ЗЛОЧИННА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ З НЕЮ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Зміст злочинної діяльності…………………………………………...11
1.1. Сутність злочинної діяльності………………………….…………….11
1.2. Характеристика сучасної злочинної діяльності……………………..34
1.3. Ознаки злочинної діяльності…….…………………………………...51
Розділ 2. Криміналістичні аспекти боротьби зі злочинною діяльністю……..80
2.1. Криміналістичні аспекти вивчення злочинної діяльності………….80
2.2. Криміналістичні прийоми та засоби боротьби
зі злочинною діяльністю……………………………………………..99
2.3. Проблеми боротьби зі злочинністю на сучасному етапі…………..116
Висновки………………………………………………………………………..150
Список використаних джерел…………………………………………………153
Додатки………………………………………………………………………….185

ВСТУП

Актуальність теми. Розроблення ефективних прийомів і засобів бо-ротьби зі злочинністю неможливе без пізнання природи та сутності злочин-ної діяльності, її ознак, причин і умов, способів здійснення. Саме через вивчення змістовних основ злочинної діяльності, механізму її здійснення, тактики застосування, стратегічних завдань можливі її контроль та регулю-вання.
Криміналістика завжди прямо чи побічно вивчала злочинну діяльність. Це – постійна проблема криміналістичних наукових досліджень. У сучасний період розвитку нашого суспільства, для якого характерним є співіснування старих і нових форм життєдіяльності, коли відбувається якісна зміна злочин-ності, значне розширення її меж, як ніколи важливого значення набуває високий рівень теоретичного осмислення даної проблеми.
Сучасні фундаментальні положення предмета науки криміналістики, її загальних і окремих теорій дозволяють повно виявити та вивчити законо-мірності злочинної діяльності, встановити кореляційні зв’язки і відношення між її елементами, тобто підійти до створення методології криміналістичного дослідження злочинної діяльності.
Аналізу злочинної діяльності на етапі становлення вітчизняної кримі-налістики приділяли увагу С.О. Голунський, Г.Ю. Манс, Г.К. Рогинський, І.М. Якимов та інші вчені. Пізніше названа проблема висвітлювалася у працях Т.В. Авер’янової, Ю.П. Аленіна, Р.С. Бєлкіна, І.О. Биховського, Т.В. Варфоломеєвої, О.М. Васильєва, Ф.В. Глазиріна, В.Г. Гончаренка, О.І. Гурова, Р.Г. Домбровського, А.В. Дулова, А.Ф. Зелінського, М.К. Камін-ського, Н.І. Клименко, В.Я. Колдіна, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, М.Й. Коржанського, В.К. Лисиченка, І.М. Лузгіна, В.Г. Лукашевича, Г.А. Ма-тусовського, В.О. Образцова, І.В. Постики, О.Р. Ратінова, М.В. Салтєвського, М.Я. Сегая, Н.П. Яблокова та інших. На сучасному етапі розвитку кримі-налістики дослідження цієї проблеми отримало новий імпульс.
Окремим аспектам злочинної діяльності приділяється увага у наукових працях В.П. Бахіна, В.А. Журавля, Г.А. Зоріна, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, О.А. Кириченка, М.Ч. Когамова, Я.Ю. Кондратьєва, В.С. Кузьмічова, В.І. Ку-ликова, А.М. Кустова, В.П. Лаврова, А.Ф. Лубіна, В.В. Лунєєва, Б.М. Нур-галієва, С.С. Овчинського, В.Д. Сущенка, В.В. Тіщенка, В.С. Устинова, В.Ю. Шепітька та у дослідженнях інших криміналістів.
Разом з тим ряд важливих для теорії криміналістики та правоохо-ронної практики напрямів даної проблеми продовжують залишатися недо-слідженими та дискусійними.
Так, В.Ю. Шепітько зазначає, що “сучасна теорія криміналістики не містить достатніх досліджень у галузі тактики злочинної діяльності та не виділяє її в своїй структурі. Разом з тим особливості кримінальної тактики необхідно враховувати судово-слідчим працівникам в ході проведення про-цесуальних дій, виявлення слідів злочинів, встановлення хибних відображень – негативних обставин, викриття злочинців” [1, 7–8].
Окрім наведених питань, до напрямів наукового аналізу даної проб-леми також необхідно віднести:
1) формулювання поняття злочинної діяльності, встановлення її рис і сутнісних характеристик;
2) розкриття сучасної злочинної діяльності, меж її поширення, структу-ри та динаміки, тенденцій розвитку;
3) встановлення ознак злочинної діяльності, розкриття їхнього змісту;
4) визначення аспектів, методів і форм криміналістичного вивчення злочинної діяльності;
5) удосконалення наявних і розроблення нових криміналістичних при-йомів і засобів боротьби зі злочинною діяльністю, розкриття їх соціально-економічної обгрунтованості, перспективи розвитку;
6) напрями вдосконалення боротьби зі злочинною діяльністю на су-часному етапі розвитку Української держави.
Сукупність наведених обставин зумовлює віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і, зокрема, обумовлює ви-бір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає Комплексній цільовій програмі бо-ротьби зі злочинністю на 1996–2000 рр., затвердженій Указом Президента України 17 вересня 1996 р. за № 837/96. Дисертаційне дослідження пе-редбачене планом науково-дослідної роботи Національної академії внут-рішніх справ України (затверджено Вченою радою академії, протокол № 11 від 29 червня 2000 р.), відповідає прикладним дослідженням навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995–2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. за № 4 КМ/2).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослід-ження полягає в аналізі стану названої проблеми, всебічному дослідженні її основних положень, концептуальному підході до вдосконалення наявних і розроблення нових криміналістичних прийомів та засобів боротьби зі зло-чинною діяльністю.
У відповідності з поставленою метою у роботі визначене вирішення на-ступних завдань:
- обгрунтувати необхідність комплексного криміналістичного вивчен-ня злочинної та слідчої діяльності;
- здійснити науковий аналіз теоретичних положень, що стосуються різ-них аспектів злочинної діяльності як вітчизняних, так і зарубіжних наукових шкіл;
- узагальнити дані інтерв’ювання та опитування працівників правоохо-ронних органів, суду, прокуратури, адвокатури, наукових співробітників, ви-кладачів, слухачів і студентів юридичних навчальних закладів, а також засуд-жених;
- дослідити, визначити та науково обгрунтувати зміст злочинної діяль-ності, її ознаки, способи та особливості функціонування на різних етапах роз-витку суспільства і держави;
- обгрунтувати соціально-економічну обумовленість злочинної діяль-ності;
- охарактеризувати сучасну злочинну діяльність: тенденції її розвитку, межі поширення, нові прийоми та способи здійснення;
- визначити напрями, аспекти, форми та методи криміналістичного ви-вчення злочинної діяльності;
- провести історичний аналіз виникнення та розвитку криміналістич-них прийомів і засобів боротьби зі злочинною діяльністю;
- показати сучасний стан застосування криміналістичних прийомів і засобів боротьби зі злочинністю, подати напрями їх розвитку та вдоскона-лення;
- сформулювати рекомендації по боротьбі зі злочинністю на сучасному етапі.
