АДМІНІСТРАТИВНО – ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОЧИНОК КАРИНА БОРИСІВНА

УДК 342.951.006.03 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО – ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Забарний Григорій Григорович,
кандидат юридичних наук, доцент

Ірпінь 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………………....4
ВСТУП……………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ В УКРАЇНІ
1.1 Історична ретроспектива адміністративно-правового регулювання стандартизації та сертифікації…………………………………..............................14
1.2 Адміністративно-правове регулювання стандартизації та сертифікації…………………………………………………………………………32
1.3 Адміністративно-правовий статус суб’єктів стандартизації та сертифікації
в Україні…………………………………………………………………………….53
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..77
РОЗДІЛ 2
СПОСОБИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ
2.1 Процедури стандартизації, сертифікації (оцінки відповідності), стан їх прийняття, фінансування та оподаткування…………………………………...…80
2.2 Правове регулювання державного нагляду та контролю у сфері стандартизації та сертифікації……………………………………………………109
2.3 Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі стандартизації та сертифікації……………………………………………………130
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….150
РОЗДІЛ 3
ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ ТА СЕРТИФІКАЦІЇ
3.1 Адаптація правових норм українського законодавства до законодавства Європейського Союзу у галузі стандартизації та сертифікації………………..154
3.2 Шляхи вдосконалення стандартизації та сертифікації в контексті адміністративної реформи України……………………………………………...171
Висновки до розділу 3……………………………………………………………187
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………...189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………….200
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...222
ДОДАТОК А……………………………………………………………………...222
ДОДАТОК Б………………………………………………………………………223
ДОДАТОК В………………………………………………………………………224
ДОДАТОК Д………………………………………………………………………225
ДОДАТОК Е………………………………………………………………………226
ДОДАТОК Ж……………………………………………………………………...227

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВЛ – випробувальні лабораторії
ВЦ – випробувальні центри
ГОСТ – міждержавний стандарт
ГСТУ – галузевий стандарт
DATech – Німецьким органом по акредитації
ДСТУ – національний стандарт
ЄЕП – Єдиний економічний простір
ЄС – Європейський Союз
ЗВТ – Зона вільної торгівлі
ІЕС – Міжнародної електротехнічної комісії
ICS – міжнародним класифікатором стандартів
ISO – Міжнародної організації зі стандартизації
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
LATAK – Латвійським національним бюро по акредитації
НД – нормативних документів
ОВ – оцінка відповідності
CEN – Європейський комітет стандартизації
CENELEC – Європейський комітет стандартизації в галузі електротехніки
СОТ – Світова організація торгівлі
ТК – технічні комітети
ТУ – технічні умови
УПС – Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами та їх державами-членами
ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Проведення в Україні адміністративної реформи спрямоване на всебічну та комплексну перебудову існуючої системи публічного управління та є важливим чинником забезпечення соціально орієнтованого розвитку суспільства. Одним із напрямів адміністративної реформи є система технічного регулювання України та перетворення в галузі стандартизації та сертифікації з метою забезпечення гідного місця національних товарів, робіт, послуг на світовому ринку, підвищення національної конкурентоспроможності, забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку і високих стандартів життя.
Необхідність формування принципово нової системи публічного управління, в тому числі в галузі стандартизації та сертифікації, з урахуванням міжнародних вимог – це запорука розвитку держави та обов’язкова умова вступу України до європейської інтеграції.
На реформування системи стандартизації та сертифікації спрямована й Програма економічних реформ України на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», яка передбачає розподілити функції стандартизації та сертифікації з метою уникнення конфлікту інтересів між різними органами публічного управління.
Викладене свідчить про актуальність проблеми та важливість дослідження адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації в контексті адміністративної реформи України, щодо розв’язання завдань реформування сутності та значення, змісту стандартизації та сертифікації; її суб’єктів та об’єктів; адаптації адміністративно-правових норм українського законодавства до законодавства Європейського Союзу тощо.
Основоположною базою дослідження стали праці відомих вчених-адміністративістів: В. Авер’янова, В. Білоуса, Ю. Битяка, І. Голосніченка, С. Гончарука, Г. Забарного, Л. Касяненко, С. Ківалова, М. Коваля, Т. Коломоєць, В. Комзюка, В. Колпакова, Б. Кормича, О. Кузьменко, Д. Лук’янець, Т. Мацелик, В. Олефіра, Д. Приймаченко, О. Рябченко, Ю. Шемшученко, В. Шкарупи та ін. Окремі питання щодо проблематики цього дослідження знайшли своє відображення у наукових працях в галузі стандартизації та сертифікації, зокрема: Л. Боженко, Т. Гордієнко, М. Лаврентьєвої, С. Олійникової, Н. Писаренко, Г. Саранчі, В. Тетери, М. Шаповала, О. Шнипко, Я. Юзьків, Г. Якимчук та ін.
Певні проблемні аспекти у сфері стандартизації та сертифікації були досліджені вченими-економістами, фахівцями з господарського, фінансового права, однак саме відносини адміністративно-правового характеру залишаються не дослідженими.
