ДЕНИСЮК Олексій Олексійович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТВОРЧИХ ВІДПУСТОК В УКРАЇНІ

Краткое описание

ДЕНИСЮК Олексій Олексійович. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТВОРЧИХ ВІДПУСТОК В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ДЕНИСЮК ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК 349.2 (477)
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТВОРЧИХ ВІДПУСТОК
В УКРАЇНІ
12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Іншин Микола Іванович
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ТВОРЧИХ ВІДПУСТОК................................................10
1.1 Поняття, сутність та ознаки творчих відпусток.........................................10
1.2 Особливості сучасного стану правового регулювання творчих відпусток
в Україні...............................................................................................................25
Висновки до розділу 1.........................................................................................45
РОЗДІЛ 2 ВИДИ, ГАРАНТІЇ ТА ПРИНЦИПИ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ТВОРЧИХ ВІДПУСТОК................................................48
2.1 Види творчих відпусток і їх особливості (кожного окремого виду)........48
2.2 Завдання, функції та гарантії надання творчих відпусток........................69
2.3 Принципи правового регулювання творчих відпусток.............................94
Висновки до розділу 2.......................................................................................115
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ТВОРЧИХ ВІДПУСТОК................................................................................121
3.1 Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання творчих
відпусток............................................................................................................121
3.2 Позитивний зарубіжний досвід правового регулювання творчих
відпусток............................................................................................................152
Висновки до розділу 3.......................................................................................172
ВИСНОВКИ......................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................183
3
ВСТУП
Прагнення України вступити до Європейського Союзу потребує
приведення національного законодавства у відповідність із
законодавством Європейського Союзу. Дане прагнення супроводжується
процесами реформування правової системи загалом та трудового
законодавства зокрема. З метою забезпечення належних умов
продуктивної праці, зміни необхідні у сфері суспільних відносин, що
пов’язані із регулюванням робочого часу та часу відпочинку працівників.
На сьогодні, на жаль, чинне законодавство України не
достатньою мірою регулює творчі відпустки працівників і у цій сфері
залишається багато невирішених питань. Така ситуація існує,
незважаючи на важливу роль вчених, наукових, науко-педагогічних,
творчих та інших працівників, головною трудовою функцією яких є
творча праця, у становленні та розвитку вітчизняної науки в різних
сферах суспільного життя. На підставі цього та з метою забезпечення
творчих працівників належним відпочинком, який повинен
ґрунтуватися на засадах справедливого співвідношення з їх робочим
часом, видається вкрай важливим висвітлити ряд взаємопов’язаних
проблем механізму правої регламентації вказаного виду відпусток.
Значення творчих відпусток для суспільства та держави, їх мета та
зміст можливо визначити лише встановивши правову природу цього
явища. З огляду на проблему правового регулювання творчих відпусток,
необхідність адаптації національного законодавства до законодавства
Європейського Союзу та приведення його у відповідність до
міжнародних нормативно-правових актів, що ратифіковані Україною,
дане питання є актуальним.
Слід зазначити, що питанням правового регулювання творчих
відпусток в Україні у тій чи іншій мірі займались такі відомі вчені як
В.М. Андріїв, М.Д. Бойко, Н.Б. Болотіна, С.Я. Вавженчук,
4
В.М. Венедіктова, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов, С.В. Вишновецька,
Г.Г. Гогіташвілі, Г.С. Гончарова, В.Я. Гоц, А.А. Гробова, В.В. Жернаков,
Т.А. Занфірова, Ю.Ю. Івчук, М.І. Іншин, Д.О. Карпенко,
М.М. Клемпарський, В.Л. Костюк, І.В. Лагутіна, С.С. Лукаш,
К.Ю. Мельник, Н.О. Мельничук, М.О. Міщук, О.М. Обушенко,
П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, Н.О. Рунова,
О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, С.М. Черноус,
В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та інші.
Варто вказати, що творча відпустка не була окремим об’єктом
наукового дослідження, тому вона і наразі залишається одним з найменш
врегульованих питань трудового права, хоча являє собою найбільший
потенційно вагомий внесок у соціально-економічні відносини країни.
Дослідження сучасного стану нормативно-правового регулювання
творчих відпусток в Україні має важливе наукове та практичне значення
для вдосконалення законодавства. Тому необхідність дослідження даної
тематики є яскраво вираженою і потребує оновленого доктринального
розгляду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін
Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–
2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної
академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10, у межах
загальноуніверситетських наукових тем: «Актуальні проблеми
державотворення, правотворення та правозастосування» (державний
реєстраційний номер 0112U003550; дата реєстрації 28.05.2012 р.),
затвердженої 28.05.2012 р. та «Нормативно-правове забезпечення
трудових правовідносин в умовах реформування правової системи та
економіки» (державний реєстраційний номер 0115U000360; дата
реєстрації 20.02.2015 р.); а також теми кафедри «Проблеми здійснення та
5
захисту прав і свобод суб’єктів цивільних, трудових та
природоресурсних правовідносин».
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
визначення особливостей правового регулювання творчих відпусток в
Україні, а також розробка напрямів оптимізації національного
законодавства у даній сфері відповідно до міжнародних стандартів. Мета
дослідження зумовила потребу постановки та досягнення наступних
задач:
 визначити поняття, сутність та ознаки творчих відпусток;
 проаналізувати особливості сучасного стану правового
регулювання творчих відпусток в Україні;
 охарактеризувати види творчих відпусток та розкрити їх зміст;
 виокремити завдання, функції та гарантії правового регулювання
творчих відпусток;
 з’ясувати сутність принципів правового регулювання творчих
відпусток;
 виявити проблеми правового регулювання творчих відпусток;
 узагальнити позитивний зарубіжний досвід правового
регулювання творчих відпусток;
 сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового
регулювання творчих відпусток в Україні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що
виникають у процесі правового регулювання відпусток в Україні.
Предметом дослідження є правове регулювання творчих відпусток
в Україні.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження,
досягнення об’єктивних і достовірних результатів застосовувалися як
загальні, так і спеціальні методи пізнання правового регулювання
творчих відпусток.
6
За допомогою логіко-семантичного методу проаналізовано
понятійний апарат у сфері правового регулювання творчих відпусток
(підрозділ 1.1). Застосування системно-структурного методу надало
можливість виявити ознаки творчих відпусток, охарактеризувати їх види
та особливості (підрозділ 1.1; 2.1). Порівняльно-правовий метод було
використано при розгляді шляхів використання позитивного зарубіжного
досвіду правового регулювання творчих відпусток (підрозділ 3.2).
Загальнонаукові методи аналізу та синтезу дозволили сформулювати
власні висновки у процесі теоретичних напрацювань різних науковців,
визначення проблем та шляхів вдосконалення правового регулювання
творчих відпусток (підрозділи 1.1; 1.2; 2.1; 3.1)
Нормативним підґрунтям дисертації є норми Конституції
України, міжнародно-правові акти, закони України та інші нормативноправові акти, які містять положення щодо правового регулювання
творчих відпусток в Україні. В науковій роботі використано нормативноправову базу зарубіжних країн в означеній сфері.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що
дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням
сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки
трудового права дослідити проблемні питання правового регулювання
творчих відпусток в Україні. За результатами дисертаційного
дослідження сформульовано основні авторські положення, що
виносяться на захист та які містять елементи наукової новизни. Назвемо
основні з них.
Уперше:
 акцентується увага на атиповості творчої відпустки, яку не слід
розглядати як суто час відпочинку або ж час використаний на власний
розсуд працівником, адже даний вид відпустки є виключно цільовим
звільненням від виконання трудових обов’язків, що надається йому для
реалізації творчих здібностей;
7
 виокремлено класифікацію ознак творчих відпусток, до яких
віднесено: законодавча регламентованість; строковість; доцільність;
цілеспрямованість; успішність працівника; підтвердженість; збереження
місця роботи та заробітної плати;
 запропоновано на законодавчому рівні встановити
відповідальність працівника за нецільове використання творчої
відпустки, а також покласти на працівника обов’язок щодо подання
звітності роботодавцю про результати своєї діяльності під час творчої
відпустки;
 сформульовано визначення поняття «функції творчих
відпусток», під яким запропоновано розуміти обумовлені потребою
правового регулювання напрями впливу правових норм на відносини із
надання окремим категоріям працівників творчих відпусток в
обумовлений час і для визначеного цільового призначення,
пов’язаного з виконанням спеціальних творчих завдань;
 визначено поняття «гарантії надання творчих відпусток» як
нормативно визначених способів, засобів, інструментів забезпечення
прав працівників на прояв творчих здібностей з одночасним
покладенням на них обов’язку виконати спеціальне завдання, що
обумовлене цільовою спрямованістю творчої відпустки.
Удосконалено:
 визначення поняття «творча відпустка», під яким слід розуміти
цільове звільнення від виконання роботи (зі збереженням робочого місця
(посади) та заробітної плати) працівника, який успішно поєднує роботу із
науковою діяльністю, з метою завершення ним кандидатської чи
докторської дисертації, підвищення кваліфікації, розробки нового курсу,
читання лекцій та дослідницької роботи в університеті, написання
підручників, іншої комплексної наукової праці, проведення додаткових
досліджень та розробки нових технологій;
8
 узагальнено завдання надання творчих відпусток, до яких
віднесено: 1) забезпечення реалізації права працівника на прояв творчих
здібностей через диференціацію умов надання творчої відпустки; 2)
забезпечення цільової направленості реалізації права особи-працівника
на відпочинок; 3) детермінація нового творчого (наукового,
інтелектуального) рішення; 4) забезпечення багатофункціональної
спрямованості трудової діяльності працівника.
Дістали подальшого розвитку:
 характеристика особливостей виду творчої відпустки щодо
написання наукової праці, до яких віднесено: 1) конкретну мету –
надається для написання наукових праць (відрізняється від інших видів
тим, що надається не на результат, а на цілісний процес написання); 2)
особливий порядок надання; 3) визначена диференційована тривалість
надання такої відпустки; 4) збереження на період відпустки за
працівником робочого місця та заробітної плати; 5) надання творчої
відпустки одному автору за підписаною всіма іншими авторами заявою,
якщо наукова праця готується авторським колективом;
– загальні принципи правового регулювання творчих відпусток, які
включають: 1) свободу праці й зайнятості, заборону примусової праці; 2)
право на працю, захист від безробіття; 3) принцип права на відпочинок;
4) принцип заборони дискримінації; 5) принцип єдності та диференціації
умов праці;
– комплекс спеціальних принципів правового регулювання творчих
відпусток, до яких належать: 1) принцип цільового використання творчої
відпустки; 2) принцип надання творчої відпустки в натурі, що
концентрує сутність юридичних гарантій надання і реального
використання вільного часу; 3) принцип надання творчих відпусток з
урахуванням життєвих обставин, наприклад, успішного поєднання
основної трудової діяльності та наукової/творчої діяльності.
9
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і
спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем
правового регулювання творчих відпусток в Україні;
б) у правотворчості – при перегляді та вдосконаленні чинних
положень Закону України «Про відпустки», Кодексу законів про працю
та при прийнятті нового Трудового кодексу;
в) у правозастосовній діяльності результати дослідження
сприятимуть удосконаленню практики застосування норм чинного
законодавства щодо правового регулювання творчих відпусток;
г) у навчально-методичній роботі – у процесі вивчення навчальної
дисципліни «Трудове право України», при написанні підручників,
навчально-методичних посібників, проведенні семінарських занять зі
студентами й для написання ними рефератів, курсових і дипломних
робіт.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки
доповідалися дисертантом на засіданнях кафедри цивільно-правових
дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх
справ, а також були оприлюднені на міжнародних науково-практичних
конференціях: «Наукові дослідження сучасного законодавства України –
прогрес юридичної науки ХХІ століття» (м. Київ, 25–26 червня 2015
року), «Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання
суспільних відносин» (м. Харків, 22–23 січня 2016 року).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у п’яти статтях, опублікованих у наукових
фахових виданнях України, двох статтях – у наукових виданнях інших
держав, а також у двох тезах доповідей і повідомлень на вказаних
конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні представлене теоретичне
узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у
визначенні концептуальних засад модернізації та оптимізації
національного законодавства у сфері правового регулювання творчих
відпусток. Основними науковими і практичними результатами роботи є
наступні висновки та пропозиції.
1. Під творчою відпусткою необхідно розуміти цільове
звільнення від виконання роботи (зі збереженням робочого місця (посади)
та заробітної плати) працівника, який успішно поєднує роботу із науковою
діяльністю, з метою завершення ним кандидатської чи докторської
дисертації, підвищення кваліфікації, розробки нового курсу, читання
лекцій та дослідницької роботи в університеті, написання підручників,
іншої комплексної наукової праці, проведення додаткових досліджень та
розробки нових технологій.
Ознаками творчих відпусток є: законодавча регламентованість;
строковість; доцільність; цілеспрямованість; спеціальна умова надання;
підтвердженість; збереження місця роботи та заробітної плати.
2. До особливостей сучасного стану правового регулювання
творчих відпусток віднесено:
– норми українського законодавства, які регулюють питання у
сфері надання даного виду відпусток, дублюють одна одну;
– законодавчо закріплений термін тривалості творчої відпустки,
при цьому творча відпустка надається не на весь термін написання
дисертаційної роботи, а лише для закінчення роботи над нею;
– недопущення погіршення нормального здійснення трудової
діяльності у зв’язку із наданою творчою відпусткою;
– контроль з боку роботодавця шляхом отримання від працівника
звіту про результати діяльності протягом усього терміну творчої відпустки;
177
– законодавчо передбачена гарантія стабільності і непорушності
трудових правовідносин;
– творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на
здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які закінчили
відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також здобувачу одного й того
ж наукового ступеня повторно;
– цільове призначення даного виду відпустки, а саме виконання
спеціального завдання: творчого чи наукового;
– вузьке коло підстав надання такого виду відпусток;
– до тривалості творчих відпусток не слід зараховувати офіційні і
традиційні святкові та неробочі дні, а також періоди непрацездатності
особи, що викликані хворобою, адже дана обставина унеможливлює
використання творчої відпустки за цільовим призначенням;
– кожна особа, яка користується відпусткою, повинна отримати
за повний період цієї відпустки свою нормальну чи середню заробітну
плату, обчислення якої провадиться виходячи з виплат за останні 12
календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
3. Творчі відпустки класифіковано за наступними критеріями:
– за тривалістю відпустки: до трьох місяців для завершення
написання дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук
(наразі – доктора філософії) та до шести місяців на здобуття наукового
ступеня доктора наук; до трьох місяців для написання підручника чи
наукової праці;
– за цільовим призначенням: для виконання спеціальних творчих
завдань – написання дисертації, підручника чи наукової праці тощо;
– за категорією осіб, яким надаються творчі відпустки (у
законодавстві чітко не зазначено, але з огляду на тлумачення правових
норм та практику їх застосування): для наукових працівників, науковопедагогічних працівників, для творчих працівників, для аспірантів, для
докторантів, для авторських колективів тощо.
178
4. Виокремлено такі завдання надання творчих відпусток:
1) забезпечення реалізації права працівника на прояв творчих здібностей
через диференціацію умов надання творчої відпустки; 2) забезпечення
цільової направленості реалізації права особи-працівника на відпочинок;
3) детермінація нового творчого (наукового, інтелектуального) рішення;
4) забезпечення багатофункціональної спрямованості трудової діяльності
працівника.
До функцій надання творчих відпусток відносяться: 1) соціальна;
2) стимулююча; 3) охоронна; 4) виховна (відтворювальна) функції.
Гарантії надання творчих відпусток – це нормативно визначені
способи, засоби, інструменти забезпечення прав працівників на прояв
творчих здібностей з одночасним покладенням на них обов’язку виконати
спеціальне завдання, що обумовлене цільовою спрямованістю творчої
відпустки.
5. Виокремлено загальні принципи правового регулювання творчих
відпусток, до яких віднесено: 1) свободу праці й зайнятості, заборону
примусової праці; 2) право на працю, захист від безробіття; 3) принцип
права на відпочинок; 4) принцип заборони дискримінації; 5) принцип
єдності та диференціації умов праці.
До спеціальних принципів правового регулювання творчих відпусток
належать: 1) принцип використання творчої відпустки виключно за
призначенням; 2) принцип надання творчої відпустки в натурі, що
концентрує сутність юридичних гарантій надання і реального
використання вільного часу; 3) принцип надання творчих відпусток з
урахуванням життєвих обставин, наприклад, успішного поєднання
основної трудової діяльності та наукової/творчої діяльності.
6. До проблем правового регулювання творчих відпусток належать
наступні: 1) невідповідність чинного трудового законодавства у сфері
регламентації творчих відпусток сучасним потребам практики творчої
праці (сучасне наукове розуміння використання творчої відпустки полягає
179
в тому, що вона розглядається не як право працівників, а як їх обов’язок;
2) порушення принципу законності у сфері правової регламентації творчих
відпусток, що проявляється у тому, що питання нормативно-правового
регулювання вирішується не законодавчим органом державної влади, а
виконавчим – Кабінетом Міністрів України; 3) відсутність законодавчого
визначення поняття «творча відпустка», що може негативно впливати на
реалізацію права працівників на творчі відпустки, а також сприяти
виникненню оціночного розуміння такого поняття як «творча відпустка»;
4) вузьке коло правових підстав для надання працівникам творчих
відпусток, що не дозволяє враховувати фактично існуючі підстави, які
виникають у процесі творчої праці; 5) відсутність законодавчого
врегулювання питання щодо наслідків нецільового використання творчих
відпусток, що дозволяє працівникам не дотримуватися правил щодо
цільового використання творчих відпусток без настання для них будь-яких
негативних наслідків; 6) непередбачення на нормативному рівні надання
науковим та науково-педагогічним працівникам особливого виду творчих
відпусток – наукових, що є значним недоліком, адже робота наукових і
науково-педагогічних працівників суттєво відрізняється від праці інших
категорій працівників, які творчо працюють; 7) обмеження прав членів
авторського колективу на творчу відпустку, що виявляється у наданні
творчої відпустки виключно одній особі творчого колективу за письмовою
заявою, підписаною всіма членами авторського колективу; 8) нечіткість
встановлених чинним трудовим законодавством критеріїв надання творчих
відпусток та відсутність порядку їх закінчення, це проявляється у тому, що
головною умовою надання творчих відпусток є ознака успішності. При
цьому зміст останньої нормативно не визначається, тобто можна
розглядати таке поняття як оціночне.
7. Визначені наступні напрями оптимізації правового
регулювання творчих відпусток:
180
 на підставі досвіду правового регулювання відпусток у Німеччині
запропоновано доповнення постанови КМУ «Про затвердження умов,
тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток» нормами
наступного змісту:
«Право на творчу відпустку мають працівники, які мають стаж
роботи на цьому підприємстві не менше 6 місяців»;
«Творча відпустка працівнику може надаватись на підприємстві,
кількість працівників на якому складає більше 15 осіб»;
«У разі відмови роботодавця у наданні творчої відпустки або відмови
у скороченні робочого часу, працівник може звернутися до суду з позовом
про скорочення свого робочого часу, якщо інше не передбачено
виробничими обставинами»;
 на підставі досвіду правового регулювання відпусток у Казахстані
зроблено висновок про те, що з метою гарантування стабільності трудових
правовідносин необхідним є доповнення ст. 16 «Творча відпустка» Закону
України «Про відпустки» пунктом такого змісту:
«Під час творчої відпустки за працівником зберігається педагогічний
стаж»;
 на підставі досвіду правового регулювання відпусток у Франції
запропоновано доповнити постанову КМУ «Про затвердження умов,
тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток» такою
нормою:
«Працівник повинен подати заявку про надання творчої відпустки
за три місяці, відповідь на яку роботодавець надає протягом 30 днів з
моменту подання такої заявки. Відсутність відповіді означає згоду на
відпустку»;
 обґрунтовано висновок щодо необхідності внесення в постанову
КМУ «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати
творчих відпусток» зміни в існуючу норму:
181
«Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським
колективом, творча відпустка надається кожному з його членів у повному
розмірі, а у разі неможливості надати таку відпустку в повному розмірі,
вона повинна бути поділена між усіма членами колективної роботи»;
 запропоновано доповнити постанову КМУ «Про затвердження
умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток»
положенням такого змісту:
«Якщо працівник хворів у період перебування у творчій відпустці,
відпустка підлягає продовженню на кількість днів непрацездатності, що
засвідчені лікарняним листком, або за погодженням з адміністрацією
навчального закладу переноситься на інший термін»;
 запропоновано уточнити окремі положення Закону України «Про
відпустки» та КЗпП України наступним чином:
«Творча відпустка надається працівникам, що поєднують виробничу
або педагогічну діяльність з науковою роботою для закінчення
дисертаційних робіт, написання підручників, навчально-методичних
посібників та в інших випадках, передбачених законодавством зі
збереженням середньої місячної заробітної плати та посади за місцем
основної роботи»;
 запропоновано розширити коло осіб, які можуть брати творчу
відпустку, шляхом доповнення постанову КМУ «Про затвердження умов,
тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток» переліком таких
осіб:
«Творча відпустка надається:
1) працівникам державних вищих навчальних закладів та
науково-дослідних установ – директором (ректором) за поданням Вченої
ради цих установ;
2) працівникам інших державних підприємств, організацій та
установ – підприємством, установою чи організацією, на якому здійснює
182
трудову діяльність працівник за поданням Вченої ради вищого навчального
закладу, науково-дослідної установи, до якої прикріплений здобувач»
(досвід Узбекистану)