ДЕНІСОВА Людмила Леонтіївна. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ДЕНІСОВА Людмила Леонтіївна. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В УКРАЇНІ"

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ДЕНІСОВА ЛЮДМИЛА ЛЕОНТІЇВНА
Прим. № ____
УДК 349.22
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В УКРАЇНІ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Іншин Микола Іванович
Сєвєродонецьк – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...13
РОЗДІЛ 1 ПРАВОВІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ……………………………………………………..21
1.1 Роль та особливості соціального забезпечення працівників поліції у
сучасних умовах…………………………………………………………………21
1.2 Правове регулювання соціального забезпечення працівників поліції…...39
1.3 Порівняльно-правовий аналіз правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції та міліції……………………………………48
Висновки до Розділу 1………………………………………………………….71
РОЗДІЛ 2 ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ ТА ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ………………………………73
2.1 Система принципів соціального забезпечення працівників поліції……...73
2.2 Класифікація функцій соціального забезпечення працівників поліції…..94
2.3 Гарантії соціального забезпечення працівників поліції…………………113
Висновки до Розділу 2………………………………………………….……..135
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ………..139
3.1 Проблеми та шляхи удосконалення правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції………………………………….…………..139
3.2 Зарубіжний досвід правового регулювання соціального забезпечення
працівників поліції: шляхи запозичення в Україну…………….……………155
Висновки до Розділу 3………………………………………….……………..183
ВИСНОВКИ………………………………………….………………………...187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......192
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...212
13
ВСТУП
Актуальність теми. Здійснювана реформа правоохоронних органів,
яка включає переформатування міліції в Національну поліцію України як
концептуально нову структуру у системі органів внутрішніх справ,
спрямована на утворення сучасного та ефективного органу з визначеними
функціями та завданнями. Фахівці та науковці у сфері права вже давно
довели, що ефективність функціонування елементів державного апарату
знаходиться у кореляційній взаємообумовленості із соціальним
забезпеченням їхніх працівників.
Трансформації у державно-правовій системі української держави
свідчать про необхідність комплексного дослідження проблемних аспектів та
напрямів оптимізації правового регулювання соціального забезпечення
працівників поліції. Передусім кожен поліцейський – людина, на яку
покладений найвищий обов’язок, а саме захист прав та інтересів громадян.
Досить часто при виконанні своїх службових обов’язків поліцейські
ризикують своїм здоров’ям та життям. Тому важливим є створення надійної
моделі правового регулювання соціального забезпечення працівників поліції.
Реалізація чинного Закону України «Про Національну поліцію» не є
справжньою гарантією для повноцінного правового регулювання соціального
забезпечення поліцейських та носить здебільшого декларативний характер.
Однозначно вирішення проблемних питань правового регулювання
соціального забезпечення поліцейських ускладнюється низкою соціальних,
фінансових, політичних та економічних чинників, але доктринальний пошук
компромісів та шляхів вдосконалення дасть змогу реалізувати ідеї
законодавця, що закладені в основі правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції, а саме у Конституції України та Законі
України «Про Національну поліцію».
14
Актуальність теми дослідження полягає у необхідності всебічного та
ґрунтовного аналізу правового регулювання соціального забезпечення
працівників поліції в умовах євроінтеграції України.
Розробкою теоретико-практичних аспектів правового регулювання
соціального забезпечення працівників поліції тією чи іншою мірою
займалися різні вчені, зокрема: В.М. Андріїв, М.Г. Александров,
Н.Б. Болотіна, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов,
С.В. Вишновецька, М.В. Вітрук, Л.Д. Воєводін, К.М. Гусов,
В.С. Гуславський, Т.А. Занфірова, М.І. Іншин, Є.В. Краснов,
В.В. Криворучко, К.Ю. Мельник, Н.О. Мельничук, М.В. Молодцов,
В.М. Лєбєдєв, С.С. Лукаш, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова,
П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, В.Г. Ротань,
О.В. Смирнов, О.В. Тищещекно, В.М. Хропанюк, Н.М. Хуторян,
Г.І. Чанишева, О.В. Черкасов, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та деякі інші.
Потрібно відзначити, що наявні теоретичні дослідження щодо аналізу
соціального забезпечення працівників поліції є неповними, оскільки, поперше, не є комплексними та досліджують лише окремі аспекти їхнього
трудо-правового статусу, а по-друге, стосуються аналізу соціального
забезпечення працівників міліції, що сьогодні вже є ліквідованою.
