АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БЕРЕЗОВСЬКА ІРИНА РОМАНІВНА

УДК 342.746.1(477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Чистоклетов Леонтій Григорович

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................... 4
ВСТУП............................................................................................................ 5

РОЗДІЛ 1 ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1.1 Генезис наукових підходів до формування сучасної інформаційної безпеки в Україні.......................................................................................... 14
1.2 Сутність адміністративно-правових засобів і системи забезпечення інформаційної безпеки України та їх функції............................................. 30
1.3 Зарубіжний досвід реалізації адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки........................................................... 59
Висновки до першого розділу...................................................................... 73

РОЗДІЛ 2 МІСЦЕ ТА РОЛЬ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ І ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
2.1 Суб’єкти у сфері забезпечення інформаційної безпеки
в Україні ......................................................................................................... 77
2.2 Місце та значення дозвільних і реєстраційних засобів у забезпеченні інформаційної безпеки в діяльності органів державної влади України................................................................................................ 99
2.3 Адміністративно-правова відповідальність у сфері забезпечення інформаційної безпеки ................................................................................. 130
Висновки до другого розділу ...................................................................... 147

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАКТИКИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
3.1 Удосконалення механізму застосування адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки.............................................. 151
3.2 Концептуальні засади вдосконалення застосування адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки держави............. 173
Висновки до третього розділу...................................................................... 186

ВИСНОВКИ................................................................................................... 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 195
ДОДАТКИ...................................................................................................... 217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦРУ – Центральне розвідувальне управління
ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади
ФБР – Федеральне бюро розслідувань
СПР – процес її захисту – «Critical Information Infrastructure Protection»
СП – англомовний аналог «Critical Information Infrastructure»
СІІ (Critical Information Infrastructure) – критична інформаційна інфраструктура
СІАЗ – система інформаційно-аналітичного забезпечення
ООН – Організація Об’єднаних Націй
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КВЕД – Класифікації видів економічної діяльності
ІТ – інформаційні технології
ІКС – інформаційно-комунікаційна система
ІБ – інформаційна безпека
ЗМІ – засоби масової інформації
SCEPC (Senior Civil Emergency Planning Committee) – Комітет планування надзвичайних дій у цивільному секторі
OECD (Organisation for Economic Cooperation and Development) – Організація з економічного співробітництва та розвитку
ITU (International Telecommunication Union) – Міжнародний телекомунікаційний союз
ESRP (European Security Research Programme) – Програма дослідження європейської безпеки
CIIP (Critical Information Infrastructure Protection) – захист критичної інформаційної інфраструктури
CCPC (Planning Committee for Civil Communications) – Плановий комітет цивільних комунікацій

ВСТУП

Актуальність теми. Інформаційна безпека є невід’ємною складовою кожної зі сфер національної безпеки. Інформаційна сфера держави стала системоутворюючим чинником життя суспільства і активно впливає на стан політичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки України. Водночас інформаційна безпека є важливою самостійною сферою забезпечення національної безпеки. Доктрина інформаційної безпеки вказує на те, що національна безпека України суттєвим чином залежить від забезпечення інформаційної безпеки, і в ході технічного прогресу ця залежність буде зростати. Саме тому розвиток України як суверенної, демократичної, правової та економічно стабільної держави можливий лише за умови забезпечення належного рівня її інформаційної безпеки.
Комплекс заходів з удосконалення забезпечення інформаційної безпеки, реалізований в останні роки, зводиться в основному до закріплення гарантій свободи масової інформації, конституційних прав особистості на вільний пошук, розповсюдження, передачу інформації будь-яким законним способом, формуванню механізмів захисту конфіденційної інформації. Разом з тим, аналіз стану інформаційної безпеки нашої держави свідчить про те, що її рівень не цілком відповідає потребам особистості, суспільства, держави. Дане підтверджується як зростаючими загрозами інформаційній безпеці держави, що викликані глобальними чинниками, так і внутрішніми загрозами, зокрема у форму кібератак на офіційні сайти органів державної влади. Так, за даними Служби безпеки України за 2011 рік на сайти державних органів було здійснено 105 атак, в тому числі угрупованнями з Ірану, Алжиру і Туреччини.
Адміністративно-правовий аспект забезпечення інформаційної безпеки має у розв’язанні цієї проблеми вирішальне значення. Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності забезпечення інформаційної безпеки є подальше вдосконалення системи комплексних адміністративно-правових засобів. Надзвичайно важливе значення в цій системі набувають дозвільний, реєстраційний методи, метод застосування заходів адміністративно-правового примусу. Саме ці методи дозволяють реалізувати контрольно-наглядові функції органів державної влади. В умовах необхідності протидії загрозам інформаційній безпеці держави зазначені методи є практично єдиним засобом захисту прав і свобод особистості, духовних цінностей суспільства, конституційного ладу і суверенітету держави в інформаційній сфері.
Чітке правове регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері гарантує встановлення та додержання в суспільстві стабільного правового порядку, а також створення системи органів, інститутів, установ, здатних за допомогою адміністративно-правових засобів забезпечити захист й охорону від порушень прав, свобод і законних інтересів громадян та інших осіб, закріплених чинними нормами права.
Аналіз теоретичних джерел за темою дослідження свідчить, що вивченню різних аспектів інформаційної безпеки приділяють значну увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Серед зарубіжних вчених вагомий внесок у розгляд цієї проблеми внесли C. Алексєєв, Л. Браун, Г. Кіссіндджер, Ч. Флавін, Х. Френч. Серед вітчизняних дослідників слід відзначити праці В. Авер’янова, О. Бандурки, А. Баб’яка, Ю. Битяка, М. Гуцалюка, І. Голосніченка, Р. Калюжного, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Кузьменко, В. Ліпкана, В. Лисюченка, А. Марущака, О. Остапенка, В. Петрика, О. Синявської, І. Хорта, М. Швеца, О. Юдіна, Х. Ярмакі та інших науковців.
