ВИГУКИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (СИСТЕМНИЙ ТА ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТИ)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
КАПТЮРОВА Олена Вячеславівна
УДК 811.111’367.628

ВИГУКИ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
(СИСТЕМНИЙ ТА ДИСКУРСИВНИЙ АСПЕКТИ)
10.02.04 - германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Бєлова Алла Дмитрівна

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.......4
Розділ 1 ВИГУКИ В ГРАМАТИЧНІЙ СИСТЕМІ
СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ............................................................................11
1.1. Природа й статус вигуків: дискусійні питання........................................12
1.2. Структурні особливості вигуків................................................................26
1.3. Онтологічний статус вигуків: взаємодія їх з іншими частинами мови.32
1.4. Особливості вигуків на рівні мовлення....39
1.4.1. Вигуки в термінах теорії мовленнєвих актів та дискурс-аналізу...40
1.4.2. Вигуки в аспекті мовленнєвої діяльності..52
1.5. Висновки......................................61
Розділ 2 КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ЗНАЧЕННЯ ВИГУКІВ................63
2.1. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням............66
2.1.1. Вигуки-директиви....69
2.1.2. Вигуки-експресиви..87
2.2. Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням.....106
2.3. Прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм вигуків..122
2.4. Висновки....................136
Розділ 3 ДИСКУРСИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИГУКІВ........140
3.1. Місце вигуків у дискурсі..................................141
3.2. Прагматичні зв’язки вигуків з іншими компонентами дискурсу.....157
3.2.1. Відношення прагматичного узгодження.............160
3.2.2. Прагматичне неузгодження.....166
3.2.3. Особливості інтеракціональних ходів у процесі спілкування..........170
3.3. Висновки...............175
Висновки.......................178
Список використаних джерел.........184
Список лексикографічних джерел.........................................205
Список джерел матеріалу дослідження.....207
Додатки............209
Загальний список вигуків англійської мови.....209
Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням.....219
Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням....228

ВСТУП
Вигуки як лексико-граматичний клас одиниць, що мають своєрідне значення, відбивають дійсність нерозчленовано, не відокремлюючи емоційне від раціо­нального, є характерним елементом певної сфери мовлення, тісно пов’язаним з па­ралінгвістичними, невербальними засобами. Така природа вигуків зумовлює їхнє особливе місце в системі частин мови. Вони виконують важливі функції у мовлен­ні, в них виразно виявляється прагматичне значення, оскільки вони безпосередньо відображають прагматичний тип інформації. Ідеї нерозривного взаємозв’язку про­цесів, що відбуваються в людській пам’яті, і процесів, що детермінують утворен­ня вигуків і їхнє розуміння, визначають загальну орієнтацію сучасної лінгвістики на всебічне вивчення комунікативно-прагматичних аспектів мовних явищ, серед яких вигуки посідають окреме місце. Проте статус вигуків як частини мови, їхній склад, ознаки та функціонування у мовленні ще остаточно не визначені. Між тим саме системний підхід до дослідження вигуків дозволяє повніше описати їхні семантичні та функціональні властивості, встановити зв’язки між елементами мовної системи та об’єктивною дійсністю, виявити умови їх мовної реалізації. Це також дає змогу виявити участь вигуків у процесі мовлення, проаналізувати, як ці своєрідні одиниці мови використовуються мовцем та адресатом, як вони взаємо­діють у процесі комунікації, в різних ситуаціях спілкування; визначити їхнє місце в дискурсі, оскільки дискурс, з однього боку, пов’язаний з прагматичною ситуа­цією, моделюється типовими ситуаціями, а з іншого повернений до ментальних процесів учасників комунікації, тобто до різних правил і стратегій породження та розуміння мовлення в тих чи інших умовах та сприйняття дійсності.
Актуальність зумовлена відсутністю системних досліджень прагматичних особливостей вигуків сучасної англійської мови, які відіграють значну роль у вираженні індивідуального, суб’єктивного ставлення мовця до ситуації, до об’єктивного світу, у вираженні почуттів та волевиявлень мовця. Наявні описи вигуків сучасної англійської мови недостатньо виявляють їхню специфіку і роль у комунікації, не дають повної уяви про особливості їхнього функціонування, закономірність вживання і місце в дискурсі. Актуальність дослідження полягає і в тому, що наочно підтверджується теорія безперервності розвитку мови і відкритості частин мови як граматичних класів, які постійно поповнюються новими одиницями не тільки за рахунок різних словотворчих процесів, а й за рахунок збагачення новими значеннями уже існуючих мовних одиниць.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконувалась у системі досліджень Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема в контексті планової теми: Актуальні проблеми філології” (державний реєстраційний номер 02 БФ 044-01).
Мета і задачі дослідження.
