ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ФІГЕЛЬ АНДРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 347.44 : 347(477)

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Галянтич Микола Костянтинович

КИЇВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАХИСТУ ЖИТЛОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ……………………………………….11
1.1. Поняття і зміст житлових прав та інтересів фізичних осіб.................11
1.2. Поняття захисту житлових прав фізичних осіб...................................28
1.3. Момент виникнення та строки захисту житлових прав фізичних осіб…………………………………………………………………………………50
Висновки до розділу 1……………………………………….......................65
РОЗДІЛ 2. СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ НА ЖИТЛО……………………………………………………………………………68
2.1. Сутність та класифікація способів захисту житлових прав та інтересів фізичних осіб……………………………………………………………68
2.2. Речово-правові способи захисту житлових прав фізичних осіб........77
2.3. Зобов’язально-правові способи захисту...............................................90
2.4. Інші способи захисту житлових прав фізичних осіб...........................98
Висновки до розділу 2.................................................................................115
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ВИРІШЕННЯ ЖИТЛОВИХ СПОРІВ………………………………………………………………………......118
3.1. Загальні засади правового механізму вирішення житлових конфліктів...............................................................................................................118
3.2. Судове вирішення житлових спорів………………………………....132
3.3. Особливості позасудового вирішення житлових спорів……….......147
Висновки до розділу 3……………………………………….....................173
ВИСНОВКИ………………………………………………………………176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...183

ВСТУП

Актуальність теми. Право на житло є одним із найважливіших загальновизнаних прав людини. Проголошуючи це право, Конституція України встановлює обов’язок держави створити умови, за яких кожний громадянин матиме можливість не тільки мати житло, придбати його у власність або взяти в оренду, а й забезпечити належний правовий захист житлових прав. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права зобов’язує державу забезпечити кожній особі ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав і свобод (ст. 2). Право на захист для кожної особи, яка його потребує, забезпечується державою, її компетентними судовими, адміністративними або законодавчими органами.
Як свідчить аналіз чинного Житлового кодексу УРСР 1983 р. (надалі – ЖК) чимало його правових норм є такими, що не враховують реалії сьогодення, а це не сприяє ефективному захисту суб’єктивних житлових прав. Внаслідок цього вітчизняний правовий механізм захисту житлових прав і свобод людини є недосконалим, а тому в Україні порушення прав на житло є непоодинокими. За таких умов в Україні проблема забезпечення правового захисту житлових прав набуває особливого значення. І недосконалість норм вітчизняного законодавства є лише вершиною відповідного «айсбергу», оскільки «корінь» цієї проблеми криється в неналежній реалізації державної житлової політики, а також у загальному недостатньому рівні гарантій дотримання суб’єктивних житлових прав та запобігання їх порушень. Прагнення України до Європейського Союзу покладає на нашу державу обов’язок щодо приведення національного законодавства у відповідність з європейськими стандартами захисту належних людині прав і здійснення на цій основі адаптації законодавства України до норм Європейського Союзу.
Наведене обумовлює необхідність проведення науково-теоретичного дослідження, спрямованого на удосконалення системи і механізму забезпечення та захисту житлових прав фізичних осіб. Актуальність обраної теми зумовлюється ще й тим, що протягом багатьох років затягується прийняття Житлового кодексу України. Наслідком відсутності такого законодавчого акта є те, що в юридичній науці сформувалися різні точки зору та концепції захисту житлових прав. При цьому залишається невирішеною низка питань щодо кола житлових прав, житлових інтересів, визначення статусу учасників житлових правовідносин, способів захисту житлових прав тощо.
Одночасно слід звернути увагу на недостатнє висвітлення окресленої проблематики в сучасній українській правничій літературі, що також обумовлює актуальність дисертаційного дослідження. В сучасній правовій доктрині комплексні наукові дослідження цивільно-правового захисту житлових прав фізичних осіб відсутні. Водночас захищено ряд дисертаційних робіт, що стосуються загальних аспектів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема: І. О. Дзери «Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні» (2001 рік), Г. П. Тимченка «Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав» (2003 рік), О. І. Антонюк «Право учасників цивільних правовідносин на самозахист» (2004 рік), Л. А. Кондрат’євої «Судовий захист неповнолітніх осіб у цивільному процесі України» (2006 рік), Я. В. П’янової «Судовий захист майнових цивільних прав» (2009 рік), Т. М. Підлубної «Право на захист цивільних прав та інтересів» (2009 рік). Питання судового захисту прав членів сім’ї власника житлового приміщення досліджувались у дисертаціях Л. Г. Лічмана «Судовий захист прав і інтересів членів сім’ї власника жилого приміщення» (2003 рік), О. Є. Аврамової «Позбавлення суб’єктивного права на житло» (2008 рік) тощо.
Теоретичним підґрунтям дисертації послужили наукові праці українських і зарубіжних учених-правознавців, зокрема: С. С. Алексєєва, М. М. Агаркова, І. І. Банасевич, С. М. Бервено, М. К. Галянтича, В. С. Гопачука, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, П. Н. Дятлова, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заіки, В. А. Золотаря, О. С. Йоффе, В. М. Коссака, Л. В. Крашеніннікова, І. М. Кучеренко, Н. С. Кузнєцової, Л. Г. Лічмана, В. В. Луця, Р. А. Майданика, К. І. Манаєва, Р. П. Мананкова, В. Ф. Маслова, Є. О. Мічуріна, С. О. Погрібного, А. А. Титова, Ю. К. Толстого, Є. О. Харитонова, Д. М. Чечота, В. Ф. Чигіря, Р. Б. Шишки, Я. М. Шевченко та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України від 22 квітня 2009 року (протокол № 4). Дисертаційна робота виконувалась у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України відповідно до теми науково-дослідної роботи «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (державний реєстраційний № 0108U000494).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення механізму цивільно-правового захисту житлових прав фізичних осіб в Україні.
