ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ВЛАСЕНКО Юлія Леонідівна

УДК 349.6

ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Спеціальність: 12. 00. 06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Балюк Галина Іванівна
доктор юридичних наук,
професор,член-кореспондент
АпрН України

Київ - 2009

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП ……………………………………………………………………………..... 3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВ-
СТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ……… 14
1.1. Теоретичні основи сутності оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки……………........................................ 14
1.2. Особливості юридичної природи забезпечення екологічної безпеки щодо оптимізації законодавства України у зазначеній сфері ……………...... 44
1.3. Аналіз стану законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки як необхідна умова його оптимізації ………………………………... 72
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….... 100

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА
УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ…….............. 104
2.1 Систематизація та кодифікація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки як напрями його оптимізації................... 104
2.2 Гармонізація та адаптація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки як напрями його оптимізації …………………….......... 121
2.3 Основні концептуальні засади розробки оптимальної моделі законо-
давства України у сфері забезпечення екологічної безпеки …...................... 141
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….... 170

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….... 173

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….... 179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………... 209

ВСТУП

Розвиток цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з природою. Сьогодні перед людством стоїть ряд важливих глобальних проблем, викликаних дією антропогенних факторів, які вимагають термінового вирішення. Враховуючи, що екологічні проблеми мають спільний для всіх країн характер, винятковою особливістю України є те, що екологічно гострі локальні проблеми нашої держави постійно поглиблюються і наближаються до рівня глобальної екологічної катастрофи. Так, щорічний об’єм шкідливих речовин, що припадає на 1 кв. км площі України в 6,5 разів вищий ніж у країнах Європи, а рівень забруднення повітря в містах у 150 разів перевищує такий рівень над океаном. Загалом в Україні за рік лише стаціонарними джерелами забруднення викидається понад 7,3 млн. тонн шкідливих речовин [235, с. 438]. Це не може не позначитись на екологічній безпеці людини, конституційне право якої на життя та здоров’я у безпечному навколишньому середовищі є однією з найбільших цінностей. Тому стабільність економічного розвитку не повинна відбуватись за рахунок руйнування довкілля, а ідейним постулатом має стати філософія збереження біосфери планети.
Актуальність теми дослідження. Сучасні масштаби природно-техногенних загроз національній безпеці України потребують застосування адекватних заходів з боку держави при проведенні виваженої національної екологічної політики. Важливим фактором успішної реалізації екологічної стратегії розвитку країни є створення оптимального законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки як основи якісного врегулювання суспільних відносин у даній сфері.
Разом з тим, залишаються недостатньо вивченими питання комплексного, системного підходу до теоретико-правових засад сутності екологічної безпеки, особливостей формування законодавчої бази її забезпечення та наукового обґрунтування необхідності й можливості розробки оптимального законодавства у зазначеній сфері.
Це обумовило необхідність проведення глибокого аналізу сучасного стану вітчизняного законодавства та міжнародної нормативно-правової бази у сфері забезпечення екологічної безпеки, розробки на його основі методологічних та науково-практичних рекомендацій щодо формування нового типу взаємин суспільства і природи. За результатами аналізу можливо сформувати найбільш досконалі правові моделі поведінки суб’єктів у сфері безпечного природокористування, збереження і відновлення складових екосистеми. Теорія оптимізації потребує широкого використання традиційних правових методів і моделювання еколого-правових процесів на базі системних підходів до створення якісного, дієвого законодавства з метою визначення закономірностей та перспектив розвитку законодавчої бази у цій сфері, що є важливими і актуальними напрямами наукової роботи.
Теоретико-методологічне та практичне значення проблеми, її актуальність, але недостатня науково-аналітична розробка обумовили вибір теми дисертації, логіко-структурну побудову роботи, мету, завдання, методи та об'єкт дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри трудового, земельного і екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках державної цільової комплексної програми «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне науково-правове вивчення особливостей законодавчого забезпечення екологічної безпеки в Україні в умовах кризових явищ, обґрунтування пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення регламентації суспільних відносин у цій сфері, обґрунтування положень оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки на базі комплексного системного аналізу теоретико-прикладних засад її правового регулювання та розробка методологічних основ правових оптимізаційних моделей у контексті сталого розвитку.
Відповідно до зазначеної мети поставлені такі завдання: 1) вивчити сутність та зміст поняття „оптимізація” та адаптувати його відповідно до законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки; 2) визначити основні еколого-правові категорії оптимізації: об’єкт та суб’єкти, критерії, принципи, особливості, риси, умови, форми; 3) провести аналіз законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, виявити основні тенденції його розвитку, здійснити науково-правову оцінку стану нормотворчості та правореалізації в цій сфері з метою напрацювання пропозицій щодо оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки; 4) дати теоретичне обґрунтування системного комплексного підходу в питаннях правового регулювання забезпечення екологічної безпеки як головної передумови оптимізації законодавства в цій сфері; 5) унести пропозиції щодо кодифікації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки з метою ефективної й оптимальної реалізації його засад; 6) проаналізувати основні положення міжнародно-правових норм у сфері забезпечення екологічної безпеки та запропонувати основні напрями їх імплементації в національне законодавство України з метою його оптимізації; 7) запропонувати основні концептуальні підходи до моделювання законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки з метою його оптимізації; 8) дослідити та запропонувати основні форми оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки з визначенням критеріїв та обмежень при побудові еколого-правових моделей.
Об’єктом дослідження є законодавство України, яке регулює суспільні відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Предметом дослідження є концептуальні засади оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний комплексний підхід до проблем оптимізації та розробки оптимального законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки. Предмет, метод і завдання роботи зумовили використання загальнонаукового підходу, як діалектичного методу, що передбачає вивчення правових явищ в їх динаміці та постійному розвитку і створює підґрунтя для аналізу процесу оптимізації законодавства з урахуванням сутності та особливостей сфери забезпечення екологічної безпеки. Історичний метод дозволив дослідити виникнення, формування та розвиток законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки у часовому вимірі.