Разом з тим, незважаючи на актуальність, питання адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки не були предметом комплексного дослідження. Крім того, їм практично не приділялося належної уваги у науковій літературі та публікаціях. Отже, потреба наукової розробки даного напряму обумовлена необхідністю теоретичного обґрунтування вдосконалення комплексу адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки, напрацювання науково обґрунтованих пропозицій з цього питання та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правозастосовної практиці у цій сфері. Наведене і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог Закону України Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки вiд 09.01.2007 р. № 537-V, Указу Президента України «Про Доктрину інформаційної безпеки України» від 8 липня 2009 року № 514/2009, узгоджується з «Переліком пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років» затвердженного наказом Міністерства внутрішніх справ України
від 29 липня 2010 №347 та згідно з Планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011-2012 роки, узгодженими з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2011-2015 рр. затверджених Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14-10 (із змінами, внесеними згідно з Постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 5 березня 2012 р. №4-12).
Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ від 28 грудня 2010 року (протокол № 20).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вироблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки України, а також рекомендацій органам публічної влади стосовно організації та здійснення їх діяльності у сфері забезпечення інформаційної безпеки.
Досягнення мети дисертаційної роботи зумовило постановку та вирішення таких основних дослідницьких завдань:
- дослідити генезис наукових підходів до формування поняття сучасної системи інформаційної безпеки в Україні як об’єкту адміністративно-правової охорони;
- визначити сутність, поняття та функції адміністративно-правових засобів забезпечення системи інформаційної безпеки України;
- проаналізувати зарубіжний досвід реалізації адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки;
- уточнити коло суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки України та здійснити аналіз їх функцій у зазначеній сфері;
- довести соціальну обумовленість існування дозвільних та реєстраційних засобів як окремих видів адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки;
- дослідити інститут адміністративно-правової відповідальності у сфері забезпечення інформаційної безпеки;
- виокремити пріоритетні напрями вдосконалення механізму та напрацювати рекомендації з питань удосконалення практики застосування адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки;
- визначити концептуальні засади вдосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки держави;
- розробити пропозицій до національного законодавства щодо вдосконалення процесу застосування адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення інформаційної безпеки.
Предметом дослідження є адміністративно-правові засоби забезпечення інформаційної безпеки в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є ряд наукових методів, що використовувалися одночасно з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених цілей та завдань й обґрунтованості зроблених висновків та рекомендацій, зокрема:
діалектичний метод дав змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв’язки, процеси диференціації та інтеграції, постійну суперечність між складовими системи забезпечення інформаційної безпеки (підрозділи 1.1, 2.1);
застосування системного підходу в процесі аналізу явища інформаційної безпеки дозволило розглядати всі суспільні зв’язки, елементи і складові суспільства й держави, залучені до процесу забезпечення інформаційної безпеки, як взаємопов’язане ціле (підрозділ 1.2);
структурно-функціональний метод використовувався для дослідження структури і функцій суб’єктів системи забезпечення інформаційної безпеки, визначення принципів, форм та завдань їх взаємодії (підрозділи 2.2, 2.3);
метод порівняльного аналізу використаний при вивченні новітніх досліджень вітчизняної та зарубіжної науки адміністративного права, нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів органів державної влади з досліджуваної проблеми (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2, 3.3).
Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правових засобів у сфері забезпечення інформаційної безпеки України.
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини в сфері забезпечення інформаційної безпеки.
Емпіричну основу дослідження становлять: 1) статистичні дані Служби безпеки України про кількість виявлених правопорушень в сфері інформаційної безпеки, Державної служби статистики України, Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України за 2010 – 2012 роки; 2) узагальнення їх практичної діяльності; 3) результати інтерв’ювання 402 посадових та службових осіб, які працюють в обласних та районних державних адміністраціях; 4) правова публіцистика, довідкові видання.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що дисертація є першим спеціальним комплексним дослідженням адміністративно-правових засобів у сфері забезпечення інформаційної безпеки України.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є такі:
вперше:
- визначено поняття адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України як сукупності встановлених нормами адміністративного права прийомів і способів, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі;
- виділено серед адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки основоположні дозвільні та реєстраційні адміністративно-правові засоби та державний примус;
- визначено ознаки об’єкта носія інформації, на підставі яких є можливим його включення в правову сферу як об’єкта правовідносин, зокрема: 1) матеріальність об’єкта-носія; 2) можливість здійснення інформаційних процесів; 3) можливість ідентифікації;
- розроблено класифікацію функцій системи інформаційної безпеки (активні функції, пасивні функції, фізична форма, інформаційна форма).
удосконалено:
- понятійно-категоріальний апарат у сфері забезпечення інформаційної безпеки: «інформаційна безпека», «об’єкт забезпечення інформаційної безпеки», «система інформаційної безпеки», «загрози національним інтересам в інформаційній сфері», «механізм адміністративно-правового регулювання взаємодії органів виконавчої влади в інформаційній сфері», «адміністративно-правова відповідальність у сфері інформаційної безпеки»;
- визначення системи органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави та засад їх взаємодії;
- поняття, завдання та форми взаємодії органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Зокрема, під взаємодією зазначених органів у цій сфері слід розуміти однорідні за своїм характером та змістом групи правових та не правових (організаційних) дій, що мають зовнішній вираз, за допомогою яких забезпечується стабільне функціонування системи інформаційної безпеки;
- систему структурних елементів механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки, до яких відносені: а) норми адміністративного права; б) адміністративно-правові відносини, що складаються у сфері забезпечення інформаційної безпеки; в) акти реалізації прав та обов’язків учасників у процесі взаємодії суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки.
