ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ ХХ СТОЛІТТЯ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Богданова Марина Миколаївна
УДК 821.161.2.0

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ ХХ СТОЛІТТЯ

10.01.01 українська література

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Шевченко Віталій Федорович,
доктор філологічних наук, професор

Запоріжжя 2007

ЗМІСТ

ВСТУП....

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ І СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ.

9

1.1. Малі форми історичної прози як генологічна проблема

11

1.2. Розвиток уявлень про художню правду в історичних
жанрах....

20

Висновки до розділу 1..

38

РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВІ МОДИФІКАЦІЇ ІСТОРИЧНОЇ МАЛОЇ ПРОЗИ ХХ СТОЛІТТЯ..

40

2.1. Біографічне оповідання.

43

2.2. Документально-белетристичне оповідання

66

2.2.1. Відтворювальне” оповідання

66

2.2.2. Популяризаційне оповідання..

77

2.3. Історична легенда..........

82

2.4. Історична новела

95

2.5. Історична притча....

103

Висновки до розділу 2...

116

РОЗДІЛ 3. СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ІСТОРИЧНИХ ТВОРІВ...............

119

3.1. Структура й елементи внутрішньої форми.....................

122

3.2. Лексико-семантичні виражальні засоби..............

139

Висновки до розділу 3..................................................

156

ВИСНОВКИ...............

159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..