Застосування системного методу обумовлено комплексним підходом до вивчення такого складного та багато аспектного явища як оптимізація, він дозволяє визначити вплив її складових на сутність законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки. Структурно-функціональний метод використовувався, зокрема, для аналізу структури законодавства, його нормотворчості та правореалізації. За допомогою формально-логічного методу було сформульовано основні поняття на основі наукових дискусій та розкрито протиріччя у підходах до розуміння їхньої сутності. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі вітчизняного законодавства та рівня його гармонізації й адаптації до міжнародного та європейського законодавства в сфері забезпечення екологічної безпеки.
Оскільки процес оптимізації передбачає широке впровадження моделювання, то для аналізу впливу різних факторів на мету законодавства застосовано кореляційні моделі, а запропоновані моделі оптимального законодавства передбачають використання оптимізаційних та статистичних методів.
Науково-теоретичну базу дослідження склали праці вітчизняних правознавців: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, В.Д. Басая, А.П. Гетьмана, Т.Г. Ковальчук, С.М. Кравченко, Н.Д. Красіліч, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, В.І. Олефіра, О.О. Погрібного, В.К. Попова, Б.Г. Розовського, Ю.М. Тодики, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших.
При підготовці дисертації були використані доробки представників радянської та російської еколого-правової науки: С.О. Боголюбова, М.М. Брінчука, О.К. Голіченкова, О.С. Колбасова, М.І. Краснова, В.Н. Кудрявцева, М.І. Лопатіна, В.В. Петрова, Ю.П. Тихомірова та інших.
Проблеми оптимізації та моделювання були вивчені на основі наукових положень: Ю.Д. Блувштейна, С.Г. Бутенка, О.А. Гаврилова, Е.С. Геллера, А.А. Дуброва, А.А. Ейсмана, Л.Г. Еджубова, А.Б. Качинського, П.Н. Лєбєдєва, В.А. Ліванського, С.С. Москвіна, І.Б. Новіка, А.Г. Ольшанецького, І.Л. Петрухіна, І.С. Романченко, А.І. Сбітнєва, Г.П. Сєрова та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в правовій науці проведено комплексне дослідження теоретико-правових засад оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, науково обґрунтовано необхідність та доцільність його побудови на базі системного аналізу національного законодавства та норм міжнародного і європейського екологічного права, запропоновано методологічні підходи до моделювання законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки з метою його оптимізації.
У межах проведеного дослідження одержано наступні результати, які становлять наукову новизну. Зокрема,
вперше:
- запропоновано визначення поняття „оптимізація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки” як системного комплексного процесу, спрямованого на вдосконалення існуючої нормативно-правової бази даної сфери шляхом вибору найкращого (серед можливих) варіанта функціонування законодавства, який дозволить забезпечити досягнення максимального результату (мети законодавства) за наявних реальних умов (обмежуючих факторів) з метою розробки концепції стратегії розвитку законодавства у зазначеній сфері;
- визначено основний критерій оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, як максимальну збалансованість усіх складових законодавчої бази для досягнення кінцевої мети законодавства даної сфери, а саме: збереження збалансованості екологічної системи та необхідних умов для самовідновлення біосфери; забезпечення умов для здорового життя людини та всебічного її розвитку; забезпечення сталого розвитку соціально-економічної системи;
- визначено специфічні критерії оптимізації (обмежуючі фактори), до яких належить віднести: критичну економіко-політичну, соціально-демографічну та екологічну ситуації в країні; відсутність загальнонаукових підходів до розробки законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки; відсутність державної волі; наявність обмежених матеріально-фінансових і трудових ресурсів; складні міжнародні умови тощо. Критерії є концептуальною основою вибору найкращого реального варіанту правового регулювання зазначеної сфери;
- науково обґрунтовано особливості оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки; а) багатогранний, комплексний характер системи законодавства, що обумовлює необхідність його систематизації та кодифікації, гармонізації й адаптації; б) право громадян на екологічну безпеку передбачає врахування всіх внутрішніх і зовнішніх факторів, взаємоузгодження вертикальної та горизонтальної структури управління законодавством; в) складність системи законодавства передбачає оптимізацію окремих його складових: статей закону, нормативно-правового акту, інституту законодавства та законодавства в цілому, а також законотворчої діяльності та правореалізації; г) різноманітність та переважно якісний (а не кількісний) характер основних положень законодавства не дозволяють формалізувати цей процес, чим суттєво обмежують можливість створення універсальної оптимальної моделі законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки; ґ) наявність кількісних характеристик оптимізації екологічної безпеки (показники ризику, нормування, кількісні результати експертизи, соціально-економічні та демографічні показники тощо) є підставою для моделювання еколого-правових процесів з метою побудови оптимізаційних моделей;
- сформульовано основні правові категорії правовідносин оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки: об’єкт оптимізації – законодавство України у сфері забезпечення екологічної безпеки; суб’єкти оптимізації – Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України; принципи оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, а саме: пріоритетність вимог екологічної безпеки; гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей; екологізація матеріального виробництва; науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; вирішення проблем правового забезпечення екологічної безпеки на основі широкого міждержавного співробітництва; риси оптимізації, такі як: цілісність, завершеність та самовизначеність системи законодавства; умови процесу оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки, як: правильний вибір кола суспільних відносин, що підлягають правовому врегулюванню; визначення мети правового впливу і соціальної цінності правової норми; проведення аналізу та визначення комплексної оцінки чинного законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки; систематизація та кодифікація даного законодавства; формалізація законодавства у зазначеній сфері в цілому та окремих його складових; форми оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки являють собою імітаційні та оптимізаційні моделі, які відображають зв’язки складних еколого-правових процесів. Вищезазначені теоретичні положення дали можливість розкрити основний зміст оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки та визначити основні тенденції його розвитку;
- запропоновано методику комплексного підходу до аналізу оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки за наступними напрямами: загальна оцінка стану законодавства; оцінка якості нормативно-правових актів; правова оцінка відповідності закону правилам юридичної техніки; оцінка правової експертизи законодавства; аналіз інституціональної діяльності щодо зазначеної сфери; рівень систематизації та кодифікації законодавства даної сфери; оцінка гармонізації й адаптації вітчизняного законодавства до міжнародного законодавства та законодавства ЄС; рівень узгодженості системи законодавства; правова оцінка окремих способів правореалізації; суспільно-правова оцінка відповідальності за законодавством України у сфері забезпечення екологічної безпеки тощо. Вищезазначені напрями комплексного аналізу дозволили сформувати систему показників для аналізу окремих складових у структурі законодавства і здійснити правове моделювання з метою оптимізації даного законодавства;
