Москальчук Марина Миколаївна Соціально-антропологічний вимір в сучасному світському гуманізмі

Краткое описание

Москальчук Марина Миколаївна, тимчасово не працює: «Соціально-антропологічний вимір в сучасному світському гуманізмі» (09.00.04 - філософська антропологія, філософія культури). Спецрада Д 26.001.27 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ЦЕНТР ГУМАНІТАРНОЇ ОСВІТИ
На правах рукопису
Москальчук Марина Миколаївна
УДК 141.319.8:572.028 «19/20»
СОЦІАЛЬНО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ВИМІР
У СУЧАСНОМУ СВІТСЬКОМУ ГУМАНІЗМІ
09.00.04 – філософська антропологія,
філософія культури
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
Науковий керівник:
доктор філософських наук, доцент
Бойченко Олександр Іванович
КИЇВ –2016
2
З М І С Т
ВСТУП…………………………………………………………………………..
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТСЬКОГО ГУМАНІЗМУ…………………...
1.1. Методологічна основа дослідження сучасного світського
гуманізму…………………………………………………………………
1.2. Гуманізм: еволюція світогляду, філософії і практики………………
Висновки до першого розділу……………………………………………..
РОЗДІЛ 2. СКЕПТИЦИЗМ ЯК ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА ГУМАНІЗМУ
(НА ПРИКЛАДІ ФІЛОСОФІЇ ПОЛІ КУРТЦА)………………………………
2.1. Людина як скептик, її ставлення до життя, світу та суспільства.......
2.2. Моральні та етичні переконання людини-скептика………………...
2.3. «Євпраксофія» Пола Куртца………………………………………….
Висновки до другого розділу……………………………………………..
РОЗДІЛ 3. ЛЮДИНА МАСИ ТА ЇЇ МІСЦЕ В СУСПІЛЬСТВІ (НА
ПРИКЛАДІ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ СОЦІАЛЬНОПСИХОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПЦІЇ СЬОРЖА МОСКОВИЧІ)……………......
3.1. Сутність понять «маса» і людина маси»……………………………
3.2. Природа володаря маси в концепції Сьоржа Московичі……………
Висновки до третього розділу……………………………………………..
РОЗДІЛ 4. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СВІТСЬКОГО ГУМАНІЗМУ
(НА ПРИКЛАДІ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ СУТНОСТІ
ЛЮДИНИ У ТВОРЧОСТІ ЕНТОНІ ФЛЮ)……………………………………
4.1. Інтелектуальні здібності як чинник отримання людиною
знання………………………………………………………………………..
4.2. Права та свобода людини у концепції Ентоні Флю………………….
Висновки до четвертого розділу…………………………………………...
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..
3
10
10
29
47
49
50
68
82
100
102
103
123
147
149
150
169
184
186
191
3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Для сучасного розвитку вітчизняної
філософсько-антропологічної науки особливої актуальності набуває
розширення її предметного поля й уточнення методології. Це пов’язано з
усвідомленням тих складних світоглядних змін, що спричинені соціальними,
політичними, економічними й демографічними процесами, які відбуваються у
сучасному світі. Змінюються не лише погляди на людину та її положення у
суспільстві, а й спостерігається становлення нового соціокультурного
середовища, яке тісно пов’язане з однією із течій у філософії – світським
гуманізмом. Нині гуманізм – це найважливіша складова розвитку культури,
формування суспільних відносин, визначення людиною свого ставлення до
світу і пристосування до навколишнього середовища. Будучи продуктом
науково-раціонального мислення, вільнодумства та творчих здобутків людства,
гуманізм стає світоглядною основою і стимулом інтенсивного розвитку
світської культури. Орієнтуючись на наукову картину світу й поєднуючи в собі
систему цінностей, світогляд, стиль мислення та пізнання він залишається
актуальним, долучаючись до найбільш істотних сфер духовного життя
суспільства.
