Змішані договори в цивільному праві України

Краткое описание

Національний університет “Острозька академія”

На правах рукопису

ЛІДОВЕЦЬ РУСЛАН АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 347.440.66
Змішані договори в цивільному праві України

Спеціальність: 12.00.03- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Луць Володимир Васильович
доктор юридичних наук,
професор, академік Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України

Острог - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика змішаних договорів 9
1.1. Поняття та класифікація договорів 9
1.2. Поняття змішаного договору 52
РОЗДІЛ 2 Укладення та визначення змісту змішаних договорів 73
2.1. Укладення змішаних договорів. Форми договорів 73
2.2. Умови змішаних договорів 102
2.3. Способи забезпечення зобов’язань за змішаними договорами 123
РОЗДІЛ 3 Виконання і відповідальність сторін за змішаними
договорами 141
3.1. Особливості виконання змішаних договорів 141
3.2. Цивільно-правова відповідальність за змішаними договорами 162
ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Тенденція до підвищення ролі договору в сучасних умовах пов‘язана з корінним реформуванням економічної системи країни. Ключове значення для такого реформування мало визнання приватної власності і поступовий зріст її значення в ринковій економіці, звуження до необхідних меж державного регулювання господарських відносин, встановлення свободи вибору контрагентів тощо.
Новий Цивільний кодекс України [1] (надалі ЦК) визнав підвищену роль договору. Це знайшло своє формальне відображення в тому, що тільки у Книзі п’ятій із загальної кількості 710 статей, що регулюють окремі види зобов’язань, 508 присвячено окремим видам договорів. Лише одне це приблизно в два з половиною рази переважає кількість спеціальних “договірних” статей у Цивільному кодексі УРСР 1963 р. [2] (надалі ЦК УРСР).
Цивільний кодекс закріпив цілком нові для вітчизняного законодавства договірні конструкції. Тепер контрагентам не потрібно займатися винахідництвом, щоб, наприклад, оформити договір транспортної експедиції чи комерційної концесії, контракт на управління майном чи договір ренти – можливість укладення відповідних договорів безпосередньо передбачена в кодексі. Крім того, у Цивільному і Господарському кодексах (також набув чинності з 1 січня 2004 року) розширено й перелік уже відомих договорів. Одним із найсуттєвіших нововведень стало пряме закріплення можливості укладати змішані договори. За таких обставин надзвичайно актуальною стає проблема аналізу сутності правовідносин, що виникають при укладенні таких договорів, норм нового цивільного законодавства. Згадані новели цивільного законодавства зумовили підвищення інтересу до проблем договірного права, що останнім часом стали предметом численних наукових досліджень (О.В.Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць, М.В. Сібільов та ін.).
Окремі питання договірного права були розглянуті в останніх дисертаційних дослідженнях, присвячених, зокрема, відкриттю та обслуговуванню банківських рахунків (І.М. Жуков, 1998), управлінню чужим майном (М.М. Слюсаревський, 1999), ліцензійним договорам (В.М. Крижна, 1999), господарським договорам (О.А. Беляневич, 1999), консигнації (В.А.Васильєва, 2000), факторингу (Я.О. Чапічадзе, 2000), договорам оренди транспортних засобів (Е.В. Вакулович, 2002), договорам франчайзингу (Г.В.Цірат, 2003), цивільно-правовому договору як підставі виникнення права власності юридичної особи (І.Р. Калаур, 2004), договорам комісії і агентським договорам (Р.В. Колосов, 2004), ризиковим (алеаторним) договорам (І.С.Тімуш, 2004). Проте їх дослідження торкалися переважно окремих видів договорів. Як один з проявів свободи договору, змішані договори згадуються в дисертаційному дослідженні А.В. Луць (“Свобода договору в цивільному праві України”, 2001). Однак більшість питань, пов’язаних із правовим регулюванням, юридичною природою та використанням змішаних договорів, залишаються поза увагою науковців.
Таким чином, відсутність комплексних досліджень із порушених у роботі проблем обумовлюють актуальність та необхідність дисертаційної роботи. Зважаючи на вищесказане, у цьому дисертаційному дослідженні значну увагу приділено розробці загальнотеоретичних проблем змішаних договорів, аналізу практики їх використання, а також обґрунтуванню на основі цього пропозицій щодо удосконалення вітчизняного законодавства в галузі регулювання змішаних договорів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить у науково-дослідну проблематику кафедри спеціальних юридичних дисциплін Національного університету “Острозька академія” (протокол № 6 від 22 січня 2004 р.), та затверджена вченою радою Національного університету “Острозька академія” (протокол № 7 від 26 лютого 2004 р.)
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування змісту змішаного договору, виявлення ознак та правової природи цих договорів, а також визначення засобів удосконалення правового регулювання у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації зосереджена на вирішенні таких завдань:
- уточнити поняття цивільно-правового договору в контексті Цивільного кодексу України та провести класифікацію договорів;
- виявити юридичну природу змішаного договору в цивільному праві України;
- дослідити порядок укладення змішаних договорів та визначення їх форми;
- встановити умови змішаних договорів;
- дослідити способи забезпечення зобов’язань за змішаними договорами;
- з’ясувати особливості виконання змішаних договорів;
- виявити особливості відповідальності за змішаними договорами;
- сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства з досліджених питань.
