АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На умовах рукопису

КАГАНОВСЬКА Тетяна Євгеніївна

УДК 342. 97: 35 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
АНДРІЙКО Ольга Федорівна,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 4

РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові і методологічні основи кадрового забезпечення державного управління 15
1.1 Адміністративно-правові підходи до визначення сутності державного управління .............................................................................. 15

1.2 Нормативно-правова та методологічна основа реалізації кадрової політики в державному управлінні ........................................................... 38

1.3 Концептуальні засади правового регулювання кадрового забезпечення державного управління ....................................................... 58

Висновки до Розділу 1 ................................................................................ 82

РОЗДІЛ 2. Правові та організаційні аспекти роботи з кадрами в системі державного управління 86
2.1 Організаційні засади кадрової роботи із забезпечення діяльності державного управління .............................................................................. 86

2.2 Суб’єкти кадрового забезпечення державного управління, їх правовий статус та сфера діяльності ......................................................... 122

Висновки до Розділу 2 ................................................................................ 156

РОЗДІЛ 3. Організаційно-правові засади реалізації функцій кадрового забезпечення державного управління 163
3.1 Правове регулювання вимог, що висуваються до кадрів органів державного управління .............................................................................. 163

3.2 Правові засади профорієнтаційної роботи з кадрового забезпечення державного управління ....................................................... 192

3.3 Організаційно-правові засади системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців .................................. 211

Висновки до Розділу 3 ............................................................................... 236

РОЗДІЛ 4. Організаційно-правові засади комплектування кадрів державного управління 242
4.1 Правові процедури конкурсного відбору при комплектуванні органів державного управління ................................................................ 242

4.2 Атестація як організаційно-правовий засіб підвищення якості персоналу державного управління ............................................................ 266

4.3 Організаційно-правові засади формування кадрового резерву та проведення ротації кадрів .......................................................................... 292

Висновки до Розділу 4 ................................................................................ 310

РОЗДІЛ 5. Шляхи вдосконалення правового регулювання кадрового забезпечення державного управління в Україні 314
5.1 Правове регулювання системи управління якістю кадрового забезпечення державного управління ....................................................... 314

5.2 Основні напрями вдосконалення правового регулювання кадрового забезпечення державного управління ..................................... 327

5.3 Зарубіжний досвід правового регулювання кадрового забезпечення державного управління ....................................................... 345

Висновки до Розділу 5 ................................................................................ 377

ВИСНОВКИ ............................................................................................... 381

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............................................. 389