- розроблено основні концептуальні підходи щодо правового моделювання законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки: вибір критеріїв, інформаційного масиву, форм оптимізаційних моделей, їх побудова, аналіз, інтерпретація висновків та розробка пропозицій, що дозволило науково обґрунтувати необхідність та доцільність оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки та запропонувати методику побудови оптимальної моделі законодавства в даній сфері за умови збалансованості та відповідності рівнів нормотворчості та правореалізації;
- систематизовано науково-теоретичні положення оптимізації у розробленому автором проекті Концепції оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, який включає основні науково-правові підходи до оптимізації і містить загальні положення наукового обґрунтування оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки, визначення сутності основних її категорій, вивчення систематизації та кодифікації, гармонізації й адаптації як напрямів оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, визначення очікуваних результатів. Основні положення проекту Концепції відображають конкретні шляхи впровадження теорії оптимізації в практичну сферу правових відносин щодо гарантій забезпечення права громадян на екологічну безпеку;
удосконалено:
- основні теоретичні засади екологічної безпеки відповідно до її специфічних рис з метою оптимізації правового регулювання суспільних відносин у цій сфері, а саме: імовірний характер сутності екологічної безпеки, що створює ризики небезпеки; незворотність процесів даної сфери, що передбачає врахування часу настання подій; мультиплікативний (накопичувальний) принцип ефекту від системного характеру застосування правових норм даної сфери, які впливають на вибір конкретних форм оптимізації законодавства;
- науково-практичні підходи щодо гармонізації й адаптації вітчизняного законодавства до міжнародних та європейських норм права шляхом оптимального поєднання принципів національного законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки з міжнародним законодавством і законодавством Європейського Союзу, а саме: принципу сталого розвитку, принципу запобігання шкоди довкіллю, принципу оцінки впливу на довкілля, принципу свободи доступу до екологічної інформації, принципу „забруднювач платить”, принципу захисту від ризиків у промисловості тощо;
дістало подальший розвиток:
- систематизація та структуризація законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки шляхом розробки окремих видів класифікацій законодавчої бази за такими ознаками як: суб’єкти нормотворчості, строк дії, предмет правового регулювання з метою наукового обґрунтування необхідності та доцільності кодифікаційних процесів і пошуком найбільш перспективних підходів до оптимізації законодавства у цій сфері;
- шляхи вдосконалення законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки на базі прогнозування законодавчих процесів, а саме: вивчення тенденцій та напрямів розвитку законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки, особливостей їх прояву на сучасному етапі; встановлення залежностей між змінами нормативно-правових актів у сфері забезпечення екологічної безпеки та інших підгалузей екологічного права; диференційованого врахування зміни окремих елементів норм права на перспективу, зв’язків і відносин між ними; виявлення залежності між змінами нормотворчої компетенції окремих державних органів та способів правореалізації; передбачення загальноєвропейських та міжнародних тенденцій розвитку законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для вдосконалення правової політики України у сфері забезпечення екологічної безпеки. Зокрема: а) для подальшого науково-теоретичного дослідження правових проблем забезпечення екологічної безпеки та підвищення ефективності законодавства шляхом його оптимізації; б) реалізації довгострокових програм у сфері забезпечення екологічної безпеки на базі розробки основних положень концепції щодо оптимізації законодавства України в зазначеній сфері; в) безпосередньо в законодавчій діяльності при розробці кодексів, законів, зокрема обґрунтовано необхідність розробки проекту Закону України „Про якість нормативно-правових актів” і прийняття постанови Верховної Ради України „Про організацію законопроектної роботи та здійснення контролю за введенням у дію прийнятих законодавчих актів” з метою реформування законодавства України в цілому та законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки зокрема; г) при подальшому формуванні законодавчої бази у сфері забезпечення екологічної безпеки; д) при розробці змін до чинного законодавства, зокрема запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” з метою посилення ролі екологічного моніторингу, до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою посилення відповідальності за ризик настання негативних наслідків для життя і здоров’я людини шляхом збільшення розміру штрафних санкцій та міри покарання; е) у правозастосовчій сфері використання одержаних результатів дозволить удосконалити практичну діяльність відповідних державних органів щодо забезпечення екологічної безпеки.
Основні висновки й окремі пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури та у навчальному процесі вищих навчальних закладів при викладанні курсів „Екологічне право України”, „Право екологічної безпеки”, „Актуальні проблеми екологічного права України”, ряду спецкурсів еколого-правового спрямування.
Особистий внесок здобувача. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертантом самостійно під керівництвом наукового керівника д.ю.н., професора, член-кореспондента АпрН України Балюк Галини Іванівни.
Апробація результатів дисертації. Теоретико-практичні результати дослідження, викладені у дисертаційній роботі, доповідались на наукових і науково-практичних конференціях. Зокрема, на всеукраїнській науковій конференції „Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (Осінні юридичні читання), м. Львів, 9 листопада 2007 року; на міжнародній науково-практичній конференції „Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту”, м. Київ, 23-24 листопада 2007 року; на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених”, м. Київ, 24-25 квітня 2008 року; на міжнародній науково-практичній конференції „Перші юридичні читання”, м. Луцьк, 23 травня 2008 року; всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні, м. Острог, 30-31 травня 2008 року; всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Осінні юридичні читання”, м. Харків, 12-13 листопада 2008 рік; на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених”, м. Київ, 24-25 квітня 2009 року.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи відображені в чотирьох статтях, що опубліковані у фахових наукових журналах, та в семи тезах доповідей на науково-практичних всеукраїнських і міжнародних конференціях, опублікованих у збірниках наукових праць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Законодавство у сфері забезпечення екологічної безпеки орієнтовано на досягнення кінцевої мети, яка полягає у забезпеченні права людини на безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище, збереження біологічного різноманіття та забезпечення збалансованості екологічної системи.
З огляду на теоретико-правові основи визначення мети законодавства даної сфери основними критеріями його оптимізації слід визнати:
- збереження збалансованості екологічної системи та необхідних умов для самовідновлення біосфери;
- забезпечення умов для здорового та безпечного життя людини та всебічного її розвитку;
- забезпечення сталого розвитку соціально-економічної системи.