Проблематика правового регулювання соціального забезпечення
працівників поліції в Україні комплексно досліджується вперше.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана у Східноукраїнському національному
університеті імені Володимира Даля відповідно до теми кафедри
правознавства юридичного факультету «Проблеми розвитку вітчизняного
законодавства та імплементації в Україні норм міжнародного та
європейського права», затвердженої на період з 01 січня 2013 року до 31
грудня 2016 року, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–
2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії
правових наук України від 24 вересня 2010 pоку № 14, Переліку
15
перспективних напрямів кандидатських та докторських дисертацій за
юридичними спеціальностями, затвердженого постановою Президії
Національної академії правових наук України від 18 жовтня 2013 pоку
№ 86/11.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
розробка теоретико-практичних пропозицій та рекомендацій щодо вирішення
проблем правового регулювання соціального забезпечення працівників
поліції в Україні.
Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно насамперед
виконати такі завдання:
 охарактеризувати сутність соціального забезпечення працівників
поліції;
 встановити специфіку правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції;
 визначити спільні та відмінні риси правового регулювання
соціального забезпечення працівників поліції та міліції;
 розкрити систему принципів соціального забезпечення працівників
поліції;
 вивести авторську класифікацію функцій та гарантій соціального
забезпечення працівників поліції;
 конкретизувати проблеми правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції та надати пропозиції щодо їх вирішення;
 виокремити шляхи вирішення зарубіжного досвіду правового
регулювання соціального забезпечення працівників поліції.
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин щодо здійснення
трудової діяльності працівниками поліції.
Предметом дослідження є правове регулювання соціального
забезпечення працівників поліції в Україні.
Методи дослідження. Наукове дослідження побудовано на
застосуванні загального системно-структурного методу, основні елементи
16
якого забезпечили високий ефект побудови моделей розв’язання
поставлених задач. В основі системи методології наукового аналізу
правового регулювання соціального забезпечення працівників поліції лежать
такі методи: 1) діалектичний метод – дає змогу досліджувати внутрішню
сутність речей у процесі їх розвитку, а також внутрішніх та зовнішніх
суперечностей, зокрема за допомогою цього методу проаналізовано правову
природу трудової діяльності працівників поліції та сучасний стан правового
регулювання соціального забезпечення працівників поліції (підрозділи 1.1–
1.3); 2) системний метод – дозволив здійснити повне та об’єктивне
дослідження відповідного конкретно окресленого предмета, зокрема дав
змогу дослідити принципи, функції та гарантії соціального забезпечення
працівників поліції (підрозділи 2.1–2.3); 3) логічні методи і прийоми –
дедукція, індукція, аналогія, аналіз, синтез простежуються упродовж
здійснення всього наукового аналізу. Застосування структурно-логічного
методу та моделювання дозволили виділити проблеми та шляхи їх вирішення
у сфері правового регулювання соціального забезпечення працівників поліції,
а також надати пропозиції щодо застосування позитивного зарубіжного
досвіду в окресленій сфері в Україні (підрозділи 3.1, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертація є першою спробою комплексно з використанням сучасних методів
пізнання, з урахуванням новітніх досягнень науки трудового права дослідити
правове регулювання соціального забезпечення працівників поліції в Україні.
За результатами дисертаційного дослідження сформульовано авторські
основні положення, що виносяться на захист і містять елементи наукової
новизни. Основними з них є такі:
вперше:
 розкрито сутність поняття системи принципів соціального
забезпечення працівників поліції, під яким необхідно розуміти відносно
відокремлену взаємопов’язану сукупність керівних основоположних ідей,
засад та орієнтирів, що поширюють свій регулятивний як нормативний, так і
17
ненормативний вплив на структуру та реалізацію положень законодавства,
інших правових актів, що визначають основи, модель та структуру
здійснення соціального забезпечення працівників поліції; ця сукупність існує
автономно від положень законодавства та характеризується відносною
стабільністю порівняно з усією сукупністю правових норм, а також визначає
ті основні стандарти соціального забезпечення та основоположні засади, які
повинні бути збережені за умови змін законодавства у цій сфері, тобто
визначають належні межі такого забезпечення в поліції;
 визначено перелік проблемних питань правового регулювання
соціального забезпечення працівників поліції, до яких віднесено такі:
неможливість упорядкованого правового регулювання питання грошового
забезпечення поліцейських у зв’язку з відсутністю законодавчого
закріплення порядку Кабінету Міністрів України щодо виплати грошового
забезпечення поліцейським; неврахування при призначенні розміру
грошового забезпечення для поліцейських та їхніх сімей факту виконання
поліцейським своїх службових обов’язків; недостатня кількість бюджетних
асигнувань для отримання поліцейськими кваліфікованої медичної допомоги;
неурегульованість питання щодо обов’язкового медичного страхування для
всіх категорій поліцейських; застарілість норм чинного Житлового кодексу
України та спеціальних законів, які врегульовують окремі категорії житлових
питань, зокрема щодо поліцейських в Україні; відсутність конкретизованої
норми, на основі якої здійснюється правове регулювання житлового
забезпечення поліцейських в Україні та надання відповідного житлового
