Валах Вікторія Володимирівна Порівняльно-правова характеристика спадкових правовідносин в Україні та зарубіжних країнах (Російській Федерації, Франції, Німеччині, США)

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І. І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

Валах Вікторія Володимирівна

УДК 347.65/.68(477):
340.5(470+571)(44)(430)(73)

ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
СПАДКОВИХ ПРАВОВІДНОСИН В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ (РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ, ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНІ, США)

Спеціальність 12.00.03 цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право.

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Канзафарова Ілона Станіславівна,
доктор юридичних наук, доцент

Одеса 2009
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. Поняття та характеристика спадкування
як юридичного механізму переходу прав та обов’язків
від однієї особи до іншої

14

1.1. Поняття та види правонаступництва у цивільному праві

14

1.2. Поняття та особливості спадкового правонаступництва

38

Висновки до першого розділу

59

РОЗДІЛ 2. Динаміка спадкового правовідношення
(в Україні та зарубіжних країнах)

61

2.1. Підстави виникнення спадкового правовідношення

61

2.2 Підстави зміни спадкового правовідношення

76

2.3. Підстави припинення спадкового правовідношення

94

Висновки до другого розділу

104

Розділ 3. Структура спадкового правовідношення
(в Україні та зарубіжних країнах)

107

3.1. Учасники спадкового правовідношення

107

3.2. Об’єкт спадкового правовідношення

136

3.3. Зміст спадкового правовідношення

155

Висновки до третього розділу

182

ВИСНОВКИ

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЦКУ Цивільний кодекс України
СКУ Сімейний кодекс України
ЦПКУ Цивільний процесуальний кодекс України
ЦК РФ Цивільний кодекс Російської Федерації (Гражданский кодекс Российской Федерации)
СК РФ Сімейний кодекс Російської Федерації (Семейный кодекс Российской Федерации)
ЦПК РФ - Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації (Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации)
ЦКФ Цивільний кодекс Франції (Code Civile)
КІВФ - Кодекс інтелектуальної власності Франції (L'ABC du droit d'auteur)
ТКФ Трудовий кодекс Франції (Code du travail)
ЦКН Цивільний кодекс Німеччини (Bürgerliches Gesetzbuch Deutschlands)
ТКН Торговий кодекс Німеччини (Deutsches Handelsgesetzbuch)
ЄПК Єдиний Пробаційний кодекс США (Uniform Probate Code)
ЄТК Єдиний Торговий кодекс США (Uniform Commercial Code)
ВДК Внутрішній Дохідний кодекс США (Internal Revenue Code)