Метою дослідження є розгляд комунікативно-прагматичних особливостей вигуків сучасної англійської мови, їхнього місця в дискурсі, а також показ збага­чення лексико-граматичного класу вигуків за рахунок одиниць різної структури, що в мовленні є вигуковими висловленнями[1], набуваючи здебільшого значення мовленнєвого кліше.
Для досягнення поставленої мети дисертант прагне розв’язати такі завдання:
· розглянути дискусійні питання, пов’язані з природою вигуків та їхнім стату­сом у граматичній системі сучасної англійської мови;
· проаналізувати специфіку вигуків з конвенційно-обумовленим та контекс­туально-обумовленим прагматичним значенням;
· описати вигуки у контексті мовленнєвих актів та дискурсу, виявити прита­манні їм значення;
· виявити наявність/відсутність прагматичного варіювання та прагматичного синкретизму вигуків;
· охарактеризувати відношення прагматичного узгодження та прагматичного неузгодження вигуків, враховуючи особливості інтеракціональних ходів ко­мунікантів, що має важливе значення для виявлення закономірностей між­особистісного спілкування.
Вибір об’єкта та предмета дисертаційного дослідження
Об’єктом дослідження є вигуки англійської мови, що використовуються в англомовній комунікації.
Предметом дослідження є комунікативно-прагматичне значення вигуків та їхні дискурсивні особливості.
Методи дослідження. Методи, що використані у дисертації, зумовлені при­родою аналізованого об’єкта та предмета дослідження. В основу було покладено індуктивно-дедуктивний метод, спрямований на накопичення мовного матеріалу вигуків, використання яких у конкретних висловленнях є прагматично обумов­леним, і їх наступного аналізу з метою встановлення закономірностей вибору мовцем відповідних вигуків у конкретних ситуаціях мовленнєвого спілкування, а також метод дискурс-аналізу, що характеризується загальною спрямованістю до­слідження на багатобічне, комплексне вивчення складного багатомірного цілого мовного спілкування, яке є об’єктом лінгвістичного аналізу в руслі прагмалінг­вістичного підходу: принципи та прийоми описового аналізу, метод контекстуаль­но-ситуативного та контекстуально-семантичного аналізу, елементи зіставного та кількісного аналізів, метод аналізу словникових дефініцій, а також методи і прийоми актомовленнєвого аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в комплекс­ному аналізі, системному описові вигуків сучасної англійської мови як частини мови, їх комунікативно-прагматичних особливостей з урахуванням їхньої семан­тики, місця в логіко-семантичній організації висловлення, паралінгвістичних засо­бів, що їх супроводжують, виявленні функціональної переорієнтації мовних оди­ниць з урахуванням польового підходу до частин мови. В роботі виявляється специфіка прагматичної інформації англійських вигуків. Новим є вивчення конвенційно-обумовлених та контекстуально-обумовлених прагматичних значень вигуків, їхнього прагматичного варіювання і прагматичного синкретизму, а також встановлення дискурсивних особливостей вигуків з урахуванням відношень прагматичного узгодження/неузгодження та особливостей інтеракціональних ходів у процесі спілкування.
Наукова новизна результатів роботи може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:
1. Вигуки сучасної англійської мови є самостійною частиною мови, перебу­вають поза основними частинами мови як клас одиниць, що має своєрідний зміст і має семантику, яка може не залежати від контекстного оточен­ня, ситуації.
2. Вигуки є одним з найбільш гетерогенних класів мовних одиниць, які об’єд­нують слова, словосполучення та речення фразеологізованого характеру. Зазна­чені одиниці переходять до класу вигуків як готові мовленнєві одиниці, втрача­ючи при цьому свою членимість, ресемантизуються і десемантизуються, набуваю­чи значення цілісного вигукового висловлення. Вони зрозумілі кожному членові мовного колективу і належать до метакомунікативних засобів мови.
3. Вигуки, які мають власну іллокутивну[2] силу, становлять окремий мовлен­нєвий акт. Вони можуть виконувати функцію організації комунікації, а саме вико­ристовуватися для встановлення мовленнєвого контакту, його підтримання й розмикання. Вигуки як окремий мовленнєвий акт можуть входити до складного мовленнєвого акту, до того ж іллокутивна сила вигукового мовленнєвого акту може домінувати над іллокутивною силою пояснювального мовленнєвого акту.
4. Прагматичні особливості вигуків визначаються їх здатністю реалізувати основні, первинні, і вторинні, похідні, прагматичні значення. Вигуки з конвен­ційно-обумовленим прагматичним значенням є, в основному, адресатно-орієнто­ваними, в той час як вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значен­ням адресантно-орієнтованими. Вигуки з конвен­ційно-обумовленим прагматич­ним значенням відповідають, як правило, основним, прямим значенням вигуків. Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням мають низку значень, які реалізуються тільки в контексті й співвідносяться з прагматичним суб’єктом, виражаючи його емоції та почуття, реакції на зміст висловлення.