Об’єктом дослідження є злочинна діяльність та закономірності меха-нізму її функціонування.
Предметом дослідження виступають ознаки злочинної діяльності, кри-міналістичні аспекти вивчення, прийоми та засоби протидії їй.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає систе-ма загальнонаукових і спеціально галузевих методів пізнання об’єктивної дійсності. У процесі дослідження використані сучасні положення теорії піз-нання та загальної теорії криміналістики, застосований історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, порівняльний, статистично-ана-літичний та інші сучасні методи наукового пізнання.
Так, при вивченні сутності та характеристики злочинної діяльності за-стосовувалися формально-логічний і системно-структурний методи. При до-слідженні ознак злочинної діяльності, криміналістичних прийомів і засобів боротьби з нею, в основному, використовувалися системно-структурний, конкретно-соціологічний, наукового узагальнення. Аналіз криміналістичних аспектів вивчення злочинної ді-яльності проводився за допомогою статистич-но-аналітичного та деяких інших сучасних методів наукового пізнання.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кри-мінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, зарубіжне за-конодавство, нормативно-правові акти правоохоронних органів. У дисертації проаналізовані правові акти вітчизняного та зарубіжного законодавства з історичних позицій розвитку прийомів і засобів боротьби зі злочинністю, а також кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України й законодавство інших держав.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є досягнення в га-лузі філософії, логіки, конституційного права, теорії держави та права, кри-мінології, кримінального, кримінально-процесуального права, юридичної психології, криміналістики.
Достовірність та обгрунтованість висновків автора підтверджується правовою статистикою, судовою та правоохоронною практикою України, а також результатами опитування прокурорів, адвокатів, наукових співробітни-ків, викладачів, слухачів і студентів юридичних навчальних закладів, за-суджених.
Під час дослідження за спеціально розробленими анкетами опитані та проінтерв’юйовані: 152 судді; 69 прокурорів; 208 слідчих ОВС і прокура-тури; 257 оперативних працівників ОВС; 126 адвокатів; 165 наукових спів-робітників і викладачів кримінального процесу та криміналістики; 110 осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Крім того, в дисертації ви-користані дані опитувань (за окремими питаннями слідчої дії – допиту) 467 слідчих МВС, прокуратури, Служби безпеки України та 522 слухачів і сту-дентів вищих юридичних навчальних закладів, проведених кафедрами кримі-нального процесу та криміналістики НАВСУ, в яких також брав участь і ди-сертант.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як постанов-кою проблеми, так і підходом до її вирішення. У дисертації проведене теоре-тичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у не-обхідності розгляду злочинної діяльності: її сутності, змісту, ознак і кримі-налістичних аспектів боротьби з нею.
До наукової новизни необхідно також віднести положення про те, що злочинна діяльність і діяльність із розслідування злочинів виступають як взаємопов’язані та взаємообумовлені форми прояву більш загальної структу-ри людської діяльності. Розглянуті ознаки злочинної діяльності, їх види, зміст та особливості. Визначені криміналістичні аспекти вивчення злочинної діяльності, зроблена спроба проаналізувати “передовий досвід” вказаної ді-яльності, визначити джерела, форми та методи його вивчення. Запропоновані рекомендації з вдосконалення окремих напрямів боротьби зі злочинною ді-яльністю.
У дисертації обгрунтовується ряд нових положень та висновків, які розширюють зміст теорії криміналістики. До найбільш суттєвих з них на-лежать:
- розгляд злочинної діяльності як об’єктивної закономірності, обумов-леної ступенем розвитку соціально-економічних основ суспільства та держа-ви;
- здійснення комплексного криміналістичного вивчення злочинної та слідчої діяльності;
- запропонована характеристика сучасної злочинної діяльності: законо-мірностей і тенденцій її розвитку та вдосконалення;
- розкрито зміст ознак злочинної діяльності;
- запропоновані напрями, форми, методи та джерела криміналістичного вивчення злочинної діяльності;
- аналіз сучасного стану використання криміналістичних прийомів і за-собів боротьби зі злочинністю;
- рекомендації з вдосконалення процедури застосування тактичних прийомів і засобів боротьби зі злочинністю;
- надано пропозиції з раціоналізації криміналістичної підготовки спів-робітників правоохоронних органів;
- рекомендації з вдосконалення боротьби зі злочинністю на сучасному етапі.
Практичне значення одержаних результатів у тому, що сформу-льовані автором теоретичні висновки та практичні рекомендації сприяють розвитку теоретичних основ криміналістики, вдосконаленню правоохоронної та судової практики.
Рекомендації автора можуть бути реалізовані при вдосконаленні кримі-нального законодавства, розробленні окремих положень кримінально-про-цесуального закону та відомчих нормативних актів правоохоронних органів.
Ряд положень дисертації мають значення при створенні криміналіс-тичних прийомів і засобів боротьби зі злочинною діяльністю, для підвищення ефективності їх застосування, а також можуть бути враховані у подальшій науково-дослідній роботі та у навчальних курсах з кримінального процесу і криміналістики юридичних навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно з вико-ристанням останніх досягнень теорії криміналістики та практики розкриття злочинів. Усі сформульовані у дисертації положення та висновки грунтують-ся на теоретичних і практичних дослідженнях, підкріплені достатньою емпі-ричною базою. У дисертації використані матеріали раніше опублікованих праць: одноособових та у співавторстві. В останніх частка участі здобувача становить від 25 до 52 %.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України, обговорена на міжкафедральному семінарі кафедр: кримінального процесу, криміналіс-тики, криміналістичних експертиз, розслідування злочинів Національної ака-демії внутрішніх справ України.
Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях і міжна-родному симпозіумі:
1. “Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (30 березня 2000 р., м. Київ). Тема до-повіді: “Сучасні прийоми та засоби боротьби з економічною злочинністю”.
