КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД У МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ОСНОВНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ: МОДЕЛЬНИЙ ПІДХІД

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТКАЧУК Антон Павлович

УДК 342.11 (477)

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД У МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ОСНОВНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ:
МОДЕЛЬНИЙ ПІДХІД

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
МАРТИНЕНКО Петро Федорович,
кандидат юридичних наук, професор,
заслужений юрист України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Суть конституційного захисту основних прав і свобод людини
1.1 Визнання прав людини як природних і невід’ємних – імператив конституціоналізму 11
1.2 Писана конституція як засіб захисту і гарантія основних прав і свобод людини 25
1.3 Питання захисту основних прав і свобод людини як проблема радянської конституційної спадщини 38
1.4 Становлення судового ко нституційного контролю як форми захисту основних прав і свобод людини в Україні 47
Висновки до Розділу 1 61

РОЗДІЛ 2. Юрисдикційний контроль у механізмі конституційного захисту основних прав і свобод людини
2.1 Історія виникнення юрисдикційного контролю 64
2.2 Американська модель конституційного контролю 75
2.3 Процедура ампаро 82
2.4 Французька модель конституційного контролю 92
2.5 Європейська модель конституційного контролю 101
Висновки до Розділу 2 113

РОЗДІЛ 3. Захист основних прав і свобод людини як функція Конституційного Суду України
3.1 Судовий конституційний контроль у механізмі захисту основних прав і свобод людини в Україні 117
3.2 Офіційне тлумачення конституції і законів, як форма захисту основних прав і свобод людини в Україні 128
3.3 Питання запровадження конституційної скарги в Україні 143
Висновки до Розділу 3 159

ВИСНОВКИ 163

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….170

ВСТУП

Актуальність теми. Набуття Україною незалежності, зміна парадигми здійснення державної влади, нові пріоритети державної політики та соціального розвитку стали визначальними віхами в новітній історії нашої держави.
Прийнята у 1996 році Конституція України закріпила широкі права і свободи людини та їх гарантії та встановила, що вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком. Таким чином, на установчому рівні не лише проголошено широкий спектр прав і свобод людини, а й закріплено обов’язок держави створити умови для їх практичної реалізації та гарантії захисту.
Забезпечення належного рівня захисту основних прав і свобод людини є не лише внутрішнім прагненням України як демократичної правової держави, а й необхідною умовою входження її до світової демократичної спільноти. Україна у 1997 році ратифікувала Європейську Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини, визнала обов’язковими для виконання рішення та практику Європейського Суду з прав людини.
Отже, вивчення зарубіжного досвіду у сфері конституційного захисту прав і свобод людини, застосування його у законодавчій та правозастосовній діяльності є нагальною потребою на шляху утвердження демократичної правової держави, зайняття Україною гідного місця у світовому співтоваристві.
Важливим кроком у формуванні надійного механізму захисту основних прав і свобод людини в Україні стало запровадження інституту конституційної юстиції і, зокрема, створення спеціалізованого органу конституційного контролю – Конституційного Суду України. В його особі громадяни отримали ефективний правовий засіб захисту своїх конституційних прав і свобод.
Зазначенні нововведення відразу привернули увагу юристів-науковців і стали предметом вивчення. Проте комплексне порівняльно-правове дослідження, зокрема із застосуванням модельного підходу, щодо визначення ролі і місця конституційного суду в механізмі захисту основних прав і свобод людини у вітчизняний юридичній науці досі не проводилося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках комплексної науково-дослідної програми відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України «Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності» (реєстраційна карта НДР і ДКР № 0104U006963).
Мета і задачі дослідження полягають у комплексному вивченні ролі і місця конституційного суду в механізмі захисту основних прав і свобод людини, зокрема в контексті визначення можливостей порівняльно-правової парадигми.
Відповідно до зазначеної мети доцільно:
– вивчити питання визнання прав людини як природних і невід’ємних, як імперативу конституціоналізму;
– дослідити значення писаної конституції як засобу захисту та гарантії основних прав і свобод людини;
– з’ясувати вплив радянської конституційної спадщини на формування механізму конституційного захисту прав і свобод людини в Україні;
– дослідити історію виникнення юрисдикційного контролю в системі конституційного захисту основних прав і свобод;
– вивчити питання становлення судового конституційного контролю як форми захисту основних прав і свобод в Україні;
– розглянути змістовні та функціональні особливості основних моделей юрисдикційного конституційного контролю: американської, французької, європейської та процедури ампаро;
– охарактеризувати роль і місце судового конституційного контролю щодо захисту основних прав і свобод в Україні;
– розглянути роль інституту офіційного тлумачення Конституції та законів України щодо захисту основних прав і свобод;
– вивчити питання та внести пропозиції щодо запровадження в Україні інституту конституційної скарги;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства стосовно забезпечення захисту Конституційним Судом України основних прав і свобод людини.
Об’єктом дослідження є правові основи діяльності конституційного суду в механізмі захисту основних прав і свобод людини.
Предметом дослідження є історико-теоретичні та конституційно-правові передумови становлення і розвитку, сучасний стан функціонування конституційного суду в механізмі захисту основних прав і свобод людини в Україні.
Методи дослідження – комплексний підхід до визначення сутності конституційно-правових засад діяльності, місця конституційного суду в механізмі захисту основних прав і свобод людини в Україні та провідних демократичних країнах світу. Застосування історичного методу дозволило дослідити етапи становлення прав людини як природних та невід’ємних, розглянути на конституційному рівні питання захисту прав і свобод людини у радянський період, проаналізувати етапи формування судового конституційного контролю в Україні та провідних країнах світу. За допомогою системно-функціонального методу було виявлено різноманітні типи зв’язків у механізмі захисту основних прав і свобод людини.
В основу дослідження покладено порівняльно-правовий метод і, зокрема, модельний підхід. Наявність спільних ознак в організації та діяльності органів юрисдикційного контролю щодо конституційного захисту основних прав і свобод спричинила формування у світі основних моделей конституційного контролю, до яких належать, американська, європейська, французька і процедура ампаро. Зазначене дало змогу дослідити роль і місце Конституційного Суду України в механізмі захисту основних прав і свобод крізь призму ознак, характерних для цих моделей конституційного контролю. Водночас конституційний контроль окремих країн також проаналізований з позицій порівняльно-правового методу.
Для об’єктивного обґрунтування сутності та ознак основних моделей конституційного контролю застосовано дескриптивний елемент порівняння. Критичний елемент порівняльно-правового аналізу дав можливість виявити позитивні та негативні властивості означених моделей. Евристичний елемент порівняння сприяв висвітленню характерної для української правової системи моделі конституційної скарги. Прогностичний елемент порівняльного аналізу дав можливість внести пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення конституційного захисту основних прав і свобод в Україні.
Застосування порівняльно-правового методу дослідження дало можливість узагальнити накопичені знання, обґрунтувати механізм правового регулювання організації та діяльності органів конституційної юрисдикції, а також сформулювати висновки.
Теоретичною основою дисертації стали праці вітчизняних вчених-юристів: В. Авер’янова, М. Баймуратова, Ю. Барабаша, Ф. Веніславського, С. Верланова, С. Владиченка, П. Євграфова, О. Зайчука, В. Кампа, Н. Карпачової, М. Козюбри, В. Копєйчикова, О. Копиленка, М. Костицького, В. Кравченка, В. Лемака, С. Лисенкова, П. Мартиненка, Р. Метельського, О. Мироненка, Н. Ніжник, Н. Онищенко, М. Орзіха, В. Погорілка, Д. Притики, Т. Провізіона, П. Рабіновича, М. Савенка, М. Савчина, А. Селіванова, В. Сіренка, О. Скакун, В. Скоморохи, І. Сліденко, Н. Стецюка, В. Тація, І. Тимченка, В. Тихого, Ю. Тодики, Т. Цимбалістого, В. Шаповала, С. Шевчука, Ю. Шемшученка, Л. Юзькова та ін.
У дослідженні використано також праці зарубіжних учених: А. Абрамавічюса, С. Алексєєва, Г. Арутюняна, М. Баглая, В. Бернхема, А. Бланкенагеля, М. Бондаря, М. Вітрука, Г. Гаджієва, Я. Герадса, Л. Глухарєвої, Д. Златопольського, В. Зорькіна, Г. Кельзена, Д. Ламблета, Ф. Люшера, В. Маклакова, С. Маклвейна, А. Медушевського, В. Нерсесянца, М. Нуделя, Х.-Ю. Папіра, Т. Пейна, Д. Раза, М. Розенфальда, Ю. Тихомирова, Б. Топорніна, В. Туманова, Ф. Фабріні, Л. Фрідмена, Р. Циппеліуса, В. Чиркіна, А. Шайо, І. Штайнера та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному, системному, порівняльному вивченні місця та ролі конституційного суду в механізмі захисту основних прав і свобод людини.
У дисертації сформульовано низку нових положень, висновків та пропозицій, які, на нашу думку, мають важливе значення для юридичної науки і практики.
Уперше:
– обґрунтовано потребу вивчення, визнання та закріплення на законодавчому рівні функції захисту основних прав і свобод людини як основної в діяльності Конституційного Суду України;
– розкрито необхідність визнання права на отримання офіційного тлумачення Конституції і законів України, як важливу форму захисту прав і свобод людини і гарантію конституційного права кожного знати свої права і обов’язки;
– запропоновано структурувати правові позиції конституційного суду і вирізнити в них «ratio decidendi» і «obiter dictum»;
– визначено конституційно-правові обставини запровадження та основні риси прийнятної для України моделі конституційної скарги;
– визначено потребу розширити сферу конституційного контролю на законопроекти про внесення змін до Конституції України під час прийняття їх всеукраїнським референдумом за народною ініціативою стосовно відсутності в них положень, які скасовують чи обмежують існуючі права і свободи людини;
– наведено доводи щодо надання Конституційному Суду України повноважень здійснювати контроль за законами про внесення змін до Конституції України (з часу прийняття і до набрання ними чинності) щодо дотримання вимог статті 157 Основного Закону України про непорушність існуючих конституційних прав і свобод;
– визначено потребу встановити на законодавчому рівні підстави та критерії, за яких Конституційний Суд України міг би визнавати неконституційним закон чи його окремі положення у разі, коли в них відсутні необхідні норми щодо реалізації тих чи інших конституційних прав і свобод людини або не визначено їх зміст чи обсяг;
– доведено необхідність визначення в законодавчому порядку підстав та процедури надання офіційного тлумачення норм законів, які втратили чинність, але застосовуються судами загальної юрисдикції щодо випадків, які мали місце під час їх чинності і пов’язані із захистом прав і свобод людини.
Удосконалено:
– критерії забезпечення ефективності конституційного контролю у сфері захисту основних прав і свобод людини;
– систему та зміст принципів офіційного тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України;
– підстави індивідуального прямого і опосередкованого доступу громадян до конституційного правосуддя.
Набули подальшого розвитку:
– розуміння основних моделей конституційного контролю і його особливості у провідних демократичних державах світу;
– положення про діяльність у сфері захисту прав і основних свобод органів конституційного контролю;
– підходи щодо застосування конституційного звернення фізичних та юридичних осіб з приводу офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою захисту їх конституційних прав і свобод;
– положення щодо забезпечення відновлення Конституційним Судом України прав і свобод людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає у визначенні підходів до вирішення низки теоретичних та практичних питань діяльності Конституційного Суду Україні у сфері захисту основних прав і свобод людини.
Основні положення роботи можуть бути використані у навчально-освітньому процесі – для підготовки підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, а також під час викладання дисципліни «Конституційне право України».
Висновки та рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства можуть бути застосовані в законотворчій діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане з використанням останніх досягнень науки конституційного права. Сформульовані у ньому положення та висновки є науковим результатом особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України, доповідалися на Міжнародній науковій конференції «Проблеми процесуальної науки: історія і сучасність» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 25–26 листопада 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми юридичної науки 2010» (Національна академія управління, м. Київ, 26 листопада 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (Асоціація аспірантів-юристів, м. Харків, 24–25 грудня 2010 р.); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука і сучасність: досвід і перспективи розвитку на межі тисячоліть» (Запорізька міська громадська організація «Озима», м. Запоріжжя, 23–24 грудня 2010 р.); Круглому столі «Самодостаточность развития в эпоху глобальной интеграции» (громадська організація «Центр розвитку освіти, науки та інновацій», м. Ялта, 1 листопада 2010 р.).
У ході дослідження сформульовано висновки та пропозиції з питань вдосконалення законодавства про діяльність Конституційного Суду України, захисту конституційних прав і свобод та направлено їх до профільних комітетів Верховної Ради України – з питань правосуддя та з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. На них отримано позитивні відгуки.
Публікації. Основні положення дисертації відображені в п’яти статтях, надрукованих у фахових виданнях, та п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена предметом, метою та завданнями дослідження, складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на дванадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (214 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 194 сторінки, з яких основного тексту – 167 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках зазначається важливість порушених у дослідженні питань для розбудови демократичної правової держави та вдосконалення судового конституційного контролю зокрема. Наголошується на проблемах, що потребують подальшого вивчення.
1. Визнання та гарантування забезпечення прав людини є визначальною ознакою сучасного конституціоналізму, принципом якому належить особливе місце в методології конституціоналізму (принципів суверенітету, народовладдя, поділу державної влади, верховенства права тощо). Наголошується, що реалізація принципу гарантування забезпечення прав людини є підтвердженням дієвості інших принципів.
2. Забезпечення належного рівня захисту основних прав і свобод людини передбачає, як правило, наявність писаної конституції, що є основою обмеження свавілля державної влади та захисту людини як найвищої соціальної цінності. Зазначене дозволяє не лише на найвищому рівні закріпити основні права і свободи громадян, а й зобов’язати державу до їх забезпечення.
3. Системоутворюючим фактором конституціоналізму є його історія, яка обумовлює перспективи подальшого розвитку та його особливості. Чинні проблеми українського конституціоналізму щодо забезпечення належного рівня захисту прав і свобод людини значною мірою обумовлюються радянськими конституційними традиціями, коли права і свободи мали декларативний характер та захистом не забезпечувалися.
4. Невід’ємною складовою механізму конституційного захисту прав і свобод у провідних демократичних державах світу є конституційний контроль, де особливе місце займає судовий конституційний контроль.
Сучасне розуміння ролі органів конституційної юрисдикції має включати не тільки правову охорону конституції та захист прав і свобод людини, а значною мірою творче обґрунтування права відповідно до принципів верховенства права та справедливості.
5. Відповідно до історичних передумов та правових традицій різних країн світу сформувалися різні моделі конституційного контролю, основними з яких є американська (традиційна), французька, європейська та процедура ампаро.
Характерною ознакою американської моделі конституційного контролю є доступність – здійснення його усіма судами загальної юрисдикції у рамках загального процесу щодо будь-якого акта чи дії, які порушують основні права і свободи людини. Проблемними факторами можна вважати інстанційність контролю та відсутність можливості скасувати чинність закону або його частини, що породжує феномен «мертвого законодавства».
У процедурі ампаро знаходять відбиток риси конституційних процедур інших моделей, що дає можливість охарактеризувати її як унікальний і досить ефективний засіб захисту не тільки конституційних прав і свобод людини, а й правопорядку у цілому. У ній контроль здійснюється як конституційним судом (Іспанія) так і судами загальної юрисдикції (країни латинської Америки) у формі самостійного (окремого) процесу щодо будь-яких актів державної влади, в тому числі судових рішень.
У французькій моделі конституційний контроль здійснюється квазісудовим органом – Конституційною Радою та має попередній характер, що дає можливість вирішувати спірні конституційно-правові питання до набрання законом сили і сприяє стабільності законодавства. Особливістю цієї моделі є і те, що закон перевіряється не тільки на відповідність конституції, а й так званому «блоку конституційності» (сукупність норм із різних джерел права) і «меті конституційного значення», яка щоразу виводиться самою Конституційною Радою і є, по суті, правовою директивою.
В основу європейської моделі конституційного контролю покладені теоретичні положення, що гарантія дієвості конституції повинна базуватися переважно на можливості безпосереднього анулювання актів, які суперечать їй. Контроль у ній носить централізований характер і здійснюється спеціалізованим органом. Ця модель більше відповідає теорії поділу влади, забезпечує як прямий (конституційна скарга), так і опосередкований доступ до конституційного правосуддя, забезпечує єдність судової практики, ширший підхід до проблем співвідношення оскаржуваного акта і конституції.
6. Аналіз юридичної літератури дає змогу виділити чотири етапи становлення та розвитку судового конституційного контролю в Україні.
Дореволюційній етап пов’язаний з теоретичними дослідженнями науковців Київського, Харківського, Московського університетів щодо обґрунтування сутності природного права, необхідності обмеження державної влади, забезпечення відповідності законодавства природному праву тощо.
Радянський етап припадає на час, коли до конституцій СРСР та радянських республік почали включатися певні елементи конституційного контролю, запроваджувалася парламентська форма контролю, у певних межах почав здійснювати конституційний нагляд Верховний Суд СРСР.
Третій етап пов’язується з перебудовними процесами в СРСР у другій половині 1980-х років і характеризується пошуками прийнятної моделі конституційного контролю, запровадженням конституційного нагляду і, врешті, обранням європейської моделі конституційного контролю. Хоча зміни до Конституції УРСР (1990 р.) і відповідний закон (1992 р.) було прийнято, конституційного суду створено не було.
Етап практичного становлення конституційного контролю, пов’язаний з прийняттям у 1996 році Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України», створенням і початком функціонування Конституційного Суду України.
Таким чином, в Україні запроваджено європейську модель конституційного контролю, що передбачає здійснення централізованого контролю спеціалізованим судовим органом, який не входить до системи судів загальної юрисдикції.
7. Конституційний Суд України посідає одне з провідних місць у механізмі захисту основних прав і свобод людини. Їх захист може здійснюватися як на підставі безпосереднього, так і опосередкованого доступу громадян до конституційного правосуддя шляхом нормоконтролю за поданням певних органів державної влади та їх посадових осіб і шляхом здійснення офіційного тлумачення за безпосереднім зверненням громадян.
Повноті захисту основних прав і свобод сприяє наявність у Конституційного Суду України попереднього і наступного контролю, чим забезпечується непорушність існуючих конституційних прав і свобод при внесенні змін до Конституції України і ратифікації міжнародних договорів, а також захист основних прав і свобод від їх обмеження, звуження змісту чи обсягу при прийнятті нових законів чи внесенні змін до чинних.
Особлива роль у здійсненні правозахисної функції належить офіційному тлумаченню конституції та законів. На відміну від інших країн європейської моделі конституційного контролю в Україні ця форма захисту доступна для будь-якого суб’єкта права. Завдяки офіційному тлумаченню відбувається з’ясування сутності і змісту конституційних прав і свобод людини, визначається їх обсяг, забезпечується конституційне право кожного знати свої права і обов’язки. Офіційне тлумачення на засадах верховенства права надає можливість узгоджувати зміст прав і свобод з вимогами часу.
8. Важливу роль покликаний відігравати Конституційний Суд України в питаннях узгодження розуміння і застосування міжнародного і національного права у сфері захисту основних прав і свобод людини у зв’язку з визнанням Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та протоколів до неї.
9. Найактуальнішим питанням щодо підвищення рівня конституційного захисту основних прав і свобод є запровадження інституту конституційної скарги. Однак слід враховувати, що при утворенні Конституційного Суду України свідомо була обрана інша форма прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя – конституційне звернення, завдяки якому конституційні права і свободи можуть захищатися як шляхом тлумачення, так і нормоконтролю. Крім того, Конституційний Суд України своїм рішенням (Висновок від 14 березня 2001 р.) визнав неприпустимим скасування права громадян на отримання офіційного тлумачення положень Конституції і законів України Конституційним Судом України, що унеможливлює ліквідацію інституту конституційного звернення.
З врахуванням зазначеного пропонується два варіанти вирішення цього питання:
– поряд з наявністю інституту конституційного звернення шляхом внесення змін до Конституції України запровадити модель конституційної скарги, де об’єктом оскарження має бути закон, що застосовувався у конкретній справі у суді загальної юрисдикції, звертатися зі скаргою можуть фізичні і юридичні особи, конституційні права яких порушені цим законом і які використали всі можливості їх захисту в судах загальної юрисдикції;
– у законодавчому порядку вдосконалити інститут конституційного звернення, конкретизувати критерії надання офіційного тлумачення та передбачити в ньому певні підстави для звернень громадян з питань перевірки на відповідність конституції законів, які порушують їх основні права і свободи.
10. З метою покращення конституційного захисту основних прав і свобод людини, вдосконалення діяльності Конституційного Суду України пропонується до законодавства України внести такі зміни:
1) чітко визначити в Конституції України і в Законі України «Про Конституційний Суд України» функцію захисту Судом основних прав і свобод людини;
2) передбачити в Конституції України, що у разі внесення до неї змін всеукраїнським референдумом за народною ініціативою має бути висновок Конституційного Суду України щодо відсутності у відповідному законопроекті положень, які скасовують чи обмежують існуючі права і свободи людини;
3) доповнити розділ XIII Основного Закону України положенням щодо права Конституційного Суду України на контроль за законом про внесення змін до Конституції України з часу його прийняття і до набрання ним чинності;
4) надати Конституційному Суду України повноваження оцінювати на відповідність Конституції України, крім актів, дії чи бездіяльність вищих органів державної влади у сфері забезпечення основних прав і свобод людини;
5) визнати право Конституційного Суду України в певних часових межах (до одного року) відтерміновувати набрання його рішеннями юридичної сили, визначити випадки надання його рішенням зворотної дії та підстави призупинення ним дії актів органів державної влади, що оскаржуються;
6) визначити порядок, за яким Конституційний Суд України міг би визнавати неконституційним закон чи окремі його положення у разі, коли вони не містять необхідних норм щодо реалізації тих чи інших конституційних прав і свобод людини або не визначено їх зміст чи обсяг;
7) запровадити в Україні конституційну скаргу щодо перевірки на конституційність закону, що застосувався судами загальної юрисдикції у конкретній справі, розгляд якої у цих судах завершено;
8) доповнити статтю 44 Закону України «Про Конституційний Суд України» положенням, що основною підставою для відкриття провадження у справі за конституційними зверненнями є фактична наявність проблем у розумінні і застосуванні судами, іншими органами державної влади відповідних положень Конституції і законів України;
9) передбачити в Законі України «Про Конституційний Суд України» підстави та порядок здійснення офіційного тлумачення положень законів, що втратили чинність, але застосовуються судами загальної юрисдикції щодо випадків, які мали місце під час їх чинності і стосуються захисту прав і свобод людини. Встановити, що втрата чинності законом під час його тлумачення в конституційному суді не може бути підставою для припинення конституційного провадження в частині роз’яснення його положень що стосуються прав і свобод людини;
10) надати право всім судам загальної юрисдикції у разі виникнення у процесі розгляду справи спору щодо конституційності закону, який застосовується, направляти безпосередньо до Конституційного Суду України подання про перевірку його на конституційність;
11) доцільно визнати право громадян ініціювати направлення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини подання до Конституційного Суду України щодо перевірки або тлумачення положень Конституції і законів України, які є їм незрозумілими або порушують їхні конституційні права і свободи;
12) встановити відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за невиконання чи неналежне виконання рішень Конституційного Суду України, а також передбачити його право порушувати питання про тимчасове відсторонення цих осіб від посад.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамавичюс А. Некоторые аспекты исполнения решений Конституционного Суда Литвской Республики / А. Абрамавичус / Конституционное правосудие в новом тысячелетии : междунар. альманах. – Ереван. : Нжар, 2005. – С. 204–213.
2. Авер’янов В. Принцип верховенства права у сфері виконавчої влади: питання теорії та практика реалізації / В. Авер’янов // Право України. – 2010. – № 3. – С. 72–79
3. Аврамова О. Четверте покоління прав людини: постановка проблеми // О. Аврамова, О. Жидкова / Право України. – 2010. – № 2. – С. 101–106.
4. Алексеев С. С. Правовое государство – судьба социализма / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1988. – 175 с.
5. Алексеев С. С. Восхождение к праву: Поиски и решения / Алексеев С. С. – М. : НОРМА, 2001. – 752 с.
6. Алексеенко И. Г. Европейская модель конституционной юстиции (сравнительно-правовая ретроспектива) / Алексеенко И. Г. – Днепропетровск : Наука і освіта, 1998. – 230 с.
7. Алєксєєнко І. Г. Європейська модель конституційної юстиції: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / І. Г. Алєксєєнко. – К., 2001. – 16 с.
8. Андріїв В. М. Права та свободи людини і громадянина як визначальні категорії правничої науки [Електронний ресурс] / В. М. Андріїв // Форум права. – 2006. – № 3. – С. 4–8. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06avmkpn.pdf.
9. Антонов А. В. Реформа Конституционного Совета Франции / А. В. Антонов // Журнал конституционного правосудия. – 2011. – № 2 (20). – С. 27–38.
10. Антонович М. М. Еволюція поняття прав людини та проблема їх класифікації / М. М. Антонович // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія» / [редкол.: В. С. Брюховецький та ін.]. – К., 2005. – Т. 45: Політичні науки. – С. 9–16.
11. Арутюнян Г. Некоторые политико-правовые деформации конституционализма в трансформирующихся общественных системах / Г. Арутюнян // Конституционное правосудие в новом тысячелетии : междунар. альманах. – Ереван. : Нжар, 2005. – С. 137–154.
12. Бабенко К. Розвиток конституціоналізму як елемент сучасної правової культури в Україні / К. Бабенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 4. – С. 99–106.
13. Бабенко К. Форми конституційного контролю і гарантії стабільності системи конституційного регулювання в Україні / К. Бабенко // Вісник Конституційного Суду України. – 2010. – № 2. – С. 123–129.
14. Баглай М. В. Уважать и соблюдать Конституцию – главное условие правопорядка / М. В. Баглай // Российский конституционализм: проблемы и решения : материалы Междунар. конф. (Москва, декабрь 1999 г.). – М. : Ин-т гос. и права РАН, 1999. – С. 24–30.
15. Барабаш Ю. Правова політика у сфері прав людини: шляхи підвищення ефективності / Ю. Барабаш // Право України. – 2009. – № 4. – С. 55–61.
16. Барабаш Ю. Г. Конституционный Суд Украины в механизме защиты социальных прав граждан: возможны ли непопулярне реформы? / Ю. Г. Барабаш // Конституционные права и свободы личности в контексте взаимодействия гражданського общества и правового государства : материалы II Междунар. науч.-теор. конф. (Москва, 13–16 апреля 2010 г.). – М. : РАП, 2010. – С. 393–400.
17. Барабаш Ю. Г. Український конституціоналізм як пріоритетний об’єкт наукових досліджень / Ю. Г. Барабаш // Наука конституційного права України: сучасний стан та напрямки розвитку : матеріали виступів учасників «круглого столу», 2009 р., Харків / за ред. А. П. Гетьмана. – Харків : Право, 2009. – С. 93–99.
18. Батурин Ю. М. Социалистическое правовое государство: от идеи к осуществлению (политико-правовой взгляд) / Ю. М. Батурин, Р. З. Лившиц. – М. : Наука, 1989. – 256 с.
19. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем ; [пер. з англ.]. – К. : Вид-во «Україна», 1999. – 554 с.
20. Бігун В. С. Юридична професія та освіта. Досвід США у порівняльній перспективі / Бігун В. С. – К. : Видавнича організація «Юстініан», 2006. – 272 с.
21. Бланкенагель А. Теория и практика конституционного контроля в ФРГ / А. Бланкенагель // Советское государство и право. – 1989. – № 1. – С. 102–109.
22. Бондарь Н. Конституционный Суд России – генератор «живого» (судебного) конституционализма / Н. Бондарь // Право України. – 2010. – № 6. – С. 75–86.
23. Бринцев В. Д. Стандарти правової держави: втілення у національну модель організаційного забезпечення судової влади : [монографія] / Бринцев В. Д. – Харків : Право, 2010. – 464 с.
24. Буткевич В. Фактори негативного впливу на ефективність реалізації прав людини в Україні / В. Буткевич // Право України. – 2009. – № 4. – С. 36–41.
25. Вей С. Принципи конституційної інтерпретації і самообмеження конституційного судді / С. Вей // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 57–59.
26. Венецька О. Проблематика прав людини у відносинах Європейського Союзу з третіми державами / О. Венецька // Право України. – 2010. – № 1. – С. 116–121.
27. Веніславський Ф. Конституційний лад та суспільний ідеал: до питання про базові цінності конституційного ладу України / Ф. Веніславський // Право України. – 2010. – № 2. – С. 120–128.
28. Веніславський Ф. Правове обмеження державної влади – необхідна передумова стабільності конституційного ладу / Ф. Веніславський // Право України. – 2010. – № 6. – С. 108–116.
29. Верланов С. Соціальні права людини і громадянина у практиці Конституційного Суду України: межі захисту / С. Верланов // Право України. – 2010. – № 2. – С. 108–113.
30. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (статей 84, 85, 89, 92, 93, 94, 106, 147, 150, 151 та пункту 6 розділу XV Конституції України)» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 84, 85 та інших Конституції України) вiд 14 березня 2001 р. № 1-в/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 494.
31. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс : [учеб. пособие] / Витрук Н. В. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Норма: ИНФРА-М, 2010. – 592 с.
32. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс : [учеб. пособие для всех вузов] / Витрук Н. В. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 383 с.
33. Вінфрід Хассемер. Конституційне судочинство і політичний процес / Хассемер Вінфрід // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 4. – С. 22–23.
34. Владиченко С. Про перспективи посилення захисту прав людини засобами конституційного правосуддя в Україні / С. Владиченко // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 3. – С. 32–36.
35. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : [учеб. пособие] / Воеводин Л. Д. – М. : Изд-во МГУ, ИНФРА–М–НОРМА, 1997. – 304 с.
36. Гаджиев Г. Инновационный путь развития конституционного права / Г. Гаджиев // Сравнительное конституционное обозрение. – 2010. – № 5 (78). – С. 3–9.
37. Гаджиев Г. А. Цели, задачи и предназначение Конституционного Суда Российской Федерации / Г. А. Гаджиев // Журнал конституционного правосудия. – М. : Юрист, 2008. – № 1. – С. 10–17.
38. Гергелійник В. О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Гергелійник В. О. – К., 1999. – 203 с.
39. Глухарева Л. И. Права человека в современном мире (социально-философские основы и государственно-правовое регулирование) / Глухарева Л. И. – М. : Юристь, 2003. – 304 с.
40. Годованець В. Ф. Конституційне право України : [конспект лекцій] / Годованець В. Ф. – [2-е вид., стереотип.]. – К. : МАУП, 2001. – 216 с.
41. Головін А. С. Захист прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя в рішеннях Конституційного Суду України / Головін А. С. – К. : Логос, 2011. – 307 с.
42. Григор’єв В. А. Європейське моделювання конституційної юстиції в Україні / В. А. Григор’єв // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. – № 4. – С. 34–39.
43. Гюлумян А. Проблеми розвитку конституційного правосуддя у перехідний період / А. Гюлумян // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 83–85.
44. Декларация независимости США от 4 июля 1976 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/S.America/XVIII/1760-1780/Deklac_nezavisim/text.phtml?id=4684. 28.09.2010 р. Заголовок з екрану.
45. Декларация прав человека и гражданина от 26 августа 1789 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/dekl_pravfr.php. 28.09.2010 р. Заголовок з екрану.
46. Дмитрієв А. І. Порівняльне правознавство : [навч. посібник] / А. І. Дмитрієв, А. О. Шепель ; [відп. ред. В. Н. Денисов]. – К. : Юстініан, 2003. – 184 с.
47. Добродумов П. О. Конституціоналізм і політична еліта України: методологічні підходи / П. О. Добродумов // Правовий вісник Української академії банківської справи. – 2009. – № 1. – С. 23–28.
48. Дурденевский В. Н. Послевоенные конституции Запада / Дурденевский В. Н. – Ленинград, 1924. – Вып. І.
49. Євграфов П. Конституційна скарга – складова захисту прав громадян / П. Євграфов // Закон і бізнес. – 2002. – № 36.
50. Загальна теорія держави і права / [за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина]. – Харків : Право, 2002. – 428 с.
51. Загальна теорія держави і права : підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / [за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина]. – Харків : Право, 2009. – 584 с.
52. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3477-15. 17.05.2009 р. Заголовок з екрану.
53. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 13 жовтня 2010 р. № 422/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=422%2F96-%E2%F0. 17.11.2010 р. Заголовок з екрану.
54. Зарубаева Е. Ю. Роль конституции в регулировании действия международных договоров во внутригосударственной сфере: Практика зарубежных государств / Е. Ю. Зарубаева // Сибирский Юридический Вестник. – 2001. – № 2. – С. 16–18.
55. Зейберт Х. Требования, предъявляемые к конституционным жалобам, для принятия их к рассмотрению и механизмы для избежания излишней загруженности суда / Х. Зейберт // Защита основных прав Конституционным Судом : избранные доклады. – Бриони : Изд-во Совета Европы, 1995. – С. 62–74. – (Европейская комиссия за демократию через право).
56. Златопольский Д. Л. Государственное право зарубежных стран Восточной Европы и Азии : [учебник] / Златопольский Д. Л. – М. : Зерцало, 1999. – 306 с.
57. Зорькин В. Философия права: прошлое, настоящее и будуще / В. Зорькин // Сравнительное Конституционное обозрение. – 2010. – № 2 (75). – С. 41–50.
58. Исследование о прямом доступе к конституционному правосудию № 538/2009 : принято на 85 пленарном заседании Венецианской Комиссии (Венеция, 17–18 декабря 2010 г.). –Страсбург, 2011. – 27 января. – CDL-AD (2010) 039rev. – 206 c.
59. Кампо В. Деякі проблеми розвитку конституційної юстиції в Україні / В. Кампо // Право України. – 2010. – № 6. – С. 60–68.
60. Карлассаре Л. Контроль конституционности «косвенным путем» / Л. Карлассаре // Защита основных прав Конституционным Судом : избранные доклады. – Бриони : Изд-во Совета Европы, 1995. – С. 40–61. – (Европейская комиссия за демократию через право).
61. Карпачова Н. Омбудсмен України на захисті прав і свобод людини в умовах глобальної фінансово-економічної кризи / Н. Карпачова // Право України. – 2010. – № 2. – С. 4–17.
62. Каскадо Кастро Х. Л. Права, подлежащие защите путем процедуры подачи конституционной жалобы / Х. Л. Каскадо Кастро // Защита основных прав Конституционным Судом : избранные доклады. – Бриони : Изд-во Совета Европы, 1995. – С. 4–18. – (Европейская комиссия за демократию через право).
63. Кельзен Ганс. Чисте правознавство / Ганс Кельзен ; [пер. з нім. О. Мокровольського]. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
64. Кіліч Х. Проблема тлумачення в конституційній юрисдикції / Х. Кіліч // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 47–48.
65. Клишас А. А. «Прямое ампаро», как один из видов конституционного контроля и конституционного правосудия в Мексике: проблемы доктринального характера / А. А. Клишас // Российский судья. – 2006. – № 6. – С. 12–16.
66. Клишас А. А. Конституционная юстиция в зарубежных странах / Клишас А. А. – М. : Международные отношения, 2004. – 288 с.
67. Клишас А. А. Конституционная юстиция в Мексике. Специфика судопроизводства в рамках «процедуры ампаро» / А. А. Клишас // Право и политика. – 2004. – № 2. – С. 43–57.
68. Ковальчук В. Б. Роль та місце Конституційного Суду України в системі органів державної влади / В. Б. Ковальчук // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 114–126.
69. Козюбра М. Верховенство права: Українські реалії та перспективи / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 3. – С. 6–18.
70. Козюбра М. Попередній конституційний контроль і захист прав людини / М. Козюбра // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 54–59.
71. Козюбра М. Права людини і верховенство права / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 2. – С. 24–35.
72. Колодій А. Громадянське суспільство та правова держава: проблеми і шляхи розбудови / А. Колодій // Право України. – 2010. – № 7. – С. 12–17.
73. Конституции государств Европы : в 3 т. / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : Норма, 2001–2001. –
Т. 1. – 2001. – 824 c.
74. Конституции государств Европы : в 3 т. / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : Норма, 2001–2001. –
Т. 3. – 2001. – 792 c.
75. Конституции зарубежных государств : учеб. пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 1997. – 586 с.
76. Конституции зарубежных государств : учеб. пособие / [сост. В. В. Маклаков]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Изд-во БЕК, 2001. – 592 с.
77. Конституционный контроль в зарубежных странах : учеб. пособие / [отв. ред. В. В. Маклаков]. – М. : Норма, 2007. – 656 с.
78. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : утверждена Чрезвычайным VIII съездом Советов Союза ССР 5 декабря 1936 года (с последующими изменениями и дополнениями) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/cnstl936.htm. 14.02.2011 р. Заголовок з екрану.
79. Конституция и законодательные акты Испании / [под ред. Н. Н. Разумовича]. – М. : Прогресс, 1982. – 325 с.
80. Конституция Российской Федерации : принята на всенародном голосовании 12 декабря 1993 г. (с поправками) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://constitution.garant.ru/.
81. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / [відп. ред. Ю. С. Шемшученко; упоряд. І. О. Кресіна]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
82. Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978.html. 14.02.2011 р. Заголовок з екрану.
83. Конституція (Основний Закон) Української Соціалістичної Радянської Республіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1929.html. 14.02.2011 р. Заголовок з екрану.
84. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
85. Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УHP) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0002300-18&р=1297804506954878. 25.11.2010 p. Заголовок з екрану.
86. Копєйчиков В. В. Теоретичні і практичні питання тлумачення Конституції / В. В. Копєйчиков // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 7. – С. 61–68.
87. Костицький М. Правові проблеми судового захисту прав людини і громадянина в Конституційному Суді України / М. Костицький, В. Годованець // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 53–65.
88. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. посібник] / Кравченко В. В. – К. : Атіка, 2000. – 320 с.
89. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. посібник] / Кравченко В. В. – [4-те вид., виправл. та доп.]. – К. : Атіка, 2007. – 568 с.
90. Ламблет Д. Противоречие между советской и американской доктринами прав человека: Примирение путем перестройки и прагматизма / Д. Ламблет // Журнал Бостонского Университета международного права, 1989. – С. 61–62.
91. Лемак В. Конституційне правосуддя в державах Центральної Європи: досвід для України / В. Лемак // Право України. – 2010. – № 6. – С. 54–59.
92. Ленкович Б. Собственность, свобода, безопасность / Б. Ленкович // Конституционное правосудие в новом тысячелетии : междунар. альманах. – Ереван : Нжар, 2008. – С. 168–180.
93. Лисенков С. Л. Конституція України : [матеріали до вивчення] / Лисенков С. Л. – К. : Либідь, 1997. – 160 с.
94. Литвинов О. М. Філософія права Павла Новгородцева: суспільний ідеал – право – держава : [монографія] / Литвинов О. М. – Луганськ : Луганський держ. ун-т внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка, 2009. – 400 с.
95. Лімбах Ю. Федеральний Конституційний Суд як політичний фактор влади / Ю. Лімбах ; [пер. нім.]. – К. : Гумбольдт форум, 1996. – 324 с. – (Німецький фонд міжнародного співробітництва = «Humbolt forum recht»).
96. Лобода Ю. П. Правова традиція українського народу (феномен та об’єкт загальнотеоретичного дискусу) / Лобода Ю. П. – Львів : Світ, 2009. – 280 с.
97. Лотюк О. С. Правова охорона конституції в зарубіжних країнах / О. С. Лотюк // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Правознавство. – Чернівці : Рута, 2007. – Вип. 375. – С. 42–46.
98. Луцький М. І. Європейські стандарти у галузі прав людини: сучасний стан та перспективи розвитку українського законодавства / М. І. Луцький // Науково-інформаційний вісник. – 2010. – № 1. – С. 20–25.
99. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер ; [пер. с франц.]. – М. : Изд. Группа «Прогресс» – «Универс», 1993. – 384 с.
100. Маклаков В. В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть : [учебник для студ. юрид. вузов и фак.] / Маклаков В. В. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 896 с.
101. Максимов С. Про концепт «правове суспільство» / С. Максимов // Право України. – 2010. – № 7. – С. 82–87.
102. Малишев Б. В. Принцип панування права (the rule of law) у праці Альберта Дайсі «Вступ до вивчення конституційного права» / Б. В. Малишев // Проблеми філософії права. – 2008–2010. – Т. VI–VII. – С. 118–123.
103. Мартиненко П. Конституційний захист основних прав: аналіз проблем, пов’язаних з реалізацією прав і свобод в Україні / П. Мартиненко // Юридична газета. – 2010. – № 10 (232). – 9 березня. – С. 10–11.
104. Мартиненко П. Місце і роль Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року в конституційно-правовому механізмі України / П. Мартиненко // Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку : матеріали Наук.-практ. конф., 18–19 жовт. 2001 р., Київ / упоряд.: Г. Сурначова, Ш. Шевляк. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 116–127.
105. Мартиненко П. Страта і право кожного на повагу його гідності / П. Мартиненко // Українське право. – 2001. – № 1 (14). – С. 20–31.
106. Мартиненко П. Ф. Загальна декларація прав людини: природа, спосіб дії / П. Ф. Мартиненко // Права людини і правова держава. До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини. – Харків : Нац. юрид. акад. України, 1998. – С. 49–53.
107. Медведчук В. Роль Конституційного Суду в побудові основ правової держави в Україні / В. Медведчук // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 50–53.
108. Медушевский А. Н. Демократия и авторитаризм: Российский конституционализм в сравнительной перспективе / Медушевский А. Н. – М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1997. – 650 с.
109. Мироненко О. Від «праведного автономізму» до виникнення ідеї конституційного суду (межа ХІХ–ХХ століть) / О. Мироненко // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 1. – С. 86–99.
110. Мироненко О. Народження української юридичної науки і перші вітчизняні доктрини судової конституційної юрисдикції (друга половина ХІХ століття) / О. Мироненко // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 97–111.
111. Мироненко О. М. Про деякі загальні підходи до поняття «конституційна юстиція» і предмета її історії / О. М. Мироненко // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – № 4. – С. 46–61.
112. Мішина Н. Принципи українського конституціоналізму (на матеріалах конституційного реформування місцевого самоврядування) / Н. Мішина // Юридична Україна. – 2009. – № 3. – С. 21–25.
113. Наливайко Т. В. Права і свободи в Україні: конституційно-правовий механізм захисту / Т. В. Наливайко // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 2. – С. 49–55.
114. Нерсесянц В. С. Основные признаки, цели и особенности концепции советского правового государства / В. С. Нерсесянц // Социалистическое правовое государство: концепции и пути реализации. – М. : Наука, 1989. – С. 37–41.
115. Нерсесянц В. С. Права и свободы человека как фактор общеевропейского сотрудничества и интеграции / В. С. Нерсесянц // Права человека и политическое реформирование (юридические, этические, социально-психологические аспекты) / [отв. ред. Е. А. Лукашева]. – М. : ИГП РАН, 1997. – С. 5–36.
116. Николаева Т. А. Процедура ампаро в Испании / Т. А. Николаева // Журнал конституционного правосудия. – 2008. – № 3. – С. 30–34.
117. Нудель М. А. Конституционный контроль в капиталистических странах / Нудель М. А. – М. : Юридическая литература, 1968. – 233 с.
118. Общая теория прав человека / [рук. автор. кол. и отв. ред. Е. А. Лукашова]. – М. : Изд-во НОРМА, 1996. – 520 с.
119. Окрема думка судді Конституційного Суду України Лилака Д. Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту «б» підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати) // Вісник Конституційного Суду України. – 2008. – № 6. – С. 41–43.
120. Оніщенко Н. Захист прав і свобод людини в Україні / Н. Оніщенко // Право України. – 2009. – № 4. – С. 47–54.
121. Оніщук М. Проблеми забезпечення прав людини в Україні: від загальної декларації прав людини – до сьогодення / М. Оніщук // Право України. – 2009. – № 4. – С. 29–35.
122. Орзіх М. П. Український конституціоналізм як політико-правова система: проблеми і тенденції розвитку [Електронний ресурс] / М. П. Орзіх. – Режим доступу :
http://www.edportal.org.ua/books/Conference_2005/Orzikh_Krusyan.pdf.
123. Пейн Т. Права людини / Т. Пейн ; [пер. з англ. І. Савчака]. – Львів : Літопис, 2000. – 288 с.
124. Переш І. Є. Інститут конституційного контролю в Чехословаччині, Чехії і Словаччині: історико-правове дослідження (1918–2000 рр.) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Переш І. Є. – Ужгород, 2004. – 203 с.
125. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : [підручник] / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; [за заг. ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Наукова думка; Прецедент, 2006. – 344 с.
126. Портнов А. Зміст конституційної юрисдикції: наукові погляди та їх відтворення у законодавстві / А. Портнов // Право України. – 2008. – № 5. – С. 9–13.
127. Портнов А. Історико-правові джерела виникнення конституційного судочинства [Електронний ресурс] / А. Портнов. – Режим доступу :
http://www.viche.info/joumal/872/. 14.02.2011 р. Заголовок з екрану.
128. Проблеми сучасного українського конституціоналізму : зб. наук. праць. На пошану першого Голови Конституційного Суду України, проф. Леоніда Юзькова / [заг. ред.: А. Стрижака, В. Тація ; упоряд.: В. Бринцев, В. Кампо, П. Стецюк]. – К. : Логос, 2008. – 352 с.
129. Проблеми та перспективи запровадження індивідуальної конституційної скарги в Україні : [монографія] / О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш, С. Г. Серьогіна, І. І. Бодрова. – К. : Атіка-Н, 2010. – 108 с.
130. Провізіон Т. О. Конституційна юстиція в Україні: до визначення змісту поняття / Т. О. Провізіон // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – Вип. 47. – С. 198–204.
131. Проект Закону України «Про всеукраїнський референдум» (реєстр. № 6278), поданий народним депутатом України Шпеновим Д. Ю. від 6 квітня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_04_06/JF4UE00A.html
132. Пуделька Йорг. Конституционная жалоба с учетом немецкой и французкой модели /