Для досягнення цієї мети було поставлено наступні задачі:
- з’ясувати юридичну сутність поняття «захисту житлових прав» і його співвідношення із поняттям «охорона житлових прав»;
- визначити юридичну природу «право на захист житлових прав»;
- проаналізувати темпоральні межі здійснення цивільно-правового захисту житлових прав;
- з’ясувати поняття та специфіку цивільно-правових способів захисту майнових прав, визначити особливості їх застосування при захисті житлових прав;
- проаналізувати поняття механізму вирішення житлових спорів;
- визначити особливості механізму вирішення житлових спорів у юрисдикційній та неюрисдикційній формах;
- розробити та науково обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України з досліджуваної тематики.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу цивільно-правового захисту житлових прав фізичних осіб.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють цивільно-правовий захист суб’єктивних житлових прав фізичних осіб, практика їх застосування, а також наукова література з досліджуваної тематики.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі наукового дослідження застосовано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Зокрема, діалектичний (філософський) метод пізнання, який супроводжував увесь процес дисертаційного дослідження, дозволив з’ясувати сутність і співвідношення таких понять, як право на житло, житлове право, захист житлових прав, охорона житлових прав, способи їх захисту тощо. Формально-логічний метод використовувався для дослідження механізму вирішення житлових спорів, його елементів і засобів (підрозділ 3.1). Використання методу системно-структурного аналізу дозволило авторові проаналізувати особливості вирішення житлових спорів у судовому та в позасудовому порядках (підрозділи 3.2 та 3.3). Метод аналізу та синтезу використовувався при з’ясуванні юридичної природи строків (термінів) захисту житлових прав, їх видів і особливостей застосування (підрозділ 1.3). Метод порівняльно-правового аналізу дозволив порівняти особливості правового регулювання способів захисту житлових прав фізичних осіб в ЖК УРСР із відповідними положеннями ЦК України та нормативними актами інших країн (підрозділ 2.1). Метод моделювання використовувався для формулювання відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних основних положеннях, що виносяться на захист.
Вперше:
1) запропоновано авторське визначення захисту житлових прав та інтересів фізичних осіб як системи активних заходів, що застосовуються фізичними особами шляхом звернення до спеціально уповноважених органів або шляхом самозахисту задля усунення порушень права власності на житло, інших речових і зобов’язальних суб’єктивних житлових прав та інтересів;
2 ) встановлено необхідність приведення у відповідність до загальних норм ЦК України спеціальних правових норм, що визначають: а) житлові права у державному та комунальному житловому фонді, в т.ч. фондах соціального забезпечення і спеціального призначення; б) житлові права в приватному житловому фонді; в) житлові права в житлово-будівельних кооперативах і товариствах співвласників багатоквартирного жилого будинку; г) фіксацію житлових прав і їх обтяжень; д) житлові інтереси фізичних осіб;
3) запропоновано за позовом державних органів і органів місцевого самоврядування визнавати недійсними на підставі ст. 228 ЦК України правочини, спрямовані на знищення чи пошкодження житла;
4) запропоновано віднести всі справи щодо житлових прав, в яких стороною є фізична особа, до цивільної судової юрисдикції;
5) запропоновані додаткові способи захисту житлових прав та інтересів фізичних осіб, а саме: а) відновлення порушених житлових прав шляхом застосування негайних заходів виселення при самозахопленні житла; б) поновлення права на проживання; в) переселення.
Удосконалено:
6) аргументацію того, що передумовою виникнення механізму вирішення житлових спорів може бути не тільки порушення, невизнання чи оспорювання житлових прав фізичних осіб, але й факти, пов’язані з правомірним здійсненням одним із учасників житлових правовідносин суб’єктивних житлових прав;
7) обґрунтування того, що наділення законодавством можливістю здійснення права на захист не лише осіб, чиє право порушено, не визнається чи оспорюється, а й деяких органів і посадових осіб, зокрема, органів прокуратури, є необхідним елементом ефективного механізму захисту житлових прав і свобод та відповідає соціальним завданням держави.