164

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Увагу літературознавців все більше привертають твори, в яких подається художнє моделювання історичних подій і постатей. Звільнення національної свідомості від стереотипів і догм попередньої політичної доби відкриває нові дослідницькі можливості щодо осмислення минулого засобами художнього слова, узагальнення існуючих спостережень над історичною прозою, уведення індивідуальних художніх досягнень письменників у контекст літературознавчих уявлень про українську літературу ХХ століття.
Зняття обмежень щодо інтерпретації окремих історичних фактів та осіб, потік матеріалів зі спецфондів та їх доступність для широких мас позбавили сучасну літературу потреби вдаватися до захисного щита асоціацій, натяків, підтексту. Відповідно підготовлений читач потребує творів не описово-ілюстративних, а творів-відкриттів, таких, що дають духовну поживу, що доповнюють і поглиблюють історичну інформацію аналітично-психологічним коментарем, багатими можливостями художнього пізнання і моделювання історичних реалій. Виходять у світ українські історичні романи та повісті, збірники історичних творів малої прози з оригінальним трактуванням подій і постатей минувшини, зі значним розширенням жанрово-стильових обріїв.
Склалося так, що малим прозовим жанрам присвячено значно менше рецензій, оглядів, колективних праць і монографій порівняно з великими; на художній досвід малих форм посилаються значно менше літературознавців.
Тим часом жанри та жанрові різновиди малої прози становлять безсумнівний інтерес і як історико-літературний, і як ідейно-естетичний компонент і самодостатньо, і в контексті українського письменства ХХстоліття.
Природно, що жанрові класифікація і модифікація несуть у собі елементи умовності, оскільки пов’язані з формалізацією знання про художні об’єкти, з можливістю уточнень і розширення. Виникає необхідність вивчення традицій української історичної малої прози, жанрово-стильових особливостей кожного конкретного твору, самобутності та суверенності пошуків і здобутків окремого письменника або певного періоду історії літератури, творення характеристик і висновків на основі найновіших дослідницьких критеріїв.
Історична мала проза ХХ століття розширює тематичний діапазон, урізноманітнює співвідношення реалій і художніх версій, жанрові зразки, стилі письма. Вона художньо моделює різні періоди історії України і світу, вносить корективи в осмислення їх, презентує авторів різних літературних течій і напрямів, їхні новаторські пошуки, містить інтерпретацію загальнолюдських ідей та уявлень, підтримує надії на здійснення віковічних прагнень народу.
Особливості жанровотворення історичної малої прози, її зображально-виражальні засоби і загалом образність, символіка, метафоричність, стильова оригінальність ще не мають системного вивчення, цілісного дослідження. Це дає підстави вважати обрану наукову проблему новою та актуальною.
Критичний аналіз наукової літератури з питань розробки загальних і окремих теоретичних аспектів історичної прози нараховує невелику кількість монографій, дисертацій, збірників, статей. Системні осмислення формотворчих аспектів, жанрової специфіки, типології історичного роману містять дослідження Л.Александрової [2], С.Андрусів [3], І.Варфоломєєва [21], А.Гуляка [51], М.Ільницького [71], Ф.Кейди [82], Г.Ленобля [110], Р.Мессера [125], В.Оскоцького [144], А.Пауткіна [148], С.Петрова [150], О.Проценко [160], Л.Ромащенко [165], М.Сиротюка [168], І.Скачкова [170], М.Слабошпицького [172], В.Чумака [209], Н.Чухонцевої [210]. Еволюцію історичної повісті в українській літературі ХIХ початку ХХ століття висвітлено в дисертації К.Ганюкової [37]. На твори малої історичної прози М.Горбаня, М.Грушевського, Р.Іваничука, Р.Іванченко, А.Кащенка, Д.Міщенка, Ю.Мушкетика, І.Сенченка, О.Слісаренка, Вал.Шевчука та інших авторів з’являлися рецензії, відгуки, вони розглядалися в літературних оглядах, наукових збірниках тощо. Однак ще й досі не створено праці, яка б систематизувала результати дослідження малих прозових жанрів і жанрових різновидів, виокремила цілісне літературознавче уявлення про особливості їхньої художньої структури, формозмістову єдність, поетикальні засоби.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в руслі наукового напряму Література й історія”, включеного до комплексного плану науково-дослідних робіт Запорізького національного університету. Тему і план-проспект дисертації затверджено на засіданні науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол №8 від 22 жовтня 2003 року).
Мета роботи дослідити художню структуру, типологічну спорідненість і жанрову диференціацію, компоненти стилю української історичної малої прози ХХ століття як оригінальних виявів мистецтва слова.
Поставлена мета визначила виконання таких завдань:
- розглянути теоретичні аспекти і стан дослідження жанрів історичної малої прози та їх підвидів (різновидів) у контексті сучасних літературознавчих здобутків;
- простежити поліваріантність художньої інтерпретації минувшини, співвідношення історичних реалій із домислом і вимислом;
- висвітлити особливості конструювання образів історичних осіб та вигаданих персонажів, їх зумовленість морально-етичними настановами;
- проаналізувати диференціацію жанрових конструкцій за оригінальними й типологічними ознаками, їх зумовленість творчою індивідуальністю авторів і літературними напрямами;
- окреслити шляхи розвитку сюжетно-композиційних особливостей, концентрації простору й часу всередині тексту, лексичних домінант;
- визначити шляхи еволюції відображення національної ідеї та ментальності з погляду їх продуктивності в історичному процесі України, місця й ролі історичної малої прози в літературі ХХ століття.
Об’єктом дослідження є твори історичної малої прози Н.Бічуї, Г.Булаха, М.Горбаня, М.Грушевського, М.Дерлиці, О.Єфименко, Р.Іваничука, Р.Іванченко, А.Кащенка, Н.Королеви, М.Лазорського, О.Левицького, Ю.Логвина, А.Лотоцького, С.Майданської, Д.Міщенка, Ю.Мушкетика, І.Сенченка, О.Слісаренка, А.Соломка, В.Чередниченко, М.Чернявського, Вал.Шевчука, праці історіографів О.Апанович, М.Аркаса, Д.Бантиша-Каменського, М.Грушевського, Д.Дорошенка, М.Костомарова, І.Крип’якевича, І.Рибалки, О.Субтельного, Д.Яворницького.
Предмет дослідження жанрово-стильові специфіка та варіативність, роль провідних параметрів історизму, системи образотворення, функціонування художнього часопростору, порівняння жанрових модифікацій, структура й елементи внутрішньої форми, художньо-мовленнєві засоби в розвитку малих форм історичної прози.