5. Вигукам властива синхронна й потенційна прагматична багатозначність, зумовлена їх здатністю реалізувати кілька прагматичних значень у різних й одних і тих самих мовленнєвих контекстах функціонування. Потенційна прагматична багатозначність вигуків зумовлюється можливістю їх прагматичного варіювання. Іллокутивна сила вигуків однієї групи може транспонуватися в іншу групу, що й спричиняє прагматичний синкретизм.
6. Відношення прагматичного узгодження з іншими одиницями висловлення і, ширше, дискурсу властиві різним типам вигуків в різних за своєю іллокутивною силою висловленнях. Прагматичне узгодження мовних засобів є важливим для вираження інтенції мовця, ступеня впливу висловлення на адресата, додержання принципу кооперативності спілкування, зв’язку з етикетною стороною спілкуван­ня. Прагматичне неузгодження пов’язане з непрямими, похідними прагматичними значеннями вигуків, сприяє перегляду змісту мовних одиниць. Прагматичне узгодження й прагматичне неузгодження зумовлюється не тільки комунікативно-прагматичними типами висловлень, а й інтеракціональними ходами учасників спілкування.
Теоретична значимість дослідження визначається його конкретним внес­ком у розробку теоретичних проблем функціонування мови, зокрема, внеском у розробку теорії висловлення; вивчення явищ прагматичного варіювання й праг­матичного синкретизму, прагматичної багатозначності вигуків та їхнього місця в дискурсі. Результати проведеного дослідження здаються важливими з точки зору подальшого розвитку теорії частин мови, зокрема такого лексико-граматичного класу одиниць, як вигуки. В роботі доведено, що вигуки як особливий розряд мов­леннєвих знаків об’єднуються в окрему частину мови внаслідок прагматичного характеру їхньої семантики. Виявлені особливості вигуків уявляються істотними з точки зору комунікативної граматики, граматики мовлення, яка надбудовується” над граматикою мови, етикетизації спілкування.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в курсі теоретичної грама­тики сучасної англійської мови, функціональної морфології, прагматичного синтаксису, в спецкурсах з проблем мовленнєвого спілкування, мовлєннєвого етикету та у викладанні курсу англійської мови. Результати, що були одержані в процесі дослідження, можуть стати в нагоді під час укладання словників англій­ської мови, зокрема в тлумаченні семантики вигуків, у дослідженнях міжкультур­ної комунікації, що набуває дедалі більшої актуальності в наш час.
Матеріалом дослідження слугували понад 6100 висловлень, в яких вживан­ня вигуків є прагматично мотивованим. Ці висловлення, що були зібрані методом суцільної вибірки з художніх творів англійських та американських письменників ХХ ХХI сторіч загальним обсягом 10940 сторінок та 7 художніх кінофільмів, становлять діалогічне мовлення персонажів, тобто репрезентоване усне мовлення. Всього проаналізовано 863 вигуки, які включені до глосарія в кінці роботи і перевірені за наявними англійськими лексикографічними джерелами.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях і виступах на міжнародних та українських наукових, науково-практичних конференціях, нарадах: Прагматичні аспекти функціонування мовних одиниць” (Воронеж, 1991), Функціональний підхід у теоретичному й практичному мовознавстві” (Мінськ, 1991); на наукових конференціях Інституту філології Семіотика культури тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004) та Філологія в Київському університеті: Історія та сучасність”, присвячена 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані у 6 статтях і 1 тезах конференції:
1. Використання вигуків в організаціїї мовленнєвої діяльності//Іноземні мови. 1997. №2. С.49-51.
2. Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови//Мова у соціальному і культурному контексті: Зб. наук. праць. К.: Логос, 1997. С. 43-48.
3. Прагматичні значення вигукових висловлень англійської мови//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Логос, 1998. С. 57-62.
4. Роль англійських вигуків у прагматичній організації дискурсу//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Вид-во Київ. націон. ун-ту імені Тараса Шевченка. 2004. №10. С. 290-295.
5. Прагматичні зв’язки вигукових висловлень з іншими компонентами дискурсу//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К: Видавн. дім Дмитра Бураги, 2004. Випуск 14, кн. 1. С. 164-171.
6. Прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм вигуків//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Видавничо-полігр. центр Київський університет”. 2005. №12. С. 188-194.
7. О коммуникативных функциях междометий//Тезисы докл. к выступл. на совещании «Прагматические аспекты функционирования языковых единиц». М.: Ин-т языкознания АН СССР. 1991. С. 86.
Обсяг і структура дисертації. Робота має 230 сторінок друкарського тексту, з них 183 основного тексту. Дисертація складається з вступу, трьох розділів з висновками по кожному з них, загальних висновків, списків основної літератури, лінгвістичних джерел, художньої літератури, а також трьох додатків: загального переліку всіх вигуків, переліку конвенційно-обумовлених вигуків та переліку контекстуально-обумовлених вигуків.