Реалізація поставленого завдання можлива на основі залучення результатів
досліджень західноєвропейських і вітчизняних представників філософської
антропології, на основі теоретичної реконструкції їхніх ідей. До кола
зарубіжних мислителів, дослідників теоретичних проблем розвитку світського
гуманізму як наукового, методологічного, етичного, аксіологічного,
демократичного та планетарного феномену, які розглядали природу людини в
соціально-антропологічному аспекті й досліджували свободу людини та її
знання на основі аналітичної філософії, належать, передусім, Пол Куртц, Сьорж
Московичі та Ентоні Флю. Досліджуючи різноманітні сфери людської
життєдіяльності, вони основну увагу зосереджували на визнанні людини як
найважливішої істоти, на її внутрішньому та зовнішньому світі, на визначенні
найголовніших потреб у бутті людини. Ці вчені достатньо чітко й зрозуміло
4
дали визначення сутності сучасної людини, її місця в сучасному суспільстві,
впровадили ідеї і принципи, за якими необхідно діяти для поліпшення власного
добробуту. Ґрунтовний аналіз поглядів та ідей цих гуманістів дає можливість
під іншим кутом зору поглянути й переосмислити актуальні в наш час питання
розвитку національної української культури, суспільної свідомості та
філософської антропологічної думки загалом.
При розгляді актуальних даному дослідженню тем гуманізму ми спирались
на роботи Х. Арендт, В. Гінзбурга, А. Гусейнова, К. Ламонта, Д. Леонтьєва та
ін., в яких сформульовані загальні теоретичні та методологічні підходи до
розробки цієї проблеми. Серед сучасних вітчизняних учених, розробки яких
стосуються етичних, онтологічних, гносеологічних, світоглядноантропологічних і гуманістичних проблем людини, слід назвати Т. Аболіну,
О. Алєксандрову, Є. Андроса, А. Баумейстера, О. Бойченка, А. Довганя,
К. Жоля, В. Ільїна, М. Кисельова, С. Кримського, В. Литвинова, А. Лоя,
Т. Лютого, О. Павлову, М. Поповича, В. Рижка, І. Сайтарли, В. Табачковського,
Н. Хамітова, О. Холох, О. Хому, Л. Шашкову, В. Шинкарука, В. Ярошовця й ін.
У сучасних реаліях, коли спостерігається дегуманізація в усіх сферах
людського буття, українське суспільство, як ніколи, потребує пошуку шляху
для виходу з досить складної політичної, економічної та соціальної кризи,
зумовленої ситуативним домінуванням матеріальних цінностей над
гуманістичними традиціями. Отже, об’єктивний аналіз, цілісне і ґрунтовне
дослідження філософсько-антропологічних поглядів П. Куртца, С. Московичі
та Е. Флю обумовили визначення предметного поля цього дослідження,
оскільки у своїх працях ці мислителі обґрунтовують, пояснюють і пропонують
вихід зі складних життєвих і суспільних ситуацій, перед якими постає кожна
людина, вказують напрями, слідуючи яким, особистість зможе поліпшити
стосунки з іншими людьми та стане спроможною відстояти власну свободу. Ця
проблематика стає все більш актуальною у сучасній філософській антропології
й потребує подальшого дослідження, оскільки недостатньо представлена у
5
вітчизняному науковому просторі, що й зумовило вибір теми дисертаційного
дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалось у рамках науково-дослідницької теми
Центру гуманітарної освіти НАН України «Етичні виміри соціальногуманітарних технологій» (2013–2015 рр., д/р №0113U000238).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
проведення комплексного аналізу соціально-антропологічного виміру
сучасного світського гуманізму, його сучасних форм функціонування в
суспільстві.
Здійснення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– охарактеризувати світський гуманізм, як науково-світоглядну парадигму
та визначити основні етапи розвитку і сучасні напрямки його дослідження;
– на прикладі розгляду природи людського буття у філософських поглядах
Е. Флю обґрунтувати інтелектуальні здібності індивіда, як основи отримання
істинного знання;
– висвітлити основні філософсько-антропологічні аспекти прав і свобод
людини на прикладі аналізу філософських ідей Е. Флю;
– дослідити, на основі виділених П. Куртцом видів скептицизму, етичні
переконання людини-скептика та її ставлення до життя, світу і суспільства;
– проаналізувати філософсько-антропологічні аспекти нового
гуманістичного вчення П. Куртца – «євпраксофію»;
– розкрити соціально-філософську сутність понять «маса» й «людина
маси» та їхні соціально-гуманістичні інтенції в контексті розвитку соціальнопсихологічних ідей С. Московичі;
– окреслити основні соціально-гуманістичні властивості людини-вождя у
соціально-психологічній концепції С. Московичі;
Об’єктом дисертаційного дослідження є сучасний світський гуманізм.
Предметом дослідження є соціально-антропологічний вимір сучасного
світського гуманізму у працях П. Куртца, С. Московичі та Е. Флю.
6
Методологічна основа дослідження. Для вирішення завдань, поставлених
у дисертаційній роботі, використовується ряд основних методів, зокрема: метод
системного аналізу, який дозволив дослідити світогляд П. Куртца у його
інтегральній єдності філософського, науково-методологічного та культурноісторичного контекстах; метод компаративного аналізу застосовувався при
порівнянні основних ідей П. Куртца, С. Московичі та Е. Флю; герменевтичний
метод використовувався при аналізі філософсько-антропологічних текстів
П. Куртца, С. Московичі та Е. Флю для проведення ґрунтовного аналізу і
вилучення нових сенсів у введених ними понять; дескриптивний метод
дослідження дозволив виявити основні для вчення П. Куртца, С. Московичі та
Е. Флю теоретичні поняття, методологічні принципи та висхідні постулати.
Кожен із цих методів застосовувався для вирішення конкретних дослідницьких
завдань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у
вітчизняній філософській антропології здійснено комплексний аналіз
соціально-культурних смислів сучасного світського гуманізму.
Наукова новизна конкретизується в таких положеннях:
Уперше:
– з’ясовано, що світський гуманізм – це науково-світоглядна парадигма,
яка, ураховуючи глобальні трансформації сучасного світу, виступає формою
синтезу скептицизму, мудрості, морально-етичних пошуків, інтелектуальності
та проявляється в різних формах соціалізації й інституціалізації, ґрунтується на
таких філософських засадах, як екзистенціалізм, персоналізм, натуралізм, які
репрезентовані в новітніх стилях наукового мислення;
– встановлено, що основи світського гуманізму були закладені П. Куртцом,
ідеї якого еволюціонували та розвивались, включаючи в себе різні форми його
прояву; виявлено послідовників ідей П. Куртца – С. Московичі та Е. Флю і
здійснена реконструкція їхньої теоретико-філософської спадщини під кутом
зору уточнення та розширення ними дослідницької програми світського
гуманізму.
7
Уточнено:
– інтерпретацію філософських поглядів Е. Флю на природу людського
буття; встановлено, що для отримання людиною істинного знання їй необхідно
спиратися на власний розум, використовуючи критичний підхід і ретельне
дослідження; обґрунтовано, що кожна людина має раціональні здібності, які, у
свою чергу, включають відкритий (критичний) розум, який допомагає зробити
правильний вибір;
– на основі теоретичної реконструкції філософського вчення Е. Флю
встановлено, що справжні права та свобода людини вкорінені в кожному
індивіді, за допомогою яких він може діяти за власним бажанням, при цьому
змінюючи хід думок і дії; аргументовано, що одним із проявів обмеження прав і
свобод людини є виникнення такого феномену, як расизм.
– основні види скептицизму, на основі запропонованої П. Куртцом
класифікації, і з’ясовано, що кращим для людини (скептика) є дослідницький
скептицизм, який є придатнішим для практичного життя й застосування в
етичному дослідженні; встановлено, що введений П. Куртцом новий термін
«акт-дукція» функціонально репрезентований у людських етичних
переконаннях і який, застосовуючи власний оцінковий базис, допомагає
рухатись до поставленої мети;
– інтерпретацію запропонованого П. Куртцом вчення «євпраксофія»: воно
межує з релігією, філософією й наукою та побудоване на трьох головних
доброчесностях – мужності, пізнанні й турботі; основою вчення є мудра
людина, у якій поєднані моральні цінності, практичність і розважливість;
людина-євпраксофер – це чесна та порядна людина, яка володіє трьома
чеснотами – характером, співчуттям і критичним інтелектом.
Набуло подальшого розвитку:
– дослідження соціально-психологічної спадщини С. Московичі та
встановлено, що з появою такого феномену як «маса», у суспільстві відбулась
дегуманізація, яка призвела до емоційно некерованих людей, дії яких стають
безсвідомими, характеризуються ірраціональністю та схильністю до
8
деструктивних дій, піддатливих владному навіюванню, де Я-індивідуальне та
Я-інший втрачають ідентичність, що призводить до повного розчинення
людини в масі, втрачається критичність мислення;
– визначення основних соціально-гуманістичних властивостей керівника
влади в концепції С. Московичі та було встановлено, що людина вождь для
завоювання довіри мас застосовує сугестивні засоби (авторитет, навіювання,
пропаганду), які мають ірраціональну основу, спрямовану не на критичний
розум, а на емоційну складову мас. Визначено три типи вождів: харизматичний
вождь (наділений божественними рисами), вожді типу Мойсея (основуються на
віроповчальних практиках), тотемічні вожді (мають ритуально-магічну основу).
Теоретичне і практичне значення дослідження. Результати дослідження
допоможуть поглибити розуміння специфіки розвитку гуманізму, дозволять
створити передумови для подальшого вивчення проблем сучасного світського
гуманізму в соціально-антропологічному аспекті. Отримані в ході
дисертаційного дослідження результати мають науково-теоретичне й
навчально-методичне значення. Представлені наукові дані й узагальнення
орієнтовані на широке коло використання та стануть у пригоді культурологам,
філософам, психологам і педагогам, спеціалістам у сфері філософської
антропології, філософії особистості, етики, методології мислення. Висновки й
узагальнення дисертації можуть використовуватися для розроблення програм і
спецкурсів із філософської антропології та етики, і тим, хто працює у сфері
соціальних наук.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
працею, у якій висвітлено власні ідеї й розробки автора, що дозволили
вирішити поставлені завдання. Робота містить теоретичні й методичні
положення та висновки, сформульовані дисертанткою особисто. Використані в
дисертації ідеї, положення чи гіпотези інших авторів мають відповідні
посилання та використані лише для підкріплення ідей здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати
дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародній науковій
9
конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Дні науки філософського
факультету» (Київ, 2014, 2015, 2016), Всеукраїнській науково-практичній
конференції, присвяченій 55-й річниці кафедри релігієзнавства філософського
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
«Релігієзнавство в Київському університеті: інституційний та персональний
виміри» (Київ, 22 вересня 2014 р.), Міжнародній науково-практичній
конференції, присвяченій 10-й річниці кафедри філософської антропології
Інституту філософської освіти і наук НПУ імені М. П. Драгоманова «Філософія
людини як шлях гуманізму та гідності у граничному бутті суспільства: підхід
філософської антропології як метаантропології» (Київ, 30–31 березня 2015 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6
статей, (2 – у закордонних наукових виданнях, 4 – у фахових виданнях України,
із-поміж яких 3 – внесені до міжнародних наукометричних баз) і 5 тез виступів
на наукових конференціях місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів.
Структура роботи відповідає меті дослідження та відображає
послідовність вирішення поставлених у роботі завдань. Дисертація складається
зі вступу, чотирьох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаних
джерел. Повний обсяг дисертації складає 211 сторінок; список використаних
джерел налічує 216 найменувань на 21 сторінці.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках визначені теоретичні підсумки роботи, які в узагальненому
вигляді відображають спосіб досягнення мети, виконання завдань і
конкретизують наукову новизну дисертаційного дослідження:
У дисертаційному дослідженні проведено аналіз сучасного світського
гуманізму, як філософсько-теоретичної традиції сьогодення, і як практичної
складової функціонування сучасного суспільства. Як науково-світоглядна
парадигма світський гуманізм синтезує різні точки зору, які містять основні
його сутнісні компоненти – теоретико-практичну, людську свободу, етику
майбутнього й наукову картину світу. Світський гуманізм є складовою
частиною проекту Нового Просвітництва, соціокультурний феномен якого
постійно оновлюється, направлений на загальносвітове майбутнє, спрямований
на отримання планетарного масштабу, який є головним рушієм сучасної
культурної реформації.
Гуманізм – це прагнення до людяності, до створення умов для життя,
гідного людини. Гуманізм починається тоді, коли людина замислюється про
власну природу, про свою роль у світі та свою сутність і призначення, про
смисл і мету свого існування. У своїх конкретно-історичних формах гуманізм
завжди обстоював права людини, як вільної особистості в орієнтації на
загальнолюдські цінності, що сприяло його сприйняттю й утвердженню як
світоглядно-філософської системи, здатної протистояти деструктивним
викликам сучасності. Це дає підстави стверджувати, що сучасний світський
гуманізм увібрав у себе філософські традиції, які мають досить різні форми
прояву, що дає можливість розглядати їх на основі комплексу історикокультурних, етичних, філософських та світоглядниг парадигм.
Встановлено, що основи світського гуманізму були закладені П. Куртцом,
ідеї якого еволюціонували й розвивались, включаючи в себе різні форми його
прояву. Основна увага в дослідженні зосереджувалася на послідовниках ідей
П. Куртца – С. Московичі та Е. Флю, було проведено не тотальне
187
переосмислення їхньої творчості, а зроблено реконструкцію їхньої теоретикофілософської спадщини. Таким чином встановлено, що спадкоємність ідей
світського гуманізму П. Куртца, була розвинена С. Московичі у соціальнопсихологічній традиції, Е. Флю у філософсько-інтелектуальній, через
висвітлення таких ідей П. Куртца, як застосування людиною критицизму,
відкритого розуму, впливу засобів масової інформації на людей і пошуку основ
істинного знання, прав і свобод людини.
Ґрунтуючись на різнобічному дослідженні гуманістичного вчення Е. Флю,
було встановлено, що отримання істинного знання можливо тоді, коли людина
підходить до цього з відкритим розумом, застосовуючи критичний інтелект і
дослідження. Однією із якостей відкритого розуму в пошуках істини є наша
щирість. Щирість припускає абсолютно сильну цікавість у визначенні – чи була
мета відверто розважливою, або ж насправді вона існує вже досягнутою. Дана
щирість нашого наміру та моніторинг прогресу містять у собі логічну істину
запропонованого показу чи доказу, саме за допомогою чого людина й зможе
бачити очевидні логічні істини. Людина – це єдина істота, яка може зробити
власний вибір, отримати знання за допомогою відчуттів, які сприймає наше
тіло, а згодом, на основі раціональності, вона має можливість перевіряти й
досліджувати отримані дані, результатом яких стане істинне знання.
На основі проведеного аналізу творчого доробку Е. Флю, було визначено,
що справжні права та свобода людини вкорінені в кожному індивіді, але їх
можуть обмежувати такі державні форми правління, як диктатура, деспотизм і
тоталітаризм, а також і таке соціальне явище, як расизм, суть якого – поганій
поведінці людини, моральній хибі та проявляється у формі несправедливості.
Встановлено, що Е. Флю досліджує свободу у двох значеннях: свобода
«freedom» (обмежується певними політичними інституціями) і свобода волі
«liberty» (знаходиться всередині нас і є найголовнішою). Щоб припинити
поневолення людей і народів, людству необхідно боротися за справедливість і
власну свободу.
188
Гуманістична дослідницька лінія у творчості П. Куртца виявляється через
головні гуманістичні та прагматичні ідеї, на основі яких учений дає визначення
скептицизму, виокремивши три його види: нігілізм, помірний скептицизм і
дослідницький скептицизм і зазначивши, що останній є кращим для людського
буття, використання якого допомагає розвинути пізнання, мораль та отримати
істинне знання. У ході дослідження встановлено, що предметом етики, за
П. Куртцом, є дія й поведінка. Для етичного дослідника головним є практична
мета, а саме вибір того, що направлятиме його поведінку й дасть змогу
впливати на навколишній світ. Щоб мати етичні переконання, необхідно всі
свої дії підлаштовувати до оцінкового базису, тим самим вибір, який ми
зробимо, буде виваженішим. Такий феномен П. Куртц назвав «акт-дукцією».
Встановлено, що запропоноване П. Куртцом вчення «євпраксофія»
визначається як поняття, що межує з релігією, філософією й наукою та
побудоване на трьох головних доброчесностях: мужність, пізнання, турбота.
Визначено основні складові євпраксофії: метод дослідження, який базується на
науковому натуралізмі; космічний світогляд, як наукова картина світу,
природи, суспільства й людини; гуманістична етика; цінності соціальної
політики (демократичне суспільство, громадянські свободи, планетарний
гуманізм і глобальна етика). Основою євпраксофії є мудра людина
(євпраксофер), у ній поєднані моральні цінності, практичність і розважливість,
це чесна й порядна людина, яка володіє трьома чеснотами – характером,
співчуттям і критичним інтелектом. Для встановлення євпраксофії в
майбутньому суспільстві й житті кожної людини, необхідно створювати
Центри євпраксофії.
У результаті проведеного дослідження соціально-психологічної концепції
С. Московичі було визначено основні причини формування маси: зникнення
старого режиму влади призводить до виникнення різного роду революцій, що
сприяють згуртуванню людей у маси; технічний прогрес сприяє об’єднанню
людей у колективи на підприємствах; поява та функціонування великих міст
приводить людей до несвідомого об’єднання в натовп. Встановлено, що одним
189
з основних принципів концепції С. Московичі є гуманістична позиція, що
виходить із його розуміння людини маси. Унаслідок появи такого феномену, як
«маса» у суспільстві відбувається дегуманізація, це стає свідченням того, що,
потрапляючи до маси, людина де Я-індивідуальне та Я-інший втрачає
ідентичність, що згодом призводить до повного розчинення її в масі.
Перебуваючи під впливом емоцій, навіяних уявлень та ідей, людина маси стає
імпульсивною, мінливою та збудженою, такий стан приводить її до
необміркованих вчинків, вона починає мислити й діяти, як колектив.
Досліджено соціально-гуманістичні властивості вождя у вченні
С. Московичі та встановлено, що така постать у своїх діях впливу на маси
використовує метод навіювання, власний авторитет і пропаганду, застосовуючи
такі компоненти, як переконання, твердження та повторення, такі стратегії
стають результатом колективного навіювання. Було досліджено природу
харизматичного вождя, який уособлює в собі, як позитивні так і негативні
якості, де позитивними є сприйняття його особи, як неординарної, зразкової для
наслідування й такої, що несе віру у спасіння. Негативними якостями вождя є
вміння керувати масами й маніпулювання ними за допомогою власної харизми.
Вожді типу Мойсея уособлюють божественну силу, яка сконцентрована в одній
людині. Такий вождь повинен проявляти стриманість, а його влада повинна
залишатись непомітною, що допоможе йому затвердити власний авторитет.
Вожді тотемічні мають ритуально-магічну основу, створюючи навколо своєї
особи культ, вони, ідентифікуючи маси з собою, намагаються бути в центрі
уваги, створюючи ауру особистої всемогутності та непогрішності, унаслідок
чого маса починає вірити в те, що такі вожді стоять вище за простих людей.
Таким чином було встановлено, що в людини на психологічному рівні
закладено прагнення до лідерства від попередніх поколінь.
Ґрунтуючись на аналізі гуманістичних поглядів вищевказаних вчених,
можемо стверджувати, що не дивлячись на те, що вони розглядали гуманізм порізному, спільним у них було прагнення донести до суспільства такі якості, як
поважне ставлення до самої людини, до її прав і свобод. Вони намагались
190
показати, що індивід здатен не тільки до руйнувань, а й до збереження себе, а
головне, навколишнього середовища в якому він живе.
Запропоновані теоретичні висновки дисертаційного дослідження доводять
важливість і необхідність проведеного дослідження ідей П. Куртца,
С. Московичі та Е. Флю для сучасного рівня розвитку українського суспільства,
яке зараз перебуває у важкому політичному, економічному та суспільному
становищі. Усе це дає підстави стверджувати, що звернення до спадщини цих
учених може стати корисним для постановки та вирішення актуальних проблем
сучасної вітчизняної філософсько-антропологічної науки.