ФОРМУВАННЯ СТІЙКИХ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ МЕРЕЖЕВИХ СТРУКТУР В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт і предмет, сформульовано основні задачі, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади формування стійких конкурентних переваг мережевих структур» розглянуто сутність мережевих структур та їхнє місце в системі категорій теорії національної економіки, проведено критичне дослідження існуючих класифікацій та ідентифікацій кластерів і кластерних підходів до створення мережевих структур, обґрунтовані концептуальні засади формування конкурентних переваг мережевих структур кластерного типу.

Аналіз теоретико-методологічних засад формування конкурентних переваг мережевих структур дозволяє стверджувати, що головним засобом економічного зростання багатьох країн світу є мережеві структури різних видів і типів: союзи, альянси, спільноти, кооперативи, кластери тощо. Мережеві структури підвищують як власну, так і спільну конкурентоспроможність та дохідність, набувають конкурентних переваг, забезпечуючи вирішення багатьох соціальних питань.

Під «мережевою структурою кластерного типу» в дисертації пропонується розуміти таку форму координації економічної діяльності, де суб'єктами господарювання є відносно автономні, самостійні сукупності підприємств і установ, яким характерні одночасно властивості зовнішньої цілісності та внутрішнього різноманіття, є об’єднаними спільною метою та взаємозалежними у досягненні власних економічних цілей.

Доведено, що створення мережевих структур в Україні є важливою складовою структурної політики держави, в частині підтримки нею тих елементів, які забезпечують формування раціональної структури національної економіки. Обґрунтування цілей і характеру структурних перетворень в економіці країни шляхом формування мережевих структур кластерного типу здійснено з урахуванням досвіду країн-лідерів з розвитку кластерів та реалізації відповідної державної структурної політики.

На думку автора, прорахунки і недоробки в процесі становлення мережевих структур безпосередньо пов'язані з недооцінкою наукового осмислення взаємозв’язків державних і приватних регулюючих впливів на формування специфічного державно-корпоративного сектора економіки та його функціонування.

Методи ідентифікації мережевих структур кластерного типу класифіковано автором на основі існуючих концептуально різних груп теорій кластерів. Ідентифікувати мережеві структури кластерного типу, розглянути їх в контексті ефективної вбудови в національну економіку пропонується за допомогою двох підходів: 1. «Згори вниз» - це виділення мережевих структур кластерного типу за допомогою кількісних показників і методів «витрати-випуск» з боку національних органів влади для подальшого стимулювання їх розвитку – застосовується для виявлення сформованих мережевих структур кластерного типу. 2. «Знизу догори» – це виділення мережевих структур кластерного типу представниками місцевих органів влади з метою підвищення конкурентоспроможності територій – застосовується для потенційних структур кластерного типу. Вірно ідентифіковані мережеві структури кластерного типу як організаційні форми національної економіки можуть забезпечити очікувану ефективність від реалізації активної структурної політики держави і державного регулювання їх формування.

У дослідженні обґрунтовані переваги кластерів в якості форми функціонування неієрархічних систем перед іншими мережевими структурами – кластери дозволяють посилити корисний ефект від підприємницької діяльності; унікальною особливістю кластера є функціонування на принципах ринкового механізму при одночасному залученні держави до управління; в їх структурі якнайповніше враховані форми конкуренції і головні джерела стійких конкурентних переваг; вони дозволяють ефективно реалізувати можливості співпраці підприємств в технологіях, навичках, інформації, маркетингу і споживчих запитах без втрати автономності і самостійності, що впливає на загальну спрямованість і темпи інноваційного розвитку, а також на сталість отриманих конкурентних переваг.

В роботі доведено, що для того, щоб мережеві структури кластерного типу у повній мірі могли скласти конкуренцію своїм суперникам у певному сегменті ринку, необхідно не тільки досягти високого рівня конкурентоспроможності, але й підтримувати його завдяки стійким конкурентним перевагам, під якими в дисертації розуміється результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, маркетингової та збутової діяльності учасників мережевих структур кластерного типу за рахунок тісних зв’язків, що ведуть до довгострокового отримання кращих, ніж у конкурентів, результатів функціонування мережевих структур кластерного типу та є основою забезпечення їхньої конкурентоспроможності. Основна задача для мережевих структур кластерного типу полягає в тому, щоб постійно покращувати показники для посилення існуючих переваг в національному господарстві.

У другому розділі «Організаційно - методичні основи ефективного економічного регулювання формування і розвитку мережевих структур» представлено теоретико-методичні підходи до оцінювання процесів формування і ефективного економічного регулювання розвитку мережевих структур кластерного типу, проаналізовано тенденції розвитку мережевих структур і їхнього потенціалу на різних рівнях національної економіки України, з'ясовано стан інституційної підтримки кластерів з боку держави через закони, нормативно-правові акти, цільові програми тощо.