МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету й завдання роботи, визначено предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

         У першому розділі “Теоретико-методологічні засади конкуренто-спроможності банків в умовах економіки знань” досліджено економічний зміст понять “конкуренція”, “банківська конкуренція”, “конкуренто-спроможність банку”; проаналізовано особливості конкурентних відносин між банками в умовах становлення економіки знань; розглянуто стратегії формування конкурентоспроможності банків в умовах знаннєвої економіки; удосконалено механізм забезпечення конкурентоспроможності банків та охарактеризовано його структурні елементи.

    Узагальнення теоретичних підходів до визначення особливостей банківської конкуренції дозволило визначити, що в умовах глобалізації фінансових ринків  виникла глобальна банківська конкуренція, яка характеризується посиленням розвитку банківських інформаційних і комунікаціних технологій, використанням інновацій та основних розробок економіки знань, інтенсивним розвитком інтелектуального капіталу. Перелічені характеристики є визначальними при формуванні конкурентних переваг та забезпеченні ефективної діяльності сучасних банків.

    Проаналізовані існуючі підходи до характеристики категорії “конкуренція” як в загальному розуміні, так і в контексті банківської діяльності, дозволили акцентувати увагу на важливості функціонального підходу до трактування цієї категорії в умовах економіки знань. У роботі визначено, що, крім суперництва, у сучасних умовах актуальнішими стають процеси кооперації і співробітництва, які сприяють ефективнішому розвиткові інноваційної діяльності, підвищенню конкурентних переваг, поліпшенню показників результативності банківської діяльності. З урахуванням цього поняття “банківська конкуренція” у дослідженні розглядається як системний процес одночасного суперництва і співробітництва між суб’єктами ринку банківських послуг, у результаті якого вони прагнуть опанувати вже існуючі та нові сегменти ринку за допомогою створення відмінної конкурентної переваги, що ґрунтується на ефективному використанні фінансового та інтелектуального капіталів.

    Досліджуючи сучасний і міжнародний досвід конкуренції, визначено, що взаємопов’язаним із нею є поняття конкурентоспроможності. Розглянуті підходи до визначення конкурентоспроможності банку дозволили зробити висновок, що в умовах економіки знань на неї суттєво впливають інвестування розвитку ресурсів знань (персоналу, інформаційних технологій, маркетингової діяльності, комунікаційних мереж) і формування конкурентних переваг на основі ключових компетенцій.  Такими компетенціями запропоновано розглядати сукупність навичок і технологій, які базуються на явних і прихованих знаннях, забезпечують формування цінностей у системі клієнта, є оригінальними відносно конкурентів і відкривають доступ до нових ринків, їх важко імітувати та передавати. Відтак конкурентоспроможність банку є інтегральним показником, який характеризує здатність банку до кращого використання фінансових ресурсів та інтелектуального капіталу, що забезпечать створення і надання конкурентоспроможних послуг та формування відмінної конкурентної переваги на основі ключових компетенцій.

Обґрунтовано, що важливою складовою забезпечення конкуренто-спроможності банку є розроблення стратегії формування конкурентних переваг на базі оптимального поєднання цілей фінансово-кредитної установи, її ресурсів та вимог ринку. Реалізація такої стратегії в умовах постійної мінливості ринкової кон’юнктури зумовлює необхідність удосконалення відповідного механізму забезпечення конкурентоспроможності банку (МЗКБ)