ХВЕСЮК Валерія Іллівна. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Краткое описание

ХВЕСЮК Валерія Іллівна. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ХВЕСЮК ВАЛЕРІЯ ІЛЛІВНА
УДК 349.3
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ
12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Прилипко Сергій Миколайович
КИЇВ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………...……………………………..4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОВОГО СТАТУСУ
ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ ЯК ОСНОВИ ЇХ
ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………….………………………………..……...14
1.1 Поняття правового статусу працівників органів прокуратури…………....14
1.2 Зміст та соціальне значення правового статусу працівників органів
прокуратури……………………………………………………….………………...25
1.3 Нормативно-правове регулювання соціального забезпечення працівників
органів прокуратури…………………………………….....................………….46
Висновки до розділу 1…………………………………………………….……...…62
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ
ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ……………………………………………...……….65
2.1 Поняття та сутність соціального забезпечення працівників органів
прокуратури…………………………………………………………………........…65
2.2 Загальна характеристика механізму соціального забезпечення працівників
прокуратури……………………………………………………..…………………..86
2.3 Форми та заходи соціального забезпечення працівників органів
прокуратури………………………………………………………………………..101
Висновки до розділу 2………………………………………………….…..……..116
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ…………………………………122
3.1 Сучасний стан соціальної захищеності працівників органів
прокуратури...........................................................................................................122
3.2 Досвід зарубіжних країн в організації системи соціального забезпечення
працівників органів прокуратури……………………………..………………......136
3.3 Шляхи удосконалення законодавства щодо соціального забезпечення
працівників органів прокуратури…………………………….…………………...153
Висновки до розділу 3……………………………………………………..……....166
3
ВИСНОВКИ…………………………………………….……………….………..172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...……175
4
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному перехідному етапі для України
характерні теоретичні та практичні пошуки шляхів побудови дієвого
державного апарату, який би виступав гарантом економічної, соціальної та
політичної стабільності. Успішне вирішення багатьох питань державного
управління залежить від діяльності державних органів, у тому числі й від
органів прокуратури. Не секрет, що ефективність діяльності кожної як
державної, так і недержавної інституції залежить від правильного добору,
розстановки, кваліфікації, досвіду та забезпечення кадрового персоналу. Від
всіх цих показників залежить ефективність їх управлінської діяльності, яка
зараз дуже важлива для України.
Вдосконалення нормативно-правової бази та приведення діяльності
держави до міжнародних стандартів відобразилося на підвищеній увазі до
сучасної наукової літератури щодо правового регулювання соціального
забезпечення працівників прокуратури. Наразі відсутня система правових
норм, які регулюють проблему соціального забезпечення працівників
органів прокуратури, немає також окремого нормативно-правового акта,
який більш конкретно регулював би питання соціального забезпечення
працівників органів прокуратури, в тому числі державне обов’язкове
особисте страхування, пенсійне забезпечення, порядок користування правом
безоплатного медичного обслуговування тощо. Соціальна захищеність
державних службовців, в тому числі й працівників органів прокуратури,
обумовлюється не стільки гуманними мотивами, скільки об’єктивною
необхідністю. Захист тих, хто захищає державні інтереси, є нічим іншим як
незамінним елементом у механізмі, який забезпечує реалізацію державної
влади. Таким чином, соціальна захищеність працівників органів
прокуратури має раціональне підґрунтя.
У своїх наукових працях проблемі правового регулювання
соціального забезпечення працівників органів прокуратури частково
присвятили увагу такі науковці як В.М. Андріїв, Г.І. Балюк, Я.І. Безугла,
5
Н.Б. Болотіна, Н.П. Борецька, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В.
Венедіктов, С.В. Вишновецька, Г.С. Гончарова, Ю.М. Гришина, І.В.
Гребенщикова, О.М. Дуюнова, В.В. Жернаков, Т.А. Занфірова, М.Л.