[1] Оскільки у науковій літературі немає єдності щодо звучання й написання цього терміна, зазначимо, що слідом за Словником лінгвістичних термінів, І.Р.Вихованцем та іншими ми вживаємо цей термін у такому звучанні та написанні [ГОСЛТ, 36; 38; 39]

[2] Останнім часом у словниках та авторефератах цей термін почали писати з одним л, але за українським правописом треба писати з двома л, тому що основа локут- починається на л, а префікс іл закінчується на л. Крім того, непрефіксальне слово своїм змістом далеко не відходить від префіксального. Пор.: іммігрант, іннервація, ірраціональний, ірреальний тощо. Щодо написання цього терміна автор дисертації консультувався з фахівцями з Інституту української мови НАН України.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Вигуки, посідаючи особливе місце в системі частин мови, можуть, однак, бути розглянуті з позиції традиційної класифікації лексико-граматичних класів слів. Своєрідність семантичних особливостей вигуків підтверджується появою в мовленні прагмасемантичних рядів та співвідносних пар, що відповідають лексич­ній антонімії. Аналіз вигуків дає змогу простежити їх взаємодію з самостійними частинами мови на словотворчому й семантичному рівнях. Об’єднуючи в мовлен­ні емоційний й інтелектуальний початок, вигуки значною мірою визначають змістову структуру синтаксичних одиниць, в межах яких вони функціонують.
2. Вигуки як один з найбільш гетерогенних класів мовних одиниць вклю­чають до свого складу слова, словосполучення, речення фразеологізованої струк­тури. Два останніх характеризуються семантичною неподільністю, становлять ці­лісну одиницю, незважаючи на складений характер і навіть роздільнооформле­ність, і синтаксично можуть бути самостійними висловленнями, що й об’єднує їх з вигуками.
Включення одиниць різних мовних рівнів в лексико-граматичний клас вигуків пов’язане з їх ресемантизацією і навіть з десемантизацією, висуненням на перший план комунікативної функції. Стаючи прагматично значущими, такі одиниці виступають як вигукові висловлення і демонструють закономірності й особливості мовно-мовленнєвої взаємодії, уреальнюють триєдиний зв’язок між мовою, мовленням і мовленнєвою діяльністю.
3. Вигуки як частина мови активно взаємодіють з іншими лексико-граматич­ними класами слів, що веде до постійного поповнення новими одиницями похід­них, вторинних вигуків, до набуття ними семантико-граматичних ознак, власти­вих іншим частинам мови, що важливо при розгляді їх у прагматичному аспекті.
4. Вигуки/вигукові висловлення функціонують а) у контексті експресивних мов­леннєвих актів, до яких належать акти привітання й прощання, вдячності, вибачення й відповіді на них, благопобажання, тости; б) у контексті директивних мовленнєвих актів, у яких міститься вимога тиші, підкорення, вислови, що побутують у професійних жаргонах, і одиниці, що використовуються для впливу на дітей та тварин. Первісні прагматичні значення цих висловлень зумовлюють прагматичні значення вигуків.
Вигуки, що мають власну іллокутивну силу, становлять окремий мовленнє­вий акт. Вони можуть виконувати функції організації комунікації, а саме вжива­ються для встановлення мовленнєвого контакту, його підтримання й розмикання.
Як істотний компонент мовленнєвого спілкування вигуки використовуються для вираження суб’єктивно-модальних значень, різних емоційних реакцій, акцентування, посилення чи інтенсивності. Вони зрозумілі кожному членові мовного колективу й належать до метакомунікативних засобів мови.
5. Вигуки/вигукові висловлення є належністю діалогічного мовлення, вжива­ються, як правило, в умовах неофіційного спілкування. Їх вибір залежить від ситуативності, емоційності мовлення, теми, інтелектуального рівня співрозмов­ників.
6. Вигуки, виходячи із загальномовних значень і значень, які реалізуються тільки в контексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим і кон­текстуально-обумовленим прагматичними значеннями.
7. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням мають загальномовні значення: Ahoy! Bravo! Blymy! До них належать вигуки, семантичні функції яких переважно однозначні: 1. Вигуки-директиви. Вони вживаються під час спілкування особами асиметричного соціального статусу, що відбувається в межах певних ситуацій формального спілкування. До директивних вигуків належать директивні мовленнєві акти, в яких виділяються а) військові накази й команди (в тому числі й морські й спортивні), команди й розпорядження, що використовуються в професійних жаргонах і під час спільної трудової діяльності, а саме в кіно й на радіо, в цирку, при спільному співі, танцях, а також команди впливу на тварин; б) вигуки з іллокутивною силою спонукання до дії чи його припинення; в) попередження; г) вираження жалю, співчуття; д) згода, дозвіл, взаємна домовленість, погодження, однодумність; ж) заперечення, незгода, відмова. Вигуки-директиви співвідносяться з адресатом. 2. Вигуки-експресиви, що включають формули соціального етикету. Вони об’єднуються спільним праг­матичним значенням, утворюють прагмасемантичні ряди, тобто ряди вигуків, що перебувають між собою у відносинах семантичної тотожності, але відрізняються сферами й умовами вживання в мовленні: Hi-Hello-Good morning/day/afternoon/ evening. Вони виконують важливі функції в акті комунікації, оскільки включають емоційні реакції й оцінки, у тому числі й формули мовленнєвого етикету.