Методологічною основою дисертації стали праці з теоретичних питань жанру і стилю М.Бахтіна [10], О.Галича [35], І.Денисюка [53], В.Дончика [58], В.Жирмунського [63], М.Жулинського [65], Г.Клочека [84], М.Кодака [86], Ю.Лотмана [117], Г.Поспєлова [156], Б.Томашевського [188], В.Фащенка [194], І.Франка [197], М.Храпченка [205], Л.Чернець [207]; монографії, розвідки про історичні літературні жанри Л.Александрової [2], С.Андрусів [3], А.Гуляка [51], М.Ільницького [71], Б.Мельничука [124], В.Оскоцького [144], Л.Ромащенко [165], М.Сиротюка [168], М.Слабошпицького [172], В.Чумака [209], Вал.Шевчука [211215]. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системного аналізу літературних явищ, на еволюційному підході до них.
Методи дослідження. У дисертації поєднано порівняльно-історичний, типологічний, системно-структурний методи добору, систематизації та аналізу матеріалу, виділення аналогій і типологічних рис.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському літературознавстві здійснено спробу системного дослідження малої історичної прози ХХ століття у літературному контексті часу та у зв’язку з традиціями класичної спадщини. Встановлено особливості жанрової еволюції та диференціації творів, збагачення зображально-виражальних засобів, самобутності творчої індивідуальності авторів. До наукового обігу введено досі не опрацьований історико-літературний матеріал, який заповнює певні прогалини в історії жанрів малої прози, твори письменників Ю.Косача, Н.Королеви, М.Лазорського, з яких знято ідеологічне табу. Збагачено дотеперішні уявлення про еволюційні процеси, типологічні тенденції та рівень художньої цінності малих форм історичної прози.
Теоретичне значення. Результати дослідження мають значення для розвитку наукових студій української історичної малої прози, її жанрових ознак, диференційованих типів, моделей і форм, стильової своєрідності творів. Здійснений розгляд жанрово-стильових особливостей історичної малої прози ХХ століття сприяє розширенню тлумачно-аналітичного діапазону, окресленню еволюції жанрів, уведенню до наукового обігу прикладів індивідуально-художньої реалізації письменницького осмислення подій і постатей минулого.
Практичне значення роботи. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані при читанні лекцій, у спецкурсах і спецсемінарах з історії української літератури ХХ століття, при урізноманітненні тематики курсових, дипломних і магістерських робіт, порівняльному дослідженні слов’янських літератур, у гімназіях із поглибленим вивченням гуманітарних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи та дисертацію в цілому обговорено й схвалено на засіданнях кафедри української літератури Запорізького національного університету.
Результати дослідження апробовані в доповідях на Міжнародній науковій конференції Проблеми жанру, стилю, літературного напряму” (Запоріжжя, 2003); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська література: духовність, ментальність” (Кривий Ріг, 2003); Всеукраїнській науковій конференції Ґендерна влада: літературні та культурні стратегії” (Бердянськ, 2003); Всеукраїнській науковій конференції Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції Актуальні питання філологічної підготовки учнів початкових класів” (Луганськ, 2005); Міжнародній науковій конференції Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції Діалог літературознавства і методики навчання: шляхи аналізу художнього твору” (Переяслав-Хмельницький, 2006); щорічних підсумкових конференціях викладачів і студентів ЗНУ (2002-2006роки).
Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 статей, 8 із яких у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із підрозділами, висновків і має обсяг 178 сторінок. Список використаних джерел включає 223 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналітичний розгляд історичної малої прози ХХ століття, розкриття її специфіки і функцій у літературному процесі, новий підхід до аналізу жанрових структур з урахуванням змістово-формотворчих співвідношень дали змогу систематизовано дослідити її художні ідеї та проблеми, жанрово-стильові модифікації, оригінальні зображально-виражальні засоби, індивідуальні образно-асоціативні особливості.
Українська література ХХ століття репрезентує малу історичну прозу як динамічну структуру з розгалуженою системою жанрових модифікацій, підпорядкованих різноплановим авторським інтенціям.
Однією з визначальних ознак історичних творів є принцип художнього історизму, який передбачає відтворення атрибутів епохи, її найважливіших подій, людських взаємин не лише через зовнішні ознаки, але й з осягненням глибинних законів суспільного життя. Пафос історизму відчутний і в самому виборі теми, в проблематиці, композиційних особливостях, моделюванні персонажів, українського національного характеру. Звернення до проблем історичної пам’яті, духовних витоків, багатовікового досвіду народу надає творам філософської глибини, концептуальних трактувань найвизначніших періодів і подій минувшини, основних процесів і рушійних сил національної історії.
В історичних творах малої прози різні пропорції співвідношення документа й домислу чи вимислу, що залежить від жанрової специфіки твору, наявності першоджерел, які є в розпорядженні митця, конкретних творчих завдань, поставлених автором.
Порівняльно-історичний аналіз дав змогу виявити як особливості окремих художніх текстів, так і подібні генологічні риси, типологічні схожості. Письменники різних літературних напрямів і періодів домагалися оригінальних способів трансформації історичної правди в художню, різних текстуальних структур, конструкцій наративів, конфліктів, проекцій часу і простору, образно-асоціативних варіацій.
У дисертації виявлені й охарактеризовані внутрішні структура й елементи система образів, функції і типи сюжетів, композиційної організації і складники зовнішньої форми лексичні засоби, тропи.
Поряд із художньо-історичними творами, де важливу роль відіграє історична фактографія, переважає конкретно-реалістичний тип вигадки з можливими романтичними вкрапленнями, значного поширення набули історико-художні твори, де документ стає другорядним, переважає вигадка романтичного типу легенда, притча, новела.
Однак виокремлювати жанри та їх різновиди на їхній чистоті” досить складно з огляду на жанровий синтетизм. Приміром, умовність, вигадка, пригодницький елемент наявний чи не в усіх творах малої історичної прози.
