ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СИСТЕМ

Краткое содержание

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади забезпечення розвитку територіальних систем» узагальнено теоретичні підходи до визначення понятійного апарату, обґрунтована об’єктивна необхідність вдосконалення державного регулювання розвитку територіальних систем та визначено особливості його механізму, проаналізовано інституційне забезпечення реалізації регулятивних заходів.

Обґрунтована доцільність визначення поняття «територіальна система» як соціально-економічного організованого простору з притаманними цілісністю та спільністю його розвитку, специфічними внутрішньосистемними зв’язками між суб’єктами економічної діяльності, історико-культурними та демографічними особливостями, адміністративним устроєм та основними інститутами влади та управління соціально-економічними процесами.

Доведено, що територіальна система є багатоаспектним поняттям і характеризується специфічними цілями та детермінантами розвитку, організуючими та структурними елементами, відповідними інструментами регулювання. Основними цілями розвитку територіальної системи визначено: самодостатній розвиток, спрямований на забезпечення потреб громадян за рахунок раціонального використання внутрішніх ресурсів; розвиток і зміцнення внутрішньогосподарських регіональних зв’язків; забезпечення збалансованого, пропорційного і стійкого економічного розвитку; подолання регіональних диспропорцій; використання конкурентних переваг.

Цільовими орієнтирами функціонування територіальної системи є досягнення нею певного стану розвитку, передусім: збалансованості, пропорційності, стійкості, рівноваги, зростання та сталого розвитку. Розвиток кожної системи характеризується взаємозв’язком процесів, подій і станів, які формують певну модель. Основними моделями розвитку територіальної системи, на які слід орієнтуватися в сучасних умовах, визначено: інноваційну; конкурентоспроможності; бюджетної самодостатності; поляризованого розвитку; кластерну модель (рис. 1).

Обґрунтована доцільність визначення поняття «збалансований розвиток територіальної системи» як внутрішньої структурно-параметричної відповідності її елементів умовам стійкого розвитку завдяки сприянню усунення диспропорцій та більш повної реалізації наявного потенціалу. Здійснено класифікацію пропорцій територіального розвитку, які передбачають розглядати його з точки зору: по-перше, відтворювальних, інституціональних та організаційних процесів; по-друге, співвідношень між соціально-економічними потребами та ресурсними можливостями (економічним потенціалом) території; по-третє, співвідношення між виробництвом та інвестиціями для його розвитку.