набули подальшого розвитку:
- теоретичні та практичні підходи щодо формування і правового забезпечення ефективного функціонування інтегрованого державного інформаційного ресурсу;
- теоретичне обґрунтування зарубіжного досвіду реалізації адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки;
- наукові підходи щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, а також в тому, що вони можуть бути використані у:
- науково-дослідній діяльності – як основа для подальшої розробки наукових проблем цього напряму;
- правотворчості – викладені в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчій діяльності з метою подальшого удосконалення правової регламентації діяльності державних органів у цій галузі. Зокрема, за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, а саме: Указу Президента України від 8 липня 2009 року № 514/2009 «Про Доктрину інформаційної безпеки України» та Законів України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про міліцію», «Про інформацію», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації» та «Про телекомунікації» (Додаток Д);
- практичній діяльності апарату обласних та районних державних адміністрацій щодо удосконалення практики застосування адміністративно – правових засобів забезпечення інформаційної безпеки (акт впровадження апарату Львівської облдержадміністрації від 29 березня 2012 р.);
- навчальному процесі –під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» та «Інформаційне право» (акт впровадження Львівського державного університету внутрішніх справ від 30 березня 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані виключно ті положення та ідеї, що належать здобувачу.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на 4 міжнародних та науково-практичних конференціях: «Регіональні виборчі процеси: теорія і практика» (м. Львів, жовтень 2010 р.), «Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку XXI століття» (м. Львів, жовтень 2011 р.), «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, лютий 2012р.), «Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки»( м. Львів, лютий 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено у 6 наукових статтях у фахових виданнях з юридичних наук та 4 тезах виступів на міжнародних, всеукраїнській та звітній науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягає у розробленні науково обґрунтованого підходу як до опрацювання теоретичних засад, так і, насамперед, до надання практичних рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки України. Реалізовані в процесі дослідження мета і задачі роботи дозволяють зробити такі основні висновки:
1. Аналіз генезису наукових підходів до формування сучасної інформаційної безпеки в Україні, що слугувала історико-теоретичною основою дослідження, засвідчує, що адміністративно-правові засоби забезпечення інформаційної безпеки України не були предметом спеціального комплексного дослідження. З’ясовано, що стан законодавчої та нормативної бази не відповідає потребам. Подальший їх розвиток вимагає продовження законотворчого процесу на системній основі. Все це дало підстави для висновку, що стан наукової розробки вказаної теми дослідження не може вважатися задовільним і потребує науково-практичного обґрунтування і всебічного дослідження.
2. Встановлено, що сутність адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки слід трактувати як сукупність установлених нормами адміністративного права прийомів і способів, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою захисту життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства та держави від реальних та потенційних загроз в інформаційному просторі.
3. Враховуючи досвід Англії, США, Китаю, Росії, Ізраїлю, Франції, а також таких авторитетних міжнародних інституцій, як ООН, Організація з економічного співробітництва та розвитку, Міжнародний телекомунікаційний союз, вітчизняні органи державної влади повинні взяти під регулюючий контроль побудову національної інформаційної інфраструктури. Ситуація ускладнюється тим, що впровадження ІТ в нашій державі супроводжується залежністю від їхньої захищеності. Ключові програмно-апаратні засоби інформаційно-комунікаційних систем розробляються поза межами України, тому наша країна позбавлена можливості доступу до їх технічних характеристик. Водночас у розвинутих країнах розробники інформаційних систем активно співпрацю¬ють із урядовими структурами у питаннях забез-печення національної безпеки.
4. Зазначено, що загрози національним інтересам в інформаційній сфері слід поділити на загрози діяльності влади щодо реалізації національних інтересів в інформаційній сфері і загрози об’єктам національних інтересів в інформаційній сфері, які, своєю чергою, можна поділити на загрози інформації (відомостям, повідомленням), інформаційній інфраструктурі та правовому статусу людини в інформаційній сфері.
5. Основні функції забезпечення інформаційної безпеки покладені на систему органів державної влади і охоплюють дві складові: систему органів законодавчої влади, що здійснюють функцію нормативно-правового регулювання загальнодержавного керівництва у сфері забезпечення інформаційної безпеки, та систему органів виконавчої влади, які виконують функцію часткового формування у межах наданих повноважень та реалізації державної політики інформаційної безпеки у сучасних умовах.
6. Досліджено, що механізм забезпечення інформаційної безпеки держави реалізовується через застосування органами виконавчої влади таких адміністративно-правових засобів: 1) дозвільних засобів, які включають дозвіл на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, стандартизацію заходів забезпечення інформаційної безпеки, ліцензування та легалізацію. Крім того, нами виділені фізичні, апаратні, програмні, організаційні, законодавчі та морально-етичні засоби, які становлять основу механізмів застосування дозвільних засобів забезпечення інформаційної безпеки; 2) реєстраційних засобів, які найперше включають реєстрацію засобів масової інформації та державну реєстрацію персональних баз даних; 3) засобів адміністративно-правового примусу, до яких слід, насамперед, віднести засоби адміністративної відповідальності.
7. Адміністративно-правову відповідальність як вид адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки слід визначити як негативну реакцію держави на протиправну поведінку посадової особи, яка виявилась у порушенні нею адміністративно-правової норми, що регулює суспільні відносини в інформаційній сфері і, відповідно, права особи й громадянина та суспільства в цілому.
8. Під механізмом застосування адміністративно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки держави слід уважати сукупність правових засобів, заходів та способів, за допомогою яких забезпечуються функціонування та розвиток взаємодії органів виконавчої влади як суб’єктів забезпечення національної інформаційної безпеки. З цього приводу обґрунтована думка про доцільність органам державної влади, на які покладені функції забезпечення інформаційної безпеки, на міжвідомчому рівні розробити та ухвалити «Положення про єдину систему міжвідомчої електронної взаємодії», проект якого запропоновано у додатку «В».