Актуальність теми дослідження підтверджується тим, що на сьогодні відсутні монографічні дослідження присвячені комплексному аналізу адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98; Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України вiд 14.09.2000 р. № 1072/2000; Концепції розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006–2010 роках, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 267-р; Державної програми стандартизації на 2006–2010 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. № 229; Стратегічного плану трансформації системи технічного регулювання та споживчої політики відповідно до вимог СОТ та ЄС на 2007–2010 роки, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 09.08.2007 р. № 183; Програми економічних реформ України на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», схваленої Указом Президента України вiд 02.06.2010 р. та є складовою наукових планів Національного університету ДПС України.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України від 24 листопада 2005 р. (протокол № 4), уточнена 25 травня 2011 р. (протокол № 10) та включена Національною академією правових наук України до переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права № 647 від 2006 р.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, що на підставі аналізу теоретичного раніше діючого, чинного та перспективного законодавства України, узагальнення практики його застосування визначити особливості адміністративного-правового забезпечення стандартизації та сертифікації в Україні, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:
– простежити історію розвитку адміністративно-правового регулювання стандартизації та сертифікації;
– проаналізувати та виділити етапи у адміністративно-правовому регулюванні стандартизації та сертифікації;
– охарактеризувати адміністративно-правовий статус суб’єктів стандартизації та сертифікації (оцінки відповідності);
– розкрити процедуру прийняття нормативно-технічних документів стандартизації та сертифікації (оцінки відповідності);
– проаналізувати стан фінансування та оподаткування стандартизації та сертифікації в світлі адміністративної реформи;
– охарактеризувати систему державного нагляду та контролю за додержанням стандартів, норм і правил;
– визначити особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені у галузі стандартизації та сертифікації;
– проаналізувати особливості системи ринкового нагляду, запровадженої в процесі адміністративної реформи;
– узагальнити досвід країн Європейського Союзу щодо адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації та окреслити основні шляхи адаптації правових норм українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері стандартизації та сертифікації в Україні.
Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення стандартизації та сертифікації в Україні.
Методи дослідження. Під час вирішення завдань для реалізації поставленої мети в дисертаційній роботі використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання з урахуванням особливостей сучасної проблематики застосування адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації в Україні.
За допомогою історичного методу було досліджено історичну ретроспективу правового регулювання стандартизації та сертифікації (підрозділ 1.1); застосування методу системного аналізу дозволило комплексно проаналізувати положення законів України, інших нормативно-правових актів, які закріплюють адміністративно-правове регулювання стандартизації та сертифікації (підрозділ 1.2); логічний метод дозволив сформулювати поняття «служба стандартизації», «орган стандартизації», «служба з оцінки відповідності» та «орган з оцінки відповідності» (підрозділ 1.3).
Застосування порівняльно-правового методу дослідження дозволило розглянути процедури стандартизації, сертифікації (оцінки відповідності), стан їх прийняття, фінансування та оподаткування (підрозділ 2.1); структурно-функціональний метод дозволив визначити правове регулювання державного нагляду та контролю у сфері стандартизації та сертифікації (підрозділ 2.2); за допомогою системно-структурного методу визначено адміністративну відповідальність за правопорушення в галузі стандартизації та сертифікації (підрозділ 2.3).
Компаративний метод використовувався при адаптації правових норм українського законодавства до законодавства ЄС у названій сфері (підрозділ 3.1); застосування організаційно-правового та системно-функціонального методу дозволило розробити шляхи вдосконалення стандартизації та сертифікації в контексті адміністративної реформи України (підрозділ 3.2).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації та вирішення теоретичних та практичних завдань, що були поставлені автором дослідження.
Правову основу дослідження становлять: Конституція України, закони України, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, що містять норми, які регулюють адміністративно-правові засади діяльності у галузі стандартизації та сертифікації в Україні, підзаконні нормативно-правові акти.
Емпіричну основу наукового дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації, Центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, Центральним органом виконавчої влади з питань оцінки відповідності, Центральним органом виконавчої влади з питань ринкового нагляду.
Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі загальної теорії держави і права, адміністративного, господарського, фінансового та податкового права.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертації вперше у вітчизняній науці комплексно досліджено питання застосування адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації в Україні. На основі проведеного дослідження автором сформульовано ряд висновків, рекомендацій і пропозицій щодо вирішення вищезазначених питань, зокрема:
вперше:
– узагальнено наукові підходи до аналізу адміністративно-правового регулювання стандартизації та сертифікації як системи загальних і спеціальних правових актів, у результаті чого виділено п’ять етапів у адміністративно-правовому регулюванні галузі стандартизації та сертифікації;
– дано авторське визначення понять «служба стандартизації», «орган стандартизації», «служба з оцінки відповідності», «орган з оцінки відповідності», «сертифікат відповідності»;
– запропоновано внести зміни до законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про стандартизацію», Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», Закону України «Про підтвердження відповідності» у частині вдосконалення адміністративно-правового регулювання стандартизації та сертифікації;
– запропоновано авторську модель щодо реформування державних підприємств, регіональних центрів стандартизації, метрології, сертифікації та створення міжрегіонального територіального управління;
удосконалено:
– теоретичні положення застосування адаптованих правових норм у сфері стандартизації та сертифікації при проведенні адміністративної реформи в Україні;
– загальнотеоретичні засади адміністративної процедури стандартизації та сертифікації;
– напрям реформування організаційного аспекту Центрального органу виконавчої влади з питань стандартизації, Центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання, Центрального органу виконавчої влади з питань оцінки відповідності, Центрального органу виконавчої влади з питань ринкового нагляду на основі оптимізації повноважень органів публічної адміністрації у сфері стандартизації та сертифікації;
– систему адміністративних стягнень у галузі стандартизації та сертифікації, які зумовлюють обтяжливі наслідки матеріального характеру, на засадах чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичне обґрунтування залучення суб’єктів підприємницької діяльності до фінансування та розроблення стандартів;
– обґрунтування доцільності запровадження державного ринкового нагляду як елемента державного нагляду та контролю у сфері стандартизації та сертифікації;
– визначення дефініцій «нагляд» та «контроль» у сфері стандартизації та сертифікації;
– пропозиції щодо запровадження сучасних управлінських підходів у діяльності органів ринкового нагляду за аналогією Європейського Союзу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практично-прикладний інтерес та були використані у:
– науково-дослідній сфері – результати дисертаційного дослідження поглиблюють існуючі уявлення про сучасний стан та основні тенденції адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації в Україні і можуть бути використані для подальших наукових досліджень з відповідної проблематики (акт впровадження від 24 березня 2011 року № 225);
– практичній діяльності – запропоновані рекомендації можуть бути використані для підвищення ефективності практичної діяльності суб’єктів публічного управління в галузі стандартизації та сертифікації (акт впровадження від 12 вересня 2011 року №3539);
– навчальному процесі – під час підготовки навчальних посібників, методичної документації для проведення лекційних і семінарських занять навчальних дисциплін: «Адміністративне право України», «Адміністративний процес», «Господарське право» (акт впровадження від 22 червня 2011 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані положення та висновки обґрунтовано на підставі самостійно проведених досліджень. Для аргументації окремих положень роботи використовувалися праці інших вчених, на які обов’язково зроблено посилання.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на міжкафедральному семінарі кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності та кафедри фінансового права. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження було висвітлено у дванадцяти міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми і перспективи розвитку підприємництва» (14 – 15 грудня 2007 р., м. Харків); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (29–30 жовтня 2008 р., м. Дніпропетровськ); VI Міжнародна науково-практична конференція «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (26 – 27 лютого 2009 р., м. Тернопіль); Міжнародна науково-практична конференція «Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік» (12–13 березня 2009 р., м. Ірпінь); IV Міжнародна інтернет-конференція «Розвиток України в XXІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (30 березня 2009 р., м. Тернопіль); V Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Розвиток України в XXІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (30 жовтня 2009 р., м. Тернопіль); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів» (17–21 лютого 2010 р., м. Ірпінь); Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні виклики для України у сфері політики, економіки та права в умовах глобалізації» (18–19 травня 2010 р., м. Ірпінь); VІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Розвиток України в XXІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (5 листопада 2010 р., м. Тернопіль); Міжнародна науково-практична конференція «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (16 – 17 лютого 2011 р., м. Київ); V Міжнародна науково-практична конференція «Теорія і практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (29 вересня 2011 р., м. Тернопіль); Міжнародна науково-практична конференція «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації» (14 жовтня 2011 р., м. Ірпінь).
Публікації. Основні висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у сімнадцяти наукових статтях та тезах доповідей на міжнародно-практичних конференціях, п’ять з яких надруковані у юридичних фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок, із них: список використаних джерел складається із 207 найменувань і займає 22 сторінки; додатки – 6 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз нормативних джерел дозволив встановити, що регулювання стандартизації та сертифікації відбувалося поступово. Положення про ЦОВВ зі стандартизації та сертифікації України протягом 1991-2010 років змінювалося сім разів, як наслідок відбувалася зміна обсягу їх функцій та повноважень. Невизначеність обсягу даних відносин та безсистемність у регулюванні системою стандартизації та сертифікації в Україні, вплинуло на рівень адміністративно-правового регулювання в цих сферах. Проблеми, які існують на сьогоднішній день в адміністративному праві, підводять до необхідності скорішого проведення в Україні адміністративної реформи та реформи системи стандартизації та сертифікації в Україні.
Система стандартизації та сертифікації в Україні ґрунтувалася на принципах централізованої планової економіки і значним чином дублювала ту, яка існувала в Радянському Союзі, тому декілька разів намагалися розпочати процес реформування система стандартизації та сертифікації України. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) – відомство, яке водночас відповідало за всі інструменти системи стандартизації та сертифікації, а отже, встановлювало вимоги щодо стандартизації, сертифікації та саме контролювало їх дотримання.
Автором виділяються етапи адміністративно-правового регулювання стандартизації та сертифікації:
І етап: серпень 1991 р. - квітень-травень 1993 р. – становлення національної системи стандартизації та сертифікації на розгалуженій системі стандартизації колишнього СРСР, зближення національної системи з міжнародними, регіональними і національними системами зарубіжних країн.
ІІ етап: квітень - травень 1993 р. - грудень 2000 р. – реформування системи стандартизації та сертифікації, започаткування кроків у напрямі європейської інтеграції та вступі України до СОТ.
ІІІ етап: січень 2001 р. – 2005 р. – наближення національної системи стандартизації та сертифікації до міжнародної, з 2001 року провадилося розроблення національних стандартів, гармонізованих з європейськими, які входять до переліків директив ЄС «нового підходу».
ІV етап: 2006 р. – 2010 р. – адаптація законодавства України зі стандартизації та сертифікації до вимог ЄС, СОТ ( законодавства ЄС, угод СОТ). гармонізація нормативної бази з міжнародними і європейськими стандартами.