Об’єктом дисертаційного дослідження є правові відносини, що складаються при укладенні, виконанні та невиконанні змішаних договорів.
Предметом дослідження є цивільно-правові положення та закономірності регулювання відносин, що складаються при укладенні, виконанні та невиконанні змішаних договорів.
Методологічну основу дисертаційної роботи складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод супроводжував увесь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку інституту змішаного договору в цивільних правовідносинах. Методи аналізу і синтезу використовувалися у зв’язку з формулюванням поняття цивільно-правового та поняття змішаного договору.
В роботі використано також і інші методи, зокрема: історико-правовий (при дослідженні генезису змішаного договору); формально-юридичний та метод тлумачення (при аналізі змісту актів цивільного законодавства та практики його застосування); порівняльно-правовий (при порівнянні цивільного законодавства України з законодавством інших держав) та інші.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-юристів з питань теорії держави та права, цивільного права дореволюційного, радянського та сучасного періодів: М.М. Агаркова Т.В. Боднар, Л.А. Бабаляна, М.І. Брагінського, В.В.Вітрянського, Ф.І. Гавзе, О.І Гелевея, М.В. Гордона, О.В. Дзери, Б.Д.Завидова, О.С.Йоффе, І.С. Канзафарової, А. Кашаніна, В.М. Коссака, І.Краська, Н.С.Кузнєцової, О.О.Красавчикова, Л.А.Лунца, В.В. Луця, А.В.Луць, А.А Мережка, І.Б. Новицького, Н.І. Овчиннікова, В.А.Ойгензіхта, В.Г.Олюхи, І.А.Покровського, Б.І.Пугінського, Н.В. Рабінович, М.Г.Розенберга, З.В.Ромовської, О.Н. Садікова, С.В. Сарбаш, М.В. Сібільова, А.О. Собчака, І.Спасибо-Фатєєвої, Є.А.Суханова, А.Н.Танаги, В.С.Толстого, Г.Ф.Шершене-вича, Р.О. Халфіної та інших.
Емпіричною базою дослідження є матеріали судової практики Верховного Суду України, Вищого господарського суду України та Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації щодо спорів, пов’язаних із використанням змішаних договорів.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням проблем правового регулювання відносин, що виникають із змішаних договорів. Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
вперше:
- виявлено юридичну природу змішаного договору;
- підкреслено недоцільність вживання термінів “інтегрований”, “конгломерований” та “комплексний” для позначення змішаного договору;
- обґрунтовано, що у результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов’язання;
- запропоновано доповнити статтю 628 Цивільного кодексу України, третьою частиною такого змісту “Змішаний договір є підставою виникнення єдиного зобов’язання. У разі недосягнення згоди щодо істотних умов, необхідних для одного з елементів змішаного договору або визнання недійсним відповідного елементу змішаного договору, неукладеним або недійсним визнається змішаний договір в цілому”.
- виявлено пріоритетність норм імперативного характеру при застосуванні норм до змішаного договору;
- встановлено специфіку змішаних договорів, яка проявляється в тому, що всі умови таких договорів є істотними;
- запропоновані специфічні умови застосування статті 217 Цивільного кодексу України щодо змішаних договорів;
- зроблені пропозиції щодо використання конструкції змішаного договору як способу забезпечення виконання зобов’язань, зокрема при купівлі-продажу з відкладальною умовою; щодо використання в юридичній практиці без змін визначення цивільно-правового договору, передбаченого статтею 626 ЦК України; щодо врахування, при застосуванні цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань, що виникають із змішаних договорів, їх особливостей як складних договорів.
Теоретичне та практичне значення дослідження. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані в подальших дослідженнях, доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань договірних зобов’язань, зокрема, нового Цивільного кодексу, при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій, читанні лекційних курсів і проведенні практичних занять з дисциплін “Цивільне право” та “Підприємницьке право“, у практичній діяльності судів, господарських судів України, правозастосувальній практиці з питань договірного права.
Окремі положення, сформульовані в дисертації, можуть стати основою для подальших наукових досліджень проблем змішаних договорів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати проведеного наукового дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри спеціальних юридичних дисциплін правничого факультету Національного університету “Острозька академія”.
Основні результати дисертаційного дослідження використовуються в лекціях і практичних заняттях з курсів “Цивільне право” та “Зобов’язальне право”, що проводяться автором у навчальному процесі Національного університету “Острозька академія”. Окремі питання дисертації доповідались на конференціях: Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” 16 квітня 2004 року (м. Івано-Франківськ), всеукраїнські науково-практичні конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” 20 квітня 2002 року, 23 квітня 2003 року, 21 травня 2004 року (м. Острог).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей, у тому числі 6 – у фахових наукових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань.
Структура роботи зумовлена логікою та предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 203 сторінки. Список використаних джерел нараховує 251 найменування на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Розширення свободи договору в майнових відносинах, яке відбулось при переході економіки України на ринкові засади, стало передумовою закріплення в законодавстві можливості укладення змішаних договорів, яка є одним з її проявів. Поняття договору, окремі види договорів, питання договірної свободи розглядались у дисертаційних дослідженнях та наукових статтях, присвячених окремим видам цивільно-правових договорів. Проте в Україні відсутні дослідження такого специфічного виду договорів, як змішані договори, та особливостей їх використання. Необхідність теоретичної розробки названих проблем є особливо актуальною у зв’язку з набуттям чинності новим Цивільним та Господарським кодексами.