ВСТУП

Актуальність теми. Проведення в Україні ефективної адміністративної реформи передбачає кардинальну трансформацію сфері державного управління. Базовим принципом реформування залишається дотримання й забезпечення прав і свобод людини з боку держави та її органів управління, передусім органів виконавчої влади, оскільки саме від них залежать практичні результати втілення державної політики в життя.
Відповідно актуалізується потреба ефективного правового регулювання державного управління, від якого прямо залежить ступінь забезпечення потреб та інтересів суспільства. Натомість, цей сектор є суто соціальним, тому будь-які позитивні зрушення неможливі без належним чином підготовлених кадрів. Отже, провідного значення для ефективного функціонування всієї системи державного управління набуває якість правового забезпечення кадрового потенціалу державної служби, насамперед у напрямах його формування, підвищення ефективності його діяльності та управління ним.
Загальновідомо, що з усіх ресурсів держави – матеріальних, природних, фінансових – кадровий, тобто людський ресурс є найважливішим, адже жодні найсучасніші інформаційні технології неспроможні замінити людину-професіонала, здатну до творчого мислення.
Надзвичайна складність реформ, що відбуваються в країні, вимагають радикальної зміни форм і методів державного впливу на різні сфери життя сучасного суспільства, що об’єктивно зумовлює кількісне зростання вимог до професійного рівня підготовки державних службовців, запровадження сучасних освітніх і кадрових технологій, удосконалення системи управління державною службою.
Важливим напрямком вирішення зазначених проблем є правовий аспект. Адже саме право, якому властиві такі риси, як обов’язковість, системність, нормативність, легітимація державною владою тощо, є найбільш ефективним соціальним інструментом реалізації суспільних інтересів у сфері кадрового забезпечення державного управління. У нашій країні ще не достатньо розроблена збалансована система правових норм, які б регулювали питання кадрового забезпечення, процес підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державного службовця, що були б спрямовані на стимулювання підвищення рівня професійної освіти і кваліфікації. Відповідно, відсутня і практика їх застосування.
Нормативно-правові акти, що регламентують питання кадрового забезпечення державної служби, діють на застарілих концептуальних засадах, не враховуючи сучасних глобалізаційних викликів, кризових явищ в економіці України, збільшення рівня корупції, політичної нестабільності, вимог європейської інтеграції тощо. Об'єктивно, більшість реформ, що ініціювалися в Україні, не отримали свого логічного завершення саме з причини неврахування людського чинника, що, як правило, пов’язано із низьким рівнем кадрового потенціалу, його компетентності, кваліфікації, здатності виробляти й приймати оптимальні рішення в умовах сучасних реалій.
Як і будь-яка інша функція державного управління, функція кадрового забезпечення неможлива без належного правового регулювання, зокрема на рівні закріплення в законодавстві загальних принципів цієї діяльності, а також детально регламентованих процедур її здійснення.
Відсутність кадрів певної кваліфікації висуває на передній план стратегічне завдання створення корпусу державних службовців що володіють ґрунтовними науковими знаннями, навичками та вміннями, готових до ефективного втілення цілей і функцій держави у своїй практичній діяльності.
Наукову і практичну значущість проблеми, що розглядається, посилює розуміння того, що нині державна кадрова політика повинна перетворитися у потужний інструмент реформування і розвитку системи державної служби, у базовий фактор підвищення ефективності державного управління.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці відомих українських вчених у галузі адміністративного права,таких як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Л. Р. Біла, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін, С. Д. Дубенко, Д. П. Калаянов, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, Є. Б. Кубко, Д. М. Лук’янець, В. М. Марчук, Н. Р. Нижник, А. О. Селіванов, В. Ф. Опришко, В. Ф. Погорілко, О. П. Рябченко, М. М. Тищенко, В. В. Цвєтков, Ю. С. Шемшученко та ін.
Окремі аспекти цієї проблематики були у центрі наукової уваги таких російських учених-адміністративістів, як Г. В. Атаманчук, В. Г. Афанасьєв, Д. Н. Бахрах, К. Т. Бельський, В. П. Воробйов, Л. Ю. Гордієнко, Ю. М. Козлов, Б. П. Курашвілі, В. І. Курілов, Б. М. Лазарєв, В. М. Манохін, А. Ф. Ноздрачев, О. В. Оболонський, Д. М. Овсянко, Г. І. Петров, Ю. М. Старілов, С. С Студеникін та ін.
Сучасний стан розвитку адміністративної науки, проведення адміністративної реформи та подальше удосконалення інституту державної служби, процеси адаптації вітчизняного законодавства до європейського законодавства дають можливість розгляду питання адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення державного управління у комплексі теоретичних і практичних завдань, безпосередньо пов’язаних із життєдіяльністю держави та суспільства на сучасному етапі.
Важливість названих проблем, викликаних нагальною потребою розробки належного наукового підґрунтя для створення якісної нормативно-правової бази кадрового забезпечення державного управління, в кінцевому підсумку й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження. Робота базується на широкій джерельній базі. Зокрема, разом зі спеціальною літературою з адміністративного права та державного управління використано джерела з теорії держави і права, конституційного, міжнародного, трудового права, а також суміжних дисциплін – філософії, соціології, мовознавства, менеджменту тощо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Система органів виконавчої влади в Україні і правові проблеми удосконалення організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0108U010352), «Адміністративно-правові проблеми оптимізації державного управління в Україні» (номер державної реєстрації 0111U006524).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці, узагальненні та обґрунтуванні адміністративно-правових засад кадрового забезпечення державного управління в Україні, з’ясуванні сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення державного управління, встановленні напрямів його розвитку та обґрунтуванні шляхів удосконалення в контексті розбудови України як незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.
Мета дослідження обумовила постановку таких основних завдань:
розкрити зміст доктринальних підходів в адміністративному праві щодо визначення сутності державного управління;
проаналізувати методологічну та нормативно-правову основу кадрової політики в державному управлінні;
обґрунтувати концептуальні засади правового регулювання кадрового забезпечення державного управління в сучасних умовах розвитку держави;
охарактеризувати організаційні основи кадрової роботи по забезпеченню функціонування державного управління;
встановити коло суб’єктів кадрового забезпечення державного управління, особливості їх правового статусу та сфери діяльності;
висвітлити нормативно-правове закріплення вимог, що висуваються до кадрів органів державного управління;
проаналізувати правові засади профорієнтаційної роботи у сфері державного управління;
розкрити організаційно-правові засади системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців;
визначити правові процедури конкурсного відбору на заміщення вакантних посад органів виконавчої влади;
визначити роль і значення атестації в системі організаційно-правових засобів підвищення кваліфікації персоналу державного управління;
охарактеризувати організаційно-правові засади формування кадрового резерву й проведення ротації кадрів;
окреслити законодавчі засади правового регулювання системи управління якістю кадрового забезпечення державного управління;
сформулювати концептуальні засади напрямів удосконалення правового регулювання кадрового забезпечення державного управління;
