СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Теоретико-методичні засади стратегічного управління розвитком аграрних підприємств» досліджено генезис наукових поглядів на розкриття сутності поняття «розвиток соціально-економічних систем»; особливості управління розвитком аграрних підприємств; обґрунтовано методичні підходи до оцінки результативності стратегічного управління розвитком аграрних підприємств.

Дослідженнями теорії статики і динаміки, дії якої підпорядковуються і підприємства, встановлено, що останні мають дві тенденції існування: функціонування і розвиток. Розвиток підприємства розглядається як довготривала сукупність процесів кількісних та якісних змін в його діяльності, які призводять до поліпшення його стану шляхом збільшення стратегічного потенціалу, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, що сприяє підвищенню здатності підприємства протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища та його життєздатності.

Узагальнивши існуючі підходи до сутності розвитку соціально-економічних систем, встановлено, що залежно від рівня впливу факторів виробництва на приріст результативних показників розрізняють екстенсивний, інтенсивний та інноваційний типи розвитку підприємств. Теоретично і практично доведено, що основними конкурентозабезпечуючими факторами розвитку аграрних підприємств є інновації, які реалізуються в інноваційному типі.

Вирішення проблем адаптації аграрних підприємств до зовнішніх змін у процесі досягнення цілей їх розвитку посилює необхідність у застосуванні стратегічного управління, галузеві особливості та існуючі підходи до якого узагальнено в роботі. Ґрунтуючись на цьому, нами під стратегічним управлінням розвитком аграрного підприємства розуміється система взаємопов’язаних елементів, яка включає мету, завдання, планування, аналіз, комунікацію, мотивацію, оцінку, прийняття рішень, контроль і яка направлена на реалізацію загальної концепції розвитку аграрного підприємства та забезпечує збалансування інтересів підприємства в майбутніх прибутках із задачами поточного виробництва, що формує прибуток в теперішній час