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах побудови в Україні правової держави і громадянського суспільства суттєво зростає роль правових механізмів набуття, здійснення та захисту майнових прав особи, серед яких особливе місце посідає спадкування. При цьому, з огляду на сучасні тенденції щодо інтеграції України в європейське і світове співтовариства, перед юридичною наукою постає завдання дослідити зарубіжний досвід правового регулювання спадкових відносин та визначити доцільність і можливість запозичення окремих правових ідей і положень.
В якості матеріалу для порівняння з українським спадковим законодавством обрано відповідне законодавство Російської Федерації, Франції, Німеччини та США. Вибір цих держав обумовлений наступним.
По-перше, Франція та Німеччина є класичними представниками країн континентальної правової сім’ї, в яких відбулася рецепція римського цивільного права. У світлі набрання чинності Указу Президента України «Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу» від 14.09.2000 та тенденцій до уніфікації цивільного законодавства у Європейському Союзі (створення єдиного «Кодексу найкращих практик цивільної участі») дослідження законодавчих результатів і теоретичних розробок у галузі спадкового права цих держав надасть змогу встановити певні зв’язки та взаємозалежність з інститутами вітчизняного спадкового права та визначити перспективи розвитку останнього.
По-друге, у зв’язку з активізацією українсько-американських відносин підвищується інтерес вітчизняних практикуючих юристів і науковців до правопорядку США. Спадкове право у США, зважаючи на його багаторічну усталеність, правові традиції, різні уявлення у суспільстві про шлюб та сім’ю (зокрема, у питаннях про спадкування за законом, право на обов’язкову частку у спадщині тощо) та значну відмінність від спадкового права країн континентальної правової сім’ї, вказує на відсутність на даному етапі можливості на глобальному рівні гармонізувати регулювання спадкових відносин у світі. Все це, а також стрімкий процес кодифікації права, що відбувається в останні десятиріччя у США, дозволить українським правникам не тільки ширше подивитись на світовий досвід урегулювання окремих субінститутів спадкового права та, можливо, навіть перейняти позитивний досвід, але й надасть змогу розуміння провідних принципів та ідей, покладених в основу спадкового права США.
По-третє, з огляду на багатовіковий досвід співіснування України та Російської Федерації у межах однієї держави, порівняльне дослідження їхнього спадкового законодавства дозволить визначити як спільні риси, так і відмінності у його розвитку, причини цього, а також виявити прогалини та суперечності законодавств обох країн та шляхи їх подолання.
Розумне запозичення елементів зарубіжного спадкового права, які є прийнятними для української дійсності, може надати суттєву допомогу для успіху реформи вітчизняного спадкового права.
Обрання теми дисертаційного дослідження зумовлено також відсутністю спеціальних наукових та зокрема дисертаційних досліджень у вітчизняній цивілістиці (хоча дослідження загальних положень спадкового права України здійснювались), наявністю у нормах чинного українського та зарубіжного законодавства, що регулює спадкові відносини, певних прогалин та подекуди відсутність основних концептуальних норм, що може призвести на практиці до спірних ситуацій, порушення законних прав та інтересів суб’єктів спадкових правовідносин, існуванням у теорії спадкового права різних позицій теоретиків щодо окремих фундаментальних положень та правових ситуацій тощо.
Теоретична складність юридичної природи спадкових правовідносин, їх нерозривний зв’язок з фундаментальними засадами цивільного права зумовили ту обставину, що вони завжди були у полі зору вчених-цивілістів як спеціальний предмет дослідження їх наукових праць. У дореволюційний період зазначені питання вивчали такі вчені, як Є.В.Васьковський, Ю.С.Гамбаров, В.Г.Демченко, Г.Ф.Дормідонтов, І.О.Кістяковський, Д.І.Мейер, В.М.Нєчаєв, В.М.Нікольський, В.О.Рязановський, Г.Ф.Шершеневич тощо. За радянські часи проблемам врегулювання спадкових відносин приділили увагу такі вчені, як Б.С.Антімонов, Л.М.Бардін, М.В.Гордон, К.О.Граве, В.К.Дроніков, П.С.Нікітюк, В.О.Рясенцев, В.І.Серебровський, Р.Й.Халфіна, Є.Б.Ейдінова тощо. Серед сучасних досліджень щодо спадкового правовідношення слід назвати праці таких вітчизняних вчених, як В.В.Васильченка, Ю.О.Заіки, О.Є.Кухарєва, Є.О.Рябоконя, С.Я.Фурси, Є.І.Фурси тощо. У дисертації також відображені досягнення зарубіжних вчених, які у різні роки займались проблемами спадкового права, у тому числі порівняльно-правовим аналізом. Зокрема, це праці К.Г.Брунса, Г.Вессенберга, Л.Еннекцеруса, К.Гельвіга, О.Гірке, О.В.Гренкової, Дж.Доддса, Г.С.Лиманського, В.Б.Панічкіна, С.В.Строк, К.В.Храмцова, Ф.Лассаля тощо.