2. На основі розгляду різних точок зору на поняття договору в цивільному праві зроблено висновок, що договір визначається як юридичний факт (дво- чи багатосторонній правочин), що є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків; як саме зобов’язання (правовідношення), що породжується укладеним договором, а також як документ, у якому закріплюється факт встановлення між контрагентами зобов’язального правовідношення. Однак ключове значення має визначення договору саме як юридичного факту. При цьому серед усіх проаналізованих формулювань поняття договору найбільшим вдалим є визначення договору, передбачене статтею 626 ЦК України: “договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків”. Це визначення є максимально лаконічним і в той же час наповнене глибоким змістом, що включає в себе всі основні ознаки договору. Зокрема, наявність єдиного волевиявлення двох або більше сторін, що виражають їх загальну волю і спрямованість спільних дій сторін на досягнення певних цивільно-правових результатів.
3. Широке коло підстав класифікації договорів дозволяє поділяти їх на різні види. У контексті розгляду питання змішаних договорів найбільше значення має класифікація договорів на типи та види. Передбачені Цивільним кодексом України типи та види договорів становлять єдину систему. Вона являє собою сукупність розташованих відповідно до об’єктивних закономірностей, у певній послідовності, взаємопов’язаних між собою груп договорів, що утворюють складну структуру, в межах якої види договорів входять до певних типів договорів. Поділ договорів на групи здійснюється на підставі такого критерію, як правова мета (спрямованість) договору, яка синтезує в собі залежність диференціації договорів на типи (види) від об’єктів цивільних прав, зокрема від їх видів, видів прав на них і дій з ними. Типи та види договорів виділяються на основі комбінованого критерію, в якому поєднуються економічні та юридичні ознаки.
4. Обґрунтовується висновок про те, що змішаний договір є універсальною правовою конструкцією, за допомогою якої утворюються нові типи договорів. Якщо змішаний договір оформляє стійкі зв’язки між учасниками цивільного обороту, що обумовлюється об’єктивним ходом економічного розвитку, він у подальшому може трансформуватись у самостійний договірний тип (вид). До моменту формального законодавчого закріплення більшість договорів були змішаними.
5. У дисертації вперше зроблено теоретичне обґрунтування поняття змішаного договору та закцентована увага на тому, що не можна вважати змішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору. Відтак змішаним є договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством.
6. Обґрунтовано недоцільність вживання для позначення змішаного договору термінів “інтегрований” та “конгломерований”, оскільки вони невдало відображають суть цього поняття.
7. На практиці і в юридичній літературі іноді договір, який за своєю суттю є змішаним, називають комплексним, що є неправильним, оскільки комплексний договір – це договір, умови якого базуються на нормах та інститутах різних галузей права (наприклад, цивільного і адміністративного, трудового тощо). Комплексний договір породжує два і більше різних зобов’язань, які мають єдину господарську мету і групуються навколо одного з них, яке є основним.
8. Серед наявних варіантів вибору норм, які можна застосовувати до відносин сторін у змішаному договорі, оптимальним є правило, за яким слід застосовувати у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
9. У дисертації обґрунтовується, що в результаті укладення змішаного договору утворюється єдине зобов’язання (в широкому розумінні), яке спрямоване на досягнення єдиної мети, оскільки сторони, поєднуючи умови різних цивільно-правових договорів, пов'язують здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених одним з цих договорів, зі здійсненням прав і обов'язків, передбачених іншим договором. У зв’язку з цим пропонується доповнити Цивільний кодекс України, зокрема статтю 628 ЦК, третьою частиною такого змісту “Змішаний договір є підставою виникнення єдиного зобов’язання. У разі недосягнення згоди щодо істотних умов, необхідних для одного з елементів змішаного договору або визнання недійсним відповідного елементу змішаного договору, неукладеним або недійсним визнається змішаний договір в цілому”.
10. Практичне значення змішаного договору полягає в тому, що він є універсальним інструментом інтеграції, за допомогою якого усувається необхідність укладення декількох договорів для досягнення єдиної кінцевої мети.
11. На визнання договору змішаним не впливає той факт, що елементи такого договору можуть міститись у різних документах (листах, телеграмах тощо). Якщо ці елементи договору спрямовані на виникнення єдиного зобов’язання, яке характеризується єдиною метою, такий договір слід вважати змішаним.
12. У дисертації обґрунтовується висновок про те, що, вирішуючи питання порядку укладення та форми конкретного змішаного договору, пріоритет повинен надаватись спеціальним нормам, що мають, як правило, імперативний характер і повинні застосовуватись до всього договору. При цьому недотримання правил, встановлених лише для одного з елементів змішаного договору, тягне за собою визнання неукладеним змішаного договору в цілому, оскільки останній встановлює єдину сукупність зобов'язань.
13. Особливістю змішаних договорів є те, що в них усі істотні умови є такими, щодо яких за заявою сторін має бути досягнуто згоди, оскільки об’єднання в договорі цих умов відбувається тільки за бажанням сторін, тобто вони є виключно ініціативні, хоча основою їх є умови, передбачені законом.
14. Оскільки в змішаному договорі поєднання різних елементів повинно мати специфічну мету, то він може бути визнаний недійсним не лише при порушенні вимог цивільно-правових норм, але і при логічній несумісності окремих його умов, що відносяться до різних типів договорів, незалежно від впливу такої несумісності на кінцевий правовий результат. При цьому норма статті 217 ЦК України, яка припускає, що недійсність окремої частини правочину може не призводити до недійсності іншої його частини і правочину в цілому, в даному випадку застосована бути не може, оскільки визнання недійсним істотної умови договору призводить до недійсності його в цілому. Це ж правило має застосовуватись і щодо визнання змішаного договору неукладеним, якщо не досягнуто згоди щодо умов, які стосуються одного з його елементів.
15. Аналізуючи способи забезпечення виконання зобов’язань, ми зробили висновок, що конструкція змішаного договору дозволяє використовувати його як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Зокрема, при купівлі-продажу з відкладальною умовою та у “зворотному” договорі купівлі-продажу. Крім того, при застосуванні до змішаного договору окремих способів забезпечення зобов’язань потребують чіткого визначення ті його частини, на які ці способи поширюються.
16. Враховуючи судову практику розгляду спорів, пов’язаних із змішаними договорами, зроблено висновок, що особливості їх виконання зумовлюються складним характером цього різновиду договорів. При вирішенні питань, що виникають у зв’язку з виконанням зобов’язань з таких договорів, слід особливо уважно виділяти права та обов’язки, які стосуються того чи іншого елементу договору та керуватися загальним правилом про застосовання до них у відповідних частинах положень актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.
17. На основі аналізу норм законодавства у сфері цивільно-правової відповідальності за порушення договірних зобов’язань зроблено висновок, що відповідальність за порушення зобов’язань, що виникають із змішаних договорів, має особливості, які насамперед пов’язані із правовою природою цих договорів, а також з тим, що цивільне законодавство передбачає особливості відповідальності за порушення різних видів договорів, які потрібно враховувати. Для правильного вирішення спорів, що виникають із змішаних договорів, необхідно особливо уважно досліджувати всі деталі справи, щоб чітко розмежувати окремі елементи договору і особливо те, до яких відносин належать ті чи інші порушення обов’язків сторонами, оскільки від цього може залежати вид, розмір відповідальності та порядок притягнення до неї. Щодо правових наслідків, які можна застосовувати за порушення зобов’язання, які виникають із змішаних договорів, необхідно враховувати ту обставину, що, незважаючи на поєднання в змішаному договорі елементів різних договорів, він все ж є одним договором, і тому в результаті порушення навіть однієї умови є підстава для припинення зобов’язання внаслідок розірвання договору. Елементи змішаного договору не є самостійними, і тому невиконання або неналежне виконання хоча б одного з них є порушення зобов’язання в цілому.
18. Можливість укладення змішаних договорів обмежується рамками чинних норм законодавства, звичаями ділового обороту, а також вимогами розумності, добросовісності та справедливості, однак змішаний договір є правовою конструкцією, яка матиме особливе зацікавлення у бізнесу, оскільки дає змогу максимально коректно відобразити особливості конкретної операції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003, – № № 40-44, Ст. 356.
2. Цивільний кодекс УРСР // Кодекси України. – К., 1998. – Кн. 2.
3. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: “Статут”, 2001. – 848 с.
4. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук./ Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України.– К., 1998. – 16 с.
5. Пухан И., Поленак-Акимовская М. Римское право. Перевод с македонского д. ю. н. проф. В.А. Томсинова и Ю.В. Филиппова / Под ред. проф. В.А. Томсинова. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 448 с.
6. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву.– М., 1940. — 193с.
7. Owens, Keith. Law for Business Studies Students. London: Cavendish Publishing Limited, 1995. – 490 p.
8. David S. Clark, Tuğrul Ansay. Introduction to the law of the United States. Boston: Kluwer Law and Taxation Publishers, 1992. – 476 p.
9. Иоффе О.С. Обязательственное право. М.: “Юрид. лит.” 1975. – 880 с.
10. Договор в народном хозяйстве (вопросы общей теории) /Сулейменов М.К., Покровский Б.В., Жакенов В.А. и др. — Алма-Ата: Наука, 1987. – 176 с.
11. Гражданское право. Ч1. Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П.Сергеева.– М.: Издательство ТЕИС, 1996. – 552 с.
12. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М.: Издательство АН СССР, 1954. – 240 с.
13. Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор. – М., “Юридическая литература”, 1972.— 128 с.
14. Бабалян Л.А. Договор как основание возникновения обязательства между государственными организациями.— Єреван, 1973. – 207 с.
15. Пугинский Б. И. Гражданско-правовой договор // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 2002. – № 2. — С. 38 - 57.
16. Красавчиков О.А. Теория юридических фактов в советском гражданском праве. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Свердловск, 1950. — 19 с.
17. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М., 1984. – 184 с.
18. Иванов В.В. Общие вопросы теории договора. – М., 2000. – 178 с.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і головн. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1140 с.
20. Цивільний кодекс УРСР від 16 грудня 1922 року. – К., 1950.
21. Сафиуллин Д.Н. Теория и практика правового регулирования хозяйственных связей в СССР. – Свердловск, 1990. – C. 109. (Посилання зроблено за статтею: Пугинский Б. И. Гражданско-правовой договор // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 2002. – № 2. – С. 40).
22. Луць В. Кодифікація договірного права (за проектом нового Цивільного кодексу України) // Українське право. 1997, №1. — С. 73 - 89.
23. Підопригора О.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: правові основи підприємництва. К.: Юрінформ. – 1994. – 478 с.
24. Цивільне право Ч.2 / За ред. О.А. Підопригора, Д.В. Бобрової. – К.: Вентурі, 1996. – 480 с.
25. Зобов’язальне право: теорія і практика. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
26. Грущинський І. Правове регулювання відносин у підприємництві // Право України. – 1998. – № 2. — С. 78 - 81.
27. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М., 1950. – 269 с.
28. Яковлєв В.Ф. Гражданско-правовое регулирование имущественных отношений. – Свердловск, 1972. – 275 с.
29. Синайский В.И. Русское гражданское право. – М., 2002. – 567 с.
30. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права ( по изданию 1907 г.) / Вступительная статья Е.А. Суханова. – М.: Фирма “СПАРК”,1995. – 556 с.
31. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с.
32. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствие. – Л., 1960. – 171 с.
33. Цивільне право України. У 2-х кн., Кн.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
34. Магазинер Я.М. Общая теория права на основе советского законодательства // Правоведение. – 1998. – № 4. – С. 122 - 129.
35. Мережко А.А. Договор в частном праве. – К., 2003. – 176 с.
36. Kotz H., Flessner A. European Contract Law. Vol. 1. – Clarendon Press-Oxford, 1997. – 387 р.
37. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
38. Калаур І.Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Львів., 2004. – 20 с.
39. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002, – № 21 – 22, Ст. 135.
40. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991, – №29, Cт. 377.
41. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. I, – М., 1955. – С. 450 (посилання зроблене за книгою Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: “Статут”, 2001. – С. 14).
42. Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина. – М.: ИРФРА-М, 1998. – VI, – 790 с.
43. Единообразный торговый кодекс США / Пер. с англ.: Серия: Соврем. зарубеж. и междунар. частное право. – М.: Междунар. центр финансово-экон. развития, 1996. – 427 с.
44. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Советское государство и право. – 1946. – №3-4. – С. 46 - 53.
45. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. М., 1954. – 247с.
46. Канзафарова И.С. Договор в сфере предпринимательства / Актуальні проблеми держави і права / Відп. ред. Є.Л.Стрельцов. Одеса: Астропринт, 1998. – 216 с.
47. Завидов Б.Д. Общие положения и отдельные особенности обязательственных правоотношений // Юрист. – 2003. – № 1. – С. 27 -32.
48. Сібільов М. Договірне зобов’язання та його виконання // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 2-3 (33-34). – С.414 – 424.
49. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М., 1999. – 432 с.
50. Сібільов М. Ознаки та поняття договору в сфері приватного права // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2002. – № 4 (31). – С. 87 - 93.
51. Дождев Д.В. Римское частное право. Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА М – НОРМА, 1997. – 704 с.
52. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №18, Cт. 78.
53. Ефимова Л.Г. Абстрактные и каузальные обязательства и сделки в российском праве // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2004. – № 4. – С. 121 – 131.
54. Фурса Є. Складні договори в юридичній практиці // Юридичний журнал. – 2003. – № 2(8). – С. 40 – 45.
55. Пугинский Б.И. Коммерческое право России. – М.: Юрайт, 2000. – 375 с.
56. Кашанин А. Новое о квалификации гражданско-правового договора // Хозяйство и право. – 2001. – № 9. – С. 69 - 76.
57. Шершеневич Г.Ф. Курс гражданского права. – Тула, 2001. – 589 с.
58. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. – 1954. – Вып. 5. – С. 66 – 51.
59. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. – №5. – С. 42 - 43.
60. Луць В.В. Сучасна кодифікація договірного права в Україні: здобутки і проблеми // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 2-3 (33-34). – С. 424 - 437.
61. Советское гражданское право / Под. ред. В.А. Рясенцева. – М., 1973. – 404 с.
62. Дашков Л.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладення до виконання. – К., 1996. – 323 с.
63. Иоффе О.С. Договоры в социалистическом хозяйстве. “Юридическая литература”. – 1964. – 379 с.
64. Овчинников Н.И. Понятие и классификация хозяйственных договоров. – Владивосток. – 1970. – 357 с.
65. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – 2-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
66. Господарське право: Практикум. За заг. ред. В.С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
67. Петрук О.М. Облік та аналіз договірних відносин: проблеми теорії та практики. – Житомир: ЖТІ, 1999. – 332 с.
68. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. – К.: “Наукова думка”, 2002. – 280 с.
69. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Х.: Фирма “Консум”, 1997. – 112 с.
70. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № № 18, 19 – 20, 21 -22. – Ст. 144.
71. Про товарну біржу: Закон України від 10 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.
72. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 20 вересня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
73. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 16. – Ст. 648.
74. Бублик В. Договор международной купли-продажи товаров. Как избежать ошибок при его оформлении и исполнении // Хозяйство и право. – 1999. №4. – С. 83 - 87.
75. Лунц. Л.А. Внешнеторговая купля-продажа. – М., 1972. – 275 с.
76. Лунц Л.А. Международное частное право. Особенная часть. – М., 1975. – 489 с.
77. Цивільне право України. У 2-х кн., Кн.2 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
78. Про визнання недійсними рішень ДПА по Миколаївській області: Постанова Вищого арбітражного суду України від 01. 04. 1998 року № 04-1/16-16/13 // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. – № 2. – С. 227.
79. Олейник А. Институциональная экономика. Учебно-методическое пособие. Тема 8.Теория контрактов. Лекция 15. Типы контрактов //Право и экономика. – 1998. № 15-16. – С. 144 - 151.
80. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук./ Київський Національний університет ім. Т.Шевченка. – К., 2001. – 18 c.
81. Примак В. свобода договору у світлі податкових правовідносин // Юридичний вісник України. – 2002. – 24 -30 серпня. – С. 12.
82. Ханик-Посполітак Р. Деякі питання загальної теорії договору // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 12. – С. 23 – 25.
83. Витрянский В.В. Договор транспортной экспедиции // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. Специальное приложение. – 2002. – № 12. – С. 36 -37.
84. Красько И. Смешанный договор. Условия действительности и недействительности // Предпринимательство хозяйство и право. — 1998. – № 5. — С. 30 – 32.
85. Сурженко О. Юридическая природа договора на транспортно-єкспедиционное обслуживание // Підприємництво, господарство і право. – 2002. –№ 7. – С. 34 – 36.
86. Гришаев С. Правовая природа договорных отношений, возникающих при реализации финансово-инвестиционной схемы ВОТ (ВООТ) // Хозяйство и право. – 2003. – № 9. – С. 112 – 115.
87. Римское частное право / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М.: Юристъ, 1999. – 544 с.
88. Рясенцев В.А. Вопросы недействительности сделок в судебной практике // Социалистическая законность. – 1950. – № 8. – С. 32 - 37.
89. Сокол П.В. Инвестиционный договор в сфере жилищного строительства // Актуальные проблемы частноправового регулирования: тезисы докладов I научной конференции молодых ученых Самарской области. – Самара: Изд. “Самарский университет”, 2001. – С. 64 - 66.
90. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк. – М., 1972. – 347 с.
91. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – 192 c.
92. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории “хозяйственного права”. – М.: “Статут”. – 2000. – 777 с.
93. Клейн Н.И. Организация договорно-хозяйственных связей. – М., 1976. – 289 с.
94. Собчак А.А. Смешанные и комплексные договоры в гражданском праве. // Советское государство и право. – 1989. – № 11. – С. 61 – 66.
95. Ойгензихт В.А. Нетипичные договорные отношения в гражданском праве.– Душанбе, 1984. – 128 с.
96. Ойгензихт В.А. Специфика регулирования некоторых гражданско-правовых отношений. // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 44 – 52.
97. Садиков О.Н. Нетипичные институты в советском гражданском праве. // Советское государство и право. – 1979. – № 2. – С. 32 - 39.
98. Брагинский М.И., Шапкина Г.С. Хозяйственные договоры в материально-техническом снабжении и сбыте. – М.:”Экономика”, 1976. — 192 с.
99. Щербинина О.Е. Правовое регулирование международных торгово-промышленых выставок. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. – Л., 1984, – 20 с.
100. Ткач А.П. Правовой режим капитального строительства СССР (основные проблемы). Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – К., 1969. – 42 с.
101. Верб С.А. Структурные особенности гражданского правоотношения по капитальному строительству // Гражданские правоотношения и их структурные особенности. Сборник ученых трудов. Выпуск 39. – Свердловск, 1975. – 149 с.
102. Про стягнення заборгованості за надані послуги: Постанова Верховного Суду України від 15. 04. 2002 р. № 8/30 // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 101.
103. Постанова Верховного Суду України від 04. 03. 2003 р. № 20/459 // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 211 – 213.
104. Цивільний кодекс України. Коментар / За заг. Ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одеса: “Юридична література”. – 2003. – 1080 с.
105. Мищенко Е.А. Соотношение публичного договора и публичной оферты // Юрист. – 2002. – № 3. – С. 15 - 16.
106. Договоры: образцы документов, комментарии, практика разрешения споров / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М.: 1999. – 376 с.
107. Судовий розгляд спорів, пов’язаних з формою договорів: Постанова Вищого господарського суду України від 27. 05. 2003 року № 2/3/2260 // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 3. – С. 139 - 141.
108. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003, – № 36. – Ст. 275.
109. Про електронний цифровий підпис: Закон України від 22 травня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003, – № 36. – Ст. 276.
110. Бабенко Н. Договоры должны исполнятся!.. А электронные? Проблемы заключения электронных договоров // Юридическая практика. – 2001. 10 жовтня. – № 41 (199).
111. Спасибо-Фатєєва. І. Актуальні питання форми правочинів // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 32 – 36.
112. UNCITRAL Model Law of Electronic Commerce (1996). http://uncitral.org/english/texts/electcom/ml-ec.htm.
113. Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on Certain Legal Aspects of Information Society Services, in Particular Electronic Commerce, in the Internal Market. http://europa.eu.int/eur-lex/lif/dat/2000/en_300L0031.html.
114. Сахарук Д. Поняття та види форми правочину // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 44 – 45.
115. Чучковська А. Форма господарських договорів, що вчиняються через мережі електрозв’язку, зокрема через Інтернет // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 8 – 11.
116. Цивільне право України. Ч. 1. Підручник / За ред. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х., “Право”, 2000. – 365 с.