2. “Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності” (19–20 квітня 2000 р., м. Харків). Тема доповіді: “Аудит як засіб контролю у кредитно-фінансовій сфері”.
3. “Питання розслідування злочинів проти довкілля” (22 травня 2000 р., м. Київ). Тема доповіді: “Способы совершения преступлений против окру-жающей среды”.
4. “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття і роз-слідування злочинів у сучасних умовах” (22–23 березня 2001 р., м. Київ). Тема доповіді: “Криміналістичний аналіз злочинної діяльності”.
Матеріали дослідження використовуються при вивченні курсів кримі-нального процесу та криміналістики в юридичних навчальних закладах, при проведенні науково-дослідної роботи, а також у діяльності правоохоронних органів України при розкритті та розслідуванні злочинів.
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли відо-браження у семи наукових статтях (п’ять з яких у співавторстві), опубліко-ваних у фахових виданнях, і одній науковій праці (обсяг 3,1 д.а.).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати наступні основні висновки та пропозиції, спрямовані на пізнання змісту злочинної діяльності, вдосконалення прийомів і засобів боротьби з нею.
1. Зміни в соціально-економічному житті суспільства та держави при-водять до суттєвої зміни сучасної злочинної діяльності, що обумовлює не-обхідність не просто поліпшення діяльності правоохоронних органів, а по-шук та впровадження в неї нових прийомів і засобів боротьби зі злочинністю, що відповідають сучасним умовам. Для цих цілей, насамперед, вимагається визначити, якою мірою сучасний арсенал прийомів і засобів розкриття та роз-слідування злочинів відповідає потребам практики, сутності самої злочинної діяльності.
2. Сутність злочинної діяльності знаходить свій вияв в її цілях та зав-даннях, ознаках, засобах і способах здійснення, негативному ставленні до основних моральних засад суспільства.
Визначальною характеристикою злочинної діяльності, на наш погляд, є її природа, яка полягає в абсолютному ігноруванні передбачених Конститу-цією України прав та інтересів громадян. Особливого значення це набуває на сучасному етапі розвитку, при реформуванні цілих галузей народного гос-подарства, приватизації основних засобів виробництва, у паливно-енергетич-ному комплексі, аграрно-промисловому секторі тощо. У цій ситуації чітко проявилась гостра недостатність наявних у держави можливостей для вирі-шення завдань, які ставляться перед правоохоронними органами, що виз-начає пошук нових шляхів, прийомів і засобів, у тому числі і нетрадиційних, для боротьби зі злочинною діяльністю.
3. Злочинна діяльність – це специфічний вид соціальної практики, який полягає у забезпеченні задоволення злочинних інтересів окремих людей шля-хом вчинення дій протиправного характеру, включаючи як фізичне знищення громадян, так і зміну державних і суспільних відносин.
Заперечення або ігнорування цієї характеристики злочинної діяльності не тільки сприяє її розширенню та зміцненню, а й суттєво обмежує можли-вості правоохоронної системи за її контролюванням та регулюванням.
4. Основоположним стрижнем злочинної діяльності є її ознаки, пе-редусім, такі, як: протиправність, організованість, конспірація, протидія, інф-ормаційне забезпечення, професійна єдність, спеціалізація, удосконалюван-ня, економічність. Значення ознак злочинної діяльності полягає у тому, що вони відображають її сутність та особливості, а також характеризують спосо-би її здійснення.
5. Важливим у досягненні ефективності та результативності боротьби зі злочинною діяльністю є облік і реалізація соціально-економічної обумовле-ності завдань, які ставляться, та можливостей, що надаються для їх вирішен-ня. Тому при розробленні прийомів і засобів боротьби зі злочинною діяль-ністю мають вивчатися та враховуватися можливості держави і суспільства з метою їх раціонального та повноцінного використання у сучасних умовах.
6. У боротьбі зі злочинністю важливою умовою виступає криміналіс-тичне вивчення злочинної діяльності: її механізму, умов існування та розвит-ку, організаційної побудови, прийомів маскування, способів легалізації при-бутків, одержаних злочинним шляхом, регіональні та міжнародні зв’язки то-що. Криміналістичне вивчення злочинної діяльності дозволяє не тільки вия-вити та вивчити її значимі ознаки, а й визначити напрями та форми роз-роблення прийомів і засобів боротьби з нею.
7. При вдосконаленні прийомів і засобів боротьби зі злочинністю необ-хідно використовувати історичний досвід, який дозволяє не тільки знати, коли і які прийоми та засоби з’явились, а, передусім, у зв’язку з чим та чому: що їх покликало до життя, на зміну чому вони прийшли, на основі чого вони виникли, яким цілям служили, які були позитивні та негативні сторони їх за-стосування.
Важливе значення у розробленні прийомів і засобів боротьби зі зло-чинною діяльністю мають міжнародні підходи до розслідування торгівлі людьми, незаконного обігу наркотичних засобів, тероризму, вбивств на за-мовлення, відмивання прибутків, отриманих незаконним шляхом тощо.
Із зарубіжного досвіду необхідно використовувати тільки ті положен-ня, які відповідають основам нашого суспільства, особливостям нашої право-охоронної та судової систем.
8. Побудова демократичної, правової держави, забезпечення передбаче-них Конституцією України прав та інтересів особи можливе тільки на основі принципово нових підходів, ряд з яких знайшли відображення у даному дослідженні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика рассле-дования преступлений / Под ред. В.Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – 527 с.
2. Тер-Акопов А.А. Уголовная политика Российской Федерации. – М., 1999. – 60 с.
3. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Харьков, 1998.
4. К вопросу о борьбе с организованной преступностью в США // Про-блемы преступности в капиталистических странах. Информационный бюлле-тень. – М., 1987. – № 6. – C. 3–9.
5. Волобуев А. Криминология теряет проблему организованной пре-ступности. Выгода обоюдная // Изучение организованной преступности: рос-сийско-американский диалог. – М., 1997.
6. Бахин В.П., Гора И.В. “Контркриминалистика” или новые задачи криминалистики // Актуальні проблеми держави та права. – Одеса, 1998. – Вып. 5. – С. 9–18.
7. Скоромников К.С. Существующая система учета преступлений и раскрытия их нуждается в кардинальной реформе // Гос-во и право. – 2000. – № 1. – С. 108–110.
8. Базаров Р.А. Преступность сегодня: краткий криминологический анализ // Российский следователь. – 1999. – № 3.
9. Каминский М.К. Взаимодействие, отражение, информация // Теория криминалистической идентификации и дидактические вопросы специальной подготовки сотрудников аппаратов БХСС. – Горький, 1982.