Важливе значення для дисертаційної роботи мали дослідження вчених-цивілістів, які вивчали проблеми цивільних правовідносин, їхній зміст і правонаступництво у цих відносинах, а саме: В.О.Бєлова, Д.М.Гєнкіна, В.П.Грібанова, О.С.Іоффе, О.О.Красавчикова, В.О.Лапача, В.Ф.Попондопуло, Ю.К.Толстого, Б.Л.Хаскельберга, Б.Б.Черепахіна та багатьох інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою Радою економіко-правового факультету Одеського національного університету іменіІ.І.Мечникова 29 вересня 2005 року (протокол №1). Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри цивільно-правових дисциплін економіко-правового факультету Одеського національного університету іменіІ.І.Мечникова «Майнові та немайнові права особи в умовах побудови правової держави в Україні: проблеми набуття, здійснення та захисту» (державний реєстраційний номер 0108U003958).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є з’ясування поняття, правової природи, особливостей підстав виникнення та динаміки, структури спадкових правовідносин, конструкцій спадкового права держав континентальної правової системи і країн загального права задля вироблення рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізмів правового регулювання спадкових відносин в Україні.
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі завдання:
- визначити правову природу та поняття спадкового правонаступництва;
- визначити специфіку динаміки спадкового правовідношення;
- визначити елементи спадкового правовідношення;
- визначити поняття спадкового правовідношення;
- проаналізувати і порівняти основні доктринальні та законодавчі положення спадкового права України, Російської Федерації, Франції, Німеччини та США щодо спадкових правовідносин;
- сформулювати теоретично обґрунтовані конкретні пропозиції з удосконалення правового регулювання спадкових відносин в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з переходом прав та/або обов’язків спадкодавця у порядку, встановленому чинним законодавством України, Російської Федерації, Франції, Німеччини та США, у тому числі підстави виникнення та динаміки, суб’єкти, об’єкти і зміст цих відносин.
Предметом дослідження є нормативно-правова база, юридична література і судова практика України, Російської Федерації, Франції, Німеччини та США щодо спадкових відносин.
Методи дослідження. Філософсько-світоглядною основою дослідження є матеріалістична діалектика. Спадкові правовідносини в Україні, Російській Федерації, Франції, Німеччині та США розглядаються у розвитку та взаємозв’язку з іншими явищами об’єктивної дійсності в цілому та державно-правової зокрема.
Основним спеціальним методом дослідження є порівняльно-правовий, використання якого дозволило проаналізувати і порівняти доктринальні, законодавчі та практичні питання спадкового права України, Російської Федерації, Франції, Німеччини та США щодо спадкових відносин, сформувати спільні наукові уявлення про основні тенденції та закономірності функціонування та взаємообумовленість субінститутів спадкового права вищезазначених країн.
Поряд з цим використано низку загальнонаукових та спеціальних методів. Формально-логічний метод дозволив визначити загальні ознаки та специфіку спадкових правовідносин (підрозділи 2.1 та 2.3). Системний підхід використано при дослідженні підстав динаміки, структури спадкових правовідносин, визначенні їх місця у системі цивільних правовідносин (підрозділ 2.2, розділ 3). Історичний метод дозволив дослідити специфіку окремих проблем правового регулювання спадкових відносин у конкретних історичних умовах (розділ 1). За допомогою методу моделювання у підрозділі2.3 створено теоретичну модель спадкового правовідношення. Використання методу тлумачення правових норм надало змогу у розділі3 з’ясувати зміст окремих норм спадкового права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у сформульованих та обґрунтованих наукових положеннях і висновках, що виносяться на захист:
Вперше:
1) обґрунтовано висновок щодо тотожності принципових підходів до правового регулювання спадкових відносин в Україні, Російській Федерації, Франції, Німеччині, що полягають у розгляді спадкування як особливого механізму переходу прав та/або обов’язків від померлої особи до спадкоємців, у визнанні абсолютного характеру та обмеженості строків існування спадкового правовідношення, у погляді на спадщину як на єдиний об’єкт спадкового правовідношення, у визнанні суб’єктивного спадкового права як майнового права, яке є юридичною умовою виникнення інших цивільних правовідносин;
2) на підставі загальнотеоретичного розуміння терміну «модельне правовідношення» визначено поняття «модельне спадкове правовідношення», під яким розуміється модель поведінки, закріплена у нормах спадкового права, що є загальним взірцем, на який повинні орієнтуватись та з яким повинні погоджувати свою поведінку суб’єкти спадкового права, вступаючи у те чи інше конкретне спадкове правовідношення;
3) обґрунтовано висновок, що до юридичного складу, який спричиняє виникнення спадкового правовідношення, окрім юридичних фактів, входять також юридичні умови обставини, які мають юридичне значення для настання юридичних наслідків, але які пов’язані з ними не прямо, а че