2. Теоретичні засади сфери забезпечення екологічної безпеки є предметом широкої наукової дискусії, де всебічно розглядаються юридична природа екологічної безпеки, понятійно-термінологічний апарат, принципи організації правотворчої та правозастосовчої діяльності. Разом з тим, специфіка формування законодавства даної сфери та основні напрями його розвитку потребують подальшого вивчення та аналізу. Визначення сутності та теоретичних основ зазначеної сфери дозволили автору сформулювати наступні характерні риси у сфері забезпечення екологічної безпеки:
- імовірний характер сутності екологічної безпеки, що створює ризики небезпеки;
- незворотність процесів у цій сфері, що передбачає врахування часу настання подій;
- мультиплікативний (накопичувальний) принцип ефекту від системного характеру застосування правових норм даної сфери.
Вищезазначені особливості забезпечення екологічної безпеки обумовлюють специфіку формування законодавства України даної сфери та можливість і необхідність його оптимізації.
3. З метою розкриття сутності оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки у дисертації науково обґрунтовані категорії та поняття, які виступають основними принципами оптимізації, визначають об’єкти та суб’єкти оптимізації законодавства, є основними умовами створення оптимальних статей, окремих законів та законодавства в цілому, формами відображення та прояву оптимізації через оптимізаційні моделі. Науково-правове дослідження теоретичних основ оптимізації сприяє побудові коректних моделей законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки та прогнозуванню розвитку зазначеної сфери як пріорітетною на сучасному етапі розвитку людства.
4. Аналіз законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки має велике практичне значення. На його основі формуються науково обґрунтовані висновки щодо оцінки сучасного стану законодавства, а також розробляється система заходів, спрямованих на підвищення його ефективності. Разом з тим, за існуючими методиками аналітична діяльність не носить комплексного та системного характеру. З огляду на це, нами запропонована методика аналізу стану законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки, яка створює необхідні умови для моделювання цієї галузі з метою оптимізації її правових засад.
5. Проаналізувавши стан законодавства на сучасному етапі, а також його правотворчу та правозастосовчу сторони, автор дійшов висновку, що в умовах наближення глобальної екологічної катастрофи, вітчизняне законодавство в цілому не відповідає необхідним вимогам забезпечення екологічної безпеки. Досить часто окремі положення носять декларативний характер, існують колізії та „прогалини” у законодавстві. У свою чергу, рівень правозастосовчої діяльності значно відстає від рівня правотворчої діяльності. З огляду на це, особливої уваги потребують такі заходи як: узгодження змісту кримінально-правових норм з базовим екологічним законодавством і внесення відповідних змін та доповнень до Кримінального кодексу України та Кодексу про адміністративні правопорушення; впровадження альтернативних ув’язненню великих штрафних санкцій за скоєння „екологічних злочинів”; забезпечення практичної реалізації норм про відповідальність посадових осіб, у тому числі співробітників органів державного контролю та нагляду; надання вагомої ролі екологічним позовам громадян та їх об’єднань на захист суспільних інтересів для попередження правоворушень, відшкодування шкоди у разі вчинення протиправних дій та настання негативних наслідків для людини й природи.
6. Предметом регулювання сфери забезпечення екологічної безпеки є досить широке коло важливих правовідносин, які регулюють питання безпеки життя і здоров’я людини та навколишнього природного середовища, що обумовлює зростання кількості нормативно-правових актів. Тому для молодої галузі права сформувалася значна джерельна база, яка об’єктивно потребує кодифікації законодавства, що є необхідною умовою його оптимізації. На кожному етапі кодифікації постає питання: впорядковувати діюче законодавство чи розробляти нове. На нашу думку, надання пріоритету лише одному з можливих напрямів удосконалення законодавства, може суттєво ускладнити увесь процес кодифікації, зробивши його малоефективним і не оптимальним. Тому необхідно узгодити кодифікаційний процес із реформами, що відбуваються, і забезпечити цілісність та стабільність законодавства.
7. Міжнародний аспект проблеми забезпечення екологічної безпеки пов’язаний з двостороннім і багатостороннім співробітництвом і часто орієнтується на розв’язання регіональних екологічних проблем як на урядовому, так і на неурядовому рівнях.
Особливістю екологічного міжнародного та європейського права вцілому та у сфері забезпечення екологічної безпеки зокрема, є переважне використання рекомендуючих документів (декларації, стратегії, керівні принципи поведінки тощо). Ці документи, не маючи юридичної сили, разом з тим відіграють вирішальну роль у формуванні як міжнародного та європейського екологічного законодавста так і національного екологічного законодавства України.
З огляду на це, екологічні норми, які містяться в міжнародному та європейському законодавстві, повинні бути враховані в Україні при розробці нормативних актів у сфері забезпечення екологічної безпеки. Членство у відповідних міжнародних організаціях та партнерство з ними покладають на Україну додаткові зобов’язання і відповідальність, до виконання яких вона не завжди готова. Тому Україні, поряд з гармонізацією національного екологічного законодавства з міжнародним та законодавством ЄС, необхідно його належним чином впорядкувати та оптимізувати.
8. Процес оптимізації законодавства можливий лише за умови наявності значного інформаційного масиву, який висвітлює всі сторони законодавчого процесу. Це, зокрема, необхідно для реалізації права громадян на екологічну інформацію. Екологічний моніторинг сприяє розвитку демократичних засад в частині реалізації реальних прав громадян на отримання повної і достовірної інформації про стан довкілля та заходи щодо його поліпшення.
9. Екологічна безпека безпосередньо пов’язана з діяльністю людини та рівнем її правосвідомості. З огляду на невідкладність розв’язання екологічних проблем та підвищення ефективності екологічної освіти, заслуговує на увагу розгляд питання про необхідність створення та впровадження широкої мережі просвітницької роботи у формі екологічних центрів та спеціально організованих профільних фондів. Крім навчально-освітньої роботи такі заклади будуть мати умови для проведення оперативних досліджень та розробки стратегічних напрямів діяльності.