8. Вигуки/вигукові висловлення з контекстуально-обумовленим прагматич­ним значенням становлять досить великий прошарок. До їх складу входять вигуки з семантично дифузними функціями. Вони співвідносяться переважно з прагма­тичним суб’єктом (мовцем), виражаючи його емоції й почуття, реакції на зміст висловлення, на те, що відбувається, тобто є адресантно-орієнтованими. Прагма­тична значущість цих вигуків/вигукових висловлень визначається здатністю їх реалізувати конкретні іллокутивні функції в мовленні, що відбивають інтенцію суб’єкта. Вигуки/вигукові висловлення з одним і тим самим звуковим комплексом можуть вживатися в різних контекстах і, отже, входити до різних семантичних полів. Наприклад: ah, oh, my, Jesus Christ, dеar me, Heavens, I say, well та інші, не маючи власної іллокутивної сили, набувають прагматичного значення, яке завжди контекстуально-обумовлене. Залежно від контексту вигук oh, наприклад, може пе­редавати схвильованість, радість, захоплення, полегшення, утруднення, зніяковін­ня, втому, нехтування, розчарування, нетерпіння, закид, іронію, сарказм, досаду, гнів, обурення, огиду, переляк, страх, душевне й психічне страждання, голосіння, бажання, наполегливе переконання, прохання, протест, взяття до відома, ознайом­лення, бути заповнювачем пауз тощо.
Вигуки/вигукові висловлення з контекстуально-обумовленим значенням поділяються на кілька груп групу вигуків/вигукових висловлень, що виражають позитивні емоції (радість, захоплення, піднесення, натхнення, збудження, радісне хвилювання, симпатії, полегшення, задоволення), і групу вигуків/вигукових ви­словлень, що виражає негативні емоції (жаль, хвилювання, неспокій, каяття, роз­чарування, неприємні почуття, знервованість, зневажання, презирство, огиду, фі­зичний і душевний біль, страждання, обурення, гнів, відчай); а також різні психіч­ні стани (здивування, несподіваність, сюрприз, приємну чи неприємну раптовість, схвильованість, нетерпіння, сумнів, переляк, страх, втому, безпорадість, невіру, спогади з переживанням про вже прожите); прохання (від простого бажання до наполегливого прохання); запрошення, виклик; іронію, сміх, глузування, виражен­ня зверхності, докору, побоювання, справдження передчуття, застереження, по­грози, протесту, прокляття, лайки. Але всі ці значення об’єднуються навколо основного, загального значення, яке є для всіх інших значень певного вигуку об’єднувальним.
9. Вигукам, як і іншим лексико-граматичним класам слів, властиві пара­дигматичні відношення. Вони можуть утворювати прагмасемантичні (сино­німічні) ряди з різними прагматичними значеннями, наприклад, обурення, досаду, гнів ah, (by) George!, God!, oh my God!, (by) Jove!, tut!, yah!, yach!, а також антонімічні пари. Наприклад: полегшення утруднення: now! o! oh! whew! well, bless me, захоплення обурення: ah!, hooray goоd gracious. Для вигуків характерна внутрішньослівна антонімія, тобто енантіосемія, яка для них є продуктивною. Проте на відміну від загальномовної енантіосемії в прагматиці, крім контексту, велику роль відіграють паралінгвістичні, невербальні засоби інтонація, жест, які разом з контекстом визначають прагматичне значення вигукових висловлень.
10. Вигукам англійської мови властиве прагматичне варіювання, що пов’яза­не з їхньою потенційною й синхронною прагматичною багатозначністю, зумовле­ною їхньою здатністю до реалізації кількох прагматичних значень у різних і одних і тих самих мовленнєвих контекстах функціювання. Прагматичне варіюван­ня вигуків з непрямим значенням відбувається у результаті їх прагматичного транспонування (наприклад, вигуки come, come on; come, come; now, now; there now зі значенням утішання, умовляння в певних контекстах виражають докір, протест, спонукання до дії та інше).
Прагматичне варіювання вигукових висловлень пов’язане з їх позиційним варіюванням.
11. Вигукам/вигуковим висловленням властивий іллокутивний синкретизм, пов’язаний зі здатністю одночасно виражати кілька прагматичних значень, що нерідко спостерігається при транспонуванні іллокутивної сили одиниць однієї групи в іншу. Особливо це характерне для вигуків мовленнєвого етикету.