провести аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання кадрового забезпечення державного управління.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кадрового забезпечення державного управління.
Предмет дослідження. Адміністративно-правові засади кадрового забезпечення державного управління в Україні, чинне законодавство.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання правових явищ.
Застосування діалектичного методу дало можливість дослідити природу та зміст кадрового забезпечення у його взаємозв’язку з іншими правовими явищами та поняттями (соціальне управління, управління людськими ресурсами, державне управління, державна служба), визначити місце та роль цього виду управлінської діяльності у співвідношенні, зокрема, з нормами конституційного, адміністративного, трудового права.
Метод класифікації сприяв систематизації як окремих методологічних підходів сучасних дослідників проблематики державного управління, так і визначенню основних груп класифікаційних критеріїв сфер кадрового забезпечення державного управління.
Порівняльно-правовий метод дозволив провести узагальнення та виявити специфіку сучасного стану та новітні тенденції функціонування кадрового забезпечення у країнах із демократичним політичним режимом, а також сприяв встановленню основних напрямів його вдосконалення у вітчизняному праві.
Системний метод уможливив розглянути кадрове забезпечення як складову державного управління, визначити залежності його властивостей від системних змін у праві, суспільстві та державі.
Формально-логічний та системно-структурний методи сприяли виявленню правової природи та характерних ознак кадрового забезпечення державного управління, відтворенню змістових і формальних складових, а також формуванню відповідного понятійного апарату.
Діяльнісний підхід забезпечив можливість розгляду кадрового забезпечення державного управління як результату цілеспрямованої, науково-обґрунтованої, практично-перетворюючої активності відповідних суб’єктів щодо забезпечення необхідних умов формування державного кадрового апарату.
Використання статистичного методу дозволило опрацювати різноманітні статистичні дані щодо кадрового забезпечення державного управління як в Україні, так і в деяких зарубіжних державах.
Метод правового аналізу використано для визначення змісту правових норм, якими регламентується діяльність з кадрового забезпечення державного управління в Україні, та під час опрацювання пропозицій до відповідного законодавства.
Застосування логіко-семантичного та логіко-юридичного методів дозволило сформулювати авторські визначення понять «кадрова політика», «кадрова робота», «робота з персоналом», «атестація», «ротація кадрів» та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є однією із перших у вітчизняній юридичній науці наукових розробок у частині висвітлення теоретичних засад та практики правового регулювання кадрового забезпечення державного управління в Україні, в якій охарактеризовано нові підходи щодо їх подальшого розвитку та вдосконалення.
Результатом проведеного дисертаційного дослідження стала розробка таких нових положень, які відрізняються науковою новизною та мають теоретичне та практичне значення. До найбільш вагомих з них належать такі:
вперше:
розкрито сутність та теоретико-методологічні засади кадрового забезпечення державного управління в контексті погляду на нього як на особливий вид управлінської діяльності з урахуванням трьох аспектів її реалізації – соціального, управлінського, правового;
обґрунтовано необхідність упорядкування понятійного апарату кадрового забезпечення державного управління, зокрема щодо нормативного визначення основних його термінів, зокрема таких, як «кадрова політика», «кадрова робота», «робота з персоналом» тощо;
запропоновано кодифікацію законодавства про державну службу у вигляді авторського проекту Кодексу державної служби України;
узагальнено концептуальні засади правового регулювання підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в системі кадрового забезпечення державного управління, а також конкурсного відбору кандидатів на державну службу та атестації державних службовців;
обґрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні правових механізмів запобігання конфлікту інтересів на державній службі, складовими якого є сукупність нормативно визначених обмежень, дотримання яких виключає можливість виникнення конфлікту інтересів, способи уникнення конфлікту інтересів, способи врегулювання конфлікту інтересів як самими державними службовцями так і їх керівниками, нормативно визначені наслідки невжиття заходів щодо недопущення або врегулювання конфлікту інтересів;
запропоновано комплекс заходів правового характеру, спрямованих на впровадження системи управління якістю кадрового забезпечення державного управління в Україні (передусім, створення єдиного базового комплексу нормативних вимог рівня та змісту професійно важливих якостей державного службовця, запровадження у кадрових підрозділах системи управління якістю кадровим забезпеченням та ін.), а також доведено доцільність їх реалізації;
обґрунтовано, на основі вивчення і опрацювання зарубіжного досвіду комплектування професійними кадрами органів державної влади, доцільність заснування в Україні єдиної національної мережі тестування державних службовців;
удосконалено:
підходи до визначення структури кадрового забезпечення, що має декілька рівнів: загально-організаційний, спеціально-організаційний, практичний. Цей поділ дозволяє виділити завдання різного рівня та сприяє чіткому визначенню методів та форм кадрової роботи; можливості введення певних критеріїв оцінки ефективності її здійснення; безпосередньому усвідомленню суб’єктами кадрової роботи своєї ролі та призначення в межах організації, спрямуванню їх діяльності на досягнення конкретного результату; запровадженню системи індикаторів якості кадрової роботи; обґрунтованості контролю за процесом кадрового забезпечення;
розуміння принципів кадрового забезпечення державного управління як закріплених у законі базових положень, які відображають сутність кадрового забезпечення в державі, характеризують його зміст та структуру, а також визначають форми та методи діяльності з кадрового забезпечення і створюють умови для функціонування держави та її органів у напрямі сприяння дотриманню прав, свобод і законних інтересів особи в державі;
підходи до визначення засад правового регулювання процедури відбору кадрів для органів державного управління з урахуванням нормативно закріплених кваліфікаційних вимог до певної посади та індивідуальних здібностей потенційного кандидата на посаду;
підходи до визначення видів та форм державної діяльності з кадрового забезпечення державного управління у відповідності до нових умов життєдіяльності суспільства, що передбачає надання кадровому забезпеченню інноваційного характеру за рахунок упровадження новітніх технологій управління людськими ресурсами, зокрема шляхом запровадження норм етичної та корпоративної поведінки, політичної нейтральності, захищеності державних службовців від незаконного впливу, залежності кар’єрного зростання від рівня компетентності та досягнень на попередній посаді, організації безперервного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців тощо;
критерії оцінки рівня професійної підготовки службовців різних категорій у напрямі аналізу практичних результатів попередньої діяльності державного службовця, шляхом зміни пріоритетів від кількісних параметрів діяльності до якісних показників та показників ефективності;
теоретичне підґрунтя щодо процесуальної форми реалізації окремих функцій кадрового забезпечення державного управління, зокрема атестації та конкурсного відбору на державну службу;
положення стосовно законодавчого закріплення права державних службовців на об’єднання у профспілки, з метою представництва і захисту своїх трудових, соціально-економічних прав та інтересів;
отримали подальший розвиток положення щодо:
змісту профорієнтаційної роботи, організації й функціонування системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців у сфері кадрового забезпечення державного управління;
удосконалення правового регулювання процедури атестації для подальшого проходження державної служби;
визначення поняття ротації кадрів як особливого виду переведення, який здійснюється в інтересах підвищення ефективності державної служби, а також в інтересах держави як антикорупційний захід і застосовується лише до певної категорії працівників;
організаційно-правових форм застосування ротації в органах державного управління;
основних чинників, які визначають оптимальний строк перебування державного службовця на одній посаді;
найбільш оптимальних у сучасних умовах розвитку України шляхів удосконалення правового регулювання кадрового забезпечення державного управління з метою підвищення його якості й відповідності міжнародним стандартам;
змістовної характеристики правого статусу кадрових підрозділів органів державного управління.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, методологічні положення та практичні рекомендації, що містяться у дисертаційному дослідженні, мають як теоретичне, так і практичне значення у сферах адміністративного права, державного управління та законотворчої діяльності, стосовно кадрового забезпечення державного управління, а саме:
у науково-дослідній сфері – матеріали роботи можуть бути використані як основа для подальшої розробки теоретичних та практичних проблем адміністративно-правового регулювання кадрового забезпечення державного управління;
у законотворчому процесі пропозиції та рекомендації, сформульовані за результатами дослідження, можуть бути використані для удосконалення законодавства про державну службу, а також трудового законодавства;
у правозастосовній діяльності – результати дослідження будуть корисні для оптимізації роботи кадрових підрозділів і формуванні управлінських рішень;
у навчальному процесі – можуть застосовуватися під час підготовки підручників та навчально-методичних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Державне управління», відповідних спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно. Сформульовані в роботі нові положення, висновки та практичні рекомендації обґрунтовано одноосібно автором, найбільш актуальні з них пропонується внести до проекту Кодексу державної служби України, зокрема вимоги, що ставляться до персоналу органів державного управління, які прямо впливають на ефективність функціонування держави, якість її державного управління, забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорювались на засіданні відділу державно-правових проблем управління Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, на наукових конференціях, круглих столах, семінарах, надано відповідні пропозиції до Верховної Ради України, до проекту Стратегії державної кадрової політики на 2011–2020 роки для проведення громадського обговорення, зокрема на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2008 р.; тези опубліковано); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 24 квітня 2009 р.; тези опубліковано); Науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (м. Харків, 5–6 червня 2009 р.; тези опубліковано); V Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 23 квітня 2010 р.; тези опубліковано); Науково-практичній конференції Української асоціації фахівців трудового права «Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (м. Харків, 24–25 вересня 2010 р.; тези опубліковано); Науково-практичній конференції Української асоціації фахівців трудового права «Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (м. Севастополь, 19–21 травня 2011 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження викладені в одній індивідуальній монографії, 25 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, перелік яких затверджено ВАК України, 6 статтях в інших виданнях та 6 тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, п’яти розділів, які поділені на чотирнадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (383 найменування на 36 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 424 сторінки, з них основного тексту – 388 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Кадрове забезпечення державного управління здійснюється виключно у правових формах і з точки зору адміністративного права його можна визначити як підзаконну, юридично владну діяльність уповноважених суб’єктів (суб’єктів кадрового забезпечення), спрямовану на формування кадрового складу державних органів здатного забезпечити виконання функцій цього органу та реалізацію його компетенції.
2. Сутність кадрового забезпечення в державному управлінні полягає в урегульованій нормами адміністративного права діяльності уповноважених суб’єктів з реалізації кадрової політики держави з метою забезпечення функціонування державного управління, яке здійснюється в умовах ринкової економіки з урахуванням демократичних засад побудови держави із пріоритетним забезпеченням прав, свобод та законних інтересів людини, шляхом наповнення організаційних структур системи державного управління відповідними за професією та кваліфікацією кадрами, створення у них мотивації до ефективної праці, організації їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку, досягнення раціонального ступеня мобільності персоналу, а також їх соціального захисту.
3. Принципи кадрового забезпечення – це обумовлені рівнем соціального, економічного, технічного, політичного розвитку суспільства та держави, закріплені в законі базові положення, які відображають сутність та значення кадрового забезпечення в державі, характеризують його зміст і структуру, а також визначають форми та методи діяльності з кадрового забезпечення, і створюють умови для функціонування держави та її органів у напрямі сприяння дотриманню прав, свобод і законних інтересів особи в державі.
4. Основним рушійним чинником безпосередньої діяльності з кадрового забезпечення, орієнтиром для її розвитку та вдосконалення є кадрова політика в державному управлінні. Вона уособлює загальні уявлення та стандарти, що висуваються до кадрового ресурсу з боку держави, в частині формування вимог до державних службовців, їх доборі, розстановці, підготовці з урахуванням стану та перспектив розвитку державного апарату, прогнозування кількісних та якісних потреб у працівниках органів державної влади.
5. Складовими предмету правового регулювання кадрового забезпечення можна вважати такі: організаційні та правові основи кадрової політики в державі; підготовка кадрів та підбір кадрів (планування та визначення кількості працівників і ступеня їх підготовки, робота з резервом); прийняття на державну службу (визначення способів зайняття посад; розстановка кадрів); проходження служби (адаптація кадрів; оцінювання оплати праці й мотивації кадрів, соціальне забезпечення кадрів; використання потенціалу людських ресурсів; робота з резервом; забезпечення службового просування кадрів; оцінка (контроль) кадрів; зміцнення законності та службової дисципліни в діяльності кадрів (виховання кадрів); професійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів); припинення державної служби (соціальне забезпечення кадрів; звільнення кадрів, робота з ветеранами).
6. Робота з персоналом у системі кадрового забезпечення державного управління» (управління людськими ресурсами державного управління) – це урегульована нормами адміністративного права діяльність щодо реалізації кадрового забезпечення в державі, в якій втілюється загальнодержавна кадрова політика і яка представляє собою системний, цілеспрямований управлінський вплив суб’єктів кадрового забезпечення, наділених необхідною компетенцією, на суспільні процеси розвитку соціальних ресурсів державного управління з метою забезпечення потреб держави у досягненні її цілей та реалізації її функцій, відображених у Конституції та законодавчих актах України. У свою чергу, кадрова робота – це врегульована нормами адміністративного права діяльність з реалізації кадрового забезпечення державного управління, обумовлена необхідністю розподілу праці, в якій реалізуються завдання управління людськими ресурсами державного управління і яка представляє собою системний, цілеспрямований управлінський вплив спеціально уповноважених суб’єктів кадрового забезпечення, наділених відповідною компетенцією, на конкретних працівників органів виконавчої влади, інших спеціально уповноважених суб’єктів з метою забезпечення ефективного виконання ними своїх посадових обов’язків, а також забезпечення належної реалізації їх функцій.
