ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ




  • скачать файл:
  • Название:
  • ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
  • Кол-во страниц:
  • 499
  • ВУЗ:
  • ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

    На правах рукопису

    СИДОР Вікторія Дмитрівна
    УДК 349.41 (477)

    ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

    Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
    екологічне право; природоресурсне право

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    доктора юридичних наук


    Наукові консультанти:

    доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Погрібний Олексій Олексійович;
    доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік НАПрН України
    Семчик Віталій Іванович



    Одеса – 2012
    ЗМІСТ

    Перелік умовних позначень.........................................................................4
    ВСТУП............................................................................................................5
    РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ, ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА…………………….……………………..22
    1.1 Методологічні основи дослідження проблем розвитку земельного законодавства України………………………………………………….……….22
    1.2 Історико-правові засади формування земельного законодавства на території України………………………………………………………………..41
    1.3 Історіографічний огляд розвитку наукових поглядів на формування земельного законодавства……………………………………………………….74
    Висновки до розділу 1…………………………………………………….96
    РОЗДІЛ 2 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ…………………………………………….....103
    2.1 Теоретичні підходи до обґрунтування поняття земельного законодавства України…………………………………………………………103
    2.2 Мета і завдання земельного законодавства України……………..118
    2.3 Принципи земельного законодавства України……………………129
    2.4 Стан і проблеми оптимізації системи земельного законодавства України………………………………………………………………………….142
    Висновки до розділу 2…………………………………………………...161
    РОЗДІЛ 3 ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ……………………………………………....165
    3.1 Тенденції розвитку земельного законодавства України………….165
    3.2 Конституційні основи земельного законодавства України………191
    3.3 Динаміка розвитку земельного законодавства України………….209
    3.4 Публічно-правові і приватноправові засади в земельному законодавстві України………………………………………………………….234
    Висновки до розділу 3…………………………………………………...250
    РОЗДІЛ 4 УДОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ……………………………………………………………………….255
    4.1 Проблеми підвищення ефективності земельного законодавства України………………………………………………………………………….255
    4.2 Юридична техніка та її значення для розвитку земельного законодавства України…………………………………………………………270
    4.3 Проблеми подолання прогалин та усунення колізій у земельному законодавстві України………………………………………………………….287
    4.4 Проблеми та перспективи систематизації земельного законодавства України ……………………..............................................…….303
    Висновки до розділу 4…………………………………………………328
    ВИСНОВКИ……………………………………………………………...335
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………345
    ДОДАТКИ………………………………………………………………..470












    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

    ВУЦВК – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
    ВЦВК – Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет
    ГК України – Господарський кодекс України
    ЄС – Європейський Союз
    ЗК України – Земельний кодекс України
    КК України – Кримінальний кодекс України
    КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
    Наркомзем (НКЗ) СРСР – Народний комісаріат землеробства Союзу Радянських Соціалістичних Республік
    НКЮ РРФСР – Народний комісаріат юстиції Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки
    РМ СРСР – Рада Міністрів Союзу Радянських Соціалістичних Республік
    РНК – Рада Народних Комісарів
    СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
    УНР – Українська Народна Республіка
    УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
    УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
    УЦР – Українська Центральна Рада
    ЦВК СРСР – Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік
    ЦК ВКП(б) – Центральний комітет Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків)
    ЦК КПРС – Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
    ЦК України – Цивільний кодекс України


    ВСТУП

    Актуальність теми. Проведена в Україні земельна реформа, що юридично оформила зміну земельного ладу, економічних пріоритетів, ідеології, вимагає глибинного перегляду земельного законодавства. Вступ України у нову історичну епоху зумовлює потребу в критичній переоцінці минулого досвіду регулювання земельних відносин, теоретичному осмисленні процесів і явищ, що відбуваються в галузі використання та охорони земель, розробки нових підходів до їх дослідження. Сучасне земельне законодавство України в цьому контексті займає особливе місце. Зберігаючи певну техніко-юридичну правонаступність радянського земельного законодавства, воно принципово відрізняється від нього своїм змістом і соціально-політичною спрямованістю, що відображають специфіку історичних умов формування і розвитку сучасних земельних відносин. Земельне законодавство є одним з основних інструментів демократичних реформ в Україні, проте теоретичні аспекти цих перетворень далеко не завжди осмислені, що зумовлює їхню непослідовність і низьку ефективність. З огляду на масштаби земельних перетворень особливої актуальності набувають дослідження сучасного стану і шляхів удосконалення земельного законодавства України у контексті побудови правової держави.
    Масштабний розвиток і трансформація земельних відносин привели до надзвичайно стрімкого збільшення обсягу законодавчого масиву в цій сфері. Однак збільшення кількості законів не свідчить про підвищення рівня правового регулювання земельних відносин і зміцнення земельної законності та правопорядку. Навпаки, швидкі темпи законотворення породили ряд таких проблем, як безсистемність, хаотичний розвиток земельного законодавства, невідповідність окремих законів реальним земельним відносинам, декларативний характер законодавчих положень тощо. Чинне земельне законодавство суперечливе, надміру декларативне і часто не забезпечене механізмом реалізації законодавчих положень. Недосконалість і колізійність земельного законодавства негативно відбивається на роботі органів державної влади та місцевого самоврядування, що ослаблює режим законності, знижує рівень земельного правопорядку в Україні. Усе це свідчить про неефективність правового регулювання земельних відносин. Розвиток земельного законодавства України є обов’язковою вимогою нормального функціонування національної правової системи, оскільки умови існування суспільства весь час змінюються, зумовлюючи зміни в системі земельних відносин. Назріла потреба визначення оптимальної моделі земельного законодавства, що має виражатися у відповідній концепції його розвитку.
    Науково-теоретичною основою дослідження стали праці таких українських вчених у галузі земельного, аграрного та екологічного права, як: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, В. Д. Басай, А. Г. Бобкова, О. А. Вівчаренко, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський, В. М. Єрмоленко, В. П. Жушман, І. І. Каракаш, Т. О. Коваленко, Т. Г. Ковальчук, В. В. Костицький, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич, Н. Р. Малишева, А. М. Мірошниченко, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, О. М. Пащенко, О. О. Погрібний, С. О. Погрібний, В. К. Попов, Б. Г. Розовський, І. Ю. Сальман, В. І. Семчик, А. М. Статівка, Н. І. Титова, В. Ю. Уркевич, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. І. Федорович, В. З. Янчук, а також А. Г. Арнаут, М. М. Бахуринська, О. Г. Бондар, Д. В. Бусуйок, М. В. Воскобійник, Н. С. Гавриш, Т. М. Гапотченко, А. Й. Годованюк, С. Л. Гоштинар, С. В. Гринько, Х. А. Джавадов, О. В. Донець, О. В. Єлісєєва, О. І. Заєць, Є. О. Іванова, Н. В. Ільницька, В. В. Книш, Н. Д. Когут, О. В. Конишева, І. О. Костяшкін, Л. В. Лейба, Т. В. Лісова, В. М. Литвинець, А. В. Луняченко, О. Ю. Макаренко, Р. І. Марусенко, І. В. Мироненко, К. О. Настечко, О. І. Настіна, Т. К. Оверковська, Н. І. Палій, К. П. Пейчев, Ю. С. Петлюк, А. І. Ріпенко, Л. В. Ришкова, Д. В. Санніков, Д. В. Старостенко, Ю. В. Шевцова, П. Т. Філюк, Н. В. Черкаська, В. П. Яніцький та ін.