10. Враховуючи особливості екологічної безпеки, зокрема, кількісний вимір окремих її складових: ймовірний характер, пов’язаний з ризиком; кількісні характеристики критеріїв безпеки (ГДР, ГДВ, ГДК); фактор часу, який встановлює межу незворотності екологічних процесів тощо, є підстави стверджувати, що законодавство у сфері забезпечення екологічної безпеки може бути формалізовано з метою розробки алгоритму для моделювання еколого-правових відносин. У цілому моделі у сфері забезпечення екологічної безпеки можуть поділятися на логіко-структурні, статистичні (кореляційні, кластерні, рейтингові), оптимізаційні тощо.
Оптимізаційна модель законодавства дозволить вибрати найкращий варіант для досягнення мети, враховуючи сукупність обмежуючих (стримуючих) реально існуючих факторів. Результати аналізу моделювання дозволять розробити систему науково обґрунтованих пріоритетних напрямів підвищення ефективності законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки.
11. Враховуючи системний, комплексний характер процесу оптимізації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки необхідно розглядати окремо оптимізацію кожного виду діяльності: нормотворчої та право реалізаційної та окремих складових всієї правової системи.
Показники нормотворчого процесу слід визначати за основними складовими юридичної техніки, враховуючи стадії законодавчого процесу. Показники правореалізації належить формувати за видами та формами правореалізації, враховуючи їх комплексний зміст, а також зовнішні фактори (поза правові). Оптимальним можна вважати законодавство у разі максимальної збалансованості, відповідності рівнів правотворчості та правореалізації, які визначаються за системою відповідних показників, враховуючи експертну оцінку фахівців даної сфери.
12. Важливим фактором успішної реалізації екологічної стратегії розвитку країни є створення оптимального законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки, яке спрямоване на якісне врегулювання суспільних відносин даної сфери. Оптимізація законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки – це системний, комплексний процес, спрямований на вдосконалення існуючої системи нормативно-правової бази даної галузі шляхом вибору найкращого варіанту серед можливих, якій дозволить забезпечити досягнення максимального результату (мети законодавства) за наявних реальних умов реалізації права та поза правових (зовнішніх факторів). Цей процес передбачає удосконалення всіх його складових, починаючи від правової норми (статті/ей закону), інституту законодавства, підгалузі, галузі в цілому, Він ґрунтується на науково виваженому цілеспрямованому системному підході до вибору ефективних рішень при плануванні, розробці, прийнятті і застосуванні законодавчих актів у сфері забезпечення екологічної безпеки на національному, європейському та міжнародному рівнях.
Першим кроком на шляху до створення масштабної довгострокової програми екологічної стратегії є розробка автором проекту Концепції оптимізації законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки, який включає основні науково-правові підходи до оптимізації, розглядає її категорії, умови та форми, що виступають конкретними шляхами впровадження теорії оптимізації в практичну сферу правових відносин.

Список використаних джерел

1. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 26 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення : прийнятий Верховною Радою Української РСР 7 груд. 1984 р. № 8073-Х : [у ред. від 14 жовт. 2008 р.] // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — Дод. до № 51. — Ст. 1121.
3. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України : від 28 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 16. – Ст. 200.
4. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ : [у ред. від 4 черв. 2008 р.] // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.
5. Земельний кодекс України : від 25 жовт. 2001 р. № 2768-ІІІ : [у ред. від 15 січня 2009 р.] // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 3-4. - Ст. 27.
6. Водний кодекс України : від 6 червня 1995 р. № 213 // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.
7. Кодекс України про надра : від 21 липня 1994 р. № 132 // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 36. - Ст. 340.
8. Цивільний кодекс України : від 16 січ. 2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 356.
9. Кримінальний кодекс України : від 5 квіт. 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. – Ст. 131.
10. Про ветеринарну медицину: Закон України: від 25 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
11. Про охорону атмосферного повітря: Закон України : від 16 жовтня 1992 р. [у ред. від 21 чер. 2001 р.] // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 50. - Ст. 678.
12. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення : Закон України : від 24 лютого 1994 р. [зі змін. від 7 лют. 2002 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 27. – Ст. 218.
13. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами: Закон України від 15 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 415.
14. Про екологічну експертизу : Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1995. - № 8. – Ст. 54.
15. Про пестициди і агрохімікати : Закон України : від 2 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 14. – Ст. 91.
16. Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини : Закон України : від 23 грудня 1997 р., зі змінами // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 19. – Ст. 98.
17. Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання: Закон України: від 14 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 22. – Ст. 115
18. Про відходи : Закон України : від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36-37. – Ст. 242.
19. Про правовий режим надзвичайного стану : Закон України : від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 23. - Ст.176.
20. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : Закон України : від 8 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 40. - Ст.337.
21. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України в ред. від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 36. – Ст. 299.
22. Про зону надзвичайної екологічної ситуації : Закон України : від 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 42. - Ст.348.
23. Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки : Закон України : від 21 вересня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 47. – Ст. 405.
24. Про основи містобудування : Закон України [у ред. від 8 січ. 2001 р.] // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 16. – Ст. 76.
25. Про об’єкти підвищеної небезпеки : Закон України : від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 15.- Ст.73.
26. Про стандартизацію : Закон України : від 17 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 31. – Ст. 145.
27. Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення : Закон України : від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 14. – Ст. 96.
28. Про питну воду та питне водопостачання : Закон України : від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 16. - Ст.112.
29. Про затвердження Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України : від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 29. – Ст. 367.
30. Загальнодержавна програма подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки : затверджена Законом України : від 14 березня 2006 р. // Урядовий кур’єр. 2006. – 13 квітня. - № 70.
31. Про захист прав споживачів: Закон України вiд 01 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
32. Про основи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : Закон України : від 5 квітня 2007 р. // Урядовий кур’єр. – 2007. – 27 червня. - № 113.
33. Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів: Закон України : від 31 травня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – N 35. – Ст. 484.
34. Основні напрями державної політики України у сфері охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки : затверджені Верховною Радою України : від 5 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38-39. – Ст.248.
35. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Указ Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 // Збірник указів Президента України. – 1992. - № 4.
36. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998 року № 615/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – стор. 3.
37. Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій : Указ Президента України від 26 березня 1999 року № 284/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – стор. 10.
38. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу : Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 [у ред. від 14 груд. 2004 р.] // Офіційний вісник України. – 2000 р. – № 39. – Ст. 1648.
