ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Загальні засади правової охорони особистого життя фізичної особи 9
1.1. Особисте життя людини як особисте немайнове благо і об’єкт цивільно-правової охорони 9
1.2. Історичний досвід правової охорони особистого життя людини 40
1.3. Інститут охорони особистого життя фізичних осіб у сучасному цивільному праві України 58
РОЗДІЛ 2. Сутність і зміст особистих немайнових прав, спрямованих на охорону особистого життя фізичної особи 80
2.1. Право на особисте життя та право на сімейне життя 80
2.2. Особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя людини 104
РОЗДІЛ 3. Цивільно-правові аспекти втручання в особисте життя 133
3.1. Критерії правомірного втручання в особисте життя людини 133
3.2. Цивільно-правовий захист особистого життя від неправомірних втручань: поняття, форми, способи 147
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 199

ВСТУП

Актуальність теми. Закріплення в Конституції України демократичного напрямку розвитку політичної системи й проголошення України правовою державою передбачає, що українська спільнота нині стоїть на межі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного життя людини. Однак її рівень в сучасному українському суспільстві є недостатній, про що свідчать численні неправомірні втручання в сферу особистого життя ("касетні" скандали, публікації приватних паперів, фотографій і подробиць інтимного життя осіб без їх дозволу, свавільні проникнення в житло тощо).
Одним з ефективних засобів підвищення поваги до приватності є правова охорона особистого життя людини від неправомірних втручань. Відповідні правові норми, виконуючи свою ідеологічну функцію, виховують у людей цінування свого особистого життя та повагу й невтручання в особисте життя інших. Особливу роль в правовій охороні особистого життя відіграють новели ЦК України від 16 січня 2003 р., в яких знайшли своє розгорнуте закріплення особисті немайнові права фізичних осіб, спрямовані на охорону особистого життя. Зважаючи на новизну цих норм та недостатність практики їх застосування, постає необхідність їх науково-теоретичної розробки.
Проблема цивільно-правової охорони особистого життя не є новою для юридичної науки, однак ґрунтовні її дослідження проводилися ще за радянських часів і нині їх результати дещо втратили свою актуальність та значення. У сучасних науко¬вих дослідженнях ця проблема розробляється або вужче, лише щодо окремих її аспектів, зокрема, таємниці особистого життя, або ширше – в контексті загаль¬ного дослідження особистих немайнових прав і компенсації моральної шкоди, завданої їх порушенням. Тому в сучасній науковій літературі відсутні роботи, в яких ґрунтовно і комплексно висвітлювалися б проблеми цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин, що складаються з приводу осо¬бистого життя. Наведені вище обставини обумовили вибір теми дисер¬таційного дослідження та свідчать про її актуальність.
Теоретичним підґрунтям для подальшого дослідження проблеми цивіль-но-правової охорони особистого життя стали праці науковців радянського і сучасного періодів: С.С. Алексєєва, І.А. Бірюкова, В.С. Гопанчука, О.В. Дзери, Н.Д. Єгорова, В.А. Жакенова, О.М. Ерделевського, Л.О. Корчевної, О.В. Кохановської, О.А. Красавчикова, Л.О. Красавчикової, Л.В. Красицької, В.А. Кройтора, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, В.П. Паліюка, О.О. Підопригори, Г.Б. Романовського, З.В. Ромовської, С.О. Сліпченка, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, В.Л. Суховерхого, Н.В. Устименко, К.А. Флейшиц, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, С.І. Чорнооченко, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, М.Й. Штефана та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 13 від 29 грудня 1999 року). Робота виконана відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2001 роки (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4 КМ/2) і внесена до Плану науково-дослідних та науково-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення теоретичної моделі цивільно-правової охорони особистого життя, що має стати правовим базисом утвердження в Україні загальної поваги до особистого життя кожної людини. Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання дослідження:
 розкрити поняття "особисте життя" в юридичному аспекті;
 розглянути поняття і зміст цивільно-правової охорони особистого жит-тя;
 визначити історико-правові передумови становлення сучасного правового механізму охорони особистого життя;
 виявити та проаналізувати цивільно-правові норми, що регулюють відносини, пов'язані з особистим життям;
 розглянути сутність і зміст права на особисте життя та особистих немайнових прав, спрямованих на охорону окремих проявів особистого життя;
 виробити критерії розмежування правомірних і неправомірних втручань в особисте життя людини;
 визначити форми і способи цивільно-правового захисту особистого життя від неправомірних втручань;
 розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в галузі охорони особистого життя фізичних осіб.
Об’єктом дослідження є цивільно-правове регулювання відносин, що складаються з приводу особистого життя.
Предмет дослідження складають норми цивільного законодавства, що встановлюють заходи охорони особистого життя фізичних осіб.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослі-дження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань.