    Стан розробки проблеми характеризується тим, що значна частина досліджень проводились за часів Радянського Союзу, в рамках існуючого тоді державного ладу на базі іншої суспільно-економічної формації. Тому в процесі дисертаційного дослідження також використовувались науково-теоретичні праці таких представників радянської науки земельного, колгоспного і сільськогосподарського права, як: А. Т. Абикєєва, Г. О. Аксеньонок, В. П. Балезін, З. С. Бєляєва, Ц. В. Бичкова, І. Л. Брауде, Н. М. Бороданов, Ю. О. Вовк, О. Г. Гойхбарг, В. К. Григор’єв, М. А. Гурвич, І. Б. Дегтярьов, Л. І. Дембо, І. І. Євтихієв, А. Е. Єренов, П. Д. Індиченко, М. Д. Казанцев, С. П. Кавелін, А. М. Каландадзе, А. В. Карасс, М. І. Козир, О. Н. Колотинська, А. І. Корольов, С. Н. Ландкоф, Б. С. Мартинов, Ф. Г. Некрасов, А. Н. Нікітін, І. Б. Новицький, М. Т. Осипов, О. П. Павлов, І. В. Павлов, Г. Н. Полянська, А. І. Пшеничний, Д. С. Розенблюм, О. А. Рускол, П. Д. Сахаров, І. О. Середа, Ю. А. Станчинський, Я. Я. Страутманіс, М. М. Страхов, П. І. Стучка, П. М. Толстой, О. М. Турубінер, С. Л. Фукс, Л. П. Халевіна, В. П. Цемко, В. О. Чуйков, В. С. Шелестов, В. В. Янчук та ін.; а також таких представників російської науки земельного, аграрного та екологічного права, як: Г. С. Башмаков, Г. Ю. Бистров, С. О. Боголюбов, М. Н. Ведєнін, Г. О. Волков, О. А. Галіновська, О. К. Голіченков, Б. В. Єрофєєв, Ю. Г. Жаріков, О. А. Забелишенський, І. О. Іконицька, І. О. Краснова, М. І. Краснов, О. І. Крассов, А. А. Мінаєва, О. Л. Мініна, І. Ф. Панкратов, В. В. Петров, М. О. Сиродоєв, Л. П. Фоміна, В. М. Харьков, А. Є. Черноморєц, Г. В. Чубуков та ін.
    Вивчення проблем правотворчості вимагало залучення робіт із загальної теорії права і держави та галузевих правових наук, тому в дисертації використовувались результати наукових досліджень таких вітчизняних вчених-правознавців, як: В. Б. Авер’янов, С. В. Бобровник, І. В. Борщевський, Є. А. Гетьман, Л. М. Горбунова, А. І. Граціанов, В. В. Дудченко, А. П. Заєць, А. А. Козловський, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, О. М. Костенко, В. О. Котюк, В. І. Курило, І. М. Кучеренко, Д. Д. Лилак, С. Л. Лисенков, О. В. Майстренко, В. К. Мамутов, В. П. Нагребельний, Н. М. Оніщенко, В. Ф. Опришко, Н. М. Пархоменко, В. Ф. Погорілко, Є. В. Погорєлов, С. П. Погребняк, О. В. Петришин, Н. В. Пронюк, П. М. Рабінович, В. М. Селіванов, В. Ф. Сіренко, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, І. В. Спасибо-Фатєєва, О. В. Сурілов, В. Я. Тацій, В. Д. Ткаченко, М. В. Цвік, В. М. Шаповал, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка, О. І. Ющик та ін.; радянських науковців, як: С. С. Алексєєв, С. В. Поленіна, О. М. Садиков, І. С. Самощенко, Р. О. Халфіна та ін.; російських вчених, як: В. К Бабаєв, Н. В. Варламова, Д. П. Казимірчук, Д. А. Керімов, В. В. Лазарєв, О. В. Малько, Г. Н. Манов, М. Н. Марченко, М. І. Матузов, А. С. Піголкін, І. М. Сенякін, В. М. Сирих, М. М. Тарасов, Ю. О. Тихомиров та ін. Однак у зв’язку із проведенням земельної реформи в Україні залишилась нерозв’язаною значна кількість правових проблем підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин, визначення основних тенденцій розвитку земельного законодавства України та перспектив його систематизації. Усе наведене свідчить про актуальність дослідження та його важливість для підвищення ролі та ефективності дії земельно-правових норм у регулюванні земельних відносин.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» за загальною університетською темою «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011–2015 рр., затвердженою рішенням Вченої ради від 10 лютого 2011 р., протокол № 1 (державний реєстраційний номер 011U0006H), та теми науково-дослідної роботи кафедри аграрного, земельного та екологічного права університету «Правове забезпечення сталого розвитку земельних та екологічних відносин у Південному регіоні України» на 2011–2015 рр., затвердженої рішенням кафедри від 1 квітня 2011 р., протокол № 6.
    Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретична розробка проблем розвитку земельного законодавства України, формулювання теоретичних та прикладних положень щодо вдосконалення правового регулювання земельних суспільних відносин, які сприятимуть розвитку сучасної доктрини земельного права та створенню більш досконалого механізму реалізації земельно-правових норм.
    Відповідно до поставленої мети сформульовано такі задачі:
    - визначити методологічні основи дослідження проблем розвитку земельного законодавства України;
    - дослідити історичні етапи формування земельного законодавства України;
    - провести історіографічний аналіз розвитку наукових поглядів на формування земельного законодавства;
    - дослідити поняття та юридичну природу земельного законодавства України;
    - визначити мету і завдання земельного законодавства України;
    - проаналізувати принципи земельного законодавства України;
    - дослідити систему земельного законодавства і встановити шляхи її оптимізації;
    - охарактеризувати основні тенденції розвитку земельного законодавства України;
    - проаналізувати конституційні основи земельного законодавства України;
    - дослідити динаміку розвитку земельного законодавства України;
    - встановити співвідношення публічно-правових і приватноправових засад у земельному законодавстві України;
    - визначити шляхи підвищення ефективності земельного законодавства України, розробити механізм подолання прогалин та усунення колізій;
    - охарактеризувати юридичну техніку земельного законодавства України;
    - дослідити стан і перспективи систематизації земельного законодавства України;
    - обґрунтувати необхідність розробки Концепції розвитку земельного законодавства України, розробити структуру та основні положення Концепції.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, раціонального використання та охорони земель, врегульовані нормами права.
    Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми розвитку земельного законодавства України, норми Конституції України, Земельного кодексу України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні земельні відносини, практика їх застосування, а також положення правової доктрини та наукові концепції щодо розвитку та вдосконалення земельного законодавства.
    Методи дослідження. У процесі проведення наукового дослідження використано низку загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання, за допомогою яких здійснено всебічний і об’єктивний аналіз його предмета.
    Дослідження виконане за допомогою діалектичного методу пізнання, виходячи із взаємозалежності системи правового регулювання і стану відносин, що складаються в суспільстві. Дисертанткою використані методи аналізу і синтезу, дедукції й індукції, ретроспективного і порівняльно-правового аналізу, що дало змогу забезпечити всебічність вивчення земельного законодавства, внутрішню єдність дослідження, а також достовірність і несуперечливість його положень (розділи 1, 2, 3, 4). Розвиток наукових уявлень про земельне законодавство було проаналізовано за допомогою історико-правового методу (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Порівняльно-правовий метод використовувався для виявлення загального й особливого, типового й унікального в правовому регулюванні земельних відносин (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 4.1). Використання формально-логічного методу забезпечило надійність та науковість отриманої інформації і дало можливість виявити невідповідність тих чи інших земельно-правових норм реаліям суспільного життя, а також суперечності між нормативно-правовими актами (підрозділи 3.1, 3.3, 4.2, 4.3). Формально-юридичний метод використовувався для дослідження земельного законодавства виключно в рамках позитивізму (підрозділи 2.4, 3.1, 3.2, 3.3). За допомогою функціонально-правового методу досліджено ефективність виконання земельним законодавством покладених на нього завдань та функцій (підрозділи 2.2, 2.3, 4.1, 4.4). Використання системно-структурного методу дало змогу розглядати земельне законодавство як упорядковану, цілісну, логічно побудовану сукупність нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання земельних відносин, а також визначити місце, роль і значення окремого нормативно-правового акта в системі земельного законодавства (підрозділи 2.2, 2.4, 3.2, 3.4, 4.1, 4.4). Простеження специфіки формування понятійно-категорійного апарату земельного законодавства було проведено за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділи 2.1, 4.2). Застосування прогностичного методу дало можливість скласти науково-обґрунтовані прогнози розвитку земельного законодавства (підрозділи 4.3, 4.4).
    Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції спираються на вимоги формальної логіки щодо несуперечності, послідовності та обґрунтованості суджень. Теоретичні висновки дисертації ґрунтуються на наукових розробках теорії та історії держави і права, земельного, конституційного, адміністративного, цивільного та інших галузей права.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим у юридичній науці України комплексним дисертаційним дослідженням теоретичних проблем розвитку земельного законодавства, спрямованим на подальший розвиток теорії земельного права України шляхом формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять та категорій, внесення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного земельного законодавства відповідно до вимог Конституції України.
    Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є такі:
    Вперше:
    1) обґрунтовано ефективність використання синергетичного методу при дослідженні актів земельного законодавства, оскільки принциповою методологічною проблемою земельного законодавства є суб’єктивний фактор і складність розуміння законодавцем земельно-правових процесів і явищ;
    2) обґрунтовано висновок, що земельне законодавство в його субстанційному розумінні являє собою сукупність приписів, спрямованих на охорону публічних і приватних земельних інтересів, які розглядаються як конструююча категорія, як вирішальний фактор впливу і зміст земельно-правових норм, рушійна сила їх реалізації і мотив поведінки учасників земельних правовідносин;
    3) обґрунтовано доцільність виділення поряд з економічною, політичною, соціальною та іншими основами конституційного ладу України також земельної основи конституційного ладу як системи конституційних положень, що регулюють земельні відносини і відображають мету, функції та обов'язки держави щодо забезпечення земельних прав і дотримання обов'язків усіма суб'єктами земельних відносин;
    4) визначені функції принципів земельного законодавства: закріплення основ земельної політики; безпосереднє регулювання земельних відносин; визначення орієнтирів розвитку земельного законодавства; забезпечення стабільності правового регулювання земельних відносин;
    5) розроблено систему принципів формування земельного законодавства, до яких віднесено: принцип конституційного розвитку земельного законодавства; принцип пріоритету законодавчого регулювання земельних відносин; принцип наступності в розвитку земельного законодавства; принцип систематизації земельного законодавства; принцип розвитку земельного законодавства відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; принцип належного забезпечення законопроектних робіт;
    6) розроблено функціональну, вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інституційну) структуру земельного законодавства України, а також обґрунтовано доцільність законодавчого визнання вищої юридичної сили Земельного кодексу України порівняно з іншими законами в галузі земельних відносин;
    7) обґрунтовано твердження, що якісний рівень земельного законодавства можна визначити шляхом аналізу ступеня додержання законодавцем вимог юридичної техніки при створенні актів земельного законодавства; забезпечення учасників земельних відносин правовими засобами захисту земельних прав; закріплення механізму реалізації приписів земельного законодавства; якості законодавчої регламентації юрисдикційних правових засобів;
    8) розроблено систему чинників, здатних забезпечити високий якісний рівень земельного законодавства та механізм його реалізації, запропоновано їх поділ на матеріальні (сталість соціально-економічних і державно-політичних взаємозв'язків, своєчасне законодавче реагування на найважливіші процеси з урахуванням перспективності характеру їх розвитку, об'єктивність і обґрунтованість перетворень у галузі земельних відносин, прогнозування необхідності їх юридичного опосередкування в майбутньому) і спеціально-юридичні (відповідність земельного законодавства Конституції України, видання підзаконних нормативно-правових актів на основі закону, досконалість законодавчої техніки, юридично грамотне використання прийнятого нормативно-правового акта);
    9) обґрунтовано доцільність ведення моніторингу земельного законодавства і правозастосовної практики і визначено складові елементи його системи: тезаурус основних понять і визначення, що використовуються в актах земельного законодавства; база чинних законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів; проекти законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що знаходяться на стадії розробки і прийняття; база даних про стан правозастосовної діяльності з врахуванням судової та адміністративної практики застосування земельного законодавства;
    10) розроблено концептуальні засади систематизації земельного законодавства України, що передбачають проведення ревізії та обліку, інкорпорації земельного законодавства в цілому та окремо інкорпорації земельно-правових дефініцій, консолідації земельного законодавства та нової кодифікації земельного законодавства на основі системи земельного права, яка є доктринальною юридично-логічною моделлю для законодавчої практики;
    11) запропоновано проект Концепції розвитку земельного законодавства України з метою формування якісно нової системи земельного законодавства, визначення динаміки і пріоритетів у галузі нормотворчості та підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин.
    Удосконалено:
    12) методологічні засади дослідження ефективності та проблем розвитку земельного законодавства шляхом виділення таких методів, як: формально-логічний; формально-юридичний; метод факторного аналізу; функціонально-правовий; діяльнісний; порівняльно-правовий; соціологічний; історико-правовий; системно-структурний; логіко-семантичний; прогностичний;
    13) періодизацію розвитку земельного законодавства після 1917 р., унаслідок чого виділено дев’ять періодів: жовтень 1917–1918 рр. – земельне законодавство періоду Жовтневої соціалістичної революції; 1918–1920 рр. – земельне законодавство періоду іноземної військової інтервенції та громадянської війни; 1921–1925 рр. – земельне законодавство періоду переходу на мирну роботу по відновленню народного господарства; 1926–1929 рр. – земельне законодавство періоду соціалістичної індустріалізації країни; 1930–1940 рр. – земельне законодавство періоду колективізації сільського господарства; 1941–1945 рр. – земельне законодавство періоду Великої Вітчизняної війни; 1945–1967 рр. – земельне законодавство періоду відновлення і розвитку народного господарства; 1968–1989 рр. – земельне законодавство після проведення кодифікації загальносоюзного і республіканського земельного законодавства; 1990 р. – до цього часу – сучасний період формування і розвитку земельного законодавства України;
    14) періодизацію генезису розвитку наукових поглядів щодо земельного законодавства, у результаті чого виділено п’ять етапів: 1917 р. – середина 30-х років ХХ ст., що характеризувався відсутністю єдиного підходу до розуміння сутності земельного законодавства; кінець 30 – середина 40-х років ХХ ст., коли зріс ступінь відносної самостійності земельного законодавства і активізувались наукові дослідження проблем його удосконалення; кінець 40 – кінець 60-х років ХХ ст. – етап наукового накопичення, що характеризується вивченням напрямів систематизації земельного законодавства; початок 70 – кінець 80-х років ХХ ст., що характеризувався зростанням науково-методологічних та теоретичних досліджень різноманітних проблем правового регулювання раціонального використання та охорони земель; початок 90-х років ХХ ст. – початок ХХІ ст., що досі триває і характеризується розвитком нових напрямів теоретичного пошуку у зв’язку з проведенням земельної реформи, спрямованої на роздержавлення земельного фонду і відповідно формування нового земельного законодавства суверенної України;
    15) положення про те, що метою земельного законодавства є встановлення державних гарантій земельних прав і свобод громадян, розробка дієвих механізмів їх реалізації як передумова переходу від існуючого декларативного характеру правового регулювання земельних відносин до ефективної системи виконання земельно-правових норм;
    16) положення про те, що основоположними завданнями земельного законодавства є: створення оптимальних правових умов для реалізації права кожного громадянина на землю і виконання обов’язку охороняти землю як основне національне багатство, дбайливо ставитися до землі; правове забезпечення зниження негативного впливу господарської та іншої діяльності на стан земель; створення правових умов для організації і розвитку системи земельної освіти і виховання, а також правової основи для формування земельно-правової культури; визначення правових основ державної земельної політики; зміцнення земельного правопорядку;
    17) твердження про те, що основними тенденціями розвитку земельного законодавства України є: уніфікація і диференціація; проникнення земельно-правового регулювання у сферу правового регулювання інших галузей і, навпаки, багатогалузевого правового регулювання – у сферу земельно-правового регулювання; екологізація земельного законодавства; посилення юридичної відповідальності за здійснення правопорушень у галузі охорони земель; розвиток та вдосконалення земельного процесуального законодавства; гармонізація земельного законодавства із європейським законодавством;
    18) поняття ефективності земельного законодавства як сукупності ознак, що характеризують формально-юридичну досконалість земельних нормативно-правових актів, а також властивостей, що сприяють найбільш оптимальному регулюванню земельних відносин відповідно до поставленої мети правового регулювання;
    19) механізм подолання прогалин у земельному законодавстві України як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих нормативних та організаційних інститутів, за допомогою яких визначаються напрями заповнення й усунення прогалин у земельному законодавстві, забезпечується підвищення ефективності процесу правового регулювання земельних відносин;
    20) перелік факторів, що спричиняють колізійність земельного законодавства України, до яких віднесено: об’єктивні (статика земельного права, динаміка земельних відносин) і суб’єктивні (відсутність Концепції розвитку земельного законодавства України, низький рівень професійної підготовки законодавця, порушення правил юридичної техніки, велика частка підзаконних нормативно-правових актів; непослідовність нормотворчої діяльності у сфері правового регулювання земельних відносин, неналежна систематизація земельного законодавства).