39. Перелік видів діяльності і об’єкти, що складають підвищену екологічну небезпеку : затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. №554 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. - № 10. – Ст.252.
40. Концепція створення і діяльності Європейського центру техногенної безпеки (TESEC): постанова Кабінету Міністрів від 17.жовтня 1996 р. № 1259 // Офіційний Вісник України. –
41. Про проведення еколого-економічного експерименту в містах Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Маріуполь і Запоріжжя : постанова Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1999 р. № 715 // Офіційний Вісник України. – 1999. - № 17. – 14.05. 1999.
42. Про затвердження Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р. Тиси Закарпатської області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015 року : постанова Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 р. № 1388 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 43. – Ст.1932.
43. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів : постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 733 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 23. – Ст. 1106.
44. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяної здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів : постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1219 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 34. – Ст. 1614.
45. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру : постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1788 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 47. – Ст. 2163.
46. Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду : постанова Кабінету Міністрів України від 23 червня 2003 р. № 953 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 26. – Ст. 1280.
47. Програма припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. №256 // Офіційний Вісник України. – 2004. - № 10. – Ст. 589.
48. Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів : постанова Кабінету Міністрів України від 1 червня 2002 р. № 733 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 23. – Ст. 1106.
49. Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України : затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. - № 44. – Ст.2949.
50. Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) : затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. № 212 // Офіційний Вісник України. – 2008 р. – № 23. – Ст. 686.
51. Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику від провадження господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю): затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 493 // Офіційний Вісник України. – 2008. - № 39. – Ст. 1292.
52. Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880-р // Офіційний вісник України. - 2007. - № 79. – Ст. 2961.
53. Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2008 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 821-р.
54. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті : міжнар. док. від 25 лют. 1991р. : ратифікований Законом України № 534-ХІV від 19 берез. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 18. — Ст. 153.
55. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища / Схвалена спеціальною сесією Комітету з екологічної політики РЄ та ЄС 16-18 березня 1998 р. для прийняття на Конференції міністрів “Навколишнє середовище для Європи. – Орхус, Данія, 25-28 червня 1998 р. : Ратифікована Законом України від 6 липня 1999 р. № 832- ХІV.
56. Конвенція про транскордонний вплив виробничих (промислових) аварій : міжнар. док. від 17 берез. 1992 р. № Е/ЕСЕ/1268. — Режим доступу: www. rada.gov.ua — Назва з екрану.
57. Конвенція ЄС про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діяльністю, небезпечною для навколишнього середовища від 21 червня 1993 р. // Conventiov on Civil Liability for damage resulting from activities dangerous to the environment. Lugano, 21. 06. 1993 // European Treaty Series /150. – 1993.
58. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво у сфері попередження промислових аварій, катастроф, стихійних лих та ліквідації їхніх наслідків : міжнар. док. від 23 квіт. 1997 р. : ратифікований Законом України від 1 лип. 1999 р. № 802-ХІV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 34. — Ст. 283.
59. Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду // Нормативні акти України (ВАТ “Інформтехнології” // www.nau.kiev.ua.
60. Федеральный Закон Российской Федерации “Об охране окружающей среды” : от 10 января 2002 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 2. – Ст. 133.
61. Закон Республики Беларусь “Об охране окружающей среды” : от 17 июля 2002 г. № 126-3 // Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь. – 2002. - № 2. – Ст. 275. – 22.07. 2002.
62. Экологический кодекс Республики Башкортостан : прийнят Верховным Советом 26 октября 1992 г. // Ведомости Верховного Совета и Правительства Республики Башкортостан. – Уфа, 1993. - № 3. – Ст. 57.
63. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство") від 9 липня 1998 року N 17/81-97 // Вісник Конституційного суду України.
64. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення за порушення законодавства про охорону природи : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 р. № 17 (з наступними змінами) // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 1. – 01. 02. 2005.
65. Проект Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року
66. Протокол по стратегической экологической оценке к Конвенции об оценке воздействия на окружающую среду в трансграничном контексте від 21 травня 2003 р. . Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_b99
67. Інформація Генеральної прокуратури України про питання прокурорського наглядустан законності в 2007. Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=79493&fp=801
68. Інформація Генеральної прокуратури України про стан законності в 2007 році. Режим доступу: //http://www.qp.qov.ua/uavlada.html?_m=publications_@_t=rec@_c=view@id=12985.
69. Річний звіт Державного фонду охорони навколишнього природного середовища за 2007 рік. – К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, 2008.
70. Звіт про діяльність Держекоінспекції України з 2006 по 2008 рік та 2009 р. Режим доступу: //http:// www.menr.gov.ua.
71. Актуальные проблемы развития экологического права в ХХІ веке / О. Л. Дубовик, А. К. Голченков, М. М. Бринчук [и др.] ; отв. ред. М. М. Бринчук, О. Л. Дубовик. — М. : Ин-т государства и права РАН, 2007. — 258 с.
72. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит, 1960. — 188 с.
73. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. / С. С. Алексеев. — Свердловск : Изд-во Свердлов. ун-та, 1972. — Т. 1. — 396 с.
74. Андреев Б. В. Моделирование при решении уголовно-правовых и криминологических задач / Б. В. Андреев, Г. И. Бушуев ; отв. ред. В. Н. Кудрявцев ; НИИ проблем укрепления законности и правопорядка Генер. прокуратуры РФ. — М. : [б. и.], 1997. — 100 с.
75. Андреев Б. В. Правовая информатика : учеб. пособие / Б. В. Андреев. — М. : ИМП, 1998. — 128 с.
76. Андрейцев В. Екологічна безпека і її конституційне забезпечення / Андрейцев В., Лапечук П. // Голос України. — 1994. — 15 квіт.
77. Андрейцев В. І. Гармонізація як форма оптимізації українського законодавства: проблеми методології : (екол.-прав. контекст) / В. І. Андрейцев // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. — 2000. — Вип. 38. — С. 4—14.
78. Андрейцев В. І. Екологічна політика: проблеми правового забезпечення / В. І Андрейцев // Київський університет. — 1993. — № 13, жовтень. — С. 3.
79. Андрейцев В. І. Екологічне право. Загальна частина : курс лекцій в схемах / В. І. Андрейцев. — К. : Вентурі, 1996. — 208 с.
