ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА

Краткое содержание

Основний зміст дисертації

У вступі доведені актуальність теми дисертації та її зв'язок з науковими програмами, планами і темами, визначено мету й завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, представлено їх практичну значимість, наведено інформацію щодо апробації результатів дисертації, особистого внеску та публікацій автора.

У першому розділі «Фінансові умови реалізації соціального партнерства» визначено сутність і структуру соціального партнерства, охарактеризовано фінансові відносини в системі соціального партнерства та розглянуто їх трансформації.

Для реалізації зазначених напрямів дослідження дисертантом розглянуто комплексне визначення системи соціального партнерства, що узагальнює соціально-економічний зміст поняття. Досліджуючи різні трактування терміну, уточнено поняття соціального партнерства з урахуванням фінансових відносин його сторін. Визначено, що однією з умов досягнення фінансової стабільності є людський чинник. Так, під соціальним партнерством запропоновано розуміти форму реалізації соціально-економічних і фінансових інтересів найманих працівників, роботодавців і держави, що забезпечує їх гармонізацію. Доведено, що соціальне партнерство має важливе суспільне призначення, яке виражається через функціонування певних інституцій, реалізацію гуманістичних ідей і принципів регулювання фінансових відносин, розробку, обговорення, прийняття і реалізацію конкретних взаємовигідних рішень.

У дисертації виділено і досліджено основні етапи становлення і розвитку соціального партнерства. Визначено, що становлення системи соціального партнерства почалося з кінця ХІХ ст., а розвиток припав вже на середину ХХ ст. При цьому зазначено, що виникнення соціального партнерства як напряму реалізації фінансових відносин пов’язано із становленням ринкової системи господарювання, яка сформувала два основні соціальні класи: робітників і роботодавців. Існування цих двох принципово різних класів визначало інтереси і цілі кожного і, відповідно, потребувало формування певного механізму їх узгодження. Виділені позитивні зміни, до яких призвели впровадження і розвиток соціального партнерства в Україні.

Удосконалено систему соціального партнерства в національній економіці, яка включає мету, функції та такі основні елементи системи соціального партнерства, як суб’єкти, об’єкти, заходи реалізації відносин (рис. 1). Обґрунтовано, що під системою соціального партнерства слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів, що забезпечує соціально-економічну та фінансову взаємодію суб’єктів соціального партнерства.