    Дістали подальшого розвитку:
    21) обґрунтування доцільності використання міждисциплінарного підходу в методології, що зумовлено усвідомленням взамозв’язку земельного права і земельного законодавства не лише з іншими галузями юридичної науки та правової системи, а й такими суспільними науками, як філософія, екологія, соціологія, економіка та ін.;
    22) думка про те, що в перспективі земельне законодавство України слід формувати як систему законодавчих актів, але в умовах перехідного періоду широке розуміння земельного законодавства є оптимальним, оскільки дає змогу розглядати закони в єдності, взаємозв’язку і взаємодії з підзаконними нормативно-правовими актами, що створює повну картину стану правового регулювання земельних відносин;
    23) визначення основних напрямів динаміки розвитку земельного законодавства: врахування законопроектних робіт, що проводяться в Україні; введення понять, що відображають перспективні напрями земельного законодавства; врахування наукових концепцій розвитку земельного законодавства, а також відповідного міжнародного досвіду;
    24) обґрунтування положення про зближення приватноправових і публічно-правових засад регулювання в земельному законодавстві України, причому співвідношення їх використання в процесі регулювання земельних відносин не є постійним і залежить від конкретних умов розвитку економіки;
    25) положення про те, що ефективність застосування земельного законодавства залежить від науково-обґрунтованого використання понятійно-категорійного апарату, оскільки порушення правил законодавчої техніки при використанні юридичної термінології в актах земельного законодавства призводить до порушення земельних прав і свобод громадян, багатозначного тлумачення актів земельного законодавства;
    26) твердження, що перспективним напрямом підвищення ефективності земельного законодавства є удосконалення правозастосовної практики, що повинно здійснюватися шляхом введення в земельне законодавство процесуально-правових норм, що забезпечують належне застосування закону на практиці; введення заходів економічного стимулювання для належного виконання суб’єктами земельних правовідносин своїх обов’язків;
    27) твердження про розвиток процесів декодифікації земельного законодавства України як негативного явища, що полягає у зміні основних положень Земельного кодексу України законами, прийнятими після набрання ЗК України юридичної сили, і в принципово новому регулюванні суспільних земельних відносин без внесення змін і доповнень до ЗК України, що ставить на порядок денний розробку та прийняття нового Земельного кодексу України.
    Дослідження, що спирається на аналіз наукових праць, законів та підзаконних нормативно-правових актів, дало змогу розробити рекомендації з удосконалення сучасного земельного законодавства, а також запропонувати деякі шляхи розв’язання правотворчих проблем у галузі земельних відносин.
    Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації використані в законотворчій діяльності (лист Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин від 28 лютого 2012 р. № 04-11/15-43); у практичній діяльності органів земельних ресурсів (лист Державного агентства земельних ресурсів України від 14 березня 2012 р. № 3631/11/13-12); у науково-дослідницькій діяльності з метою подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем розвитку земельного законодавства України; у навчальному процесі під час викладання курсу «Земельне право України», відповідних спецкурсів (акт про впровадження результатів дослідження у навчальний процес та науково-дослідну діяльність ВСП «Чернівецький факультет Національного університету «Одеська юридична академія» від 24 лютого 2012 р. № 132а/12; акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія» від 27 лютого 2012 р. № 02-27/1841; акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес та науково-дослідну роботу юридичного факультету Запорізького національного університету від 12 березня 2012 р. № 01-25/29; акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес кафедри трудового, господарського та екологічного права юридичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки від 3 квітня 2012 р. № 3/1438; акт про впровадження результатів дослідження у навчальний процес кафедри трудового, земельного та екологічного права Одеського державного університету внутрішніх справ від 11 квітня 2012 р. № 847), при підготовці науково-практичних коментарів земельного законодавства, підручників, навчальних і методичних посібників.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на 30 науково-практичних конференціях: міжнародних науково-практичних конференціях «Правові проблеми зміцнення української державності» (м. Одеса, 19–20 листопада 2010 р.), «Актуальні проблеми юридичної науки – 2010» (м. Київ, 26 листопада 2010 р.), «Генезис публічного права: від становлення до сучасності» (м. Миколаїв, 26–27 листопада 2010 р.), «Теорія і практика застосування чинного вітчизняного та міжнародного законодавства в сучасних умовах» (м. Одеса, 12–13 лютого 2011 р.), «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (м. Київ, 16–17 лютого 2011 р.), «Правові проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Харків, 23–24 лютого 2011 р.), «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 24 лютого 2011 р.), «Національні інтереси та проблеми правової системи України» (м. Одеса, 12–13 березня 2011 р.), «Теорія та практика сучасного права: вектори розвитку» (м. Київ, 16–17 березня 2011 р.), «Перші зимові юридичні читання» (м. Кіровоград, 18–19 березня 2011 р.), «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 25–26 березня 2011 р.), «Міжнародні та національні механізми захисту прав людини: виклики сьогодення» (м. Донецьк, 8 квітня 2011 р.), «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 21–22 квітня 2011 р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 21–22 квітня 2011 р.), «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи» (м. Київ, 12 травня 2011 р.), «Сьомі юридичні читання» (м. Київ, 19–20 травня 2011 р.), «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (м. Київ, 19–20 травня 2011 р.), «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20–21 травня 2011 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 17–19 червня 2011 р.), «Подальші наслідки реформування законодавства України» (м. Одеса, 18–19 червня 2011 р.), «Нове міжнародне та національне законодавство – нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 16–17 лютого 2012 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Проблеми оптимізації функціонування державно-правового механізму в Україні на сучасному етапі» (м. Київ, 25 листопада 2010 р.), «Україна наукова – 2011» (м. Миколаїв, 17 січня 2011 р.), «Проблеми сучасної правової системи України» (м. Львів, 25–26 лютого 2011 р.), «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 31 березня 2011 р.), «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 31 березня 2011 р.), «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 28–29 квітня 2011 р.), «Вдосконалення правового регулювання прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 29–30 квітня 2011 р.), «Сучасні правові проблеми українського державотворення» (м. Біла Церква, 12 травня 2011 р.), «Розвиток юридичної науки, правотворчості та правозастосування в період незалежності України» (м. Київ, 12 травня 2011 р.).
    Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані в дисертації, опубліковано авторкою у 76 наукових працях, у тому числі в одній монографії, розділах до двох підручників, 44 наукових статтях у виданнях, які належать до переліку наукових фахових видань, та тезах 30 доповідей на науково-практичних конференціях.
    Структура дисертації зумовлена метою і задачами дослідження. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів, які містять п’ятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 499 сторінок, з них основний текст – 344 сторінки, список викори
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявилось у визначенні шляхів удосконалення земельного законодавства України та підвищенні ефективності правового регулювання суспільних земельних відносин. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у такому:
    1. Встановлено, що методологічною основою дослідження проблем розвитку земельного законодавства є такі методи: формально-логічний; формально-юридичний; метод факторного аналізу; функціонально-правовий; діяльнісний; порівняльно-правовий; соціологічний; історико-правовий; системно-структурний; логіко-семантичний; прогностичний. Аргументується доцільність використання міждисциплінарного підходу в методології, що зумовлено усвідомленням взамозв’язку земельного права та земельного законодавства не лише з іншими галузями юридичної науки та правової системи, але такими суспільними науками, як філософія, екологія, соціологія, економіка тощо. Обґрунтовано ефективність використання синергетичного методу при дослідженні актів земельного законодавства, оскільки принциповою методологічною проблемою земельного законодавства є суб’єктивний фактор і складність розуміння законодавцем земельно-правових процесів і явищ.
