У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації її окремих результатів, окреслено особистий внесок здобувача.
У першому розділі „Теоретико – методологічні засади дослідження стимулювання банківської інвестиційної діяльності” з позицій системного підходу досліджено сутність банківських інвестицій та інвестиційної діяльності банків, визначено роль стимулювання в системі управління банківською інвестиційною діяльністю, розглянуто підходи до побудови системи стимулювання банківського інвестування як сукупності взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів механізму організації стимулювання.
У роботі обґрунтовано, що сучасні банки виконують дві головні функції (фінансового посередника та інституційного інвестора), а результатом їх реалізації є виробництво депозитних, кредитних та інвестиційних продуктів. У структурі банківського бізнесу вагоме місце належить інвестиційній діяльності, яка, будучи неосновною за своєю кількісною вагомістю, забезпечує певну гарантію дохідності та виживання банку на ринку. Банківське інвестування характеризується пропозицією банківського капіталу з боку банків, і попитом на банківські інвестиції з боку учасників інвестиційної діяльності.
У роботі всебічно досліджено економічну природу та необхідність банківських інвестицій, вивчено та систематизовано погляди різних наукових шкіл на їх сутність, визначено їх функції (мобілізаційну, перерозподільну, відтворювальну, посередницьку, управлінську). З урахуванням розглянутих підходів у роботі представлено узагальнену класифікацію банківських інвестицій, обґрунтовано зміст інвестиційної діяльності банків та зроблено висновок, що сутність банківських інвестицій необхідно розглядати через призму структури і призначення інвестиційного портфеля банку, оскільки банки є інституційними інвесторами і основу їх активних операцій становить формування різних видів портфелів, що дають характеристику складу і структури активів банку. Банки мобілізують величезні капітали, необхідні для інвестицій, використовують їх для інвестування реального сектора економіки шляхом переливання капіталу в найбільш привабливі і перспективні, з інвестиційної точки зору, галузі національної економіки. Для класифікації банківських інвестицій необхідно брати до уваги ознаки спрямованості інвестицій, суб’єктивного складу інвесторів, характеру використання основних джерел інвестування та регіональної ознаки. Це дає можливість комплексно оцінювати інвестиційні вкладення будь-якого суб’єкта.
Обґрунтовано, що інвестиційна діяльність банків повинна розглядатись у двох аспектах: як діяльність з формування інвестиційного портфеля та діяльність з надання інвестиційних послуг клієнтам банку.
Автором доведено, що стимулювання активної діяльності банків у процесі інвестування є вагомою складовою в системі управління банківською інвестиційною діяльністю та розглядається як одна із функцій управління нею. Зроблено висновок, що, як функція управління, стимулювання охоплює сукупність заходів щодо підвищення інвестиційної активності банку, тому з цих позицій вона є близькою до функції регулювання, а оскільки дана функція забезпечується державними інституціями в процесі реалізації державної політики стимулювання розвитку банківського інвестування, то віднесення його до загальних функцій є правомірним.
Установлено, що сучасна система стимулювання банківської інвестиційної діяльності (ССБІД) вимагає державних та ринкових інструментів впливу, взаємодія яких забезпечує ефективність та соціальність банківського інвестиційного бізнесу. Сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, які стимулюють розвиток банківської інвестиційної діяльності утворюють систему стимулювання банківської інвестиційної діяльності. Основними елементами цієї системи є: цілі і принципи, функції, методи, об’єкти і суб’єкти стимулювання, які формують механізм та інструментарій стимулювання.
Стимулювання, щоб воно було ефективним, необхідно здійснювати на основі низки загальних принципів, зокрема: на рівні держави – стабільність, системність, справедливість, адекватність тощо; на рівні банку – цілеспрямованість, соціальна відповідальність, послідовність, узгодженість, динамічність, безперервність, надійність тощо. Автором також виокремлено низку спеціальних функцій ССБІД – стимулювання (спонукання) реальних інвестицій, стимулювання фінансових інвестицій (вкладень в цінні папери), стимулювання формування інвестиційних ресурсів банку, врахування інвестиційних ризиків.
Обґрунтовано, що стимулювання банківської інвестиційної діяльності здійснюється за такими напрямами: державне стимулювання, ринкове, самостимулювання. З огляду на це ССБІД включає державні та корпоративні інструменти впливу, взаємодія яких забезпечує ефективність банківського інвестування.
На державному (макрорівні) стимулювання банківської інвестиційної діяльності має відбуватися шляхом створення відповідної законодавчої та нормативної бази та через реалізацію контролю над діяльністю банків. На рівні банку (мікрорівні) стимулювання спрямовується на підвищення ефективності та зростання масштабів банківської інвестиційної діяльності. На регіональному рівні органи влади сприяють розвитку банків і зростанню показників їх прибутковості унаслідок розширення обсягів їх діяльності, в тому числі і інвестиційної. Усі ці рівні є взаємозалежними і взаємопов’язаними.
Державне стимулювання банківської інвестиційної діяльності – це розробка та застосування державними органами мотиваційних заходів та інструментів впливу на банківську інвестиційну діяльність з метою досягнення фундаментальних цілей суспільства. Зроблено висновок, що посилення ролі банківського інвестування в забезпеченні інвестиційно-інноваційного розвитку країни потребує впровадження з боку держави організаційно-економічних заходів стимулювання банківської інвестиційної діяльності з урахуванням певного рівня економічного розвитку країни.
Організаційно-економічні заходи державної підтримки інвестиційної діяльності банків реалізуються через фінансовий механізм, важливим елементом якого має бути фінансове стимулювання, спрямоване на реалізацію заходів щодо формування сприятливих умов ефективного розвитку за допомогою фінансових важелів і стимулів (системи оподаткування); нормативно-правових інструментів (закони і законодавчо - нормативні акти); монетарних стимулів (грошово-кредитних інструментів); економічних важелів, прийняття спеціальних програм стимулювання інвестиційної діяльності.Водночас світова фінансова криза з особливою гострою поставила питання про посилення ролі і місця держави в стимулюванні банківської інвестиційної діяльності в Україні.
Аргументовано, що на розвиток банківської інвестиційної діяльності стимулювальний вплив мають також такі чинники як ділова активність споживачів інвестиційних продуктів; політико-правова ситуація в країні; інфляція; ціни на банківські інвестиційні продукти; життєвий цикл банківських інвестиційних продуктів; конкурентне середовище.
У другому розділі«Аналіз стимулювання розвитку банківської інвестиційної діяльності в Україні» з’ясовано вплив монетарних та ресурсних стимулів на розвиток банківської інвестиційної діяльності та стан кредитно-інвестиційного портфеля банків.
У роботі на основі кількісних і якісних характеристик банківської діяльності здійснено оцінку сучасного стану інвестиційної діяльності банків України. Установлено, що світова фінансова криза суттєво вплинула на фінансовий стан банків України, що відобразилося і на їх інвестиційній діяльності, розвиток якої на сучасному етапі значною мірою залежить від основних чинників і тенденцій, які характеризують стан українського банківського сектора загалом.