7. Поділ напрямів здійснення кадрової роботи на загально-організаційні та спеціально-організаційні дозволяє виділити завдання різного рівня. Це сприяє чіткому визначенню методів та форм кадрової роботи; можливості введення певних критеріїв оцінки ефективності її здійснення; безпосередньому усвідомленню суб’єктами кадрової роботи своєї ролі та призначення у межах організації; спрямуванню їх діяльності на досягнення конкретного результату; запровадженню системи індикаторів якості кадрової роботи; обґрунтованості контролю за процесом кадрового забезпечення.
8. Управління кадровим забезпеченням – це цілеспрямований організаційний та регулюючий владний вплив суб’єктів кадрового забезпечення, наділених необхідною компетенцією, на стан і розвиток суспільних процесів розвитку соціальних ресурсів, свідомість, поведінку та діяльність кадрів (державних службовців) з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом наповнення організаційних структур системи державного управління відповідними за професією та кваліфікацією кадрами, створення у них мотивації до ефективної праці, організації їх ефективного використання, професійного та соціального розвитку, досягнення раціонального ступеня мобільності персоналу, а також їх соціального захисту.
9. Для того, щоб той чи інший суб’єкт адміністративного права став суб’єктом кадрового забезпечення, на нього згідно з відповідним нормативно-правовим актом має бути покладений обов’язок або надано право щодо діяльності у сфері кадрового забезпечення. Важливе місце у встановленні рівня та компетенції відповідного органу державної влади як суб’єкта кадрового забезпечення відіграє та нормативно-правова база, на якій будується його діяльність.
10. Правова основа, яка може бути покладена в основу визначення нормативно-правової бази діяльності суб’єктів кадрового забезпечення, має багаторівневу структуру, що обумовлює необхідність відповідності між нормативно-правовими актами у цій сфері, що прийняті на різних рівнях.
Перший рівень складає Конституція України, що визначає основні засади та умови формування і діяльності органів державної влади, які й реалізують відповідні аспекти кадрового забезпечення.
Другий рівень нормативно-правової бази діяльності суб’єктів кадрового забезпечення складають акти, що деталізують відповідні положення Конституції України, зокрема це відповідні Закони України. Основне їх призначення полягає у визначенні відповідальних суб’єктів (органів) за реалізацію кадрової політики в державі, а також порядку та умов здійснення кадрового забезпечення відповідних органів державної влади.
Третій рівень нормативно-правової основи діяльності суб’єктів кадрового забезпечення складають підзаконні акти, зокрема, ми відносимо сюди передусім нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби. Основне їх призначення – запровадження відповідних механізмів кадрового забезпечення, які стосуються низки основних аспектів цього виду державної діяльності (визначення організаційних та правових основ кадрової політики в державі; підготовка кадрів та підбір кадрів; прийняття на державну службу; проходження служби; припинення державної служби).
Четвертий рівень нормативно-правової основи діяльності суб’єктів кадрового забезпечення складають підзаконні акти державних органів, які регулюють безпосередню діяльність із питань кадрового забезпечення, ведуть роботу з конкретними особами як в межах центральних органів виконавчої влади, так і на рівні органів виконавчої влади адміністративно-територіальних одиниць.
11. Елементами правового статусу кадрових підрозділів державних органів є визначені у відповідних нормативно-правових актах їх мета, завдання, функції, структура, обов’язки, права та відповідальність.
12. Професійно-кваліфікаційна характеристика посад державної служби – нормативний документ, що визначає науково обґрунтований перелік професійних завдань, обов’язків і повноважень державного службовця, вимоги до його професійної підготовки, освітньої кваліфікації, досвіду практичної роботи. Він є основним документом, за яким органи державної влади розробляють посадові інструкції державних службовців.
13. В Україні на сьогодні, в контексті етики держаної служби, можна виділити лише Загальні правила поведінки державного службовця, затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04 серпня 2010 р. № 214. Але, при всій важливості для державного службовця етичних вимог, їх встановлення на рівні нормативно-правового акту центрального органу виконавчої влади є недостатнім. На цьому рівні практично неможливо створити повноцінний етично-правовий режим, оскільки немає можливості передбачити юридичну відповідальність за порушення етичних вимог, визначити інші заходи впливу, які можуть стати ефективним інструментом забезпечення їх дотримання тощо. З огляду на це є очевидним, що питання етики державних службовців мають бути врегульовані на законодавчому рівні шляхом прийняття відповідного закону.
14. Нормативно закріплені вимоги до державних службовців можна поділити на два види: вимоги, що мають бути дотримані при прийнятті на державну службу; вимоги, що мають дотримуватись при проходженні державної служби.
До вимог, що мають бути дотримані при прийнятті на державну службу, відносяться: громадянство України; дієздатність; відсутність судимості та благонадійність; вища освіта (відповідна кваліфікація та професійна підготовка); вільне володіння державною мовою; високий рівень етичної та ділової культури; стан здоров’я, достатній для виконання службових обов’язків. Всі наведені вище вимоги при закріпленні в нормативно-правовому акті повинні мати чіткі та конкретні ознаки, які дають можливість оцінити відповідність претендента на посаду державного службовця цим вимогам.
Вимоги другої групи як чинник, який визначає та фактично спрямовує діяльність державного службовця у сфері державного управління, можуть бути закріплені не в формі статті закону, а у вигляді відповідних принципів. Такими принципами, зокрема, є служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов’язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян.
15. Сутність профорієнтаційної роботи у державному управлінні полягає у цілеспрямованому впливі на потенційних кандидатів на державну службу з метою формування у них необхідних якостей, що обумовлені специфікою та особливостями реалізації завдань з державного управління на відповідних посадах, а також забезпеченні можливості реалізації особи свого права на державну службу з відповідним урахуванням потреб держави у кадрах та відповідності кандидата вимогам, що ставляться до держслужбовців.
16. Право на просування по службі у державного службовця може виникнути й реалізуватися лише за наявності сукупності декількох умов: якісне й сумлінне виконання службових обов’язків; наявність вакантної посади; відповідність претендента кваліфікаційним вимогам з такої посади; відсутність інших більш достойних претендентів. Правова залежність тут може бути виражена таким чином: без проходження перепідготовки або підвищення кваліфікації неможливе просування по службі у вигляді заняття більш високої посади.