приміщення; недостатність бюджетних асигнувань з боку української
держави для визнання поліцейських такими, що потребують покращення
житлових умов; неузгодженість нормативно-правового регулювання
житлового забезпечення поліцейських, зважаючи на те, що регулювання
здійснюються тими самими нормами, що стосуються міліції в Україні;
розбіжності щодо визначення кола осіб, які мають право на призначення та
отримання такої соціальної виплати, зокрема це стосується правил, різних
18
нормативно-правових актів, а саме Сімейного кодексу України та Закону
України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та
деяких інших осіб»;
 запропоновано перелік шляхів вирішення проблемних питань у
сфері соціального забезпечення працівників поліції, серед яких такі:
здійснення систематизації різних нормативно-правових актів у логічно
узгоджений нормативно-правовий акт у сфері виплат одноразової грошової
допомоги працівникам поліції; прийняття та затвердження «Інструкції про
порядок загальнообов’язкового медичного страхування працівників поліції в
Україні»; прийняття порядку визначення категорій поліцейських, що
потребують поліпшення житлових умов та порядку надання житла, житлових
субсидій для поліцейських та їхніх сімей; прийняття порядку надання
житлових приміщень поліцейським у гуртожитках та службових житлових
приміщеннях;
удосконалено:
 характеристику принципів соціального забезпечення працівників
поліції, якими названо такі: 1) співрозмірність високого рівня соціального
забезпечення з ризиками праці поліцейських; 2) обумовленість здійснення
соціального забезпечення поліцейських з виникненням встановлених
законодавством обставин; 3) турбота про сім’ї працівників поліції;
4) забезпечення економічної мотивації праці поліцейських;
 розуміння основних гарантій соціального забезпечення працівників
поліції, якими є такі: 1) гарантії стабільності законодавства у сфері
соціального забезпечення працівників поліції; 2) гарантії судового та
юрисдикційного захисту прав на соціальне забезпечення працівників поліції;
3) гарантії отримання спеціальних виплат особисто чи членами сім’ї у разі
настання випадків, пов’язаних з ушкодженням здоров’я або ж смертю;
4) соціально-забезпечувальні гарантії, пов’язані з житловими правами,
правом на медичне обслуговування, тощо; 5) гарантії фактичного
19
забезпечення належного матеріального становища та соціального статусу як
для працівників поліції особисто, так і для їхніх сімей;
дістали подальшого розвитку:
 трактування змісту функцій соціального забезпечення працівників
поліції, до яких за критерієм змістовної спрямованості віднесено такі:
а) функції компенсаційного характеру; б) функції накопичувального
характеру; в) функції страхового характеру; г) функції додаткового
економічно-стимулюючого характеру;
 науково-теоретичне обґрунтування, що гарантії соціального
забезпечення працівників поліції – передумови, умови та юридичні засоби та
механізми, які спрямовані на забезпечення якнайповнішої реалізації
положень законодавства, яким регулюються соціально-забезпечувальні
правовідносини за участю працівників поліції, зокрема встановлені
суб’єктивні права, свободи та законні інтереси поліцейських, членів їхніх
сімей, а також забезпечується неухильне дотримання обов’язків держави та
інших суб’єктів щодо соціального забезпечення цієї категорії службовців,
встановлюються ефективні механізми захисту та поновлення відповідних
порушених суб’єктивних прав, свобод чи законних інтересів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальших загальних і спеціальних
наукових досліджень теоретичних та практичних проблем правового
регулювання соціального забезпечення працівників поліції в Україні;
– у правотворчості – при перегляді та вдосконаленні положень
чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з
військової служби, та деяких інших осіб», а також Закону України «Про
Національну поліцію»;
– у правозастосовній діяльності – результати дослідження
сприятимуть вдосконаленню практики застосування норм чинного
20
законодавства щодо правового регулювання соціального забезпечення
працівників поліції в Україні;
– у навчальному процесі – тези, положення, висновки, пропозиції,
зроблені в дисертації, можуть бути використані під час наукових
конференцій та диспутів, у процесі вивчення таких наукових дисциплін, як
«Право соціального забезпечення», «Трудове право» у вищих юридичних
закладах освіти, при підготовці лекційних та семінарських занять, у науководослідній роботі студентів, слухачів та курсантів, при розробці методичних
рекомендацій, у процесі підготовки робочих програм та планів, підручників,
навчальної та прикладної літератури.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях кафедри правознавства Східноукраїнського
національного університету імені Володимира Даля, а також були
оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних конференціях: «Пріоритетні
проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи вдосконалення»
(м. Київ, 18–19 червня 2015 р.), «Актуальні проблеми сучасного
правознавства» (м. Київ, 28–29 січня 2016 р.), «Проблеми теорії права і
практики правореалізації на шляху України до ЄС» (м. Київ, 25–26 лютого
2016 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у п’ятьох статтях, опублікованих у наукових
фахових виданнях України, одній статті – у науковому виданні іншої
держави, а також у трьох тезах доповідей і повідомлень на науковопрактичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й
нове вирішення наукового завдання, яке полягало в тому, щоб на підставі
вивчення загальновизнаних міжнародних стандартів, чинного
національного й зарубіжного законодавства розкрити особливості правового
регулювання соціального забезпечення працівників поліції. За результатами
дослідження сформульовано нижченаведені основні висновки.
