною 163,7 грн/т, а від посередницьких комерційних структур 21,8 % по 247,7 грн/т, тобто на 51,3 % вище.
Отже, посередники, які в 2004 р. закупили 1522 тис. тонн цукрових буряків у сільськогосподарських підприємств, а потім реалізували їх заводам, на кожній тонні сировини одержали близько 84 грн, або всього майже 130 млн. грн.
7. Заходи підтримки товаровиробників бурякоцукрової галузі на початковому етапі необхідно спрямовувати в напрямі стимулювання підвищення ефективності буряківництва, а в подальшому в переробну сферу з метою забезпечення конкурентоспроможності галузі. Доцільно в даних економічних умовах забезпечити такі форми підтримки, які не підвищують ціну кінцевого продукту. За нашими розрахунками ця підтримка на кожну тонну зданої сировини має становити в нинішніх умовах не менше 30 грн.
8. Одним із чинників відродження бурякоцукрової галузі є відновлення матеріально-технічних ресурсів, у забезпеченні якими важливу роль повинен відіграти лізинг. Для подолання монополізму постачальників техніки відбір лізингових операторів необхідно проводити на конкурсній основі серед юридичних осіб, включаючи підприємствавиробники, які пропонують найприйнятніші умови.
Необхідно забезпечити суттєве коригування порядку і розміру лізингових платежів (зниження рівня оплати першого внеску до 8-10 % і рівня постачальницько-збутової націнки до 5-8 %), змінити періодичність платежів (з піврічних, щоквартальних на річні).
9. Фінансово-кредитні відносини є важливим напрямом державного економічного регулювання, який дозволяє впливати на тенденції й темпи розвитку галузі. Товаровиробники досліджуваної галузі потребують дієвого кредитного механізму, який би враховував специфіку виробництва. З огляду на реальну ситуацію в аграрному секторі економіки доцільно створити сільськогосподарський банк як спеціалізовану структуру з кредитно-фінансового обслуговування товаровиробників АПК, передбачивши спеціальні преференції, в тому числі особливі банківські нормативи.
Удосконалення кредитного механізму в бурякоцукровому підкомплексі вимагає відновлення платоспроможності, підвищення прибутковості товаровиробників та розвитку системи страхування.
З метою захисту від непрофесійності й безгосподарності товаровиробника у договорі страхування потрібно визначити вимоги щодо виконання мінімально необхідного набору агротехнічних заходів. Договори страхування доцільно оформляти не пізніше, ніж за місяць до початку сівби.
10. В умовах скорочення обсягів виробництва цукрових буряків необхідно активізувати інвестиційну діяльності у буряківництві. Нині вкладення капіталу на 1 га цукрових буряків становлять лише 2800 грн. при оптимальному рівні 4000 грн.
Для фінансово-кредитних організацій, які забезпечують інвестиційними ресурсами і надають відповідні послуги товаровиробникам галузі, доцільно запровадити спеціальний спрощений порядок реєстрації й одержання ліцензій, знизити резервні вимоги пропорційно розмірам інвестицій, надати державні гарантії повернення частини вкладених коштів.
Стимулювання інвестиційних процесів у бурякоцукровій галузі вимагає формування механізму накопичення власних ресурсів підприємств галузі. Саме ці кошти, зокрема амортизаційні відрахування, в найближчій перспективі будуть основним джерелом інвестицій. Доцільно законодавчо визначити використання амортизаційних відрахувань лише на модернізацію виробництва. Для накопичення інвестиційних коштів необхідно надати можливість підприємствам галузі відкривати інвестиційні рахунки, кошти на яких не підлягають оподаткуванню, але обов’язково використовуються на інвестиційні цілі.
11. Мінімальна ціна на цукрові буряки встановлюється для сільськогосподарських підприємств з урахуванням ПДВ, а для особистих селянських господарств без ПДВ. Таким чином, створені нерівні умови для бурякосійних господарств, що є платниками ПДВ, і не зареєстрованих такими. За придбані матеріально-технічні ресурси та послуги, необхідні для вирощування буряків, господарства населення практично сплачують однакову з бурякосійними сільськогосподарськими підприємствами ціну з урахуванням ПДВ. Однак у них відсутнє документальне підтвердження суми податку в складі ціни придбаних товарів (отриманих послуг), що є проблемою обліку, а не фактичних витрат. Наслідком такої ситуації є зниження заінтересованості у вирощуванні цукрових буряків господарствами населення.
Вказані проблеми бурякосійних особистих селянських господарств будуть вирішені за умови встановлення єдиного значення мінімальних цін на цукрові бу- ряки незалежно від належності сільськогосподарських товаровиробників-зда-вальників сировини до складу платників ПДВ. Запропоновані заходи можуть призвести до зниження бюджетних надходжень, але в нинішніх умовах є доцільними.
12. Забезпеченню прибутковості та платоспроможного попиту на продукцію у виробничому ланцюгу від ресурсного забезпечення галузі до роздрібної торгівлі цукром має сприяти цінова політика.
Рівень мінімальних цін на цукрові буряки був штучно занижений. За період їх дії (з 2000/01 по 2005/06 МР) вони жодного разу не індексувалися на рівень інфляції. З урахуванням вказаних індексів інфляції на 1 вересня 2005 р. мінімальна ціна на цукрові буряки повинна дорівнювати майже 225 грн/т, при встановленій ціні урожаю цукрових буряків 2005 р. 170 грн/т. Отже, ціни на цукрові буряки в розрахунку на 1 т занижені, що і зумовить збитковість їх виробництва.
13. Однією з визначальних умов стабілізації та розвитку вітчизняної бурякоцукрової галузі є створення дієвої системи захисту національних товаровиробників від надходження імпортного цукру білого, цукру-сирцю з тростини та цукровмісних продуктів. З цією метою доцільно запровадити фінансову заставу шляхом видачі авальованого векселя на суму сплати ввізного мита, скорочення терміну виконання операцій з давальницьким цукром-сирцем із 90 днів до 60.
На законодавчому рівні необхідно передбачити направлення частини коштів, одержаних від сплати мита та інших прирівнених до них платежів при імпорті білого цукру, цукру-сирцю тростинного і цукровмісних продуктів, на державну підтримку бурякоцукрового виробництва країни.
18. Аналіз формування цін у бурякоцукровій галузі показав, що протягом 1990-2003 рр. була втрачена функція ціни як стимулу підвищення якості продукції. Подальше вдосконалення ціноутворення у буряківництві має відбуватися в напрямі врахування якості цукрової сировини. Формування фінансових ресурсів повинно здійснюватися цукровими заводами за рахунок економії коштів, які одержує підприємство при переробці продукції з якістю вище базисного рівня. Доцільно впровадити механізм надання доплат за раннє та пізнє викопування цукрових буряків.
Запропоновані механізми удосконалення ціноутворення на сировину вимагають забезпечення об’єктивного визначення параметрів якості сировини і включення якісних показників цукрових буряків до форми статистичної звітності, оскільки без достовірної інформації про якість сировини не можна задіяти агротехнічні, організаційно-технологічні й економічні важелі впливу на підвищення якості продукції.