17. Атестація як складова правового інституту державної служби охоплює: сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають у процесі її організації; оцінку виконання державними службовцями, покладених на них завдань і обов’язків щодо забезпечення і реалізації повноважень державних органів; характеристику перспектив подальшого використання кадрів держслужби. Атестація державного службовця – це регламентована нормами адміністративного права форма періодичної оцінки професійних і особистих якостей, процесів і результатів професійної службової діяльності, що здійснюється з метою визначення відповідності державного службовця посаді, яку він обіймає, виявлення можливості заміщення ним вищої посади, а також з метою підвищення ефективності і результативності професійної службової діяльності.
18. З метою впровадження системи управління якістю кадрового забезпечення державного управління в Україні було б доцільно здійснити такі заходи правового характеру:
- створити єдиний базовий комплекс нормативних вимог рівня та змісту професійно важливих якостей державних службовців, який ґрунтується на державних стандартах освіти, що встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в України;
- розробити додаткові нормативні вимоги та характеристики якостей державних службовців з урахуванням існуючої диференціації службово-трудової діяльності державних службовців залежно від виду державної служби;
- запровадити у якості експерименту у кадрових підрозділах систему управління якістю кадровим забезпеченням;
- опрацювати питання подальшого впровадження системи управління (моніторингу) якістю кадровим забезпеченням, що створена відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001-2001) в органах державного управління, органах управління державними підприємствами, установами та організаціями;
- привести існуючу систему контролю, яка базується на нормативних актах, у єдину логічно та функціонально об’єднану систему моніторингу;
- вдосконалити існуючу систему реагування завдяки корекції (усунення виявленої невідповідності) та коригуючим діям (дія, що розпочата для усунення причини існуючої невідповідності або іншої небажаної ситуації) на відхилення державних службовців (людських ресурсів державного управління) від встановлених стандартів, вимог, характеристик.
19. Організація належного кадрового забезпечення державного управління вимагає адекватного правового регулювання, об’єднання різнорідного нормативного матеріалу в єдиному акті. Тому доцільною є регламентація кадрових питань в одному з розділів системного й комплексного нормативно-правового акту – Кодексу державної служби України. Такий акт повинен стати юридичною базою для проведення комплексної реформи державної служби. Його прийняття дозволить більш досконало регулювати питання державної служби.
Оскільки на сьогодні існує досить велика кількість нормативно-правових актів різного рівня, що регламентують питання державної служби і, у тому числі питання кадрового забезпечення державної служби, доцільним було б скористатися моделлю так званої «концептуальної кодифікації». Концептуальна кодифікація має на меті не об’єднання в одному нормативно-правовому акті абсолютно всіх норм, що стосуються державної служби та її кадрового забезпечення, а створення єдиної, логічної і стабільної нормативної конструкції державної служби на основі системи відповідних принципів.
20. Аналізуючи елементи правового регулювання зарубіжних моделей організації кадрового забезпечення, варто враховувати низку положень. По-перше, можливість їх застосування з урахуванням вітчизняної специфіки. По-друге, здійснювати правове, фінансове й організаційне забезпечення впроваджених новацій. По-третє, доцільно апробувати різні моделі організації кадрової служби в якості експерименту, поступово. Нарешті, варто розробити механізм контролю за ходом впровадження і його результатів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Дискусійні питання законодавчого регулювання державної служби в Україні / В. Авер’янов, О. Андрійко // Вісник державної служби управління України. – 2005. – № 3. – С. 7–11.
2. Авер’янов В. Б. Державна служба в Україні: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / Авер’янов В. Б. – К. : Ін-Юре, 1999. – 272 с.
3. Авер’янов В. Б. Питання адміністративної реформи у змісті загальної концепції державно-правової реформи / В. Б. Авер’янов // Державно-правова реформа в Україні : матеріали наук.-практ. конф. (Київ, листопад, 1997 р.). – К. : Ін-т законодавства ВР України, 1997. – С. 193–195.
4. Авер’янов В. Б. Проблеми організації виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Правова держава : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1996. – Вип. 7. – С. 20–29.
5. Авер’янов В. Б. Ще раз про зміст і співвідношення понять державне управління і виконавча влада: полемічні нотатки / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–115.
6. Аверьянов В. Б. Организация аппарата государственного управления (структурно-функциональный аспект) / Аверьянов В. Б. – К. : Наукова думка, 1985. – 146 с.
7. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура, органы государственного управления / Аверьянов В. Б. – К. : Наукова думка, 1979. – 150 с.
8. Агеева Е. А. Формы управленческой деятельности исполкомов местных Советов / Агеева Е. А. – М. : Юрид. лит., 1973. – 104 с.
9. Административное право / [под ред. М. И. Еропкина]. – М. : Юрид. лит., 1971. – 416 с.
10. Административное право Украины : учебник для студ. высш. учеб. заведений юрид. спец. / [Битяк Ю. П., Богуцкий В. В., Гаращук В. Н. и др.] ; под ред. Ю. П. Битяка. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Харьков : Право, 2003. – 576 с.
11. Административное право Украины : учебник / [под общ. ред. С. В. Кивалова]. – Xарьков : Одиссей, 2004. – 880 с.
12. Адміністративне право України : підручник для юрид. вузів і фак. / [Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук В. М. та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – Харків : Право, 2000. – 502 с.
13. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004–2009. –
Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с.
14. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1966. – 188 с.
15. Алексеев С. С. Структура советского права / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
16. Алексєєв І. Функції та суб’єкти державного управління / І. Алексєєв // Актуальні проблеми державного управління. – 2001. – Вип. 6. – С. 40246.
17. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации / Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. – М. : Зерцало, 1996. – 680 с.
18. Ануфрієв М. І. Управління персоналом органів внутрішніх справ в умовах демократичного розвитку держави та суспільства / М. І. Ануфрієв // Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ : матеріали Наук.-практ. конф. (Харків, 24 жовтня 2002 р.). – Xарків : Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2002. – С. 7–14.
19. Арістова І. В. Реалізація кадрової політики у правовій інформатизації України / І. В. Арістова // Вісник ХНУВС. – 1997. – № 8. – С. 46–48.
20. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1975. – 240 с.
21. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1990. – 352 с.
22. Атаманчук Г. В. Сущность советского государственного управления / Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1980. – 256 с.
23. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1997. – 387 с.
24. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : [куpc лекций] / Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
25. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом. Опыт системного исследования / Афанасьев В. Г. – М. : Политиздат, 1968. – 384 с.
26. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации : [учебник для вузов] / Баглай М. В. – М. : Норма-Инфра-М, 2000. – 739 с.
27. Байдак Т. М. Целевая подготовка управленческих кадров / Т. М. Байдак // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – Xарків : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. – – № 2. – Ч. І. – С. 282–285.
28. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики / Бакуменко В. Д. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
29. Балюк З. Вимоги до особистості державного службовця в контексті розвитку системи державного управління / З. Балюк // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2001. – № 2. – С. 374–375.
30. Бандурка О. М. Вітальне слово учасникам конференції / О. М. Бандурка // Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ : матеріали Наук.-практ. конф. (Харків, 24 жовтня 2002 р.). – Xарків : Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2002. – С. 3–6.
31. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / Бандурка О. М. – Xарків : Основа, 1999. – 440 с.
32. Бандурка О. М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ : [підручник] / О. М. Бандурка, В. О. Соболев. – Xарків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 480 с.
33. Басовский Л. Е. Менеджмент : [учеб. пособие] / Басовский Л. Е. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 216 с.
34. Батан Т. Службовець державної установи та організації: поняття та характеристика правового статусу / Т. Батан // Законодавство України. – 2006. – № 10. – С. 78–81.
35. Бахрах Д. Н. Административное право России : [учебник для вузов] / Бахрах Д. Н. – М. : НОРМА, 2002. – 448 с.
36. Бачило И. Л. Функции органов управления (правовые проблемы формирования и реализации) / Бачило И. Л. – М. : Юрид. лит., 1976. – 200 с.
37. Бачило И. Л. Функции органов управления / Бачило И. Л. – М. : Юрид. лит., 1986. – 198 с.
38. Беляцкий Н. П. Управление персоналом : eчеб. пособие / Беляцкий Н. П., Велесько С. С., Питер Ройш. – Минск : Интерпрессервис, Экоперспектива, 2002. – 352 с.
39. Бизюкова И. В. Кадры управления: подбор и оценка / Бизюкова И. В. – М. : Экономика, 1998. – 148 с.
40. Битяк Ю. П. Административное право Украины (Общая часть) : [учеб. пособие] / Ю. П. Битяк, В. В. Зуй. – Xарьков : Одиссей, 1999. – 224 с.
41. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю. П. Битяк. – Xарків, 2006. – 36 с.
42. Битяк Ю. П. Державна служба та розвиток її демократичних основ / Битяк Ю. П. – Харків : Укр. юрид. академія, 1990. – 74 с.
43. Біла Л. Р. Атестаційне провадження у державній службі / Л. Р. Біла // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 16. – С. 296–302.
44. Білорусов С. Розвиток професіоналізму та визначення ділових якостей державних службовців / С. Білорусов // Вісник державної служби України. – 2005. – № 2. – С. 32–36.
45. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционно-правовых норм (государственно-правовые аспекты) / Н. А. Боброва, Т. Д. Зражевская. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1985. – 154 с.
46. Богуцкий В. В. Акты государственного управления : [текст лекций] / Богуцкий В. В. – Харьков : Ун-т внутр.дел, 1996. – 20 с.
47. Большая советская энциклопедия / [гл.ред. О. Ю. Шмидт] – М. : Советская энциклопедия, 1966. – 788 с.
48. Большой юридический словарь / [под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских]. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
49. Бутко І. П. Місцеві ради і забезпечення законності / І. П. Бутко, Ю. С. Шемшученко. – К. : Наукова думка, 1973. – 122 с.
50. Быков А. В. Основы кадровой политики в полиции и жандармерии отдельных западноевропейских стран / А. В. Быков // Российский следователь. – 2007. – № 2. – С. 39–40.
51. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия / Василенко И. А. – М. : Логос, 1998. – 200 с.
52. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия : [учеб. пособие] / Василенко И. А. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Логос, 2001. – 200 с.
53. Величко О. М. Екологічне управління / О. М. Величко, Д. В. Зеркалов. – К. : Науковий світ, 2001. – 193 с.
54. Веснин В. Р. Основы менеджмента / Веснин В. Р. – М. : Ин-т междунар. права и экономики им. А. С. Грибоедова, 1999. – 480 с.
55. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
56. Вишняков В. Т. Подготовка и повышение квалификации государственных служащих / В. Т. Вишняков // Советское государство и право. – 1971. – № 6. – С. 74–77.
57. Власов В. Советское административное право / В. Власов, С. Студеникин. – М. : Госюриздат, 1959. – 536 с.
58. Воробьев Г. Г. Человеческие ресурсы и современная служба персонала / Г. Г. Воробьев // Социс. – 1996. – № 11. – С. 109–115.
59. Воронкова В. Г. Кадровий менеджмент / Воронкова В. Г. – К. : Професіонал, 2004. – 192 с.
60. Воронов М. П. Місцеве самоврядування України та його акти : [навч. посібник] / Воронов М. П. – К. : НМК ВО, 1992. – 56 с.
61. Воронько Л. Роль підготовки та підвищення кваліфікації кадрів у формуванні культури праці державних службовців / Л. Воронько // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 2. – С. 208–215.
62. Воронько О. Деякі актуальні питання атестації державних службовців / О. Воронько, А. Северин, І. Олійник // Відомості Української академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 3. – С. 48–57.
63. Воронько О. А. Керівні кадри: державна політика та система управління : [навч. посібник] / Воронько О. А. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 156 с.
64. Гавриш Т. С. Деякі сучасні тенденції в управлінні персоналом / Т. С. Гавриш, О. М. Литвинов // Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ : матеріали Наук.-практ. конф. (Харків, 24 жовтня 2002 р.). – Xарків : Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2002. – С. 7–14.
65. Гаман Т. Кадрове забезпечення інформаційної діяльності органів державного управління в регіоні України / Т. Гаман // Вісник державної служби управління України. – 2005. – № 3. – С. 12–15.
66. Гарбер Е. И. Методы диагностики профессиональных способностей / Е. И. Гарбер // Прикладные проблемы психологии личности. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1985. – С. 63–67.
67. Гербер Г. Кадры в системе социалистического управления / Г. Гербер, Г. Юнг. – М. : Прогресс, 1970. – 207 с.
68. Гетьман А. Законодавчі аспекти зародження екологічних прав людини / А. Гетьман // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1. – С. 129–137.
69. Гордієнко Л. Ю. Основи теорії державного управління / Гордієнко Л. Ю. – Xарків : ХДЕУ, 2000. – 160 с.
70. Государственная служба ФРГ // Государственная служба основных капиталистических стран. – М. : Наука, 1977. – С. 256–265.
71. Государственная служба. Общие проблемы. Зарубежный опыт. – М. : Луч, 1994. – Вып. 1. – 144 с.
72. Государственная служба: комплексный подход : учебник / [отв. ред. А. В. Оболонский]. – М. : Изд-во «Дело» АНХ, 2009. – 512 с.
73. Граждан В. Д. Государственная гражданская служба : [учебник] / Граждан В. Д. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Изд-во «Юрайт», 2011. – 620 с.
74. Гусев А. В. Государственная служба Российской Федерации : [юрид. словарь-справочник] / Гусев А. В. – Екатеринбург : УрАГС, Библиотечка журнала «Чиновникъ», 2001. – 44 с.
75. Гусев А. В. Особенности метода правового регулирования труда на российской государственной службе / А. В. Гусев // Вестник Уставного Суда Свердловской области. – 2002. – № 1 (5). – С. 104–118.
76. Давиденко В. П. Державна служба у світлі Європейського досвіду / В. П. Давиденко, В. О. Черепанов // Теорія та практика державного управління. – Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр, 2004. – Вип. 8. – С. 83–85.
77. Данильєва I. E. Принципи організації та функціонування державної служби в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. Е. Данильєва. – К., 2005. – 22 с.
78. Данилькевич Н. И. Административное право Украины / Данилькевич Н. И. – Днепропетровск : ДНУ, 2001. – 168 с.
79. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / [за ред. О. Ю. Оболенського]. – Хмельницький : Поділля, 1999. – 570 с.
80. Державне управління : навч. посібник / [Мельник А. Ф., Оболенський Ю. О., Васіна А. Ю., Гордієнко Л. Ю.] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
81. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
82. Державне управління: теорія і практика / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Юрінком, 1998. – 432 с.
83. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 656 с.