    2. Виділено дев’ять періодів розвитку земельного законодавства після 1917 року: жовтень 1917–1918 рр. – земельне законодавство періоду Жовтневої соціалістичної революції; 1918–1920 рр. – земельне законодавство періоду іноземної військової інтервенції та громадянської війни; 1921–1925 рр. – земельне законодавство періоду переходу на мирну роботу по відновленню народного господарства; 1926–1929 рр. – земельне законодавство періоду соціалістичної індустріалізації країни; 1930–1940 рр. – земельне законодавство періоду колективізації сільського господарства; 1941–1945 рр. – земельне законодавство періоду Великої Вітчизняної війни; 1945–1967 рр. – земельне законодавство періоду відновлення і розвитку народного господарства; 1968–1989 рр. – земельне законодавство після проведення кодифікації загальносоюзного і республіканського земельного законодавства; 1990 р. – до цього часу – сучасний період формування і розвитку земельного законодавства України, що в свою чергу поділяється на два підперіоди: 1990–2001 рр. – розвиток земельного законодавства до прийняття чинного Земельного кодексу України і з 2002 р. і до цього часу – формування земельного законодавства після набрання юридичної сили Земельним кодексом України.
    4. Виділено п’ять етапів розвитку наукових поглядів щодо земельного законодавства: 1917 р. – середина 30-х років ХХ ст., що характеризувався відсутністю єдиної підходу до розуміння сутності земельного законодавства; кінець 30 – середина 40-х років ХХ ст., коли зріс ступінь відносної самостійності земельного законодавства; кінець 40 – кінець 60-х років ХХ ст. – етап наукового накопичення, що характеризується вивченням напрямів систематизації земельного законодавства; початок 70 – кінець 80-х років ХХ ст., що характеризувався зростанням науково-методологічних та теоретичних досліджень різноманітних проблем правового регулювання раціонального використання та охорони земель; початок 90-х років ХХ ст. – початок ХХІ ст., що триває досі й характеризується розвитком нових напрямів теоретичного пошуку у зв’язку з проведенням земельної реформи, спрямованої на роздержавлення земельного фонду і відповідно формування нового земельного законодавства суверенної України.
    5. З метою наукового дослідження поняття «земельне законодавство» пропонується розглядати в широкому і вузькому розумінні: земельне законодав¬ство в широкому розумінні являє собою сукупність законів і підзаконних нормативно-правових актів, що є формою вираження зе¬мельно-правових норм, які містяться в цих актах; відповідно до його вузького розуміння земельне законодавство – це лише зако¬ни, що приймаються парламентом. Авторка виступає за «вузьке» розуміння земельного законодавства, тобто як сукуп¬ності законів. «Широке» розуміння земельного законодавства, на нашу думку, підриває верховенство закону, веде до розширення меж регулювання суспільних земельних відносин актами органів виконавчої влади. Проте слід зазначити, що в умовах перехідного періоду становлення земельного законодавства широке його ро¬зуміння є оптимальним, оскільки дає змогу розглядати закони в єдності, взаємозв'язку і взаємодії з підзаконними нормативно-правовими актами створює повну картину стану правового регулювання земельних відносин і сприяє створенню більш досконалого механізму реалізації земельно-правових норм.
    6. В результаті дослідження проблеми співвідношення земельного і цивільного законодавства, встановлено, що механічне перенесення багатьох положень земельного законодавства до цивільного законодавства не сприятиме підвищенню ефективності і належному виконанню землеохоронних приписів. Запропоноване оптимальне функціонально-правове поєднання земельного і цивільного законодавства, що передбачає: наявність у ЗК України норм відсилочного характеру до ЦК України; включення до ЗК України положень ЦК України з урахуванням специфіки землекористування; автономне викладення в ЗК України специфічних земельно-правових вимог.
    7. Обстоюється думка, що метою земельного законодавства України є встановлення дер¬жавних гарантій земельних прав і свобод громадян, розробка дієвих механізмів їх реалізації як передумова переходу від існую¬чого декларативного характеру правового регулювання земельних відносин до ефективної системи виконання земельно-правових норм. До основоположних завдань земельного законодавства на сучасному етапі його розвитку віднесено: створення оптимальних правових умов для реалізації права кожного громадянина на землю і виконання обов'язку охороняти землю як основне національне ба¬гатство, дбайливо ставитися до землі; правове забезпечення зни-ження негативного впливу господарської та іншої діяльності на стан земель; створення правових умов для організації і розвитку системи земельної освіти і виховання, а також правової основи для формування земельно-правової культури; визначення право¬вої основи державної політики в галузі використання та охорони земель, що забезпечуватиме збалансоване вирішення соціально-економічних завдань, зміцнення правопорядку в галузі викорис¬тання та охорони земель.
    8. Сформульовано поняття принципів земельного законодавства України, що являють собою вихідні положення, засади і вимоги, закріплені в Конституції України, ЗК України, законах та інших актах земельного законо-давства, що зумовлені потребами і закономірностями суспільного розвитку, становлять основу земельного ладу України, є базисом для функціонування і розвитку земельного законодавства та спря¬мовані на виконання завдань земельного законодавства, є обов'яз¬ковими як для законодавчих, так і для правозастосовних органів. Визначено функції принципів земельного законодавства: закріплення основ земельної політики, безпосереднє регулювання земельних відносин, визначення орієнтирів розвитку земель¬ного законодавства, забезпечення стабільності правового регулю¬вання земельних відносин.
    9. Розроблено систему принципів формування земельного законодавства, до яких віднесено принципи: консти¬туційного розвитку земельного законодавства; пріоритету законодавчого регулювання земельних відно¬син; наступності в розвитку земельного законодавства; систематизації зе-мельного законодавства; розвитку земельного законодавства відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права; належного забезпечення законопроектних робіт.
    10. Система земельного законодавства України розглядається не просто як сукупність нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в галузі використання та охорони земель, а як диференційована система, заснована на принципах субординації і координації її структурних компонентів, упорядкована за різними об'єктивними критеріями множина нормативно-правових актів, що формується для найбільш ефективного використання земель¬но-правових норм. При цьому система земельних прав виступає одним із найважливіших факторів, що визначає побудову і розви¬ток системи земельного законодавства, розкриває об'єктивно існу¬ючі закономірності суспільного розвитку земельних відносин. В результаті дослідження структури земельного законодавства України виділено функціональну, вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інституційну) структуру земельного законодавства України. Обґрунтовано доцільність законодавчого визнання вищої юридичної сили Земельного кодексу України порівняно з іншими законами в галузі земельних відносин.
    11. Обґрунтовується твердження про те, що основними тенденціями розвитку земельного законодавства України є: уніфікація і диференціація земельного законодавства; проникнення земельно-правового регулювання у сферу правового регулювання інших галузей і, навпаки, проникнення багатогалузевого правового регу¬лювання – у сферу земельно-правового регулювання; екологізація земельного законодавства; посилення юридичної відповідальності за здійснення правопорушень у галузі охорони земель; розвиток та вдоско¬налення земельного процесуального законодавства; гармонізація земельного законодавства із європейським за¬конодавством.
    12. Конституція України закріплює пріоритет суспільних інтересів у раціональному використанні й комплексній охороні земельних ресурсів, що забезпечується публічно-правовим регулюванням, вищим проявом якого є норми Конституції України, які володіють виключним публічно-правовим характером. Земельні норми Кон¬ституції України в сукупності становлять основу публічно-право¬вого регулювання в земельному законодавстві. Під земельною основою конституційного ладу пропонується розуміти систему консти¬туційних положень, що регулюють земельні відносини і відобра¬жають мету, функції та обов'язки держави щодо забезпечення зе¬мельних прав і дотримання обов'язків усіма суб'єктами земель¬них відносин. Земельна основа конституційного ладу повинна розглядатися поряд з економічною, політичною, соціальною та іншими основами конституційного ладу України.
    13. Врахування динаміки розвитку земельного законодавства України реалізується за такими основними напрямами: врахуван¬ня законопроектних робіт, що проводяться в Україні; введення по¬нять, що відображають перспективні напрями земельного законо¬давства; врахування наукових концепцій розвитку земельного за¬конодавства; врахування міжнародного досвіду розвитку земельного законодавства. Прогноз розвитку земельного законодавства ґрунтується на аналізі тенденцій політичного і соціально-економічного розвитку України та закономірностей розвитку земельного законодавства.