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у порівняльно-правовому дослідженні особливостей спадкових відносин, урегульованих правом України, Російської Федерації, Франції, Німеччини та США.
Основними науковими та практичними висновками дисертаційного дослідження є наступне.
1. На підставі аналізу норм чинних законодавств країн, котрі досліджувалися, а також досягнень доктрини цивільного права, зроблено висновок про існування спадкового правонаступництва як окремого різновиду цивільного правонаступництва, що заперечує думку більшості вітчизняних та зарубіжних вчених про його універсальний характер. Наслідком проведеного аналізу стали певні пропозиції щодо вдосконалення чинного українського законодавства.
2. Виділено характерні ознаки спадкового правонаступництва, перелік яких слід вважати вичерпним: 1) перехід прав/обов’язків від однієї особи до іншої, 2) залежність об’єму прав та/або обов’язків правонаступника від прав та/або обов’язків правопопередника, 3) одночасність, 4) правонаступництво відбувається у правах та/або обов’язках, 5) цілісність, 6) опосередкованість, 7) наявність спеціального режиму спадкування певних видів майна, встановлених цивільним законодавством.
3. Перехід прав та/або обов’язків від спадкодавця до спадкоємців відбувається за принципом спадкування та має певну правову форму форму спадкового правовідношення. Спадкове правонаступництво і спадкове правовідношення не є тотожними категоріями. Спадкове правовідношення є різновидом цивільного за виникненням та встановленням порядку здійснення права спадкування. Отже, динаміка спадкового правовідношення залежить від наявності або відсутності тих чи інших юридичних фактів, закріплених у нормах чинного законодавства. Своєрідність підстав виникнення спадкових правовідносин полягає в тому, що вони завжди виступають не як поодинокий юридичний факт, а як юридичний склад.
З дослідження категорії юридичних фактів обґрунтовано той висновок, що підставами виникнення, динаміки та припинення спадкового правовідношення є юридичні склади, зміст яких становлять юридичні факти та юридичні умови. Наявність юридичних умов у юридичному складі є притаманною лише для України та Російської Федерації, оскільки доктрини Франції, Німеччини та США будь-який факт реальної дійсності або стан розглядають як юридичні факти. Елементи того чи іншого юридичного складу, в свою чергу, залежать від підстави спадкування заповіту або закону. Проведено систематизацію юридичних складів у залежності від підстави спадкування.
Також доведено, що існування суб’єктивного спадкового права як майнового права є юридичною передумовою виникнення інших цивільних правовідносин, зокрема, правовідносин власності.
4. На підставі аналізу положень цивільної доктрини та урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн (щодо заповітів осіб, які вчинили самогубство (замах на самогубство), осіб з певними вадами, можливості спадкування штучно зачатими дітьми та іншими особами, які знаходяться у соціальному спорідненні із спадкодавцем, тощо) наголошено на необхідності виділення поняття тестаментоздатності (заповідача та спадкоємця) у складі цивільної правосуб’єктності особи. У зв’язку з цим запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до чинного ЦКУ.
5. Оскільки спадкове правовідношення є різновидом цивільного й має тривалий характер дії, було проведено всебічне дослідження динаміки розвитку першого, вивчено, чи виникли факти, які його змінюють, або які не вплинули на його розвиток. Вказане дослідження було проведено у межах терміну дії спадкового правовідношення з моменту виникнення до остаточного моменту припинення, а не з точки зору його динаміки стосовно конкретного учасника. Таким чином, вперше у теорії цивільного права виділено та систематизовано юридичні факти, що спричиняють зміну спадкового правовідношення. Зокрема, досліджено юридичні факти, що призводять до зміни суб’єктного складу правовідношення, юридичні факти, що призводять до зміни часток спадкоємців, юридичні факти, що водночас призводять до зміни суб’єктного складу правовідношення та до зміни часток спадкоємців. Поряд з цим виділено юридичні факти, що не призводять до зміни у жодному з елементів спадкового правовідношення т.зв. юридично байдужі факти.