1. Сутність соціального забезпечення працівників поліції розкрито
через систему загальних особливостей, до яких належать такі: 1)
зосередження в єдиному законодавчому акті, а саме у розділі ІХ «Соціальний
захист поліцейських» Закону України «Про Національну поліцію»,
комплексу різних форм їх соціального захисту; 2) безперервність; 3)
компенсаційно-гарантійна ознака; 4) законодавче закріплення права таких
осіб на професійні об’єднання; 5) системність.
2. Спеціальними ознаками правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції названо: 1) гарантування працівникам
поліції та членам їхніх сімей надання комплексних медичних послуг на
засадах альтернативності (варіативності); 2) пільгове житлове забезпечення
працівників поліції, яке не характерне для працівників інших сфер трудової
діяльності; 3) спеціальний механізм пенсійного забезпечення та виплати
одноразової матеріальної допомоги; 4) надання дітям працівників поліції
соціальних пільг у сфері освіти.
3. До спільних ознак соціального забезпечення працівників поліції і
міліції належать такі: 1) комбінований (імперативно-диспозитивний) метод
правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення таких
працівників; 2) соціальний характер забезпечувального механізму;
3) диференціація умов і норм соціального забезпечення; 4) системність
соціального забезпечення; 5) наявність прогалин у правовій регламентації
соціального захисту цих працівників; 6) відсутність достатніх
188
конституційних гарантій захисту їхніх трудових та соціально-економічних
прав; 7) плюралізм джерел фінансування соціального забезпечення
працівників правоохоронних органів.
Щодо загального переліку відмінних ознак соціального забезпечення
працівників поліції та міліції резюмовано, що розбіжність між ними існує за:
1) системністю викладу нормативного матеріалу в регуляторному акті з
питань соціального захисту таких працівників; 2) комплексом видів їх
соціального забезпечення; 3) змістом трудових та соціальнозабезпечувальних гарантій їхньої праці; 4) механізмом надання соціальної
допомоги зазначеним працівникам.
4. Система принципів соціального забезпечення працівників поліції за
структурою складається з таких видів принципів: 1) загально-правові
принципи права (верховенства права, законності, неупередженості, гарантій
захисту тощо); 2) міжгалузеві принципи права (поєднання публічних та
приватних інтересів, економічної обґрунтованості, соціальної справедливості
тощо); 3) галузеві принципи трудового права та соціального забезпечення
(соціального захисту у разі безробіття, втрати працездатності, у старості;
рівноправності; захисту трудових та соціально-забезпечувальних прав
профспілками; диференціації умов соціального забезпечення тощо);
4) спеціальні принципи соціального забезпечення працівників поліції
(співрозмірність високого рівня соціального забезпечення з ризиками праці
поліцейських; обумовленість здійснення соціального забезпечення
поліцейських з виникненням встановлених законодавством обставин;
турбота про сім’ї працівників поліції; забезпечення економічної мотивації
працівників поліції).
5. До функцій соціального забезпечення працівників поліції за
критерієм змістовної спрямованості віднесено такі: а) функції
компенсаційного характеру; б) функції накопичувального характеру; в)
функції страхового характеру; г) функції додаткового економічностимулюючого характеру.