12. Мовленнєва комунікація являє собою двоплановий процес комунікатив­ний і метакомунікативний. Останній у процесі мовленнєвої комунікації дістає трифазний розвиток, у кожній з яких вирішуються свої специфічні метакомуніка­тивні завдання, для реалізації яких використовуються метакомунікативні сигнали. Мовною складовою значної частини метакомунікативних сигналів є вигукові висловлення. Вони, набуваючи власну іллокутивну силу чи ж входячи до складу висловлення як частина складеного висловлення чи ж компоненту висловлення, використовуються в різних фазах мовленнєвого спілкування. Вигукові вислов­лення посідають значне місце в дискурсі, оскільки вони є тими елементами мовленнєвого акту, які сприяють встановленню контакту між мовцем і слухачем, продовженню мовленнєвого акту, а також розмиканню контакту між ними.
13. Однією з важливих рис прагматичного значення є те, що воно виражається не одним засобом, а їх сукупністю. Прагматичне значення вигуків, що входять до складу висловлення як самостійний компонент чи ж модифікують іллокутивну силу складеного висловлення, реалізуються в синтагматичному зв’яз­ку з іншими прагматично значущими компонентами висловлення, виступаючи або як деінтенсифікатори, або як інтенсифікатори мовленнєвого акту.
Відношення прагматичного узгодження з іншими одиницями висловлення й, ширше, дискурсу властиві різним типам вигукових висловлень у різних за своєю іллокутивною силою висловленнях.
14. Особливість прагматики вигукових висловлень, їхня здатність вступати у відношення прагматичного узгодження чи неузгодження з іншими частинами дискурсу має істотне значення з точки зору закономірностей організації між­собистісного спілкування, опис якого правомірно проводити з урахуванням не тільки комунікативно-прагматичних типів висловлень, але й інтеракціональних ходів учасників комунікації, що здійснюються ними для того, щоб досягти певної мети спілкування.
15. Подальше дослідження вигуків 1) доцільно пов’язувати з їхнім вивченням як об’єкта лексикографії з точки зору як кількісної їх фіксації у словниках, так і якісної, тобто з точки зору подання їх значення з урахуванням властивих їм прагматичних особливостей, 2) сприяє засвоєнню і вживанню вигуків у мовленні у практиці вивчення англійської мови. Крім того, особливий інтерес становить роль паралінгвістичних засобів у прагматичних значеннях вигуків, тобто взаємодія вербальних і невербальних засобів комунікації, у формуванні прагматичних значень вигуків.
16. Враховуючи універсальний характер вигуків, перспективним здається їх дослідження в порівняльному аспекті, з точки зору співвідношення мови й культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адмони В.Г. Проблемы «замыкания» в немецком литературном языке//Ино­странные языки в школе. 1949. - №2. с. 34-45.
2. Адмони В.Г. Основы теории грамматики. М.- Л.: Наука, 1964. 105 с.
3. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Л.: Наука, 1973. 366 с.
4. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.: Наука, 1988. 239 с.
5. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. Краткий очерк. М.: Просвещение, 1966. 302 с.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
7. Апресян Ю.Д. Перформативы в грамматике и в словаре//Изв. АН СССР. Сер. литер. и языка. 1986. Т. 15, №3. С. 208-223.
8. Апресян Ю.Д. Прагматика и лексикография: Прагматическая индексация для толкового словаря// Пропозициональные предикаты в логическом и лингвис­тическом аспектах. Тезисы докладов рабочего совещания. М.: И-т языкозна­ния АН СССР, 1987. С. 6-13.
9. Арват Н.Н. Взаимодействие языкового и речевого в семантике предложения// Функционирование речевых единиц в речи и в тексте. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. С. 3-13.
10.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Лексико-семантические пробле­мы. М.: Наука, 1976. 383 с.
11.Арутюнова Н.Д. Фактор адресата//Изв. АН СССР. Сер. литер. и языка. 1981. Т. 40, №4. С. 356-367.
12.Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики// Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая прагматика. Вып. XVI. М.: Прогресс, 1985. С. 3-42.
13.Арутюнова Н.Д. Пропозиция//Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 401.
14.Бабайцева В.В. Синкретизм//Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 446.
15.Балли Ш. Общая лингвистика. М.: Иностр. лит-ра, 1955. 416 с.
16.Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
17.Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Прогресс, 1965. 416 с.
18. Бархударов Л.С. Очерки по морфологии современного английского языка. М.: Высшая школа, 1975. 156 с.
19.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
20.Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видав. центр Академія”, 2004. 344 с.
21.Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации: Лингвистика. Теория коммуникации. Английский язык. К.: Изд-во Логос”, 2003. 304 с.
22.Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
23.Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание: Учеб. пособие для студ. пед. ин-тов по спец. №2101 Русский язык и лит.” - М.: Просвещение, 1979. - 416 с.
24.Блох М.Я. Проблемы парадигматического синтаксиса. (На материале англ. яз.) Автореферат дис. д-ра филол. наук: 10.02.04 /АН СССР. Ин-т языкознания. М., 1977. 34 с.
25.Блох М.Я. Теоретические основы грамматики. М.: Высшая школа, 1986. 32,252 с.
26. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
27. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т./АН СССР М., 1963. Т. 1 384 с.; Т. 2. 391 с.
28.Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности: Основы эмотивной стилистики текста. Ташкент: Фан, 1981. - 116 с.
29.Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1984. 133 с.
30.Булаховский Л.А. Введение в языкознание: В 2-х частях. М.: Учпедгиз, 1953. Ч. 2. 178 с.
31.Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства.- К.: Рад. школа, 1959. 308 с.
32.Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики//Изв. АН СССР. Сер. литер. и языка. 1981. - №4. С. 333-342.
33.Булыгина Т.В., Крылов С.А. Лексема//Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 257.
34. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623 с.
35.Вандриес Ж. Язык: Лингвистическое введение в историю. М.: Соцэкгиз, 1937. 410 с.
36.Вежбицка А. Речевые акты//Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистичес­кая прагматика. Вып. XVI. М.: Прогресс, 1985. С. 183-216.
37.Вежбицка А. Семантика междометий//Семантические универсалии и описа­ние языков М.: Языки рус. культуры, 1999. С. 611-649.
38.Вендлер З. Иллокутивное самоубийство//Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. Вып. XVI. М.: Прогресс, 1985. С. 157-182.
39.Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1972. 614 с.
40.Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико- синтаксич­на структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
41.Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
42.Волошина Е.В. Средства выражения категоричности констатива в современ­ном английском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/Киевск. гос. ун-т. К., 1991. 21 с.
43.Вопросы теории частей речи: На материале языков различных типов. - Л.: Наука, Ленингр. отд., 1968. 343 с.
44.Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций//Языковая номинация. Общие вопросы. М.: Наука, 1977. С. 230-293.
45.Гак В.Г. О категориях модуса предложения// Предложение и текст в семанти­ческом аспекте. Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1978. С. 19-27.
46.Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи//Иностр. языки в школе. 1982. - №5. С. 11-17.
47.Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Морфология. М: Высшая школа, 1986. 311 с.
48.Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Синтаксис. М.: Высшая школа, 1986. 219 с.
49.Галкина-Федорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке// Сбор­ник статей по языкознанию, посвященный 60-летию акад. Виноградова. М.: МГУ, 1958. С. 103-125.
50.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
51.Герасимова О.И. О типах значений косвенных высказываний//Прагматичес­кие и семантические аспекты синтаксиса. Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1985. С. 150-158.
52.Германович А.И. Синтаксис междометий и их стилистическое значение//Из­вестия Крымск. пед. ин-та им. М.В.Фрунзе. Кафедра русского языка. Т. XVI. Симферополь: Крымиздат, 1949. - 89 с.
53.Германович А.И. Междометия русского языка. К.: Радянська школа, 1966. 172 с.
54.Глаголев Н.В. Вычленение семантических элементов коммуникативной стра­тегии в тексте//Филолог. науки. 1985. - №2. С. 55-62.
55.Головин Б.Н. Введение в языкознание: Учеб. пособие для филол. спец. вузов. М.: Высшая школа, 1983. 231 с.
56.Горбачевич К.С. Вариативность слова и языковая норма. Л.: Наука, 1978. 238 с.
57.Грайс Г.П. Логика и речевое общение//Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. Вып. XVI. М.: Прогресс, 1985. С. 217-237.
58.Григорян А.А. Междометия в системе частей речи английского языка: Аспекты взаимодействия классов: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова. Л., 1988. 16 с.
59.Григорян А.А. Междометия в системе частей речи английского языка. Аспекты взаимодействия классов: Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1988. 152 с.
60.Грязнов А.Ф. Эволюция философских взглядов Л. Витгенштейна: Критичес­кий анализ. М.: Из-во Моск. ун-та, 1985. 172 с.
61.Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Лексико-грамматические поля в современном языке. М.: Просвещение, 1969. 184 с.
62.Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
63.Гутнер М.Д. Семантические и структурные особенности междометий современного английского языка. М.: Высшая школа, 1962. 267 с.
64.Дагуров Г.В. Особенности употребления междометий в речи//Русский язык в школе. 1958. - №6 45 с.
65.Дагуров Г.В. О лексическом составе русских междометий//Славянское языко­знание. М.: Изд-во АН СССР, 1959. С. 154-159.
66.Дагуров Г.В. Междометия как особый разряд слов. Автореф. дис. канд. филол. наук: Моск. обл. пед. ин-т им. Н.К. Крупской. М.: 1960. 15 с.