9. Зважаючи на те, що спеціальні закони повинні забезпечувати правозастосування в конкретному виді діяльності, а загальні закони – встановлювати загальні правила, доведено, що для того, щоб удосконалити Закон України «Про інформацію», необхідно виключити положення Розділу 3 «Діяльність журналістів, засобів масової інформації, їх працівників» та внести зазначені норми до спеціального закону, наприклад, Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів». У такому випадку буде усунута дискримінація стосовно інших учасників інформаційної діяльності. Саме законодавче закріплення дискримінації між учасниками інформаційних правовідносин, на нашу думку, є одним із ризиків у зазначеній сфері.
10. Зазначено, що в зв’язку з відсутністю у адміністративному законодавстві норми, яка б мала передбачати адміністративну відповідальність за маніпулювання свідомістю, сутність якої вбачається у тому, що в практичній діяльності довести наявність маніпулювання достатньо складно або навіть неможливо, вважаємо за необхідне доповнити статтю 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) (порушення права на інформацію) текстом такого змісту: «організація та проведення курсів нейролінгвістичного програмування з метою підготовки осіб, котрі можуть маніпулювати свідомістю людей і використовувати ці навички з метою вчинення правопорушень, тягне за собою накладення штрафу на винних осіб від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
11. З метою вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання взаємодії органів державної влади в інформаційній сфері доцільно включити в Указ Президента України від 8 липня 2009 року № 514/2009 «Про Доктрину інформаційної безпеки України» спеціальний розділ «Стан інформаційної безпеки України», в якому слід чітко визначити актуальні проблеми державної політики забезпечення інформаційної безпеки та зосередити увагу на необхідності їх вирішення.
12. Визначаючи концептуальні засади вдосконалення адміністративно-правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки держави, сформульовано низку конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері інформаційної безпеки, яке потребує кодифікації правових норм у зазначеній сфері в окремому нормативно-правовому акті – Інформаційному кодексі, який повинен бути базовим у цій сфері суспільної діяльності. Інформаційний кодекс має містити кодифікацію норм, які регулюють діяльність владних органів і посадових осіб та їх відповідальність у сфері інформаційної безпеки. Він має включати норми щодо адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення норм законодавства (дисциплінарна, матеріальна тощо) в сфері інформаційної безпеки та відмежовуватись від кримінальної відповідальності.
Запропоновано конкретні зміни та доповнення до нормативно-правових актів, які стосуються питань адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бодрук О.С. Системи національної та міжнародної безпеки в умовах формування нового світового порядку 1991–2001 роки: дис. … д-ра політ. наук: спец. 21.01.01 / Олег Сергійович Бодрук. – К., 2003. – 415 с.
2. Кормич Б.А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України: монографія / Б.А. Кормич. – Одеса: Юридична література, 2003. – 472 с.
3. Кохно В.Д. Воєнна безпека як категорія воєнної науки та складова національної безпеки України / В.Д. Кохно, В.П. Шкідченко // Наука і оборона. – 2000. – № 2. – С. 3–7.
4. Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки України органами внутрішніх справ України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Марина Борисівна Левицька. – К., 2002. –206 с.
5. Большая Советская Энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. А.М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М.: Советская Энциклопедия, 1972. – Т. 10: Ива-Италики. 1972. – 984 с.
6. Псалтирь // Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового завета. – Avainsanomary. Helsinki, Finland, 2000. – С. 569–639.
7. Плутарх. Моралии: сочинения / Плутарх; пер. М.Н. Ботвинник. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс. – X.: Фолио, 1999. – 1120 с. – (Серия «Антология мысли»).
8. Сенека Луций Анней. Трагедии / Сенека; пер. с лат. С. Ошерова, коммент. Е. Рабинович. – М.: Искусство, 1991. – 494 с.
9. Платон. Диалоги / А.Ф. Лосев (вступ. ст., коммент.), М.С. Соловьев (пер. с древнегреч.). – М.: Эксмо, 2007. – 1231 с. – (Антология мысли). Кн. 1. – М.: Эксмо, 2007. – 1231 с.
10. Сунь-цзы: Искусство войны: Древнейший в мире трактат о войне / Лайонел Джайлс (пер. с кит., коммент., примеч.). – 2. изд. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 283 с.
11. Монтескье Шарль Луи. Избранные произведения / АН СССР; Институт философии / М.П. Баскин (общ. ред. вступ. ст.). – М.: Госполитиздат, 1955. – 800 с.
12. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Закон України № 537-V вiд 09.01.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12.
13. Про основи національної безпеки України: Закон України вiд 19.06.2003 р. № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – С. 351.
14. Морозов А.О. Організаційні та правові засади створення національного інформаційного простору / А.О. Морозов // Наука та наукознавство. – 2000. – № 3. – С. 30–34.
15. Гроций Гуго. О праве войны и мира: Три книги, в которых объясняются естественное право и право народов, а также принципы публичного права / А.Л. Саккетти (пер.). – М.: Ладомир, 1994. – 868 с.
16. Дзьобань О.П. Національна безпека України: концептуальні засади та світоглядний сенс: монографія / О.П. Дзьобань. – Х.: Майдан, 2007. – 284 с.
17. Трактаты о вечном мире / предисл. чл.-кор. АН СССР Ф. В. Константинова; вводная статья и примеч. И.С. Андреевой. – М.: Соцэкгиз, 1963. – 278 с.
18. Очирова О.А. Проблемы социального развития в контексте эволюции природы труда / О.А. Очирова // Вестник Московского университета. – 2009. – № 4. – С. 80–89.