10. Дулов А.В. Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. – Минск: Изд-во “Университетское”, 1985. – 168 с.
11. Образцов В.А. Криминалистическая классификация преступлений. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1988. – 175 с.
12. Пантелеев И.Ф. Теоретические проблемы советской криминалисти-ки. – М., 1980.
13. Колдин В.Я. Предмет, методология и система криминалистики // Криминалистика социалистических стран / Под ред. В.Я. Колдина. – М., 1986.
14. Дулов А.В. Задачи, функции и предмет криминалистики // Крими-налистика. – Минск, 1996.
15. Лубин А.Ф. Методология криминалистического исследования меха-низма преступной деятельности: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук. – Ниж-ний Новгород, 1997.
16. Возгрин И.А. Криминалистическая тактика, понятие и предмет ис-следования // Вестник Санкт-Петербургского ун-та МВД РФ. – СПб., 1999. – № 1.
17. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 229 с.
18. Курс советского уголовного права: В 6 т. / Под ред. А.А. Пионтков-ского. – М.: Наука, 1970. – Т. 2. – 516 с.
19. Криминология: Учебник для юрид. вузов/ Под общ. ред. А.И. Дол-говой. – М.: НОРМА–ИНФРА–М, 1999. – 779 с.
20. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяль-ність. – К.: Генеза, 1998. – 139 с.
21. Колдин В.Я. Криминалистическое знание о преступной деятель-ности: функция моделирования // Сов. гос-во и право. – 1987. – № 2. – С. 63–69.
22. Лубин А.Ф. Криминалистическая характеристика преступной дея-тельности в сфере экономики: понятие, формирование, использование. – Нижний Новгород: Нижегородская ВШ МВД России, 1991. – 84 с.
23. Тищенко В.В. Криминалистические аспекты изучения преступной деятельности // Проблемы государства и права Украины: Тематический сбор-ник научных трудов. – Киев, 1992.
24. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация пре-ступного поведения: Учеб. пособие. – Горький: Горьк. ВШ МВД СССР, 1974. – 167 с.
25. Кривошеин П.К. Понятие “преступная деятельность” // Проблемы дальнейшего укрепления социалистической законности в деятельности орга-нов внутренних дел: Межвузовский сборник научных трудов. – Киев, 1986. – С. 24–26.
26. Таганцев К.С. Русское уголовное право: Лекции. – М., 1994. – Т. 1.
27. Клочков В.В., Образцов В.А. Преступление как объект криминалис-тического познания // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1985. – Вып. 42. – С. 44–54.
28. Гаєнко В.І., Сафронов С.О. До питання про предмет криміналістики // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – Х., 1999. – Вип. 9. – С. 181–185.
29. Караев Т.Э. Повторность преступлений. – М.: Юрид. лит., 1983. – 102 с.
30. Зелинский А.Ф. Понятие “преступная деятельность” // Сов. гос-во и право. – 1978. – № 10. – С. 98–100.
31. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном пове-дении. – Харьков, 1986.
32. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответ-ственность. – Харьков: Вища школа, 1982. – 160 с.
33. Зелинский А.Ф. Криминология: Учеб. пособие. – Харьков: Рубикон, 2000. – 239 с.
34. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 1: Общая теория криминалистики. – 404 с.
35. Кустов А.М. Криминалистическое учение о механизме преступ-ления: Автореф. дисс. ... д-ра юрид. наук. – М., 1997.
36. Кустов А.М. Теоретические основы криминалистического учения о механизме преступления. – М., 1997. – 224 с.
37. Деятельность: теории, методология, проблемы. – М.: Политиздат, 1990. – 365 с.
38. Даньшин І., Лисодід О. До питання про поняття злочинної діяль-ності // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1998. – № 3 (14). – С. 94–99.
39. Чуваева А.А. Категория цели в современной науке и ее методологи-ческое значение. (Цель и деятельность). – Л., 1979.
40. Швырев В.С. Деятельность как философская категория // Вопросы философии. – 1985. – № 2. – С. 39–41.
41. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
42. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – Киев, 1977.
43. Каган М.С. Опыт системного анализа человеческой деятельности // Научные доклады высшей школы. Философские науки. – 1970. – № 5.
44. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). – М., 1978.
45. Огурцов В.П. Практика как философская проблема (обзор литерату-ры) // Вопросы философии. – 1967.
46. Ленин В.И. Конспект книги Гегеля “Наука логики” // Полн. собр. соч. – Т. 29. – С. 77–218.
47. Бахин В.П. Следственная практика: проблемы изучения и совер-шенствования. – К.: Лыбидь, 1991. – 142 с.
48. Белкин Р.С. Криминалистический аспект понятия преступной дея-тельности // Криминалистика: Учебник / Под ред. Р.С. Белкина, В.Г. Коло-мацкого, И.М. Лузгина. – М., 1995. – Т. 1. – С. 78–81.
49. Беккер Г. Экономический анализ и человеческое поведение // Тео-рия и история экономических и социальных институтов и систем. – 1993. – Т. 1. – Вып. 1.
50. Айдинян Р., Глинский Я. Функциональная теория организации и ор-ганизованная преступность // Изучение организованной преступности: рос-сийско-американский диалог. – М., 1997.
51. Гаевский И., Смелов В. США – тайная война против инакомысля-щих. – М., 1978.
52. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Харьков: Фолио, 1999. – 607 с.
53. Журавель В.А. Основи теорії криміналістичного прогнозування // Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків: Право, 1998. – С. 34–41.
54. Журавель В.А. Теорія та методологія криміналістичного прогнозу-вання: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 1999. – 36 с.
55. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Т. 23. – 907 с.
56. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Методоло-гические проблемы современной науки. – М.: Наука, 1978. – 391 с.
57. Кветной М.С. Человеческая деятельность: сущность, структура, ти-пы (социологический аспект). – Саратов, 1974.
58. Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов: Учебное и практическое пособие. – Харьков: ИМП “Рубикон”, 1996. – 432 с.
59. Самыгин Л.Д., Яблоков Н.П. Преступная и криминалистическая деятельность как объект криминалистического изучения // Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1995. – С. 19–33.
60. Лекторский В.А. Статус деятельности как объяснительный принцип // Вопросы философии. – 1985. – № 2. – С. 30–35.
61. Зуйков Г.Г. Поиск преступников по признакам способов соверше-ния преступлений: Учеб. пособие. – М.: ВШ МВД СССР, 1970. – 191 с.
