ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ, ЧЕХІЇ І СЛОВАЧЧИНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (1918-2000 рр.)

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕ¬РЕ¬ЛІК УМО¬В¬НИХ ПО¬ЗНА¬ЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗ¬ДІЛ І. ІС¬ТО¬РІ¬О¬ГРА¬ФІЯ, ДЖЕ¬РЕ¬ЛЬ¬НА БА¬ЗА ТА
МЕ¬ТО¬ДО¬ЛО¬ГІЯ ДО¬СЛІ¬ДЖЕН¬НЯ НА¬У¬КО¬ВОЇ ПРО¬БЛЕ¬МИ 11

РОЗ¬ДІЛ ІІ. КОН¬СТИ¬ТУ¬ЦІЙ¬НЕ ПРА¬ВО¬СУ¬Д¬ДЯ У МЕ¬ХА¬НІ¬З¬МІ
ЧЕ¬ХО¬С¬ЛО¬ВА¬ЦЬ¬КОЇ ДЕР¬ЖА¬ВИ: ІС¬ТО¬РИ¬КО-¬ПРА¬ВО¬ВИЙ
АС¬ПЕКТ (1918-1992 рр.) 30
2.1. Ево¬лю¬ція мо¬де¬лей пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬ції: сві¬то¬вий до¬свід 30
2.2. Утво¬рен¬ня та роз¬ви¬ток ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю в
пе¬р¬шій Че¬хо¬с¬ло¬ва¬ць¬кій Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ці пі¬с¬ля роз¬па¬ду Ав¬с¬т¬ро-¬Уго¬р¬щи¬ни
(1918-1938 рр.) і Сло¬ва¬ць¬кій Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ці (1939-1944 рр.) 47
2.3. Спе¬ци¬фі¬ка кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю в со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬ній Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ні
(1948-1989 рр.) 60
2.4. Роз¬ви¬ток ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя в про¬це¬сі де¬мо¬к¬ра¬ти¬ч¬них
змін (1989-1992 рр.) 69

РОЗ¬ДІЛ ІІ¬І. ПРА¬ВО¬ВІ ОС¬НО¬ВИ Й ПРО¬БЛЕ¬МИ ФУ¬Н¬К¬ЦІ¬О¬НУ¬ВАН¬НЯ
КОН¬СТИ¬ТУ¬ЦІЙ¬НО¬ГО СУ¬ДУ В ЧЕ¬СЬ¬КІЙ РЕ¬С¬ПУ¬Б¬ЛІ¬ЦІ (1993-2000 рр.) 77
3.1. За¬ко¬но¬да¬в¬чі ос¬но¬ви й роль кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬ду в про¬це¬сі фо¬р¬му¬ван¬ня
не¬за¬ле¬ж¬ної Че¬сь¬кої Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки 77
3.2. Спе¬ци¬фі¬ка прак¬ти¬ки кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва в Че¬сь¬кій Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ці 108

РОЗ¬ДІЛ IV. КОН¬СТИ¬ТУ¬ЦІЙ¬НИЙ СУД У СЛО¬ВА¬ЦЬ¬КІЙ
РЕ¬С¬ПУ¬Б¬ЛІ¬ЦІ: СТА¬НО¬В¬ЛЕН¬НЯ ТА ПРО¬БЛЕ¬МИ УДО¬СКО¬НА¬ЛЕН¬НЯ 117
(1993-2000 рр.)
4.1. Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд як га¬рант кон¬сти¬ту¬цій¬ної за¬кон¬но¬с¬ті в не¬за¬ле¬ж¬ній
Сло¬ва¬ць¬кій Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ці: ін¬сти¬ту¬цій¬но-¬юри¬ди¬ч¬на ха¬ра¬к¬те¬ри¬с¬ти¬ка 117
4.2. Осо¬б¬ли¬во¬с¬ті ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції Сло¬ва¬ць¬кої
Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки 163
ВИ¬СНО¬В¬КИ 173
СПИ¬СОК ВИ¬КО¬РИ¬С¬ТА¬НИХ ДЖЕ¬РЕЛ 183

ВСТУП

Ак¬ту¬а¬ль¬ність те¬ми до¬слі¬джен¬ня. З при¬йн¬ят¬тям в Укра¬ї¬ні Кон¬сти¬ту¬ції 28 че¬р¬в¬ня 1996 року по¬ста¬ла про¬бле¬ма за¬про¬ва¬джен¬ня ді¬є¬во¬го ме¬ха¬ні¬з¬му пра¬во-вої охо¬ро¬ни ос¬но¬в¬но¬го за¬ко¬ну. Ос¬но¬вою та¬ко¬го ме¬ха¬ні¬з¬му став Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни, на який по¬ряд з ін¬ши¬ми фу¬н¬к¬ці¬я¬ми по¬кла¬де¬но здій¬с¬нен¬ня кон¬сти-ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю.
Але ефе¬к¬ти¬в¬на ді¬я¬ль¬ність ві¬т¬чи¬з¬ня¬но¬го Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду не¬мо¬ж¬ли¬ва без вра¬ху¬ван¬ня до¬сві¬ду тих Єв¬ро¬пей¬сь¬ких дер¬жав, які на¬ле¬жать до пра¬во¬вої си-с¬те¬ми то¬го ж ти¬пу, що й Укра¬ї¬на, ма¬ють кон¬сти¬ту¬цій¬не пра¬во¬су¬д¬дя схо¬жої мо¬де-лі, і в яких ор¬ган кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю ста¬бі¬ль¬но й ефе¬к¬ти¬в¬но іс¬нує три¬ва-лий час, за¬без¬пе¬чу¬ю¬чи на¬ле¬ж¬не фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня де¬мо¬к¬ра¬ти¬ч¬ної пра¬во¬вої дер-жа¬ви.
У цьо¬му пла¬ні над¬зви¬чай¬но ак¬ту¬а¬ль¬ним є до¬свід та¬ких пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч-них кра¬їн Центра¬ль¬ної Єв¬ро¬пи як Че¬сь¬ка та Сло¬ва¬ць¬ка Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки, що ма¬ють вла¬с¬ні тра¬ди¬ції та до¬свід у ви¬рі¬шен¬ні пи¬тань що¬до за¬хи¬с¬ту ос¬нов кон¬сти¬ту¬цій-но¬го ла¬ду, зо¬к¬ре¬ма, при здій¬с¬нен¬ні ко¬н¬т¬ро¬лю за кон¬сти¬ту¬цій¬ні¬с¬тю по¬лі¬ти¬ко--пра¬во¬вих пе¬ре¬тво¬рень, які ха¬ра¬к¬те¬р¬ні і для на¬шої дер¬жа¬ви.
У той час, як у кон¬сти¬ту¬цій¬ну прак¬ти¬ку бі¬ль¬шо¬с¬ті кра¬їн Центра¬ль¬ної та Пі¬в¬ден¬но¬-Схі¬д¬ної Єв¬ро¬пи ор¬ган кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва був за¬про¬ва¬дже-ний ли¬ше у дру¬гій по¬ло¬ви¬ні чи на¬при¬кі¬н¬ці ХХ-го сто¬літ¬тя, цей ін¬сти¬тут був ві-до¬мий у Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ні з мо¬ме¬н¬ту ви¬ни¬к¬нен¬ня ке¬ль¬зе¬нов¬сь¬кої мо¬де¬лі. І хо¬ча іс¬то¬ри¬ч¬но не зав¬жди ді¬я¬ль¬ність ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с¬ло-вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни бу¬ла до¬ста¬т¬ньо ефе¬к¬ти¬в¬ною (оскі¬ль¬ки са¬ме йо¬го ство¬рен¬ня ін¬ко¬ли га¬ль¬му¬ва¬ло¬ся або сфо¬р¬мо¬ва¬ний суд не мав до¬ста¬т¬ніх ре¬а¬ль-них га¬ра¬н¬тій сво¬єї не¬за¬ле¬ж¬но¬с¬ті), з по¬ва¬лен¬ням со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬но¬го ре¬жи¬му й утво-рен¬ням кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів вже не¬за¬ле¬ж¬них дер¬жав Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни во¬ни ста¬ли не¬від’¬єм¬ни¬ми еле¬ме¬н¬та¬ми дер¬жа¬в¬но¬го ме¬ха¬ні¬з¬му, які ві¬ді¬гра¬ють зна¬ч¬ну роль у фо¬р¬му¬ван¬ні пра¬во¬вої дер¬жа¬ви, за¬без¬пе¬чу¬ють кон¬сти¬ту¬цій¬ну за¬кон¬ність, за¬хист ос¬но¬в¬них прав та сво¬бод лю¬ди¬ни і гро¬ма¬дя¬ни¬на, а їх ор¬га¬ні¬за¬цій¬на стру-к¬ту¬ра та прак¬ти¬ч¬на ді¬я¬ль¬ність є при¬кла¬дом для ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во-су¬д¬дя пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них дер¬жав і мо¬жуть бу¬ти ви¬ко¬ри¬с¬та¬ні в хо¬ді кон¬сти¬ту-цій¬ної ре¬фо¬р¬ми в Укра¬ї¬ні. Ви¬ко¬ри¬с¬тан¬ня до¬сві¬ду цих кра¬їн у сфе¬рі здій¬с¬нен¬ня кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю до¬зво¬лить ство¬ри¬ти більш до¬ско¬на¬лу мо¬дель кон-сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю, а кон¬сти¬ту¬цій¬не су¬до¬чин¬с¬т¬во більш ефе¬к¬ти¬в¬ним та спра¬ве¬д¬ли¬вим.
У су¬час¬ний пе¬рі¬од за¬зна¬че¬на про¬бле¬ма¬ти¬ка ста¬но¬вить пред¬мет за¬ці¬ка¬в¬ле-но¬с¬ті пред¬ста¬в¬ни¬ків рі¬з¬них га¬лу¬зей юри¬ди¬ч¬ної на¬у¬ки. Зо¬к¬ре¬ма, по¬трі¬б¬но від-зна¬чи¬ти пра¬ці та¬ких ві¬т¬чи¬з¬ня¬них і за¬ру¬бі¬ж¬них до¬слі¬д¬ни¬ків, як І.Г. Але¬к¬се¬є¬н¬ка, В.О. Ге¬р¬ге¬лій¬ни¬ка, М.С. Ке¬ль¬ма¬на, М.І. Ко¬зю¬б¬ри, П.Ф. Ма¬р¬ти¬не¬н¬ка, О.М. Ми-ро¬не¬н¬ка, В.В. Ко¬пєй¬чи¬ко¬ва, В.Ф. По¬го¬рі¬л¬ка, П.М. Ра¬бі¬но¬ви¬ча, М.Д. Са¬ве¬н¬ка, А.¬О. Се¬лі¬ва¬но¬ва, В.Є. Ско¬мо¬ро¬хи, М.В. Те¬с¬ле¬н¬ко, С. Ше¬в¬чу¬ка, Ю.С. Ше¬м¬шу-че¬н¬ка, С.С. Але¬к¬сє¬є¬ва, М.В. Ба¬г¬лая, Н.В. Ві¬т¬рук, Б.С. Еб¬зє¬є¬ва, Л.В. Ла¬за¬рє¬ва, А.Н. Ме¬ду¬шев¬сь¬ко¬го, Ж.І. Ов¬се¬пя¬на, В.А. Ту¬ма¬но¬ва, В.Є. Чи¬р¬кі¬на, Г.А. Шма-во¬ня¬на, Ю.Л Шу¬ль¬же¬н¬ко, Ю.¬А. Юді¬на, В. Ада¬му¬са, Й. Бла¬го¬жа, П. Бі¬ле¬ка, Ф. Вей¬ра, Й. Ма¬за¬ка, Ф. Мі¬ку¬ле, Ш. Огу¬р¬ча¬ка, В. Шла¬де¬ч¬ка, В. Ше¬в¬чіка, М. Чі¬ча та ін.
Разом з тим зна¬ч¬на ча¬с¬ти¬на іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬вих пи¬тань роз¬ви¬т¬ку та ста¬но-в¬лен¬ня ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої і Сло¬ва-ць¬кої Ре¬с¬пу¬б¬лік (1918-2000 рр.) за¬ли¬ша¬єть¬ся ма¬ло до¬слі¬дже¬но¬ю. Це, вла¬с¬не, і обу¬мо¬в¬лює ак¬ту¬а¬ль¬ність те¬ми, за якої ви¬ко¬на¬на ди¬се¬р¬та¬цій¬на ро¬бо¬та.
Ви¬хо¬дя¬чи з ви¬ще¬на¬ве¬де¬но¬го, те¬о¬ре¬ти¬ч¬на і прак¬ти¬ч¬на по¬тре¬ба до¬слі-джен¬ня ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії та Сло¬вач-чи¬ни зу¬мо¬в¬ле¬на такими чинниками: від¬су¬т¬ні¬с¬тю ком¬пле¬к¬с¬них іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во-вих ві¬т¬чи¬з¬ня¬них до¬слі¬джень із про¬блем кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя; не¬об¬хід¬ні-с¬тю вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня ор¬га¬ні¬за¬ції та ді¬я¬ль¬но¬с¬ті Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду Укра¬ї¬ни на ос¬но¬ві по¬зи¬ти¬в¬но¬го до¬сві¬ду ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи-ни, Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої Ре¬с¬пу¬б¬лік; не¬об¬хід¬ні¬с¬тю під¬ви¬щен¬ня рі¬в¬ня ви¬кла¬дан-ня дер¬жа¬в¬но¬го пра¬ва за¬ру¬бі¬ж¬них кра¬їн, зо¬к¬ре¬ма, те¬о¬ре¬ти¬ч¬них про¬блем кон¬сти-ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю та пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬ції; ви¬вчен¬ням мо¬ж¬ли¬во¬с¬тей кон¬сти¬ту¬цій¬ної ко¬н¬т¬ро¬лю як ді¬є¬во¬го ме¬ха¬ні¬з¬му пра¬во¬вої охо¬ро¬ни ос¬но¬в¬них прав і сво¬бод лю¬ди¬ни і гро¬ма¬дя¬ни¬на; не¬об¬хід¬ні¬с¬тю ви¬зна¬чен¬ня мі¬с¬ця ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю в ме¬ха¬ні¬з¬мі пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них дер¬жав та йо¬го зна-чен¬ня в про¬це¬сі по¬бу¬до¬ви пра¬во¬вої дер¬жа¬ви.
Зв’я¬зок ро¬бо¬ти з на¬у¬ко¬ви¬ми про¬гра¬ма¬ми, пла¬на¬ми, те¬ма¬ми. Ди¬се¬р¬та-цій¬не до¬слі¬джен¬ня по¬в’я¬за¬не з ком¬пле¬к¬с¬ною те¬мою ка¬фе¬д¬ри те¬о¬рії та іс¬то¬рії дер¬жа¬ви і пра¬ва юри¬ди¬ч¬но¬го фа¬ку¬ль¬те¬ту Ужго¬род¬сь¬ко¬го на¬ці¬о¬на¬ль¬но¬го уні¬вер-си¬те¬ту “Де¬р¬жа¬в¬но-¬пра¬во¬ві і ет¬но¬по¬лі¬ти¬ч¬ні про¬бле¬ми на¬ці¬о¬на¬ль¬них мен¬шин на За¬ка¬р¬пат¬ті у ХХ ст.” (но¬мер дер¬жа¬в¬ної ре¬єст¬ра¬ції 0199V004191).
Ме¬та і за¬вдан¬ня до¬слі¬джен¬ня. Ме¬тою до¬слі¬джен¬ня є по¬гли¬б¬лен¬ня іс¬то¬ри-ко¬пра¬во¬вих знань сто¬со¬в¬но ви¬ни¬к¬нен¬ня, роз¬ви¬т¬ку, ор¬га¬ні¬за¬ції і фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої і Сло¬ва¬ць¬кої Ре¬с-пу¬б¬лік (1918-2000 рр.) як ос¬но¬в¬но¬го ді¬є¬во¬го ме¬ха¬ні¬з¬му пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон-сти¬ту¬ці¬ї.
Для до¬ся¬г¬нен¬ня по¬ста¬в¬ле¬ної ме¬ти в хо¬ді ди¬се¬р¬та¬цій¬но¬го до¬слі¬джен¬ня не¬об-хід¬но бу¬ло ви¬рі¬ши¬ти на¬сту¬п¬ні за¬вдан¬ня:
- роз¬кри¬ти сут¬ність ка¬те¬го¬рії “пра¬во¬ва охо¬ро¬на кон¬сти¬ту¬ці¬ї” та ви¬ді¬ли¬ти її ос¬но¬в¬ні еле¬ме¬н¬ти, се¬ред яких чі¬ль¬не мі¬с¬це по¬сі¬дає ін¬сти¬тут кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н-т¬ро¬лю;
- ви¬ді¬ли¬ти іс¬то¬ри¬ч¬ні ета¬пи (хро¬но¬ло¬гію) роз¬ви¬т¬ку ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но-го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б¬лік (1918-2000 рр.);
- про¬ана¬лі¬зу¬ва¬ти про¬цес ста¬но¬в¬лен¬ня ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б¬лік (1918-2000 рр.) їх осо¬б¬ли¬во-с¬ті, ор¬га¬ні¬за¬цію, стру¬к¬ту¬ру та об¬сяг по¬в¬но¬ва¬жень;
- ви¬зна¬чи¬ти роль і мі¬с¬це кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю в ме¬ха¬ні¬з¬мі дер¬жа¬в¬ної вла¬ди Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни (1918-2000 рр.);
- про¬ана¬лі¬зу¬ва¬ти мо¬де¬лі кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че-хії та Сло¬вач¬чи¬ни (1918-2000 рр.);
- про¬ве¬с¬ти ком¬пле¬к¬с¬ний по¬рі¬в¬ня¬ль¬но-¬пра¬во¬вий ана¬ліз кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни;
- сфо¬р¬му¬лю¬ва¬ти й о᬴ру¬н¬ту¬ва¬ти про¬по¬зи¬ції що¬до удо¬ско¬на¬лен¬ня ві¬т¬чи¬з-ня¬но¬го за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва з пи¬тань кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя.
Об’¬єк¬том до¬слі¬джен¬ня є ор¬га¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с¬ло-вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни (1918-2000 рр.).
Пред¬ме¬том ди¬се¬р¬та¬цій¬но¬го до¬слі¬джен¬ня є іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬ві за¬ко¬но¬мі¬р-но¬с¬ті про¬це¬су ста¬но¬в¬лен¬ня, роз¬ви¬т¬ку та осо¬б¬ли¬во¬с¬ті ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ін¬сти¬ту¬ту кон-сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої і Сло¬ва¬ць¬кої Ре¬с¬пу¬б¬лік (1918-2000 рр.).
Хро¬но¬ло¬гі¬ч¬ні ра¬м¬ки до¬слі¬джен¬ня вклю¬ча¬ють пе¬рі¬од з 1918 ро¬ку, ко¬ли бу¬ла ство¬ре¬на Че¬хо¬с¬ло¬ва¬ць¬ка ре¬с¬пу¬б¬лі¬ка та зго¬дом за¬про¬ва¬дже¬ний ін¬сти¬тут кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю, і за¬кін¬чу¬ють¬ся 2000 ро¬ком, ко¬ли від¬бу¬ло¬ся фа¬к¬ти¬ч-не ста¬но¬в¬лен¬ня ін¬сти¬ту¬тів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя вже не¬за¬ле¬ж¬них дер¬жав - Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б¬лік.