При дослідженні питань цивільно-правової охорони особистого життя ди-сертант спирався на діалектичний метод, що виявилося, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура та елемент, причина й наслідок тощо). Застосування формально-логічного методу дозволило провести логічний, граматичний і морфологічний аналіз чинних правових норм, зокрема, новел Цивільного й Сімейного кодексів України, що закріплюють заходи охорони особистого життя. На основі поєднання вказаного методу та методу моделювання дисертантом сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм національного законодавства. Використовувався також порівняльний метод, що дозволив виявити спільну для більшості розвинутих країн світового співтовариства тенденцію до закріплення в приватному праві норм, спрямованих на охорону особистого життя. У дисертаційному дослідженні норми національного законодавства порівнювалися з нормами законодавства РФ, канадської провінції Квебек, Франції, правом Великобританії, США та інших країн, а також із нормами європейського й міжнародного гуманітарного права. Історико-правовий метод застосовувався при дослі-дженні генезису правової охорони особистого життя людини, що дозволило встановити його основні закономірності та визначити перспективні напрямки розвитку цивільно-правового інституту охорони особистого життя. У дисертаційному дослідженні використовувалися також системний підхід і системно-структурний метод, спираючись на які, інститут охорони особистого життя розглядався водночас як складна структура і як складова системи цивільного права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у нових наукових положеннях, запропонованих автором особисто. В дисертації:
1) набуло подальшого розвитку поняття особистого життя в юридичному розумінні і запропоновано його авторське визначення;
2) на основі аналізу літературних джерел і чинного цивільного законодавства України удосконалено поняття цивільно-правової охорони особистого життя і сформульовано його дефініцію;
3) набуло подальшого розвитку розуміння недоторканності і таємниці особистого життя, які традиційно в цивілістиці розглядають як засоби правової охорони особистого життя, а також обґрунтовано необхідність виділення з таємниці ще одного засобу – конфіденційності інформації про особисте життя;
4) удосконалено розуміння сутності і змісту особистих немайнових прав, спрямованих на охорону особистого життя, зокрема:
4.1) доведено невідповідність комплексного підходу до розуміння права на особисте життя положенням цивільного законодавства і теорії суб'єктивних прав, а також встановлено, що його зміст складають такі правомочності: мати особисте життя, визначати своє особисте життя й режим доступу до інформації про нього, вимагати від інших осіб невтручання в цю сферу;
4.2) відповідно до своєї немайнової природи право на особисті папери не повинно містити в своєму змісті елементів речового права;
4.3) право на недоторканність житла слід поширити не лише на житлову будівлю, а й на прилеглу до неї територію (садибу);
4.4) доцільно обмежити здійснення права на індивідуальність у випадках, коли це суперечить етичним засадам професії чи роду занять особи;
4.5) у цивільному законодавстві необхідно встановити не лише заходи охорони і захисту фізичної особи при зйомці і використанні її зображення, а й закріпити особисте немайнове право на власне зображення;
5) вперше обґрунтовується можливість здійснення особистих немайнових прав особи, визнаної безвісно відсутньою, її дітьми, іншим із подружжя, а якщо їх немає – батьками, братами та сестрами, але виключно з метою забезпечення інтересів безвісно відсутньої особи і в межах, що випливають із сутності конкретних прав;
6) вперше запропоновано критеріальний підхід до розмежування правомірних і неправомірних втручань, який полягає у співставленні втручання з такими критеріями: метою, способом, суб’єктом, підставою втручання та особою потерпілого;
7) удосконалено розуміння захисту особистих немайнових прав померлої особи та висунуто пропозицію закріпити загальний принцип захисту всіх особистих немайнових прав, сутність яких це дозволяє, зацікавленими родичами померлого, а також особам, щодо яких є спеціальні розпорядження в заповіті;
8) вперше в юридичному розумінні розглянуто поняття сімейного життя, сформульовано його визначення та запропоновано закріпити в сімейному законодавстві конкретні заходи його охорони.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливі-стю їхнього використання: в науково-дослідних цілях – для подальшої теоре-тичної розробки й удосконалення правових заходів охорони особистого життя та інших особистих немайнових благ фізичної особи; у законотворчій діяльності – для вдосконалення національного законодавства, насамперед, Цивільного й Сімейного кодексів України; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів із цивільного та сімейного права.
Результати дисертаційного дослідження використовуються при прове-денні лекційних, семінарських і практичних занять з дисципліни "Цивільне і сімейне право України" в Національній академії внутрішніх справ України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України і доповідалися на двох міжнародних науково-практичних конференціях:
 "Проблеми права на зламі тисячоліть" (м. Дніпропетровськ, ДНУ,
13-14 лютого 2001 р.);
 "Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених" (м. Хмельницький, ХІРУП, 29-30 квітня 2002 р.);
та чотирьох всеукраїнських:
 "Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання" (м. Запоріжжя, ЗІДМУ, 8 грудня 2000 р.);
 "Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності" (м. Донецьк, ДІВС, 27 квітня 2001 р.);
 "Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави України" (м. Львів, ЛІВС, 4-5 травня 2001 р.);
 "Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період" (м. Хмельницький, ХІРУП, 14-15 травня 2002 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у восьми статтях, з яких чотири вийшли у наукових журналах і збірниках, що входять до переліків фахових наукових видань, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основними науково-теоретичними результатами даного дисертаційного дослідження проблеми цивільно-правової охорони особистого життя фізичної особи у відповідності з поставленою метою і визначеними завданнями є такі положення.
1. Реформоване цивільне законодавство закріплює низку заходів, спрямованих на охорону особистого життя, які стали законодавчим втіленням результатів попередніх наукових досліджень цієї проблеми. Проте відповідні норми ЦК України містять окремі недоліки, виявлення яких у ході роботи над даним дисертаційним дослідженням зумовило вироблення конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства.