Обґрунтовано висновок щодо неможливості спадкового правовідношення проходження двох етапів, як вважають більшість вітчизняних вчених, відкриття спадщини та її прийняття або відкриття спадщини та видання нотаріусом акту про прийняття спадщини. У зв’язку з цим наголошено на необхідності подальшого глибокого вивчення юридичних фактів, котрі спричиняють динаміку спадкового правовідношення, що сприятиме правильному практичному застосуванню їхніх юридичних наслідків.
6. У підсумку аналізу загальних положень теорії права зроблено висновок щодо існування спадкового відношення тільки як регулятивного правовідношення, тобто у його нормальній стадії. Правовідносини, які виникають у разі порушення прав спадкоємців, виходять за межі спадкового правовідношення і у процесі подальшого дисертаційного дослідження не розглядались.
7. Вперше у теорії цивільного права на підставі досліджень вчених-теоретиків, чинного законодавства та, виходячи з розуміння спадкового правовідношення як відношення, що спирається на спадкові правові норми, виділено модельне спадкове правовідношення та конкретні спадкові правовідносини. Модельне спадкове правовідношення розуміється як взірець (модель), встановлений нормами спадкового права для всіх його учасників, згідно з яким останні повинні узгоджувати свою поведінку. У реальному житті модельне спадкове правовідношення трансформується у конкретні (індивідуальні) спадкові правовідносини, що виникають між певно визначеними особами. Юридичні факти, передбачені нормами об’єктивного спадкового права, є правовим засобом, за наявності яких застосовується модель поведінки. При настанні таких фактів у житті виникають, змінюються та припиняються конкретні (індивідуальні) спадкові правовідносини.
Таке розмежування викликано практичною потребою визначити межі спадкового та цивільного правовідносин, що регулюються різними правовими нормами, але є тісно пов’язаними.
8. З огляду на розуміння спадкового правовідношення як модельного обґрунтовано висновок щодо неможливості його припинення на момент прийняття спадщини спадкоємцем (за винятком Німеччини та США) на відміну від конкретного. Тому кінцевою точкою існування модельного спадкового правовідношення слід вважати сплив строку на прийняття спадщини територіальною громадою (у зарубіжних країнах державою) або прийняття спадщини територіальною громадою (державою).
9. У ході аналізу чинного спадкового законодавства країн, що досліджувалися, а також поглядів вчених-цивілістів на категорію «суб’єкт спадкового правовідношення», зроблено наступні висновки. По-перше, для з’ясування правової природи спадкового правовідношення здійснено поділ всіх суб’єктів на тих, хто мають юридичний інтерес до спадкового майна (спадкоємці, відказоодержувачі, кредитори й боржники спадкодавця), та тих, що сприяють вищевказаним суб’єктам здійснити свої права та виконати обов’язки щодо спадкового майна (виконавець заповіту, нотаріус, суд).
По-друге, зі всебічного вивчення першої категорії та врахування позитивного досвіду зарубіжних країн зроблено той висновок, що українське законодавство не у повній мірі та об’єктивно врегулювало правовий статус вказаних осіб. Такий стан речей пояснюється також недостатнім вивченням відповідних питань у вітчизняній цивілістичній доктрині. Зокрема, це стосується так званих «соціальних родичів», територіальної громади та кредиторів спадкодавця. На підставі цього вважається за необхідне внести відповідні доповнення до ЦКУ.