80. Андрейцев В. І. Кодифікація екологічного законодавства: стан та проблеми законодавчого конструктивізму : фіксов. доп. на "Міжнародному круглому столі "Екологічний кодекс України: міфи та реальність", 12—13 трав. 2005 р., Київ / В. І. Андрейцев, Фролов М. О. ; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Євразійс. асоц. прав. шк. та правників. — К. : [б. в.], 2005. — 42 с.
81. Андрейцев В. І. Політика. Інновації. Приватизація. Екологічна безпека. Право : (пробл. оптимізації та екологізації законодавства України) / В. І. Андрейцев. — К. : УЕАН, 1996. — 140 с.
82. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки : навч. та наук.-практ. посіб. / В. І. Андрейцев. — К. : Знання-Прес, 2002. — 331 с.
83. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права//Очерки сравнительного права. – М., 1981. – С. 63;
84. Аунапу Ф. Ф. Научные методы принятия решений в управлении производством / Ф. Ф. Аунапу. — М. : Экономика, 1974. — 134 с.
85. Бакунина Т. С. О законодательном обеспечении экологической безопасности / Т. С. Бакунина // Государство и право. — 1995. — № 2. — С. 115—130.
86. Балюк Г. І. Законодавство у сфері надзвичайних екологічних ситуацій: історія становлення і сучасний стан / Г. І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. — 2005. — Вип. 67. — С. 8—12.
87. Балюк Г. І. Правові аспекти забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки в Україні / Г. І. Балюк ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : [б. в.], 1997. — 196 с.
88. Балюк Г. І. Проблеми кодифікації та реалізації екологічного законодавства України : фіксов. доп. на "Міжнародному круглому столі "Екологічний кодекс України: міфи та реальність", Київ, 12—13 трав. 2005 р. / Балюк Г. ; Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Євразійс. асоц. прав. шк. та правників. — К. : [б. в.], 2005. — 42 с.
89. Балюк Г. І. Стан законодавства про відходи та проблеми його вдосконалення / Г. І. Балюк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. — 2001. — Вип. 44.
90. Баранов В. М. Истинность норм советского права / В. М. Баранов ; под ред. М. И. Байтина. — Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1989. — 397, [1] с.
91. Бартоломью Д. Стохастические модели социальных / Д. Бартоломью ; перевод с англ. В. Б. Езерова, А. Л. Конина ; под ред. О. В. Староверова. — М. : Финансы и статистика, 1985. — 295 с. — (Математико-статистические методы за рубежом).
92. Бек Н. Н. Статистические методы оптимизации в экономических исследованиях / Н. Н. Бек, Д. И. Голенко. — М. : Статистика, 1971. — 136 с. — (Математическая статистика для экономистов).
93. Беляев Н. А. О методологии юридической науки / Н. А. Беляев, Д. А. Каримов, А. С. Пашков // Методологические основы общественных наук / Ленингр. гос. ун-т. — Л., 1968. — С. 125—152.
94. Бобровник С. В. Систематизація права та юридичний процес / С. В. Бобровник // Правова держава : щоріч. наук. пр. / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. — 1998. — Вип. 9. — С. 122—127.
95. Богатов Д. В. Информатика и математика для юристов : крат. курс в табл. и схемах : учеб. пособие для образоват. учреждений МВД России / Д. Ф. Богатов, Ф. Г. Богатов, В. А. Минаев ; под ред. В. А. Минаева. — М. : Приор, [1998]. — 223 с.
96. Боголюбов С. А. Государственно-правовые проблемы экологической экспертизы / С. А. Боголюбов // Государство и право. — 1996. — № 11. — С. 105—126.
97. Большой юридический словарь/под ред. Сухарева А.Я., Зорькина В.Д., Крутских В.Є. – М., 1998. – С. 597.–
98. Бринчук М. М. О понятийном аппарате экологического права / М. М. Бринчук // Государство и право — 1998. — № 9. — С. 20—28.
99. Бринчук М. М. Охранять окружающую среду или обеспечивать экологическую безопасность? / М. М. Бринчук // Государство и право.— 1994. — № 8/9. — С. 118—127.
100. Бринчук М. М. Теоретические проблемы формирования законодательства об окружающей среде / М. М. Бринчук // Государство и право. — 1998. — № 12. — С. 73—81.
101. Бринчук М. М. Экологическое право : учеб. для высших юрид. учеб. заведений / М. М. Бринчук. — М. : Юристъ, 1998. — 650 с.
102. Васильева М. И. Экологические права граждан : (основы теории) : учеб. пособие / М. И. Васильева. — Тверь : ТГУ. — 1999. — 149 с.
103. Васьковська В. Механізм забезпечення права людини на безпеку / В. Васьковська // Право України. — 2005. — № 9. — С. 25—28.
104. Власенко Ю. Л. Аналіз законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки як необхідна умова його оптимізації / Ю. Л. Власенко //
105. Власенко Ю. Л. Методологічні підходи до моделювання ефективного законодавства України у сфері забезпечення екологічної безпеки / Ю. Л. Власенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2009. — № 1. — C..
106. Власенко Ю. Л. Оптимізація законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки: поняття, критерії, способи / Ю. Л. Власенко // Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. — 2000. — Вип. 41. — С. 30—35.
107. Власенко Ю. Л. Теоретичні засади проблем систематизації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки у контексті його оптимізації / Ю. Л. Власенко // Бюлетень Міністерства Юстиції України. — 2008. — № 9. — С. 90—98.
108. Вопросы кибернетики и права : сб. ст. / отв ред. В. Н. Кудрявцев. — М. : Наука, 1967. — 312 с.
109. Гаазе-Рапопорт М. Г. Большие системы / М. Г. Гаазе-Рапопорт // Методологические проблемы кибернетики : материалы к Всесоюз. конф. / АН СССР, Науч. совет по комплекс. проблеме "Киберентика" — М., 1979. — Т. 2. — С. 153—175.
110. Гаврилов О. А. Изучение права методами математической логики / О. А. Гаврилов // Вопросы кибернетики и права : [сб. ст.] / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. — М., 1967. — С. 42—48.
111. Гаврилов О. А. Интеллектуальные системы и технологии в правовой сфере / О. А. Гаврилов // Научно-техническая информация. Сер. 1. — 1994. — № 5. — С.