189
Основними гарантіями соціального забезпечення працівників поліції
є: 1) гарантії стабільності законодавства у сфері соціального забезпечення
працівників поліції; 2) гарантії судового та юрисдикційного захисту прав на
соціальне забезпечення працівників поліції; 3) гарантії отримання
спеціальних виплат особисто чи членами сім’ї у разі настання випадків,
пов’язаних з ушкодженням здоров’я або ж смертю; 4) соціальнозабезпечувальні гарантії, пов’язані з житловими правами, правом на
медичне обслуговування, тощо; 5) гарантії фактичного забезпечення
належного матеріального становища та соціального статусу як для
працівників поліції особисто, так і для їхніх сімей.
6. До проблемних питань правового регулювання соціального
забезпечення працівників поліції віднесено такі: неможливість
упорядкованого правового регулювання питання грошового забезпечення
поліцейських у зв’язку з відсутністю законодавчого закріплення порядку
Кабінету Міністрів України щодо виплати грошового забезпечення
поліцейським; неврахування при призначенні розміру грошового
забезпечення для поліцейських та їхніх сімей факту виконання
поліцейським своїх службових обов’язків; недостатня кількість бюджетних
асигнувань для отримання поліцейськими кваліфікованої медичної
допомоги; неурегульованість питання щодо обов’язкового медичного
страхування для всіх категорій поліцейських; застарілість норм чинного
Житлового кодексу України та спеціальних законів, які врегульовують
окремі категорії житлових питань, зокрема щодо поліцейських в Україні;
відсутність конкретизованої норми, на основі якої здійснюється правове
регулювання житлового забезпеченням поліцейських в Україні та надання
відповідного житлового приміщення; недостатність бюджетних асигнувань
з боку української держави для визнання поліцейських такими, що
потребують покращення житлових умов; неузгодженість нормативноправового регулювання житлового забезпечення поліцейських, зважаючи
на те, що регулювання здійснюються тими самими нормами, що
190
стосуються міліції в Україні; розбіжності щодо визначення кола осіб, які
мають право на призначення та отримання такої соціальної виплати,
зокрема це стосується правил, різних нормативно-правових актів, а саме
Сімейного кодексу України та Закону України «Про пенсійне забезпечення
осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Запропоновано такі шляхи вирішення проблемних питань у сфері
правового забезпечення працівників поліції: здійснення систематизації
різних нормативно-правових актів у логічно узгоджений нормативноправовий акт у сфері виплат одноразової грошової допомоги працівникам
поліції; прийняття та затвердження Інструкції про порядок
загальнообов’язкового медичного страхування працівників поліції в Україні;
прийняття порядку визначення категорій поліцейських, що потребують
поліпшення житлових умов, та порядку надання житла, житлових субсидій
для поліцейських та їхніх сімей; прийняття порядку надання житлових
приміщень поліцейським у гуртожитках та службових житлових
приміщеннях.
7. Виходячи з позитивного зарубіжного досвіду правового
регулювання соціального забезпечення працівників поліції, напрямами
запозичення в Україну названо такі: зміни до Закону України «Про
Національну поліцію»: 1) додати до статті 96 норму такого змісту: «Окрім
того, співробітникам поліції повинні передбачатись додаткові виплати у
зв’язку з переїздом, транспортуванням побутової техніки та наданням
сімейної допомоги, якщо це необхідно» (досвід Литовської республіки); 2)
статтю 94 доповнити таким змістом: «Додаткова винагорода може
виплачуватись працівнику поліції, що здійснює інструктаж курсантів
поліції в їх практичній підготовці, в сумі, що дорівнює не менше 5
відсоткам окладу від розміру заробітної плати співробітника поліції»
(досвід Естонії); 3) доповнити статтю 96 таким змістом: «У тому числі,
співробітники поліції мають право на першочергове придбання квитків на
всі види транспортних засобів та користування готелем» (досвід
191
Азербайджану); 4) доповнити статтю 97 таким пунктом: «Поліцейський,
який не застрахований, має право на окрему компенсацію, на додаток до
права на пенсію по інвалідності в разі травми при виконанні службових
обов’язків, в результаті якої це призвело до смерті поліцейського, або до
втрати працездатності» (досвід Словенії); 5) доповнити дев’ятий розділ
статтею, яка б регулювала можливість виплати працівникам поліції
ювілейних нагород за вислугу років, та викласти її у такій редакції:
«Працівникам поліції можуть бути надані нагороди за особливі досягнення
в службі та нарахування ювілейних нагород за вислугу років у розмірах,
передбачених видатками державного бюджету на відповідний рік» (досвід
Польщі); 6) розширити статтю 92 цим змістом: «Надання можливості
поліцейському, якого тимчасово перевели на службу від його місця
проживання, права отримання до семи днів оплачуваної відпустки для
відвідування його сім’ї упродовж кожних трьох місяців і відшкодування
витрат на відрядження для цих візитів» (досвід Хорватії).