Захарова, Р.І. Іванова, М.І. Іншин, М.М. Клемпарський, В.Л. Костюк, О.В.
Кохановська, О.Л. Кучма, С.С. Лукаш, О.Є. Мачульська, Н.О. Мельничук,
О.М. Обушенко, О.Т. Панасюк, М.В. Панченко, П.Д. Пилипенко, С.М.
Прилипко, О.І. Процевський, І.М. Сирота, О.Ф. Скакун, В.М. Скобелкін,
Н.М. Стаховська, Б.І. Сташків, О.В. Тищенко, Ю.К. Толстий, Н.М. Хуторян,
Г.І. Чанишева, О.Г. Чутчева, С.М. Черноус, Л.П. Шумна, В.І. Щербина, О.М.
Ярошенко та ін.
Також важливо зазначити, що актуальність досліджуваної теми
обумовлена недостатнім рівнем її наукової бази. Вітчизняна наука права
соціального забезпечення ще не мала предметом спеціального комплексного
дослідження проблему правового регулювання соціального забезпечення
працівників органів прокуратури. Дослідження такої проблеми стане
початком для створення ефективної правової системи, яка буде здійснювати
належне правове регулювання соціального забезпечення працівників органів
прокуратури.
Актуальність дослідження правового регулювання соціального
забезпечення працівників органів прокуратури є передумовою виникнення
сприятливих умов для виконання своїх службових обов’язків та здійснення
професійної діяльності працівниками прокуратури. Обґрунтування
зазначеного питання з наукових позицій довів би доцільність, а інколи й
незамінність заходів соціального забезпечення для працівників органів
прокуратури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права
соціального забезпечення юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до теми
«Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний
6
аспекти» (№ 11БФ042-01), затвердженої на період з 1 січня 2011 року по 31
грудня 2015 року.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження
полягає в тому, щоб на підставі комплексного аналізу наукової юридичної
літератури з питань соціального забезпечення працівників органів
прокуратури, з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки,
вимог чинного національного та міжнародного законодавства та
правозастосовної практики розкрити особливості правового статусу
працівників органів прокуратури, розробити теоретичні положення у сфері
соціального забезпечення працівників органів прокуратури, напрацювати
конкретні науково обґрунтовані пропозиції й практичні рекомендації,
спрямовані на вдосконалення законодавства України в цій сфері.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні основні
дослідницькі задачі:
– визначити поняття правового статусу працівника органів
прокуратури;
– охарактеризувати зміст та соціальне значення правового статусу
працівника органів прокуратури;
– розкрити нормативно-правове регулювання соціального
забезпечення працівників органів прокуратури;
– сформулювати поняття та розкрити сутність соціального
забезпечення працівників органів прокуратури;
– з’ясувати та визначити механізм соціального забезпечення
працівників органів прокуратури;
– виокремити основні форми та дослідити заходи соціального
забезпечення працівників органів прокуратури;
– дати характеристику сучасного стану захищеності працівників
органів прокуратури;
7
– сформулювати та вказати можливі шляхи вдосконалення
законодавства у сфері соціального забезпечення працівників органів
прокуратури.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері
правового регулювання соціального забезпечення працівників органів
прокуратури.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми
правового регулювання соціального забезпечення працівників органів
прокуратури.
Методи дослідження. Відповідно до мети та поставлених завдань
наукового дослідження у роботі застосовано різноманітні методи і прийоми
наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склав діалектичний
метод наукового пізнання, який дав можливість розглянути порушені
питання у їх єдності та взаємозв’язку. Історико-правовий метод дозволив
з’ясувати, як вплинув державно-політичний режим на процес формування й
становлення нормативно-правового регулювання у сфері соціального
забезпечення працівників органів прокуратури (підрозділ 1.3). Завдяки
системно-структурному і порівняльно-правовому методам вдалося більш
детально дослідити норми діючого законодавства у сфері правового
регулювання соціального забезпечення працівників органів прокуратури
(підрозділи 1.3, 2.1–2.3). Використовуючи логіко-семантичний метод,
розглянуто зміст понять необхідних категорій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.2).