Набуло подальшого розвитку:
8) визначення підстав виникнення житлових прав та інтересів фізичних осіб, якими є: а) договори та інші правочини, передбачені ЦК України, а також договори, які не передбачені ЦК України, але не суперечать йому; б) акти державних органів і актів органів місцевого самоврядування, які передбачені житловим законодавством; в) судові рішення, що встановлюють житлові права й обов’язки; г) набуття у власність житла на підставах, передбачених чинним законодавством; д) членство в житлових (житлово-будівельних) кооперативах; е) дії (бездіяльності) учасників житлових відносин або інших юридичних фактів;
9) положення про те, що житловий спір за участю фізичної особи необхідно розглядати як окремий різновид цивільно-правових спорів, в основі якого лежать розбіжності (конфлікт інтересів), що проявляються в процесі здійснення житлових прав фізичними особами, а не виникнення, зміна чи припинення майнових правовідносин із житлом;
10) положення про те, що позов про зняття з реєстраційного обліку місця проживання фізичної особи є різновидом негаторного позову та має розглядатися в порядку цивільного судочинства;
11) аргументація того, що органи прокуратури слід віднести до органів, які в юрисдикційній формі здійснюють захист суб’єктивних житлових прав фізичних осіб. Такий захист здійснюється ними шляхом внесення актів прокурорського реагування (протестів, приписів, подань, постанов) та звернення до суду в інтересах деяких категорій фізичних осіб із заявами про захист їхніх житлових прав на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що розроблені науково-теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
 у правотворчій діяльності – для удосконалення цивільного та житлового законодавства в аспекті захисту житлових прав фізичних осіб;
 у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальших науково-теоретичних досліджень проблем цивільно-правового захисту житлових прав фізичних осіб;
 у правозастосовчій діяльності судових та інших юрисдикційних органів при вирішенні житлових спорів за участю фізичних осіб;
 у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Цивільне право України» та «Житлове право України», а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України та доповідалися на:
- Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах» (м. Івано-Франківськ, 25-26 вересня 2009 року);
- Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Правова політика Української держави» (м. Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 року);
- Міжнародній науково-практичній конференції «Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики» (м. Одеса, 23 квітня 2010 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях, зокрема в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що віднесені до переліку фахових для юридичних наук, а також у 3 тезах доповідей на наукових заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – визначення особливостей та закономірностей цивільно-правового захисту житлових прав фізичних осіб, що дозволило сформулювати наукові висновки, конкретні пропозиції про внесення змін і доповнень до чинного законодавства України задля удосконалення механізму цивільно-правового захисту суб’єктивних житлових прав фізичних осіб та судової практики вирішення спорів, які виникають із таких правовідносин.
За результатами комплексного дослідження засобів, способів та форм захисту житлових прав фізичних осіб можна зробити такі висновки:
1. З’ясовано, що право на захист житлових прав знаходиться в структурі конституційного суб’єктивного права на житло, і з моменту порушення самого суб’єктивного права здійснюється механізм цивільно-правового захисту і виникнення відповідного обов’язку у правопорушника поновити порушене суб’єктивне житлове право. У зв’язку із цим, визначено підстави виникнення житлових прав та інтересів фізичних осіб, якими є: а) договори та інші правочини, передбачені ЦК України, а також договори, які не передбачені ЦК України, але не суперечать йому; б) акти державних органів і акти органів місцевого самоврядування, які передбачені житловим законодавством; в) судові рішення, що встановлюють житлові права і обов’язки; г) набуття у власність житла на підставах, передбачених чинним законодавством; д) членство в житлових (житлово-будівельних) кооперативах; е) дії (бездіяльності) учасників житлових відносин або інших юридичних фактів.
2. Встановлено, що в основі будь-якого суб’єктивного права лежить той чи інший інтерес, спільний для членів певного суспільства. Для його задоволення фізична особа за наявності певних юридичних фактів може набути суб’єктивне житлове право, яке має бути забезпечено правовим захистом. Захист суб’єктивного права включає й захист охоронюваного законом інтересу. Суб’єкти житлового права можуть мати інтереси, що не опосередковуються певними суб’єктивними правами, а існують самостійно, і виявляються наприклад в інтерес у зміні місця проживання.
3. Встановлено необхідність приведення у відповідність до загальних норм ЦК України спеціальних правових норм, що визначають: а) житлові права у державному, комунальному житловому фонді, в т. ч. фонд соціального забезпечення і спеціального призначення; б) житлові права в приватному житловому фонді; в) житлові права в житлово-будівельних кооперативах і товариствах співвласників багатоквартирного жилого будинку; г) фіксацію житлових прав та їх обтяжень; д) житлові інтереси фізичнихосіб.
4. З’ясовано, що підставами виникнення права на захист житлових прав у фізичних осіб незалежно від виду житлового фонду є порушення, невизнання чи оспорення таких прав з боку інших осіб.
5. Встановлено, що суб’єктами захисту житлових прав виступають фізичні особи, до яких відносяться не тільки особи, які є власниками житла чи титульними володільцями, але й також інші фізичні особи, які є користувачами житла. До таких осіб запропоновано відносити фізичних осіб, які постійно проживають разом з наймачами, інші особи, які вселені у житло наймачами за згодою наймодавців та осіб, які постійно проживають разом з ними, незалежно від їх право – та дієздатності.
6. Доведено, що поняття «охорони житлових прав» фізичних осіб слід відмежовувати від поняття «захисту» таких прав, оскільки захист житлових прав фізичних осіб виникає у випадку порушення таких прав чи загрози їхнього порушення з боку інших осіб. Змістом охорони житлових прав фізичних осіб є сукупність відповідних заходів, які спрямовані на недопущення порушення таких прав.
7. Право на захист житлових прав запропоновано розглядати як гарантовану законом можливість фізичної особи самостійно вчиняти дії з використанням відповідних способів та засобів захисту, які спрямовані на усунення загрози порушення таких прав, припинення порушення та усунення наслідків їх порушення.
8. Встановлено, що за загальним правилом ЖК УРСР не передбачає загальних положень, які б стосувалися правового регулювання строків захисту житлових прав фізичних осіб, у зв’язку із чим щодо правовідносин, які виникають у зв’язку із захистом таких прав слід застосовувати загальні положення про строки (терміни), які передбачені в ЦК України, а також положення інших нормативних актів України, які стосуються захисту таких суб’єктивних прав.
9. Під строками захисту житлових прав у широкому значенні запропоновано розуміти надані правомочним особам періоди часу для звернення до правопорушника, спеціально уповноваженого державного органу чи до суду з вимогою про захист способом, встановленим договором або законом. До таких строків захисту житлових прав запропоновано відносити: гарантійні строки; строки оперативного захисту; претензійні строки; строки позовної давності.
10. Доведено, що способи захисту житлових прав однієї особи є формами примусової реалізації відповідних обов’язків іншої особи. При цьому, такого роду примус у межах правовідносин із захисту житлових прав розуміється як приведення конкретним законним способом поведінки особи, яка порушує житлові права, у стан, який забезпечує усунення такого порушення або компенсації їх наслідків.
11. Зазначається, що вимога про відшкодування збитків як цивільно-правовий спосіб захисту може стосуватися щодо захисту не тільки житлових прав, які носять речово-правовий характер, але й також житлових прав, які носять зобов’язально-правовий характер. Крім того, можливість використання такого способу захисту не може обмежуватися призначенням житлового фонду.
12. Доведено необхідність відмежування способів захисту та засобів захисту житлових прав, оскільки засоби захисту є інструментами, які дозволяють фізичним особам реалізувати той чи інший спосіб захисту житлових прав.
13. Встановлено, що до ознак, які є характерними для способів захисту житлових прав можна віднести такі: а) підставою їх застосування є закон чи договір; б) реалізується суб’єктом у рамках матеріального правовідношення; в) виникає із факту об’єктивно-протиправного діяння (порушення, невизнання чи оспорювання права). Виходячи із чого, зроблено припущення, що законодавець у ст. 16 ЦК України заклав і способи захисту житлових прав, що надають можливість попереджати порушення житлових прав, забезпечувати необхідні умови реалізації житлових прав; відновлювати порушені житлові права; компенсувати збитки, що завдані порушенням таких права.
14. Зважаючи на широку класифікацію способів захисту цивільних прав, способи захисту житлових прав запропоновано поділити на: а) способи превентивного характеру, основним призначенням яких є запобігання житловим правопорушенням у майбут¬ньому; б) способи, які безпосередньо спрямовані на захист майнової сфери особи, але не здійснюють матеріальний вплив на правопорушника. До них належать: витребування майна з чужого незаконного володіння; усунення перешкод у здійсненні прав власності; повернення осіб у попередній стан, якщо правочин визнається недійсним; повернення безпідставно набутого іншою особою майна; в) способи, безпосередньо спрямовані на захист майнової сфери: відшкодування збитків, які є наслідком невиконання чи неналежного виконання зобов’язання; відшкодування моральної шкоди.
15. Запропоновано додаткові способи захисту житлових прав та інтересів фізичних осіб, а саме: відновлення порушених житлових прав шляхом застосування негайних заходів виселення при самозахопленні житла; поновлення права на проживання; переселення.
16. З огляду на специфіку житлових правовідносин пропонується врегулювати правові наслідки визнання недійсними договорів житлового найму у приватному житловому фонді, зокрема, запропоновано передбачити положення, яким би передбачалося, що у зв’язку із визнанням недійсним договору найму житлового приміщення наймач повинен виселитися із такого приміщення, оскільки положення глави 59 ЦК України, які стосуються правового регулювання відносин найму (оренди) житла не врегульовують правових наслідків визнання недійсними договорів. В той же час, положення ст. 216 ЦК України, які визначають правові наслідки визнання недійсними правочинів загалом, є такими, які не враховують специфіки житлових правовідносин.
17. Враховуючи положення ч. 2 ст. 220 ЦК України, а також зміст ч. 4 ст. 334 ЦК України та ст. 657 ЦК України встановлено, що позов про визнання на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України договору купівлі-продажу квартири, який не є нотаріально посвідченим, дійсним, не можна розглядати як окремий спосіб захисту суб’єктивних житлових прав та інтересів учасників цивільних правовідносин.
18. Доведено, що житловий спір з участю фізичних осіб необхідно розглядати як окремий різновид правових спорів, в основі якого лежать розбіжності (конфлікт інтересів), що проявляються у процесі здійснення житлових прав фізичними особами, а не виникнення, зміна чи припинення майнових правовідносин із житлом.
19. З’ясовано, що захист суб’єктивних житлових прав та інтересів фізичних осіб як учасників житлових правовідносин може здійснюватися як у юрисдикційній, так і в неюрисдикційній формах. Вибір форми, в якій фізичними особами може бути реалізовано право на захист, має залежати від специфіки конфлікту інтересів, що став передумовою для виникнення житлового спору, а саме: специфіки порушеного, невизнаного чи оспореного житлового права, характеру його порушення та наслідків, які настали у зв’язку із порушенням такого права.
20. Аргументовано, що передумовою виникнення механізму вирішення житлових спорів може бути не тільки порушення, невизнання чи оспорення житлових прав фізичних осіб, але й факти, пов’язані з правомірним здійсненням одним із учасників житлових правовідносин суб’єктивних житлових прав.
21. Доведено, що для захисту суб’єктивних житлових прав фізичних осіб повинні використовуватися цивільно-правові способи захисту суб’єктивних прав та інтересів, які обумовлені в загальних положеннях ст. 16 ЦК України, а також у положеннях інших нормативних актів, якими регулюються безпосередньо правовідносини щодо виникнення, зміни та припинення житлових прав чи їх здійснення фізичними особами.
22. З’ясовано, що позов про зняття з реєстраційного обліку місця проживання фізичної особи є різновидом негаторного позову та має розглядатися в порядку цивільного судочинства
23. У випадку, якщо органами прокуратури під час здійснення перевірки підприємств, установ та організацій буде виявлено невідповідності актів, які видаються органами, підприємствами, установами, організаціями чи посадовими особами вимогам Конституції та чинним нормативним актам України, і при цьому такі акти порушують житлові права фізичних осіб, то, відповідно, це стане підставою для внесення актів прокурорського реагування, які є обов’язковими для виконання такими юридичними особами. Тому в цій частині органи прокуратури, безумовно, можна визнати юрисдикційним органом, який має право здійснювати захист суб’єктивних житлових прав фізичних осіб.
24. Зважаючи на співвідношення таких правових категорій як охорона прав та захист прав доведено, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріусами щодо нотаріального посвідчення правочинів, якими опосередковується виникнення, зміна чи припинення житлових прав у фізичних осіб здійснюється саме охорона, а не захист таких прав. Водночас, вчинення нотаріального напису на борговому документі, необхідно розглядати як нотаріальну дію, яка спрямована саме на захист житлових прав фізичних осіб.
25. Доведено, що самозахист житлових прав – це весь комплекс дозволених законом дій, які фізичні особи, житлові права котрих потребують захисту, безпосередньо спрямовують на попередження порушення або відновлення порушених житлових прав. Дії осіб, що застосовуються ними в порядку самозахисту, мають відповідати змісту порушеного права. При цьому посягання на житлові права з боку інших осіб повинно бути наявним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 26 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 15.
2. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Правовое обеспечение надлежащей реализации права на жилище: учеб. пособие. – К.: УМКВО, 1990. – С. 6.
3. Седугин П. И. Жилищное право. Учебник для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. / П. И. Седугин. – М.: Издательство НОРМА (Из-дательская группа НОРМА–ИНФРА). – М., 2000. – 384 с.
4. Лічман Л. Г. Судовий захист прав і інтересів членів сім’ї власника жилого приміщення: дис. канд.. юрид. наук: 12.00.03 / Л. Г. Лічман. – О.: Національний університет внутрішніх справ. – 2005. – 221 с.
5. Грибанов В. П. Основы советского жилищного законодательства / В. П. Грибанов. – М., 1976. – 96 с.
6. Седугин П. И. Право на жилище в СССР / П. И. Седугин. – М., 1983. – 234 с.
7. Червонный Ю. С., Харитонов Е. О., Бровченко И. А. Правовое регулирование жилищных отношений в СССР / Ю. С. Червоный, Е. О. Харитонов, И. А. Бровченко. – Одесса, 1984. – 110 с.
8. Богданов Е. В. Правовое регулирование предоставления жилой площади в домах государственного фонда: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Е. В. Богданов. – Харьков, 1979. – 21 с.
9. Прокопченко И. П. Проблемы жилищного законодательства в СССР: автореф. дис. докт. юрид. наук: 12.00.03 / И. П. Прокопченко. – М., 1978. – 22 с.
10. Советское жилищное законодательство: учебник / Под ред. П. И. Седугина. – М., 1986. – 142 с.
11. Гражданское право. Т. 2. Учебник / Под ред. Е. А. Суханова. – М., 1993. – 432 с.
12. Мичурин Е. А. Договоры с жильем. Анализ возникающих проблем и пути их разрешения. В сб.: Юридический Харьков / Е. А. Мичурин. – 2001. – № 8. – 154 с.
13. Гражданское право. Ч. II. Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. – М., 1997. – С. 215 – 219. (784 с.)
14. Житловий кодекс України від 30.06.1983 № 5464-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – № 28.
15. Ландкоф С. И., Лисниченко Т. Н., Фельдман А. М. Жилищное и жилищно-строительное законодательство / С. И. Ландкоф, Т. Н. Лисниченко, А. М. Фельдман. – К., 1975. – С. 42 – 108.
16. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верхов¬ної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
17. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІII // Відомості Вер¬ховної Ради України. – 2002. – № 21. – Ст. 135.
18. Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліп¬шення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР: Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Республікансь¬кої Ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (470-84-п).
19. Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» від 12.01.2006 р. № 3334-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19. – Ст. 159.
20. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.
21. Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року № 500-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 46. – Ст. 323.
22. Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» від 22.12.2006 № 525-V // Верховної Ради України. – 2007. – № 10. – Ст. 88.
23. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будів¬ництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 № 978-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
24. Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 року № 800-VI № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 19. – Ст. 257.
25. Постанова Ради Міністрів Українсь¬кої РСР і Української республіканської Ради професійних спілок «Про затвердження Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу» від 05.06.1985 № 228 // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (228-85-п).
26. Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про затвердження примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу» від 30.04.1985 № 186 // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (186-85-п).
27. Наказ Державного комітету Укра¬їни по житлово-комунальному господарству «Про затвердження Типового статуту об’єднання співвласників багато¬квартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя» від 27.08.2003 № 141 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Т. 2. – С. 778.
28. Закон Укра¬їни «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 78.
29. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами від 11 лютого 2010 р. за № 1878-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
30. Закон України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
31. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV // Відомості Вер¬ховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
32. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним бор¬гом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 № 979-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
33. Постанова Кабінету Міністрів Укра¬їни «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 р. № 37 // ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (37-88-п).
34. Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» від 03.06.1986 № 208// ІПС «Законодавство» верс. 2.6.5. (208-86-п).
35. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. № 540/97-ВР. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code = 540/97-%C2%D0.
36. Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших гро¬мадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р. № 3721-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 18.
37. Закон Ук¬раїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
38. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21.
39. Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 17.04.1991 № 962-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 22.
40. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 16.
41. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмежен¬ня волі або позбавлення волі на певний строк» від 10.07.2003 р. № 1104-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 6. – Ст. 39.
42. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
43. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 р. № 2342-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 6. – Ст. 147.
44. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 02.06.2005 р. № 2623-IV // Відомості Верховної Ра¬ди України. – 2005. – № 26. – Ст. 354.
45. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ // Відомості Верховної Ра¬ди України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
46. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 514.
47. Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20.02.2003 р. № 554-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 23. – Ст. 151.
48. Грибанов В. П. Интерес в гражданском праве // Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. – 2-е изд., стереотип. – М.: Статут, 2001. – С. 154.
49. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Л.: ЛГУ, 1959. – С. 44.
50. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь.– М.: Госюриздат, 1950. – С. 20 – 21.
51. Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права / В. И. Серебровський. – М., 1956. – С. 95.
52. Цивільний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3288.
53. Малько А. В. Субъективное право и законный интерес // Правоведение / А. В. Малько. – 1998. – № 4. – С. 26.
54. Галянтич М. К. Житлове право України: навч. посібник / М. К. Галянтич. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 498 с.
55. Лічман Л. Г. Судовий захист прав і інтересів членів сім’ї власника жилого приміщення: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л. Г. Лічман. – Харків, 2005. – 20 с.
56. Галянтич М. К. Приватноправові засади реалізації житлових прав громадян в Україні: автореф. дис. доктора юрид. наук: 12.00.03 / М. К. Галянтич. – К., 2007 – 40 с.
57. Галянтич М. К. Актуальні питання розвитку житлового законодавства / М. К. Галянтич // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої памяті Василя Пилиповича Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» 25 лютого 2011 р. – С. 88 – 91.
58. Харитонов Є. О. До визначення сутності права на житло / Є. О. Харитонов // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої памяті Василя Пилиповича Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» 25 лютого 2011 р. – С. 78 – 81.
59. Житлові спори у судовій практиці: навчально-методичний посібник // За заг. ред. В. В. Луця. – Одеса, 2008. – 145 с.
60. Федосєєва Т. Р. Право громадян на житло у фонді соціального призначення: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. Р. Федосєєва. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2003. – 174 с.
61. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
62. Венгеров А. Б. Теория государства и права: учеб. для юрид. вузов. – 3-е изд. / А. Б. Венгеров. – М.: Юриспруденция, 1999. – С. 463.
63. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
64. Зражевская Т. А. Ответственность по советскому государственному праву / Т. А. Зражевская. – Воронеж, 1980. – С. 48.
65. Гражданское право. Т.1. /Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – СПб., 1996. – С. 240.
66. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М., 1976. – 216 с.
67. Ромовська З. В. Проблеми охорони та захисту права власності фізичної особи // Збірник матеріалів круглого столу «Механізми охорони та захисту майнових прав в Україні та ЄС» / Ред. кол.: О. Д. Крупчан, М. К. Галянтич, В. І. Король, І. Е. Берестова / З. В. Ромовська. – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2008. – С. 20 – 29.
68. Гражданское право. – Т. 1 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М., 2004. – С. 335.
69. Білоусов Ю. В. Захист цивільних прав та інтересів // Цивільне право України / За ред. Р. О. Стефанчука / Ю. В. Білоусов. – К., 2004. – С. 94.
70. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В. П. Грибанов. – М., 1992. – 204 с.
71. Цивільне право України: підручник: у 2 кн. / [О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової] – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с.
72. П’янова Я. В. Судовий захист майнових цивільних прав : дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Я. В. П’янова. – Харків, 2009. – 224 с.
73. Сліпченко С. О., Мічурін Є. О., Соболєв О. В. Житлове право України: науково-практичний посібник / С. О. Сліпченко, Є. О. Мічурін, О. В. Соболєв. – Харків: Еспада, 2003. – 344 с.
74. Тимченко Г. П. Принципи цивільної юрисдикції: Теорія, історія, перспективи розвитку: монографія / Г. П. Тимченко. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – С. 35.
75. Цивільне право України: Курс лекцій: у 6-ти томах. Т. 1. Вид. 2-е, виправ. та доп. / Р. Б. Шишка (кер. авт. кол.), О. Л. Зайцев, Є. О. Мічурін та ін.; За ред. Р. Б. Шишки та В. А. Кройтора. – Харків: Еспада, 2008. – 680 с.
76. Советское гражданское право / Под ред. В. Ф. Маслова, А. А. Пушкина. В 2-х частях. – Киев: Вища школа, 1983. – Ч. 1. - С. 24.
77. Бутнев В. В. К понятию механизма защиты субъективных прав // Субъективное право: проблемы осуществления и защиты / В. В. Бутнев. – Владивосток, 1989. – С. 50.
78. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / І. О. Дзера. – К., 2001. – С. 8.
79. Андрійцьо В. Д. Примусове виконання обов’язку в натурі як спосіб захисту цивільних прав: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. Д. Андрійцьо. – К., 2004 . – 20 с.
80. Підлубна Т. М. Право на захист цивільних прав та інтересів: дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т. М. Підлубна. – Київ, 2009. – 209 с.
81. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В. П. Грибанов. – М., 2000. – С. 105 – 106.
82. Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство. Учеб. пособие / Е. О. Харитонов, Н. А. Саниахметова. – К.: А.С.К., 2002. – С. 230.
83. Магновський І. Й. Деякі питання щодо судового захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Вип. 13-14 / І. Й. Магновський. – Одеса: Юрид. література, 2002. – С. 119.
84. Цивільне право України: В 2-х томах. Том 1: Підручник / За ред. д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова, канд. юрид. наук Н. Ю. Голубєвої. – X.: ТОВ «Одіссей», 2008. – 832 с.
85. Гукасян Р. Е. Реализация конституционного права на судебную защиту // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную защиту и арбитражную защиту. Межвузовский тематический сборник / Р. Е. Гукасян. – Калинин: Калининский гос. унив-тет, 1982. – С. 6.
86. Абова Т. Е. Охрана хозяйственных прав предприятий / Т. Е. Абова. – М., 1975. – С. 95.
87. Вершинин Л. П. Способы защиты гражданских прав в суде / Л. П. Вершинин. – СПб., 1997. – С. 17.
88. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / І. О. Дзера. – К., 2001. – 20 с.
89. Штефан М. Й. Цивільній процес / М. Й. Штефан. – К., 1998. — С. 3 – 4.
90. Дзера И. А. Защита гражданських прав по Гражданському кодексу Украины / Альманах цивілістики: Сборник статей. Вып. 1 / Под ред. Р. А. Майданика / И. А. Дзера. – К.: Всеукраинская ассоциация издателей «Правова еднисть», 2008. – С. 149 – 159.
91. Печений О. Захист права власності: здобутки і прорахунки нового Цивільного кодексу України // Українське комерційне право / О. Печений. – № 5. – 2004. – С. 72 – 76.
92. Погрібний С. О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: монографія / С. О. Погрібний. – К. : Правова єдність, 2009. – 304 с.
93. Ромовская З. В. Проблемы защиты в совет¬ском семейном праве: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / З. В. Ромовська. – X., 1987. – С. 16.
94. Тертышников В. И. Защита семейных правоотношений в гражданском судопроизводстве / В. И. Тертышников. – Х., 1976. – С. 10.
95. Цивільне право України: Загальна частина / За ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. – К., 2006. – С. 225.
96. Цивільне право України: у 2-х т. – Т. 1. Загальна частина / За ред. Я. М. Шевченко. – К., 2003. – С. 50.
97. Підлубна Т. М. Право на захист цивільних прав та інтересів: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. М. Підлубна. – К., 2009. – 20 с.
98. Тужилова-Орданская Е. М. Понятие и способы защиты прав на недвижимое имущество / Е. М. Тужилова-Орданская. – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2007. – 248 с.
99. Тимченко Г. П. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Г. П. Тимченко. – Харків, 2002. – 20 с.
100. П’янова Я. В. Судовий захист майнових цивільних прав: автореф. дис. … канд.. юрид. наук: 12.00.03 / Я. В. П’янова. – Харків, 2009. – 20 с.
101. Кархелев Д. Н. Охранительное гражданское правоотношение / Д. Н. Кархелев. – М.: Статут, 2009. – 332 с.
102. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
103. Певзнер А. Г. Понятие и виды субъективных гражданских прав: автореф. дис. канд. юрид. наук / А. Г. Певзнер. – М., 1961. – 16 с.
104. Беляневич О. А. Про превентивний захист цивільних прав // Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання). Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 16 вересня 2010 року / О. А. Беляневич. – К. : КНТ, 2011. – С. 81 – 85.
105. Зілковська Л. М. Політика держави Україна в сфері охорони та захисту житлових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування // Проблеми формування та реалізації державної житлової політики. Матеріали науково-практичного семінару / Л. М. Зілковська. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – С. 33 – 36.
106. Корнякова Т. В., Домбровський С. В. Збірник інформаційних листів та методичних рекомендацій Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня з питань здійснення нагляду за додержанням законів щодо прав і свобод громадян та захисту інтересів держави / Т. В. Корнякова, С. В. Домбровський. – К.: Істина, 2006. – С. 420.
107. Грек Б. М., Буряк О. В. Загальна характеристика поняття «позовна давність» та його роль у вирішенні правових спорів» // Вісник господарського судочинства України / Б. М. Грек, О. В. Буряк. – 2009. – № 2. – С. 79.
108. Вахонєва Т. М. Строки (терміни) у цивільному праві: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. М. Вахнєва, 2005 – 21 с.
109. Луць В. В. Строки у цивільних правовідносинах: конспекти лекцій з спецкурсу / В. В. Луць. – Львів: Вид-во Львівського державного університету, 1992. – С. 15 – 16, 21.
110. Луць В. В. Сроки в гражданских правоотношениях // Правоведение. – 1989. – № 1. – С. 39.
111. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н. В. Хащівська. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України. – 2011. – 206 с.
112. Шовкова О. В. Позовна давність як різновид цивільно-правових строків: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. В. Шовкова – Харків, 2008. – 196 с.
113. Луць В. В. Основные проблемы своевременного заключения и исполнения хозяйственных договором: автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук / В. В. Луць – Харьков, 1975. – 37 с.
114. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.
115. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313 «Правила побутового обслуговування населення» (в редакції постанови КМУ від 04. 06. 1999 № 974) // Офіційний вісник України. – 1999. – № 30. – Ст. 379.
116. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС Міжнародної палати (редакція 2000 р.). Видання МТП № 560 // Урядовий кур’єр. – 3 квітня 2002 р. – № 63; 10 квітня 2002 р. – № 68.
117. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / за ред. О. Д. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. І. – 832 с.
118. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н. В. Хащівська. – Київ, 2011 – 19 с.
119. Пленюк М. Д. Цивільно-правове регулювання строків (термінів) у договорах про виконання робіт: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / М. Д. Пленюк. – К, 2011. – 184 с.
120. Герасимова Л. П. Жилищное право. Краткий курс. – СПб.: Питер / Л. П. Герасимова. – 2005. – 256 с.
121. Шовкова О. В. Позовна давність як різновид цивільно-правових строків: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. В. Шовкова, 2007 – 19 с.
122. Ярова Т. М. Поняття способів захисту цивільних прав та інтересів / Т. М. Ярова // Держава і право. – 2008. – Випуск 41. – С. 386 – 391.
123. Болокан І. В. Зобов’язально-правові та спеціальні засоби захисту права власності в підприємницькій діяльності: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / І. В. Болокан. – 2008. – 21 с.
124. Венидиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности / А. В. Венедиктов. – Л., 1954. – С. 174.
125. Крашенинников В. П. Право собственности и иные вещные права на жилые помещения / В. П. Крашенинников. – М: «Статут», 2000. – 123 с.
126. Галянтич М. К. Здійснення та судовий захист суб’єктивних житлових прав. Монографія / Галянтич М., Дрішлюк А., Лічман Л. – Київ-Тернопіль: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України, Підручники і посібники, 2009. – 496 с.
127. Жилінкова І. Превентивний спосіб захисту права власності / І. В. Жилінкова // Вісник Академії правових наук України. – № 3 (42). – С. 130 – 135.
128. Цивільне право: підручник: у 2-х т. / В. І. Борисова (кер. авт. кол.), Л. М. Баранова, Т. І. Бєгова та ін.; за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 656 с.
129. Майданик Р. А. Квалификация способов защиты гражданских прав и интересов судом в Украине: теория и практика // Альманах цивилистики: сборник статей. Вып. 4 / Под ред. Р. А. Майданика. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – С. 107 – 147.
130. Коментар судової практики розгляду житлових спорів / За заг. ред. М. К. Галянтича; упорядники: М. К. Галянтич, А. І. Дрішлюк, Л. Г. Лічман, В. М. Махінчук. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 416 с.
131. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 13 червня 2007 року у справі № 2485 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua.
132. Крупчан О. Д., Перепелюк В. Г. Адміністративні процедури на захисті приватних прав осіб: монографія / О. Д. Крупчан, В. Г. Перепелюк. – НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – С. 66.
133. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности / Е. А. Суханов. – М., 1991. – С. 216.
134. Мица Ю. В. Звільнення майна з-під арешту у виконавчому провадженні: проблеми законодавчого регулювання і правозастосовчої практики / Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів: збірник наукових праць за результатами Другої науково-практичної конференції (м. Хмельницький, 4 березня 2011 року) / Ю. В. Мица. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2011. – С. 155 – 159.
135. Теоретичні та практичні аспекти розгляду судами спорів, що виникають із договорів підряду: монографія / За заг. ред. В. В. Луця, наук. ред. А. Б. Гриняк. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – 320 с.
136. Фурса С., Фурса Є. Щодо охорони права спільної власності в нотаріальному процесі // Право України. – 1999. – № 3. – С. 80.
137. Мічурін Є. О. Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло: дис. канд.. юрид. наук: 12.00.03 / Є. О. Мічурін. – Харків, 2000. – 131 с.
138. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 вересня 2008 року у справі № 2-7025/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua.
139. Заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 12 листопада 2007 р. у справі № 20950-07 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua; Рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 02 березня 2009 р. у справі № 2-2485 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua.
140. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: монографія / С. М. Бервено. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
141. Берназ-Лукавецька О. М. Обмін житла (жилих приміщень): цивілістичні аспекти: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. М. Берназ-Лукавецька. – Одеса, 2010. – 19 с.
142. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2008 року у справі № 2-1978/08 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua.
143. Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 18 травня 2010 р. у справі № 2-451/10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.gov.ua.
144. Золотар В. А., Дятлов П. Н. Советское жилищное право: учеб. пособие для студентов юрид. ин-тов и фак. – 2-е изд., перераб. и доп. / В. А. Золотар, П. Н. Дятлов. – К.: Лыбидь, 1990. – 261 с.
145. Жилинкова И. В. Правовой режим имущества семьи / И. В. Жилинкова. – Х.: Ксилон, 2000. – 396 с.
146. Чорна Ж. Л. Цивільно-правовий захист майнових прав та інтересів малолітніх осіб: автореф. дис. канд. юрид. наук: 1200.03 / Ж. Л. Чорна. – Львів. – 2005. – С. 9 – 10.
147. Бічук Л. Я. Захист права власності неповнолітнього на нерухоме майно // Право України / Л. Я. Бічук. – 1999. – № 6. – С. 85 – 86.
148. Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 26.
149. Тилик Т. М. Припинення житлових правовідносин: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. М. Тилик. – Київ, 2010. – С. 11.
150. Радченко Л. І. Цивільно-правове регулювання відносин у сфері житлового будівництва: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л. І. Радченко. – К., 2009. – 18 с.
151. Білоцький О. В. Речові права на чуже житло: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. В. Білецький. – К., 2011. – 19 с.
152. Маслов В. Ф. Защита жилищных прав граждан: монография / В. Ф. Маслов. – Из-во Харковського ун-та. – Х, 1970. – 208 с.
153. Дудченко В. В. Ціннісно-правові аспекти судової влади та правосуддя // Судовий захист права власності. Матеріали науково-практичної конференції.