67.Дейк Т. Язык, познание, коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
68.Денисов П.Н. Место и роль самых многозначных слов в лексической системе языка//Слово в грамматике и словаре. М.: Наука, 1984. С. 142-158.
69.Добрушина Н.Р. Словарное представление междометий/Русистика сегодня. 1995. Вып.2. С. 47-66.
70.Добрушина Н.Р. Исследования средств выражения обратной связи в американской лингвистике//Вопр. языкознания. 2000. - №1. С. 135-140.
71.Единицы языка в коммуникативном и номинативном аспектах//Межвуз. сб. науч. тр. Л.: ЛГПИ, 1986. 163 с.
72. Есперсен О. Философия грамматики. Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.
73.Жигадло В.Н., Иванова И.П., Иофик Л.Л. Современный английский язык: Те­оретический курс грамматики. М.: Изд. лит-ры. на иностр. яз., 1956. 351 с.
74.Жирмунский В.М. О границах слова// Морфологическая структура слова в языках различных типов. М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1963. С. 6-33.
75.Жирмунский В.М. О природе частей речи и их классификации//Вопросы тео­рии частей речи: На материале языков различных типов. Л.: Наука, 1968. С.7-32.
76.Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1962. 384 с.
77.Звегинцев В.А. История языкознания XIX XX в. в очерках и извлечениях: в 2-х ч. М.: Просвещение. Ч.1. 1964. 466 с.; Ч. 2 1965. 496 с.
78.Звегинцев В.А. Зарубежная лингвистическая семантика последних десятиле­тий// Новое в зарубежной лингвистике: Лингвистическая семантика. Вып. X. М.: Прогресс, 1981. С. 5-32.
79.Зернов Б.Е. Взаимодействие частей речи. Статика и динамика: (На материале английского языка): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19; 10.02.04/Ленингр. гос. ун-т. Л., 1988. 31 с.
80.Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. - М.: Наука, 1973. 351 с.
81.Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
82.Ибраев Л.И. Надзнаковость языка: К проблемам отношения семиотики и лингвистики//Вопр. языкознания. 1981. - №1. С. 17-35.
83.Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
84.Ильиш Б.А. Современный английский язык. М.: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1948. 348 с.
85.Ильиш Б.А. Строй современного английского языка: Теоретический курс. М.-Л.: Просвещение, 1985. (На англ. яз.) 366 c.
86.Казикина В.П. Коммуникативно-прагматические функции междометий в диалоге// Тезисы докл. и выступ. на совещании Прагматические аспекты функционирования языковых единиц”. М.: 1991. С. 85.
87.Капанадзе Л.А., Красильникова Е.В. Жест в разговорной речи//Русская разго­ворная речь. М.: Наука, 1973. С. 464-481.
88.Каптюрова Е.В. О коммуникативных функциях междометий//Тезисы докл. к выступл. на совещании Прагматические аспекты функционирования языковых единиц”. М.: Ин-т языкознания АН СССР. 1991. С.86.
89.Каптюрова О.В. Використання вигуків в організації мовленнєвої діяльності// Іноземні мови. 1997. - №2. С. 49-51.
90.Каптюрова О.В. Прагматичні значення вигукових висловлень англійської мови//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київськ. ун-т ім. Тараса Шевченка. 1998. С. 57-62.
91.Каптюрова О.В. Комунікативноорганізуюча роль вигуків англійської мови// Мова у соціальному і культурному контексті. Зб. наук. пр. К.: Київськ. ун-т ім. Тараса Шевченка. 1997. С. 43-48.
92.Каптюрова О.В. Роль англійських вигуків у прагматичній організації дискур­су//Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. 2004, №10. К.: Вид-во Київ. націон. ун-ту ім. Тараса Шевченка. С.290-295.
93.Каптюрова О.В. Прагматичне варіювання та прагматичний синкретизм вигу­ків//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. 2005, №12. Київ: Видавничо-полігр. центр Київський університет”. С.188-194.
94.Каптюрова О.В. Прагматичні зв’язки вигукових висловлень з іншими компо­нентами дискурсу//Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. 2004, вип. 14, кн. 1. К.: Видавн. дім Д.Бураги. С. 167-171.
95.Карабан В.И. Сложные речевые акты как речевые единицы: Автореф. дис.... д-ра филол. наук: 10.02.04; 10.02.14/Киев. гос. ун-т. К., 1989. 39 с.
96.Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса//Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. С. 5-11.
97.Карцевский С. Введение в изучение междометий//Вопр. языкознания. 1984. - №6. С. 127-137.
98.Касим Ю.Ф. Междометия украинского языка: Автореф. дис. канд. филол. наук: Одес. гос. ун-т. Одесса, 1954. - 16 с.
99.Каушанская В.Л., Ковнер Р.Л., Кожевникова О.Н. Грамматика английского языка. Л.: Просвещение, 1973. 319 с. (На англ. яз.)
100. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. 298 с.