Каталог / ЮРИДИЧЕСКИЕ НАУКИ / Международное частное право
скачать файл:
- Название:
- БАЖАНОВА ВІКТОРІЯ ОЛЕГІВНА. ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
- Альтернативное название:
- БАЖАНОВАЯ ВИКТОРИЯ ОЛЕГИВНА. ОСУЩЕСТВЛЕНИЕ ПРАВА СОБСТВЕННОСТИ ПОРУЖИЯ BAZHANOVA VICTORIA OLEGIVNA. EXERCISE OF MARRIAGE PROPERTY RIGHTS
- ВУЗ:
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка
- Краткое описание:
- БАЖАНОВА ВІКТОРІЯ ОЛЕГІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ"
БАЖАНОВА ВІКТОРІЯ ОЛЕГІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ"
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Бажанова Вікторія Олегівна
УДК 347.626
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ
Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
дійсний член (академік) НАПрН України
Майданик Роман Андрійович
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Вступ 3
Розділ 1. Загально-теоретична характеристика здійснення права
власності подружжя
1.1. Поняття та елементи права власності подружжя 13
1.2. Поняття та класифікація правових режимів здійснення права
власності подружжя 53
Висновки до Розділу 1 68
Розділ 2. Здійснення законного режиму права власності подружжя
2.1. Здійснення права власності подружжя на рухомі та нерухомі речі 72
2.2. Здійснення права власності подружжя на окремі види майнових прав 93
Висновки до Розділу 2 150
Розділ 3. Здійснення договірного режиму права власності подружжя
3.1. Види договорів про визначення правового режиму майна подружжя 156
3.2. Здійснення права власності подружжя за шлюбним договором 158
3.3. Інші договори про визначення правового режиму майна подружжя 168
Висновки до Розділу 3 174
Висновки 176
Список використаних джерел 182
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю вивчення
проблематики здійснення права власності подружжя у зв’язку із значним
поширенням кількості правочинів, що укладаються подружжям щодо їх майна,
в умовах сьогодення.
Шлюб є однією із найвагоміших соціальних цінностей сучасного
суспільства. Майнові відносини, поряд із немайновими, посідають значне місце
у сімейних відносинах, що виникають між подружжям.
У повсякденному житті виникає багато практичних проблем, які пов’язані
із визначенням майна спільною сумісною власністю або особистою приватною
власністю дружини та чоловіка, що безпосередньо пов’язані із здійсненням
права власності на таке майно.
Комплексне дослідження та аналіз законного та договірного режимів
здійснення права власності подружжя дає змогу розробити оптимальні підходи
для вирішення ряду проблем, які безпосередньо пов’язані із законодавчим
регулюванням здійснення права власності подружжя.
Актуальність теми дослідження зумовлена також необхідністю
розглянути на сучасному етапі цивільної науки і практики питання, пов’язані із
здійсненням права власності подружжя на рухомі та нерухомі речі,
корпоративних прав і майнових прав інтелектуальної власності подружжя,
укладенням договорів про визначення правового режиму майна подружжя
тощо.
Варто прийняти до уваги також те, що в Україні на сьогодні практично
відсутні комплексні дослідження із загальнотеоретичних і практичних проблем
здійснення права власності подружжя. У наукових працях зазвичай
розглядаються окремі питання віднесення майна подружжя до спільної сумісної
власності, або до особистої приватної власності дружини та чоловіка, а також
питання, пов’язані з укладенням подружжям правочинів щодо певного виду
майна. Зокрема, мова йде про дисертації: І. В. Жилінкової «Проблеми
правового режиму майна членів сім'ї» (м. Харків, 2000 рік); Т. О. Ариванюк
4
«Правове регулювання відносин власності між подружжям» (м. Київ, 2002 рік);
О. О. Ульяненко «Шлюбний договір у сімейному праві України» (м. Київ,
2003 рік); В. К. Антошкіної «Договірне регулювання відносин подружжя»
(м. Харків, 2006 рік); Я. В. Новохатської «Правове регулювання майнових
відносин подружжя (порівняльно-правовий аспект)» (м. Харків, 2006 рік);
А. Б. Гриняка «Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права
спільної власності фізичних осіб» (м. Київ, 2007 рік); Д. І. Фолошні «Спільна
власність членів сім’ї за законодавством України» (м. Одеса, 2015 рік); О. В.
Мельниченко «Поділ майна подружжя за законодавством України та країн
Європейського Союзу» (м. Київ, 2015 рік).
Отже, питання здійснення права власності подружжя недостатньо
досліджені як на теоретичному, так і на практичному рівні, що свідчить про
своєчасність звернення до цієї теми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконувалося відповідно до державної бюджетної науководослідної теми Доктрина права в правовій системі України: теоретичний та
практичний аспекти» № 11 БФ 042-01 (номер державної реєстрації
0111U008337), яка досліджувалася на юридичному факультеті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка з 01 січня 2011 р. по
31 грудня 2015 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
системний аналіз положень законодавства України та практики застосування
судами норм, що регулюють відносини здійснення права власності подружжя, а
також формування на підставі результатів проведеного аналізу науковотеоретичних та практичних рекомендацій щодо правового регулювання
відносин здійснення права власності подружжя та правозастосовної практики у
цій сфері.
Для досягнення поставленої мети основну увагу в дисертації приділено
вирішенню таких завдань:
– визначити поняття та складові елементи права власності подружжя;
5
– провести класифікацію правових режимів здійснення права власності
подружжя;
– дослідити правовідносини, що виникають у зв’язку із здійсненням права
власності подружжя на рухомі та нерухомі речі;
– розкрити особливості здійснення корпоративних прав і майнових прав
інтелектуальної власності подружжя;
– дослідити договори про визначення правового режиму майна
подружжя;
– виявити особливості шлюбного договору як правочину щодо
визначення правового режиму майна подружжя;
– здійснити аналіз судової практики застосування положень
законодавства України, що регулює основні засади здійснення права власності
подружжя;
– надати конкретні теоретичні та практичні пропозиції і рекомендації
щодо вдосконалення правового регулювання здійснення права власності
подружжя та низку інших.
Об’єктом дослідження є відносини, що складаються у зв’язку із
здійсненням права власності подружжя.
Предметом дослідження є законодавчі, доктринальні та правозастосовчі
положення, викладені у міжнародних актах, нормах чинного законодавства
України та зарубіжних країн, судовій практиці та наукових джерелах, що
стосуються здійснення права власності подружжя.
Методи дослідження. Відповідно до мети, завдань, об’єкта та предмета
дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового
пізнання.
Діалектичний та історичний методи дозволили вивчити основні
досліджувані в роботі явища в процесі їх розвитку, проаналізувати природу
права власності подружжя (підрозділ 1.1. розділу 1).
Аналіз правових дефініцій, норм національного та зарубіжного
законодавства, правозастосовної практики, доктринальних підходів до
6
визначення поняття здійснення права, правових режимів права власності
подружжя, корпоративних прав та майнових прав інтелектуальної власності
здійснено за допомогою методів аналізу та синтезу (підрозділ 1.2. розділу 1,
підрозділ 2.2. розділу 2).
Формально-логічний та системно-структурний методи було використано
для дослідження сучасних концептуальних підходів до визначення та
класифікації договорів про визначення правового режиму майна подружжя
(підрозділ 3.1. розділу 3).
Спеціальні наукові методи було використано таким чином:
– порівняльно-правовий метод був використаний для порівнянні різних
підходів до регулювання шлюбного договору як правочину про визначення
правового режиму майна подружжя (підрозділ 3.2. розділу 3).
– метод моделювання використовувався при формуванні теоретичних та
практичних рекомендацій і пропозицій.
Науково-теоретична основа дослідження складається з праць
вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі цивільного права дореволюційного,
радянського та сучасного періодів. Сформульовані у дисертаційній роботі
теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на наукових
дослідженнях М. М. Агаркова, М. В. Антокольскої, В. К. Антошкіної, Т. О.
Ариванюк, І. А. Безклубого, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, К. О. Граве, В. П.
Грибанова, А. Б. Гриняка, Р. Давида, О. В. Дзери, І. А. Діковської, Р. Дюма, І. В.
Жилінкової, О. С. Іоффе, І. Р. Калаура, О. В. Кохановської, Н. С. Кузнєцової, В.
В. Луця, Р. А. Майданика, Г. К. Матвєєва, О. В. Михальнюк, О. О. Отраднової,
Й. О. Покровського, Л. І. Радченко, З. В. Ромовської, О. П. Сергєєва, А. В.
Слєпакової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, К. Стендлі, Р. О. Стефанчука, Є. О.
Суханова, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Ю. С. Червоного,
Я. М. Шевченко та інших дослідників як загальних проблем цивільного права,
так і проблем, пов’язаних зі здійсненням права власності подружжя.
Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження
полягає в тому, що робота стала першим комплексним дослідженням в Україні
7
здійснення права власності подружжя. За результатами дослідження
сформульовано низку науково-теоретичних положень, висновків і пропозицій,
що мають ознаки наукової новизни і виносяться на захист, основними з яких є
такі:
Вперше:
1) сформульовано доктринальне визначення поняття здійснення права
власності подружжя як використання правомочностей, вчинення подружжям
або одним з подружжя дій, що становлять складову змісту конкретного
суб’єктивного права, зокрема, володіння, користування та розпорядження
об’єктами права власності подружжя, з метою досягнення певного правового та
фактичного результату;
2) обґрунтовано висновок, що особа, якій належать права інтелектуальної
власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку), свідоцтво на який
було отримане в період існування шлюбу, а заявка на який була подана до
укладення шлюбу, має право самостійно, без згоди другого з подружжя,
розпоряджатися правами на такий знак для товарів і послуг (торговельну
марку);
3) обґрунтовано висновок, що правовий режим майна, набутого одним з
подружжя на підставі інвестиційного договору, безпосередньо залежить від
правового режиму коштів, що були сплачені за інвестиційним договором, у той
час, як момент набуття права власності на об’єкт інвестиційного договору не
впливає на визначення правового режиму такого майна;
4) обґрунтовано, що право одного з подружжя здійснювати право
власності на набуте за договором довічного утримання майно залежить
виключно від моменту набуття права власності на таке майно. Дружина або
чоловік не мають права самостійно здійснювати право власності на набуте за
договором довічного утримання майно навіть у тому випадку, якщо смерть
відчужувача настала вже після розірвання шлюбу, оскільки майно, набуте за
договором у період перебування у зареєстрованому шлюбі, належить до
спільної сумісної власності подружжя;
8
5) обґрунтовано необхідність закріплення імперативної вимоги щодо
наявності обов’язкової нотаріально засвідченої згоди другого з подружжя на
вчинення правочинів щодо внесення майна до статутного капіталу товариства з
обмеженою відповідальністю та приватного підприємства, оскільки поділу
підлягають лише одержані доходи від діяльності таких юридичних осіб, а не
саме майно, яке було внесене до статутного капіталу.
Удосконалено:
6) визначення спільного майна подружжя, під яким запропоновано
розуміти річ або сукупність речей (у тому числі, гроші та цінні папери), набуті
за час шлюбу, сукупність майнових прав та обов'язків, що виникли у період
існування шлюбу, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
7) висновок про необхідність розмежування майнових авторських прав,
що виникають у одного з подружжя у зв’язку із створенням твору, та права
власності на матеріальну форму вираження твору, оскільки матеріальна форма
вираження твору (скульптури, твори живопису, графіки, рукописи художніх
або літературних творів тощо), на відміну від майнових авторських прав, може
бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя;
8) правову позицію про визнання факту отримання одним із подружжя
авторської винагороди, а не процесу створення твору, юридичним фактом, який
впливає на віднесення авторської винагороди до об’єктів спільної сумісної
власності подружжя. Доведено, що авторська винагорода, отримана одним із
подружжя під час перебування у зареєстрованому шлюбі, є об’єктом спільної
сумісної власності подружжя незалежно від дати створення твору.
Набули подальшого розвитку:
9) наукові положення про подвійну правову природу відносин власності
подружжя як таких, що можуть мати як абсолютний, так і відносний характер.
Обґрунтовано, що абсолютний характер відносин власності подружжя
проявляється, переважно, у відносинах подружжя з іншими, третіми, особами, а
відносний характер, перш за все, у відносинах між чоловіком і дружиною з
приводу належного їм майна;
9
10) висновок про необхідність розмежування понять «спільна власність
подружжя» та «спільне майно подружжя». Обґрунтовано, що поняття «спільне
майно подружжя» є більш широким за поняття «спільна власність подружжя»,
оскільки при поділі спільного майна у судовому порядку суд обов'язково має
враховувати боргові зобов'язання дружини та чоловіка, тому до складу їхнього
майна повинні також включатися борги подружжя, а відтак майнові відносини
подружжя не зводяться тільки до відносин власності;
11) висновок про те, що поняття «особиста приватна власність» є
пережитком минулого, а більш прогресивним та таким, що відповідає
сучасному розвитку суспільства і правової науки, є поняття, яке закріплене в
ЦК України – «право приватної власності». Запропоновано привести у
відповідність до ЦК України, який є основним нормативно-правовим актом, що
регулює відносини власності між особами, СК України, який є спеціальним
нормативно-правовим актом, що регулює відносини права власності подружжя,
та внести зміни до СК України шляхом заміни терміну «особиста приватна
власність» терміном «приватна власність»;
12) висновок про те, що дружина або чоловік, якій/якому належать
майнові права інтелектуальної власності, що засвідчені патентом, можуть
здійснювати дані права без згоди другого з подружжя, оскільки у другого члена
подружжя не виникають права інтелектуальної власності на винахід, корисну
модель, промисловий зразок. Обґрунтовано, що згода другого з подружжя на
здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти патентного
права необхідна лише в тому випадку, якщо права на такі об’єкти належать
дружині та чоловікові спільно (зокрема, якщо дружина та чоловік спільною
творчою працею створили винахід, корисну модель або є співавторами
промислового зразка тощо);
13) висновок про необхідність розширення предмету шлюбного договору
в Україні. Обґрунтовано доцільність закріплення на законодавчому рівні
можливості передачі на підставі шлюбного договору у власність майна, право
на яке підлягає державній реєстрації.
10
На підставі проведеного аналізу здійснення права власності подружжя
внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України:
1) доповнити ч. 2 ст. 115 ЦК України пунктом 3 такого змісту: «Внесення
вкладу до господарського товариства здійснюється виключно за попередньою
письмовою, нотаріально засвідченою згодою другого з подружжя, якщо особа,
яка вносить вклад, перебуває у зареєстрованому шлюбі»;
2) викласти ч. 5 ст. 93 СК України у такій редакції: «На підставі
шлюбного договору також може передаватися у власність одному з подружжя
нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації».
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в
тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності – як підґрунтя для подальшого
наукового дослідження проблем здійснення права власності подружжя;
– у правотворчій діяльності для вдосконалення положень чинного
законодавства України, що регулює відносини, пов’язані із правом власності
подружжя. У роботі сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін
та доповнень до законодавства України;
– у правозастосовній практиці, зокрема при вирішенні судами спорів, що
виникають із правовідносин, пов’язаних зі здійсненням права власності
подружжя;
– у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне
право», «Сімейне право», «Право інтелектуальної власності», спецкурсів
«Договірне право», «Актуальні проблеми загальної частини цивільного права»
та інших навчальних дисциплін для студентів вищих навчальних закладів, а
також для підготовки навчальних посібників, підручників із вказаних
дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
працею, як і всі опубліковані дисертанткою наукові праці, що відображають
результати проведеного дослідження.
11
Сформульовані теоретичні положення, висновки та пропозиції були
одержані у результаті аналізу та безпосереднього використання в роботі
науково-інформаційних, нормативно-правових джерел та матеріалів судової
практики.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні
положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри
цивільного права юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та на семи міжнародних науковопрактичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції
«Юридичні науки: історія, сучасний стан та перспективи досліджень» (м. Київ,
13-14 грудня 2013 року); Міжнародній науково-практичний конференції
«Юридична наука: виклики і сьогодення» (м. Одеса, 12-13 квітня 2014 року);
Міжнародній науково-практичній конференції «Вітчизняна юридична наука в
умовах сучасності» (м. Харків, 18-19 квітня 2014 року); Міжнародній науковопрактичній конференції «Цивілістична доктрина і формування громадянського
суспільства» (м. Київ, 03 жовтня 2014 року); Міжнародній науково-практичній
конференції «Матвєєвські читання: Звільнення від цивільно-правової
відповідальності у сучасних реаліях» (м. Київ, 20 листопада 2015 року);
Міжнародній юридичній науково-практичній конференції «Актуальна
юриспруденція» (м. Київ, 25 лютого 2016 року); Міжнародному цивілістичному
форумі «Приватне право України і європейська інтеграція: тенденції та
перспективи» (м. Київ, 14-15 квітня 2016 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації
викладені у 12 наукових працях: 5 наукових статтях, з яких 4 вийшли друком у
вітчизняних фахових юридичних виданнях, та 1 у науковому виданні іноземної
держави, а також у 7 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
семи підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертації налічує 207 сторінок, з яких 181 основного тексту, 26 сторінок –
12
список використаних джерел. Список використаних джерел містить 250
найменувань українською, російською та англійською мовою.
- Список литературы:
- ВИСНОВКИ
Підздійсненнямправавласностіподружжяслідрозумітивикористання
правомочностейвчиненняподружжямабооднимзподружжядійщо
становлятьскладовузмістуконкретногосуб’єктивногоправазокрема
володіннякористуваннятарозпорядженняоб’єктамиправавласності
подружжязметоюдосягненняпевногоправовоготафактичногорезультату
Поняттяспільнемайноподружжяєбільшширокимзапоняттяспільна
власністьподружжяоскількиприподіліспільногомайнаусудовомупорядку
судобовязковомаєвраховуватиборговізобовязаннядружинитачоловіка
томудоскладуїхньогомайнаповиннітакожвключатисяборгиподружжяа
відтакмайновівідносиниподружжянезводятьсятількидовідносинвласності
Спільнемайноподружжя–церічабосукупністьречейутомучислі
грошітацінніпаперинабутізачасшлюбусукупністьмайновихправта
обовязківщовиниклиуперіодіснуванняшлюбуякіналежатьподружжюна
правіспільноїсумісноївласності
ЧиннезаконодавствоУкраїнипередбачаєдваправовірежимиздійснення
прававласностіподружжязаконнийтадоговірнийякібезпосередньопов’язані
ізнеобхідністювизначенняправовогорежимумайнащодоякогоподружжя
здійснюєсвоїповноваженнявласника
Основнимправовимрежимоммайнаподружжяєрежимспільностімайна
якийпередбачаєобєднаннямайнадружинитачоловікавєдинумайновумасу
тавизначаєдошлюбнемайноякроздільнеприватнемайнокожногочлена
подружжяВодночасподружжямаєправовчинятибудьякідіїщодо
придбаноговперіодшлюбумайнаутомучисліможезмінитийогоправовий
режимшляхомукладеннявідповідногоправочину
Повноваженнядружинитачоловікащодорозпорядженнямайномяке
належитьдоспільноїсумісноївласностіподружжяєвзаємнообмеженимищо
свідчитьпротойфактщодружинатачоловікповиннікоординуватисвоїдії
щодотакогомайна
Майнонабутезадоговоромдовічногоутриманняуперіодперебування
набувачаузареєстрованомушлюбіналежитьдоспільноїсумісноївласності
подружжянавітьутомувипадкуякщосмертьвідчужувачанасталавжепісля
розірванняшлюбуЯкнаслідокпіслярозірванняшлюбунабувачзадоговором
довічногоутриманнянемаєправасамостійноздійснюватиправовласностіна
набутемайно
Привирішенніпитанняподілумайнанабутогозадоговоромдовічного
утриманнянеобхідновиходитизтогощодоговірдовічногоутриманняє
оплатнимдоговоромтавраховуватищосудможевідступитивідзасади
рівностічастокподружжяувипадкуякщобудевстановленощопідчасшлюбу
абопісляйогорозірванняутриманнянадавалосьтількизаособистікошти
дружиниабочоловіка
Членамподружжяпотрібновраховуватищозаумовиякщо
інвестиційнийдоговірукладавсядореєстраціїшлюбуаінвестиціїгроші
вносилисятількиоднієюособоютакіінвестиціїналежатьдоособистої
приватноївласностідружиниабочоловікаЯкнаслідокособа–інвесторза
такимінвестиційнимдоговоромщобувукладенийдошлюбуікоштизаяким
такожбулисплаченідоукладенняшлюбуможесамостійноздійснюватиправо
власностінатакемайно–обєктінвестиційногодоговорунавітьувипадку
набуттяправавласностінаоб’єктінвестиційногодоговорупісляукладення
шлюбуВодночасякщоінвестуванняобєктанерухомостізаінвестиційним
договоромздійснювалосьзарахунокспільнихкоштівподружжяаправо
власностінамайнозаінвестиційнимдоговоромбулонабутеособоюколишнім
членомподружжяпіслярозірванняшлюбутакаособаколишнійчлен
подружжянемаєправосамостійноздійснюватиправовласностінатаке
майнотомущовказанемайноналежитьдоспільногосумісногомайна
подружжяарозірванняшлюбунеприпиняєправаспільноїсумісноївласності
намайнонабутезачасшлюбурозпоряджаннятакиммайномздійснюється
співвласникамивиключнозавзаємноюзгодою
НеобхідноузгодитипрактикуКонституційногоСудуУкраїниі
ВерховногоСудуУкраїнитарозробитиєдинийпідхідщодовизнанняабо
невизнаннячасткивстатутномукапіталітовариствазобмеженою
відповідальністютамайнаприватногопідприємстваоб’єктомспільноїсумісної
власностіподружжяУзв’язкузцимпідтримуємопозиціюВерховногоСуду
Українипронеможливістьпоширеннянамайногосподарськоготовариства
режимуспільногосумісногомайнаподружжяоскількифактичноєдиним
власникомтакогомайнаєюридичнаособа–приватнепідприємствоабо
товариствозобмеженоювідповідальністюанечлениподружжяУзв’язкуз
цимцілкомлогічнимєвисновокпротещовнаслідокпереходумайнадо
приватноївласностіюридичноїособиправовласностіподружжя
трансформуєтьсяізречовогоузобов’язальнезасвоєюприродою
Назаконодавчомурівніпотрібнозакріпитиімперативнувимогущодо
наявностіобов’язковоїписьмовоїзгодидругогозподружжянавчинення
правочинівщодовнесеннямайнадостатутногокапіталутоваристваз
обмеженоювідповідальністютаприватногопідприємстваТаказгодамаєбути
нотаріальнозасвідченаоскількинотаріусповиненроз’яснитидругомуз
подружжянаслідкинаданнязгодинавнесеннямайнадостатутногокапіталу
товариствазобмеженоювідповідальністюабоприватногопідприємстваа
самепопередитищоподілупідлягаютьлишеодержанідоходивіддіяльності
такихюридичнихосібанесамемайноякебуловнесенедостатутного
капіталутовариствазобмеженоювідповідальністюабоприватного
підприємства
Фізичнаособаякаперебуваєузареєстрованомушлюбітазаймається
підприємницькоюдіяльністюповинназдійснюватиправовласностінамайно
щовикористовуєтьсявпідприємницькійдіяльностізурахуваннямположень
стстСКУкраїнищодоспільноїсумісноївласностіподружжяМайно
якевикористовуєтьсяфізичноюособоюпідприємцемякаперебуваєушлюбі
можебутивизнанеособистоювласністювиключнозаумовинабуттятакого
майназарахунокособистоїприватноївласностічленаподружжяособищо
займаєтьсяпідприємницькоюдіяльністюдоякоїненалежатькоштиотримані
відпідприємницькоїдіяльностіщозгідночинногозаконодавствавідносяться
доспільноїсумісноївласностіподружжя
Дляукладенняправочинівщодовідчуженняакційякібулипридбаніза
рахунокспільногосумісногомайнаподружжяобов’язковопотрібно
отримуватизгодудругогозподружжяЯкщодружинаабочоловіквідчужать
такіакціїбеззгодидругогозподружжявідсутністьзгодиєпідставоюдля
визнаннявказаногоправочинунедійснимвсудовомупорядкуВодночасзгода
другогозподружжянавчиненняправочинівякіпов’язаніізздійсненням
корпоративнихправвласникаакцій–акціонеранепотрібнаоскільки
корпоративніправащовипливаютьзправавласностінаакціїналежать
виключноодномузподружжя–акціонеру
Майновіавторськіправанавідмінувідавторськоївинагородинеє
об’єктомспільноїсумісноївласностіподружжятомуположенняГлавиСК
Українинепоширюютьсянаправащовиниклиудружиниабочоловікау
зв’язкуізствореннямтворуабонапідставідоговоручизаконуЯкнаслідок
дружинаабочоловік–суб’єктавторськогоправамаютьправосамостійно
здійснюватимайновіавторськіправатаукладатибудьякідоговорищодо
розпоряджаннямайновимиавторськимиправамибеззгодидругогоз
подружжя
Юридичнимфактомякийвпливаєнавіднесенняавторськоївинагороди
дооб’єктівспільноїсумісноївласностіподружжяєфактотриманняодниміз
подружжяавторськоївинагородианесампроцесствореннятворуЯк
наслідокавторськавинагородащобулаотриманаоднимізподружжяпідчас
перебуванняузареєстрованомушлюбієоб’єктомспільноїсумісноївласності
подружжянезалежновіддатиствореннятвору
Необхіднорозрізнятимайновіавторськіправащовиникаютьуодногоз
подружжяузв’язкуізствореннямтворутаправовласностінаматеріальну
формувираженнятворуоскількиматеріальнаформавираженнятвору
скульптуритвориживописуграфікирукописихудожніхаболітературних
творівтощоможебутиоб’єктомспільноїсумісноївласностіподружжя
Дружинаабочоловікякійякомуналежатьмайновіправаінтелектуальної
власностіщозасвідченіпатентомможутьздійснюватиданіправабеззгоди
другогозподружжяоскількиудругогочленаподружжяневиникаютьправа
інтелектуальноївласностінавинахідкориснумодельпромисловийзразок
Згодадругогозподружжяназдійсненнямайновихправінтелектуальної
власностінаоб’єктипатентногоправанеобхідналишевтомувипадкуякщо
праванатакіоб’єктиналежатьдружинітачоловіковіспільнозокремаякщо
дружинатачоловікспільноютворчоюпрацеюствориливинахідкорисну
модельабоєспівавторамипромисловогозразкатощоУцьомуразідружината
чоловікповиннібутивказаніупатентіякспівавторитаспіввласникимайнових
правнавинахідкориснумодельабопромисловийзразок
Дляукладенняправочинущодопереданнявідчуженнямайновихправ
інтелектуальноївласностінаторговельнумаркуоднимізподружжя
обов’язковопотрібновраховуватиположеннястСКУкраїнищодо
необхідностіотриманнязгодидругогозподружжяЗгодадругогозподружжя
навикористанняторговельноїмаркиутомучислінаукладанняліцензійних
договорівщодоторговельноїмаркивласникомсвідоцтванаторговельнумарку
непотрібна
Особаякійналежатьправаінтелектуальноївласностіназнакдлятоварів
іпослугторговельнумаркусвідоцтвонаякийбулоотриманевперіод
існуванняшлюбуазаявканаякийбулаподанадоукладенняшлюбумаєправо
самостійнобеззгодидругогозподружжярозпоряджатисяправаминатакий
знакдлятоварівіпослугторговельнумарку
Намайновіправаінтелектуальноївласностінакомерційненайменування
непоширюєтьсярежимспільноїсумісноївласностіподружжяоскількичлени
подружжянеможутьбутисуб’єктамиправнакомерційненайменування
Членподружжяякомуналежатьправаінтелектуальноївласностіна
географічнезазначеннятаабоправонавикористаннягеографічного
зазначенняможездійснювативказаніправабезнаявностізгодидругогоз
подружжя
Додоговорівпровизначенняправовогорежимумайнаподружжя
належатьшлюбнийдоговірдоговірпроподілмайнаподружжядоговірпро
відчуженняоднимізподружжянакористьдругогозподружжясвоєїчасткиу
правіспільноїсумісноївласностібезвиділуцієїчасткидоговірпропорядок
користуваннямайномдоговірпровиділчасткинерухомогомайнаодногоз
подружжязіскладуусьогомайнадоговірпрооб’єднаннямайнаподружжя
тощоУтойжечасслідвраховуватищочиннезаконодавствоУкраїнине
обмежуєподружжявукладеннііншихутомучислінепоіменованихдоговорів
спрямованихнавизначенняправовогорежимумайнаподружжя
Найбільшрозповсюдженоюпідставоювстановленнядоговірногорежиму
прававласностіподружжяусвітовійпрактицієшлюбнийдоговірособливістю
якогоєтещовінможебутиукладенийзприводумайнаправанаякеможуть
виникнутиуподружжявмайбутньому
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн