ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ..........................................................................................................................3
Розділ 1. Загальна характеристика правового регулювання відносин за участю споживачів у сфері послуг за законодавством України.................................................12
1.1. Поняття та розвиток правовідносин за участю споживачів (споживчих відносин).............................................................................................................................12
1.2. Договірні форми щодо надання споживчих послуг за законодавством України...............................................................................................................................41
Розділ 2. Механізм захисту прав та інтересів споживачів..................................63
2.1. Загальна характеристика механізму захисту прав та інтересів споживачів..........................................................................................................................63
2.2. Зміст суб’єктивних прав споживачів та їх нормативно-правове забезпечення......................................................................................................................91
2.3. Способи реалізації права споживачів на захист.......................................112
Розділ 3. Правові наслідки порушення прав споживачів..................................135
3.1. Загальні положення відповідальності за порушення прав споживачів..135
3.2. Відшкодування збитків, завданих споживачам........................................143
3.3. Неустойка як форма (міра) відповідальності за порушення прав споживачів........................................................................................................................159
3.4. Відшкодування споживачам моральної шкоди........................................171
Висновки...............................................................................................................195
Використані нормативні і літературні джерела............................................200

ВСТУП
Актуальність теми. Здійснення в Україні соціально-економічних та політичних перетворень зумовлює необхідність підвищення ефективності захисту прав громадян і, зокрема, забезпечення реалізації передбаченого у ст.42 Конституції України обов’язку держави захищати права громадян як споживачів.
Нормативно-правова база у даній сфері перебуває в стадії гармонізації з нормами міжнародних угод, учасницею яких стала Україна. У 1994 році між Україною та ЄС укладена Угода про партнерство та співробітництво, яка передбачає тісну взаємодію у вирішенні споживчих проблем, адаптацію цієї роботи до міжнародного рівня. На розвиток цих відносин був спрямований і проект ТАCIS „Підтримка споживчої політики в Україні”.
Законодавство про захист прав споживачів в Україні динамічно розвивається. Так, в Закон України "Про захист прав споживачів", прийнятий Верховною Радою України 12 травня 1991 р., були внесені численні істотні зміни і доповнення (у тому числі зовсім нещодавно – 1 грудня 2005 року), які вимагають ретельного аналізу. За останні роки створено новий комплексний інститут споживчого права, в якому закладені основні підвалини для подальшого розвитку відносин за участю громадян-споживачів. Чинне законодавство України встановлює певні юридичні засоби забезпечення підвищеного захисту прав споживачів. Проте, переважна частина положень цього правового інституту не отримала належного наукового обґрунтування, зокрема, стосовно захисту прав споживачів у сфері надання послуг.
З прийняттям нового Цивільного кодексу України виникли питання співвідношення загальних та спеціальних норм, що регламентують відносини за участю споживачів, проблеми, які стосуються визначення та встановлення критеріїв відокремлення окремих видів "споживчих" договорів з надання послуг, з’ясування їх змісту та підстав відповідальності за порушення прав управомоченої сторони.
Дослідження деяких зазначених питань здійснювалися в тій чи іншій мірі в окремих статтях, інших наукових працях. Зокрема, в Україні було захищено дві дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: "Цивільно-правове забезпечення прав споживачів на належну якість товару" (Л.М.Іваненко, 1998 р.), "Теоретичні проблеми захисту прав споживачів в Україні за договором купівлі-продажу" (С.А.Косінов, 1998р.). Але ці праці були присвячені лише захисту окремих прав споживачів-покупців до прийняття нового ЦК України. Відтак єдиного фундаментального дослідження проблем захисту прав споживачів у сфері надання послуг на теперішній час здійснено не було. За таких обставин дана дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням особливостей захисту прав споживачів, притаманним усім сферам споживчих правовідносин.
Необхідність проведення такого дослідження викликано, насамперед, існуванням об’єктивних проблем у сфері застосування засобів захисту прав споживачів, пов’язаних з недосконалістю діючого законодавства, активним розвитком ринкових відносин, малодослідженістю загальноприйнятих засад захисту прав споживачів. Окрема увага в роботі надається численним суперечностям між нормами спеціального споживчого законодавства та ЦК України.
На підставі аналізу теоретичного та практичного матеріалу, порівняння законодавства різних країн у даній сфері, з’ясування історичних умов розвитку інституту захисту прав споживачів стало можливим виявити недоліки чинного законодавства та запропонувати шляхи його удосконалення.
У зв’язку з тим, що дана проблема пов’язана з основними цивілістичними концепціями, необхідним став аналіз таких цивільно-правових категорій як "споживчі правовідносини", "споживчий договір", „договір з надання послуг”, „послуга”, „види послуг”, „об’єкт правовідношення”, „механізм захисту цивільних прав”, „міри захисту та міри відповідальності”, „види відповідальності”, „форми відповідальності” тощо. Встановлення напрямів дослідження пов’язане з тим, що основу даного інституту складають цивільно-правові норми договірного та деліктного права, а необхідність такого дослідження викликана неоднозначним їх визначенням у доктрині цивільного права. Дисертаційна робота зорієнтована на створення єдиної концепції захисту прав споживачів на підставі вивчення та застосування основних категорій цивільного права, практики застосування норм інституту споживчого права.
Наведеними чинниками обумовлюється актуальність теми дослідження, а також доцільність проведення його в рамках дисертаційної роботи.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали праці відомих фахівців в галузі цивільного права, історії та теорії держави та права, правознавців дореволюційної Росії, науковців радянського періоду та вітчизняних вчених-юристів, а саме: С.С.Алексєєва, М.О.Барінова, Д.В.Бобрової, Т.В.Боднар, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, В.В.Вітрянського, В.П.Грібанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, Г.В.Єрьоменко, О.І.Загорулько, О.С.Іоффе, О.Ю.Кабалкіна, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Н.С.Кузнєцової, О.Е.Лейста, В.В.Луця, Ю.Я.Львовича, М.С.Малєїна, Г.К.Матвєєва, В.П.Паліюка, О.А.Пушкіна, О.А.Підопригори, Р.О.Стефанчука, Є.О.Суханова, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Р.Б.Шишки, В.С.Щербини та багатьох інших авторів, які тією чи іншою мірою звертались до досліджуваних в дисертації проблем. Окремі проблеми цивільно-правового захисту прав споживачів безпосередньо досліджувались у роботах Л.М.Іваненко, С.А.Косінова.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано у відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України в межах держбюджетної теми “Методологічні засади приватного права” (номер держреєстрації 0103U003101).
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є визначення основних цивільно-правових теоретичних засад, принципів і методів механізму реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг, а також надання рекомендацій щодо вдосконалення законодавства із захисту прав споживачів, приведення нормативних актів до взаємоузгодженості між собою та у відповідність із вимогами міжнародних правових актів.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації зосереджена на вирішенні наступних завдань:
- дослідження основних тенденцій та етапів розвитку законодавства різних країн світу щодо регулювання суспільних відносин у сфері захисту прав споживачів;
- встановлення специфіки розвитку законодавства України та системи нормативних актів, які регулюють відносини щодо захисту прав споживачів;
- проведення аналізу чинного законодавства щодо захисту прав споживачів;
- визначення та конкретизація основних прав споживачів у сфері надання послуг, умов та підстав реалізації суб’єктивного права споживача на захист;
- з’ясування основних критеріїв поділу способів захисту прав споживачів та механізму їх реалізації;
- встановлення підстав застосування різних форм та видів відповідальності за порушення прав споживачів у сфері надання послуг;
- формулювання наукових висновків та пропозицій щодо вдосконалення системи правової охорони прав споживачів у сфері надання послуг та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів і вимог.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються між споживачами та суб’єктами господарської діяльності з приводу надання послуг, підстави та механізми реалізації прав споживачів на захист від правопорушень з боку контрагентів за договором.
Предметом дослідження є відповідні нормативні акти України та іноземних країн, які регулюють відносини за участю споживачів, механізм їх застосування, міжнародні договори і судова практика, а також вітчизняні та наукові розробки з проблем захисту прав споживачів, реалізації та захисту цивільних прав в договірному праві.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. В основу дослідження покладено діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи. Зокрема, використання історичного методу дозволило вивчити історію розвитку консумерського руху, який склався у процесі боротьби споживачів за свої права в різних країнах, та визначитись з основними тенденціями і напрямками розвитку законодавства про захист прав споживачів, спрогнозувати і конкретизувати його подальше вдосконалення в нашій країні. Застосування порівняльного методу сприяло дослідженню різноманітних правових підходів до вирішення однакових проблемних питань у вітчизняному та зарубіжному законодавстві. Аналіз норм чинного законодавства проводився за допомогою формально-логічного методу (аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, індукція, дедукція), що дозволило виявити неточності, суперечності і прогалини, які існують сьогодні у законодавстві України із захисту прав споживачів. Метод соціологічного дослідження застосовувався при характеристиці шляхів забезпечення належного захисту прав споживачів, встановлення законодавчих гарантій такого захисту.
Застосування зазначених методів дозволило дисертантці належним чином аргументувати зроблені висновки.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням системи споживчих договорів в умовах дії нового Цивільного кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів" у новій редакції (2005р.), що дозволило виявити співвідношення їх норм у регулюванні споживчих відносин та специфіку здійснення захисту прав споживачів. Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є такі:
Вперше:
- сформульовано висновок про те, що на відносини фізичної особи-підприємця, які виникли з договорів, спрямованих на придбання, замовлення ним товарів (робіт, послуг) з метою задоволення особистих, сімейних, домашніх, культурно-побутових та інших особистих побутових потреб, не пов’язаних із здійсненням ним підприємницької діяльності, повинно поширюватися законодавство про захист прав споживачів;
- запропоновано авторське визначення споживчого договору, згідно з яким таким договором має вважатися правочин, за яким продавець, виготівник, виконавець, що є підприємцем, реалізує товар, роботи, послуги споживачеві – фізичній особі, яка придбаває, набуває, замовляє, використовує (має намір це зробити) товар, роботи, послуги для особистих культурно-побутових, сімейних, домашніх та інших особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням професійних обов’язків найманого працівника;
- проведено критичний аналіз ототожнення у нормативно-правових актах та судовій практиці усіх споживчих договорів з договорами про надання послуг, зроблено висновок про те, що правова природа споживчих договорів є різною - лише певна їх частина є договорами про послуги, а тому таке об’єднання може застосовуватися лише з відповідним застереженням про його умовність;
- обгрунтовано висновок про те, що захист прав споживачів здійснюється загально-цивілістичними способами захисту, визначеними в ст.16 ЦК, інституційними, передбаченими окремими договірними інститутами ЦК, спеціальними, передбаченими окремими актами законодавства про захист прав споживачів;
- зроблено висновок, що юрисдикційна форма захисту передбачає, насамперед, припинення правовідношення, яке порушує права споживача, та не може забезпечити відновлення порушеного майнового стану споживача;
- на підставі аналізу законодавчих актів обгрунтовано висновок про погіршення рівня захищеності прав споживачів-покупців у випадках придбання ними товарів неналежної якості, оскільки в ст. 708 ЦК України та ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції 2005 р.) не передбачено серед вимог, з якими може звернутися споживач, який придбав товар неналежної якості, вимогу про відшкодування збитків, на відміну від попереднього законодавства (ст. 234 ЦК УРСР, ст. 14 Закону в редакції 2004 р.), в якому таке право покупців передбачалося;
- обгрунтовано висновок про необхідність розширення сфери застосування законної штрафної неустойки за істотні порушення умов споживчих договорів, оскільки нині передбачено лише три випадки стягнення неустойки;
- обґрунтовано висновок про можливість відшкодування моральної шкоди споживачам, завданої відповідно до ст. 16 Закону продукцією неналежної якості, незалежно від вини продавця, виробника, виконавця;
- обґрунтовано висновок про те, що правові наслідки придбання споживачем товару неналежної якості, передбачені ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", а також правові наслідки виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі), передбачені ст. 10 вказаного Закону, мають наставати незалежно від вини продавця (виробника) чи виконавця, за винятком випадків наявності вини у цьому споживача або дії непереборної сили. Водночас, обґрунтовано необхідність приведення положень Закону України „Про захист прав споживачів” у відповідність з вимогами ст. 1209 ЦК щодо відповідальності продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг) за шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) незалежно від їхньої вини.
Удосконалено:
- визначення поняття споживач, яким має вважатися фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) не лише для особистих потреб, як це нині передбачено Законом України "Про захист прав споживачів", але і тоді, коли це здійснюється для задоволення сімейних, домашніх, культурно-побутових, фінансових та інших особистих побутових потреб;
- визначення складу учасників споживчих відносин, у зв’язку з чим обґрунтовано висновок про юридичну некоректність положень ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з якими продавець, виробник, виконавець, які є учасниками відносин у сфері споживання, визнаються "суб’єктами господарювання", оскільки не усі суб’єкти господарювання є підприємцями, а у ЦК України щодо таких відносин вживається поняття "підприємець", а не суб’єкт господарювання.
Дістали подальший розвиток:
- історико-правова характеристика розвитку законодавства у сфері прав споживачів; обґрунтовано, що передумовами прийняття Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. та започаткування формування інституту споживчого права стали переважно міжнародні фактори, зокрема, "консумерський рух" за встановлення механізмів підвищеного захисту споживача як "слабкої сторони", а також відповідні міжнародно-правові акти, зокрема, Хартія Європейського Союзу (1973 р.) та Керівні принципи ООН для захисту інтересів споживачів, оскільки цивільне законодавство, яке регулювало відносини роздрібної торгівлі, побутового підряду та прокату, не містило механізму підвищеного захисту порушених прав громадян, а швидше навпаки - ускладнювало реалізацію цього права;
- наукове обґрунтування концепції захисту прав споживачів; зокрема, наведено додаткове обґрунтування хибності концепції "сервісного права" як самостійної комплексної галузі права, оскільки об’єднання в таку галузь права різнорідних норм публічного і приватного характеру, що належать до предмета регулювання інших галузей права, суперечить правовим засадам ЦК України, в ст. 1 якого чітко визначено предмет регулювання цивільного права; наведено додаткові аргументи щодо визнання сукупності споживчих норм комплексним правовим інститутом;
- положення про специфіку суб’єктивних цивільних прав споживачів у договірних відносинах, яка проявляється в особливостях укладення споживчих договорів (зокрема, в обов’язковості задоволення оферти споживача, в обмеженні для підприємця дії принципу свободи договору), в імперативності умов споживчого договору, в наданні споживачу умов привілейованого захисту його прав;
- обґрунтовано необхідність впровадження у Законі України „Про захист прав споживачів” принципу відшкодування збитків у повному обсязі, тобто усіх видів збитків, передбачених ст. 22 ЦК України;
- обґрунтовано висновок про те, що споживачі повинні мати право на відшкодування моральної шкоди у разі порушення їх прав як за наявності, так і за відсутності у них майнової шкоди.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для подальших теоретичних розробок проблем захисту прав споживачів, вдосконалення законодавства про захист прав споживачів, у нормотворчій діяльності міністерств та відомств, судовій практиці та при підготовці лекцій для студентів юридичних та економічних вищих навчальних закладів, зокрема, у навчальному процесі при вивченні курсів “Цивільне право”, ”Міжнародне приватне право”, а також спеціальних курсів “Захист цивільних прав”, “Теорія договірних зобов’язань”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались та були схвалені на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України, а визначені за результатами дослідження законодавчі пропозиції були направлені до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України, яким було складено відповідний акт впровадження.
Положення дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (2005р., м. Донецьк), міжнародних науково-практичних конференціях “Законодавство України: проблеми і перспективи розвитку” (січень-лютий 2006р., м. Косів), “Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (квітень 2004р., м. Харків), “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (квітень 2004р., м. Київ).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у 2 науково-практичних виданнях (одне – у співавторстві) та 6 наукових статтях у провідних спеціалізованих виданнях України відповідно до вимог, що пред’являються ВАК України.
Структура дисертації. Відповідно до цілей, завдань і мети дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (всього 266 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з них основного тексту ― 199 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами роботи отримано наступні основні висновки.
1. Характерною ознакою правовідносин за участю споживачів є нерівне положення суб’єктів, наявність „сильної” і „слабкої” сторони: з одного боку виступають підприємці, що володіють не лише капіталом, а й певним обсягом необхідних фахових знань про свій товар (послугу), а з іншого - індивідуальний споживач (фізична особа), який змушений довіряти наданій інформації про товар або послугу. Традиційне договірне право не надає звичайному споживачу ефективних способів захисту його інтересів у відносинах з виробниками, продавцями та підприємствами, що надають послуги, оскільки воно базується на принципах рівності сторін, свободи договору. Відтак виникає потреба у формуванні спеціального споживчого законодавства.
2. Запропонована в юридичній літературі концепція сервісного права як самостійної галузі права є хибною і науково недалекоглядною, адже об’єднання в галузь права таких різнорідних норм публічного і приватного характеру, що належать до предмета регулювання інших галузей права, суперечить положенням загальної теорії права, а також правовим засадам ЦК України.
3. Існує необхідність розширення змісту поняття "споживач", яким має вважатися фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для задоволення особистих, у тому числі сімейних, домашніх, культурно-побутових, фінансових та інших особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю. Таке визначення необхідно передбачити як в Преамбулі, ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів", так і в ст. 633 ЦК.
4. В чинному законодавстві відсутнє чітке розмежування правого статусу фізичної особи-споживача і фізичної особи-підприємця. Однак фізична особа, яка є підприємцем, також може бути споживачем у споживчих правовідносинах, що вимагає нормативного закріплення.
5. Недоцільним є введення терміну "суб’єкт господарювання" щодо статусу продавця, виконавця та виробника і вилучення терміну "громадянин-підприємець", оскільки, по-перше, не кожен суб’єкт господарювання є суб’єктом підприємництва, по-друге, в ЦК вживається термін "підприємець", по-третє, за ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" здійснюється реєстрація фізичних осіб як підприємців, а не як суб’єктів господарювання.
6. Усі споживчі договори є публічними договорами, на які мають розповсюджуватися, зокрема, положення ст. 633 ЦК України. Однак, в цій статті не виділено в окрему категорію споживчі договори та їх спеціальне врегулювання. Тому було б доцільно в ст. 633 ЦК провести поділ публічних договорів на ті, в яких обидві сторони підприємці, і ті, в яких друга сторона є фізична особа.
7. Споживчим договором, на який розповсюджується законодавство про захист прав споживачів, має вважатися правочин, за яким продавець, виготівник, виконавець, що є підприємцем, реалізує товар, роботи, послуги споживачеві – фізичній особі, яка придбаває, набуває, замовляє, використовує (має намір це зробити) товар, роботи, послуги для особистих культурно-побутових, сімейних, домашніх та інших особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням професійних обов’язків найманого працівника.
8. Під механізмом правового регулювання споживчих відносин необхідно розуміти відповідну сукупність правового впливу, зокрема, загальних і спеціальних норм цивільного законодавства, а також методів, способів та принципів цивільного права на формування споживчого правовідношення, на формування та реалізацію прав та обов’язків його суб’єктів, а також на захист їх прав та інтересів.
9. Загально-цивілістичні способи захисту порушених прав та інтересів можуть застосовуватися також в споживчих правовідносинах, але з можливими особливостями. Зокрема, в ст. 16 ЦК міститься застереження про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Такі способи умовно можна назвати інституційними та спеціальними. Інституційні способи містяться в нормах окремих договірних правових інститутах ЦК, а спеціальні – в Законі України "Про захист прав споживачів", інших актах законодавства.
10. Специфіка суб’єктивного споживчого права полягає у тому, що в споживчих правовідносинах існують особливості передумов та порядку укладення споживчих договорів, формування суб’єктивних прав та обов’язків, їх виконання, захисту порушених прав. У споживача певне суб’єктивне право (право на укладення споживчого договору) виникає в момент звернення до підприємця (продавця, виготівника, виконавця) з пропозицією (офертою) укласти договір. Дія принципу свободи договору при укладенні споживчих договорів, формуванні їх умов істотно обмежена, адже і порядок укладення і формування умов договору визначають переважно імперативними нормами законодавства про захист прав споживачів, причому таким чином, що встановлюються привілейовані умови для споживача і додаткові обов’язки для підприємця. Існують також особливості захисту прав споживачів, які полягають у домінуванні спеціальних способів захисту над загально цивілістичними, встановленими ЦК України (ст. 16).
11. З метою створення належної правової бази охорони і захисту прав споживачів, у Законі України „Про захист прав споживачів” доцільно передбачити норму, яка б вказувала на обов’язковість надання інформації про вид діяльності, наявність ліцензії, найменування, включаючи організаційно-правову форму (вид) юридичної особи або прізвище, ім’я та по-батькові громадянина-підприємця, які можуть виступати контрагентами за договором або безпосередніми виконавцями.
12. Назва ст. 10 Закону має бути приведена у відповідність з її змістом. Зокрема, її доцільно назвати "Правові наслідки порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)". Відповідним чином має бути також змінена стаття 8 Закону.
13.Передбачені законом міри захисту прав споживачів нечітко сформульовані, не проведено розмежування між договором підряду і договором з надання послуг стосовно вибору способів захисту порушеного права. Існують певні недоліки і у співвідношенні норм загальної та спеціальної дії стосовно захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Закон „Про захист прав споживачів” необхідно доповнити статтями, присвяченими праву споживачів на захист у сфері надання конкретних послуг, передбачити істотні умови договору з надання послуг за участю споживачів, визначити окремо перелік способів захисту прав споживачів та міри відповідальності та співвідношення їх застосування.
14. Коригування вимагає ст. 16 ЗУ "Про захист прав споживачів", оскільки в ній не передбачене пряме застереження про обов’язок продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг) відшкодовувати потерпілим споживачам завдану їм дефектною продукцією шкоду незалежно від їхньої вини, як це передбачено в ст. 1209 ЦК.
15. У Законі України "Про захист прав споживачів" в усіх випадках доцільно замінити термін "збитки" на термін "збитки у повному обсязі", що буде відповідати принципу повного відшкодування збитків, закріпленому в ЦК.
16. П. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" необхідно привести у відповідність з ч. 1 ст. 708 ЦК та передбачити в цих законодавчих актах право споживача, у разі придбання товару з не застереженими продавцем недоліками, вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
17. У Законі України "Про захист прав споживачів" не дотримано вимог щодо співвідношення понять "шкода" та "збитки", визначене, зокрема, в ст. 22 ЦК, за якою збитки є лише одним із способів відшкодування майнової шкоди. Тому термінологію Закону в цій частині необхідно привести у відповідність з вимогами ЦК. Зокрема, в ст. 1 Закону необхідно визначити поняття шкоди та збитків.
18. У Законі не визначається вид неустойки, що застосовується. На думку дисертанта, за таких обставин у разі порушень споживчих договорів має застосовуватися штрафна неустойка, адже її застосування презумується в ЦК України.
19. Система неустойок у Законі України "Про захист прав споживачів" є малорозвинутою. З метою підвищення договірної дисципліни продавців, виробників, виготівників (виконавців) доцільно розширити коло підстав застосування штрафної неустойки у диференційованому розмірі за порушення продавцями, виробниками, виконавцями основних обов’язків за усіма споживчими договорами.
20. Закон України "Про захист прав споживачів" необхідно доповнити окремою статтею, яка здійснювала б регламентацію відносин з відшкодування моральної шкоди споживачам товарів, робіт та послуг. У цій статті слід, зокрема, вказати, що "моральна шкода, завдана споживачеві суб’єктами підприємницької діяльності (виробником, продавцем, виконавцем) внаслідок порушення його прав, передбачених договором, законом та іншими правовими актами, що регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів, підлягає відшкодуванню за правилами, передбаченими Цивільним кодексом України".

ВИКОРИСТАНІ НОРМАТИВНІ ТА ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

Нормативно-правові акти
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - N 30. - Ст.141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№40-44. - Ст.356.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1963. -№ 57. –Ст. 731 (втратив чинність).
4. Господарський кодекс від 16 січня 2003 р. (зі змінами та доповненнями) –К.: Юрінком Інтер, 2005. - 192 с.
5. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. –К.: Атіка, 2002.-79с.
6. Повітряний кодекс України: Текст із змінами та допов. станом на 10 травня 2003 р. - Офіц.вид. - К.: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003.- 87с.
7. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради. - 1995. - №47. - Ст.349.
8. Закон України „Про захист прав споживачів” в редакції від 1 грудня 2005 р. // Урядовий кур'єр. - 2006. - 18 січня. - № 9.
9. Закон України „Про захист прав споживачів” в редакції від 12 грудня 1991 р.// Відомості Верховної Ради. – 1991. - №30. - Ст.379.
10. Основи законодавства України „Про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради. - 1993. - №4. - Ст.19.
11. Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради. - 1992. - №21. - Ст.296.
12. Закон України „Про інформацію” від 2.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №48. - Ст.650.
13. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1997. - №24. - Ст.170.
14. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” від 9.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради. - 1999.- №20-21. - Ст.194.
15. Закон України „Про транспорт” від 10.11.1994 р. // Відомості Верховної Ради. - 1994. - №51. - Ст.446.
16. Закон України „Про автомобільний транспорт” в редакції від 23.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. - №22. - Ст.105.
17. Закон України „Про залізничний транспорт” від 4.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1994. - №51. - Ст.446.
18. Закон України „Про рекламу” від 3.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №39. - Ст.181.
19. Закон України „Про поштовий зв’язок” від 4.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. - №6. - Ст.39.
20. Закон України „Про стандартизацію” від 17.05.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №31. - Ст.145.
21. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансвих послуг” від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2002 - №1. - Ст.1.
22. Закон України „Про підтвердження відповідності” від 17.05.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001 - №32. - Ст.169.
23. Закон України „Про ветеринарну медицину” від 25.06.1992р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - №36. - Ст.379.
24. Закон України „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії” від 18.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2000. - №48. - Ст.409.
25. Закон України „Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №56. - Ст.447.
26. Указ Президента України „Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики” від 1.10.2002 р. №887/ 2002 // Офіційний вісник України.-2002. - №40. - Ст.1855.
27. Указ Президента України „Про програму захисту прав споживачів на 2003-2005 роки від 11 грудня 2002 року № 1148 // 2002. Офіційний вісник України. - 2002. - №50. - Ст.2251.
28. Декрет Кабінету Міністрів України „Про стандартизацію і сертифікацію” // Відомості Верховної Ради. - 1993. - №27. - Ст.289.
29. Правила побутового обслуговування населення: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. №313 // Урядовий кур’єр. – 1994. - №86.
30. Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. №1177 // Офіційний вісник України.-2002.-№34.- Ст.1587.
31. Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. №252 // Офіційний вісник України.-1997.-№12.т.1.
32. Правила зберігання автотранспортних засобів на стоянках: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. №115 // Зібрання Постанов Уряду України. - 1996. - №6. - Ст. 191.
33. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997р. №176 // Офіційний вісник України. - 1997.- №8. - Т.2.
34. Правила надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 1997 р. №386 // Офіційний вісник України.-1997. - №17. - С.66.
35. Про внесення змін до Правил надання населенню послуг з газопостачання: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. №476 // Офіційний вісник України. - 2004. - №16.- Ст.1101.
36. Про внесення змін до Правил користування послугами поштового зв’язку: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. №1515 // Офіційний вісник України. - 2000. - №41.- Ст.1748.
37. Правила користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг: Наказ Державної туристичної Адміністрації України від 16 березня 2004 р. №19 // Офіційний вісник України. - 2004. - №14. - Ст.995.
38. Наказ Державного Комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 30 серпня 2002 р. № 498 “Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні” // Офіційний вісник України. - 2002. - №40. - Ст.1892.
39. Порядок і умови організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом: Наказ Міністерства транспорту від 21 січня 1998 р. №21 // Офіційний вісник України. – 1998. - №17. – Ст. 646.
40. Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування: Наказ Державного комітету стандартизаціфї метрології та сертифікації в Україні від 27 січня 1999р. №37 // Офіційний вісник України. – 1999. - №16. – Ст. 670.
41. Правила сертифікації послуг автомобільного транспорту: Наказ Державного комітету стандартизаціфї метрології та сертифікації в Україні від 19 березня 1999р. 119/156 (рішення про державну реєстрацію Правил скасовано згідно з Висновком Мінстерства юстиції України від 30 березня 2001 р. №1/10) // Офіційний вісник України. – 1999. - №13. – Ст. 536.
42. Правила работы торговых предприятий и продажи товаров // Сборник нормативных материалов. – М., 1971. –С. 408-411.
43. Сборник нормативных материалов по советскому гражданскому праву. – М.: Юридическая литература, 1958. –С. 6-7.

Матеріали судової практики
44. Архів Верховного Суду України. - Справа № 6-11488 КС 03.
45. Архів апеляційного суду Вінницької області за 2003 рік.
46. Архів Деснянського районного суду м. Києва. - Справа №3 -246-2003р.
47. Архів місцевого суду Кіровського району м. Кіровограду. - Справа № 2-543-2001р.
48. Архів Печерського суду м. Києва. - Справа №2-302-2003 р.
49. Архів Солом’янського районного суду м. Києва. - Ухвала від 27.01.2003 року у справі №6-11488.
50. Архів Шевченківського районного суду м. Києва. - Справа №2-901-2004р.

51. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. "Про практику розгляду цивільних справ з позовами про захист прав споживачів" // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. –К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.253-264.
52. Постанова Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)” // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. –К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.216-225.
53. Юридична Україна. -№ 1. -2004. –С. 89-90.

Літературні джерела
54. Абова Т.Е. Защита хозяйственных прав предприятий и производственных объединений. Автореф. дис. на соиск. учен. степ. доктора юрид. наук. - М.,1985. – 44 с.
55. Агарков М.М. Гражданское право: Допущено Всесоюзным комитетом по делам высшей школы при СНК СССР в качестве учебника для юридических институтов // Под ред. М.М.Агаркова, Д.М.Генкина; Всесоюзный институт юридических наук НКЮ СССР; Институт права АН СССР. Том 1 / – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1944. – 419 с.
56. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. - М.: Юриздат, 1940. – 192 с.
57. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу / Шевченко Я.М., Бошицький Ю.Л., Бабаскін А.Ю., Венецька М.В., Кучеренко І.М. та ін. / Я. М. Шевченко (відп. ред.). – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
58. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. - М.:Госюриздат, 1961.- 271 с.
59. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х т.- М.:Юрид.лит.,1981-82.- 359 с.
60. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. (Курс лекций).Учебное пособие. Вып. 2. – Свердловск, 1964. – 226 с.
61. Алексеев С.С. Об объекте права и правоотношения // Вопросы общей теории советского права. Сборник статей. – М.:Госюриздат,1960. – С. 284-308.
62. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования // Антология уральской цивилистики. 1925-1989. Сборник статей. – М.: Статут, 2001. – 431 c.
63. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права // Ученые труды Свердловского юридического института. Серия «Гражданское право». - Свердловск, 1959. – 334 с.
64. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций в 2-х т. –Свердловск, 1972. - Т.1. – 396 с.
65. Баринов Н.А. Права граждан по договору бытового заказа и их защита. – Саратов, 1973. - 161с.
66. Баринова Е.В. Понятие, виды и формы гражданско-правовой ответственности за нарушение договорного обязательства // Актуальные проблемы гражданского права. Сб.ст. Выпуск шестой. - М., 2003. – С.274-311.
67. Бартошек М. Римское право (Понятия, термины, определения). – М.: Юрид.лит., 1989.- 447 с.
68. Басин Ю.Г. Система гражданско-правовых мер, обеспечивающих охрану хозрасчетных интересов предприятий // Тезисы Всесоюзного совещания-семинара молодых ученых «Гражданское право и защита имущественных интересов граждан и организаций». - Алма-Ата: КазГУ,1986.- 168 с.
69. Безух О.В. Проблема визначення особи споживача в господарських відносинах // Актуальні проблеми господарського права. Зб.наукових праць. –К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2005. – С. 29-34.
70. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: ЮрІнком-Інтер, 2006. – 592 с.
71. Белых В.С. Гражданско-правовое обеспечение качества продукции, работ и услуг. – Екатеринбург, 1999. – 185 с.
72. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: ЮрІнком-Інтер, 2006. – 392 с.
73. Боброва Д.В. Компенсація моральної шкоди / Цивільне право України. О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін. - Підручник у 2-х кн. 2-е вид., перероб.і доповн. - Кн.2 - К.:Юрінком Інтер, 2004.- 1374 с.
74. Боброва Д.В. Недоговірні зобов’язання у Проекті Цивільного кодексу України // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А.С.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій,2000. – 286 с.
75. Богдан В.В. Самозащита права как способ защиты прав потребителей в сфере торговли // Юрист. - №2. - 2003. - С.25-27.
76. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. –К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272с.
77. Большой экономический словарь / За ред. А.Н.Азрилнян. – М.:Фонд Правовая культура, 1994.- 525с.
78. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. - М.: Статут, 1997. - 681с.
79. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967.- 259 с.
80. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.:Госюриздат, 1963.- 197с.
81. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. - М.: Юриздат, 1950.- 368с.
82. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. - М.: Юрид.лит, 1976. – 215с.
83. Васькин В.В., Овчинников Н.И., Рогович Л.Н. Гражданско-правовая ответственность. - Владивосток:Изд-во Дальневост. ун-та, 1988.-180 [2] с.
84. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. –Х.: Консум, 1996. -136 с.
85. Венецька М.В. Фізична особа як суб’єкт підприємницької діяльності // Цивільне право України: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М.Шевченко. - Т.1. Загальна частина. - К.: Видавничий дім „ІнЮре”,2003. – С.137-142.
86. Вершинин А.П. Способы защиты гражданских прав в суде. Диссертация в виде научного доклада...д-ра юридических наук. – Спб.,1998. - 55 с.
87. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч.1. – Х.: изд-во Харьк. ун-та, 1958.- 339с.
88. Витрянский В.В. Договоры: порядок заключения, изменения и расторжения. Новые типы. - М.: АО “Центр деловой информации” еженедельника “Экономика и жизнь”, 1996. – 206 с.
89. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. - Воронеж: изд-во Воронеж. ун-та, 1976.-198с.
90. Гамбаров Ю.С. Вещное право: Особен. часть граждан. права. Лекции, чит. на экон. отд-нии в 1908-1909 ак. г. – СПб.: Касса взаимопомощи студентов Спб. Политехн. ин-та имп. Петра Великого,1913. – 444с.
91. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве. – Ученые записки Харьковского юридического института. Вып.5. – Х.,1954. – С. 65-87.
92. Гордон М.В. Радянське цивільне право. Вид.2-е.– Ч.2. - Харків: Вид-во Харк.ун-ту, 1966.- 315 с.
93. Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве // Всесоюзный институт юридических наук Министерства юстиции СССР. - М.: Госюриздат,1950. – 136 с.
94. Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. –К.: Политиздат Украины, 1981.- 639 с.
95. Гражданско-правовая охрана интересов личности / Авт. кол.: О.С. Иоффе, Б.Б. Черепахин, Ю.К. Толстой и др. / Отв. ред. Б.Б. Черепахин. – М.: Юрид. лит., 1969. – 255 с.
96. Гражданское право: Учебник для юридических вузов. М.М.Агарков, К.И.Граве, М.В.Зименова и др.; Отв. ред. Я.Ф.Миколенко, П.Е.Орловский; Всесоюзный институт юридических наук НКЮ СССР. Часть вторая / – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1938. - 488 с.
97. Гражданское право: Допущено Всесоюзным комитетом по делам высшей школы при СНК СССР в качестве учебника для юридических институтов. М.М.Агарков, С.Н.Братусь, Д.М.Генкин и др.; Под ред. М.М.Агаркова, Д.М.Генкина; Всесоюзный институт юридических наук НКЮ СССР; Институт права АН СССР. Том 2 / – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1944. – 319 с.
98. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева; СПбУ. - Ч.1. – М.: Теис, 1996. – 550 с.
99. Гражданское право. Учебник / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. - М.:Проспект,1998. – Ч.1. - 632 с. – Ч.2. – 784 с.
100. Гражданское право В 2-х томах. Том 1. Учебник / Под ред. Суханова Е.А. - М.: Изд-во БЕК,1998. – 820 с.
101. Гражданское право России: Курс лекций / Под ред. О.Н. Садикова. - М.:Юрид.лит., 1996. - Ч.1. - 302 с.
102. Гражданское право Украины / Под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко. - Ч.1. - Х.: Основа,1996. - 436 [1] с.
103. Гражданское право Украины. Часть II: Учебное пособие / Под ред. Слипченко С.А., Кройтора В.А. - Харьков: Эспада, 2000. – 398с.
104. Гражданское право. Ч.1 / Под ред. А.Г.Калпина, А.И.Масляева. - М.: Юрист,1997.- 470[1] с.
105. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Обязательственное право. Сборник нормативных актов.– М.: Изд-во УДН, 1989.- 291[1]с.
106. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. - М.,2000.- 410 с.
107. Гришин Д.А. Неустойка: современная теория // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И.Брагинского. - Вып.2. - М.,2000. – С.127.
108. Гущин В.В., Пахомов В.Д., Приходько Е.П. Сервисное право. Уч. пособие - М.:Маркетинг,2002. – 360 с.
109. Дернбург Г. Обязательственное право. Пер. под руководством и ред. П.Соколовского, проф. Моск. ун-та. 2-е изд. – М.: Унив. тип.,1904. – 490 с. (Генрих Дернбург. Пандекты. Т.3).
110. Дзера О.В. Поняття цивільного права та його місце в системі права України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. - №2.
111. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К.: “Вентурі”, 1996. - 271с.
112. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. –К.: Юрінком Інтер, 2001. - 255с.
113. Дозорцев А.В. О предмете гражданского права // Советское государство и право. – 1954. - №7. – С.104-108.
114. Дроздов И.А. Обслуживание вещей в системе отношений обслуживания. – Изв. Вузов: Сер. Правоведение. – 2002. - №5. – С.178-189.
115. Егоров Н.Д. Гражданско-правовая ответственность // Гражданское право: Учебник / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. - М.:”Проспект”, 1996. - Ч.1. – 550с.
116. Ем В.С. Право на защиту как субъективное гражданское право // Гражданское право В 2-х томах. Том 1. Учебник / Под ред. Суханова Е.А. - М.: Изд-во БЕК,1998. – 820 с.
117. Ерёменко Г.В. Ответственность за нарушение права собственности // Право собственности в Украине / НАН Украины; Институт государства и права им. В.М.Корецкого / Я.Н.Шевченко (ред.). - К.: Блиц-Информ, 1996. – С. 160-193.
118. Ерошенко А.А. Личная собственность в гражданском праве. - М.: “Юр.лит”,1973 .- 207 с.
119. Єрьоменко Г.В. Відповідальність у цивільному праві // Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – Т.1. – К.: Видавничий дім ІнЮре, 2003. – С.83-108.
120. Єрьоменко Г.В. Відшкодування моральної шкоди // Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – Т.2. – К.: Видавничий дім ІнЮре, 2003. – С. 387-394.
121. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права / [Ред. К.К. Гулый]. – Х.:Консум, 1996. – 108, [3] с.
122. Замятин В. Почем Ныне честь и достоинство? // Советская законность. -1991. -№ 7.
123. Защита прав потребителей / Под ред. В.П.Палиюка. – М.:Профиздат, 1996. – 143 с.
124. Защита прав потребителей в зарубежных странах / М.З. Штернгард. – М.: ЦНИИНТЭИ торговли,1989. – 40 с.
125. Зименкова О.Н. Недобросовестные условия в договорах с потребителями // Основные институты гражданского права зарубежных стран. - М.: “Норма”, 2000. - 648с.
126. Илларионова Т.И. Механизм действия гражданско-правовых охранительных мер. – Свердловск, 1980.-76с.
127. Иоффе О.С. Обязательственное право. - М.:”Юр.лит.”, 1975. – 880с.
128. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л., 1949.- 143 с.
129. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Курс лекций. - Л.: Изд-во ЛГУ,1958.-511с.
130. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Новый гражданский кодекс РСФСР. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 447 с.
131. Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. - М.:Госюриздат, 1961.- 381 с.
132. Іваненко Л.М. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів // Захист прав споживачів: соціально-правовий аспект. – К.: КНТЕУ, 2002.-311 с.
133. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). –К.: Юмана, 1998. – 224 с.
134. Іванюченко А.Г., Паліюк В.П., Чернушенко А.В. Судовий захист честі, гідності та ділової репутації (відшкодування моральної (немайнової) шкоди) / Од. ін-т внутр. справ. – О., 1998. – 43 с.
135. Кабалкин А.Ю. Сфера обслуживания: гражданско-правовое регулирование. – М.:”Наука”,1972.-190 с.
136. Канзафарова І.С. Цивільно-правова відповідальність як охоронні відносини // Правова держава.Вип.15. - К., 2004. - С.239-243.
137. Киселев С.В. О соотношении права собственности и морально вреда // Юрист. - 2002. - №9. - С.15.
138. Клейнман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права. – М.:МГУ, 1967.-119с.
139. Комаров С.А. Общая теория государства и права. –М.: Юрайт, 1997.-411с.
140. Корецкий А.Д. Договорное право. –М.: ИКЦ "МарТ", 2004. – 528 с.
141. Косінов С.А. Теоретичні проблеми захисту прав споживачів в Україні за договором купівлі-продажу. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1999. – 19 с.
142. Коссак В.М. Здійснення та захист цивільних прав // Цивільне право України. - Кн.1. - К.:”Юрінком Інтер”,2002.-719с.
143. Красавчиков О.А. Вопросы системы Особенной части ГК РСФСР. – Свердловск,1957. – С. 127.
144. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М.: Юр.лит., 1966. -200 с.
145. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. Сборник ученых трудов. Вып.27. - Свердловск, 1973. – С.5-16.
146. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция - 1960. -№ 5. – С.42-43.
147. Краснов Н.И. Реальное исполнение договорных обязательств между социалистическими организациями. - М.:Госюриздат, 1959.-192 с.
148. Крашенинников Е.А. Структура субъективного права и право на защиту // Проблемы защиты прав и советское гражданское судопроизводство. – Вып.4 - Ярославль, 1977.
149. Кротов М.В. // Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева; СПбУ. - Ч.1. – М.: Теис, 1996. – С.93.
150. Кротов М.В. Обязательства по оказанию услуг в советском гражданском праве. – Л.:ЛГУ,1990.-106с.
151. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. - М.:”Наука”,1982. – 287 с.
152. Кузнєцова Н.С. // Загальна теорія цивільного права // Підручник за ред. О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової. – К.: Вища школа, 1992. – 454 с.
153. Кузнєцова Н.С. Проблема відповідності цивільного законодавства України стандартам Європейського права // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. -2005. -№ 1-2. –С. 66-68.
154. Левшина Т.Л. Основы законодательства о защите прав потребителей. – М.:Юр. лит.,1994.-158с.
155. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). - М.:МГУ, 1981.-239с.
156. Лейст О.Э. Содержание (объем) понятия «юридическая ответственность» // Проблемы теории государства и права [Уч. пособие для вузов по спец. “Юриспруденция”. М.Н. Марченко, О.Э. Лейст, В.Д. Попков]; Под ред. д.ю.н., проф. М.Н. Марченко - М.: Юристъ, 2001. – 655 с.
157. Лиховидов К.С. Актуальные проблемы юридической ответственности // Юрист. - 2002. - №3. - С.10-14.
158. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. – К.:Юрінком Інтер,1999.-556с.
159. Львович Ю.Я. Охрана интересов покупателей. – М.: Юрид. лит., 1966. – 224 с.
160. Магазинер Я.М. Объект права // Очерки по гражданскому праву. Сборник статей. – Л.:Изд-во ЛГУ,1957. – С.65-78.
161. Мазаракі А.А., Язвінська О.М., Ніколаєва Л.В., Притульська Н.В., Іваненко Л.М. Захист прав споживачів: соціально-правовий аспект / Київський національний торгівельно-економічний ун-т / Л.В. Ніколаєва (заг ред.). – К.:КНТЕУ, 2002. – 311 с.
162. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. - М.:Наука,1968.- 207с.
163. Малеин Н.С. Тенденции развития гражданского права // Советское государство и право. -1978. -№ 1. – С.40-47.
164. Малеина М.Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан: Пособие для слушателей нар. ун-тов. – М.: Знание, 1991. – 127 с.
165. Малеина М.Н. Личные неимущественные права: Учебн. пособие / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. – М.: ВЮЗИ, 1990 (1991). – 62, [2] с.
166. Малеина М.Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление, защита). Автореф.дис…докт.юр.наук: 12.00.03 / Московская государственная юридическая академия. –М., 1997. – 40 с.
167. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М., 1970. – 311 с.
168. Матвеев Г.К. Основания имущественной ответственности частных предпринимателей // Государство и право. – 1993. - №9. – С.97-101.
169. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. – Саратов:Приволж. кн. изд., 1966.- 190с.
170. Мезрин Б.Н. Место гражданской правосубъектности в механизме правового регулирования // Антология уральской цивилистики. - 1925-1989: Сб.статей. - М.:Статут, 2001. – С183-190.
171. Меркулов В.В. Гражданско-правовой договор в механизме регулирования товарно-денежных отношений / МВД РФ. Рязан. высш. шк. – Рязань: РВШ МВД РФ, 1994. – 208 с.
172. Михно Е.А. Компенсация морального вреда во внедоговорных обязательствах. Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.03; Санкт-Петербургский государственный университет. - Спб., 1998. – 35 с.
173. Мищенко Е.А. Соотношение публичного договора и публичной оферты // Юрист. - 2003. - №3. - С.15-17.
174. Молявко О.М. Захист цивільних прав // Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – Т.1. – К.: Видавничий дім ІнЮре, 2003. – С.75-84.
175. Молявко О.М. Проблеми захисту цивільних прав у новому цивільному законодавстві // Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні [Я.М.Шевченко, О.М.Молявко, Біро Дердь ті ін.; Відп. ред. Я.М.Шевченко]. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – К.: Ін-т держави і права, 2005. – 455 с.
176. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. - Воронеж, 1990. –134с.
177. Нам К.В. Убытки и неустойка // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. М.И.Брагинского. - М.,1999. – С. 330-379.
178. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. -К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т.1.-831с.
179. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнецової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т. II.-1081с.
180. Научно-практический комментарий Семейного кодекса Украины / Под ред. Ю.С.Червоного. -К.:Истина, 2003.-515с.
181. О защите прав потребителей / Под ред. В.П. Палиюка. – Николаев: МП «Возможности Киммерии», 1996. – 272 с.
182. Общая теория права. Учебник / Под ред. А.С.Пиголкина. – М.,1995. – 383с.
183. Ойгензихт В.А. Проблема риска в гражданском праве. –Душанбе:”Ирфон”, 1972. – 224 с.
184. Отдельные виды обязательств/ ред. К.А.Граве. – М.:Госюриздат, 1954.-360с.
185. Отраднова О.О. Деякі проблеми питання неустойки в цивільному праві // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2002. - №2.
186. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві. Автореф. дис…канд..юр.наук. –К.:Нац.ун-т ім. Шевченка, 2001. -20с.
187. Охрана прав потребителей в капиталистических странах. Научно-аналитический обзор / Серия 6 Проблемы государства и права за рубежом. – М., 1987.-41 с.
188. Паліюк В.П. Правове регулювання відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2000. – 18 с.
189. Пашков В.М. Правове регулювання обігу лікарських засобів. –К.: МОРІОН, 2004.- 159с.
190. Право собственности в Украине. Под ред. Я.Н. Шевченко. – К.:”Блиц-Інформ”, 1996.-318с.
191. Протасов В.Н. Правоотношение как система. – М.:”Юрид.лит”, 1991.-141 с.
192. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. - М.:”Юрид.лит.”, 1984.-224 с.
193. Пушкин А.А. Ответственность за нарушение обязательств и их прекращение // Гражданское право Украины / Под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко. - Ч.1. - Х.: Основа,1996. - 436 [1] с.
194. Райхер В.К. Правовые вопросы договорной дисциплины в СССР. - Л.: ЛГУ. - 1958.- 267с.
195. Жамен С., Лакур Л. Торговое право / Под общ. ред. Клода Лобри. – М.: Международные отношения, 1993. – 256 с.
196. Рахмилович В.А. О противоправности как основании гражданской ответственности // Советское государство и право. -1964. -№ 3. – С.53-62.
197. Ровный В.В. Проблемы единства российского частного права. - Иркутск, 1999. – 310 с.
198. Родионов А.А. Понятие способов защиты прав при исполнении договорных обязательств // Юрист. - 2001. - №9. - С.36.
199. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. –М.: Юристъ, 2001. – 496с.
200. Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. – Львов:”Вища школа”, 1985.-180с.
201. Ромовська З.В. Цивільна дієздатність фізичної особи // За ред. А.С.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій,2000. – С.128-131.
202. Руженцев Н.В. Защита интересов и прав потребителей за рубежом. – М.:Изд-во стандартов, 1989.-80с.
203. Самощенко И.С., Фархушин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.:Юрид.лит., 1973.-240с.
204. Сергеев А.П. Защита гражданских прав // Гражданское право. Уч-к, изд. 3-е, перераб. и доп. Под.ред. А.П.Сергеева , Ю.К.Толстого. - М.,2000. – 632 с.
205. Сібільов М.М. // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А.С.Довгерта. – К.: Український центр правничих студій,2000. – С.254.
206. Система советского законодательства / [Самощенко И.С., Казьмин И.Ф., Романов Р.М. и др.; Отв ред. И.С.Самощенко]. – М., Юрид. лит., 1980. – 326 с.
207. Советское гражданское право / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. - К.:Вища школа,1983.- 462с.
208. Советское гражданское право / Авт. кол.: О.А.Красавчиков, Р.О.Халфина, Л.Г.Кузнецова и др. / Под ред. О.А. Красавчикова. Том 1. – М.: Высшая школа, 1968. – 519 с.
209. Солодко Е. Моральный вред. Понятие и порядок возмещения // Бизнес. -1994. -№ №8, 9, 10.
210. Степанов Д.А. Зарождение и развитие услуг в римском частном праве // Журнал Российского права. – 2001. - №3. – С.148-160.
211. Стефанчук Р.О. Захист честі, гідності та репутації в цивільному праві / Хмельниц. ін-т регіон. упр. та права.–К.: Наук