84. Дзвінчук Д. І. Підвищення кваліфікації державного службовця як процес і результат розвитку компетентності / Д. І. Дзвінчук // Вісник УАДУ при Президентові України. – 1999. – № 1. – С. 190–194.
85. Дзюндзюк В. Б. Ефективність діяльності публічних організацій : [монографія] / Дзюндзюк В. Б. – Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр, 2003. – 236 с.
86. Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців : затверджений наказом Головного управління держслужби України від 1 вересня 1996 р. № 65 (із доповненнями, внесеними наказом Головного управління держслужби України від 1 листопада 2006 р. № 363 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.5372.0.
87. Додін Е. В. Предупреждение коррупции в деятельности таможенной службы / Е. В. Додін // Митна справа. – 2003. – № 4. – С. 8–14.
88. Документы по персоналу предприятия / [сост. М. И. Басаков]. – Ростов на/Д. : Изд. центр МарТ, 2002. – 272 с.
89. Друкер П. Ф. Новые реальности / Друкер П. Ф. – М. : Бук Чембэр Интернешнл, 1994. – 380 с.
90. Дубенко С. Д. Державна служба і державні службовці в Україні / С. Д. Дубенко ; [за заг. ред. Н. Р. Нижник]. – К. : Ін-Юре, 1999. – 242 с.
91. Дунаев І. В. Менеджмент людських ресурсів у ґенезі наукової управлінської думки // І. В. Дунаев / Теорія та практика державного управління. – Xарків : Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр, 2004. – Вип. 8. – С. 15–21.
92. Желюк Т. Л. Державна служба / Желюк Т. Л. – К. : Професіонал, 2005. – 576 с.
93. Журавлев П. В. Мировой опыт в управлении персоналом. Обзор зарубежных источников : монография / Журавлев П. В., Кулапов М. Н., Сухарев С. А.– М. : Изд-во Рос. экон. акад.; Екатеринбург : Деловая книга, 1998. – 232 с.
94. Журавльова І. В. Система оціночних індикаторів як інструмент управління якісним складом державного апарату / І. В. Журавльова, Н. С. Пасенко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. –– Xарків : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. – № 2. – Ч. І.– С. 205–207.
95. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
96. Зінченко О. Погляд на підвищення ефективності державного апарату в Україні / О. Зінченко // Вісник державної служби управління України. – 2005. – № 3. – С. 23–27.
97. Ільясов Р. Підготовка магістрів державного управління. Резерви удосконалення / Р. Ільсов // Вісник УАДУ при Президентові України. – 1996. – № 2. – С. 8–12.
98. Іншин М. І. Поняття соціально-організаційного явища управління персоналом / М. І. Іншин // Вісник ХНУВС. – 2000. – № 12. – С. 152–154.
99. Іншин М. І. Проблеми правового регулювання праці державних службовців України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / М. І. Іншин. – Одеса, 2005. – 44 с.
100. Іщенко Ю. В. Державна служба та особливості її проходження в органах внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю. В. Іщенко. – К., 1995. – 21 с.
101. Кадры – персонал : словарь-тезаурус / Н. П. Пищулин, В. Ф. Ковалевский, В. М. Анисимов. – М. : МО Российской Федерации, Рос. академия управления, 1994. – 275 с.
102. Калганов Л. В. Соотношение и взаимодействие понятий государственного управлення и менеджмента / Л. В. Калганов // ЮРИСТ. – 2006. – № 11. – С. 55–58.
103. Калитка О. Досвід інших країн: США [Електронний ресурс] / О. Калитка. – Режим доступу :
http: /www.profosvita.org.ua/ukyexperie№ce/usa.html.
104. Кальян О. С. Становлення правового регулювання трудових відносин у країнах Західної Європи / О. С. Кальян // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – Вип. 26. – С. 387–396.
105. Каркач П. М. Деякі питання оцінки ефективності роботи з кадрами / П. М. Каркач // Питання конституційно-правового статусу прокуратури України та удосконалення її діяльності : зб. наук. праць / [редкол.: Л. М. Давиденко, П. М. Каркач (відп. ред.) та ін.]. – Харків : ІПК Ген. прокуратури України, 1999. – С. 85–95.
106. Качур А. Г. Организационные и правовые основы деятельности кадровых аппаратов прокуратуры субъектов Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / А. Г. Качур. – М., 1997. – 27 с.
107. Керимов Д. А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Керимов Д. А. – [2-е изд.]. – М. : Аванта, 2001. – 560 с.
108. Кизименко Л. Д. Словник-довідник соціального працівника: для студентів та соціальних працівників / Л. Д. Кизименко, Л. М. Бедна. – Львів : Вид-во Дослідницького Центру Міністерства освіти і науки України, 2000. – 68 с.
109. Ківалов С. В. Державна служба в Україні : [підручник] / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. –Одеса : Юрид. літ., 2003. – 368 с.
110. Князев В. М. Наукове забезпечення підготовки адміністративно-управлінської еліти в Україні / В. М. Князев // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Xарків : Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. – № 2. – Ч. І. – С. 121–124.
111. Коваленко А. А. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія та практика / Коваленко А. А. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 512 с.
112. Коваль Л. В. Адміністративне право / Коваль Л. В. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
113. Коваль Л. В. Адміністративне право України / Коваль Л. В. – К. : Основи, 1994. – 154 с.
114. Козлов М. С. О функциональном распределении управленческого труда в промышленном производстве / Козлов М. С. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1965. – 140 с.
115. Козлов С. С. Подготовка кадров для судебной системы зарубежных стран / С. С. Козлов // Российский судья. – 2005. – № 2. – С. 6–8.
116. Козлов Ю. М. Советское административное право / Козлов Ю. М. – М. : Знание, 1984. – 208 с.
117. Козлов Ю. М. Управление народным хозяйством СССР / Козлов Ю. М. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1969. – 130 с.
118. Кокурина О. Стратегический менеджмент в современных условиях / О. Кокурина // Персонал. – 2002. – № 8. – С. 77–83.
119. Колодкин Л. М. Организационные и правовые основы работы с кадрами органов внутренних дел / Колодкин Л. М. – М. : Академия МВД СССР, 1979. – 174 с.
120. Колодкин Л. М. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел / Л. М. Колодкин, А. В. Фатула. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1990. – 95 с.
121. Колодкин Л. М. Предмет, система и методы работы с кадрами как самостоятельной научной дисциплины / Л. М. Колодкин // Совершенствование работы с кадрами в органах внутренних дел: Труды Академии. – М., 1989. – С. 14–21.
122. Колодкин Л. М. Юридическая психология / Колодкин Л. М. – М. : ЦентрЮрИнфор, 2004. – 464 с.
123. Колпаков В. К. Адміністративне право України / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
124. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
125. Комаров Е. Управление карьерой / Е. Комаров // Управление персоналом. – 1999. – № 1. – С. 37–42.
126. Комментарий к Конституции РФ / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : Юрист, 1995. – 346 с.
127. Конопльов В. В. Організаційно-правовий механізм підготовки та прийняття управлінських рішень в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Конопльов В. В. – Xарків, 2006. – 413 с.
128. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
129. Конституція України: Наук.-практ. коментар / [редкол.: Тацій В. Я. (голова), Авер’янов В. Б., Батанов О. В., Баулін Ю. В. та ін.]. – Xарків : Право, 2003. – 808 с.
130. Копейчиков В. В. Советское государство и эффективность управления / Копейчиков В. В. – К. : Вища школа, 1977. – 40 с.
131. Коренев А. П. Административное право России : [учебник] : в 3 ч. / Коренев А. П. – М. : МЮИ МВД России; Щит-М, 1999. –
Ч. I. – 1999. – 280 с.
132. Коренев А. П. Основы управления в органах внутренних дел : [учебник] / Коренев А. П. – М. : Москов. ун-т МВД России; Щит-М, 2003. – 396 с.
133. Котюк В. О. Теория права : [курс лекций] / Котюк В. О. – К. : Вентури, 1996. – 208 с.
134. Крупчан О. Компетенція центральних органів виконавчої влади / О. Крупчан // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 2 (29). – С. 47–59.
135. Крушельницька О. В. Управління персоналом : [навч. посібн