112. Гаврилов О. А. Курс правовой информатики : учеб. для вузов / О. А. Гаврилов ; Ин-т государства и права Рос. акад. наук, Акад. правовой ун-т. — М. : НОРМА-ИНФРА-М, 2000. — X, 419 с.
113. Гаврилов О. А. Математические методы и модели в социально-правовом исследовании / О. А. Гаврилов. — М. : Наука, 1980. — 184 с. — (Право и социология).
114. Гаврилов О. А. Проблемы и перспективы формализации права / О. А. Гаврилов // Право и проблемы информации в управлении : материалы II Междунар. симп., Смолян, 1—3 окт. 1978 г. / отв. ред. Д. Доков. — София, 1980. — С.
115. Голиченков А. К. Концепция развития земельного законодательства России / А. К. Голиченков, О. М. Козырь // Вестник Московского университета. Сер. 11, Право. — 1995. — № 4. — С. 48—55.
116. Голиченков А. К. Экологический контроль: теория, практика правового регулирования : дис. ... д-ра юрид. наук / Голиченков Александр Константинович. — М., 1992. — 325 с.
117. Голиченков А. К. Экологическое законодательство России: понятие, состояние, развитие / А. К. Голиченков // Экологическое право на рубеже ХХІ века : сб. науч. ст. / А. К. Голиченков, И. А. Игнатьева, Н. Н. Осокин [и др.] ; под ред. А. К. Голиченкова. — М., 2000. — С. 1—8.
118. Голиченков А. К. Экологическое право России : общий курс лекций для студентов 4 курса днев. отд-ния юрид. фак. МГУ / А. К. Голиченков. — М., 2000—2001. — с. — На правах рукописи.
119. Голиченков А. К. Эколого–правовой словарь / А. К. Голиченков // Экологическое право. — 2005. — № 3. — С. 53—56.
120. Деев А. Ф. Кибернетика и решение некоторых правовых задач / А. Ф. Деев, Л. Б. Гальперин, Ю. Г. Иванов // Вопросы кибернетики и право : [сб. ст.] / отв. ред. В. Н. Кудрявцев. — М., 1967. — С. 81—90.
121. Добрынин Н. М. Основы кибернетики / Н. М. Добрынин.— М. : Наука, 1995. — 205 с.
122. Дорогунцов С. Методологічні аспекти оцінки ризику та наслідків техногенно небезпечних подій / С. Дорогунцов, А. Федорищева // Економіка України. — 1994. — № 2. — С. 30—39.
123. Дубовик О. Л. Механизм действия права в чрезвычайных ситуациях / О. Л. Дубовик // Обеспечение безопасности населения и территорий : (организац.-прав. вопросы) / РАН, Ин-т государства и права. — М., 1994. — С. 3—9.
124. Дырда В. И. Устойчивое развитие и проблемы глобальной безопасности / В. И. Дырда, В. П. Осипенко // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуациях. — 1995. — № 12. — С. 3—22.
125. Европейская Конвенция о защите прав человека от 4 мая 1994 г. // Бюллетень международных договоров. — 1998. — № 7. — С. 20—35.
126. Екологічна безпека держави : матеріали Всеукр. наук. конф. студентів та аспірантів, 16—17 квіт. 2008 р., [м. Київ] / Нац. авіац. ун-т. — К., 2008. — 237 с.
127. Екологічна енциклопедія. – 2008р. - С. 36.
128. Екологія і закон. Екологічне законодавство України : у 2 кн. / відп. ред. В. І. Андрейцев. — К. : Юрінком Інтер, 1997. — Кн. 1. — 697 с.
129. Ежов Ю. А., Трунцевский Ю. В. Теоретические проблемы формирования законодательства об окружающей среды / Ю. А. Ежов, Ю. В. Трунцевский // Экологическое право. – 2001. - № 1. – С. 17-23.
130. Завадская Л. Н. Механизм реализации права / Л. Н. Завадская ; Рос. АН, Ин-т государства и права. — М. : Наука, 1992. — 287, [1] с.
131. Зражевская Т. Д. Реализация конституционного законодательства : проблемы теории и практики : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Зражевская Татьяна Дмитриевна ; Воронеж. гос. ун-т. — Саратов, 2000. — 54 с.
132. Игнатьева И. А. Принципы экологического законодательства / И. А. Игнатьева // Государство и право. — 2003. — № 9. — С. 36—45.
133. Игнатьева И. А. Проблемы развития экологического законодательства России : дис. … канд. юрид. наук / Игнатьева Инна Анатольевна. — М., 1997. — 202 с.
134. Йозеф Д. Правовая кибернетика и идеологическая борьба / Д. Йозеф // Социалистическая законность. — 1975. — № 1. — С. 43—45.
135. Каламкарян Р. А. Правовое обеспечение экологической безопасности в Российской Федерации : (материалы "Круглого стола") / Р. А. Каламкарян // Государство и право. — 1998. — № 6. — 104—117.
136. Калмыков Ю. Х. О повышении эффективности норм гражданского законодательства / Ю. Х. Калмыков // Правоведение. — 1973. — № 2. — С. 41—47.
137. Карташов В.Н. Теория правовой системы общества. Т. 1. – Ярославль, 2005. –
138. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення / А. Б. Качинський. — К. : НІСД, 2001. — 310, [1] с. — (Серія "Екологічна безпека" ; вип. 5).
139. Качинський А. Б. Екологічна безпека України: сьогодні і завтра / А. Качинський // Розбудова держави. — 1993. — № 3. — С. 43—48.
140. Качинський А. Б. Концепція ризику у світлі екологічної безпеки України / А. Б. Качинський. — К. : НІСД, 1993. — 49 с. — (Препринт / Нац. ін-т стратег. дослідж. ; вип. 14).
141. Качинський А. Б. Системний аналіз визначення пріоритетів в екологічній безпеці України / Качинський А. Б. — К. : НІСД, 1995. — 46 с. — (Препринт / Нац. ін-т стратег. дослідж. ; вип. 42).
142. Качинський А. Б. Стійкість екосистем та проблема нормування в екологічній безпеці України / А. Б. Качинський, О. Г. Наконечний. — К. : НІСД, 1996. — 52 с. — (Серія "Екологічна безпека" ; вип. 1).
143. Качинський А. Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки / А.