КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ СТІЙКИХ ЗЛОЧИННИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ШАПКІН ІГОР СТАНІСЛАВОВИЧ

УДК 343.341

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ СТІЙКИХ ЗЛОЧИННИХ ОБ’ЄДНАНЬ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Глушков Валерій Олександрович
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Запоріжжя – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань……………………………………….11
1.1 Історико-правовий аналіз розвитку кримінального законодавства України щодо відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань…………….11
1.2 Підстави криміналізації створення стійких злочинних об’єднань……….28
1.3 Поняття та ознаки стійких злочинних об’єднань………………………….37
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...83
РОЗДІЛ 2. Кримінально-правова характеристика створення стійких злочинних об’єднань……………………………………………………………...87
2.1 Об’єкт злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань…………………………………………………………….…87
2.2 Об’єктивна сторона злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань………………..………………………...96
2.3 Суб’єкт злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань……………………………………………………………...132
2.4 Суб’єктивна сторона злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань………………………………………...140
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….149
РОЗДІЛ 3. Караність та спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань……………...153
3.1 Караність злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань…………………………………………………….153
3.2 Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань…178
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….191
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...198
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...225

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні і політичні перетворення, створення правової держави, демократизація державного та суспільного життя неможливі без рішучого посилення боротьби зі злочинністю і, в першу чергу, з її організованими формами.
Необхідність наукової розробки даної теми обумовлена тим, що проблема злочинності і, зокрема, її організованих форм останнім часом є предметом обговорення на найвищому державному рівні, оскільки діяльність злочинних об’єднань набула надзвичайної гостроти і почала негативно впливати на хід процесів перебудови, зміцнення української державності, практичної реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян. На сучасному етапі організована злочинність зміцнює свої позиції та поширює свій вплив на майже усі сфери діяльності суспільства, активно упроваджується в легальну економіку та виявляє прагнення проникнути до власних структур.
У зв’язку із політичною та економічною кризою, «зміцненням» корупційних відносин, переорієнтацією цінностей, розвитком технічного потенціалу у всіх сферах життєдіяльності суспільства (розвитком автобудівництва, засобів зв’язку, спостереження, комп’ютерних технологій тощо), діяльність злочинних угруповань набуває все більшої небезпечності, їх форми та методи діяльності стають дедалі складнішими, зростає латентність їх діяльності, а самі вони стають все більше організованими, згуртованими.
У чинному кримінальному законі, у різних нормах передбачається відповідальність за такі форми стійких злочинних об’єднань: злочинна організація (ст. 255 Кримінального кодексу України (далі – КК України)), банда (ст. 257 КК України), терористична злочинна організація чи терористична організована група (ст. 2583 КК України) та не передбачені законом воєнізовані або збройні формування (ст. 260 КК України). Необхідно зауважити, що наявність зазначених норм не кореспондує з положеннями ст. 28 КК України, в якій міститься вичерпний перелік форм співучасті. Крім того, аналіз слідчої та судової практики дозволяє зробити висновок, що злочинні угруповання, діяльність яких викривається на сучасному етапі, за особливостями будови, формами діяльності, засобами захисту від викриття тощо суттєво відрізняються від об’єднань, діяльність яких викривалась навіть 10 років тому. Отже, положення чинного кримінального законодавства у сфері відповідальності за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань потребують вдосконалення відповідно до реалій сьогодення.
Необхідно також зауважити, що відповідно до статистичних даних МВС України, кількість порушених кримінальних справ відносно стійких злочинних об’єднань свідчить про стійку тенденцію щодо їх створення та діяльності. Так, відповідно до статистичних даних МВС, з 2002 по 2011 р. була зафіксована така кількість досліджуваних злочинів: ст. 255 КК України – 160; ст. 257 КК України – 300; ст. 2583 КК України – 0; ст. 260 КК України – 3.
Однак, наведені дані свідчать й про складність практичної реалізації норм кримінального законодавства в частині відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань окремих видів. На сучасному етапі як у кримінальному законодавстві, так і серед вчених відсутнє чітке визначення та тлумачення ознак, притаманних стійким злочинним об’єднанням. Крім того, передбачення відповідальності за різні їх форми прояву у різних статтях Особливої частини Кримінального кодексу України обумовлює доцільність проведення досліджень стосовно уніфікації відповідальності за створення та діяльність зазначених об’єднань.
Наведене повною мірою обґрунтовує актуальність і важливість проведення комплексного наукового дослідження в цій сфері.
Окремим питанням, що відносяться до проблеми кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань, вже приділялася увага в працях Д. П. Альошина, В. Ф. Антипенка, М. І. Бажанова, О. М. Бандурки, А. Н. Бардина, Р. Р. Галіакбарова, В. О. Глушкова, В. В. Голіни, Н. О. Гуторової, Л. М. Демидової, С. Ф. Денисова, Т. А. Денисової, В. М. Дрьоміна, В. П. Ємельянова, Ю. В. Живової, О. О. Житного, І. В. Іваненко, О. О. Кашкарова, В. В. Коваленка, М. Й. Коржанського, М. В. Корнієнка, О. М. Литвинова, М. І. Мельника, В. О. Навроцького, П. І. Орлова, І. І. Радіонова, В. А. Робака, Б. В. Романюка, М. В. Семикіна, Е. Д. Скулиша, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, В. М. Трубникова, В. О. Тулякова, М. І. Хавронюка та інших.
Однак, слід відмітити, що окремих комплексних досліджень, присвячених кримінальній відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань, не проводилося. Існуючі дослідження мають фрагментарний характер, тобто в тій чи іншій частині торкаються того чи іншого аспекту боротьби із вказаними об’єднаннями.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота ґрунтується на Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р; Регіональній комплексній програмі профілактики злочинності в Автономній Республіці Крим на 2006–2010 рр., затвердженій постановою Верховної Ради Автономної республіки Крим № 177-5/06 від 22 вересня 2006 р.
Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Класичного приватного університету (протокол № 8 від 28 квітня 2010 року).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичної концепції та пропозицій щодо вдосконалення діяльності правоохоронних та судових органів з протидії стійким злочинним об’єднанням кримінально-правовими засобами.
Досягнення поставленої мети дослідження обумовлює вирішення таких основних задач:
– проаналізувати розвиток кримінального законодавства України в частині передбачення відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань;
– дослідити обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань;
– визначити та здійснити тлумачення ознак, притаманних стійким злочинним об’єднанням;
– дослідити об’єктивні ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань;
– проаналізувати суб’єктивні ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань;
– провести порівняльну характеристику різних форм стійких злочинних об’єднань;
– дослідити питання покарання за створення стійких злочинних об’єднань;
– проаналізувати питання звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, які передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань;
– сформулювати та обґрунтувати пропозиції з удосконалення кримінального законодавства у сфері боротьби зі стійкими злочинними об’єднаннями.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з існуванням організованої злочинності як соціального явища.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань.
Методи дослідження. Дослідження зазначеної проблеми здійснювалося з використанням таких методів: діалектичного – при дослідженні кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань у контексті загальних категорій кримінального права (підрозділи 1.2, 1.3, 3.1, 2.2); історико-правового – під час проведення історичного аналізу встановлення кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань (підрозділ 1.1); порівняльно-правового – при аналізі законодавства зарубіжних країн у частині встановлення відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань та використання зарубіжного досвіду у вітчизняній законодавчій практиці (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); системно-структурного – у ході дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак досліджуваних злочинів та розробки відповідних класифікацій (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); формально-юридичного – при дослідженні положень КК, що містять кримінально-правові заборони за створення стійких злочинних об’єднань, з точки зору їх відповідності підставам та умовам криміналізації діянь, уніфікації термінів, відповідності правилам законодавчої техніки (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); соціологічного – при проведенні та узагальненні результатів анкетування працівників правоохоронних та судових органів (підрозділи 1.2, 2.2).
Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінології, соціології, психології тощо.
Нормативно-теоретичною базою дослідження є Конституція України, кримінальне законодавство України, законодавство інших галузей права, положення міжнародних нормативно-правових актів, які стосуються предмету дослідження, а також кримінальне законодавство зарубіжних країн (Азербайджанської Республіки, Голландії, Грузії, Естонії, Індії, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Республіки Польща, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, Швейцарії та Швеції).
Емпіричною базою дослідження є узагальнені дані, отримані в ході аналізу статистичних даних МВС України за 2002-2011 рр., даних анкетування 315 оперативних працівників органів внутрішніх справ, 228 слідчих органів внутрішніх справ та прокуратури, 102 суддів місцевих та апеляційних судів України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань. Його наукова новизна полягає, зокрема, у тому, що:

уперше:
– обґрунтована доцільність виключення ознаки «стійкість» як такої, що характеризує стійкі злочинні об’єднання. На підставі цього обґрунтована доцільність заміни поняття «стійкі злочинні об’єднання» поняттям «організовані злочинні об’єднання», під якими слід розуміти об’єднання, що організувалися для злочинної діяльності, а саме для вчинення невизначеної кількості злочинів.
– обґрунтована доцільність виключення з ч. 5 ст. 260 «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань» КК України особливо кваліфікуючої ознаки «загибель людей» з метою розвантаження понятійного апарату кримінального законодавства.
– у зв’язку з необхідністю уніфікації вітчизняного кримінального законодавства у частині передбачення відповідальності за організовані злочинні об’єднання обґрунтована доцільність виключення з кримінального закону ст. 257, ст. 2583 та ст. 446 та запропонована нова редакція ст. 255 КК України як уніфікованої норми, що передбачає відповідальність за організовані злочинні об’єднання.
– обґрунтована доцільність передбачення в якості обов’язкового такого додаткового покарання, як конфіскація майна за створення злочинної організації. Обґрунтована доцільність передбачення в якості необов’язкового такого додаткового покарання, як конфіскація майна за створення терористичної групи або терористичної організації. Доведена доцільність встановлення покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років за піратство та передбачення такого додаткового покарання, як конфіскація майна в якості обов’язкового.
удосконалено:
– визначення банди, під якою пропонується розуміти озброєну злочинну організацію, створену для нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.
– визначення непередбаченого законом воєнізованого формування, під яким пропонується розуміти злочинну організацію, яка має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в якій проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.
– визначення непередбаченого законом збройного формування, під яким необхідно розуміти різновид непередбаченого законом воєнізованого формування, яке незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.
– визначення піратської групи, під якою необхідно розуміти озброєну злочинну організацію, створену для нападів на річкові або морські судна.
дістали подальшого розвитку:
– питання історичного аналізу розвитку національного законодавства щодо створення стійких злочинних об’єднань.
– питання обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за створення різних видів стійких злочинних об’єднань.
– поняття безпосереднього об’єкта злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань.
– питання щодо звільнення осіб від кримінальної відповідальності за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – при подальшій розробці загальних і спеціальних питань боротьби з організованою злочинністю;
– у правотворчості – при подальшому вдосконаленні чинного законодавства України, зокрема в частині відповідальності за злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями;
– у правозастосовній практиці – при вирішенні питань кваліфікації злочинів, що вчинюються стійкими злочинними об’єднаннями (акти впровадження у практичну діяльність підрозділів ГУМВС України в АР Крим від 02.04.2012 р. та підрозділів прокуратури АР Крим від 04.04.2013 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників з кримінального права та при викладанні курсу кримінального права (акти впровадження у навчальний процес Кримського юридичного інституту ОДУВС від 27.12.2010 р. та Економіко-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія» в м. Сімферополь від 07.09.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (30 вересня – 1 жовтня 2010 р., м. Черкаси); II-й Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (8 жовтня 2010 р., м. Одеса); «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (VI Прибужські юридичні читання) (26-27 листопада 2010 р., м. Миколаїв); «Протидія ксенофобії, екстремізму та тероризму у сучасному суспільстві» (28 березня 2012 р., м. Севастополь); «Проблеми службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ України» (12 квітня 2013 р., м. Сімферополь).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у одинадцяти публікаціях, з яких шість статей у наукових виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань дозволяє сформулювати такі загальні висновки та пропозиції до законодавства:
1. Встановлення відповідальності за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань у чинному кримінальному законі є історично обумовленим фактом. На території сучасної України перші згадки щодо встановлення відповідальності за створення зазначених об’єднань містяться у «Артикулі воїнському», прийнятому у 1715 р., який містив норму, що передбачала відповідальність за створення непередбачених законом збройних формувань, з огляду на сучасне кримінальне законодавство.
2. Підставами криміналізації створення та діяльності стійких злочинних об’єднань є: негативна динаміка зазначених злочинів; необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав; об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони громадської безпеки від створення стійких злочинних об’єднань; обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань міжнародно-правовим досвідом необхідності та допустимості такої криміналізації; можливість доведення факту вчинення діяння кримінально-процесуальними заходами; визначеність та єдність термінології; повнота складу.
3. Всі види стійких злочинних об’єднань являють собою різновиди такої форми співучасті, як злочинна організація. Така позиція узгоджує положення Загальної та Особливої частин КК України відносно інституту співучасті. На підставі зазначеного пропонується авторське визначення вказаних об’єднань: банда – це озброєна злочинна організація, створена для нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян; терористична група – це група з трьох або більше осіб, які об’єдналися з метою вчинення терористичних актів; терористична організація – це злочинна організація, яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для всіх осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів; непередбачене законом воєнізоване формування – це злочинна організація, яка має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну і в якому проводиться військова або стройова чи фізична підготовка; непередбачене законом збройне формування – це різновид непередбаченого законом воєнізованого формування, яке незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю; піратська група – це озброєна злочинна організація, створена для нападів на річкові або морські судна.
На підставі запропонованих визначень понять «терористична група» та »терористична організація» запропоновано внесення змін до Закону України «Про боротьбу з тероризмом».
Доцільно було б внести такі зміни до ст. 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом»:
- з п. 8 виключити словосполучення «несуть відповідальність згідно з законом»;
- доповнити п. 9 таким змістом: «здійснення будь-яких інших діянь, спрямованих на сприяння вчиненню терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості, несуть відповідальність згідно з законом».
4. Доведено доцільність уточнення поняття «стійкі злочинні об’єднання», замінивши його на термінологічний зворот «організовані злочинні об’єднання», під якими розуміти об’єднання, що організувалися для злочинної діяльності, а саме для вчинення невизначеної кількості злочинів.
Доцільно виключити таку ознаку, що виокремлюється у всіх видах зазначених формувань, як стійкість на підставі її невизначеності та неможливості її однозначного визначення та правильного застосування положень кримінального законодавства і виключення помилок при кваліфікації відповідних діянь співробітниками відповідних правоохоронних органів.
5. Загалом громадську безпеку як родовий об’єкт злочинів, передбачених ІХ розділом Особливої частини КК України, можна визначити як сукупність суспільних відносин, що забезпечують захищеність суспільства від загальнонебезпечних джерел небезпеки.
6. Безпосереднім об’єктом злочинів, дослідженню яких присвячена ця робота, являються суспільні відносини громадської безпеки у сфері гарантування безпеки невизначеного кола осіб та держави в цілому відносно створення та діяльності стійких злочинних об’єднань.
7. Під поняттям «тяжкі наслідки», що використовується законодавцем у ч. 5 ст. 260 КК України, необхідно розуміти спричинення як фізичної, так і матеріальної шкоди. Під фізичною шкодою необхідно розуміти спричинення тілесних ушкоджень, загибель хоча б однієї особи тощо; під матеріальною шкодою необхідно розуміти виведення з ладу повністю або на тривалий час важливих споруд, техніки, тривале припинення або дезорганізація роботи підприємств, установ, організацій тощо.
На підставі зазначеного обґрунтованою є позиція щодо доцільності виключення з ч. 5 ст. 260 КК України поняття «загибель людей» з метою понятійного розвантаження кримінального закону.
8. Суб’єктом таких форм об’єктивної сторони, як участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією (ч. 1 ст. 255 КК України), участь у вчинюваних бандою нападах (ч. 1 ст. 257 КК України), участь у складі непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст. 260 КК України) можуть бути як члени відповідного угруповання, так і інші особи, не члени таких об’єднань.
9. Враховуючи загальні критерії доцільності встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності, вбачається за доцільне знизити вік кримінальної відповідальності до 14 років за злочини, що передбачають відповідальність за створення та діяльність об’єднань, дослідженню яких присвячена ця робота.
10. Пропонується уніфікація видів та розмірів покарань за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань.
11. Передбачення умов звільнення осіб від кримінальної відповідальності за окремі діяння при вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 255, 2583 та 260 КК України, є доцільним, логічним та необхідним кроком законодавця, оскільки таке положення є вагомим важелем у протидії створенню та існуванню зазначених формувань. Обґрунтовується необхідність передбачення умов звільнення осіб від кримінальної відповідальності за окремі види діянь, що передбачені у диспозиції ст. 257 КК України.
12. Доцільним є виключення норм, передбачених ст. 257, ст. 2583 та ст. 446 КК України, на підставі того, що відповідальність за різні види стійких злочинних об’єднань, окрім непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань, необхідно передбачати у одній уніфікованій нормі.
Такий вид зазначених угруповань, як непередбачені законом воєнізовані або збройні формування має низку специфічних ознак, що певним чином виокремлює їх серед інших угруповань, дослідженню яких присвячена ця робота. У зв’язку з чим, на нашу думку, доцільним є передбачення відповідальності за створення зазначених об’єднань в окремій нормі.
Пропонується передбачення умов звільнення від кримінальної відповідальності за окремі види діянь, що характеризують такий склад, як піратство на підставі запропонованих до кримінального законодавства змін.
13. На підставі проведеного дослідження пропонується викласти ст. 255 КК України в такій редакції: «Стаття 255. Створення організованих злочинних об’єднань
1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
2. Створення озброєної злочинної організації з метою нападу на підприємства, установи організації чи на окремих осіб, а також участь у такій організації або у вчинюваному нею нападі, а рівно створення піратської групи, участь у такій групі або у нападі, що вчиняється такою групою з метою захоплення морського чи річного судна, –
карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.
3. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої».
4. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачені ч. 1, 2 та 3, особа, крім організатора або керівника організованого злочинного об’єднання, якщо вона добровільно заявила правоохоронним органам про створення організованого злочинного об’єднання або участь у ньому та активно сприяла розкриттю їх діяльності».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2002.
2. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2003.
3. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2004.
4. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2005.
5. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2006.
6. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2007.
7. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2008.
8. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2009.
9. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2010.
10. Експрес інформація «Про стан злочинності на території України». – К. : Департамент інформаційних технологій. – 2011.
11. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин. – Х. : Фолио, 1999. – 608 с.
12. Денисов С. Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі (ст.ст.210, 211, 2111 КК України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. Ф. Денисов. – К., 1996. – 22 с.
13. Гончаренко В. Д. Хрестоматія з історії держави і права України : навчальний посібник для юридичних вищих навчальних закладів і факультетів / за ред. Гончаренка В. Д. – К. : Інтер Юре, 1997. – Том 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. – 464 с.
14. Первый или Старый Литовский Статут // Временник Общества истории и древностей Российских. – 1854. – Кн. 18. – С. 2– 106.
15. Статут Вялікага княства Літоўскага 1566 года. – Мінск : Б.в., 2003. – С. 35 – 263.
16. Статут Великого княжества Литовского 1588 года [Электрон. ресурс] / подг. О. Лицкевич. – Мн., 2002 – 2003. – Режим доступу : http://starbel.narod.ru/statut1588.htm.
17. Соборное уложение 1649 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hrono.ru/organ/ukazatel/r.html.
18. Российское законодательство Х – ХХ вв. – М. : Юридическая литература, 1986. – Т. 4. – 432 с.
19. Робак В. А. Кримінальна відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань : дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Робак Володимир Анатолійович. – К., 2008. – 259 с.
20. Хрестоматія з історії держави і права України : навчальний посібник / [Копиленко О. А., Кривоніс В. М., Свистунов В. В. та ін.]. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 565 с.
21. Мысловский Е. Религиозно-светские начала уголовно-правовых норм / Е. Мысловский // Российская юстиция. – 1997. – № 4. – С. 10–15.
22. Проскуряков О. Руководство к познанию действующих русских государственных, гражданских, уголовных и полицейских законов. / О. Проскуряков. – СПб. : Королев и комп., 1854. – Т. 3. – 275 с.
23. Уголовный кодекс УССР с изменениями и дополнениями по 1-е июня 1924 года. – Неофіц. вид. – Х. : Юридическое издательство Наркомюста УССР, 1924. – 102 с.
24. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 г. / составители Курицкий И. И., Гиммельфарб Л. А., Шихмантер Н. И. – Неофіц. вид. – Х. : Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. – 322 с.
25. Уголовный кодекс УССР с изменениями и дополнениями на 01. 11. 1934 г. – Неофіц. вид. – К. : Издательство ВУЦИК “Радянське будівництво і право”, 1934. – 112 с.
26. Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР : Закон Украинской ССР от 28 декабря 1960 г. // Ведомости Верховного Совета Украины. – Офіц. вид. – 1961. – № 2. – С. 14–15.
27. Уголовный кодекс. Уголовно-процессуальный кодекс. – Неофиц. изд. – Х. : РИФ “АРСИС ЛТД”, 1997.– 380 с.
28. Шакун В. И. Уголовный кодекс Украины : научно-практический комментарий / В. И. Шакун, С. С. Яценко. – 5-е издание – К. : А.К.С., 1999. – 1088 с.
29. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 – 2000 рр.). – Х : Одіссей, 2001. –Неофіц. вид. – 463 с.
30. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями [Електронний ресурс] : постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 13. – Режим доступу : http://scourt.gov.ua/clients/vs.nsf.
31. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/print1329869296477451.
32. Кипиани В. УНА – у власти! УНСО – к штурму! [Електроний ресурс] / В. Кипиани. – Режим доступу : http://www.kipiani.org/plain.cgi?105.
33. Грач Л. Союз власти и меджлиса – заговор против народа / Л. Грач // Крымская правда. – 2005. – 9 июня. – № 105.
34. В ожидании украинского Дудаева [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravoslavie.ru/ analit/sobytia/unaunsokp.htm.
35. Мы говорим «УНА», не подразумевая «УНСО»? Разъяснение министерства юстиции Украины [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zerkalo-nedeli.com/nn/show/40/40056/.
36. Ли Д. А. Преступность как социальное явление / Д. А. Ли. – М. : Информационно-издательское агентство «Русский мир», 1997. – 264 с.
37. Готтфредсон М. Загальна теорія злочину / Майкл Готтфредсон, Тревис Герши ; пер. з англ. – Х. : Акта, 2000. – 323 с.
38. Чуфаровский Ю. В. Криминология / Ю. В. Чуфаровский. – М. : ООО «Профобразование», 2002. – 144 с.
39. Кузнецова Н. М. Криминология : учебное пособие / Н. М. Кузнецова. – М. : Зерцало, 1998. – 160 с.
40. Кримінологія. Загальна та Особлива частина : [підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. О. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодед ; під ред. І. М. Даньшина. – Х. : Право, 2003. – 352 с.
41. Джужа О. М. Курс кримінології. Особлива частина : підручник / О. М. Джужа. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
42. Четвериков В. С. Криминология : учебное пособие / В. С. Четвериков– М. : ИНФРА-М, 2001. – 160 с.
43. Крошко В. Борьба с терроризмом – с чего начать? / В. Крошко // С места происшествия. – 2006. – № 11. – С. 12.
44. Григорян В. Л. Пиратство, разбой и терроризм на море / В. Л. Григорян, В. И. Дмитриев. – М. : Академкнига, 2004. – 224 с.
45. Пираты XXI века // Право и защита: ежемесячное издание в области права. [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.pravo-mag.ru/journal/article251.
46. Демиденко В. В. Пиратство, терроризм и мошенничество на море / В. В. Демиденко, В. М. Прус, А. Н. Шемякин. – Одесса : АО Бахва, 1996. – 144 с.
47. Пираты украинских морей. [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://obozrevatel.com/news/2009/1/5/278144.htm.
48. Плохова В. И. Ненасильственные преступления против собственности: криминологическая и правовая обоснованность / В. И. Плохова. – СПб. : Юрид. Центр Пресс, 2003. – 232 с.
49. Основания уголовно-правового запрета: Криминализация и декриминализация / [Кудрявцев В. Н., Дагель П. С., Злобин Г. А. и др.] ; под. ред. В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева. – М. : Наука, 1982. – 303 с.
50. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навчальний посібник / А. Ф. Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
51. Коробєєв О. Кримінальний кодекс Росії: достоїнства і недоліки / О. Коробєєв // Юридичний Вісник України. – 2006. – № 19 (567). – С. 8 – 9.
52. Орлеан А. М. Соціальна обумовленість криміналізації та кримінально-правова характеристика торгівлі людьми : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Орлеан Андрій Михайлович. – Х., 2003. – 226 с.
53. Новий тлумачний словник української мови : у 3 томах / [уклад. В. В. Яременко,О. М. Сліпушко]. – К.: Видавництво Аконіт, 2003. – Т. 2 – 926 с.
54. Мицкевич А. Ф. Уголовное наказание: понятие, цели и механизмы действия / А. Ф. Мицкевич. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 329 с.
55. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации: монографія / А. И. Коробеев – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 267 с.
56. Про Збройні Сили України : Закон України від 6 грудня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%20%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.
57. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. : у трьох книгах. / під ред. В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко. – К.: Форум, 2005. – Книга 3. Особлива частина. – 584 с.
58. Выжутович В. Атаманы в законе [Електронний ресурс] / В. Выжутович. – Режим доступу : http://www.politcom.ru/2005/ pvz668.php.
59. Предположительный сценарий возникновения межнационального конфликта в Крыму [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://krym.sarov.info/kovalenko/konfl.htm.
60. Конституція України від 28. 06. 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
61. Рамкова Конвенція Організації Об’єднаних Націй Проти організованої злочинності від 21 липня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_786.
62. Конвенція ООН Проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_789.
63. Глобальний план дій проти організованої транснаціональної злочинності. Затверджений резолюцією 49/159 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 23 грудня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_787.
64. Неапольська політична декларація. Затверджена резолюцією 49/159 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 23 грудня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_787.
65. Уголовно-процессуальный кодекс Украины. – Неофиц. изд. – Х. : Одиссей, 2002. – 228 с.
66. Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження : монографія / М. В. Семикін. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 146 с.
67. Єфремов С. Організовані злочинні угруповання в теорії вітчизняного кримінального права / С. Єфремов // Вісник прокуратури. – 2002. – № 5. – С. 37–42.
68. Жук В. Г. Щодо кваліфікації діяльності злочинних об’єднань / В. Г. Жук, В. В. Кузнецов, О. В. Смаглюк // Адвокат. – 2005. – № 4. – С. 3–5.
69. Стадник С. В. Проблеми визначення поняття злочинної організації / С. В. Стадник // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 2. – С. 194–202.
70. Чаплинський К. О. Поняття та ознаки організованих злочинних груп / К. О. Чаплинський // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – Вип. 4. – С. 83–91.
71. Осипкин В. Е. Организованная преступность / В. Е. Осипкин. – СПб. : Питер, 1998. – 324 с.
72. Майкл Г. Загальна теорія злочину / Майкл Г., Тревис Г. ; переклад з англ. – Х. : Акта, 2000. – 323 с.
73. Комментарий у Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / под. ред. Н. Г. Кадникова. – М. : Книжный мир, 2005. – 888 с.
74. Уголовный кодекс Швейцарии / под ред А. В. Серебренниковой. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 350 с.
75. Уголовный кодекс Белоруссии / под ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 474 с.
76. Уголовный кодекс Эстонской республики / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 262 с.
77. Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 января 2009 г.). – Неофіц. вид. – Х. : Одиссей, 2009. – 272 с.
78. Гилинский Я. И. Функциональная теория организации и организованная преступность [Электронный ресурс] / Я. И. Гилинский. – Режим доступа : http://www.navcom.ru/law/1.html.
79. Матишевский П. С. Кримінальне право України. Загальна частина: [підруч. для студ. юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевский. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
80. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива : курс лекцій / за ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 412 с.
81. Ошеров В. М. Организованная группа, шайка – банда и сообщество – организация по уголовному праву / В. М. Ошеров // Право и жизнь. – 1924. – № 7–8 . – С. 63–65.
82. Трайнин А. Н. Уголовное право. Общая часть / А. Н. Трайнин. – М. : Изд – во 1-го Московского ун – та, 1929. – 511 с.
83. Демидова Л. М. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Демидова Людмила Миколаївна. – Х., 2003. – 163 с.
84. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / під. ред. Яценко С. С. – [4-те видання, перероб. та допов.]. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с.
85. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. Виды соучастников и формы соучастия в преступной деятельности / М. И. Ковалев. – Свердловск : Изд-во СЮИ, 1965. – 275 с.
86. Осин В. Правовые возможности борьбы с организованной преступностью / В. Осин // Советская юстиция. – 1990. – № 15. – С. 7–9.
87. Хавронюк М. І. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) / М. І. Хавронюк, М. І. Мельник // Право України. – 2000. – № 4. – С. 59–64.
88. Шнейдер М. А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву / М. А. Шнейдер. – М. : ВЮЗИ, 1958. – 98 с.
89. Курс советского уголовного права. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – Т. 1: часть общая. – 646 с.
90. Галиакбаров Р. Р. Групповое преступление / Р. Р. Галиакбаров. – Свердловск : Изд-во ун-та, 1973. – 92 с.
91. Галиакбаров Р. Квалификация преступлений по признаку совершения их организованной группой / Р. Галиакбаров // Российская юстиция. – 2000. – № 4 – С. 47–49.
92. Корж В. П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершенных организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности / В. П. Корж. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
93. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / під ред. М. О. Потебенько, В. Г. Гончаренко. – К. : “Форум”, 2001. – 393 с.
94. Лизогуб Б. В. Організовані злочинні угруповання: класифікація та заходи протидії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Б. В. Лизогуб. – Х., 2004. – 19 с.
95. Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочинах за кримінальним правом України / Г. В. Новицький. – К. : Вища школа, 2001. – 95 с.
96. Кваша О. О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження / О. О. Кваша. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2003. – 145 с.
97. Орлов П. І. Поняття організованої групи в новому Кримінальному кодексі України: теоретичний аналіз / П. І. Орлов, Д. П. Альошин // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Спецвипуск. – С. 99–105.
98. Альошин Д. П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. П. Альошин. – Х., 2002. – 20 с.
99. Гришко Е. Понятие преступного сообщества (преступной организации) и его место в институте соучастия / Е. Гришко // Уголовное право. – 2000. – № 2. – С. 18.
100. Козлов А. П. Соучастие: традиции и реальность / А. П. Козлов. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 362 с.
101. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть: конспект лекцій / Н. А. Гуторова. – Х. : Одиссей, 2003. – 320 с.
102. Тихий В. П. Коментар до ст. 257 [Бандитизм] Особливої частини Кримінального кодексу України / В. П. Тихий // Кримінальне право України. – 2006. – № 6. – С. 29–34.
103. Живова Ю. В. Кримінально-правові ознаки банди за новим Кримінальним кодексом України / Ю. В. Живова // Вісник Луганської Академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – Спеціальний випуск. Ч. 1. – С. 118 – 121.
104. Українець В. В. Кримінальна відповідальність за створення злочинної організації: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Українець Віталій Васильович. – К., 2009. – 221 с.
105. Робак В. А. Стійкість, як ознака стійких злочинних об’єднань [Електронний ресурс] / В. А. Робак // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 538 – 542. – Режим доступу до журналу: http:/www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09rvaczo.pdf.
106. Вирок Полтавського районного суду Полтавської області № 767251 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/review/.
107. Вирок залізничного районного суду м. Сімферополя № 384875 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/review/.
108. Російсько-український і українсько-російський тлумачний словник / під ред. Л. Г. Савченко. – Х. : Прапор, 1999. – 542 с.
109. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [4-те видання, перероблене та доповнене]. – К. : Юридична думка, 2007. – 1184 с.
110. Кримінальне право України. Загальна частина / під ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. – Х. : Юринком Інтер – Право, 2002 р. – 416 с.
111. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / [Ю. В. Баулін, В. I. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [Вид. третє, переробл. та доповн.]. – X. : ТОВ “Одиссей”, 2006. – 1184 с.
112. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / під ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [3-тє вид., переробл. та доповн.]. – К. : Атіка, 2003. – 1056 с.
113. Стан правопорядку в Україні, результати діяльності органів внутрішніх справ за 2004 рік, основні проблеми, прогноз : аналітичні матеріали. – К. : Міністерство внутрішніх справ України. Головний штаб, 2005. – 33 с.
114. Іваненко І. В. Кримінологічний аналіз сучасного стану і розвитку бандитизму в Україні / І. В. Іваненко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 72–76.
115. Уголовный кодекс Латвийской республики / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 313 с.
116. Уголовный кодекс Азербайджана / под ред. И. М. Рагимова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 325 с.
117. Уголовный кодекс Грузии / под ред. З. К. Бигвави. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 409 с.
118. Уголовный кодекс республики Казахстан / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 466 с.
119. Уголовный кодекс республики Узбекистан / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. – 338 с.
120. Гуторова Н. О. Організована злочинність в системі норм та інституті кримінального права України. / Н. О. Гуторова // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. – 1999. – Т. 18. – С. 141–146.
121. Мельников А. Визначення групи осіб як суб’єкта злочину / А. Мельников // Право України. – 2004. – № 2. – С. 86–89.
122. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження : монографія / В. В. Голіна. – Х. : Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
123. Быков В. М. Банда – особый вид организованной вооруженной группы / В. М. Быков // Российская юстиция. – 1999. – № 6. – С. 49–51.
124. Курс уголовного права : в 5-ти томах. – Особенная часть / под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комиссарова. – М. : ИКД “Зерцало-М”, 2002. – Т. 4 – 603 с.
125. Бандурка А. М. Юридическая психология / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.
126. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України / під ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-е вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
127. Постанови Пленуму Верховного Суду України. 1972 – 2002 рр. / за ред. В. Т. Маляренко. – К. : “Видавництво А.С.К.”, 2003. – 558 с.
128. Іваненко І. В. Актуальні питання кримінально-правової характеристики бандитизму / І. В. Іваненко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 4. – С. 116–120.
129. Уголовный закон в практике районного суда: научно-практическое пособие / под ред. заслуженого юриста РФ, к.ю.н., доц. А. В. Галаховой. – М. : Норма, 2007. – 1024 с.
130. Робак В. А. Озброєність, як ознака притаманна не передбаченому законом збройному формуванню / В. А. Робак // Другі Прибузькі юридичні читання : збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції. – Миколаїв, 2006. – С. 245–247.
131. Емельянов А. С. Криминологическая характеристика бандитизма : автореф. дис. на получение науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право, кримінологія; уголовно-исполнительное право» / А. С. Емельянов. – М., 1989. – 20 с.
132. Корецкий Д. А. Современный бандитизм: криминологическая характеристика и меры предупреждения / Д. А. Корецкий, Т. А. Пособина. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 158 с.
133. Овчинникова Г. Классификация бандитизма / Г. Овчинникова, А. Андреева // Законность. – 1996. – № 4. – С. 17–20.
134. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления / Л. Д. Гаухман. – М. : Юрид. лит., 1974. – 167 с.
135. Сердюк Л. В. Насилие: криминологическое и уголовно-правовое исследование / Л. В. Сердюк ; под ред. С. П. Щербы. – М. : Юрлитинформ, 2002. – 384 с.
136. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю [Електронний ресурс] : Закон України від 30. 06. 1993 р. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BF%D1%80% D0%BE%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%BE-%D0%BF%D1% 80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%20%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%20%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B1%D0%B8%20%D0%B7%20%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%8E%20%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8E.
137. Тихий В. П. Коментар до статей 2581, 2582, 2583 та 2584 КК України / В. П. Тихий // Кримінальне право України. – 2006. – № 11. – С. 3–16.
138. Семикін М. В. Кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Семикін Микола Володимирович. – Х., 2004. – 184 с.
139. Про боротьбу з тероризмом [Електронний ресурс] : Закон України від 20 березня 2003 р. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/%D0%BF%D1%80%D0%BE%20%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%B1%D1%83%20%D0%B7%20%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC%D0%BE%D0%BC.
140. Семикін М. В. Кримінально-правове визначення створення терористичної групи чи терористичної організації / М. В. Семикін // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 115–117.
141. Емельянов В. П. Терроризм – как явление и как состав преступления / В. П. Емельянов – Х. : Право, 1999. – 267 с.
142. Емельянов В. П. Проблемы ответственности за международный терроризм / В. П. Емельянов // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 70–77.
143. Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості / В. П. Ємельянов. – Х. : Рубікон, 1997 р. – 158 с.
144. Антипенко В. Визначення відповідальності за тероризм / В. Антипенко // Право України. – 2003. – № 5. – С. 145–148.
145. Антонян Ю. М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование / Ю. М. Антонян – М. : Щит-М, 1998. – 306 с.
146. Салимов К. Н. Современные проблемы терроризма / К. Н. Салимов. – М. : Щит-М, 1999. – 216 с.
147. Бородин А. М. Терроризм как глобальная проблема современности / А. М. Бородин, В. П. Торукало // Мировое сообщество против глобализации преступности и терроризма. – М. : Междунар. отношения, 2002. – С. 92–96.
148. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 291 с.
149. Бардин А. Н. Насилие, как существенный признак терроризма / А. Н. Бардин // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 157–161.
150. Schreiber J. The ultimate weapon / Schreiber J. – London, 1978. – 252 p.
151. Емельянов В. П. Терроризм – как явление и как состав преступления / В. П. Емельянов ; Академия правовых наук Украины. – Х. : Право, 1999. – 267 с.
152. Антипенко В. Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика / В. Ф. Антипенко. – К. : НБУВ, 1999. – 60 с.
153. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В. О. Навроцький. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 771 с.
154. Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України / М. І. Хавронюк. – К. : Істина, 2004. – 504 с.
155. Агапов П. В. Организация незаконного вооруженного формирования или участие в нем: политико-правовой, криминологический и уголовно-правовой аналіз / П. В. Агапов, А. Г. Хлебушкин. – М. : АНО «Юридические программы», 2005. – 133 с.
156. Наумов А. В. Российское уголовное право : курс лекцій : в 3 т. / Наумов А. В. – 4-е изд., пере раб. и доп. – М. : Волтерс Клівер, 2007. – Т. 3. Особенная часть (главы ХІ – ХХІ). – 656 с.
157. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. В. К. Дуюнова. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 1104 с.
158. Савченко А. В. Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства сполучених штатів Америки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А. В. Савченко. – К., 2007. – 39 с.
159. Уголовное право России. Практический курс : [учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности “Юриспруденция”] / под ред. А. В. Наумова. – 3-е изд., пере раб. и доп. – М. : Волтерс Кливер, 2007. – 808 с.
160. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [Александров Ю. В., Дудоров О. О., В. А. Клименко, М. І. Мельник та ін.] ; під ред. М. І. Мельника, В. А. Клименко. – К. : Юридична думка, 2004. – 656 с.
161. Сучасне Кримінальне право України : курс лекцій / під ред. А. В. Савченко, В. В. Кузнєцова, О. Ф. Штанько. – К. : Вид. Паливода А. В., 2005. – 640 с.
162. Тихий В. П. Відповідальність за злочини проти громадської безпеки: науково-практичний коментар / В. П. Тихий. – К. : НКЦСБ України, 2006. – 97 с.
163. Новий тлумачний словник української мови : у 3 томах / [уклад. В. В. Яременко,О. М. Сліпушко]. – К. : Видавництво Аконіт, 2003. – Т. 1. – 926 с.
164. Современный толковый словарь русского языка / под ред. С. А. Кузнецова. – СПб. : Норинт, 2002. – 960 с.
165. Юридична енциклопедія.– К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 1. – 669 с.
166. Морское пиратство: есть ли проблема для Украины [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2010/11/4/5542588/.
167. Женевська конвенція “Про відкрите море” від 29.04.1958 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_180.
168. Карта морского пиратства [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://yacht-com.ru/news/karta-morskogo-piratstva-2011.html.
169. Борьба с морскими разбойниками – дело политическое [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zn.ua/SOCIETY/piraty_xxi_veka-31140.html.
170. Пиратство может охватить всю акваторию Малаккского пролива [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.odin.tc/disaster/piracy.asp.
171. Морское пиратство 21-го века [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.onsea.ru/new/news/pirates.html.
172. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Атіка, 1999. – 648 с.
173. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. – М. : БЭК, 1997. – 482 с.
174. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. Общая часть / Н. С. Таганцев. – СПб. : Королев и комп., 1902. – Т. 1. – 815 с.
175. Кримінально право України. Загальна частина / [Андрусів Г. В., Андрушко П. П., Беньківський В. О. та ін.] ; за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
176. Фесенко Є. В. Цінності як об’єкт злочину / Є. В. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–77.
177. Мойсик В. Р. Про об’єкт і предмет шахрайства з фінансовими ресурсами / В. Р. Мойсик // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 34–41.
178. Емельянов В. П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
179. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1 – С. 81–84.
180. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: навчальний посібник / П. Л. Фріс – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 362 с.
181. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины / С. Б. Гавриш // Проблемы теории и развития законодательства. – Х., 1994. – С. 62–71.
182. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Загальна частина / М. Й. Коржанський – К. : Наукова думка, 1996 р. – 334 с.
183. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
184. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 424 с.
185. Малахов И. П. Основы уголовного права. Общая часть / И. П. Малахов. – К. : МАУП, 2000. – 188 с.
186. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину : монографія / М. Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ: Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
187. Радіонов І. І. Громадська безпека як родовий об’єкт злочинів / І. І. Радіонов // Право і безпека. – 2003. – Т. 2. – № 4. – С. 156–159.
188. Кримінально право України. Особлива частина : підруч. [для студ. вищ. навч. закл. освіти] / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гаври