    14. Обґрунтовано висновок, що земельне законодавство в його субстанційному розумінні являє собою сукупність приписів, направлених на охорону публічних і приватних земельних інтересів, які розглядаються як конструююча категорія, як вирішальний фактор впливу і зміст земельно-правових норм, рушійна сила їх реалізації і мотив поведінки учасників земельних правовідносин. Взаємодія і взаємний вплив публічно-правових і приватнопра¬вових засад характерна для регулювання всіх земельних відносин. Основне завдання земельного законодавства у вітчизняній правовій сис¬темі полягає в правовому забезпеченні балансу приватних і публічних інтересів у використанні землі, який досягається закріпленням сукупності взаємозв'язаних правових механізмів впливу на різні види суспільних земельних відносин.
    15. Сформульовано визначення поняття ефективності земельного законодавства України як сукупності ознак, що характеризують формально-юридичну досконалість земельних нормативно-правових актів, а також властивостей, що сприяють найбільш оптимальному регу¬люванню земельних відносин відповідно до поставленої мети і функцій. Доводиться, що ефективність земельного законодавства означає відповідність результату його впливу меті й завданням земельного законодавства. Критерієм ефективності земельного законодавства є такий якісний стан урегульованих нормативно-правовими акта¬ми земельних відносин, що свідчить про досягнення мети земель¬ного законодавства.
    16. Доводиться, що необхідними елементом правотворчої діяльності органів державної влади з метою аналізу, контролю та вдосконалення земельного законодавства, приведення його положень у відповідність із Конституцією України повинен стати моніторинг земельного законодавства як систематична, комплексна діяльність органів державної влади, наукового співтовариства, інститутів громадянського суспільства і громадських організацій за оцінкою, аналізом, узагальненням і прогнозом стану земельного законодавства і практики його застосування, що здійснюється з метою підвищення якості законів в галузі регулювання земельних відносин, вдосконалення на основі законодавчої і правозастосовної діяльності системи прийняття і реалізації земельно-правових рішень, дотримання і захист земельних прав громадянин. Встановлено, що система моніторингу земельного законодавства повинна містити необхідну інформацію про розвиток земельного законодавства країн ЄС, держав-учасниць СНД та інших зарубіжних держав з точки зору використання їх позитивного досвіду. Система моніторингу повинна включати: тезаурус основних понять і визначення, що використовуються в актах земельного законодавства; базу чинних законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів; проекти законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що знаходяться на стадії розробки і прийняття; базу даних про стан правозастосовної діяльності з врахуванням судової та адміністративної практики застосування земельного законодавства.
    17. Доводиться, що недотриман¬ня вимог юридичної техніки в тексті актів земельного законодав¬ства приводить до появи таких юридичних помилок, як закріплен¬ня норм, що суперечать Конституції України, відсилання до неіснуючих нормативно-правових актів, неповне закріплення об¬ставин, що мають істотне значення для змісту і застосування кон¬кретної норми земельного права. Наявність таких помилок істот¬но знижує якість актів земельного законодавства, викликає труд¬нощі в їх тлумаченні і перешкоджає реалізації норм земельного за¬конодавства в конкретних суспільних земельних відносинах. Кваліфіковане використання прийомів юридичної техніки покликане усувати помилки і сприяти підвищенню якості земельного законодавства. Обґрунтовано, що ефективність застосування норм земельного законодавства залежить від науково-обґрунтова¬ного використання понятійно-категорійних координат принципів побудови земельно-правової доктрини, що сформувалася. Пору¬шення правил законодавчої техніки при використанні юридичної термінології в актах земельного законодавства України призводить до багатозначного тлумачення норм земельного законодавст¬ва. Особливості правового регулювання земельних відносин ви¬магають суворого дотримання точності термінології при вираженні волі законодавця.
    18. Встановлено, що для забезпечення узгодженості існуючого масиву земельного законодавства України в законотворчій роботі вирішенню підляга-ють такі взаємопов'язані завдання: вдосконалення чинних земель¬них законів; ліквідація прогалин правового регулювання земель¬них відносин; подолання колізійності земельного законодавства; розробка рекомендацій стосовно подальших напрямів розвитку земельного законодавства; забезпечення розв'язання правотворчих проблем. Найбільш поширеними недоліками земельного законодавства України є: невідповідність земельним відносинам, інтересам і по¬требам людей; суперечності між правовими нормами; низький рівень систематизації; недостатня чіткість і ясність правових ви¬мог і приписів, що призводить до порушення законності в галузі використання та охорони земель. Високий якісний рівень земельного законодавства забезпечується наявністю ряду чинників, які можна умовно розділити на матеріальні і спеціально-юридичні. До матеріальних чинників відносяться сталість соціально-економічних і державно-політичних взаємозв'язків, своєчасне законодавче реагування на найважливіші процеси з урахуванням перспективності характеру їх розвитку, об'єктивність і обґрунтованість перетворень в галузі земельних відносин, прогнозування необхідності їх юридичного опосередкування в майбутньому. Спеціально-юридичні чинники включають відповідність земельного законодавства Конституції України, видання підзаконних нормативно-правових актів на основі закону, досконалість законодавчої техніки, юридично грамотне використання прийнятого нормативно-правового акта.
    19. Сформульовано визначення поняття «прогалина в земельному законодавстві» як ситуація нормативно-правової неврегульованості існуючих земельних відносин, що потребують правового регулювання і охорони, а в зе-мельному законодавстві повністю або частковою відсутня не¬обхідна правова норма. Повною прогалиною в земель¬ному законодавстві слід вважати ситуацію відсутності необхідної норми, часткова прогалина передбачає наявність необхідної для врегулювання земельних відносин нор¬ми, але її недосконалість унеможливлює застосування цієї норми. Механізм подолання прогалин у земельному законодавстві є сукупністю взаємопов'язаних і взаємодіючих норматив¬них та організаційних інститутів, за допомогою яких визначають¬ся напрями заповнення й усунення прогалин у земельному зако¬нодавстві, забезпечується підвищення ефективності правового регулювання земельних відносин. Запропоновано визначення поняття «колізійність земельного законодавства» як зумовленого об'єктивними і суб'єктив¬ними факторами суспільного розвитку стану формальної супереч¬ності між нормами права, спрямованими на регулювання одних і тих самих відносин у галузі раціонального і цільового викорис¬тання, комплексного відтворення та ефективної охорони земель, що породжує труднощі у правозастосовній діяльності. Встановлено фак¬тори, що спричиняють колізійність земельного законодавства, можна виділити об'єктивні (статику земельного права і ди¬наміку земельних відносин) і суб'єктивні (відсутність Концепції розвитку земельного законодавства, низький рівень про¬фесійної підготовки законодавця, порушення правил юридичної техніки, непослідовність нормотворчої діяльності у сфері право¬вого регулювання земельних відносин, неналежна систематизація земельного законодавства).
    20. Обґрунтувано, що систематизація земельного законодавства по¬винна здійснюватися на основі єдиної наукової концепції, основні положення якої полягають у визначенні цілей і завдань системати¬зації земельного законодавства; форм його систематизації на кон¬кретному етапі розвитку; критеріїв відбору нормативно-правових актів, що систематизуються. Розроблено концептуальні засади систематизації земельного законодавства України, що передбачають проведення ревізії та обліку, інкорпорації земельного законодавства в цілому та окремо інкорпорації земель¬но-правових дефініцій, консолідації земельного за¬конодавства та нової кодифікації земельного законодавства на основі системи земельного права, яка є доктринальною юридично-логічною моделлю для законодавчої практики. Розвиток процесів декодифікації земельного законодавства як негативного явища, що полягає у зміні основних положень Земельного кодексу України законами, прийнятими після набрання ЗК юридичної сили і в принципово новому регулюванні суспільних земельних відносин без внесення змін і доповнень до ЗК, ставить на порядок денний розробку та прийняття нового Земельного кодексу України. З метою формування якісно нової системи земельного законодавства, виз¬начення динаміки і пріоритетів у галузі нормотворчості, підви¬щення ефективності правового регулювання земельних відносин розроблено Концепцію розвитку земельного законодавства України, у якій визначено актуальні про¬блеми розвитку земельного законодавства, основні засади і шляхи його вдосконалення.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абыкеева А. Т. Земельное право в первый год советской власти (октябрь 1917–1918 гг.) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук / А. Т. Абыкеева. – М., 1963. – 11 с.
    2. Аграрное право (конспект лекций) / сост. Толмачев А. П. – М. : ПРИОР, 2000. – 112 с.
    3. Аграрное право : учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. «Юриспруденция» / [Акманов С. С., Быстров Г. Е., Веденин Н. Н. и др.] ; отв. ред. : Г. Е. Быстров, М. И. Козырь. – М. : Юрид. лит., 1996. – 637 с.
    4. Адиханов Ф. X. Соотношение норм гражданского права и норм земельного права в регулировании земельних отношений в условиях рынка земли / Ф. X. Адиханов // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 32–39.
    5. Аксененок Г. А. Возникновение и развитие земельных правоотношений в СССР / Г. А. Аксененок // Вопросы советского государства и права : сб. науч. ст., 1917–1957 гг. – М. : Изд-во АН СССР, 1957. – С. 344–389.
    6. Аксененок Г. А. Вопросы правового обеспечения наиболее правильного и производительного использования земли / Г. А. Аксененок // Советское государство и право. – 1955. – № 4. – С. 8–10.
    7. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР : монография / Г. А. Аксененок. – М., 1958. – 234 с.
    8. Аксененок Г. А. Земельные правоотношения в СССР : автореф. дисс. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.06 / Г. А. Аксененок. – М., 1955. – 27 с.
    9. Аксененок Г. А. Компетенция Союза ССР и союзных республик в области регулирования земельных отношений / Г. А. Аксененок // Вопросы кодификации : сб. науч. ст. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1957. – С. 173–201.
    10. Аксененок Г. А. Некоторые вопросы науки советского земельного права / Г. А. Аксененок // Советское государство и право. – 1953. – № 5. – С. 63–74.
    11. Аксененок Г. А. Право государственной собственности на землю в СССР : монография / Аксененок Г. А. – М. : Госюриздат, 1950. – 341 с.
    12. Аксененок Г. А. Проблемы землепользования колхозов в свете нового земельного законодательства и примерного устава колхоза / Г. А. Аксененок // Советское право и колхозы. – 1973. – С. 185–196.
    13. Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні / [Даниленко А. С., Білик Ю. Д., Гарбуз М. Ю. та ін.] ; за ред. Ю. Д. Білика. – К. : Урожай, 2004. – 96 с.
    14. Алексеев Л. И. К вопросу об общем понятии права / Л. И. Алексеев // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 128–133.
    15. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
    16. Алексеев С. С. Об отраслях права / С. С. Алексеев // Советское государство и право. – 1972. – № 3. – С. 10–17.
    17. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2-х т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – 360 с.
    18. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Нормативные юридические акты. Применение права. Юридическая наука (правоведение) : Курс лекций : в 2-х т. / Алексеев С. С. ; науч. ред. Р. К. Русинов, отв. за вып. В. М. Семенов. – Свердловск : Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1973. – Т. 2. – 401 с.
    19. Алексеев С. С. Советское право как система: методологические принципы исследования / С. С. Алексеев // Советское государство и пра¬во. – 1974. – № 7. – С. 11–18.
    20. Алексеев С.С. Структура советского права / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1975. – 258 с.
    21. Анахасян Р. Л. Проблемы инкорпорации нормативно-правовых актов России : автореф дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Р. Л. Анахасян. – Сочи, 2009. – 19 с.
    22. Андрейцев В. І. Земельна реформа: Приватизація. Екологія. Право : монографія / Андрейцев В. І. – К. : УЕАН, 1997. – 297 с.
    23. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної Украї-ни : Актуальні проблеми практичної теорії : Монографія / Андрейцев В. І. – К. : Знан¬ня, 2005. – 445 с.
    24. Андрейцев В. І. Земля як інтегрований і диференційований об'єкт земельного права / В. І. Андрейцев // Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : навч.-практ. посіб. / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, юрид. фак. – К. : Істина, 1999. – 319 с.
    25. Андрейцев В. І. Земля як основне національне багатство: проблеми правового режиму / В. І. Андрейцев // Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельних ринків в Україні : зб. тез доп. і наук. повідомлень наук.-практ. конф. / відп. ред. В. І. Семчик. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 17–27.
    26. Андрейцев В. І. Колізії як нагальна передумова кодифікації екологічного законодавства / В. І. Андрейцев // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 23–24 жовтня 1995 р.) / [редкол. : Шемшученко Ю.С. (голова) та ін.]. – К. : Генеза, 1996. – К., 1996. – С. 57–60.
    27. Андрейцев В. І. Конституційно-правовий механізм гарантування права власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. – Вип. 52. – С. 7–11.
    28. Андрейцев В. І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю / В. І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2004. – Вип. 58. – С. 96–99.
    29. Андрейцев В. Конституційно-правові перспективи урегулювання земельних юрисдикційних відносин / В. Андрейцев // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63. – С. 2–11.
    30. Андрейцев В. І. Концептуальні засади реформування земельних правовідносин в Україні / В. І. Андрейцев // Державно-правова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конф., листопад 1997 р. / Ін-т законодав¬ства Верхов. Ради України ; [редкол. : В. Ф. Опришко (голова) та ін.]. – К., 1997. – С. 36–40.
    31. Андрейцев В. Механізм гарантування права власності на землю / В. Андрейцев // Столиця. – 2003. – № 26 (477) від 27 червня – 3 липня. – С. 7.
    32. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : навч.-практ. посіб. / Андрейцев В. І. – К. : Істина, 1999. – 320 с.
    33. Андрейцев В. І. Проблеми систематизації та кодифікації законодавства у сфері постійного землекористування / В. І. Андрейцев // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 65. – С. 4–8.
    34. Андрейцев В. Реализация принципа территориальности в формировании и становлении государственности: правовые проблемы / В. Андрейцев // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 66. – С. 1–8.
    35. Андрейцев В. І. Суверенній Україні – нову «Земельну Конституцію» (концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) / В. І. Андрейцев // Право України. – 1999. – № 9. – С. 58–65.
    36. Арановский К. В. Мифология и мировоззрение в соотношении с государственно-правовым регулированием / К. В. Арановский // Журнал российского права. – 2002. – № 9. – С. 84–92.
    37. Арнаут А. Г. Земельна реформа в Україні та Румунії: порівняльний аналіз законодавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / А. Г. Арнаут ; Нац. аграр. ун-т. – К., 2007. – 16 с.
    38. Арт Л. Ф. Систематизація понять в актах російського законодав-ства / Л. Ф. Арт // Систематизація законодавства в Україні: проблеми те¬орії і практики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., жовтень 1999 р. / Ін-т законодавства Верхов. Ради України ; [редкол. : В. Ф. Опришко (го¬лова) та ін.]. – К., 1999. – С. 82–85.
    39. Афанасієв Р. Щодо публічного аспекту права власності на при¬родні ресурси / Р. Афанасієв // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 128–131.
    40. Бабаев В. К. Правовая система общества // Общая теория права : курс лекций / Бабаев В. К. – Нижний Новгород : Изд-во Нижегор. ВШ МВД РФ, 1993. – С. 85–110.
    41. Бавбєкова Е. А. Правова основа державного управління земельни-ми ресурсами в сучасних умовах / Е. А. Бавбєкова // Актуальні пробле¬ми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2005. – Вип. 7. – С. 86–90.
    42. Бавбєкова Е. А. Щодо питання про необхідність встановлення кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних діля¬нок / Е. А. Бавбєкова // Кримінально-правова політика держави: теоре¬тичні та практичні аспекти проблеми : матеріали міжнар. наук. конф. (Донецьк, 17–18 листопада 2006 р.). – Донецьк : Донецьк. юрид. ін-т ЛДУВС, 2006. – С. 157–161.
    43. Багрій І. Юридична природа контролю за використанням та охороною земель / І. Багрій // Юридичний журнал. – 2010. – № 2 (92). – С. 44–46.
    44. Байтин М. И. О принципах и функциях права: новие моменти / М. И. Байтин // Известия вузов. Серия Правоведение. – 2000. – № 3. – С. 4–16.