V етап: 2011 р. – 2015 р. – реформування системи стандартизації та сертифікації, ринкового нагляду відповідно до вимог ЄС та СОТ.
Автором зроблено аналіз адміністративно-правового статусу суб’єктів стандартизації та сертифікації в Україні, та на цій основі охарактеризовано особливості суб’єктів, до яких належать науково-дослідні державні підприємства (інститути), що є провідними установами України з науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт зі стандартизації та сертифікації.
Автором пропонується реорганізувати 28 державних підприємств, регіональних центрів стандартизації, метрології, сертифікації та створити міжрегіональні територіальні управління, а саме: Центральне (м. Київ), Західне, Південне, Східне. Управління стандартизації, сертифікації та метрології організують роботу відповідно до особливих потреб регіону та забезпечать рівновагу національних та регіональних інтересів у галузі стандартизації та сертифікації.
Пропонується авторське визначення «суб’єктів стандартизації та сертифікації» - особи, які мають певні права та юридичні обов’язки, встановлені адміністративно-правовими нормами та вступають у адміністративно-правові відносини в межах своєї компетенції в галузі стандартизації та сертифікації.
Автором запропоновано розділити суб’єктів стандартизації в Україні на органи та служби національної стандартизації та стандартизації, в ст. 1 Закону «Про стандартизацію» дати наступні визначення:
- національного органу стандартизації, «як органу, що займається стандартизацією; визнаний на національному, регіональному чи міжнародному рівні; основними функціями якого є схвалення чи затвердження національних стандартів»;
- органу стандартизації, «як органу, що має право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень організовувати, виконувати роботи із стандартизації, схвалювати чи затверджувати стандарти».
До національного органу стандартизації віднести ЦОВВ із питань стандартизації, Раду стандартизації та технічного регулювання, міжрегіональні територіальні управління, а саме: Центральне, Західне, Північне, Південне, Східне.
ЦОВВ, що мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень організовувати і виконувати роботи із стандартизації, віднести до органів стандартизації.
Автор пропонує службами національної стандартизації згідно зі ст. 1 Закону «Про стандартизацію», вважати «організації, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які займається національною стандартизацією, постійно, на професійній основі, основними функціями яких є розроблення національних стандартів», а службами стандартизації, вважати «організації, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які мають науково-технічний досвід у розробленні стандартів, приймають чи схвалюють стандарти».
Науково-дослідні державні підприємства (інститути) в Україні та технічні комітети зі стандартизації віднести до служб національної стандартизації.
Крім того, ми пропонуємо із врахуванням вищевикладеного, внести відповідні зміни до ст. 6, 10 Закону «Про стандартизацію».
Запропоновано в Законі України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» розділити суб’єктів на служби з оцінки відповідності та органи з оцінки відповідності, ст. 1 викласти в такій редакції служби з оцінки відповідності «як акредитованої організації, яку призначає ЦОВВ з питань оцінки відповідності за пропозиціями ЦОВВ, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності. та сертифікації та надає послуги з оцінки відповідності».
У ст. 1 Закону «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» дати наступне визначення органу з оцінки відповідності, «ним є орган, визначений або уповноважений Кабінетом Міністрів України призначати служби з оцінки відповідності, тимчасово припиняти або відміняти їх призначення чи відміняти тимчасове припинення дії їх призначення». До них віднести ЦОВВ з питань оцінки відповідності, Раду стандартизації та технічного регулювання та міжрегіональні територіальні управління, а саме: Центральне, Західне, Північне, Південне, Східне.
Систематизацію суб’єктів здійснювали за допомогою аналізу нормативно-правових актів в галузі стандартизації та сертифікації, це дало можливість отримати об’єктивні та достовірні результати. Вирішення цього питання сприятиме упорядкуванню дій кожного суб’єкта у галузі стандартизації та сертифікації, забезпечить чітке визначення їх прав та обов’язків.
Автор поділяє суб’єктів у галузі стандартизації та сертифікації на дві основні групи: індивідуальні суб’єкти та колективні суб’єкти (юридичні особи).
На підставі проведеного аналізу відповідних нормативно-правових актів дійшли висновку, що в Україні створена та функціонує система органів влади та публічного управління, яка регулює галузь стандартизації та сертифікації і координує діяльність учасників. Серед органів влади та публічного управління виділяють органи загальної та спеціальної юрисдикції. Верховна рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України належать до органів загальної юрисдикції та є суб’єктами вищого рівня, які забезпечують адміністративно-правове регулювання галузі стандартизації та сертифікації.
До суб’єктів другого рівня належать спеціальні органи публічного управління, що регулюють галузь стандартизації та сертифікації, ними є ЦОВВ з питань стандартизації, ЦОВВ з питань технічного регулювання, ЦОВВ з питань оцінки відповідності, ЦОВВ, що мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень організовують і виконують роботи із стандартизації.
В Україні створено систему ТК як суб’єктів стандартизації, до складу технічних комітетів стандартизації входять фахівці, які зацікавлені в стандартизації та в застосуванні її результатів. У межах технічного комітету формується положення (текст) стандарту та досягається баланс інтересів зацікавлених сторін, насамперед виробників, споживачів і держави.