Послідовність жанрового розвитку, еволюцію історичних жанрів, жанрово-стильову диференціацію висвітлено у параметрах вірності” традиціям і поліаспектного новаторства.
Еволюція біографічного оповідання засвідчує розвиток важливих його особливостей інформації про життя історичної особи, наявності її індивідуальних рис, вдачі, темпераменту, моделювання побутового і суспільного оточення, історичного фону, розкриття спадкоємності тих ідей, носіями яких були зображувані постаті, реакції особистості на життєві явища, важливі події. На прикладі оповідань М.Грушевського Неробочий Грицько Кривий”, М.Лазорського Руїна”, Нічний гінець”, О.Левицького Нехворощанський сотник”, Ю.Мушкетика Смерть Сократа”, І.Сенченка Діоген” показано, що їх автори не ставили собі за мету відтворити весь життєвий шлях персонажа, вони прагнули через одну або кілька зустрічей із ним показати цілісність особистості. Доведено, що на діалектику об’єктивного й суб’єктивного в образному втіленні письменником певного погляду на історичні особи й події суттєво впливають особистісний фактор, світобачення, життєвий досвід автора й духовність суспільства. Специфічними ознаками біографічних оповідань стали лаконізм, портретність, моделювання історії в людській долі, реконструкція етапів духовного шляху особистості. Внутрішня структура творів позначається все більшим психологізмом, спробою осмислити такі категорії, як добро і зло, злочин і кара, гріх і спокута, вірність і зрада, особистість і маса, а також драматичною насиченістю, ретроспективністю.
У творах про митців на прикладі оповідань Р.Іваничука Василь Васильович”, В. Чередниченко Останній лист”, М. Чернявського Напередодні” висвітлені особливості художнього моделювання духовного світу, ціннісних орієнтацій, класових підходів та їх подолання, активізації процесу повернення історичної пам’яті.
Жанрові вимоги й можливості біографічного оповідання сковували авторів, регламентували їх творчу свободу, проте письменники долали елементи хронікально-інформаційного переказу, чуттям міри у відвертих умовностях психологічно насичували та філософськи навантажували” оповідь.
Документально-белетристичне оповідання має два різновиди. Перший із них відтворювальне” (Вал.Шевчук) оповідання доносив неприкрашену, вивірену історичну правду. На прикладі творів справдешнього класика” цього різновиду М.Горбаня Донощикові перший кнут”, Р.Іванченко Останній кошовий Січі Запорозької”, О.Левицького Єзуїтська преподобиця”, А.Лотоцького Тоді, як галич на Галич налітала” показано, як індивідуальні риси історичних осіб збагачені моделюванням їх душевних станів, фактографічна описовість підсилена драматизацією оповіді. Другий різновид популяризаційне оповідання інтерпретує етнічні й соціальні складники життя українців, їх мужність у національно-визвольній боротьбі, що засвідчують твори О.Єфименко Татарські напади”, А.Кащенка Над Кодацьким порогом”, в яких здійснено конструктивні переходи від локальності до панорамності, змішано часові пласти, переплетено голоси розповідача та персонажів, нюансовано емоції персонажів, інтенсифіковано діалогізацію.
Дидактичним спрямуванням сюжету, поєднанням героїчних рис персонажів з їх ідеалізацією, розмаїттям засобів художньої умовності позначене збереження традицій одного з найдавніших жанрів малої історичної прози історичної легенди, що засвідчують твори Р.Іванченко На горі Перуновій”, Н.Королевої Скитський скарб”, Стугна”, Явлена вода”, Ю.Логвина Три помилки старого”, Крилаті майстри”. Органічне переплетення авторського домислу з фактичною вірогідністю ефективно збагачує художню тканину текстів, асоціативну насиченість, образну систему.
Історичні новели Н.Бічуї Буєсть Митусина”, Ю.Косача Вечір у Розумовського”, О.Слісаренка Ігумен і князь”, Вал.Шевчука Постріл” концентрують драматичну дію на провідному мотиві, конфлікті, інтенсифікують процеси внутрішнього життя особистості, передають їх перебіг у сюжетно-часовому згущенні, в нюансуванні стану душі, імпульсів, переживань і думок. Сюжетно-композиційні особливості цих творів позначені наданням переваги внутрішньому сюжетові, мозаїчним моделям важких психологічних станів, діалогічності та внутрішньому мовленню.
Жанрова форма історичної притчі стає універсальним засобом зосередженості на певній дидактичній ідеї, передання глибинної мудрості, мотивації етичного вибору й орієнтиру, морального самовдосконалення особистості. Твори А.Лотоцького Михайло-семиліток”, Ю.Логвина Про діяння Гільгамеша”, Вал.Шевчука Панна сотниківна”, Сота відьма” психологічно запрограмовані на осмислення читачами своїх вчинків, на самозаглиблення й самоаналіз. У них актуалізовані міфологічні, фольклорні мотиви, конкретизовані символічні образи, що гальмувалися в історичній прозі радянського періоду, а наприкінці ХХ століття відкрили нові багатства художньої інтерпретації.
З урахуванням нових даних історичної науки змінюються принципи і засоби образотворення, руйнуються стереотипи. Відбувається зміщення акцентів зі сфери соціальної проблематики, як того вимагали канони соціалістичного реалізму, у сферу морально-етичних і націотворчих проблем, класові цінності поступаються місцем загальнолюдським, що зумовлює посилення гуманістичного пафосу творів.
Подолано тенденції моделювати образи без дотримання співвідношень світла й тіні, однолінійності зображення.
Помітно збагатилися форми й засоби психологічного письма, активно використовуються внутрішній монолог, невласне пряма мова, зміна оповідача, потік свідомості. Посилилися психологізуючі функції портретів, пейзажів, вагомішою стала роль психологічно наснаженої деталі.
Продуктивному урізноманітненню зображально-виражальних планів і ефектів служать лексичні засоби, в яких виявляється рівень освіченості, виховання, інтелекту, особливості характерів персонажів, уміння авторів викликати багаті смислові асоціації, в яких зливаються давнє й сучасне, реалізуються потужна експресивна енергетика, семантичні нюанси, оригінальні значення.
Багатоплановість художньої інформації та експресії засвідчують антропоніми реальних історичних осіб, топоніми, військові терміни, архаїзми та історизми, говіркові елементи, діалектизми, іншомовні слова, неологізми.
Творчу майстерність письменників, їхню оригінальність семантичних перенесень засвідчують тропи епітети, порівняння, метафори, їх численні модифікації, що помножують художню виразність, мовні здобутки як окремих творів, так і всієї малої історичної прози.