2. На основі дослідження поняття "особисте життя" встановлено доцільність визначення його юридичного аспекту. У такому розумінні особисте життя – це особлива частина приватної сфери людської життєдіяльності, яка полягає в різноманітних відносинах, стосунках, явищах, подіях і т.ін., що не мають публічного значення, визначається і регулюється самою особою на основі соціальних умов, гарантується та охороняється правом від неправомірних втручань.
3. Встановлено, що особисте життя є історичною категорією і постало в якості цілісного об’єкта правової охорони лише з кінця ХІХ століття, адже до цього право охороняло не особисте життя в цілому, а лише деякі окремі його прояви, передусім житло і листування.
4. На основі аналізу літературних джерел та норм ЦК України пропонується таке визначення поняття "цивільно-правова охорона особистого життя": це система заходів, передбачених цивільним законодавством, спрямованих на забезпечення неприпустимості свавільних та інших неправомірних втручань у визначену індивідом сферу особистого життя, окрім передбачених законом випадків.
5. Функціями цивільно-правової охорони особистого життя є: надання фізичній особі можливості мати особисте життя, вільно, на власний розсуд визначати його і свою лінію поведінки в ньому, контролювати інформацію про нього; обмеження доступу до відомостей про особисте життя людини та їх публічного розповсюдження; заборона втручань в особисте життя людини і визначення засад правомірного втручання в цю сферу; заборона прийняття публічних (управлінських, кадрових або інших) рішень, що стосуються особистості, на підставі змісту її особистого життя.
6. Традиційно в науці засобами цивільно-правової охорони вважають таємницю особистого життя і його недоторканність. За результатами дослідження встановлено, що такий підхід дещо не відповідає інформаційному законодавству, а тому запропоновано засобами охорони інформаційної сторони особистого життя вважати не лише таємницю, а й конфіденційність. Це дозволило сформулювати такі визначення: конфіденційність інформації про особисте життя – це необхідність будь-якої інформації про особу чи її особисте життя бути захищеною від вільного ознайомлення з нею і її публічного розголошення, окрім випадків, передбачених законом, або коли на це є згода фізичної особи; таємниця особистого життя – відомості про особу і її особисте життя, що повідомлені стороннім особам при виконанні останніми службових обов’язків, послуг або певної роботи, режим обігу яких є обмеженим і визначається законом. Недоторканність особистого життя виражає встановлену законом гарантію від неправомірних посягань на матеріальні прояви особистого життя (житло, особисті папери, тіло тощо).
7. Аналіз норм ЦК України дозволив встановити наявність у ньому цілої низки однорідних норм, що закріплюють заходи охорони особистого життя, а саме: норми-принципу неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини; норми, яка встановлює право на особисте життя; норм, які встановлюють деякі особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя; норми, які встановлюють обмеження і заходи захисту вказаних суб’єктивних прав. Виходячи з цього, для зручності дослідження пропонується визначити цивільно-правовий інститут охорони особистого життя, який включає вказані вище норми.
8. Встановлено, що право на особисте життя є окремим, абсолютним особистим немайновим правом, що належить кожній фізичній особі від народження незалежно від обсягу дієздатності, і складається з таких правомочностей: мати особисте життя; визначати своє особисте життя і режим доступу до інформації про нього; вимагати від інших (зобов’язаних) осіб утримуватися від втручання в цю сферу життєдіяльності (не порушувати його недоторканність, таємницю і конфіденційність).
9. Виділення деяких проявів особистого життя в якості окремих охоронюваних законом особистих немайнових благ зумовило появу таких окремих особистих немайнових прав, як право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України), право на власне зображення (ст.ст. 307, 308), право на особисті документи (ст.ст. 303-305), право на таємницю кореспонденції (ст. 306), право на недоторканність житла (ст. 311). Проте всі вони спрямовані на охорону особистого життя і є важливими гарантіями права на особисте життя.
10. Особливості деяких особистих немайнових прав дозволяють здійснювати деякі їх правомочності не лише фізичною особою-носієм, а й іншою уповноваженою особою. Це дозволяє, на наш погляд, законодавчо передбачити можливість здійснення деяких особистих немайнових прав особи, визнаної безвісно відсутньою, її близькими родичами або членами сім’ї, але в межах, що випливають з суті конкретних прав. Окрім того, аналіз законодавства та сутності окремих особистих немайнових прав та їх об’єктів дозволив визначити, що в разі смерті фізичної особи використання її особистих немайнових благ може здійснюватися за дозволом її дітей, вдови (вдівця), батьків, братів, сестер.
11. Обмеження і захист прав, спрямованих на охорону особистого життя, пов’язані відповідно з правомірними і неправомірними втручаннями в цю сферу, які можливі у таких формах: визначення правил поведінки в особистому житті, порушення його недоторканності, а також таємниці і конфіденційності відомостей про нього.
12. Доведено, що серед способів встановлення обмежень особистих немайнових прав, спрямованих на охорону особистого життя, найприйнятнішим в сучасних умовах цивільно-правового регулювання є критеріальний підхід, який полягає у законодавчому закріпленні гнучкого механізму визначення правомірності/неправомірності втручання в особисте життя на основі низки критеріїв, якими є: мета втручання (має бути інформування громадськості про обставини, що мають значний суспільний інтерес, або захист публічного інтересу), спосіб втручання (він має бути завідомо законний), суб’єкт втручання (має бути працівник державного органу, журналіст або засіб масової інформації, приватна особа за умови, що вчинене нею втручання не має публічного значення), особа потерпілого (дещо обмежуються права так званих "публічних", "квазіпублічних" та "відносно публічних" осіб), підстава втручання (в законі завжди має вказуватися ситуація, за якої можливі втручання в особисте життя фізичної особи). Відповідність втручання в особисте життя вказаним критеріям визначає його правомірність, а невідповідність – неправомірність.