    45. Бакунина Т. С. Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственних земель : материалы «круглого сто¬ла» / Т. С. Бакунина // Государство и право. – 1998. – № 4. – С. 42–65.
    46. Бакунина Т.С. Правовые проблемы рационального использования и охраны сельскохозяйственних земель : материалы «круглого стола» (Продолжение) / Т. С. Бакунина // Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 25–44.
    47. Балик Т. В. Проблеми власності в управлінні земельними ресурса¬ми міст / Т. В. Балик // Вісник. – Черкаси, 2007. – Вип. 103 : Серія: Еко¬номічні науки. – С. 148–153.
    48. Балюк Г. І. Дотримання вимог земельного законодавства як вимога забезпечення національної безпеки України / Г. І. Балюк // Земельне право України: теорія і практика. – 2006. – № 6. – С. 49–56.
    49. Балюк Г. І. Проблеми розмежування земель державної та комунальнї власності (межування земель) / Г. І. Балюк // Земельне право України: теорія і практика. – 2007. – № 1. – С. 12–18.
    50. Барабаш Т. М. Кодифікація законодавства: огляд діяльності Верховної Ради України / Т. М. Барабаш // Актуальні питання кодифікації законодавства України / Ін-т законодавства Верхов. Ради України ; [за заг. ред. В. О. Зайчука]. – К. : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 2009. – С. 55–58.
    51. Басай В. Д. Ефективність і значення кодифікації екологічного законодавства в Україні / В. Д. Басай // Екологічний кодекс України: міфи і реальність : Матеріали Міжнар. «Круглого столу», Київ, 12–13 травня 2005 р. ; Відп. ред. В. І. Андрейцев. – К. : КНУТШ, 2005. – С. 10–12.
    52. Батталова Л. М. Гражданско-правовое регулирование земельно-имущественних отношений в современной России : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Л. М. Батталова. – Казань, 2006. – 18 с.
    53. Батталова Л. М. Проблемы формирования земельного законодательства (историко-правовой аспект) / Л. М. Батталова // Пробелы в российском законодательстве. – 2010. – № 1. – С. 80–84.
    54. Бахуринська М. М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 / М. М. Бахуринська ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 20 с.
    55. Бачилін В. А. Філософія права : підручник для юрид. спец. вищих навч. закладів / Бачилін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. – К. : Вид. дім «Ін Юре», 2003. – 472 с.
    56. Бачило И. Л. Проблемы гармонизации законодательства / И. Л. Бачило // Журнал российского права. – 2000. – № 8. – С. 84–92.
    57. Башмаков Г. С. О понятиях рационального использования и охраны земли / Г. С. Башмаков, Н. И. Краснов // Государство и право. –1999. – № 10. – С. 38–44.
    58. Башмаков Г. С. Современные проблемы нового земельного законодательства (По материалам обсуждения проекта Земельного кодекса РФ) / Г. С. Башмаков, З. С. Беляева, И. А. Иконицкая // Государство и пра¬во. – 1995. – № 8. – С. 35–44.
    59. Беженар Г. М. Правове регулювання використання земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / Г. М. Беженар ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – 20 с.
    60. Бейкун А. Співвідношення Конституції України та інших норма-тивно-правових актів з питань регулювання аграрних та земельних відносин / А. Бейкун // Право України. – 2000. – № 3. – С. 45–48.
    61. Беляева З. С. Советское колхозное, земельное, водное, лесное и горное законодательство / З. С. Беляева, М. И. Козырь, Н. И. Краснов // Советское государство и право. – 1972. – № 12. – С. 124–129.
    62. Бельский К. С. Методология и метод познания в праве (общетеоретические аспекты) / К. С. Бельский, Л. А. Зайцева // Юридическое образование и наука. – 2010. – № 3. – С. 35–39.
    63. Бентам И. Избранние сочиненія. Т. 1 : Введеніе вь основания нравственности и законодательства: Основния начала гражданского кодекса / Бентам И. ; пер. с англ. А. П. Пипина и А. Н. Неведомского ; изд. Боуринга и фр. Дюмона. – СПб. : Изданіе «Русс. кн. торговли», 1867. – 678 с.
    64. Берлач А. І. Кримінологічна характеристика ринку землі та її детермінанти / А. І. Берлач // Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні : монографія / кол. авторів ; за ред. В. І. Семчика. – К. : Юридична думка, 2005. – С. 220–233.
    65. Берлач А. І. Шляхи вдосконалення механізму протидії зловживан-ням на вітчизняному ринку землі / А. І. Берлач // Організаційно-правові засади розвитку аграрного і земельного ринків в Україні : монографія / кол. авторів ; за ред. В. І. Семчика. – К. : Юридична думка, 2005. – С. 233–238.
    66. Білецька Г. М. Сучасний стан та перспективи розвитку земельно¬го ринку в Україні / Г. М. Білецька // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 6. – С. 12–14.
    67. Білик Ю. Д. Еволюція власності на землю в Україні у ринкових умовах / Ю. Д. Білик // Землевпорядний вісник. – 2003. – № 3. – С. 8–18.
    68. Бобкова А. Право користування природними ресурсами рекреаційних зон / А. Бобкова // Право України. – 1999. – № 5. – С. 62–64.
    69. Бобкова А. Г. Право власності на території та ресурси рекреаційного фонду / А. Г. Бобкова // Науковий вісник Чернівецького державного університету. – 2000. – Вип. 100. Правознавство. – С. 37–40.
    70. Бобкова А. Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.04, 12.00.06 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 33 с.
    71. Бобровник С. В. Подолання колізій як засіб вдосконалення законо-давства України / С. В. Бобровник // Конституційне будівництво в Украї¬ні: теорія і практика : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присв. 4-й річниці Конституції України, 1-3 черв. 2000 р. / Вищ. шк. права при Ін-ті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Закарпат. відділення Фонду підтримки науки ; [упоряд. Бисага Ю. М.]. – Ужгород : Закарпаття, 2000. – С. 90–94.
    72. Бобылев А. И. Теоретические аспекты понятий системы права и системы законодательства / А. И. Бобылев // Теоретические основы формирования аграрного, земельного, предпринимательского законодательства в субъектах РФ. – Оренбург, 1997. – С. 30–34.
    73. Боголюбов С. А. Конституционные проблемы охраны окружающей среды в СССР : автореф. дисс. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.06 / С. А. Боголюбов. – М., 1990. – 42 с.
    74. Боголюбов С. А. Концепция развития земельного законодательства России / С. А. Боголюбов, Ю. Г. Жариков, Е. А. Галиновская // Черные дыры в российском законодательстве. Юридический журнал. – 2002. – № 3. – С. 35–42.
    75. Боголюбов С. А. Культура законодательной техники / С. А. Боголюбов // Журнал российского права. – 2006. – № 10 (118). – С. 51–56.
    76. Боголюбов С. А. Совершенствование земельного законодательства на основе конституционных принципов / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская // Российская юстиция. – 2006. – № 7. – С. 5–6.
    77. Бойко О. Земельні комітети : Довідник з історії України / О. Бойко. – К. : Ґенеза, 2001. – 251 с.
    78. Бондар О. Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / О. Г. Бондар ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 20 с.
    79. Бондар О. Г. Формування інституту права комунальної власності на землю в Україні: актуальні проблеми / О. Г. Бондар // Вісник За¬порізького юридичного інституту. – 1999. – № 4. – С. 77–84.
    80. Бондар В. В. Правовий режим земель міжнародних автомобільних транспортних коридорів в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / В. В. Бондар ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – 19 с.
    81. Бондаренко М. В. Земельні права громадян / М. В. Бондаренко // Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». Наукові записки. – К., 1999. – Т. 9 : Спец. вип., ч.2. – С.241.
    82. Бондарчук Н. В. Правовий режим земель авіаційного транспорту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / Н. В. Бондарчук ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2011. – 19 с.
    83. Бородіна О. М. Законодавчо-інституціональне регулювання земельних відносин: досвід країн ЄС та уроки для України / О. М. Боро¬діна // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні : матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 13–14 квітня 2006 р.) : у 2 ч. / НАН України. Рада по вивченню продуктив. сил України та
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА