РИЗИКИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ АГРОФОРМУВАНЬ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – «Теоретичні засади ризиків банківського кредитування агроформувань» – проаналізовано теоретичні наукові здобутки щодо тлумачення сутності ризиків банківського кредитування агроформувань, розроблено механізм ідентифікації кредитних ризиків, означено специфічні особливості агроформувань, які мають враховуватися банками при аналізі кредитоспроможності даної категорії позичальників.

З’ясовано, що ризики банківського кредитування слід розуміти як ймовірність відхилень від запланованих результатів у процесі надання, отримання, використання і повернення кредитних коштів банку. Виокремлено два підходи до трактування означеної категорії. У широкому сенсі ризики банківського кредитування властиві усім суб’єктам кредитного процесу, які зацікавлені у вчасному виконанні позичальником своїх зобов’язань, що визначається природою кредитних відносин.

З метою поглиблення розуміння сутності ризиків банківського кредитування доповнено існуючі класифікації такими ознаками: суб’єкт кредитних відносин (ризик кредитора, позичальника, страховика, гаранта (поручителя)); об’єкт що характеризується (процентний, ризик застави, ризик неповернення кредиту); види втрат (фінансовий і майновий ризики). Запропонована класифікація сприятиме удосконаленню процесу встановлення та усвідомлення ризиків, що виникають у процесі банківського кредитування.

Усвідомлення масштабів виникнення ризиків банківського кредитування створить передумови не лише для їх ідентифікації, а й для налагодження системи мінімізації таких ризиків як на рівні банківських установ, так і на рівні користувачів кредитами. У вузькому значенні ризики банківського кредитування розглядаємо як специфічні ризики банку, що виникають у процесі здійснення ним кредитної діяльності, тобто йдеться про кредитний ризик банку у класичному його розумінні.

Доведено, що складна природа кредитного ризику та об’єктивний характер його існування породжують необхідність проведення комплексу заходів щодо виявлення існуючих ризиків, визначення рівня їх загрози та забезпечення об’єктивної основи для прийняття рішень у процесі кредитування. Наголошено, що результативність кредитної діяльності банку зумовлюється здатністю банку ідентифікувати ризики з метою встановлення потенційних можливостей ефективного здійснення банками кредитних операцій.

На основі узагальнення наукових підходів пропонуємо ідентифікацію кредитного ризику розглядати як процес, що об’єднує процедури по виявленню джерел та факторів ризику, встановленню переліку ризиків, аналізу їх властивостей та взаємозв’язків між ризиками з метою прогнозування можливих відхилень від цілей у процесі здійснення кредитної діяльності банку.

Ефективність будь-якого процесу напряму залежить від механізму, який створюватиме умови для реалізації такого процесу. Тому розроблено механізм ідентифікації кредитних ризиків, який визначаємо як функціональну складову процесу виявлення кредитних ризиків, в межах якої суб’єкт визначає та розпізнає об’єкт ідентифікації у відповідності до мети, вирішуючи поставлені завдання та виконуючи свої функції за допомогою інструментарію та з належним забезпеченням і регулюванням. Згідно власного трактування, визначено методичні засади побудови та функціонування механізму, встановлено суб’єктний та об’єктний склад, означено функції, обґрунтовано мету та завдання, виокремлено критерії об’єктів ідентифікації, розглянуто інструментарій, що включає принципи, правила, методи та інструменти виявлення ризиків банківського кредитування.

Розроблений механізм відображає внутрішню структуру процесу ідентифікації кредитних ризиків, функціональний взаємозв’язок між суб’єктом та об’єктом, що сприятиме підвищенню ефективності встановлення переліку ризиків та причин їх виникнення, створить передумови для застосування заходів реагування на основі інтерпретації очікуваних проблемних ситуацій.

З’ясовано, що розвиток системи банківського кредитування агроформувань нероздільно пов’язаний зі здатністю банків, як кредиторів, прогнозувати спроможність позичальників вчасно і в повному обсязі виконувати зобов’язання по конкретній кредитній угоді. У даному випадку оцінка кредитоспроможності є важливим превентивним заходом, який надає банку можливість попереднього встановлення рівня кредитного ризику, а з іншого боку – прогнозною характеристикою здатності позичальника виконати кредитні зобов’язання вчасно і в повному обсязі.

На основі детального аналізу різноманітних дефініцій запропоновано під кредитоспроможністю розуміти прогнозний рівень спроможності позичальника ефективно використовувати кредитні ресурси для ведення основної діяльності та створювати умови для вчасного виконання зобов’язань, передбачених у кредитному договорі.

Встановлено, що одним із найбільш важливих принципів оцінки кредитоспроможності позичальника є об’єктивність. При цьому стандартизація процесу оцінки кредитоспроможності може бути не лише неефективною, але й перешкоджати прийняттю аргументованого рішення по конкретній кредитній угоді. Відповідно, виникає необхідність у врахуванні індивідуальних особливостей позичальника, а також специфіки його діяльності у процесі визначення здатності виконувати кредитні зобов’язання.

Акцентовано, що при визначенні кредитоспроможності агроформувань банкам особливу увагу слід звертати на показники, які свідчать про дохідність підприємства, а також на чинники, що можуть її змінити. Запропоновано враховувати наступні фактори: диверсифікованість; наявність власних земель; рівень технічного забезпечення; дотримання агротехнологій; умови виробництва, зберігання та реалізації продукції; участь державного регулювання.

Наголошено, що позитивний висновок щодо кредитоспроможності агроформувань не завжди може гарантувати банку своєчасне виконання кредитних зобов’язань позичальником. Причиною тому є велика кількість нерегульованих факторів, що впливають на результати діяльності підприємств галузі сільського господарства. Виходом з такої ситуації є використання страхування як способу захисту від чинників, вплив на які неможливий або обмежений як з боку кредитора, так і з боку позичальника.

У другому розділі – «Діагностика ризиків банківського кредитування агроформувань» – здійснено аналіз та узагальнено практичний досвід щодо кредитування агроформувань, виявлення та мінімізації ризиків, що виникають у процесі отримання, використання та повернення кредитних коштів.

Встановлено, що за період 2004-2010 рр. відмічається зростання ролі банківського кредитного забезпечення діяльності агроформувань