В Україні створено систему органів влади та публічного управління в галузі стандартизації та сертифікації, яка має трирівневу структуру, тобто наявність суб’єктів вищого, центрального та місцевого рівня, які забезпечують адміністративно - правове регулювання в даній сфері.
Слід відзначити, що розглянуті рівні структури не ізольовані одна від одної, вони є складовими цілісної системи публічних, колективних, індивідуальних суб’єктів галузі стандартизації та сертифікації.
Встановлено, що галузь стандартизації та сертифікації використовує єдиний понятійно-термінологічний апарат, що міститься в основоположних документах.
Нормативно-технічні документи зі стандартизації як правовий механізм державного регулювання мають різний юридичний статус і використовуються на різних рівнях. На нижчому рівні діють національні стандарти. Верхній рівень правового регулювання стандартизації представлений технічними регламентами.
Процедура стандартизації дає нам можливість відстежити послідовність виникнення стандарту як нормативно-технічного документа нижчого рівня та вимоги до нього.
На основі аналізу матеріалів нормативно-правового, наукового характеру автором запропоновано під стадією розроблення національних стандартів розуміти конкретне завдання, спрямоване на розроблення зацікавленими сторонами на основі консенсусу й затвердження національним органом зі стандартизації документів (стандартів), що реалізовується через виконання процедур: організації розроблення національного стандарту, розроблення першої редакції проекту національного стандарту, схвалення остаточного проекту національного стандарту, рішення про прийняття національного стандарту, оприлюднення національного стандарту.
Стадією процесу стандартизації є відносно самостійна частина діяльності, що має конкретне завдання, реалізовується через виконання процедур і спрямована на досягнення результату процесу стандартизації. До основних стадій належать: розроблення стандартів, видання стандартів, застосування стандартів.
За допомогою процедури сертифікації відбувається відслідкування відповідності продукції, процесу чи послуги стандарту як нормативно-технічному документу.
Розглянута нами процедура сертифікації як один із способів адміністративно-правового забезпечення сертифікації, є однією з функцій державного управління, тобто одним із найбільш загальних і типових способів впливу держави на суб’єкти господарювання, формою державно-правового регулювання різноманітних форм господарювання та забезпечення життєво важливих інтересів особи, держави і суспільства. Реальним змістом сертифікації є організаційно - корегуючий вплив держави на керований об’єкт.
Автор розглядає сертифікацію як правовий режим випуску продукції, виконаних робіт, наданих послуг; як засіб забезпечення та особливу процедуру офіційного засвідчення (визнання) відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим правилам нормативних вимог та стандартів.
Автором пропонується у п. 1 ст. 1 Закону «Про підтвердження відповідності» дати наступне визначення - «сертифікат відповідності» це дозвільний документ, виданий згідно з правилами Системи сертифікації, який посвідчує, що продукція, процес чи послуга відповідає вимогам національного або міжнародного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Проаналізовано фінансування робіт зі стандартизації, адже обсяги фінансування, які планувалися для проведення робіт із стандартизації, суттєво менші порівняно з обсягами, які вкладають у виконання аналогічних робіт інші країни Європи.
Відсутність послідовної, чіткої політики держави у сфері адміністративно-правового забезпечення стандартизації та сертифікації, зокрема у системі оподаткування, стримує розвиток галузі стандартизації та сертифікації. Автор пропонує вдосконалити оподаткування в галузі стандартизації та сертифікації шляхом встановлення пільг, які повинні мати суворо адресну спрямованість, що забезпечить позитивний вплив системи оподаткування на економічні стимули розвитку даної галузі.
Державний нагляд та контроль базується на чітких конституційних засадах, функціонує на основі встановлених норм права та тягне за собою певні юридичні наслідки.
Одним із різновидів державного нагляду та контролю, що здійснюються в нашій державі, є нагляд та контроль у сфері стандартизації та сертифікації.
Основним принципом державного нагляду (контролю) у сфері стандартизації та сертифікації є пріоритетність безпеки в питаннях життя і здоров’я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності.
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики реорганізовано та утворено Державну службу технічного регулювання України та Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів (далі Держспоживінспекція ).
Основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики у сферах: державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.
В Україні запроваджено дієву систему ринкового нагляду і контролю продукції відповідно до європейської та світової практики, розмежовано функції органів нагляду та контролю в залежності від видів продукції.
Встановлено, що нагляд – адміністративно-правова процедура, спрямована на запобігання або виявлення можливих складів правопорушень при виробництві та випуску продукції (виконанні робіт, наданні послуг). Стадії нагляду - одержання контролюючим суб’єктом необхідної інформації, правова кваліфікація та ухвалення рішення про застосування примусових заходів до порушника.
Розмежовано поняття нагляду та контролю. Державний ринковий нагляд - це діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а державний контроль продукції - діяльність митних органів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам.
Незважаючи на вживання законодавцем понять контролю та нагляду як синонімів, основна відмінність нагляду від контролю виявляється в особливих повноваженнях (компетенції), завданнях, змісті діяльності органів ринкового нагляду та митних органів у сфері забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам. Саме компетенція (повноваження) визначають сутність нагляду та контролю у сфері стандартизації та сертифікації.
Проаналізовані міри відповідальності, що застосовуються в галузі стандартизації та сертифікації, - адміністративні стягнення, штрафні санкції, які різняться за своєю юридичною природою, але одночасно застосовуються в адміністративному порядку, мають ознаки адміністративного примусу, Ці міри є мірами однієї групи заходів адміністративного примусу, зокрема заходів відповідальності.