19. Французская философия и эстетика XX века / А. Бергсон, Э. Мунье, М. Мерло-Понти // Сборник; предисл. П. Мореля. – М.: Искусство, 1995. – 269 с.
20. Хайдеггер М. Переписка, 1920–1963 / Мартин Хайдеггер, Карл Ясперс; пер. с нем. И. Михайлов. – М.: Ad Marginem, 2001. – 415 с.
21. Кинг Мартин Лютер. Любите врагов ваших / Мартин Лютер Кинг // Вопросы философии. – 1992. – № 3. – С. 66–71.
22. Кашкін Д. Нормативно-правове забезпечення інформаційної безпеки України / Д. Кашкін, О. Шарікова, А. Жаров. – 2010 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nc.ufei.ukrsat.com/Kyrsi% 2020004/tezi/images_tezi/054
23. Цимбалюк В. Сутність інформаційної безпеки в умовах входження України до глобальної кіберцивілізації / В. Цимбалюк // Науковий вісник академії ДПС України. – 2007. – № 4. – С. 174–178.
24. Лизанчук В. Свобода слова в контексті українського державотворення / В. Лизанчук. – 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.franko.lviv.ua/jur/Internet/PART-1_7
25. Баранов О.А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи / О.А. Баранов. – К.: ВД «СофтПрес», 2005. – 316 с.
26. Петрик В. Щодо визначення інформаційної безпеки та її різновидів / В. Петрик // Форми та методи забезпечення інформаційної безпеки держави: зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 13 березня 2008 р.). – К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. – 216 с.
27. Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні / за заг. ред. Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – К.: ТОВ «Юридична думка», 2006. – 384 с.
28. Степко О.М. Аналіз головних складових інформаційної безпеки держави / О.М. Степко // Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету. – 2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvimvnau/2011_1/83-92.pdf
29. Тер-Акопов А.А. Безопасность человека: теоретические основы социально правовой концепции / А.А. Тер-Акопов. – М.: МНЭТТУ, 1998. – 194 с.
30. Данільян О.Г. Національна безпека України: сутність, структура та напрямки реалізації / О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань, М.І. Панов. – Х.: ФОЛІО, 2002. – 296 с.
31. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: монографія / В.А. Ліпкан. – К.: Текст, 2003. – 600 с.
32. Урсул А.Д. Устойчивое развитие и проблема безопасности / А.Д. Урсул // Информационный сборник «Безопасность». – 1995. – № 9. – С. 47–51.
33. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енциклопедія, 1998–1999. – Т. 2: Д–Й. – 744 с.
34. Юдін О. Інформаційна безпека держави: навч. посібник / О. Юдін, В. Богуш. – Харків: Консум, 2005. – 576 с.
35. Кормич Б.А. Проблеми судового захисту інформаційної безпеки в Україні / Б.А. Кормич // Актуальні проблеми політики: зб. наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2001. – Вип. 14. – С. 430–435.
36. Бабуркин С. Гражданское общество и национальная безопасность России / С. Бабуркин. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.prof.msu.ru/PC/book3/bab.htm.
37. Зеленько Г.І. Інституціоналізація громадянського суспільства у постсоціалістичних країнах (на прикладі країн Вишеградської групи та України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Г.І. Зеленько. – К., 2007. – 32 с.
38. Купрій В.О. Організації громадянського суспільства як суб’єкти вироблення державної політики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр.: спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / В.О. Купрій. – К., 2007. – 20 с.
39. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії / А.І. Кудряченко, В.М. Бебик, В.І. Бортніков, О.Р. Гаврилюк, В.П. Горбатенко. – К.: НІСД, 2007. – 396 с.
40. Пріоритети розвитку громадянського суспільства України / М.В. Лациба, О.Ю. Вінніков, Л.Л. Сідєльнік, Д.Я. Український. – К., 2008. – 188 с.
41. Калюжний Р.А. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики: підручник для студ. вищ. навч. закл. / Р.А. Калюжний, В.О. Шамрай, М.Я. Швець та ін.; за ред. Р.А. Калюжного та В.О. Шамрая. – К.: Академія державно-податкової служби України, 2002. – 296 с.
42. Яременко О. Форми здійснення функцій української держави в інформаційній сфері: поняття, особливості, види / О. Яременко // Правова інформатика. – 2006. – № 2(10). – С. 31–36.
43. Полевий В.І. Система забезпечення інформаційної безпеки України в контексті системності інформаційних загроз / В.І. Полевий // Науковий вісник НА СБ України. – 2006. – № 24. – С. 153–162.
44. Петражицкий Л.И. Введение в изучение права и нравственности. Основы эмоциональной психологи / Л.И. Петражицкий. – 3 изд. – СПб., 1908. – 265 с.
45. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права / Г.Ф. Шершеневич. – М., 1912. – 639 с.
46. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – 2-е узд. – М.: БЕК, 1995. – 375 c.
47. Теория государства и права: учебник для юрид. вузов и фак-ов / под ред. С.С. Алексеева. – М.: БЕК, 1998. – 453 с.
48. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
49. Теорія держави і права: навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юніком-Інтер, 2002. – 368 с.
50. Адміністративне судочинство України: підручник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2008. – 216 с.
51. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: навч. посібник / за заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулевської. – К.: Істина, 2007. – 152 с.
52. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: монографія / Х.П. Ярмакі. – О.: Юридична літерату¬ра, 2006. – 366 с.
53. Алехин А.П. Административное право России: учебник / А.П. Алехин, A.A. Кармолицкий. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2005. – 254 с.
54. Тихомиров Ю.А. Административное право и процесс / Ю.А. Тихомиров. – М.: Юринформцентр, 2001. – 482 с.
55. Алехин А.П. Административное право России: учебник / А.П. Алехин, A.A. Кармолицкий. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2005. – 632 с.
56. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / С.С. Алексеев // Сов. государство и право. – 1987. – № 6. – С. 12–19.
57. Про Доктрину інформаційної безпеки України: Указ Президента України від 8 липня 2009 року № 514/2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/9570.html
58. Бодрук О. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: монографія / О. Бодрук. – К.: НІПМБ, 2001. – 300 с.
59. Лопатин В.Н. Вопросы военной реформы и национальной безопасности России / В.Н. Лопатин // Вестник Межпарламенской Ассамблеи СНГ. – СПб., 1996. – № 2. – C. 38–42.
60. Петрик В.М. Соціально-правові основи інформаційної безпеки: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / В.М. Петрик, А.М. Кузьменко, В.В. Остроухов. – К.: Росава, 2007. – 278 с.
61. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. Аналітична доповідь УЦЕПД ім. О. Разумкова // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 2–59.
62. Абалкин Л. Смена тысячелетий и социальные альтернативы / Л. Абалкин // Вопросы экономики. – 2009. – № 12. – С. 37–39.
63. Y2K: Overhyped and oversold? / BBC News. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://news.bbc.co.uk/2/hi/talking_point/586938.stm
64. Атаки на сайт президента Украины не прекращаются / Подробности от 03 февраля 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://podrobnosti.ua/power/2012/02/03/818512.html
65. Битяк Ю.П. Адміністративний примус в Україні. Адміністративна відповідальність: тексти лекцій / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, А.Т. Комзюк. – Х., 1994. – 44 с.
66. Комзюк А.Т. Адміністративно-запобіжні заходи: сутність, система та компетенція міліції щодо їх застосування / А.Т. Комзюк // Збірн. наук. статей. ДІВС при ДНУ. – Донецьк, 2002. – № 1. – С. 45–53.
67. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Є.О. Безсмертний. – Х., 1997. – 19 с.
68. Зеленько В.Л. Вопросы теории и практики применения милицией мер административного пресечения правонарушений: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / В.Л. Зеленько. – Х., 1976. – 17 с.
69. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000 р. № 1550. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14
70. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. № 565 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/565-12
71. Винер Н. Кибернетика, или управление и связь в животном и машине / Н. Винер. – М., 1983. – 288 с.
72. Ярочкин В.И. Информационная безопасность: учебное пособие для студентов непрофильных вузов / В.И. Ярочкин. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 400 с.
73. Копылов В.А. Информационное право: учебник / В.А. Копылов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2002. – 512 с.
74. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение / Л.В. Коваль. – К.: Вища школа, 1979. – 206 с.
75. Агапов А.Б. Административная ответственность: учебник / А.Б. Агапов. – М.: Юристь, 2000. – 388 с.
76. Адміністративне право України: підручник / за ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
77. Кодекс України про адміністративні правопорушення (у редакції від 05.02.2012 р.) від 07.12.1984 р. № 8073. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
78. Буткевич М. Курс на Обаму / М. Буткевич // Український тиждень. – 2009. – № 44. – С. 26.
79. Інформаційні технології та тенденції розвитку міжнародної інформації // Вісник книжкової палати. – 2010. – № 6. – С. 30–32.
80. Роговской Е. Развитие информационного сектора США к началу ХХІ века / Е. Роговский. – США–Канада. – 2002. – № 4. – С. 32–37.
81. AIG Technology Report 2007–2008: Readiness for the Networked World Center for International Development at Harvard University, March 2009. – P. 14–18.
82. WIPO 2008 Report [Електронний ресурс] / WIPO Site. – Режим доступу: http://www.wipo.int/meetings/en/archive.jsp
83. Barack Obama Speech, March, 13, 2009 [Електронний ресурс] / Barack Obama Site. – Режим доступу: http://my.barackobama. com/ page/ content/ofasplashbsignon/
84. Remarks by the President on Securing our Nation’s Cyber Infrastructure [Електронний ресурс] // White House Official Site. – Режим доступу: http://www.whitehouse.gov/the_pressoffice/Remarks-by-the-President-on-Securing-Our-Nations-Cyber-Infrastructure
85. Тумарец В. Новые угрозы для информационного общества / В. Тумарец. – М.: ЭКСМО, 2008. – 288 с.
86. United Nations «Global E-Government Survey-2008» [Електронний ресурс] / UN PAN Site. – Режим доступу: http://www.unpan.org/egovkb/ global_reports/08report.htm
87. Прохожев А.А. Основы информационной войны. Анализ систем на пороге XXI века: теория и практика / А.А. Прохожев, Н.И. Турко. – М., 1996. – 388 с.
88. Даниелова А. Основные направления информатизации американского общества / А. Даниелова // США–Канада. – 2009. – № 5. – С. 25–29.
89. Інформаційні технології та тенденції розвитку міжнародної інформації // Вісник книжкової палати. – 2010. – № 6. – С. 31–34.
90. Шершнёв Е. Информатизация общества и экономики США / Е. Шершнёв // США–Канада. – 2008. – № 1. – С. 61–65.
91. Critical Infrastructure Protection Study. [Електронний ресурс] // White House Symantec 2010. – Режим доступу: http://www.symantec.com/ about/news/resources/press_kits/detail.jsp?pkid=CIP_survey
92. World Summit on the Information Society (WSIS) Outcome Documents (Declaration of Principles, Action Plan, Tunis Commitment and Tunis Agenda).
93. Ccommunication from the Commission on a European Programme for Critical Infrastructure Protection, Great Britain, 2005. COM(2005) 567 р.
94. Рекомендації Ради Організації економічного співробітництва та розвитку від 27 липня 2002 року «Директиви з проблем безпеки інформаційних систем і мереж: формування культури забезпечення
безпеки». [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.bod.kiev. ua/jurnal/28_15.htm.
95. Резолюция, принятая Генеральной Ассамблеей [по докладу Второго комитета (A/57/529/Add.3)] 57/239. Создание глобальной культуры кибербезопасности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifap.ru/ofdocs/un/57239.pdf.
96. UN General Assembly Resolution 58/199 (30 January 2004). Creation of a global culture of cybersecurity and the protection of critical information infrastructures
97. Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
98. Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції / О.В. Литвиненко // Рада національної безпеки України, НІСД. – К., 1999. – 163 с.
99. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12
100. Бакуменко В.Д. Проблеми і перспективи України: аналітичні матеріали / В.Д. Бакуменко, Н.В. Грицяк, О.П. Губа, С.О. Зайцев, Ю.Г. Кальниш // Національна академія держ. управління при Президентові України; Інститут проблем держ. управління та місцевого самоврядування / В.М. Князєв (заг. ред.). – К.: Видавництво НАДУ, 2005. – 180 с.
101. Вашека Г.В. Збірник досліджень з ефективності роботи державних організацій України / Г.В. Вашека, Н.Г. Петрова, Л.Я. Джинджириста, І.В. Ряшенцева, Ю.Г. Кальниш // Шведський ін-т держ. управління; Центр досліджень адміністративної реформи. – К., 2001. – 156 с.
102. Гурковський В. Взаємовідносини органів державної влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки України: організаційно-правові питання / В. Гурковський // Вісник УАДУ: наук. журн. – 2002. – № 3. – С. 27–31.
103. Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади (СІАЗ). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/siaz.html
104. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 237.
105. Про затвердження переліку урядових комітетів та їх посадового складу: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2010 р. № 2071. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2071-2010-%F0
106. Положення про Міністерство закордонних справ України, затв. указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 381/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13354.html
107. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, затв. указом Президента України від 6 червня 2011 року № 645/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/ legislation/other/17151
108. Положення про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України, затв. указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/406/2011
109. Положення про Міністерство юстиції України, затв. з змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 11 січня 2012 року № 11/2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. minjust.gov.ua/0/33
110. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президент України від 09.12.2010 р. № 1085/2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/U1085_10.html
111. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої
влади. Указ Президент України від 09.12.2010 р. № 1085/2010.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/ link1/U1085_10.html
112. Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затв. Указом Президента України 7 травня 2011 року № 559/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/559/2011
113. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
114. Про місцеві державні адміністрації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
115. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
116. Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2365-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
117. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник для вузов / Д.Н. Бахрах, Б.В. Российский, Ю.Н. Старилов. – М.: Норма, 2004. – 394 с.
118. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. № 3855 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/3855-12
119. Критерії безпеки комп’ютерних систем Міністерства оборони США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://domarev.com.ua/ obuch/stand_1.htm
120. Європейські кри¬терії безпеки інформаційних технологій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://domarev.com.ua/ obuch/stand_2.htm
121. Керівні документи Держтехкомісії Росії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://domarev.com.ua/obuch/stand_3.htm
122. Феде¬ральні критерії безпеки інформаційних технологій США. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://domarev.com.ua/ obuch/stand_4.htm
123. Канадські критерії безпеки комп’ютерних систем. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://domarev.com.ua/obuch/stand_5.htm
124. Єдині критерії безпеки інформаційних технологій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://domarev.com.ua/obuch/stand_6.htm
125. Критерії оцінки захищеності інформації в комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу: НД ТЗІ 2.2-001-98, ДСТСЗІ СБ України. – К., 1998 / IS – Standard World Information Security Standards [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://is-standard.com/nb-ukraine/by-type/nd-tzi/20-ndtzi25-004-99
126. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право: від 20.12.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_770
127. Цивільний кодекс України. – Х.: Фоліо, 2009. – 864 с.
128. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11.07.2001 р. № 2627. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2627-14
129. Концепція Державної цільової науково-технічної програми: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 р. № 194-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/194-2010-%D1%80
130. Порядок використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1433. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/1433-2003-%D0%BF
131. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних: Закон України від 23.03.2000 р. № 1587. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1587-14
132. Про затвердження Порядку легалізації комп’ютерних програм в органах виконавчої влади: Закон України від 04.03.2004 р. № 253. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/253-2004-%D0%BF
133. Обсяг ринку піратських програм в Україні наполегливо зростає / Інтелектуальна власність від 23 листопада 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.intelvlas.com.ua/2011-05-20-15-21-12/12367-obsyag-rinku-piratskikh-program-v-ukrajini-napoleglivo-zrostae.html
134. Коваль А.М. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав: теорія та практика / А.М. Коваль. – К.: Юстініан, 2005. – 320 с.
135. 10-й Конгресс ООН по предупрежднию преступности и обращению с правонарушителями. – Вена. – 10–17 апреля 2000 года. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.un.org/russian/ topics/crime/10thcong.htm
136. Костюченко Н.П. Пресечение финансирования террористической деятельности как важное направление борьбы с терроризмом / Н.П. Костюченко, A.A. Паненков // Следственная практика. – 2003. – № 3. – С. 48–50.
137. Про телекомунікації: Закон України від 18 листопада 2003 р. № 1280 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/ ?uid=1088.349.26&nobreak=1
138. Наумов Б.В. Право и Интернет. Очерки теории и практики / Б.В. Наумов. – М.: Книжный дом «Университет», 2002. – 388 с.
139. ОРД – Человек не терпит насилия! [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ord-ua.net/
140. СБУ знайшла українців, які атакували держсайти / за повідомленням УНІАН з посиланням на СБУ. – 29.02.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/488924-sbu-znayshla-ukrajintsiv-yaki-atakuvali-derjsayti.html
141. СБУ знайшла тих, хто атакував держсайти після закриття EX.ua / Факти. – 29.02.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1442771#main
142. Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних: Указ Президента України від 06.04.2011 р. № 390/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/390/2011
143. Конвенція Ради Європи щодо захисту осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних: ратифікована Законом України № 2438-VI від 06.07.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_326
144. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних: ратифікований Законом України від 06.07.2010 р. № 2438-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_363
145. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 р. № 2297 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2297-17
146. Про затвердження форми звітності № 5-ПН «Звіт про прийнятих працівників»: Наказ Міністерства соціальної політики України від 14.07.2011 року № 279 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://spravedlivist.in.ua/zakon.php?law=11-08-17/11
147. Кодекс законів про працю України / уклад. В. Кузнєцов. – Х.: Фактор, 2009. – 274 с.
148. Положення про Державний реєстр баз персональних даних та порядок його ведення: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р. № 616. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/616-2011-%D0%BF
149. Левчук Ю. Бази персональних даних, або Увага: штрафи вже близько! / Ю. Левчук // Правовий тиждень. – 2011. – № 42–43. – С. 42.
150. Галаган А. Административная ответственность в СССР / А. Галаган. – Воронеж, 1976. – 252 с.
151. Якуба О.М. Административная ответсвенность / О.М. Якуба. – М.: Юрид. лит., 1973. – 152 с.
152. Лунев А.Е. Административная ответственность в СССР / А.Е. Лунев. – М.: Юрид. лит., 1963. – 120 с.
153. Додин Е.В. Основания юридической ответственности: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук / Е.В. Додин. – М., 1965. – 20 с.
154. Лазарев Б.М. Административная ответственность / Б.М. Лазарев. – М.: Изд. Моск. ун-та., 1976. – 63 с.
155. Результати впровадження Адміністра¬тивної реформи в Україні
в період 1997–2000 рр. // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 5. – С. 31–32.
156. Адміністративно-територіальний устрій України: проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення: монографія / С.О. Сивоконь, Н.Р. Нижник, В.П. Но¬вик та ін. – К.: Секретаріат КМУ, 2003. – 321 с.
157. Авер’янов В. Нова доктрина українсько¬го адміністративного права: концептуа¬льні позиції / В. Авер’янов // Право України. – 2006. – № 5. – С. 11–15.
158. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
159. Бандурка О.М. Адміністративний про¬цес: підруч. для вищих навч. закл. / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К.: Лі¬тера ЛТД, 2002. – 288 с.
160. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.98 р. № 810/98 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.nau.ua/doc/?code=810/98
161. Приймаченко Д.В. Митна політика держави та її реалізація державними органами: монографія / Д.В. Приймаченко. – Дніпропетровськ: Академія митної служ¬би, 2006. – 332 с.
162. Митний кодекс // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38.
163. Корнієць В.В. Актуальні питання правового регулювання діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби України / В.В. Корнієць // Держава та регіони. Серія: Право. – 2008. – № 2. –
С. 111–115.
164. Стукаленко О.В. Адміністративна відповідальність за порушення норм земельного законодавства (матеріальний і процесуальний аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / О.В. Стукаленко. – Дніпропетровськ: ДДУВС, 2008. – 20 с.
165. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): учеб. пособие / А.С. Васильев. – Х.: Одиссей, 2003. – С. 237–242.
166. Агапов А.Б. Основы государственного управления в сфере информатизации в Российской Федерации / А.Б. Агапов. – М., 1997. – 343 с.
167. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
168. Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе: учеб. пособие / В.М. Горшенёв. – М.: Юрид. лит, 1972. – 266 с.
169. Юридична енциклопедія: в 6 т / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2003. – Т. 5: П–С. – 736 с.
170. Крестовская Н.Н. Теория государства и права: элементарный курс / Н.Н. Кре¬стовская, Л.Г Матвеева. – Х.: Одиссей, 2007. – 384 с.
171. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підруч. / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2008. – 656 с.
172. Шестопалова Л.М. Теорія держави і права: навч. посібник / Л.М. Шестопалова. – К.: Прецедент, 2006. – 197 с.
173. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: учеб. пособ. для высш. учеб. завед. / В.Н. Хропанюк; под ред. проф. В.Г. Стрекозова. – М., 1995. – 377 с.
174. Матузов Н.И. Теория государства и права: курс лекций / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.
175. Комаров С.А. Общая теория государства и права: учебник / С.А. Комаров. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
176. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні поняття: навч. посібник / І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський. – К.: ГАН, 2005. – 231 с.
177. Ківалов С.В. Адміністративне право України: навч.-метод. посібник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2002. – 312 с.
178. Федорова К.І. Адміністративно-правове регулювання приватної нотаріаль¬ної діяльності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміні¬стративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К.І. Федорова. – К., 2008. – 17 с.
179. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій для студ. юрид. вузів та фак-тів / Л.В. Коваль. – 3-тє вид. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
180. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Х.П. Ярмакі. – Х., 2006. – 438 с.
181. Шлома Г.О. Адміністративно-правове забезпечення службової таємниці в органах внутрішніх справ України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Г.О. Шлома. – Дніпропетровськ, 2008. – 20 с.
182. Головін А.П. Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / А.П. Головін. – К., 2004. – 20 с.
183. Когут Я.М. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів міс¬цевої міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Я.М. Когут. – Львів, 2008. – 19 с.
184. Бандурка О.О. Адміністративно-правове регулювання міграційного проце¬су в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.О. Бандурка. – Х., 2002. – 19 с.
185. Бузунов Р.А. Адміністративно-правове регулювання кредитно-модульної системи організації навчального процесу (в ВНЗ системи МВС): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Р.А. Бузунов. – Ірпін