13. Одним з різновидів неправомірних втручань в особисте життя є свавільні втручання, під якими слід розуміти сторонні, умисні вторгнення в особисте життя фізичної особи, що вчиняються всупереч чинному законодавству без дозволу уповноваженої особи або без достатніх правових підстав, і заподіюють їй шкоду.
14. Деякі особисті немайнові права померлої особи, зокрема, право на особисте життя, на честь і гідність, на власне зображення, на особисті папери та ін., завдяки своїм особливостям можуть захищатися її заінтересованими родичами, а також особами, щодо яких у заповіті є розпорядження про надання їм права здійснювати захист особистих немайнових прав заповідача після його смерті.
15. Право на захист особистого життя уповноважена особа може здійснити шляхом самозахисту або звернувшись до суду, третейського суду або до органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, обравши один з таких способів захисту: визнання права, відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, поновлення порушеного права і заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права.
16. Дослідження поняття сімейного життя дає підстави стверджувати, що воно, хоч і є частиною особистого життя, однак закріплюється в чинному законодавстві як окремий об’єкт цивільних і сімейних правовідносин. Запропоноване таке визначення поняття сімейного життя: це сфера особистого життя осіб, що утворюють сім’ю, в якій задовольняються їх спільні приватні інтереси.
Викладені теоретичні висновки дозволяють сформулювати такі практичні висновки, які є конкретними пропозиціями дисертанта щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно правової охорони особистого життя людини (див.: Додатки А і Б):
1) доповнити ч. 4 ст. 269 ЦК України таким реченням: "Використання особистих немайнових благ померлої особи може здійснюватися лише за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає – батьків, братів чи сестер, якщо інше не передбачено законом", що дозволить, зокрема, здійснювати охорону особистого життя померлої особи її заінтересованими родичами чи членами сім’ї;
2) з метою уніфікації термінології цивільного законодавства в ч. 1 ст. 270 ЦК України слова "право на недоторканність особистого і сімейного життя" замінити на "право на особисте життя, право на сімейне життя";
3) для попередження невірного тлумачення і враховуючи тотожність понять приватного і особистого життя, замінити в ст. 271 ЦК України слова "сфері свого приватного життя" словами "приватній сфері", що адекватніше відповідало б суті цієї норми;
4) для усунення прогалини щодо здійснення особистих немайнових прав особи, яка визнана судом безвісно відсутньою, ч. 1 ст. 272 ЦК України після слів "опікуни, піклувальники" поставити кому та доповнити словами: "а в інтересах особи, що визнана у встановленому законом порядку безвісно відсутньою – її діти, інший з подружжя, а якщо їх немає – батьки, брати, сестри, але в межах, які випливають із суті конкретних прав";
5) надати можливість захищати особисте життя померлої особи її заінтересованим родичам та особам, які спеціально уповноважені на це заповітом, доповнивши ст. 275 частиною третьою такого змісту: "3. У разі посягання на особисте немайнове право особи, яка померла, право на його захист мають її зацікавлені родичі, а також інші особи, щодо яких є спеціальні розпорядження в заповіті";
6) встановити обмеження права на індивідуальність у разі, якщо його здійснення суперечить інтересам державної служби, певної професії чи роду занять шляхом заміни в ч. 2 ст. 300 ЦК України після слів "не заборонені законом" слова "та" на кому, а після слів "засадам суспільства" додати слова: "або не суперечить етичним засадам професії чи роду занять цієї особи" (див.: Додаток А, ст. 300);
7) викласти ст. 301 ЦК України у новій редакції, а також закріпити в окремих статтях Книги другої ЦК України положення про конфіденційність і таємницю особистого життя (див.: Додаток А, ст. 301, ст. 3011 і ст. 3012);
8) привести у відповідність з особливостями, зокрема, з особистою немайновою сутністю, норми, які закріплюють положення щодо права на особисті папери, для чого викласти частини 1, 2 і 4 ст. 303 у новій редакції (див.: Додаток А, ст. 303), ст. 304 виключити, в ст. 305 ЦК України замінити слова "передані до фонду бібліотек або архівів" на слова: "що знаходяться у фондах публічних бібліотек або архівів", а також замінити слова "частинами третьою і четвертою статті 303" на слова: "частиною третьою статті 303 та частинами другою і третьою статті 306";
9) з метою усунення положень процесуального характеру та закріплення визначених особливостей і змісту права на таємницю кореспонденції викласти ст. 306 ЦК України в новій редакції (див.: Додаток А, ст. 306);
10) об’єднати заходи охорони і захисту інтересів фізичної особи при її зйомці, передбачені статтями 307 і 308 ЦК України, проголосивши і визначивши право на власне зображення. Для цього необхідно викласти ст. 307 ЦК України в новій редакції (див.: Додаток А, ст. 307), а ст. 308 виключити;
11) розширити суб’єктивне цивільне право на недоторканність житла, передбачене в ст. 311 ЦК України на садибу, поняття якої закріплене в ч. 1 ст. 381 ЦК України, а також закріпити особливості цього права, виклавши ст. 311 у новій редакції (див.: Додаток А, ст. 311);
12) розширити поняття "житло", включивши до нього також приміщення, які призначені для тимчасового проживання людей. Для цього в ст. 379 ЦК України після слова "постійного" додати слова "і тимчасового";
13) виключити ч. 4 ст. 291 ЦК України, ч. 4 ст. 4 і ч. 5 ст. 5 СК України і доповнити СК України статтею 41 (див.: Додаток Б);
14) замінити слова "інтимного життя," що вживається в ст. 20 КПК України та ст. 10 ЦПК України словами "особистого життя", що дозволить усунути обмеженість процесуально-правових заходів охорони особистого життя;
15) з метою усунення невідповідності назви і змісту ст. 182 КК України викласти назву цієї статті у такій редакції: "Порушення конфіденційності інформації про особисте життя", а також додати після слів "про особу" слова "та її особисте життя";
16) для закріплення одного з критеріїв визначення правомірності втручання в особисте життя (особа потерпілого) доповнити абз. 3 ст. 471 Закону України "Про інформацію" після слів "суспільно значимою" словами такого змісту: "або стосується фізичної особи, яка ставить своє особисте життя в залежність від публічних обов’язків чи стала учасником суспільно важливої події".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – 271 с.
2. Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: Норма, 2001. – 752 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 360 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Бек, 1995. – 311 с.
5. Алексеев С.С. Философия права: История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы. – М.: НОРМА, 1999. – 329 с.
6. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический очерк. – М.: Статут, 1999. – 157 с.
7. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. / Национальный общественно-научный фонд / Л.Р. Сюкияйнен (отв. ред.), Г.Ю. Семигин (руководитель науч. проекта). – М.: Мысль, 1999. – Т.1: Античность. Вост. цивилизации. – 750 с.
8. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. / Национальный общественно-научный фонд / Н.А. Крашенинникова (отв. ред.), Г.Ю. Семигин (руководитель науч. проекта). – М.: Мысль, 1999. – Т.2: Европа, V-XVII вв.. – 829 с.
9. Антология мировой правовой мысли: В 5 т. / Национальный общественно-научный фонд / О.А. Жидков (отв.ред.), Г.Ю. Семигин (руководитель науч. проекта). – М.: Мысль, 1999. – Т.3: Европа. Америка, XVII-XX вв.. – 830 с.
10. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи: Учеб. пособие. – М.: Изд-во МГУ; Изд-во Междунар. ун-та бизнеса и упр., 1996. – 302 с.
11. Архів Подільського районного суду м. Києва. – Цивільна справа № 2-2124/2001 р.
12. Архів Радянського районного суду м. Києва. – Цивільна справа № 2-3602/2000 р.
13. Архів Радянського районного суду м. Києва. – Цивільна справа № 2-4014/2000 р.
14. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1974. – 303 с.
15. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Підопригора О.О. Цивільне право. Частина перша: Курс лекцій. – К.: НАВСУ, 2001. – 196 с.
16. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України. Загальна частина: Навч. посібник. – К.: Наук. думка, 2000. – 304 с.
17. Братель О.Г. Цивільно-правові наслідки надзвичайних ситуацій: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003. – 20 с.
18. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
19. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 с.
20. Введення та використання особистих ідентифікаційних номерів: питання захисту даних / Пер. з англ. Р. Романова // Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – № 3-4. – С. 16-27.
21. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. – 1440 с.
22. Венгеров А. Конституционные принципы охраны личной жизни советских граждан // Советская юстиция. – 1979. – № 1. – С. 3-4.
23. Венгеров А.Б. Законодательные проблемы охраны личной жизни советских граждан в условиях автоматизации управления // Труды ВНИИ советского законодательства. – М., 1979. – Т. 14. – С. 43-56.
24. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: Учеб. пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, ИНФРА-М, Норма, 1997. – 298 с.
25. Вологина Э.А. Конституционное право советских граждан на неприкосновенность жилища: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.02. / Москов. ВШМ МВД СССР. – М., 1981. – 14 с.
26. Галаган В.І. Конфіденційна інформація: поняття, зміст і значення в кримінально-процесуальній діяльності органів внутрішніх справ України // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 168–174.
27. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. – Львів: Кальварія, 2000. – 182 с.
28. Гражданский кодекс Польской Народной Республики: Принят 23.04.1964г. / Пер. с польск. Н.Г. Комлева / Под ред. И.А. Грингольца. – М.: Прогресс, 1966. – 374 с.
29. Гражданское право Украины: Учебник. В 2-х ч./ А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др. / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – Ч.1. – 437 с.
30. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: Изд-во ТЕИС, 1996. – Ч. 1. – 552 с.
31. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сб. нормат. актов, гражданские и торговые кодексы: Учеб. пособие / Под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд-во Ун-та дружбы народов, 1986. – 336 с.
32. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 284 с.
33. Гулиев В.Е., Рудинский Ф.М. Социалистическая демократия и личные права. – М.: Юрид. лит., 1984. – 192 с.
34. Гуцалова К. Реклама бывает кусачей … // Юридическая практика. – 2001. – № 49 (207). – С. 1, 12, 14.
35. Девіс С. Час для байту приватності / Пер. з англ. Р. Романова // Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – № 2. – С. 14-16.
36. Дженіс М., Кей Р., Бредлі Е. Європейське право у галузі прав людини: джерела та практика застосування / Пер. з англ. – К.: АртЕк, 1997. – 624 с.
37. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 18 с.
38. Дунаева М.С. Основания и пределы уголовно–процессуального вмешательства в частную жизнь граждан: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.09 / Иркутская гос. эконом. академия. – Иркутск, 2002. – 23 с.
39. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация / ЛГУ. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988. – 176 с.
40. Егоров Н.Д. Личные неимущественные права и их защита // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав: Сб. науч.тр. / Яросл. гос. ун-т. – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 1988. – С. 25-32.
41. Жакенов В.А. Личные неимущественные права в советском гражданском законодательстве и их социальное значение: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.03 / АН СССР, Ин-т гос-ва и права. – М., 1984. – 27 с.
42. Жакенов В.А. Личные неимущественные права и предмет советского гражданского права // Социальное развитие и право: Сб. статей / АН СССР. Ин-т гос. и права. – М.: Ин-т гос-ва и права, 1980. – С. 35-39.
43. Житловий кодекс Української РСР: Прийнят. 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1983. – № 28. – Ст. 574.
44. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. / Док. ООН/ PES/ 217 А // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 18-24.
45. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
46. Закон України про авторське право і суміжні права: Прийнят. 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
47. Закон України про адвокатуру: Прийнят. 19.12.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
48. Закон України про банки і банківську діяльність: Прийнят. 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
49. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова: Прийнят. 3.04.2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 28. – Ст. 214.
50. Закон України про внесення змін до Цивільного кодексу Української РСР: Прийнят. 4.02.94 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 24. – Ст. 177.
51. Закон України про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Прийнят. 23.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
52. Закон України про державну службу: Прийнят. 16.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
53. Закон України про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Прийнят. 1.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 35. – Ст. 290.
54. Закон України про державну таємницю: Прийнят. 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 16. – Ст. 93.
55. Закон України про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Прийнят. 16.11. 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 1.- Ст. 1.
56. Закон України про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Прийнят. 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
57. Закон України про захист інформації в автоматизованих системах: Прийнят. 5.07. 1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 31. – Ст. 286.
58. Закон України про зв’язок: Прийнят. 16.05.95 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 20. – Ст. 143.
59. Закон України про інформацію: Прийнят. 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
60. Закон України про міліцію: Прийнят. 20.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
61. Закон України про науково-технічну інформацію: Прийнят. 25.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
62. Закон України про Національну програму інформатизації: Прийнят. 4.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 27-28. – Ст. 181.
63. Закон України про нотаріат: Прийнят. 2.09.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
64. Закон України про оперативно-розшукову діяльність: Прийнят. 18.02.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
65. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Прийнят. 30.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
66. Закон України про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду: Прийнят. 1.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
67. Закон України про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до
Конвенції: Прийнят. 17.07.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
68. Закон України про телебачення і радіомовлення: Прийнят. 21.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
69. Иванов В. Типичная швейцарская газета - это прибыльное коммерческое предприятие // День. – 2000. – № 231. – С. 18.
70. Иеринг Р. Дух римского права на различных стадиях его развития. –
С.-Пб.: Bucher, 1875. – 260 с.
71. Иоффе О.С. Личные неимущественные права и их место в системе гражданского права // Советское государство и право. – 1966. – № 7. – С. 48-53.
72. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР: В 2-х частях. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1975. – Ч.1. – 320 с.
73. Иоффе О.С., Шаргородский М. Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 318 с.
74. История политических и правовых учений: Учебник / В.Г. Графский, Н.М. Золотухина, Л.С. Мамут и др. / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Изд. группа "ИНФРА-М"; Кодекс, 1995. – 728 с.
75. Исхаков Э.С. Личная жизнь (философско-этический анализ): Автореф. дис. … канд.филос.наук: 09.00.01 / Саратов. гос. ун-т им. Н.Г. Чернышевского. – Саратов, 1981. – 22 с.
76. Індиченко С.П., Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право України: Навч. посібник. – К.: Вентурі, 1997. – 272 с.
77. Керимов Д.А. Обеспечение законности в СССР. – М.: Госюриздат, 1956. –163 с.
78. Кодекс Законів про працю України: Прийнят. 10.12.1971 р. // Бізнес. – 2002. – № 20/1.
79. Кодекс про шлюб та сім’ю України: Прийнят. 20.06.1969 р. Офіційне видання / Міністерство юстиції України. – К.: ІнЮре, 2001. – 135 с.
80. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Прийнят. 7.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
81. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ, затверджений наказом МВС України № 18 від 11.01.1996 р. – К.: МВС України, 1999 - С. 2.
82. Колівер С. Свобода преси за Європейською Конвенцією про захист прав людини та основних свобод: Пер. с англ. // Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – № 3-4. – С. 32-43.
83. Колодій А.М. Принципи права України / НАВСУ. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 206 с.
84. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання / В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
85. Комментарий Части первой Гражданского кодекса Российской Федерации / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский, В.П. Звеков и др. – М.: Хоз-во и право; Спарк, 1995. – 596 с.
86. Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4.11.1950 р. // Голос України. – 2001. – № 3. – С. 6-8.
87. Кони А.Ф. К материалам о врачебной тайне // Врачебное дело. – 1928. – № 6. – С. 9-12.
88. Конституція України: Прийнят. 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
89. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: Новые аспекты // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. ст. / Под ред. М.И. Брагинского. – М., 1999. – С. 76-108.
90. Коробцова Н.В. Особисті немайнові права в системі цивільного права // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 6. – С. 66-69.
91. Коробцова Н.В. Систематизація законодавства у сфері особистих немайнових прав людини // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 10. – С. 56-58.
92. Коробцова Н.В. Цивільно-правова охорона адвокатської таємниці // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7. – С. 32-34.
93. Коробцова Н.В. Цивільно-правова охорона банківської таємниці // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 6. – С. 34-36.
94. Корчевна Л.О. Компенсація моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав у цивільному праві України: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.03 / Ун-т внутр. справ. – Х., 1998. – 24 с.
95. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212 с.
96. Красавчиков О.А. Система личностных прав советского гражданина // Цивилистические проблемы правового статуса личности в социалистическом обществе: Сб. статей / Отв. ред. В.А. Тархов / Саратов. юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982. – С. 14-17.
97. Красавчикова Л.О. Авторское право и право на письма, дневники, записки заметки // Проблемы советского авторского права: Сб. ст. – М.: ВААП, 1979. – С. 105-108.
98. Красавчикова Л.О. Гражданско-правовая охрана личной жизни граждан в сфере обслуживания // Гражданское право и сфера обслуживания: Межвуз. сбор. науч.трудов / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск: СЮИ, 1984. – С. 55-57.
99. Красавчикова Л.О. Гражданско-правовая охрана личной жизни советских граждан: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.03 / Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1979. – 15 с.
100. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. – М.: Юрид. лит., 1983. – 160 с.
101. Красавчикова Л.О. Особенности гражданско-правового механизма регулирования личных неимущественных отношений // XXVII съезд КПСС и механизм гражданско-правового регулирования общественных отношений: Межвуз. сб. науч. тр. / Отв. ред. Т.И. Илларионова / Свердлов. юрид. ин-т им. Р.А. Руденко. – Свердловск: СЮИ, 1988. – С. 64-72.
102. Красавчикова Л.О. Сущность гражданско-правовой охраны личной жизни // Цивилистические проблемы правового статуса личности в социалистическом обществе: Сб. ст. / Отв. ред. В.А. Тархов / Саратов. юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982. – С. 21-23.
103. Красачикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имущественными, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис… д-ра юрид.наук: 12.00.03 / Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1994. – 43 с.
104. Красицька Л.В. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав громадян: Монографія / МВС України. Донецький ін-т внутр. справ. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. – 162 с.
105. Кримінальний кодекс України: Прийнят. 5.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
106. Кримінально-процесуальний кодекс України: Прийнят. 28.12.1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
107. Кулагин М.И. Тенденции развития законодательства о личных неимущественных правах граждан // ХХVI съезд КПСС и проблемы гражданского и трудового права, гражданского процесса: Сб. ст. / Отв. ред. В.П. Мозолин / АН СССР. Ин–т гос. и права. – М., 1982. – С. 55-61.
108. Ленин В.И. Полное собрание сочинений: В 55 т. / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. – М.: Политиздат, 1964. – Т. 44. Июнь 1921 - март 1922. – 725 с.
109. Лукашева Е.А. Право. Мораль. Личность. – М.: Наука, 1986. – 262 с.
110. Максименко С.Т. Гражданско-правовая охрана личных интересов советских граждан // Цивилистические проблемы правового статуса личности в социалистическом обществе: Сб. ст. / Саратов. юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982. – С. 12-14.
111. Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. – М.: Юрид. лит., 1981. – 216 с.
112. Малеин Н.С. Основы гражданского законодательства и охрана личных (неимущественных) прав и интересов граждан // Основы гражданского законодательства и основы гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик: Сб. науч. тр. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1981. – С. 7-9.
113. Малеин Н.С. Охрана достоинства, здоровья и тайны личной жизни // Социализм и личность: Сб. статей / АН СССР, Ин-т гос-ва и права. - М.: Ин-т гос-ва и права, 1979. – С. 97-104.
114. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: Наука, 1985. – 165 с.
115. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан: Пособие. – М.: Знание, 1991. – 128 с.
116. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление, защита): Автореф. дис. … д-ра юрид.наук: 12.00.03 / Москов. гос. юридич. академия. – М., 1997. – 32 с.
117. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан: понятие, осуществление, защита. – М.: М3 Пресс, 2001. – 244 с.
118. Мананкова Р.П. Понятие и признаки семьи // Проблемы совершенствования гражданско-правового регулирования. – Томск, 1987. – С. 154-164.
119. Матвеев Г.К. Советское семейное право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1985. – 208 с.
120. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1972. – 292 с.
121. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. – Саратов: Привол. кн. изд., 1966. – 190 с.
122. Мепаришвили Г.Д. Охрана тайны личной жизни граждан в советском уголовном процессе: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.09 / АН СССР. Институт государства и права. – М., 1988. – 21 с.
123. Міжнародна конвенція про права дитини від 20.11.1989 р. / Док. ООН/ 44/ 25 А // Право України. – 1993. – № 5-6. – С. 56-64.
124. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р. / Док. ООН / RES/ 2200 А (ХХІ) // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1996. – С. 36-58.
125. Місьо М., Петрова Н. Українське законодавство і захист преси. Аналіз і рекомендації // Свобода висловлювань і приватність. – 2000. – № 1-2. – С. 3-36.
126. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О.О. Дудоров, М.І. Мельник та ін./ За ред. М.І. Мельника і М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1102 с.
127. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / Г.С. Волосатий, О.М. Калітенко, В.І. Труба, Ю.С. Червоний / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2003. – 464 с.
128. Нечаева А.М. Семья как самостоятельный объект правовой охраны // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 99-107.
129. Новейший философский словарь / Гл. науч. ред. и сост. А.А. Грицанов. – Минск: Скакун, 1999. – 877 с.
130. Новый большой англо-русский словарь = New english-russian dictionary: В 3 т. / Под общ. рук. Ю.Д. Апресяна и Э.М. Медниковой. – М.: Рус. яз., 2002. – Т. 2: G-Q. – 828 с.
131. О признании научных, литературных и музыкальных произведений государственным достоянием: Декрет Совета народных комиссаров РСФСР от 25.05.1918 г. // СУ РСФСР. – 1918. – № 86. – Ст. 900.
132. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Прийнят. 19.11.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
133. Охрана прав и интересов личности: гражданско-правовой аспект / Я.И. Шевченко, И.Н. Кучеренко, В.Л. Мусияка, М.И. Штефан / Под ред. Я.И. Шевченко. – К.: Наук. думка, 1992. – 200 c.
134. Палиюк В.П. Моральный (неимущественный) вред. – К.: Право, 1999. – 232 с.
135. Паліюк В.П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Автореф. дис. … канд. юрид.наук: 12.00.03 / Національна юрид. академія ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 18 с.
136. Памятники Римского права: Законы XII табл. Институции Гая Дигесты Юстиниана: Учеб. пособие. – М.: Зерцало, 1997. – 607 с.
137. Петросян М. Что такое неприкосновенность частной жизни // Правозащитник. – 1995. – № 1. – С. 48-52.
138. Петросян М.Е. Право на неприкосновенность частной жизни // Сборник материалов МХТ. Вып. 8-9 "Неприкосновенность частной жизни. Права и обязанности граждан" – М.: БЕК, 1998. – С. 4-9.
139. Петросян М.Е. США: правовая защита от вторжения в "личную сферу" // Ученые записки ВИЮН. – Вып. 6. – М.: Юриздат, 1974. – 260 с.
140. Петрухин И.Л. Личная жизнь: пределы вмешательства. – М.: Юрид. лит. – 1989. – 192 с.
141. Петрухин И.Л. Личные тайны (человек и власть). – М.: Ин-т гос. и права Российской Академии наук, 1998. – 232 с.
142. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник. – К.: Вентурі, 1997. – 333 с.
143. Подберезский Н.К. Право на личную жизнь как элемент гражданско-правового статуса личности // Цивилистические проблемы правового статуса личности в социалистическом обществе: Сб. ст. / Саратов. юрид. ин-т им. Д.И. Курского. – Саратов: Из-во Саратов. ун-та, 1982. – С. 20-21.
144. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М. : Статут, 1998. – 353 с.
145. Полный свод законов Российской империи (по сост. на 1 сентября 1910 г.): В 2-х кн. / Под ред. А.А. Добровольского, Сост.А.Л. Саатчиан. – С.-Пб.: Изд. кн. маг. И.И. Зубкова под фирмою "Законоведение", 1911. – Кн. 1. Томы I-VIII. – 3522 c.
146. Полный свод законов Российской империи (по сост. на 1 сентября 1910 г.): В 2-х кн. / Под ред. А.А. Добровольского. Сост.А.Л. Саатчиан. – С.-Пб.: Изд. кн. маг. И.И. Зубкова под фирмою "Законоведение", 1911. – Кн. 2. Томы IX-XVI. – 4680 c.
147. Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4.03.1996 р. // Урядовий кур'єр. – 1995. – №13-14. – С. 6-8.
148. Полудьонний М., Терлецький О. Цивільно-правова відповідальність засобів масової інформації // Українське право. – 1999. – № 2. – С. 112–117.
149. Приватність і права людини: міжнародний огляд законодавства та практики його застосування щодо приватності / Пер. з англ. Р.Романова // Свобода висловлювань і приватність. – 1999. – №2. – С. 3-14.
150. Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні: Указ Президента України від 9.12.2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2000. – № 50. – С. 12–15.
151. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 28.09.90 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-1998 рр.) / Бюлетень законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 11. – С. 35-42.
152. Про затвердження Концепції створення Єдиної державної автоматизованої паспортної системи: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. // Урядовий кур'єр. – 1997. – № 26-27. – С. 5-6.
153. Про Положення про технічний захист інформації в Україні: Указ Президента України від 27.09.1999 р. // Офіційний Вісник України. – 1999. – № 39. – С. 14-17.
154. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (січ. 1995 р. – черв. 1996 р.) / Правовісник. Додаток до журналу "Право України". – К.: Право України. – С. 13-19.
155. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25.12.1992 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-1998 рр.) / Бюлетень законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 11. – С. 266-279.
156. Проблема приватности породила в компания