Дано визначення адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі стандартизації та сертифікації, як: різновиду юридичної відповідальності, що є специфічною формою реагування держави в особі уповноважених, компетентних органів на адміністративні правопорушення, і полягає в застосуванні до правопорушників особливих санкцій – адміністративних стягнень, які тягнуть за собою обтяжливі наслідки матеріального характеру на засадах чинного КУпАП та окремих мір юридичної відповідальності в галузі стандартизації та сертифікації.
Запропоновано закріпити в Кодексі України про адміністративні правопорушення всі склади адміністративних правопорушень, що вчиняються в галузі стандартизації та сертифікації.
Пропонується внести відповідні зміни до КУпАП, зокрема, главу 13 «Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації» викласти в такій редакції «Адміністративні правопорушення в галузі технічних регламентів, якості продукції, метрології та оцінки відповідності вимогам технічних регламентів». Одночасно викласти в новій редакції статті 167, 168, 168/ 1, 169, 170 КУпАП.
З моменту здобуття Україною незалежності постало питання збереження та розвитку стандартизації та сертифікації, оскільки одним зі стратегічних курсів для нашої країни є інтеграція до європейських структур шляхом набуття асоційованого, а згодом і повного членства в Європейському Союзі (ЄС).
Однією з найважливіших складових процесу європейської інтеграції України є адаптація законодавства до acquis communautaire.
Поняття «адаптація законодавства» включає видову різноманітність процесів зміни системи права, ключовим компонентом яких є активний і планомірний вплив на національну систему права (або її сегментів).
Адаптація законодавства України включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких досягається певний ступінь відповідності законодавства України до acquis Європейського Союзу.
Зокрема, правова адаптація має декілька форм: наближення, тобто процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм із метою приведення у відповідність положень національного законодавства з положеннями законодавства Європейського Союзу для створення правового порядку в Європейському просторі; цілеспрямована організаційно-правова діяльність держав, яка здійснюється індивідуально (або в рамках міждержавної організації) з метою своєчасної, всебічної і повної реалізації прийнятих ними зобов’язань відповідно до права ЄС.
Адаптація правових норм українського законодавства до законодавства ЄС у галузі стандартизації та сертифікації дозволяє дійти висновку, що вона виступає важливою основою та рушійною силою завершення правової реформи в Україні.
Приведення системи технічного регулювання України до норм та стандартів, чинних у ЄС, забезпечується шляхом поетапного вирішення трьох стратегічних завдань: адаптації законодавства України до вимог законодавства ЄС; гармонізації нормативно-правової бази з міжнародними і європейськими; модернізації інфраструктури якості.
Виникнення терміна в юриспруденції «адаптація законодавства» безпосередньо пов’язано з якісно новим етапом державно-правового розвитку, внаслідок якого створюються різноманітні міждержавні об'єднання, однією з традиційних умов членства в яких є приведення національного законодавства у відповідність із їх правовими стандартами.
ЄС виробив власні інструменти і побудував свою унікальну дворівневу систему технічного регулювання на європейському рівні. Вона ґрунтується на введених з середини 80-х років так званому Новому ( щодо стандартизації) і глобальному (щодо оцінки відповідності) підходах, спрямованими на забезпечення вільного переміщення товарів у середині ЄС, недопущення нових бар’єрів торгівлі, взаємне визнання і технічну гармонізацію.
Важливим чинником виходу українського суспільства із кризи є створення сучасної, ефективної системи державного управління.
Нова система державного управління в Україні має бути створена шляхом проведення адміністративної реформи.
Система стандартизації та сертифікації в Україні ґрунтувалася на принципах централізованої планової економіки і значним чином дублювала ту, яка існувала в Радянському Союзі, тому декілька разів намагалися розпочати процес реформування система стандартизації та сертифікації України.
Структурно-функціональні зміни Держспоживстандарту України (Державної служби технічного регулювання України) є одним із напрямків адміністративної реформи.
Децентралізований підхід до побудови системи технічного регулювання став усталеною практикою розвинених держав, він передбачає втручання держави в ті елементи системи, де ситуацію було б складно вирішити без участі органів влади, але не охоплює інші суб’єкти системи, які можуть повною мірою належати комерційним структурам.
Реформа поділила функції стандартизації, сертифікації (контролю відповідності) й ринкового нагляду між різними ЦОВВ, а саме: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України та Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів.
Як і у більшості держав ЄС в Україні функції стандартизації, сертифікації, ринкового нагляду, акредитації, захисту прав споживачів розмежовано. Ринковий нагляд нехарчової продукції здійснюється Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів, ринковий нагляд харчової продукції здійснює Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України.
Зіставляючи всі викладені думки, можна дійти висновку, що адміністративно-правове забезпечення стандартизації та сертифікації є досить складною системою, оскільки включає в себе взаємопов’язані складові. Це система впорядкованих законодавчих актів, постанов, указів та інших правових актів органів публічного управління. Це система суб’єктів, наділених повноваженнями у галузі стандартизації та сертифікації, у якій наявні суб’єкти вищого, центрального та місцевого рівня, що забезпечують адміністративно-правове регулювання та управлінський вплив у галузі стандартизації та сертифікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Саранча Г. А. Метрологія, стандартизація, відповідність, акредитація та управління якістю / Г. А. Саранча. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 672 с.
2. Саранча Г. А. Метрологія, стандартизація та управління якістю : Підручник / Г. А. Саранча, Г. К. Якимчук. – К. : Основа, 2004. – 376 с.
3. Історія держави і права України. Академічний курс. У 2-х томах. Т. 1. Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. / [За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина]. – К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2000. – 648 с.
4. Рабінович П. М. Права людини і громадянина : Навчальний посібник / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
5. Терлюк І. Я. Історія держави і права України : Навчальний посібник / І. Я. Терлюк. – К.: Атіка, 1999. – 192 с.
6. Історія українського права. Навч. посібник. / За ред. О. О. Шевченка. – К.: Олан, 2001. – 214 с.
7. Боженко Л. І. Управління якістю, основи стандартизації та сертифікації продукції / Л. І. Боженко, О. Й. Гутта. – Л. : Афіша, 2001. – 176 с.
8. Большоя Советская Энциклопедия / [гл. редактор Б. А. Веденский] / – 2-ое изд., Т. 40. М., 1957. – 699 с.
9. Лифиц И. М. Стандартизация, метрология и сертификация : Учебник. – 6-изд. / И. М. Лифиц. – М. : Юрайт-Издат, 2006. – 350 с.
10. Лаврентьєва М. С. Адміністративно-правове регулювання в сфері стандартизації та сертифікації: дис.. кандидата юрид. наук : 12.00.14 / Лаврентьєва Марія Сергіївна. – М., 2006. – 218 с.
11. Писаренко Н. Б. Проблеми управління в галузі стандартизації: дис.. кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Писаренко Надія Борисівна. – Х., .1997. – 199 с.
12. Сакоян Д. І. Формування ефективної системи стандартизації та державного нагляду за додержанням стандартів, норм та правил: господарсько-правовий аспект / Д. І. Сакоян // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 4. – С. 94 – 99.
13. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР : Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
14. Питання Державного комітету України по стандартизації, метрології та якості продукції : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.1991 р. №223 // ЗП України. – 1991. – № 10. – С. 92.
15. Положення Державного комітету України по стандартизації, метрології та якості продукції : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.1991 р. №223 // ЗП України. – 1991. – № 10. – С. 92.
16. Починок К. Б. Нормативно-правове забезпечення діяльності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики / К. Б. Починок // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). – 2010. – № 1 (48). – С. 255 – 261.
17. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. № 268 // ЗП України. – 1992. – № 6. – С. 136.
18. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1994 р. № 462 // ЗП України. – 1994. – № 10. – Ст. 258.
19. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації : Указ Президента України від 24.05.1996 р. № 375 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
20. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15.12.1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 11.
21. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації : Указ Президента України від 26.07.2000 р. № 926 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1261.
22. Про підтвердження відповідності : Закон України від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 169.
23. Положення про Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації : Указ Президента України 14.02.2002 р. № 130 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 330.
24. Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики : Указ Президента України від 18.03.2003 р. № 225 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 12. – Ст. 529.
25. Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики : Указ Президента України від 18.03.2003 р. № 225 // Офіційний вісник України. – 2003. – №12. – Ст. 529.
26. Про стандартизацію : Закон України від 17.05.2001 р. № 2408 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 31. – Ст. 145.
27. Про делегування Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики повноважень на затвердження нормативно-правових актів: Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2003 р. № 2022 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 52. – Ст.2797.
28. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 09.12.2010 р. № 1085 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – Ст. 3334.
29. Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 370/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1219.
30. Починок К. Б. Стандартизація та сертифікація в контексті адміністративної реформи України / К. Б. Починок // Держава і право: збірник наукових праць. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Випуск 53. – С. 265–271.
31. Починок К. Б. Гармонізація законодавства України у сфері технічного регулювання та споживчої політики / К. Б. Починок // Сучасні виклики для України у сфері політики, економіки та права в умовах глобалізації: матер. Міжнародної науково-практичної конференції (18-19 травня 2010 р. м. Ірпінь). – Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2010. – Ч. 2. – С. 85 – 87.
32. Адміністративне право України : [навчальний посібник] : [у 2-х томах] / [Галунько В. В., Олефір В. І., Пихтін М. П. та ін]; за заг. ред. В. В.Галунька. – Херсон : ПАТ «Херсонська міська друкарня» 2011. – Т.1: Загальне адміністративне право. – 320 с.
33. Виконавча влада освоює публічну політику [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // visnyk.icps.kiev.ua
34. Гамбург І. Формування та розвиток законодавства про технічне регулювання господарської діяльності / І. Гамбург // Підприємництво, господарство, право. – 2007. – № 6. – С. 16 – 19.
35. Про організацію проведення сертифікації продукції : Постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.1992 р. № 95 [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
36. Про організацію роботи, спрямованої на створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. № 269 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
37. Концепція державної системи стандартизації, метрології та сертифікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. № 269 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
38. Програма основних робіт по реалізації Концепції створення державних систем стандартизації, метрології та сертифікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 р. № 269 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
39. Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України з питань Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації : Постанова Кабінету Міністрів України від 05.10.1996 р. № 1227 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
40. Про захист прав споживачів: Закон України вiд 12.05.1991 р. № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
41. Програму робіт по організації проведення сертифікації продукції: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.1992 р. № 95 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
42. Угода про науково-технічне співробітництво в рамках держав- учасниць Співдружності Незалежних Держав від 13.03.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http : // zakon.rada.gov.ua
43. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення : Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.1993 р. № 30-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 247.
44. Про забезпечення єдності вимірювань : Декрет Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 р. № 40-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 26. – Ст. 278.
45. Про стандартизацію і сертифікацію : Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. № 46-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
46. Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення: ДСТУ 3410-94. – [Чинний від 1994-10-01]. – К.: Держстандарт України, 1994. – С. 7-21. – (Державний стандарт України).
47. Господарський кодекс України : Науково-практичний коментар / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов, В. М. Коссак та ін. / За ред. О. І. Харитонової. – Х. : Одіссей, 2007. – 832 с.
48. Кошман К. Становлення та розвиток стандартизації в Україні / К. Кошман // Підприємництво, господарство, право. – 2002. – № 11. – С. 38 – 40.
49. Про проведення обов’язкової сертифікації : Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30.06.1993 р. № 95 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
50. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні : Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30.06.1993 р. № 95 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
51. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні : Наказ Держстандарту України від 30.08.2002 р. № 498 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 40. – Ст.1892.
52. Коршунов Д. Шлях до технічного регулювання / Д. Коршунов // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2006. – № 4. – С. 30 – 32.
53. Сакоян Д. І. Господарсько-правові механізми міжнародної стандартизації в системах якості промислових підприємств україни / Д. І. Сакоян // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 4. – С. 91 – 96.
54. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами : Закон України від 10.11.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46.– Ст. 415.
55. Про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ : Указ Президента України від 27.06.1996 р. № 478/96 // Урядовий кур’єр. – 13 лип.
56. Про ліквідацію Міжвідомчої комісії з питань регулювання імпорту : Указ Президента України від 16.12.1999 р. № 1578/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 17.
57. Положення про порядок застосування обмежень імпорту товару відповідно до норм і принципів системи ГАТТ/СОТ : Указ Президента України від 27.06.1996 р. №478/96 // Урядовий кур’єр. – 13 лип.
58. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15.12.1999 р. № 1572/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 8.
59. Ковальський В. С. Законодавство України про стандартизацію, метрологію і сертифікацію. Збірник нормативних актів / В. С. Ковальський. – К. : ЮрІнком Інтер, 2003. – 448 с.
60. Про акредитацію органів з оцінки відповідності : Закон України від 17.05.2001 р. № 2407–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 32. – Ст. 170.
61. Кошман К. Прийняття та впровадження міжнародних стандартів в Україні / К. Кошман // Підприємництво, господарство, право. – 2002. – № 1. – С. 103 – 105.
62. Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції: Указ Президента України від 23.02.2001 р. № 113/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 7.
63. Кодекс усталених правил стандартизації. – К.: Держспоживстандарт України, 2004. – С. 193 – 195.
64. Концепція державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 447-р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 34. – Ст. 238.
65. Про порядок участі центральних органів виконавчої влади у діяльності міжнародних організацій, членами яких є Україна : Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2002 р. № 1371 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 38. – Ст. 1776.
66. План заходів щодо реалізації Концепції державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг) : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 р. № 200-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
67. Щодо удосконалення організації діяльності в міжнародних і регіональних організаціях : Наказ Держспоживстандарту України від 29.03.2004 р. № 52 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // www.dssu.gov.ua
68. Про заходи щодо вдосконалення діяльності у сфері технічного регулювання та споживчої політики : Указ Президента України від 13.07.2005 р. № 1105/2005 // Урядовий кур’єр. – № 141. – 2 серпня.
69. Починок К. Б. Стандартизація як один із чинників забезпечення конкурентоспроможності та якості продукції / К. Б. Починок, Н. В. Гаврилюк // Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи : матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (24 квітня 2009 р., м. Сімферополь). – Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2009. – С. 440 – 442.
70. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності: Закон України від 01.12.2005 р. № 3164-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 12. – Ст. 101.
71. Шаповал В. З. Національна стандартизація і технічне регулювання: завдання та перспективи / В. З. Шаповал // Цифрові технології. – 2007. – № 1. – С. 12 – 19.
72. Державна програма стандартизації на 2006 р. – 2010 р. : Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 р. № 229 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 9. – Ст. 549.
73. Концепція розвитку технічного регулювання та споживчої політики у 2006 – 2010 роках : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 267-р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 176.
74. Програма запровадження системи управління якістю в органах виконавчої влади : Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 614 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 1435.
75. Про внесення змін до Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» : Закон України від 31.05.2007 р. № 1107- V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 35. – Ст. 448.
76. План заходів на 2008 рік щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку до 2015 року у межах компетенції Держспоживстандарту : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 р.№ 745-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
77. Програма перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про ТБТ СОТ : Наказ Держспоживстандарту України від 13.03.2006 р. № 77 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // www.dssu.gov.ua
78. Стратегічний план трансформації системи технічного регулювання та споживчої політики відповідно до вимог СОТ та ЄС на 2007-2010 роки: Наказ Держспоживстандарту від 09.08.2007 р. № 183 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // www.dssu.gov.ua
79. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі: Закон України від 10.04.2008 р. № 250-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст. 213.
80. Про затвердження плану заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ: Розпорядження Кабінету Міністрів від 30.10.2008 р. № 1381-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : // zakon.rada.gov.ua
81. Про затвердження пл