62. Бедный Г.З. Психологические основы анализа и проектирования трудовых процессов. – Киев-Одесса: Вища школа, 1987. – 208 с.
63. Стояновский М.В., Трухачев В.В. Классификация способов сокры-тия преступной деятельности // Криминалистические средства и методы ис-следования преступлений / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж, 1999. – Вып. 10. – С. 25–38.
64. Вакутин Ю.А. Способы маскировки преступного поведения. – Омск: Омск. ВШ МВД СССР, 1987.
65. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. – Свердловск, 1992.
66. Лубин А.Ф. Противодействие расследованию. – Н. Новгород, 1994.
67. Коваленко О.И., Филонов В.П. Курс лекций по криминологии и профилактике преступности. – Донецк, 1995. – 591 с.
68. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 478 с.
69. Криводід О.І. Протидія слідству при розслідуванні злочинів, вчине-них організованими злочинними групами // Актуальні проблеми науки в дос-лідженнях молодих учених: Зб. наукових праць. – Харків, 1997. – Вип. 3, 4.
70. Воронович Б.А. Категория деятельности в историческом материа-лизме. – М.: Знание, 1975. – 64 с.
71. Лунеев В.В. Углубление социального контроля преступности – одна из предпосылок решения социально-экономических проблем: (материалы “Круглого стола”) // Гос-во и право. – 1999. – № 9. – С. 60–86.
72. Манс Г.Ю. Криминалистика как прикладная дисциплина и предмет преподавания // Труды профессоров и преподавателей Иркутского гос. ун-та. Отдел 1. – Иркутск, 1921.
73. Якимов И.Н. Практическое руководство к расследованию преступ-лений. – М., 1924.
74. Голунский С.А., Рогинский Г.К. Техника и методика расследования преступлений. – М., 1934.
75. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. – К.: НАВСУ – НВТ “Правник”, 2000. – 450 с.
76. Бахін В.П., Зав’ялов С.М. Актуальні проблеми способу вчинення злочинів за умов істотної зміни характеру злочинної діяльності // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – № 2. – С. 178–182.
77. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юрид. лит., 1966. – 156 с.
78. Лазеры в криминалистике и судебных экспертизах. – Киев: Вища школа, 1986. – 231 с.
79. Золотарь А.В. Возможности применения фотоакустической спек-троскопии в экспертизах вещественных доказательств // Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев, 1983. – Вып. 27. – С. 105–110.
80. Громовенко Л.И. Криминалистическое исследование средств и ма-териалов магнитной звукозаписи: Учеб.-практ. пособие. – Киев: КВШ МВД СССР, 1981. – 94 с.
81. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Х.: Вища школа, 1978. – 143 с.
82. Уголовно-процесуальный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 595 с.
83. Бахін В.П., Кузьмічов В.С., Весельський В.К. Тактика слідчої діяль-ності: поняття, сутність, зміст // Науковий вісник НАВСУ. – К., 1998. – № 2. – С. 217–225.
84. Ахтирська Н.М. Криміналістична тактика: принципи і функції: Ав-тореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, 1998. – 16 с.
85. Назаров В.В. Виникнення кримінально-процесуальних конфліктів та способи їх усунення на стадії попереднього розслідування: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2000. – 18 с.
86. Усатий Г.О. Компроміс як засіб вирішення кримінально-правового конфлікту: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 1999. – 17 с.
87. Іщенко А.В. Передмова // Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: Монографія. – К.: НАВСУ, 2000. – С. 4–5.
88. Глущенко П.П. Социально-правовая защита конституционных прав и свобод гражданина (теория и практика). – СПб., 1998.
89. Гуренко М.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і сво-бод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: Моно-графія. – К.: НАВСУ, 2000. – 167 с.
90. Український часопис прав людини. – 1995. – № 1, 2.
91. Строков І.В. Правові та моральні основи забезпечення справедли-вості й законності в слідчій діяльності: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.12. – К., 1998. – 17 с.
92. Чернєй В.В. Подолання правового нігілізму – важлива умова розбу-дови правової держави: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.12. – К., 1999. – 16 с.
93. Колоколов Н.А., Арутюнова А.С. Есть ли достижения в борьбе с ор-ганизованной преступностью на региональном уровне? // Российский сле-дователь. – 1999. – № 5.
94. Зорин Г.А. Идея и перспективы криминалистического преактивизма // Юридическая наука и образование в республике Беларусь на рубеже ХХ-ХХІ веков: Материалы международной научно-практической конференции. – Гродно, 1998.
95. Багрій-Шахматов Л.В. Організована злочинність та корупція // Віс-ник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 1999. – № 2. – С. 3–5.
96. Клейменов М.П. Прогноз преступности и профессиограмма поли-цейского XXI века // Полиция в ХХІ веке: прогноз, модели, деятельность. – Омск, 2000.
97. Лунеев В.В. Криминологическая характеристика организованной преступности в России // Изучение организованной преступности: российско-американский диалог. – М., 1997.
98. Преступность и статистика // Специальный выпуск по материалам зарубежной печати. – 1976. – № 7.
99. Криминология: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Минь-ковского. – М., 1994.
100. Ларин А.М. Преступность и раскрываемость преступлений // Гос-во и право. – 1999. – № 4. – С. 83–89.
101. Плужник О.І., Ляхов С.С. Кримінальна статистика та її застосу-вання ОВС у боротьбі зі злочинністю // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Оде-са, 1997. – № 3. – С. 23–28.
102. Снігерьов О.П., Колошко І.М., Матвійчук В.В., Васеха Т.Е. Попе-редження та розкриття умисних убивств. – К., 1998.
103. Бахин В.П. Особенности расследования заказных убийств: Лекция. – Симферополь, 1999. – 48 с.
104. Акутаев Р.М. Некоторые аспекты борьбы с искусственно-латент-ной преступностью // Гос-во и право. – 1999. – № 3. – С. 44–52.
105. Бажанов О. Концептуальные основы создания автоматизирован-ной системы обработки статистической информации в правоохранительной сфере (организационно-правовой аспект) // Інформаційний бюлетень МНДЦ. – 1999. – № 12.
106. Еркенов С.Е. Взаимодействие правоохранительных органов стран СНГ при раскрытии и расследовании транснациональных преступлений: Ав-тореф. дисс. … д-ра юрид. наук. – М., 2000. – 48 с.
107. Степашин С.В. Современная Россия и сотрудничество в боротьбе с международной преступностью // Вестн. Санкт-Петербург. ун-та МВД Рос-сии. – 1999. – № 1.
108. Вандышев А., Овчинский В. Стратегия профилактики // Сов. юсти-ция. – 1991. – № 1. – С. 4–6.
109. Долгова А.И., Ванюшкин С.В. и др. Преступность, статистика, за-кон. – М., 1997. – 224 с.
110. Стратегія і тактика боротьби з організованою злочинністю та ко-рупцією / Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з орга-нізованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з коруп-цією і організованою злочинністю при Президентові України. – Київ, 1998. – Вип. 3. – 45 с.
111. Зибер У. Организованная преступность Японии и Германии. Срав-нительный анализ. – М., 1999. – 32 с.
112. Дугинец А.С., Макиенко А.В. Организованная преступность как социальный феномен России // Российский следователь. – 1999. – № 1.
113. Анализ масштабов организованной преступности в ФРГ // Пробле-мы преступности в капиталистических странах. Информационный бюлле-тень. – М., 1988. – № 4. – С. 37–44.
114. Шаропов С.Ш. Рэкет в условиях многоукладной экономики // Про-курорская и следственная практика. – М ., 1997. – № 1. – С. 69–73.
115. Селиванов Н.А. Некоторые особенности расследования преступле-ний, совершаемых организованными группами // Прокурорская и следствен-ная практика. – М., 1997. – № 1. – С. 99–110.
116. Гросс Г. Руководство для судебных следователей как система кри-миналистики. – СПб., 1908.
117. Кустов А.М. Тайные знаки (сигналы), используемые преступни-ками, и их классификация // Современные проблемы криминалистики. Труды Академии управления – М., 1998. – С. 131–135.
118. Пирожков В.Ф. Законы преступного мира молодежи (криминаль-ная субкультура). – Тверь, 1994.
119. Максимов С.В. Сибирь и каторга. Несчастные. – М., 1908.
120. Устинов В.С. Криминологическое и уголовно-правовое понятие организованной преступности // Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Бур-лакова, В.П. Сальникова. – СПб., 1998. – С. 415–420.
121. Ущаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організова-ної злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. – 2000. – № 2. – С. 61–64.
122. Воронцов С.А. Правоохранительные органы и спецслужбы Рос-сийской Федерации. История и современность. – Ростов на Дону, 1999. – 704 с.
123. Винокуров С.И. Организованная преступность как она есть // Рос-сийский следователь. – 1999. – № 1.
124. Ущаповський В.Ф. Дефініція поняття організованої злочинності // Науковий вісник НАВСУ. – К., 1998. – № 4. – С. 86–96.
125. Основы борьбы с организованной преступностью / Под ред. В.С. Овчинского и др. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 400 с.
126. Организованная преступность: Круглый стол изд-ва “Юрид. лит.”. – М.: Юрид. лит., 1989. – 351 с.
127. Гесснер Р., Херцог У. За фасадом права: Методы новой тайной по-лиции. – М.: Юрид. лит., 1990. – 222 с.
128. Лавров В.П. Понятие организованной преступной деятельности и ее криминалистическая характеристика // Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Ф. Волынского. – М., 1999. – С. 310–321.
129. Гриб В.Г., Ларичев В.Д., Федотов А.И. Организованная преступ-ность – различные подходы к ее пониманию // Гос-во и право. – 2000. – № 1. – С. 48–53.
130. Проект Уголовно-процесуального кодекса Республики Беларусь от 24 июня 1999 г.
131. Словарь иностранных слов. – М.: Русский язык, 1986. – 624 с.
132. Борьба с организованной преступностью // Специальный выпуск по материалам иностранной печати. – М., 1970. – № 7. – С. 3–6.
133. Козлов Ю.Г., Слинько М.И. Организованная преступность: струк-туры и функции // Изучение организованной преступности: российско-амери-канский диалог. – М., 1997.
134. Семаков Г.С. Криминология: Курс лекций. – К., 2000. – 128 с.
135. Хмелевская Т.А. Преступное сообщество: теоретический анализ и законодательная конструкция // Труды Московской государственной юриди-ческой академии. – М., 1999. – № 4. – С. 154–161.
136. Хавронюк М., Мельник М. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. – 2000. – № 4. – С. 59–64.
137. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. – М.: Изд-во НОРМА, 1997. – 525 с.
138. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1999 року / МВС України. – Київ, 2000. – 70 с.
139. Шиманський Ф.В. До питання щодо роботи оперативних підроз-ділів по боротьбі з організованою злочинністю та слідчих відділів “ОЗ” МВС України // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Одеса, 1997. – № 2. – С. 55–59.
140. Доповідь експертів про стан організованої злочинності в країнах-членах Ради Європи // Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-до-слідного центру Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та орга-нізованою злочинністю. – К., 1998. – Вип. 15.
141. Сухарев А. Я. Проблемы научно-методического обеспечения борь-бы с организованной преступностью // Прокурорская и следственная практи-ка. – М., 1999. – С. 64–71.
142. Шиманський Ф.В. До питання про ефективність виконання закону України “Про боротьбу з корупцією” // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Оде-са, 1998. – № 1.
143. Мельник М.І. Наукове забезпечення антикорупційної діяльності в органах державної влади. – Київ, 1999. – 22 с.
144. Панкратов В.В. Сочетание уголовно-правовых и политико-эконо-мических мер в борьбе с коррупцией // Изучение организованной преступ-ности: российско-американский диалог. – М., 1997.
145. Питання національної доброчесності. Аналітичний звіт. – Київ, 1998.
146. Бутенко А.И., Калинин А.П. К вопросу о методологическом значе-нии соотношения понятий организованной преступности и коррупции // Кор-рупция в России: состояние и проблемы. Материалы научно-практической конференции. – М., 1996. – Вып. 2. – С. 106–109.
147. Поплавський І.Г. Організовані злочинні угруповання з міжнарод-ними та міжрегіональними зв’язками (проблеми визначення) // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. – Одеса, 1999. – № 2. – С. 81–88.
148. Азаров В.А. Борьба с организованной преступностью: российский опыт законотворчества и прогнозы ХХІ столетия // Полиция в ХХІ веке: про-гнозы, модели, деятельность. – Омск, 2000.
149. Белкин Р.С. О понятии организации расследования преступлений // Организация расследования преступлений органами внутренних дел. – М., 1974.
150. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и ее предупреждение. – Донецк, 1999.
151. Проблемы и опасности, которые создает организованная трансна-циональная преступность в различных регионах мира: Справочный доку-мент / Всемирная конференция на уровне министров по организованной транснациональной преступности. Неаполь, 21–23 ноября 1994 г. // Е/CONF 88/2. – 1994. – 18 Аug. – Р. 5.
152. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності 19–20 квітня 2000 року. – Харків, 2000.
153. Руководство для дискуссии на Девятом конгрессе ООН по преду-преждению преступности и обращению с правонарушителями. // А/СONF. 169/РМ. 1.Соrr. 1. – Р. 39.
154. Закорецький О.В. Деякі аспекти повернення на додаткове розслі-дування справ про злочини, вчинені організованими злочинними групами // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей). – Харків, 1999.
155. Корж В.П. Деякі проблеми формування методики розслідування організованної злочинної діяльності у сфері економіки // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Пол-тавської областей). – Харків, 1999.
156. Лунеев В.В. Преступность XX века. Мировые, региональные и российские тенденции. (Мировой криминологический анализ). – М.: Норма, 1997. – 498 с.
157. Салтевский М.В. Основы методики расследования легализации де-нежных средств, нажитых незаконно: Конспект лекций. – Х., 2000. – 18 с.
158. Євдокіменко С.В. Сучасні прийоми та засоби боротьби з еконо-мічною злочинністю // Матеріали науково-практичної конференції: Викори-стання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю. 30 березня 2000 р. – К., 2000.
159. Кубрак П.М. Правові та криміналістичні проблеми розкриття та розслідування тяжких злочинів, учинених при складних формах співучасті // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей). – Харків, 1999.
160. Расследование неправомерного доступа к компьютерной информа-ции. – М., 1999. – 253 с.
161. Константинов А., Диксемус Н. Бандитская Россия. – Санкт-Петер-бург, 1997.
162. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и совре-менность. – М., 1990.
163. Кручинина Н.В., Шиканов В.И. Алиби: теоретические проблемы и их прикладное значение в уголовном судопроизводстве. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1992. – 200 с.
164. Минна Р. Мафия против закона. – М.: Прогресс, 1988. – 340 с.
165. Советская военная энциклопедия. – М., 1977. – Т. 4.
166. Энциклопедический словарь. – М., 1954. – Т. 2.
167. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности. – К.: НВТ “Правник”, 1997. – 245 с.
168. Дулов А.В., Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. – Мн.: Вышэйш. школа, 1971. – 272 с.
169. Кузьмичев В.С. Система принципов следственной тактики // Кри-миналистика и судебная экспертиза. – К., 1993. – Вып. 46.
170. Клочкова А.В., Пристинская О.В. Информационные предпосылки криминализации общественного сознания // Вестн. Моск. ун-та. – 1999. – № 2.
171. Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці // Пра-во України. – 2000. – № 3. – С. 64–66, 76.
172. Програма Міжнародної науково-практичної конференції: Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності. 19–20 квітня 2000 року. – Харків, 2000.
173. Програма науково-практичної конференції: Використання сучас-них досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі зло-чинністю. 30 березня 2000 року. – К., 2000.
174. Трухачев В.В. Криминалистический анализ сокрытия организован-ной преступной деятельности // Криминалистические средства и методы ис-следования преступлений. – Воронеж. – Вып.10.
175. Куликов В.И. Основы криминалистической теории организован-ной преступной деятельности. – Ульяновск, 1994.
176. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Дисс. … канд. юрид. наук. – Харків, 2000. – 210 с.
177. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике.– М.: Юрид. лит., 1988. – 302 с.
178. Зуйков Г.Г. Развитие криминалистического учения о способе со-вершения преступления и проблема способа сокрытия преступления // Повы-шение эффективности расследования преступлений. – Иркутск, 1986.
179. Овечкин В.А. Общие положения методики расследования преступ-лений, скрытых инсценировками. – Харьков, 1975.
180. Журавлев С.Ю., Лубин А.Ф. Нейтрализация противодействия рас-следованию // Криминалистика. Расследование преступлений в сфере эконо-мики. – Н. Новгород, 1995.
181. Логинов Е. Борьба с российской организованной преступностью: Международный аспект // Законность. – 1998. – № 7.
182. Поповченко О.І. Словник жаргону злочинців. – К.: Оберіг, 1996. – 136 с.
183. Балдаев Д.С. Словарь блатного воровского жаргона. – М.: Канки-на, 1997. – Т. 2. – 334 с.
184. Радецька В.Я. Замасковані форми передачі інформації злочинцями в аспекті мови науки криміналістики. Рукопис статті.
185. Джига М.В. Соціально-психологічні аспекти організованої злочин-ності // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – № 2. – С. 112–118.
186. Батищев В.И. Постоянная преступная группа. – Воронеж, 1994.
187. Шепитько В.Ю. Тактика расследования преступлений, совершае-мых организованными группами и преступными организациями. – Харьков, 2000.
188. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики. – Симферополь, 1999. – 34 с.
189. Возгрин И.А. Криминалистическая методика расследования пре-ступлений. – Минск: Вышейш. школа, 1983. – 215 с.
190. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. – М.: Нау-ка, 1968. – Т. 1. – 470 с.
191. Добровольская Т.Г. Принципы советского уголовного процесса. (Вопросы теории и практики). – М.: Юрид. лит., 1971. – 199 с.
192. Михеенко М.М. Понятие и система принципов советского уголов-ного процесса // Проблемы правоведения. – К., 1981. – Вып. 42.
193. Нор В.Т. Нравственное содержание принципов советского уголов-ного процесса // Вестник Львовского университета. – Львов, 1983. – Вып. 22.
194. Коновалова В.Е. Нравственные начала советского судопроизвод-ства // Соц. законность. – 1984. – № 5.
195. Жбанков И.И. Философские принципы в научном познании. – Минск, 1974.
196. Зак С.Е. Принципы и основные законы материалистической диа-лектики. – М.: Высш. школа, 1974. – 176 с.
197. Демин В.Н. Принципы материалистической диалектики в научном познании. – М., 1979.
198. Философский словарь. – М.: Политиздат, 1963. – 544 с.
199. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В. Лехина, Ф.Н. Петрова – М.: ГИС, 1955. – 854 с.
200. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1970. – Т. 3.
201. Словарь современного русского языка. – М., Л., 1968. – Т. 11.
202. Военный энциклопедический словарь. – М.: Воениздат, 1983. – 863 с.
203. Аскин Я.Ф. Принципы в системе философского знания // Принцип развития. – Саратов, 1972.
204. Айдинян Р.Н. Система понятий и принципов гносеологии. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. – 230 с.
205. Вопросы философии. – 1982. – № 6.
206. Маркарян Э.С. Вопросы системного рассмотрения культуры чело-веческой деятельности // Исторический материализм как теория социального познания и деятельности. – М., 1972.
207. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Системный подход в познании // Исто-рический материализм как теория социального познания и деятельности. – М., 1972.
208. Копнин П.В. Логические основы науки. – К.: Наукова думка, 1968. – 283 с.
209. Белых А.К. Управление и самоуправление. Социальное управле-ние: сущность и перспективы развития. – Л.: Наука, 1972. – 209 с.
210. Голованов В.Н. Законы в системе научного знания. – М.: Мысль, 1970. – 231 с.
211. Шептулин А.П. Диалектический метод познания. – М.: Политиз-дат, 1983. – 320 с.
212. Тугаринов В.П. Законы объективного мира, их познание и иссле-дование. – Л., 1955.
213. Афанасьев В.Г. Понятие закона в марксистско-ленинской филосо-фии // Вопросы философии. – 1963. – № 9.
214. Панибратов В.Н. Категория “закон”. – Л., 1980.
215. Алексеев П.В. Предмет, структура и функции диалектического ма-териализма. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 343 с.
216. Омаров А.М. Социальное управление. – М., 1980.
217. Ядов В.А. Социологические исследования. Методология. Програм-ма. Методы. – М.: Наука, 1972. – 239 с.
218. Диалектика принципов и законов в структуре научной теории. – Ташкент, 1979.
219. Волобуев А.Ф. Следственная тактика и ее взаимосвязь с методи-кой расследования преступлений: Дисс. … канд. юрид. наук. – Харьков, 1983.
220. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
221. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
222. Тихонова В.В. Некоторые вопросы соотношения принципов и норм в советском праве // Новая конституция СССР и вопросы государства и права. – Томск, 1979.
223. Смирнов О.П. Соотношение принципов и норм в советском праве // Сов. государство и право. – 1977. – № 12.
224. Лузгин И.М. Расследование как процес познания: Учеб. пособие. – М., 1969. – 178 с.
225. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголов-но-процессуальном праве. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 143 с.
226. Николайчик Н.И., Матвиенко Е.А. Всесторонность, полнота и объ-ективность предварительного расследования. – Минск: Изд. БГУ, 1969. – 190 с.
227. Уголовное право УССР: Общая часть. – К.: Вища школа, 1984. – 383 с.
228. Бажанов М.И. Уголовное право Украины: Общая часть. – Днепро-петровск: Пороги, 1992. – 167 с.
229. Кривошеин П.К. Преступление. Историческое исследование / МВД Украины; УАВД – К., 1993. – 72 с.
230. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание. (Мето-дологические проблемы). – М.: Юрид. лит., 1969. – 216 с.
231. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. Общая и частная теории. – М.: Юрид. лит., 1987. – 272 с.
232. Гинзбург А.Я. Принципы советской криминалистики. – Караганда, 1974. – 79 с.
233. Комарков В.С. Тактика допроса: Учеб. пособие. – Харьков, 1975. – 66 с.
234. Эксархопуло А.А. Криминалистическая теория: формирование и перспективы развития в условиях НТР: Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук. – СПб., 1993.
235. Колесниченко А.Н. Принципы методики расследования преступле-ний // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1978. – Вып. 18.
236. Криминалистика. – М., 1935. – Кн. 1. – Ч. 1.
237. Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Следственная тактика: принципы и функции. – К., 1982.
238. Бахин В.П. Понятие, средства и принципы криминалистической тактики // Специализированный курс криминалистики. – К., 1987.
239. Шавер Б.Н. Об основных принципах частной методики расследо-вания преступлений // Соц. законность. – 1938. – № 1.
240. Агеева Г.Н. Принципы советского уголовного процесса, их сущ-ность и значение // Проблемы укрепления законности и охраны прав личнос-ти в уголовном процессе. – М., 1972.
241. Давыдов П.М. Принципы советского уголонного процесса: Учеб. пособие. – Свердловск, 1957. – 48 с.
242. Тыричев И.В. Принципы советского уголовного процесса: Учеб. пособие. – М.: ВЮЗИ, 1983. – 80 с.
243. Дражина И.В. Нравственные принципы следственной деятельнос-ти: Дисс. … канд. юрид. наук. – Мн., 1984.
244. Нанаев Ю.В. Нравственные принципы и нормы в правоохрани-тельной деятельности следователя // Уголовно-процессуальные проблемы предварительного следствия и пути его совершенствования. – Волгоград, 1985.
245. Федотова И.В. Нравственные принципы и их реализация в след-ственной деятельности // Проблемы совершенствования законодательства и правоприменительной деятельности в СССР. – Минск, 1983.
246. Гутерман М.П. Организационные мероприятия следователя в про-цессе расследования преступлений: Учеб. пособие. – М., 1983. – 76 с.
247. Зелинский В.Д. О понятии научной организации и управления рас-следованием // Изв. вузов. Правоведение. – 1982. – № 4.
248. Коновалова В.Е. К вопросу о принципах научной организации следственной деятельности // Вопр. гос-ва и права. – М., 1970.
249. Винберг А.И. Основные принципы криминалистической эксперти-зы. – М.: Госюриздат, 1949. – 131 с.
250. Кучеров И.Д. Соотношение тождества и различия. (На материале криминалистики). – Минск: Наука и техника, 1968. – 198 с.
251. Потапов С. Принципы криминалистической идентификации // Сов. гос-во и право. – 1940. – № 1.
252. Шундиков В.Д. Принцип непосредственности при расследовании и рассмотрении уголовного дела. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 157 с.
253. Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – М., 1967. – Т. 4.
254. Коновалова В.Е. Криминалистическая тактика: принципы и функ-ции // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1981. – Вып. 22.
255. Кареев Н.И. Основные вопросы философии истории. – М., 1983. – Ч. 1.
256. Воронин Ю.А. Теория классифицирования: надежды и действи-тельность. – Новосибирск, 1981.
257. Воронин Ю.А. Введение в теорию классификаций. – Новосибирск, 1982.
258. Мейен С.В., Шрейдер Ю.А. Методологические аспекты теории классификаций // Вопр. философии. – 1976. – № 12.
259. Чебанов С.В. Теория классификаций и методика классифициро-вания // НТИ. Сер. 2. – 1977. – № 10.
260. Волобуев А.Ф. Принципы следственной тактики // Криминалисти-ка и судебная экспертиза. – К., 1990. – Вып. 45.
261. Доспулов Г.Г. Психол