СПИСОК ВиКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С. Плутарх и античная биография. М.: Наука, 1973. 278с.
2. Александрова Л. Советский исторический роман и вопросы историзма. К.: Изд-во Киевского университета, 1971. 156с.
3. Андрусів С. Мости між часами: Про типологію історичної прози // Українська мова і література в школі. 1987. № 8. С.14-20.
4. Апанович О. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. К.: Либідь, 1993. 288с.
5. Аристотель. Поэтика: Об искусстве поэтики. М.: Искусство, 1957. 134с.
6. Аркас М. Історія України-Русі. К.: Вища школа, 1991. 456с.
7. Бабенко І. Жанрова диференціація і поетика українського історичного оповідання ХІХ початку ХХ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Дніпр. нац. ун-т, Дніпропетровськ, 2005. 20с.
8. Бантыш-Каменский Д. История Малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения гетманства. К.: Час, 1993. 656с.
9. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615с.
10. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444с.
11. Бердяев Н. Смысл истории. М.: Мысль, 1990. 175с.
12. Білий О. Літературний герой у контексті історії. К.: Наукова думка, 1980. 119с.
13. Білецький Ф. Оповідання. Новела. Нарис. К.: Дніпро, 1966. 152с.
14. Бічуя Н. Родовід: Повість, оповідання. Львів: Каменяр, 1984. 256с.
15. Блєдних Т. Історія в прозі Валерія Шевчука // Слово і час. 1993. №4. С.52-57.
16. Бойченко Л., Шевчук М. Структурно-атрибутивні функції демонологічних образів у романі Валерія Шевчука Дім на горі” // Волинь Житомирщина: Збірник. Вип. 12. Житомир: 2004. С.19-27.
17. Бондар М. Історія і художньо структуроване переживання часу: досвід нової української літератури // Слово і час. 1997. № 9. С.17-19.
18. Ботвинник М., Рабинович М., Стратановский Г. Жизнеописание знаменитых греков и римлян. М.: Просвещение, 1987. 208с.
19. Брюховецький В. Іван Сенченко // Сенченко І. Твори. К.: Наукова думка, 1990. С.2-15.
20. Булах Г. Хід конем: Новела // Літературна Україна. 2006. 27 лип. 8 с.
21. Варфоломеев И. Типологические основы жанров исторической романистики: Классификация видов. Ташкент: Фан, 1972. 163с.
22. Велика історія України: Від найдавніших часів: У 2-х т. / Ред. М.Голубець. К.: Глобус, 1993. Т. 1. 352 с. Т. 2. 400с.
23. Величенко С. Інтерпретація” дожовтневої” історії України // Слово і час. 1991. №11. С.21-23.
24. Величко С. Літопис: У 2-х т. К.: Дніпро, 1991. Т. 1. 373 с. Т. 2. 642с.
25. Вертій О. Пантелеймон Куліш і народна творчість. Тернопіль: Підручники й посібники, 1998. 120с.
26. Веселовский А. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406с.
27. Вишняк М. Становлення і розвиток історичних жанрів у давній українській літературі // Література й історія: Матеріали міжнародної наукової конференції 12-13 листопада 1998 р. Запоріжжя: ЗДУ, 1998. С.16-20.
28. Від кореня до крони: Українське оповідання ІХ початку ХХ століть: Збірник / Упор. П.Кононенко. К.: Веселка, 1993. 383с.
29. Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. К.: Наукова думка, 1990. 216с.
30. Виппер Ю. Творческие судьбы и история. М.: Художественная литература, 1990. 317с.
31. Войтюк А. Переоцінка цінностей? // Слово і час. 1991. № 8. С. 58-59.
32. В’язовський Г. Світ художньої літератури: Дослідження. К.: Дніпро, 1987. 252с.
33. В’язовський Г. Творче мислення письменника: Дослідження. К.: Дніпро, 1982. 335с.
34. Галицько-Волинський літопис // Літопис Руський: За Іпатським списком / Мишанич О. К.: Дніпро, 1989. С.368-452.
35. Галич А. Современная художественная документально-биографическая проза: Проблемы развития жанров. Дис. канд. филол. наук. Донецк, 1984. 171с.
36. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. К.: Либідь, 2001. 488с.
37. Ганюкова К. Еволюція історичної повісті в українській літературі ХІХ початку ХХ ст. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Дніпр. нац. ун-т, Дніпропетровськ, 2003. 19с.
38. Героїчний епос українського народу. Хрестоматія: Навчальний посібник. К.: Либідь, 1993. 432с.
39. Гетьмани України: Історичні портрети. Збірник. К.: Україна, 1991. 216с.
40. Гиршман М. Ритм художественной прозы. М.: Советский писатель, 1982. 267с.
41. Гиршман М. Литературное произведение: Теория и практика анализа. М.: Высшая школа, 1991. 159с.
42. Горбач Н. Історичні романи Ю.Мушкетика Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Запор. держ. ун-т, Запоріжжя, 2003. 19с.
43. Горбонос О. До проблеми висвітлення історії Запорозької Січі у творчості Олександра Олеся (на матеріалі казки „Над Дніпром”) // Запорожжя в історії та культурі. Запоріжжя: ЗДУ, 1991. С.77-78.
44. Грабович Г. Питання кризи й перелому в самоусвідомленні української літератури // Слово і час. 1992. №1. С.38-44.
45. Грабович Г. Заклинання українського модернізму // Слово і час. 1996. №1. С.41-49.
46. Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХIХ-ХХ ст. Чернівці: Рута, 1997. 124с.
47. Гром’як Р. Естетика і критика: Філософсько-естетичні проблеми художньої критики. К.: Мистецтво, 1975. 224с.
48. Грушевський М. Історія України-Руси: У 11 т. 12 кн. Т.1-9. К.: Наукова думка, 1991-1997.
49. Грушевський М. Предок. К.: Веселка, 1990. 247с.
50. Гулыга А. Искусство истории. М.: Современник, 1980. 288с.
51. Гуляк А. Становлення українського історичного роману. К.: Міжнародна фінансова агенція, 1997. 293с.
52. Гумений М. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типології. Монографія. К.: Акцент, 2005. 240с.
53. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ початку ХХ століття. Львів: Академічний Експрес, 1999. 280с.
54. Дерево пам’яті: У 4-х випусках. К.: Веселка, 1990-1995. Вип. 1. 607 с. Вип. 2. 557 с. Вип. 3. 511 с. Вип. 4. 396с.
55. Дзюба І. Україна на шляхах державотворення // Слово і час. 1992. №11. С.3-10.
56. Дніпрова Чайка. Твори. К.: Держлітвидав, 1960. 511с.
57. Донцов Д. Дух нашої давнини. Дрогобич: Відродження, 1991. 342с.
58. Дончик В. Національна історія як духовне опертя української літератури // Слово і час. 1997. № 9. С.6-9.
59. Дорошенко Д. Нарис історії України. Львів: Світ, 1991. 576с.
60. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: У 2-х т. К.: 1970. Т. 1. 531 с. Т. 2. 592 с.
61. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литерутуры. М.: Прогресс, 1979. 320с.
62. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688с.
63. Жирмунский В. Теория литературы. Поэтика. Стилистика Л.: Наука, 1977. 408с.
64. Жулинський М. Національна ідея в ідеологічній системі державотворення // Слово і час. 1996. №1. С.9-13.
65. Жулинський М. Із забуття в безсмерття. К.: Дніпро, 1990. 447с.
66. Загоруйко Ю. Віктор Петров (Домонтович) // Історія української літератури ХХ ст.: У 2-х кн. Кн. 1. К.: Либідь, 1998. С.347-351.
67. Загребельний П. Втішання історією // Загребельний П. Неложними устами: Статті, есе, портрети. К.: Радянський письменник, 1981. С.459-466.
68. Зарицький О.Біографія та історія. К.: Наукова думка, 1989. 104с.
69. Іваничук Р. Тема людської творчості: спроби перетворення // Українська мова і література в школі. 1987. №8. С.9-14.
70. Іванченко Р. Орли клекотали про волю: Історичні оповідання. К.: Український центр духовної культури, 2004. 320с.
71. Ільницький М. Людина в історії: Сучасний історичний роман. К.: Дніпро, 1989. 356с.
72. Історія України в особах: IX-XYIII ст. / Замлинський В., Войцехівський І. та ін. К.: Україна, 1993. 396с.
73. История Древнего Востока. М.: Высшая школа, 1988. 416с.
74. История Древней Греции. М.: Высшая школа, 1972. 424с.
75. Історія української літератури XIX століття: У 3-х кн. Кн. 1. / Яценко М. К.: Либідь, 1995. 368с.
76. Історія української літератури XІX століття: У 3-х кн. Кн. 2.: 40-60-ті р. ХІХ століття / Яценко М. К.: Либідь, 1996. 384с.
77. Історія української літератури XІX століття: У 3-х кн. Кн. 3.: 70-90-ті р. ХІХ століття / Яценко М. К.: Либідь, 1997. 432с.
78. Історія української літератури кінця ХІX поч. ХX століття: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1987. 158с.
79. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 1: Перша половина ХХ ст. Підручник / В.Дончик. К.: Либідь, 1998. 466с.
80. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн. 2. Друга половина ХХ ст. Підручник / В.Дончик. К.: Либідь, 1998. 456с.
81. Качуровський І. Міфологеми слов’янського епосу // Хроніка 2000. 1997. № 19-20. С.49-53.
82. Кейда Ф. Відлуння далекої доби: гайдамаччина в українській літературі. К.: Логос, 2000. 520с.
83. Корнетов Г. Мудрость Сократа // Магистр. 1992. №1. С.44-49.
84. Клочек Г. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221с.
85. Ковалів В. Виражальні засоби українського художнього мовлення. Херсон: ХМД, 1991. 123с.
86. Кодак М. Поетика як система: Літературно-критичний нарис. К.: Дніпро, 1988. 159с.
87. Козуля О. Жінки в історії України. К.: Український центр духовної культури, 1993. 255с.
88. Козьмин Б. Литература и история. М.: Художественная литература, 1969. 528с.
89. Колесник П. Українське оповідання // Антологія українського оповідання: У 4-х т. Т. 1. К.: Держлітвидав, 1960. С.5-51.
90. Кононенко П. Українська література: Проблеми розвитку. К.: Либідь, 1994. 336с.
91. Конончук М. Українська минувшина у художній творчості І.Крип’якевича (Проблема жанрово-стильової диференціації) // Література й історія: Збірник. Запоріжжя: ЗДУ, 1993. С.6-10.
92. Косач Ю. Проза про життя інших: тексти, інтерпретації, коментарі / Упоряд. В.Агєєва. К.: Факт, 2003. 352с.
93. Костецька Л. Розвиток малих жанрових форм модерністської літератури. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 57с.
94. Костомаров М. Галерея портретів: Біографічні нариси. К.: Веселка, 1993. 326с.
95. Костомаров М. Слов’янська міфологія // Хроніка 2000. 1992. №1. С.34-49.
96. Костюк Г. Літературно-мистецькі перехрестя (паралелі). Вашингтон; Київ: 2002. 416с.
97. Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. К.: Час, 1994. 328с.
98. Кривуляк О. Поезія в прозі М.Яцківа: розкриття можливостей синкретичного жанру // Слово і час. 2002. № 6. С.62-65.
99. Крип’якевич І. Історія України. Львів: Світ, 1991. 520с.
100. Кудлик Р. Правда вічного й сущого // Літературна Україна. 1995. 2 березня. 8 с.
101. Кузич-Березовський І. Жінка і держава. Варрен, Міш.: Накладом Анастасії і Йосифа Білоусів, 1970. 291с.
102. Кузьмук В. Типология современного русского рассказа. Автореф. дис. канд. филол. наук: М.: Издательство МГУ, 1977. 21с.
103. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ початку ХХ століття: Проблеми естетики і поетики. К.: Зодіак-ЕКО, 1995. 304с.
104. Курлич Н. Історизм малих прозових жанрів // Література й історія: Збірник. Запоріжжя: ЗДУ, 1993. С.51-53.
105. Кухар-Онишко О. Індивідуальний стиль письменника: генезис, структура, типологія. К.: Вища школа, 1985. 173с.
106. Лазорський М. Світлотіні. Мельбурн: Об’єднання українських національних письменників „Слово”, Австралійська філія, 1973. 400с.
107. Левчук Л. Історія світової культури. К.: Либідь, 1997. 448с.
108. Левчук Н. Історична проза М.Старицького // Слово і час. 1990. № 12. С.38-44.
109. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Зокоті литаври, 2001. 636с.
110. Ленобль Г. История и литература. М.: Художественная литература, 1977. 301с.
111. Лесин В., Пулинець О. Словник літературознавчих термінів. К.: Радянська школа, 1971. 486с.
112. Література й історія: Матеріали міжнародної наукової конференції 12-13 листопада 1998 р. Запоріжжя: ЗДУ, 1998. 162с.
113. Літературознавчий словник-довідник / Гром’як Р., Ковалів Ю., Теремко В. К.: ВЦ „Академія”, 1997. 752с.
114. Логвин Ю. Заклятий вершник: Історичні повісті, оповідання. К., Дніпро, 1990. 446с.
115. Лосев А. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. М.: Политиздат, 1991. 525с.
116. Лосев А. Форма. Стиль. Выражение. М.: Мысль, 1995. 944с.
117. Лотман Ю. Текст у тексті // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Львів: Літопис, 1996. С.428-442.
118. Лотоцький А. Княжа слава. Львів: Каменяр, 1991. 232с.
119. Макаровская Г. Типы исторического повествования. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. 236с.
120. Маковей О. Твори: У 2-х т. Т. 2. К.: Дніпро, 1990. 537с.
121. Марко В. Діалектика жанротворення: Теоретичні аспекти // Роди і жанри літератури: Зб. наук. пр. Одеса: Астропринт, 1997. С.6-8.
122. Мелетинский Е. Введение в историческую поэтику эпоса и романа. М.: Наука, 1986. 320с.
123. Мелетинский Е. Поэтика мифа. М.: Наука, 1996. 406с.
124. Мельничук Б. Випробування істиною: Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення). К.: ВЦ „Академія”, 1996. 272с.
125. Мессер Р. Советская историческая проза. Л.: Советский списатель, 1995. 299с.
126. Мимрик Т. Не ілюстратор активний творець: Про сучасну українську історичну прозу // Прапор. 1988. №12. С.144-159.
127. Михайлюта В. Образ Нестора Махна в творах українських письменників. Наукова достовірність і художній домисел. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Запор. держ. ун-т, Запоріжжя, 1999. 20с.
128. Мишанич О. Дивосвіт Наталени Королевої // Мишанич О. Повернення. 2-е вид., переробл. і доп. К.: АПН „Обереги”, 1997. С. 83-112.
129. „Молода Муза” і літературний процес кінця ХІХ- початку ХХ століття в Україні і Європі: Тези доповідей наукової конференції. Львів, 1992. 83с.
130. Моруа А. Литературные портреты. М.: Прогресс, 1971. 336с.
131. Мотяшов И. Жизненная правда и художественный вымысел. М.: Искусство, 1960. 79с.
132. Мушкетик Ю. Твори в 5-ти т. Т.1 / Перед. М.Жулинського. К.: Дніпро, 1987. 607с.
133. Наєнко М. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. К.: ВЦ „Академія”, 1997. 320с.
134. Наливайко Д. Козацько-християнська республіка (Запорозька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках). К.: Дніпро, 1992. 495с.
135. Наливайко Д. Искусство: направления, течения, стили. К.: Наукова думка, 1985. 386с.
136. Немченко І. Козацтво у творах Дніпрової Чайки // Запорожжя в історії та культурі: Збірник. Запоріжжя: ЗДУ, 1991. С.80-81.
137. Нечкина М. Функция художественного образа в историческом процессе. М.: Наука, 1982. 320с.
138. Ніколенко О. Стиль та проблеми стильового аналізу. Трактування стилю в різних науках // Українська література в середніх навчальних закладах. 2005. №4. С.22-28.
139. Николаев П. Историзм в художественном творчестве и литературоведении. М.: Изд-во Московского ун-та, 1983. 366с.
140. Новиков В. Художественная правда и диалектика творчества. М.: Советский писатель, 1971. 340с.
141. Новиченко Л. Історія детонує: роздуми над новим романом Юрія Мушкетика // Літературна Україна. 1996. 13 червня.
142. Нямцу А. Поэтика традиционных сюжетов. Черновцы: Рута, 1999. 176с.
143. Олексенко В. Функціонально-семантичний статус порівняльних конструкцій у творах Уласа Самчука // Вісник Таврійської фундації: Вип.1 К., Херсон, 2005. С.57- 62.
144. Оскоцкий В. Роман и история: Традиции и новаторство советского исторического романа. М.: Художественная литература, 1980. 384с.
145. Павленко Г. Становлення історичної белетристики в давній українській літературі. К.: Наукова думка, 1984. 186с.
146. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. К.: Либідь, 1999. 447с.
147. Панченко С. Народнопоетичні мотиви у малій прозі та драматургії ІІ половини ХІХ початку ХХ століття про запорозьке козацтво // Запорожжя в історії та культурі: Збірник. Запоріжжя: ЗДУ, 1991. С.60 - 61.
148. Пауткин А. Советский исторический роман: ( В русской литературе). М.: Знание, 1970. 110с.
149. Пахаренко В. Нарис української поетики: (до нових підходів у вивченні літератури): Додаток до газети Українська мова та література”, 1997. 80с.
150. Петров С. Русский советский исторический роман. М.: Современник, 1980. 412с.
151. Пода О. Проблема трансформації історичної правди у творчості І.С.Нечуя-Левицького: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01, Запор. держ. ун-т. Запоріжжя, 1999. 20с.
152. Поетика: Збірник. К.: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка, 1992. 209с.
153. Поэзия и проза Древнего Востока. М.: Художественная литература, 1973. 736с.
154. Поліщук Я. Слов’янський міф у літературі ХІХ-ХХ ст.: плюси та мінуси // Відродження. 1997. № 2. С.23-27.
155. Поповський А. Мова фольклору та художньої літератури південної України ХІХ- початку ХХ століття. Дніпропетровськ: ДНУ, 1987. 84с.
156. Поспелов Г. Вопросы методологии и поэтики. М.: Изд-во Московского ун-та, 1983. 336с.
157. Потебня А. Естетика і поетика слова. К.: Мистецтво, 1985. 302с.
158. Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ початку ХХ століття: Збірник наукових праць / М.Яценко. К.: Наукова думка, 1991. 268с.
159. Продан І. А.Чайковський і козаччина // Запорожжя в історії та культурі: Збірник. Запоріжжя: ЗДУ, 1991. С.83-84.
160. Проценко О. Еволюція українського історичного роману 90-х років ХХ століття. Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Запор. держ. ун-т, Запоріжжя, 2002. 19с.
161. Реизов Б. Историко-литературные исследования. Л.: ЛГУ, 1991. 248с.
162. Рибалка І. Історія України: У 2-х ч. Ч. 1.: Від найдавніших часів до кінця XVIII століття. Харків: Основа, 1995. 448с.
163. Родик К. Старі і нові обрії української історичної прози // Молодь України. 1997. 11 вересня. С.4.
164. Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ початку ХХ століття. К.: Наукова думка, 1986. 296с.
165. Ромащенко Л. Жанрово-стильовий розвиток сучасної української історичної прози: Основні напрями художнього руху. Черкаси: Вид-во Черкаського держуніверситету ім. Б.Хмельницького, 2003. 388с.
166. Сверстюк Є. Духовні джерела і традиції української літератури // Сучасність. 1998. № 7 - 8. С.57-75.
167. Сенченко І. Твори . К.: Наукова думка, 1990. 482с.
168. Сиротюк М. Живий перегук епох і народів. К.: Дніпро, 1981. 248с.
169. Січинський В. Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. К.: Довіра, 1992. 254с.
170. Скачков И. Герой и история: Современный роман о революции. М.: Советский писатель, 1988. 352с.
171. Skwarczynska S. Wstep do nauki o literatuzhe. T.3. Warshawa, 1965. 391с.
172. Слабошпицький М. Літературні профілі: Літературно-критичні нариси. К.: Радянський письменник, 1984. 310с.
173. Словарь литературоведческих терминов / Л.Тимофеев, С.Тураев. М.: Просвещение, 1974. 509с.
174. Словник символів / Потапенко О., Дмитренко М. та ін. К.: Народознавство, 1997. 156с.
175. Современное зарубежное литературоведение (страны Западной Европы и США): Концепции, школы, термины. М.: Интрада-ИНИОН, 1996. 371с.
176. Соколов А. Теория стиля. М.: Советский писатель, 1968. 294с.
177. Старицький М. Твори: У 6-ти т. Т. 6. К.: Дніпро, 1990. 831с.
178.