По-третє, проведено подальше дослідження щодо статусу виконавця заповіту у спадковому правовідношенні, підсумком якого став висновок щодо самостійності вказаного учасника у спадковому правовідношенні (виконання заповіту є самостійним субінститутом цивільного права). При цьому слід враховувати той факт, що цей учасник не є суб’єктом цивільного правонаступництва, оскільки він лише допомагає спадкоємцям реалізувати свої спадкові права та виконати обов’язки відповідно до волі заповідача. Також у межах розгляду допоміжних суб’єктів спадкового правовідношення здійснено розмежування функцій нотаріуса та суду.
10. Внаслідок всебічного дослідження поняття «спадщина» зроблено висновок, що більш доречним є поняття, яке закріплено у ст.1218 ЦКУ, оскільки воно дозволяє ототожнити об’єкт спадкового правонаступництва (права та обов’язки спадкодавця) та об’єкт спадкового правовідношення (саме спадщину). На підставі викладеного, а також з урахуванням тенденції до інтернаціоналізації, яка простежується в останні роки, визначено універсальне поняття спадщини, що може бути застосовано у будь-якій країні, що досліджувалися.
11. З огляду на вивчення норм чинного законодавства України та зарубіжних країн, що досліджувалися, стосовно порядку спадкування, зроблено висновок про існування спеціального режиму спадкування тих чи інших видів майна (прав та обов’язків, речей тощо). У зв’язку з цим запропоновано внести відповідні доповнення до ЦКУ, зокрема щодо спадкування підприємства, яке допоможе у майбутньому уникнути проблемних питань.
12. У дисертаційному дослідженні значну увагу приділено правам та обов’язкам спадкоємців як основних учасників спадкового правовідношення. Удосконалено систематизацію прав та обов’язків спадкоємців у модельному правовідношенні та відокремлено їх від прав та обов’язків, що виходять та тісно пов’язані із правом спадкування, але не входять до змісту спадкового правовідношення. З огляду на викладене та з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн, внесено пропозиції щодо удосконалення чинного цивільного законодавства України, зокрема, шляхом введення нових субінститутів купівлі-продажу спадкового права, зрівняння часток спадкоємцями та позову про спадщину.
Доведено, що суб’єктивне спадкове право є майновим правом та юридичною умовою виникнення інших цивільних правовідносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Черепахин Б. Б. Труды по гражданскому праву [Текст] / Б.Б.Черепахин; ред. кол.: С. М. Корнеев, Е. В. Кулагина, Н. В. Козлова, П. А. Панктратов. М. : Статут, 2001. 479 с. (Классика российской цивилистики).
2. Федоров К. Г. Історія держави і права зарубіжних країн [Текст] : навч. посіб. / К. Г. Федоров К. : Вища школа, 1994. - 464 с.
3. Dodds J. The impact of the roman law of succession and marriage on women's property and independence [Text] / J. Dodds // Melbourne univ. law rev. 1992. Vol. 18. № 4. P. 900 906.
4. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима [Текст] / С.А.Муромцев. М. : Статут, 2003. 685 с. (Классика российской цивилистики).
5. Дювернуа Н. Л. Чтения по гражданскому праву [Текст] / Н.Л.Дювернуа. М. : Зерцало, 2004. Т. 1 : Введение. Учение о лице. 568 с. (Русское юридическое наследие).
6. Берман Г. Дж. Западная традиция права : эпоха формирования : пер. с англ. [Текст] / Г. Дж. Берман. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1998. 624 с.
7. Черниловский З. М. Римское частное право [Текст] / З.М.Черниловский. М. : Проспект, 2001. 212 с.
8. Советское и иностранное гражданское право : проблемы взаимодействия и развития [Текст] / отв. ред. В. П. Мозолин. М. : Наука, 1989. 335с.
9. Цивільний кодекс України [Текст] : закон України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України . 2003. № 40 44. Ст. 356.
10. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч.1,2,3. [Текст]. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. 1122 с.
11. Валах В. В. Історія становлення та розвитку спадкового правонаступництва в Україні та Російській Федерації [Текст] / В. В. Валах // Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины : история, теория и практика: материалы 60-й науч. конф. проф.-препод. сост. и научн. работников эконом.- прав. фак-та ОНУ им.И. И. Мечникова. Одеса : Астропринт, 2006. С. 193 198.
12. Мельцов А. В. Наследственное правопреемство в современном российском праве [Текст] : дисс. ... канд. юрид. наук. : 12. 00. 03. / А.В.Мельцов. М., 2006. 174 c. (Рукопись).
13. Строк С. В. Правопреемство в порядке наследования [Текст] : дисс. ... канд. юрид. наук. : 12. 00. 03. / С. В. Строк. М., 2005. 185 с. (Рукопись).
14. Шевчук Л. В. Заповіт як підстава виникнення правонаступництва в цивільному праві України [Текст] : дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Л. В. Шевчук. К., 2001. 215 с. (Рукопис).
15. Кожевина Е. В. Наследственное правопреемство [Текст] : дисс. ... канд. юрид. наук. : 12. 00. 03. / Е. В. Кожевина. Екатеринбург, 2005. 190с. (Рукопись).
16. Иоффе О. С. Гражданские правоотношения [Текст] / О. С. Иоффе // Иоффе О. С. Избранные труды : в 4 т. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. Т.І. 574 с.
17. Белов В. А. Сингулярное правопреемство в обязательстве : опыт исторического исследования, теоретической и догматической конструкции и обобщения российской судебной практики [Текст] / В.А.Белов. 2-е изд., стереотип. М. : ЮриИнфоР, 2001. 265 с. (Монография).
18. Орач Є. М. Основи римського приватного права [Текст] / Є. М. Орач, Б.Й. Тищик К. : Юрінком Інтер, 2000. 269 с.
19. Французский гражданский кодекс [Текст] / пер. с фр. А. А. Жуковой, Г.А. Пашковской. СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. 1101 с.
20. Гражданское уложение Германии [Текст] : вводный закон к Гражданскому уложению / пер. с нем. и науч. ред. А. Л. Маковский. М. : Волтерс Клувер, 2004. 816 с.
21. Гражданское право [Текст] : В 2 т. : учебник / отв. ред. Е. А. Суханов. 2-е изд., перераб. и доп. М. : БЕК, 2000. Т. I. 816 с.
22. Иоффе О. С. Вопросы теории права [Текст] / О. С. Иоффе, М.Д.Шаргородский. М. : Юрид. лит., 1961. 314 с.
23. Иоффе О. С. Советское гражданское право [Текст] / О. С. Иоффе // Иоффе О. С. Избранные труды: в 4 т. СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. Т.II. 511 с.
24. Волков Г. И. О наследстве [Текст] / Г. И. Волков. Харьков : Наркомюст УССР, 1925. 69 с.
25. Гамбаров Ю. С. Гражданское право : Общая часть [Текст] / Ю.С.Гамбаров ; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. М. : Зерцало, 2003. 816с. (Русское юридическое наследие).
26. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права [Текст] / И.А. Покровский. М. : Статут, 2001. 353 с. (Классика российской цивилистики)
27. Цивільне право України : підручник [Текст] : у 2 т. Т. 1 / за заг. ред. В.І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. К. : Юрінком Інтер, 2004. 480 с.
28. Яковлев В. Ф. К проблеме гражданско-правового метода регулирования общественных отношений [Текст] / В. Ф. Яковлев // Антология уральской цивилистики, 1925-1989. М., 2001. С. 66 71.
29. Гонгало Б. М. Предмет гражданского права [Текст] / Б. М. Гонгало // Проблемы теории гражданского права. Институт частного права. М. : Статут, 2003. С. 79-85.
30. Заіка Ю. О. Спадкове право в Україні : становлення і розвиток [Текст] : монография / Ю. О. Заіка. 2-е вид. К. : КНТ, 2007. 288 c.
31. Толстой Ю. К. Принципы гражданского права [Текст] / Ю.К.Толстой// Изв. высш. учеб. заведений. 1992. № 2. С. 49 53. (Сер. «Правоведение»).
32. Свердлык Г. А. Принципы гражданского права [Текст] / Г.А.Свердлык. Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1985. 199 с. (Монография).
33. Мейер Д. И. Русское гражданское право : [в 2 ч. : по испр. и доп. 8-му изд. 1902 г.] [Текст] / Д. И. Мейер. [2-е изд., испр.]. М. : Статут, 2003. 831 с. (Классика российской цивилистики).
34. Братусь С. Н. Принципы советского гражданского права [Текст] / С.Н. Братусь // Изд-во высш. уч. заведений. 1960. № 1. С. 47 52. (Сер. «Правоведение»).
35. Семенов В. М. Принципы советского социалистического общенародного права [Текст] / В. М. Семенов // Изв. высш. учеб. заведений. 1964. № 1. С. 16 26. (Сер. «Правоведение»).
36.