У свою чергу, застосувавши формально-юридичний метод, було вивчено
зміст правових норм, які здійснюють правове регулювання соціального
забезпечення працівників органів прокуратури (підрозділи 3.1–3.3).
Порівняльний метод дозволив проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо
соціального забезпечення працівників прокуратури та підготувати
пропозиції щодо удосконалення їх правового регулювання (підрозділи 3.2,
3.3).
8
Нормативним підґрунтям для написання дисертаційної роботи
послужили Конституція України, Кодекс законів про працю України,
закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету
Міністрів України, міністерств і відомств України, Генерального
прокурора України, а також міжнародні нормативно-правові акти, що
регулюють соціальне забезпечення.
Статистичні матеріали, в яких відображено тенденції розвитку
законодавства правового регулювання соціального забезпечення
працівників органів прокуратури, стали емпіричною базою для наукового
дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в
дисертаційній роботі вперше у вітчизняній науці на основі залучення
значної кількості наукового матеріалу було здійснено порівняльний аналіз
сучасного та зарубіжного законодавства, висвітлено ідеї, світові тенденції
сьогодення та досвід зарубіжних країн щодо правового регулювання
соціального забезпечення працівників органів прокуратури, що стало
самостійним завершенням комплексного дослідження. Це дало змогу
сформулювати відповідні наукові положення, висновки та пропозиції, які
виносяться на захист. Найважливішими з них є:
уперше:
– визначено, що соціальне забезпечення працівників органів
прокуратури є специфічним видом державного соціального забезпечення,
спрямованим на матеріальне задоволення законодавчо визначених потреб
працівників органів прокуратури, обумовлених особливостями їх
професійного соціально-правового статусу;
– встановлено, що механізм соціального забезпечення працівників
органів прокуратури має складну трирівневу структуру, яка реалізується
спочатку на правовому рівні, уособлюючи правотворчість у сфері соціального
забезпечення прокурорів, а потім на організаційному та ідеологічному рівні.
Правовий рівень забезпечується соціально-юридичними засобами,
9
соціальними суб’єктами, що функціонують у сфері дії права, та соціальноправовими умовами. Організаційний рівень відображено у взаємопов’язаній
розпорядчій, фінансовій, матеріально-технічній, кадровій, інформаційній
діяльності державних та недержавних органів і установ, а ідеологічний
рівень вказаного механізму складається з правової культури та соціальної
престижності професіональної діяльності працівників органів прокуратури;
– з’ясовано, що соціальне забезпечення прокурорів носить не
аліментарний, а додатково-компенсаційний характер. Це пов’язане з тим,
що відбувається смислова заміна значення організаційно-правової форми
як такої, що направлена на задоволення базових потреб у підтриманні
задовільного рівня життя, на таку, яка направлена на задоволення потреб
«понад міру» в якості кореспондуючих компенсацій за: а) втрачені
працівниками прокуратури власні кошти у зв’язку з виконанням
покладених завдань; б) розлади фізичного та емоційного здоров’я
працівника в результаті виконання трудових функцій підвищеної
небезпеки; в) економічну неспроможність держави забезпечити оплату
праці працівників органів прокуратури на рівні світових стандартів та не
нижче заробітних плат, встановлених для провідних приватних
комерційних підприємств регіону; г) за підвищений режим вимог до
професійних, моральних та ділових якостей як під час виконання
службових обов’язків, так і поза ним;
– наведено аргументи на користь проведення пенсійної реформи для
працівників органів прокурори, яка дозволить: а) вирівняти соціальну
справедливість між рівнем соціального забезпечення працівників органів
прокуратури, які вийшли на пенсію до 1 червня 2015 року, та після;
б) підвищити рівень престижності системи державної служби в цілому;
в) привабити кадрових професіоналів до служби в органах прокуратури
надійною гарантією належного матеріального забезпечення після настання
офіційного віку виходу на пенсію; г) управляти власною пенсією шляхом
обрання будь-якої пенсійної схеми відрахування страхових внесків на
10
власний розсуд; ґ) отримати можливість спадкування пенсійних активів
після смерті застрахованої особи;
– запропоновано здійснити інтеграцію норм у єдину Концепцію
соціального, правового та морально-психологічного захисту працівників
органів прокуратури, яка б, в тому числі, детально регулювала порядок
соціального, пенсійного, матеріального, медичного та житлового
забезпечення працівників органів прокуратури, а також питання їх
емоційної реабілітації;
удосконалено:
– поняття правового статусу працівника органів прокуратури як
встановленої та законодавчо закріпленої державою системи прав та
юридичних обов’язків, що засновані на конституційних принципах, та
визначають реальне положення працівника органів прокуратури України у
всій системі суспільних відносин;
– дефініцію поняття «соціальне забезпечення» як підсистему
загального соціального захисту, яка являє собою мобілізацію, розподіл та
сплату коштів аліментарного характеру чітко нормативно визначеним
категоріям осіб за умови настання фактів соціального ризику з метою
підтримки їх соціального статусу;
– визначення поняття «форма соціального забезпечення» як окремого
напрямку державної діяльності із створення порядку, систем, підстав,
способів та умов реалізації державних соціально-аліментарних зобов’язань
соціально вразливим категоріям осіб;
– підходи та пропозиції вдосконалення чинного вітчизняного
законодавства, яке здійснює правове регулювання соціального забезпечення
працівників органів прокуратури;
дістали подальшого розвитку:
– критерії для розмежування соціального забезпечення та соціального
захисту, які полягають у наступному: а) соціальний захист має більш
складну та розгалужену структуру, в широкому розумінні – це більш ніж
11
категорія права соціального забезпечення, це комплексний інститут, який
поєднує риси державно-публічного та гуманітарно-морального характеру.
Він включає в себе гарантії охорони праці, здоров’я, освіти тощо. Соціальне
забезпечення ж охоплює лише конкретні відносини, пов’язані з організацією
розподільчих відносин щодо матеріального забезпечення громадян та членів
їх сімей; б) на відміну від соціального захисту, який здебільшого має
загальне політико-правове змістове навантаження, соціальне забезпечення
обумовлене, головним чином, конкретними економічними можливостями
держави; в) соціальний захист має абсолютний характер, що закріплює
норма статті 46 Конституції України про безумовне право на соціальний
захист, тоді як соціальне забезпечення, хоч і визначене конституційно, проте
настає за певної умови – виникнення соціального ризику; г) соціальний
захист та забезпечення різняться своїми об’єктами: об’єктом соціального
захисту виступають відносини із забезпечення безпеки особистості, умови
для реалізації інтересів та потреб, самореалізації, духовного розвитку,
фізичного та морального здоров’я нації; об’єктом соціального забезпечення
є матеріальне благо розподільчого характеру (пенсія, грошова допомога,
компенсація, пільга, субсидія), яке надається в грошовій або натуральній
формі; ґ) суб’єкти соціального забезпечення та захисту також різні за своїм
характером: суб’єктами соціального захисту за конституційною нормою є
все населення, суб’єктами соціального забезпечення є лише ті, хто має право
на одержання матеріальних благ відповідно до норм права соціального
забезпечення;
 сформульовано напрями вдосконалення чинного законодавства
шляхом виявлення недоліків сучасного стану соціального забезпечення
працівників прокуратури, зокрема відміна спеціальних пенсій працівників
органів прокуратури призведе до: а) відтоку досвідчених кадрів з органів
прокуратури та небажання молодих спеціалістів працювати в умовах
підвищеної інтелектуальної, емоційної інтенсивності та невисокого рівня
оплати праці без отримання максимального перспективного соціально-
12
економічного ефекту після виходу на пенсію; б) соціальної
несправедливості, яка виявлятиметься між працівниками прокуратури, які
вийшли на пенсію до вступу в силу законодавчих норм про відміну
спеціальних пенсій, та тими, хто права на таку пенсію вже не мав, а також
державної соціальної недбалості, яка виражатиметься у неможливості
правового врегулювання даної ситуації; в) чергового зниження
престижності державної служби в очах громадян в результаті скасування
пільг для найбільш інтелектуального та професійного прошарку населення,
на який традиційно спирається державна влада; г) зниження рівня
законності та підвищення рівня корупції в умовах, коли рівень заробітних
плат ще залишається на колишньому рівні, а право на особливі пенсійні
умови вже не діє, зменшення страху втратити роботу через вчинення
корупційних дій; ґ) послаблення управлінського рівня державного апарату
внаслідок вищезазначених факторів, що є неприпустимим явищем в умовах
економічної стагнації.
Практичне значення одержаних результатів зумовлено тим, що
пропозиції, рекомендації та висновки, які були отримані в результаті
здійснення наукового дослідження правового регулювання соціального
забезпечення працівників органів прокуратури, можуть застосовуватися:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших наукових
досліджень тематики, розвитку дискусій, виявлення нових проблем та
проведення аналізу предмета роботи;
б) у правотворчості – у процесі розробки законодавчих і підзаконних
актів України, що сприятиме вдосконаленню правового регулювання
соціального забезпечення працівників органів прокуратури;
в) у правозастосуванні – у процесі використання конкретних
рекомендацій, пропозицій щодо правового регулювання соціального
забезпечення працівників органів прокуратури;
г) у навчальному процесі – у ході вивчення й викладання
навчальних дисциплін «Трудове право» і «Право соціального
13
забезпечення», при написанні підручників і методичних рекомендацій, а
також у науково-дослідницькій роботі студентів, курсантів та аспірантів
юридичних закладів освіти.
Апробація результатів дослідження. Робота виконана й обговорена
на кафедрі трудового права та права соціального забезпечення юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження знайшли відображення в наукових публікаціях
автора, а також доповідалися на науково-теоретичних і науково-практичних
конференціях, а саме на Міжнародній науково-практичній конференції
«Роль права та закону в громадянському суспільстві» (Київ, 8–9 лютого
2013 року); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Правове
регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української
держави» (Київ, 20–21 березня 2013 року); І Всеукраїнській науковій
конференції «Теорія та практика сучасної юриспруденції» (Харків, 15
березня – 15 квітня 2013 року); І Міжнародній науково-практичній
конференції «Тенденції розвитку науки трудового права та права
соціального забезпечення» (Київ, 25–26 квітня 2013 року); Міжнародній
науково-практичній конференції «Державне регулювання суспільних
відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування» (Київ,
12–13 вересня 2014 року); Міжнародній науково-практичній конференції
«Сучасні тенденції в юридичній науці України та зарубіжних країн»
(Дніпропетровськ, 2–3 жовтня 2015 року).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження
викладені у шести статтях, опублікованих у фахових наукових журналах і
збірниках наукових праць (у тому числі одна в зарубіжному науковому
виданні), а також у шести тезах доповідей на зазначених науковопрактичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено комплексне дослідження правового
регулювання соціального забезпечення працівників органів прокуратури.
Проведений у дослідженні аналіз дозволяє зробити ряд авторських
пропозицій та висновків.
1. Правовий статус працівника органів прокуратури – це встановлена
та законодавчо закріплена державою система прав та юридичних обов’язків,
які засновані на конституційних принципах, та визначають реальне
положення працівника органів прокуратури України у всій системі
суспільних відносин.
2. Зміст правового статусу прокурора має складатися з порядку
призначення на посаду і порядку припинення трудової діяльності,
характеристики прав та обов’язків, юридичних гарантій і обмежень, які
виокремлюють працівників прокуратури з-поміж інших категорій
працівників, та юридичної відповідальності прокурорів. Соціальне значення
правового статусу полягає саме в обумовленні кореспондуючих прав та
пільг передбаченим законодавством обов’язкам та обмеженням для
працівників прокуратури та створенні адекватних умов для їх реалізації.
3. Соціальне забезпечення працівників органів прокуратури – це
специфічний вид державного соціального забезпечення, спрямований на
матеріальне задоволення законодавчо визначених потреб працівників
органів прокуратури, обумовлений особливостями їх професійного
соціально-правового статусу.
4. Сутність соціального забезпечення працівників органів прокуратури
проявляється в наступному:
загальному економічно-розподільчому характері таких відносин;
чітко визначеному нормативному регулюванні соціальнозабезпечувальних відносин;
173
специфічних способах мобілізації, розподілу і використання коштів на
соціальне забезпечення;
матеріальному характері об’єкта соціально-забезпечувальних
відносин;
чіткому нормативному передбаченні кола суб’єктів, які мають право
на соціальне забезпечення;
специфічному характері настання соціально-забезпечувальних
відносин (лише за умови настання певних життєвих обставин – фактів
соціального ризику, які також чітко визначені нормами законодавства).
5. Механізм соціального забезпечення працівників органів
прокуратури – це трирівнева система заходів правового, організаційного та
ідеологічного характеру, яка створює та регулює порядок реалізації
матеріальних державно-забезпечувальних заходів аліментарного характеру
на користь працівників органів прокуратури як категорії державних
службовців особливого ступеня соціальної престижності.
6. Форма соціального забезпечення працівників прокуратури – це
спеціальна діяльність держави з приводу державного соціального
страхування прокурорів, фінансування з державного бюджету, в тому числі
забезпечення компенсаційно-додаткових виплат у зв’язку з особливостями
соціально-правового статусу їх професії. Форми соціального забезпечення
працівників органів прокуратури включають державне соціальне
страхування прокурорів та фінансування з державного бюджету.
Форми соціального забезпечення працівників органів прокуратури
включають: а) соціальне забезпечення прокурорів не аліментарне, а
додатково-компенсаційне; б) соціально-правовий статус професії прокурора
– головна умова соціального забезпечення зазначених працівників; в)
державне походження джерел фінансування соціального забезпечення
працівників органів прокуратури.
Заходи соціального забезпечення працівників органів прокурати – це
способи задоволення потреб прокурорів (грошових та натуральних), таких
174
як, наприклад, матеріальні допомоги, премії, пенсії, санаторно-курортне
лікування, медичне обслуговування тощо.
7. Морально-психологічний захист працівників органів прокуратури –
це комплекс організаційно-реабілітаційних заходів, спрямованих на
відновлення емоційного здоров’я працівників органів прокуратури,
спричиненого здійсненням роботи підвищеного емоційного та фізичного
навантаження.
8. До шляхів вдосконалення законодавства у сфері соціального
забезпечення працівників органів прокуратури віднесено:
підвищення рівня оплати праці, що позитивно вплине на вирішення
проблеми дисбалансу доходів юристів приватного та державного сектору;
реформування пенсійного законодавства працівників прокуратури, яке
повинне передбачити вжиття правових, фінансових, організаційних та
матеріально-технічних заходів;
запровадження системного комплексу пенсійних норм в рамках
соціально-забезпечувального законодавства для прокурорів України, яке
регулюватиме відносини працівників прокуратури з накопичувальним
пенсійним фондом;
інтеграція норм у єдину Концепцію соціального, правового та
морально-психологічного захисту працівників органів прокуратури, яка б, в
тому числі, детально регулювала порядок соціального, пенсійного,
матеріального, медичного та житлового забезпечення працівників органів
прокуратури, а також питання їх емоційної реабілітації.