117. Гражданский кодекс Украины (научно-практический комментарий) / Н.А. Саниахметова, Е.О. Харитонов, Ю.С. Червоный и др.; Под общ. ред. Е.О. Харитонова. – Х., ООО “Одиссей”1999. – 848 с.
118. Попов А.А. Правовые основы внешнеэкономической деятельности: Учеб. пособие. – Х., 2001. – 275 с.
119. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного Суду України. – 2000. – №3. – С.217 – 220.
120. Цікало В. Свобода укладення договору та її межі // Вісник Львів. ун-ту. Сер. юридична. – 1999. – Вип. 34. – С. 169 – 173.
121. Дзера О. Загальні положення про правочини в новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна.– 2003.– № 7.– С. 24 – 31.
122. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12. 03. 1999 року № 02-5/111 / Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України / Відп. ред. Д.М. Притика. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – С. 141 – 152.
123. Цветков И. Некоторые вопросы соблюдения письменной формы договора // Хозяйство и право. – 2003. – № 2. – С.73 – 75.
124. Бєляєва А. Свобода вибору форми та оформлення зовнішньоекономічного контракту // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 33 – 36.
125. Щодо можливості підписання зовнішньоекономічних договорів з використанням факсиміле: Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 27.03.2002 р. № 83-20/246 // Урядовий кур’єр(Орієнтир). – 2002. – 06, 24.
126. Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу: Роз’яснення Вищого господарського суду України від 14.12.1993 року. № 01-6/1301 / Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України / Відп. ред. Д.М. Притика. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – С. 39 – 41.
127. Про заставу: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
128. Научно-практический комментарий к Гражданскому кодексу Украинской ССР. – К., 1981. – 1127 с.
129. Щодо касаційної скарги у справі за позовом ДПІ до приватного підприємства про визнання недійсною усної угоди: Постанова Вищого господарського суду України від 07.11.2002 № 28/115-02 // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №1. – С. 111-112.
130. Теньков С.О. Укладення угод між юридичними особами в усній формі. // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 111 - 114.
131. Про визнання акта і договорів недійсними: Рішення Вищого арбітражного суду України від 27. 10. 1998. № 93/6 // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 1. – С. 116 – 119.
132. Про визнання акта і договорів недійсними: Постанова Вищого арбітражного суду України від 22. 02. 1999. № 04-8/1-2/179 // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 1. – С. 120 - 121.
133. Len Yong Smith, Richard A. Mann, Barry S. Roberts Business Law and Regulation of Business. West Publishing company, 1987. – 387 р.
134. Комаров А. Международная кодификация норм, относящихся к международным коммерческим договорам // Закон. – 1995. – № 12. – С. 93 – 95.
135. Луць А.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору // Наук. вісник Чернівец. ун-ту. – 2000. – Вип.82. Правознавство. – С. 48-52.
136. Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні: Указ Президента України від 07. 11. 1994 р. № 659/94 // Урядовий кур’єр. – 1994. – № 185 - 186.
137. Про порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ міністерства економіки України від 29. 06. 2000 р. № 136 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Ст. 1998.
138. Хомяк С. Внешнеторговый контракт купли-продажи товаров // Баланс. – 2000. – № 23 (304). – С. 55.
139. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства “Лубнифарм” щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 6 Закону Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність” і ст. 154 Цивільного кодексу Української РСР від 26.11.1998 р. № 16-рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 48. – Ст. 1767.
140. Першиков Є.В. Правові проблеми укладання господарських договорів // Вісник господарського судочинства. — 2002. – № 4. – С. 134 - 135.
141. Про приватизацію державного майна: Закон України від 4 березня1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
142. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3 - 4. – Ст. 27.
143. Про внесення змін до Закону України Про оренду землі: Закон України від 2 жовтня 2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.
144. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
145. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.– Ст. 141.
146. Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України від 14. 12. 1999 р. № 10-рп/99 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 125.
147. Про мови в Українській РСР: Закон УРСР від 28 жовтня1989 року // Відомості Верховної Ради України. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
148. Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. 1 частина / За ред. Ю.С. Шемшученка та Я.М. Шевченко. – К., 2000. – 278 с.
149. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. – Л., 1958. – 487 с.
150. Вильнянский С.І. Радянське цивільне право. – Х., 1966. – 489 с.
151. Сібільов М. Зміст цивільно-правового договору // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2003. – № 1(32). – С. 93 - 99.
152. Сібільов М. Цивільно-правовий договір в механізмі правового регулювання суспільних відносин в сфері приватного права // Юридичний вісник. – 2002. – № 3. – С. 105- 109.
153. Самонд и Вильямс. Основы договорного права / Пер. с англ. С.А. Андрианова, В.В. Зайцевой. – М., 1955. – 704 с.
154. Ромовська 3. Проблема загальної теорії права у проекті ЦК України // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. — К., 2000. – С. 40 - 47.
155. Забоев К.И. Правовые и философские аспекты гражданско-правового договора. – СПб., 2003. – 278 с.
156. Витрянский В.В. Договоры: порядок заключения, изменения и расторжения, новые типы: Комментарий к новому ГК РФ. – 129 с.
157. Витрянский В.В. Существенные условия договора // Хозяйство и право. – 1998. – № 7. – С. 3 - 9.
158. Гражданское и торговое право капиталистических стран. Учеб. пособие / Под ред. В.П. Мозолина и М.И. Кулагина. – М.: Высш. школа, 1980. – 382 с.
159. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е.А. Васильева. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 475 с.
160. Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів): Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6. 09. 2001 р. № 201 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 39. – Ст. 1784.
161. Богун В.П. Зовнішньоекономічні контракти: окремі питання теорії та практики укладання // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000, №1. – С. 149 - 157.
162. Мілаш В. Істотні умови договору і диспозитивність їх правового регулювання // Підприємництво, господарство і право. — 2004. – № 7. — С. 36 – 39.
163. Щодо касаційної скарги стосовно звільнення нежилого приміщення: Постанова Вищого господарського суду від 01. 10. 2002 р. № 2/90-921 // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 107 - 110.
164. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10 квітня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 416.
165. Про затвердження договорів оренди: Наказ Фонду державного майна України від 23. 08. 2000 р. № 1774 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2281.
166. Садиков О. Императивные и диспозитивные нормы в гражданском праве // Юридический мир. – 2001. – № 7. – С. 3 - 11.
167. Теньков С. О. Волевиявлення сторін і звичайні умови договору за чинним законодавством // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 107 - 110.
168. Гуйван П. Стандартный договор и его место в регулировании договорных отношений // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 9. – С. 10 – 13.
169. Завидов Б.Д. Договорное право России. – М.: Изд-во ИПК «Лига Разум», 1998. – 528 с.
170. Лебедев К. К.Практическая проработка вопросов договорного права (Рец. на кн.: Завидов Б.Д. Договорное право России. М.: Изд-во ИПК “Лига Разум”, 1998. 528 с.) // Правоведение. – 1999. – № 2. – С. 5 - 7.
171. Гелевей О.І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2003. – 20 с.
172. Гелевей О. Способи визначення неустойки. // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 7. – С. 50 - 52.
173. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2002, – 20 с.
174. Міхалев А. Договір поруки як засіб забезпечення зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 29 - 30.
175. Андріанов М.В. Порука як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 320 - 325.
176. Спасибо-Фатєєва І. Порука і гарантія як способи забезпечення зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 22 - 25.
177. Федосєєв П.М. Інститут поруки за римським правом та його рецепція у цивільному праві України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2003, – 20 с.
178. Гаврин Д.А. Актуальные вопросы правового регулирования банковской гарантии. // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации.– 2003. – № 11. – С. 127 - 136.
179. Боднар Т. В. Гарантія як вид забезпечення виконання зобов’язання за Цивільним кодексом України // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 2. – С.143 - 150.
180. Zimmermann R. The law of Obligation. Roman Foundations of the Civilian Tradition. – Cape Town – Wetton – Johannesburg, 1992. – 323 р.
181. Мелихов Е.И. Предварительный договор и задаток. // Юрист. – 2003. – № 4.– С. 15 – 21.
182. Герасименко О. Притримання як вид забезпечення виконання господарських договірних зобов’язань з реалізації продукції. // Юридична Україна. – 2003.– № 8. – С. 20 – 22.
183. Леонова Г.Б. Применение права удержания в торговом обороте // Вестник московского университета. Серия 11: Право. – 2002. – № 1. — С. 71 – 90.
184. Сарбаш С.В. Право удержания как способ обеспечения исполнения обязательств. – М., 1998. – 380 с.
185. Сербуль О. Притримання: правомірне володіння або порушення зобов’язань за договором? // Юридичний журнал. – 2004. – № 5 (23) – С. 90 – 92.
186. Рогач О. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 31 - 33.
187. Южанин Н.В. Удержание как способ обеспечения исполнения обязательств. // Юрист. – 2003. – № 2. – С. 6 - 10.
188. Хол. Д.Т. Забезпечення кредитних зобов’язань нерухомим майном та їх задоволення // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 51 - 59.
189. Про іпотеку: Закон України від 5 червня 2003 року// Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
190. Гриджук Д.М., Олійник В.О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. – К.: Оріяни, 2002. – 324 с.
191. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
192. Бухгалтерія. – 2001. – № 43/1 (458). – 22 жовтня.
193. Фильченко Д.Г., Ящинский М.В. Купля-продажа под условием как один из способов обеспечения исполнения обязательств // Юрист. – 2002. – № 12. – С. 45 - 49.
194. Сібільов М. Структура та основний зміст загальних положень про зобов’язання у проекті нового Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997. – № 1. – С. 69 - 74.
195. Дашковская В., Бахарева Ю.В. Некоторые заметки об исполнении договора // Юридический мир. – 2003. – № 11. – С. 4 – 14.
196. Кузнєцова Н. Принципи сучасного зобов’язального права України // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 9 - 15.
197. Краснов Н.И. Реальное исполнение договорных обязательств между социалистическими организациями. – М.: Госюриздат, 1959. – 185 с.
198. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М.; Л.: Изд. АН СССР, 1954. – 279 с.
199. Толстой В.С. Проблемы исполнения обязательств по советскому гражданскому праву. Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. / Всесоюзный юридический заочный институт. – М., 1976. – 35 с.
200. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
201. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно-практический комментарий. – М., 1998. – 987 с.
202. Гражданское право Т.1. – СПб., 1996. – 638 с.
203. Постанова Президії Вищого Арбітражного Суду РФ від 14. 03. 2000 р. № 7546/99. – http://www.businesspravo.ru/Dokum/DokumShow_DokumLD_ 18808.html.
204. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квітня 2001року// Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.
205. Про Національний банк України: Закон України