Ме¬то¬до¬ло¬гі¬ч¬на ос¬но¬ва до¬слі¬джен¬ня. З ме¬тою за¬без¬пе¬чен¬ня все¬бі¬ч¬но¬го, по¬в¬но¬го та об’¬єк¬ти¬в¬но¬го ана¬лі¬зу до¬слі¬джу¬ва¬ної про¬бле¬ми ав¬то¬ром ви¬ко¬ри¬с¬та¬ні прин¬ци¬пи єд¬но¬с¬ті ло¬гі¬ч¬но¬го та іс¬то¬ри¬ч¬но¬го, до¬слі¬джен¬ня явищ у кон¬к¬ре¬т¬них іс-то¬ри¬ч¬них умо¬вах, пе¬ре¬хо¬ду від кон¬к¬ре¬т¬но¬го до аб¬с¬т¬ра¬к¬т¬но¬го і від аб¬с¬т¬ра¬к¬т¬но-го до кон¬к¬ре¬т¬но¬го із за¬сто¬су¬ван¬ням ком¬пле¬к¬су за¬га¬ль¬но¬на¬у¬ко¬вих та спе¬ці¬а¬ль¬но-¬пра¬во¬вих ме¬то¬дів до¬слі¬джен¬ня, прин¬ци¬пів та за¬со¬бів пі¬знан¬ня, які ви¬ро¬б¬ле¬ні всі¬ма су¬с¬пі¬ль¬ни¬ми на¬у¬ка¬ми і за¬сто¬со¬ву¬ють¬ся у про¬це¬сі пі¬знан¬ня спе¬ци¬фі¬ки кон¬к-ре¬т¬но-¬іс¬то¬ри¬ч¬ної пра¬во¬вої дій¬с¬но¬с¬ті.
За до¬по¬мо¬гою та¬ких за¬га¬ль¬но¬на¬у¬ко¬вих ме¬то¬дів як ана¬ліз та си¬н¬тез, уза¬галь-нен¬ня та мо¬де¬лю¬ван¬ня, в ро¬бо¬ті роз¬кри¬то сут¬ність ка¬те¬го¬рії “пра¬во¬ва охо¬ро¬на кон¬сти¬ту¬ці¬ї”, ви¬ді¬ле¬ні її стру¬к¬ту¬р¬ні еле¬ме¬н¬ти та про¬ве¬де¬но їх де¬та¬ль¬ний ана¬ліз.
На під¬ста¬ві хро¬но¬ло¬гі¬ч¬но¬го ме¬то¬ду ви¬ді¬ле¬но ета¬пи роз¬ви¬т¬ку ін¬сти¬ту¬тів кон-сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни в до¬слі¬джу¬ва¬ний пе¬рі¬од.
Іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬вий ме¬тод до¬слі¬джен¬ня за¬сто¬со¬ву¬єть¬ся в ро¬бо¬ті для ви¬вчен-ня спе¬ци¬фі¬ки ви¬ни¬к¬нен¬ня та ево¬лю¬ції ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю на рі¬з¬них ета¬пах дер¬жа¬в¬но-¬пра¬во¬во¬го роз¬ви¬т¬ку Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач-чи¬ни, що дає мо¬ж¬ли¬вість роз¬кри¬ти пе¬ре¬д¬у¬мо¬ви йо¬го ви¬ни¬к¬нен¬ня, ета¬пи роз¬ви¬т-ку та осо¬б¬ли¬во¬с¬ті фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня на ко¬ж¬но¬му з цих ета¬пів.
Осо¬б¬ли¬ве мі¬с¬це се¬ред ме¬то¬дів до¬слі¬джен¬ня за¬ймає по¬рі¬в¬ня¬ль¬но-¬пра¬во¬вий та си¬с¬те¬м¬но-¬ст¬ру¬к¬ту¬р¬ний ме¬то¬ди.
По¬рівняль¬но-¬пра¬во¬вий ме¬тод ви¬ко¬ри¬с¬та¬но не ли¬ше для по¬рі¬в¬нян¬ня ін¬сти-ту¬тів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б¬лік, але й ря¬ду ін¬ших єв¬ро¬пей¬сь¬ких дер¬жав, зо¬к¬ре¬ма пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них, а та¬кож для ви¬яв¬лен-ня вла¬с¬но¬го до¬сві¬ду фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня та ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ін¬сти¬ту¬тів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни у дер¬жа¬во¬тво¬р¬чій прак¬ти¬ці.
Си¬с¬те¬м¬но-¬ст¬ру¬к¬ту¬р¬ний під¬хід дав мо¬ж¬ли¬вість роз¬кри¬ти стру¬к¬ту¬ру ін¬сти¬ту-тів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої і Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б-лік, ві¬до¬бра¬зи¬ти ор¬га¬ні¬за¬цій¬ні за¬са¬ди фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня їх окре¬мих стру¬к¬ту¬р¬них еле¬ме¬н¬тів, що до¬по¬мо¬г¬ло ви¬яви¬ти схо¬жість та рі¬з¬ни¬цю їх мо¬де¬лей, ви¬зна¬чи¬ти сут¬тє¬ві ха¬ра¬к¬те¬ри¬с¬ти¬ки та те¬н¬де¬н¬ції роз¬ви¬т¬ку по¬рі¬в¬ню¬ва¬них ін¬сти¬ту¬тів.
Здій¬с¬ню¬ю¬чи ана¬ліз по¬ло¬жень но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра¬во¬вих ак¬тів та окре¬мих пра-во¬вих норм, що ре¬гу¬лю¬ють ді¬я¬ль¬ність ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя, ав-тор за¬сто¬су¬вав фо¬р¬ма¬ль¬но-¬ло¬гі¬ч¬ний ме¬тод та спе¬ці¬а¬ль¬но-¬пра¬во¬ві ме¬то¬ди, зо¬к-ре¬ма при¬йо¬ми тлу¬ма¬чен¬ня пра¬во¬вих ак¬тів, а на ос¬но¬ві ме¬то¬ду про¬гно¬зу¬ван¬ня ви¬зна¬чив про¬по¬зи¬ції та ре¬ко¬ме¬н¬да¬ції що¬до вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва Укра¬ї¬ни.
Дже¬ре¬ль¬ною та ем¬пі¬ри¬ч¬ною ба¬зою до¬слі¬джен¬ня ста¬ли но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра-во¬ві ак¬ти Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б¬лік, ін¬ших пост¬со¬ці¬а¬лі¬с-ти¬ч¬них кра¬їн, мо¬но¬гра¬фії, пу¬б¬лі¬ка¬ції в пе¬рі¬оди¬ч¬них на¬у¬ко¬вих ви¬дан¬нях, рі¬шен-ня кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни, а та¬кож ар¬хі¬в¬ні та ста¬ти¬с¬ти¬ч¬ні ма¬те¬рі¬а¬ли.
На¬у¬ко¬ва но¬ви¬з¬на ди¬се¬р¬та¬цій¬ної ро¬бо¬ти по¬ля¬гає у то¬му, що во¬на є пе¬р¬шим ві¬т¬чи¬з¬ня¬ним іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬вим мо¬но¬гра¬фі¬ч¬ним до¬слі¬джен¬ням про¬блем ви¬ни¬к-нен¬ня, роз¬ви¬т¬ку та ста¬но¬в¬лен¬ня ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло-вач¬чи¬ни, Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни (1918-2000 рр.).
У ре¬зуль¬та¬ті про¬ве¬де¬но¬го до¬слі¬джен¬ня сфо¬р¬му¬льо¬ва¬ні на¬сту¬п¬ні по¬ло¬жен¬ня на¬у¬ко¬вої но¬ви¬з¬ни, які ви¬но¬сять¬ся на за¬хист:
- про¬ве¬де¬но те¬о¬ре¬ти¬ко-¬іс¬то¬ри¬ч¬ний ана¬ліз сут¬но¬с¬ті ка¬те¬го¬рії “пра¬во¬ва охо-ро¬на кон¬сти¬ту¬ці¬ї”;
- ви¬о¬к¬ре¬м¬ле¬но ін¬сти¬тут кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю як еле¬мент пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬ції, вста¬но¬в¬ле¬но йо¬го від¬мін¬но¬с¬ті з ін¬сти¬ту¬том кон¬сти¬ту¬цій¬но-го на¬гля¬ду;
- ви¬ді¬ле¬но ха¬ра¬к¬те¬р¬ні ін¬ди¬ві¬ду¬а¬ль¬ні мо¬де¬лі кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них кра¬їн Центра¬ль¬ної та Пі¬в¬ден¬но¬-Схі¬д¬ної Єв¬ро¬пи;
- про¬ана¬лі¬зо¬ва¬но ге¬не¬зис ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач-чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни (1918-2000 рр.) і ви¬яв¬ле¬но осо¬б¬ли¬во¬с¬ті до¬слі¬джу¬ва¬но-го ін¬сти¬ту¬ту на ко¬ж¬но¬му з іс¬то¬ри¬ч¬них ета¬пів;
- вста¬но¬в¬ле¬но осо¬б¬ли¬во¬с¬ті мо¬де¬лей кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач-чи¬ни, Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б¬лік (1918-2000 рр.);
- ви¬яв¬ле¬но від¬мін¬но¬с¬ті в по¬в¬но¬ва¬жен¬нях, фо¬р¬му¬ван¬ні та ор¬га¬ні¬за¬цій¬ній стру¬к¬ту¬рі ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни;
- з’я¬со¬ва¬но, що за¬сну¬ван¬ня ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с-ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни спри¬я¬ло більш ефе¬к¬ти¬в¬но¬му фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ню су¬до¬вої си¬с¬те¬ми до¬слі¬джу¬ва¬них кра¬їн, си¬с¬те¬ми за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва, ав¬то¬ри¬те¬т¬но¬с¬ті та ста¬бі¬ль¬но¬с¬ті ос¬но¬в¬но¬го за¬ко¬ну;
- вста¬но¬в¬ле¬но, що сфе¬ра ре¬а¬лі¬за¬ції фу¬н¬к¬цій кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че-хії та Сло¬вач¬чи¬ни є на¬ба¬га¬то ши¬р¬шою від ін¬ших пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них дер¬жав, що до¬зво¬ляє за¬без¬пе¬чи¬ти фо¬р¬му¬ван¬ня більш де¬мо¬к¬ра¬ти¬ч¬ної дер¬жа¬ви;
- сфо¬р¬му¬льо¬ва¬но про¬по¬зи¬ції що¬до ре¬фо¬р¬му¬ван¬ня ві¬т¬чи¬з¬ня¬но¬го ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя.
Прак¬ти¬ч¬не зна¬чен¬ня оде¬р¬жа¬них ре¬зуль¬та¬тів по¬ля¬гає в то¬му, що по¬ло-жен¬ня і ви¬сно¬в¬ки мо¬жуть бу¬ти ко¬ри¬с¬ни¬ми для по¬да¬ль¬шої роз¬ро¬б¬ки те¬о¬рії пра-во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬ції; для ви¬зна¬чен¬ня но¬вих іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬вих те¬н¬де¬н¬цій та за¬ко¬но¬мі¬р¬но¬с¬тей ви¬ни¬к¬нен¬ня та роз¬ви¬т¬ку єв¬ро¬пей¬сь¬кої мо¬де¬лі кон¬сти¬ту¬цій-но¬го пра¬во¬су¬д¬дя; для по¬да¬ль¬ших іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬вих до¬слі¬джень че¬хо¬с¬ло¬ва¬ць-кої дер¬жа¬ви, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни; для вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня ді¬я¬ль¬но¬с¬ті Кон¬сти¬ту¬цій¬но-го Су¬ду Укра¬ї¬ни; при під¬го¬то¬в¬ці під¬ру¬ч¬ни¬ків, на¬вча¬ль¬них по¬сі¬б¬ни¬ків, ви¬кла¬дан-ні ку¬р¬сів з іс¬то¬рії дер¬жа¬ви і пра¬ва за¬ру¬бі¬ж¬них кра¬їн, дер¬жа¬в¬но¬го пра¬ва Укра¬ї-ни, дер¬жа¬в¬но¬го пра¬ва за¬ру¬бі¬ж¬них кра¬їн та спец¬ку¬р¬сів з пи¬тань кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя.
Осо¬би¬с¬тий вне¬сок здо¬бу¬ва¬ча. Ди¬се¬р¬та¬ція є са¬мо¬стій¬но ви¬ко¬на¬ною на¬у¬ко-вою пра¬цею, ре¬зуль¬та¬том вла¬с¬них до¬слі¬джень ав¬то¬ра.
Ап¬ро¬ба¬ція ре¬зуль¬та¬тів ди¬се¬р¬та¬цій¬но¬го до¬слі¬джен¬ня. Ос¬но¬в¬ні по¬ло¬жен¬ня і ви¬сно¬в¬ки ди¬се¬р¬та¬ції об¬го¬во¬рю¬ва¬ли¬ся на ка¬фе¬д¬рі те¬о¬рії та іс¬то¬рії дер¬жа¬ви і пра¬ва Ужго¬род¬сь¬ко¬го на¬ці¬о¬на¬ль¬но¬го уні¬вер¬си¬те¬ту, на¬у¬ко¬вих кон¬фе¬ре¬н¬ці¬ях: Під¬су¬м¬ко¬вій на¬у¬ко¬вій кон¬фе¬ре¬н¬ції УжДУ “Пра¬во. Со¬ці¬а¬ль¬на ро¬бо¬та: те¬о¬рія і прак¬ти¬ка” (м. Ужго¬род, 20 бе¬ре¬з¬ня 2000 ро¬ку); Між¬на¬ро¬д¬ній на¬у¬ко¬вій кон¬фе¬ре¬н¬ції на те¬му ”За¬ка¬р¬пат¬тя у по¬лі¬ти¬ці Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни та Уго¬р¬щи¬ни між сві¬то¬ви¬ми вій¬на¬ми” (м. Ко¬ши¬це (Сло¬вач¬чи¬на) 9-10 гру¬д¬ня 2000 ро¬ку); VI Між¬на¬ро¬д¬ній на¬у¬ко¬во-¬пра¬к¬ти¬ч¬ній кон¬фе¬ре¬н¬ції “На¬у¬ка і осві¬та 2003” (Дніп¬ро¬пе-т¬ровськ, До¬нецьк, Ха¬р¬ків, 20-24 сі¬ч¬ня 2003 ро¬ку); Між¬на¬ро¬д¬ній на¬у¬ко¬во-¬пра¬к-ти¬ч¬ній кон¬фе¬ре¬н¬ції “Пра¬во¬вий ста¬тус на¬ці¬о¬на¬ль¬них мен¬шин” (м. Ужго¬род, 28 тра¬в¬ня 2003 ро¬ку); ІІ Між¬на¬ро¬д¬ній на¬у¬ко¬во¬пра¬к¬ти¬ч¬ній кон¬фе¬ре¬н¬ції “Ди¬на¬мі¬ка на¬у¬ко¬вих до¬слі¬джень 2003” (Дніп¬ро¬пе¬т¬ровськ, Оде¬са, Львів, 20-27 жо¬в¬т¬ня 2003 ро¬ку); Зві¬т¬них на¬у¬ко¬вих кон¬фе¬ре¬н¬ці¬ях ви¬кла¬дів юри¬ди¬ч¬но¬го фа¬ку¬ль¬те¬ту УжНУ; окре¬мі фра¬г¬ме¬н¬ти ди¬се¬р¬та¬ції ви¬ко¬ри¬с¬то¬ву¬ва¬ли¬ся в про¬це¬сі ви¬кла¬дан¬ня но¬р¬ма¬ти¬в¬них ку¬р¬сів ”Те¬о¬рія дер¬жа¬ви і пра¬ва”, “Со¬ці¬о¬ло¬гія пра¬ва” та “Пра¬во¬з-нав¬с¬т¬во”.
Пу¬б¬лі¬ка¬ці¬ї. Ос¬но¬в¬ні ре¬зуль¬та¬ти ди¬се¬р¬та¬цій¬но¬го до¬слі¬джен¬ня знай¬шли своє ві¬до¬бра¬жен¬ня у п’я¬ти опу¬б¬лі¬ко¬ва¬них стат¬тях у фа¬хо¬вих ви¬дан¬нях.
Стру¬к¬ту¬ра і об¬сяг ди¬се¬р¬та¬ці¬ї. Ма¬те¬рі¬а¬ли ди¬се¬р¬та¬ції, її ме¬та та ос¬но¬в¬ні по-ло¬жен¬ня, що ви¬но¬сять¬ся на за¬хист, зу¬мо¬ви¬ли стру¬к¬ту¬ру і зміст ро¬бо¬ти. Во¬на скла¬да¬єть¬ся із всту¬пу, чо¬ти¬рьох роз¬ді¬лів, які ма¬ють ві¬сім під¬роз¬ді¬лів, ви¬сно¬в-ків, спи¬с¬ку ви¬ко¬ри¬с¬та¬них дже¬рел.

Список литературы

ВИ¬СНО¬В¬КИ
От¬же, про¬ві¬в¬ши іс¬то¬ри¬ко-¬пра¬во¬ве до¬слі¬джен¬ня сто¬со¬в¬но ви¬ни¬к¬нен¬ня, роз-ви¬т¬ку, ор¬га¬ні¬за¬ції і фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо-с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни (1918-2000 рр.), слід під¬ве¬с¬ти під¬су¬м¬ки та зро-би¬ти ос¬но¬в¬ні те¬о¬ре¬ти¬ч¬ні та прак¬ти¬ч¬ні ви¬сно¬в¬ки, на ос¬но¬ві яких мо¬ж¬на вне¬с¬ти про¬по¬зи¬ції та ре¬ко¬ме¬н¬да¬ції що¬до вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ві¬т¬чи¬з¬ня¬но¬го ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва.
1. Змі¬ни дер¬жа¬в¬но¬го ла¬ду кра¬їн Центра¬ль¬ної та Пі¬в¬ден¬но¬-Схі¬д¬ної Єв¬ро¬пи в остан¬ні де¬ся¬ти¬літ¬тя ХХ ст. при¬зве¬ли до не¬об¬хід¬но¬с¬ті за¬про¬ва¬джен¬ня ре¬а¬ль¬но ді¬є¬во¬го ме¬ха¬ні¬з¬му пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬ції, під яким слід ро¬зу¬мі¬ти су¬ку¬п-ність спе¬ці¬а¬ль¬но пе¬ред¬ба¬че¬них юри¬ди¬ч¬них га¬ра¬н¬тій, ін¬сти¬ту¬тів і за¬со¬бів, які за-без¬пе¬чу¬ють вер¬хо¬вен¬с¬т¬во кон¬сти¬ту¬ції, ре¬а¬лі¬за¬цію та ста¬бі¬ль¬ність її по¬ло¬жень, а та¬кож ви¬ко¬нан¬ня та до¬три¬ман¬ня ре¬жи¬му кон¬сти¬ту¬цій¬ної за¬кон¬но¬с¬ті.
Змі¬с¬то¬в¬на сут¬ність яви¬ща “пра¬во¬ва охо¬ро¬на кон¬сти¬ту¬ці¬ї” за¬без¬пе¬чу¬єть¬ся з’єд¬нан¬ням в єди¬не ці¬ле та¬ких по¬нять як юри¬ди¬ч¬ний ме¬ха¬нізм за¬хи¬с¬ту кон¬сти-ту¬ції, до яко¬го слід від¬не¬с¬ти вер¬хо¬вен¬с¬т¬во, ста¬бі¬ль¬ний ха¬ра¬к¬тер кон¬сти¬ту¬цій¬них норм, кон¬сти¬ту¬цій¬ну за¬кон¬ність та ін¬сти¬ту¬цій¬ний ме¬ха¬нізм, тоб¬то су¬ку¬п¬ність за-га¬ль¬них та спе¬ці¬а¬ль¬них ін¬сти¬ту¬цій, які здій¬с¬ню¬ють кон¬сти¬ту¬цій¬ний ко¬н¬т¬роль та на¬гляд.
2. Ін¬сти¬тут кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю – це спе¬ци¬фі¬ч¬на ді¬я¬ль¬ність, яка здій-с¬ню¬єть¬ся за стро¬го ви¬зна¬че¬ною про¬це¬ду¬рою від іме¬ні дер¬жа¬ви і тіль¬ки дер¬жа¬в-ни¬ми, у бі¬ль¬шо¬с¬ті ви¬па¬д¬ків спе¬ці¬а¬ль¬но ство¬ре¬ни¬ми для цьо¬го ор¬га¬на¬ми з ме¬тою ви¬яв¬лен¬ня та усу¬нен¬ня не¬від¬по¬ві¬д¬но¬с¬тей но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра¬во¬вих ак¬тів кон¬сти¬ту-ції, ви¬рі¬шен¬ня спі¬р¬них пи¬тань, що ма¬ють кон¬сти¬ту¬цій¬не зна¬чен¬ня для за¬без¬пе-чен¬ня вер¬хо¬вен¬с¬т¬ва ос¬но¬в¬но¬го за¬ко¬ну у пра¬во¬вій си¬с¬те¬мі су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва і но¬сить кі¬н¬це¬вий за сво¬їм юри¬ди¬ч¬ним на¬с¬лід¬ком ха¬ра¬к¬тер. На від¬мі¬ну від кон¬сти¬ту¬цій-но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю кон¬сти¬ту¬цій¬ний на¬гляд по¬ля¬гає у то¬му, що на¬гля¬до¬вий ор¬ган не впра¬ві са¬мо¬стій¬но від¬мі¬ня¬ти не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ні ак¬ти, а ли¬ше зве¬р¬та¬ти¬ся з та¬кою іні¬ці¬а¬ти¬вою до ор¬га¬ну, який ви¬дав акт, чи до ви¬ще¬с¬то¬я¬що¬го ор¬га¬ну.
3. На су¬час¬но¬му ета¬пі іс¬ну¬ють три ос¬но¬в¬ні мо¬де¬лі пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон-сти¬ту¬ції (аме¬ри¬кан¬сь¬ка, ав¬с¬т¬рій¬сь¬ка, ква¬зі¬су¬до¬ва), але всіх їх по¬єд¬нує те, що в їх ра¬м¬ках пра¬во¬ва охо¬ро¬на кон¬сти¬ту¬ції здій¬с¬ню¬єть¬ся ор¬га¬на¬ми су¬до¬во¬го ти¬пу не-за¬ле¬ж¬но від то¬го, чи вхо¬дять во¬ни до си¬с¬те¬ми за¬га¬ль¬них су¬дів, чи йде мо¬ва про окре¬мий ор¬ган, який сво¬їм ство¬рен¬ням, ор¬га¬ні¬за¬цій¬ною стру¬к¬ту¬рою, спе¬ці¬а¬ль-ною ком¬пе¬те¬н¬ці¬єю від¬рі¬з¬ня¬єть¬ся від су¬дів за¬га¬ль¬ної юрис¬ди¬к¬ці¬ї.
Осо¬б¬ли¬ві¬с¬тю дер¬жа¬в¬но-¬пра¬во¬вих змін пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них кра¬їн Центра¬ль-ної та Пі¬в¬ден¬но¬-Схі¬д¬ної Єв¬ро¬пи ста¬ло те, що бі¬ль¬шість із них пе¬ред¬ба¬чи¬ли ство¬рен¬ня ме¬ха¬ні¬з¬му кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю та на¬гля¬ду, який зде¬бі¬ль¬шо¬го за¬сно¬ва¬ний на ав¬с¬т¬рій¬сь¬кій (ке¬ль¬зе¬нов¬сь¬кій) мо¬де¬лі кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д-дя і пе¬ред¬ба¬чає, що кон¬сти¬ту¬цій¬ність об’¬єк¬тів ко¬н¬т¬ро¬лю пе¬ре¬ві¬ря¬ють спе¬ці¬а¬ль-но ство¬ре¬ні ор¬га¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції, які на¬ді¬ле¬ні спе¬ці¬а¬ль¬ни¬ми по¬в-но¬ва¬жен¬ня¬ми, що ре¬а¬лі¬зу¬ють¬ся шля¬хом са¬мо¬стій¬но¬го кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во-су¬д¬дя.
Стру¬к¬ту¬ра, по¬в¬но¬ва¬жен¬ня та но¬р¬ми, які ре¬г¬ла¬ме¬н¬ту¬ють ді¬я¬ль¬ність ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них кра¬їн, в ос¬но¬в¬но¬му, схо¬жі, що вка¬зує на їх опо¬ру та при¬на¬ле¬ж¬ність до ке¬ль¬зе¬нов¬сь¬кої мо¬де¬лі. Але в той же час слід за¬зна¬чи¬ти, що для ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них кра¬їн ха¬ра¬к¬те¬р¬ні ін¬ди¬ві¬ду¬а¬ль¬ні мо¬де¬лі кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції (па¬р¬ла¬ме¬нт-сь¬ка, спе¬ці¬а¬лі¬зо¬ва¬на та змі¬ша¬на), що на¬сам¬пе¬ред по¬в’я¬за¬но із пра¬во¬вою си¬с¬те-мою тої чи ін¬шої дер¬жа¬ви, іс¬то¬ри¬ч¬ни¬ми зви¬ча¬я¬ми, тра¬ди¬ці¬я¬ми, ста¬ту¬сом ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю та йо¬го мі¬с¬цем у си¬с¬те¬мі роз¬по¬ді¬лу вла¬ди.
4. Яс¬к¬ра¬вим при¬кла¬дом роз¬ви¬т¬ку ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них кра¬їн є кон¬сти¬ту¬цій¬ні су¬ди Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни, в яких ін-сти¬тут кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю ві¬до¬мий з мо¬ме¬н¬ту за¬сну¬ван¬ня ке¬ль¬зе¬нов¬сь-кої мо¬де¬лі і має вла¬с¬ні спі¬ль¬ні іс¬то¬ри¬ч¬ні тра¬ди¬ці¬ї. Так, у про¬це¬сі роз¬ви¬т¬ку ін¬сти-ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни, Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу¬б-лік мо¬ж¬на ви¬ді¬ли¬ти на¬сту¬п¬ні ета¬пи (хро¬но¬ло¬гію): 1) утво¬рен¬ня та роз¬ви¬ток ін-сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю в пе¬р¬шій Че¬хо¬с¬ло¬ва¬ць¬кій Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ці (1918-1938 рр.); 2) за¬про¬ва¬джен¬ня ква¬зі¬су¬до¬во¬го ор¬га¬ну пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту-ції - Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Се¬на¬ту у Сло¬ва¬ць¬кій Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ці (1939-1944 рр.); 3) па¬р-ла¬ме¬нт¬сь¬кий кон¬сти¬ту¬цій¬ний ко¬н¬т¬роль у со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬ній Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ні (1948-1989 рр.); 4) роз¬ви¬ток ін¬сти¬ту¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя в про¬це¬сі де¬мо¬к-ра¬ти¬ч¬них змін (1989-1992 рр.); 5) ство¬рен¬ня та роз¬ви¬ток кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів в не¬за¬ле¬ж¬них Че¬сь¬кій та Сло¬ва¬ць¬кій ре¬с¬пу¬б¬лі¬ках.
По¬чи¬на¬ю¬чи з 1920 ро¬ку, ін¬сти¬тут кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю був впе¬р¬ше пе¬ред¬ба¬че¬ний Кон¬сти¬ту¬ці¬єю Че¬хо¬с¬ло¬ва¬ць¬кої Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки. За¬вдя¬ки цьо¬му Че¬хо¬с-ло¬вач¬чи¬на ста¬ла дру¬гою кра¬ї¬ною в Єв¬ро¬пі пі¬с¬ля Ав¬с¬т¬рії, де був утво¬ре¬ний спе-ці¬а¬лі¬зо¬ва¬ний су¬до¬вий ор¬ган кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції, який в май¬бу¬т¬ньо¬му по¬слу¬жив ос¬но¬вою для ви¬ро¬б¬лен¬ня рі¬з¬но¬го ро¬ду про¬е¬к¬тів, по¬гля¬дів та про¬по-зи¬цій сто¬со¬в¬но кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ни.
І хо¬ча у со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬ний пе¬рі¬од фу¬н¬к¬цію кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю ви¬ко-ну¬ва¬ла Пре¬зи¬дія На¬ці¬о¬на¬ль¬них збо¬рів та са¬мі На¬ці¬о¬на¬ль¬ні збо¬ри (адже ко¬му¬ні-с¬ти¬ч¬на пра¬во¬ва до¬к¬т¬ри¬на не ви¬зна¬ва¬ла са¬мої ідеї ство¬рен¬ня не¬за¬ле¬ж¬но¬го ор¬га-ну ко¬н¬т¬ро¬лю кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті), зго¬дом був зно¬ву утво¬ре¬ний Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд ЧСФР. Та¬ким чи¬ном, фу¬н¬к¬ція ко¬н¬т¬ро¬лю за від¬по¬ві¬д¬ні¬с¬тю но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра-во¬вих ак¬тів Кон¬сти¬ту¬ції бу¬ла ви¬лу¬че¬на із ком¬пе¬те¬н¬ції па¬р¬ла¬ме¬н¬ту і ско¬н¬це¬н¬т¬ро-ва¬на в спе¬ці¬а¬лі¬зо¬ва¬но¬му ор¬га¬ні охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті – Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬му Су¬ді, який зо¬се¬ре¬джу¬ва¬в¬ся ви¬клю¬ч¬но на кон¬сти¬ту¬цій¬но-¬пра¬во¬вій про¬бле¬ма¬ти¬ці роз¬гля¬ду справ і ві¬ді¬грав осо¬б¬ли¬ву роль у по¬бу¬до¬ві пра¬во¬вої дер¬жа¬ви та в за-без¬пе¬чен¬ні ос¬но¬в¬них прав і сво¬бод лю¬ди¬ни і гро¬ма¬дя¬ни¬на.
Пі¬с¬ля роз¬по¬ді¬лу ЧСФР у 1992 ро¬ці і ство¬рен¬ня Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с-пу¬б¬лік кон¬сти¬ту¬цій¬ні су¬ди не¬за¬ле¬ж¬них дер¬жав роз¬по¬ча¬ли свою ді¬я¬ль¬ність 17 бе¬ре¬з¬ня 1993 ро¬ку у м. Ко¬ши¬це та 15 ли¬п¬ня 1993 ро¬ку у м. Брно, за¬по¬зи¬чи¬в¬ши прак¬ти¬ку роз¬гля¬ду справ та при¬йн¬ят¬тя рі¬шень сво¬го по¬пе¬ре¬дни¬ка – фе¬де¬ра¬ль-но¬го Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду.
5. Ха¬ра¬к¬те¬р¬ною осо¬б¬ли¬ві¬с¬тю мо¬де¬лей кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Че¬хо¬с-ло¬вач¬чи¬ни, Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни є те, що в сво¬їй ді¬я¬ль¬но¬с¬ті во¬ни ви¬ко¬ри¬с¬то¬ву-ва¬ли вже ство¬ре¬ні тра¬ди¬ції кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва, са¬мо¬стій¬но ство¬рю¬ю-чи і роз¬ви¬ва¬ю¬чи тіль¬ки окре¬мі по¬ло¬жен¬ня.
Ті пра¬во¬ві по¬ло¬жен¬ня, які ре¬г¬ла¬ме¬н¬ту¬ва¬ли ви¬ни¬к¬нен¬ня та об¬сяг по¬в¬но¬ва-жень кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів, бу¬ли зде¬бі¬ль¬шо¬го за¬по¬зи¬че¬ні з іно¬зе¬м¬них мо¬де¬лей кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва, прак¬ти¬ка ді¬я¬ль¬но¬с¬ті та ор¬га¬ні¬за¬цій¬на стру¬к¬ту¬ра яких пе¬ре¬ві¬ре¬на ча¬сом. Як¬що роз¬гля¬ну¬ти Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи-ни, то си¬ль¬ний вплив на ньо¬го спра¬вив ор¬ган кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва Ав-с¬т¬рії, на Че¬сь¬кий – Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Ні¬ме¬ч¬чи¬ни, а ряд по¬ло¬жень ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Ав¬с¬т¬рії, Ні¬ме¬ч¬чи¬ни та Іта¬лії бу¬ли за¬по¬зи¬че¬ні Сло-ва¬ць¬ким ор¬га¬ном охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті.
6. Не¬зва¬жа¬ю¬чи на спі¬ль¬ну іс¬то¬рію ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни, кон¬сти¬ту¬цій¬ні су¬ди обох ре¬с¬пу¬б¬лік збе¬рі¬га¬ють свою ін¬ди¬ві¬ду¬а-ль¬ність, що про¬яв¬ля¬єть¬ся у від¬мін¬но¬с¬тях ор¬га¬ні¬за¬ції та ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ор¬га¬нів кон-сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя, які мо¬ж¬на ви¬ра¬зи¬ти де¬ся¬ть¬ма ос¬но¬в¬ни¬ми кри¬те¬рі¬я¬ми:
1) за об¬ся¬гом за¬по¬зи¬чен¬ня пра¬во¬вих по¬ло¬жень ор¬га¬ні¬за¬ції та ді¬я¬ль¬но¬с¬ті ор-га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю ЧСФР та ін¬ших дер¬жа¬в. Ха¬ра¬к¬те¬р¬ною спі¬ль-ною озна¬кою ді¬я¬ль¬но¬с¬ті кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів СР та ЧР є те, що в сво¬їй ді¬я¬ль¬но-с¬ті во¬ни ви¬ко¬ри¬с¬то¬ву¬ва¬ли вже ство¬ре¬ні тра¬ди¬ції кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва, са¬мо¬стій¬но ство¬рю¬ю¬чи і роз¬ви¬ва¬ю¬чи тіль¬ки окре¬мі по¬ло¬жен¬ня.
Ті пра¬во¬ві по¬ло¬жен¬ня, які ре¬г¬ла¬ме¬н¬ту¬ва¬ли ви¬ни¬к¬нен¬ня та об¬сяг по¬в¬но¬ва-жень кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів, зде¬бі¬ль¬шо¬го бу¬ли за¬по¬зи¬че¬ні з Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду ЧСФР та іно¬зе¬м¬них мо¬де¬лей кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва.
Так, як¬що роз¬гля¬ну¬ти Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Сло¬вач¬чи¬ни, то він за¬по¬зи¬чив прак¬ти¬ч¬но всі по¬зи¬ти¬в¬ні сто¬ро¬ни ор¬га¬ні¬за¬ції та фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня Кон¬сти¬ту¬цій¬но-го Су¬ду ЧСФР, в той час, як бі¬ль¬шість по¬ло¬жень, які сто¬су¬ють¬ся фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван-ня ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції ЧР, бу¬ли за¬по¬зи¬че¬ні від Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду Ні¬ме¬ч¬чи¬ни;
2) за су¬б’єк¬та¬ми звернен¬ня до ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя. Пра¬во-ві по¬ло¬жен¬ня кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го су¬до¬чин¬с¬т¬ва ЧР, на від¬мі¬ну від сло¬ва¬ць¬ко¬го Кон-сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду, не пе¬ред¬ба¬ча¬ють Ге¬не¬ра¬ль¬но¬го про¬ку¬ро¬ра в яко¬с¬ті су¬б’єк-та, який мо¬же зве¬р¬ну¬ти¬ся з по¬дан¬ням до Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду і роз¬по¬ча¬ти су-до¬вий про¬цес. Про¬те суд впра¬ві по¬ру¬ши¬ти про¬це¬ду¬ру кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го про¬ва-джен¬ня за вла¬с¬ною іні¬ці¬а¬ти¬вою, що не є ха¬ра¬к¬те¬р¬ним для Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су-ду СР;
3) за спо¬со¬бом по¬ру¬шен¬ня про¬це¬ду¬ри кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го про¬ва¬джен¬ня. Кон-сти¬ту¬цій¬не су¬до¬чин¬с¬т¬во СР пе¬ред¬ба¬чає три мо¬ж¬ли¬ві ва¬рі¬а¬н¬ти по¬ча¬т¬ку про¬ва-джен¬ня пе¬ред Кон¬сти¬ту¬цій¬ним Су¬дом: по¬дан¬ня, по¬зов та ска¬р¬гу, в той час, як ЧР знає ли¬ше два спо¬со¬би – по¬дан¬ня і ска¬р¬гу;
4) за скла¬дом, стро¬ком по¬в¬но¬ва¬жен¬ня су¬д¬дів, спо¬со¬бом їх при¬зна¬чен¬ня та об¬ран¬ня. Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд СР скла¬да¬єть¬ся з 13 су¬д¬дів, які при¬зна¬ча¬ють¬ся гла¬вою дер¬жа¬ви за по¬дан¬ням На¬ці¬о¬на¬ль¬ної Ра¬ди стро¬ком на 12 ро¬ків без пра¬ва їх по¬вто¬р¬но¬го при¬зна¬чен¬ня.
Ор¬ган кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції ЧР скла¬да¬єть¬ся з 15 су¬д¬дів, які при¬зна¬ча-ють¬ся Пре¬зи¬де¬н¬том Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки за зго¬дою Се¬на¬ту стро¬ком на 10 ро¬ків із мо¬ж-ли¬ві¬с¬тю по¬вто¬р¬но¬го при¬зна¬чен¬ня су¬д¬дів;
5) за стру¬к¬ту¬рою та стро¬ком по¬в¬но¬ва¬жень стру¬к¬ту¬р¬них оди¬ниць ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю. Об¬го¬во¬рен¬ня та при¬йн¬ят¬тя рі¬шень Кон¬сти¬ту¬цій¬ним Су¬дом ЧР здій¬с¬ню¬єть¬ся Пле¬ну¬мом, до скла¬ду яко¬го вхо¬дять всі су¬д¬ді, та Се¬на-тами. Чо¬ти¬ри Се¬на¬ти Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду, до скла¬ду яких вхо¬дять по три су-д¬ді, утво¬рює Пле¬нум стро¬ком на один рік із пра¬вом по¬вто¬р¬но¬го при¬зна¬чен¬ня су¬д¬дів. Ста¬ли¬ми чле¬на¬ми се¬на¬тів не мо¬жуть бу¬ти го¬ло¬ва су¬ду та йо¬го за¬сту¬п¬ни-ки. Го¬лів се¬на¬тів при¬зна¬чає го¬ло¬ва Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду стро¬ком на 1 рік, при¬чо¬му од¬на і та ж осо¬ба не мо¬же бу¬ти на по¬са¬ді го¬ло¬ви Се¬на¬ту більш ніж два стро¬ки під¬ряд.
Що сто¬су¬єть¬ся Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду СР, то він ор¬га¬ні¬зо¬вує свою ро¬бо¬ту теж у Пле¬ну¬мі, до скла¬ду яко¬го вхо¬дять всі су¬д¬ді, та трьох три¬член¬них се¬на¬тах, строк по¬в¬но¬ва¬жень яких ста¬но¬вить один рік із пра¬вом по¬вто¬р¬но¬го при¬зна¬чен¬ня до них су¬д¬дів. Го¬ло¬ва Се¬на¬ту оби¬ра¬єть¬ся чле¬на¬ми Се¬на¬ту на пер¬шо¬му уста¬но¬в-чо¬му за¬сі¬дан¬ні стро¬ком на один рік, пі¬с¬ля за¬кін¬чен¬ня яко¬го су¬д¬дю, який обі-ймав по¬са¬ду го¬ло¬ви Се¬на¬ту, не¬мо¬ж¬ли¬во об¬ра¬ти го¬ло¬вою по¬вто¬р¬но про¬тя¬гом двох ро¬ків;
6) за об¬ся¬гом по¬в¬но¬ва¬жень ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю. Кон¬сти¬ту-цій¬ні су¬ди обох ре¬с¬пу¬б¬лік при здій¬с¬нен¬ні пра¬во¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті на¬ді¬ле¬ні як пра¬вом аб¬с¬т¬ра¬к¬т¬но¬го, так і кон¬к¬ре¬т¬но¬го кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю, під час здій¬с¬нен¬ня яко¬го во¬ни ви¬рі¬шу¬ють пи¬тан¬ня кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті як на¬ці¬о¬на-ль¬них, так і між¬на¬ро¬д¬них пра¬во¬вих ак¬тів.
Так, во¬ни ви¬но¬сять рі¬шен¬ня про кон¬сти¬ту¬цій¬ність за¬ко¬нів та ін¬ших но¬р¬ма-ти¬в¬но-¬пра¬во¬вих ак¬тів, роз¬гля¬да¬ють ска¬р¬ги на не¬за¬кон¬ні дії ор¬га¬нів дер¬жа¬в¬ної вла¬ди та мі¬с¬це¬во¬го са¬мо¬вря¬ду¬ван¬ня, ви¬рі¬шу¬ють спо¬ри про ком¬пе¬те¬н¬цію між дер¬жа¬в¬ни¬ми ор¬га¬на¬ми, ор¬га¬на¬ми мі¬с¬це¬во¬го са¬мо¬вря¬ду¬ван¬ня, ви¬но¬сять рі¬шен¬ня про за¬кон¬ність ви¬бо¬рів де¬пу¬та¬тів, за¬кон¬ність рі¬шен¬ня про зу¬пи¬нен¬ня ді¬я¬ль¬но¬с¬ті по¬лі¬тич¬них пар¬тій та ру¬хів, рі¬шен¬ня що¬до про¬це¬ду¬ри ім¬пі¬ч¬ме¬н¬ту Пре¬зи¬де¬н¬та то¬що, тоб¬то ви¬рі¬шу¬ють най¬ва¬ж¬ли¬ві¬ші по¬лі¬ти¬ко-¬пра¬во¬ві пи¬тан¬ня дер¬жа¬в¬но¬го жит¬тя.
Але Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд СР на¬ді¬ле¬ний ши¬р¬шим ко¬лом по¬в¬но¬ва¬жень, ніж Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Че¬хі¬ї. Зо¬к¬ре¬ма, він на¬ді¬ле¬ний пра¬вом здій¬с¬ню¬ва¬ти тлу¬ма-чен¬ня Кон¬сти¬ту¬ції та за¬ко¬нів, пе¬ре¬ві¬ря¬ти кон¬сти¬ту¬цій¬ність ре¬фе¬ре¬н¬ду¬му та роз-гля¬да¬ти по¬зо¬ви фі¬зи¬ч¬них і юри¬ди¬ч¬них осіб;
7) за су¬б’єк¬та¬ми, що впра¬ві зві¬ль¬ни¬ти з по¬са¬ди су¬д¬дю ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій-но¬го пра¬во¬су¬д¬дя. Су¬д¬дю Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду СР мо¬же зві¬ль¬ни¬ти з по¬са¬ди Пре¬зи¬дент Ре¬с¬пу¬б¬лі¬ки за по¬дан¬ням Пле¬ну¬му Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду на під¬ста¬ві су¬до¬во¬го ви¬ро¬ку за вчи¬нен¬ня на¬вми¬с¬но¬го зло¬чи¬ну або на під¬ста¬ві рі¬шен¬ня при-йн¬я¬то¬го ди¬с¬ци¬п¬лі¬на¬р¬ним се¬на¬том Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду, за по¬ру¬шен¬ня прин-ци¬пу не¬су¬мі¬с¬но¬с¬ті су¬д¬ді із за¬йма¬ною по¬са¬дою, а та¬кож у ви¬па¬д¬ку, як¬що су¬д¬дя не бе¬ре уча¬с¬ті у ро¬бо¬ті Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду чи рі¬шен¬ням су¬ду ви¬зна¬ний не-діє¬зда¬т¬ним.
У ЧР по¬в¬но¬ва¬жен¬ня¬ми що¬до зві¬ль¬нен¬ня су¬д¬дів Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду з по-са¬ди за ви¬ще¬на¬ве¬де¬ни¬ми під¬ста¬ва¬ми на¬ді¬ле¬на од¬на з па¬лат Па¬р¬ла¬ме¬н¬ту – Се¬нат;
8) за об¬ся¬гом по¬в¬но¬ва¬жень су¬д¬ді-¬до¬по¬ві¬да¬ча. Об¬сяг по¬в¬но¬ва¬жень су¬д¬ді-¬до-по¬ві¬да¬ча Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду ЧР при по¬пе¬ре¬дньо¬му ви¬вчен¬ні по¬дан¬ня є зна-ч¬ни¬ми. Так, він са¬мо¬стій¬но, без ус¬но¬го об¬го¬во¬рен¬ня спра¬ви су¬дом та без уча¬с¬ті сто¬рін, має пра¬во від¬хи¬ли¬ти по¬дан¬ня, як¬що во¬но по¬да¬не із про¬пу¬щен¬ням вка¬за-но¬го у за¬ко¬ні стро¬ку, по¬да¬не не¬пра¬во¬мо¬ч¬ним су¬б’єк¬том або не від¬но¬сить¬ся до ком¬пе¬те¬н¬ції Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду.
У СР су¬д¬дя-¬до¬по¬ві¬дач мо¬же тіль¬ки ви¬не¬с¬ти на об¬го¬во¬рен¬ня Пле¬ну¬му чи Се-на¬ту від¬по¬ві¬д¬ну про¬по¬зи¬цію, які й при¬йма¬ють ос¬та¬то¬ч¬не рі¬шен¬ня по спра¬ві;
9) за су¬б’єк¬та¬ми, які на¬ді¬ле¬ні пра¬вом здій¬с¬ню¬ва¬ти пред¬ста¬в¬ни¬ц¬т¬во пе¬ред Кон¬сти¬ту¬цій¬ним Су¬дом. Пра¬во¬ви¬ми по¬ло¬жен¬ня¬ми Че¬сь¬кої та Сло¬ва¬ць¬кої ре¬с¬пу-б¬лік пе¬ред¬ба¬че¬но, що всі фі¬зи¬ч¬ні та юри¬ди¬ч¬ні осо¬би, які ви¬ма¬га¬ють охо¬ро¬ни сво¬їх кон¬сти¬ту¬цій¬но га¬ра¬н¬то¬ва¬них прав чи сво¬бод, у про¬ва¬джен¬ні пе¬ред Кон-сти¬ту¬цій¬ним Су¬дом по¬ви¬нні бу¬ти обо¬в’я¬з¬ко¬во пред¬ста¬в¬ле¬ні за¬кон¬ним пред¬ста¬в-ни¬ком. У СР ни¬ми мо¬жуть бу¬ти ли¬ше ад¬во¬ка¬ти або при¬ва¬т¬ні юри¬с¬ти. У ЧР до пе¬ре¬лі¬ку пред¬ста¬в¬ни¬ків, окрім ад¬во¬ка¬та та при¬ва¬т¬но¬го юри¬с¬та, від¬но¬сять та¬кож но¬та¬рі¬у¬са, який мо¬же пред¬ста¬в¬ля¬ти ін¬те¬ре¬си осо¬би тіль¬ки під час роз¬гля¬ду справ, що сто¬су¬єть¬ся за¬хи¬с¬ту май¬но¬вих прав;
10) за стро¬ком ска¬су¬ван¬ня но¬р¬ма¬ти¬в¬них ак¬тів, що ви¬зна¬ні не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ни-ми. Кон¬сти¬ту¬цій¬ні су¬ди обох ре¬с¬пу¬б¬лік при ви¬рі¬шен¬ні справ про кон¬сти¬ту¬цій-ність но¬р¬ма¬ти¬в¬них ак¬тів об¬ме¬же¬ні ли¬ше ас¬пе¬к¬та¬ми кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті і не мо¬жуть за¬мі¬ню¬ва¬ти ак¬ти, які во¬ни роз¬гля¬да¬ють, вла¬с¬ни¬ми, то¬му по¬ви¬нні на¬пра¬в¬ля¬ти їх до ор¬га¬ну, що ви¬дав акт.
Що сто¬су¬єть¬ся СР, то ор¬ган, який ви¬дав не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ний акт, про¬тя¬гом ше¬с¬ти мі¬ся¬ців з мо¬ме¬н¬ту про¬го¬ло¬шен¬ня рі¬шен¬ня Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду за¬бо-в’я¬за¬ний при¬ве¬с¬ти акт у від¬по¬ві¬д¬ність з Кон¬сти¬ту¬ці¬єю та за¬ко¬на¬ми. Ін¬ак¬ше та¬кі ак¬ти, їх ча¬с¬ти¬ни чи окре¬мі по¬ло¬жен¬ня втра¬тять свою за¬кон¬ну си¬лу пі¬с¬ля ше¬с¬ти мі¬ся¬ців із дня про¬го¬ло¬шен¬ня рі¬шен¬ня Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду.
Пра¬во¬ві по¬ло¬жен¬ня ЧР не вка¬зу¬ють то¬ч¬но ви¬зна¬че¬но¬го стро¬ку, про¬тя¬гом яко¬го но¬р¬ма¬ти¬в¬ний акт по¬ви¬нен бу¬ти при¬ве¬де¬ний у від¬по¬ві¬д¬ність з ос¬но¬в¬ним за-ко¬ном, а тіль¬ки за¬зна¬ча¬ють, що Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд у ко¬ж¬но¬му окре¬мо¬му ви-па¬д¬ку са¬мо¬стій¬но ви¬зна¬чає строк, з яко¬го не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ні ак¬ти, їх по¬ло¬жен¬ня чи окре¬мі ча¬с¬ти¬ни втра¬ча¬ють свою си¬лу.
7. Роз¬по¬діл су¬до¬вої охо¬ро¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті у Че¬хо¬с¬ло¬вач¬чи¬ні, Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ні між су¬да¬ми за¬га¬ль¬ної юрис¬ди¬к¬ції і ор¬га¬на¬ми кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра-во¬су¬д¬дя, а та¬кож спе¬ці¬а¬лі¬зо¬ва¬ні по¬в¬но¬ва¬жен¬ня кон¬сти¬ту¬цій¬них су¬дів по здій¬с-нен¬ню кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю спри¬я¬ли більш ефе¬к¬ти¬в¬но¬му фу¬н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ню су¬до¬вої си¬с¬те¬ми, си¬с¬те¬ми за¬ко¬но¬дав¬ст¬ва, ав¬то¬ри¬те¬т¬но¬с¬ті та ста¬бі¬ль¬но¬с¬ті ос¬но¬в-но¬го за¬ко¬ну.
8. Шля¬хом від¬мі¬ни не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬них по¬ло¬жень, ви¬рі¬шен¬ням кон¬ф¬лі¬к¬тів між рі¬з¬ни¬ми су¬б’єк¬та¬ми пра¬во¬від¬но¬син, по¬в¬но¬ва¬жен¬ня¬ми що¬до ви¬бо¬р¬чої си¬с¬те-ми, ім¬пі¬ч¬ме¬н¬ту гла¬ви дер¬жа¬ви, ре¬фе¬ре¬н¬ду¬мів, ді¬я¬ль¬но¬с¬ті об’¬єд¬нань гро¬ма¬дян та здій¬с¬ню¬ю¬чи офі¬цій¬не і обо¬в’я¬з¬ко¬ве тлу¬ма¬чен¬ня Кон¬сти¬ту¬ції та за¬ко¬нів, ор¬га¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬ної юрис¬ди¬к¬ції Че¬хії і Сло¬вач¬чи¬ни – як га¬ра¬н¬ти охо¬ро¬ни не тіль¬ки кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті, а й за¬кон¬но¬с¬ті вза¬га¬лі – за сфе¬рою ре¬а¬лі¬за¬ції фу¬н¬к¬цій кон¬сти-ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю на¬ді¬ле¬ні ши¬р¬ши¬ми по¬в¬но¬ва¬жен¬ня¬ми, ніж ін¬ші пост¬со¬ці¬а¬лі-с¬ти¬ч¬ні ор¬га¬ни кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя. Це до¬зво¬ляє за¬без¬пе¬чи¬ти фо¬р¬му-ван¬ня більш де¬мо¬к¬ра¬ти¬ч¬ної дер¬жа¬ви, спра¬в¬ляє зна¬ч¬ний вплив на ді¬я¬ль¬ність ор-га¬нів дер¬жа¬в¬ної вла¬ди, фі¬зи¬ч¬них та юри¬ди¬ч¬них осіб, за¬без¬пе¬чу¬ю¬чи на¬ле¬ж¬не фу-н¬к¬ці¬о¬ну¬ван¬ня си¬с¬те¬ми стри¬му¬ван¬ня та про¬ти¬ваг, прин¬ци¬пу роз¬по¬ді¬лу вла¬ди, за-хи¬с¬ту ос¬но¬в¬них прав і сво¬бод лю¬ди¬ни і гро¬ма¬дя¬ни¬на.
9. Ви¬хо¬дя¬чи з то¬го, що кон¬сти¬ту¬цій¬не пра¬во¬су¬д¬дя в Укра¬ї¬ні зна¬хо¬дить¬ся на ета¬пі ста¬но¬в¬лен¬ня, ряд осо¬б¬ли¬во¬с¬тей ор¬га¬нів кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го ко¬н¬т¬ро¬лю Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни, та¬ких, як ор¬га¬ні¬за¬цій¬на стру¬к¬ту¬ра, об¬сяг юрис¬ди¬к¬ції, чі¬т¬кий по-діл по¬в¬но¬ва¬жень у се¬ре¬де¬ні су¬ду та про¬це¬ду¬ра про¬ва¬джен¬ня, мо¬жуть бу¬ти взя¬ті за зра¬зок і ви¬ко¬ри¬с¬та¬ні для вдо¬с¬ко¬на¬лен¬ня ор¬га¬ні¬за¬ції та ді¬я¬ль¬но¬с¬ті Кон¬сти¬ту-цій¬но¬го Су¬ду Укра¬ї¬ни:
1) Оскі¬ль¬ки, як по¬ка¬зує за¬ру¬бі¬ж¬ний до¬свід, охо¬ро¬на ос¬но¬в¬них прав і сво-бод фі¬зи¬ч¬них осіб від не¬за¬кон¬них рі¬шень ор¬га¬нів дер¬жа¬в¬ної вла¬ди скла¬дає най-бі¬ль¬шу пи¬то¬му ва¬гу в за¬га¬ль¬но¬му об¬ся¬зі роз¬гля¬ну¬тих кон¬сти¬ту¬цій¬ни¬ми су¬да¬ми справ, то слід за¬крі¬пити в п. 1 ст. 150 Кон¬сти¬ту¬ції Укра¬ї¬ни та в ст. 40 За¬ко¬ну “Про Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни” пра¬во фі¬зи¬ч¬них осіб без¬по¬се¬ре¬д¬ньо¬го зве¬р-нен¬ня до Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду Укра¬ї¬ни із ска¬р¬гою на не¬за¬кон¬ні дії ви¬щих ор-га¬нів дер¬жа¬в¬ної вла¬ди, яки¬ми по¬ру¬шу¬ють¬ся їх ос¬но¬в¬ні пра¬ва та сво¬бо¬ди.
2) Вра¬хо¬ву¬ю¬чи сві¬то¬вий до¬свід та до¬свід пост¬со¬ці¬а¬лі¬с¬ти¬ч¬них кра¬їн, зо¬к¬ре-ма Че¬хії та Сло¬вач¬чи¬ни, слід вне¬с¬ти змі¬ни до фу¬н¬к¬цій, об¬ся¬гу та змі¬с¬ту по¬в¬но-ва¬жень ві¬т¬чи¬з¬ня¬но¬го ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя. Зо¬к¬ре¬ма, слід за¬крі-пи¬ти в ст. 150-151 Кон¬сти¬ту¬ції та ст. 13 За¬ко¬ну “Про Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни” по¬в¬но¬ва¬жен¬ня су¬ду, що сто¬су¬ють¬ся кон¬сти¬ту¬цій¬но¬с¬ті і за¬кон¬но¬с¬ті ре-зуль¬та¬тів все¬ук¬ра¬їн¬сь¬ко¬го ре¬фе¬ре¬н¬ду¬му, ви¬бо¬рів гла¬ви дер¬жа¬ви, на¬род¬них де-пу¬та¬тів, рі¬шень, які сто¬су¬ють¬ся роз¬пу¬с¬ку чи зу¬пи¬нен¬ня ді¬я¬ль¬но¬с¬ті по¬лі¬тич¬них пар¬тій або по¬лі¬тич¬них ру¬хів то¬що.
3) Для ефе¬к¬ти¬в¬ної ро¬бо¬ти Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду Укра¬ї¬ни не¬об¬хід¬но чі¬т¬ко ди¬фе¬ре¬н¬ці¬ю¬ва¬ти йо¬го ор¬га¬ні¬за¬цій¬ну стру¬к¬ту¬ру та роз¬по¬ді¬ли¬ти по¬в¬но¬ва¬жен¬ня все¬ре¬ди¬ні су¬ду на та¬кі, що роз¬гля¬да¬ють¬ся ви¬клю¬ч¬но на пле¬на¬р¬них за¬сі¬дан¬нях, і та¬кі, що під¬ля¬га¬ють роз¬гля¬ду в йо¬го па¬ла¬тах. Так, про¬по¬ну¬єть¬ся, окрім Пле¬ну-му, ство¬ри¬ти три па¬ла¬ти, до складу яких бу¬де вхо¬ди¬ти не¬па¬р¬на кі¬ль¬кість су¬д¬дів із на¬дан¬ням їм пра¬ва роз¬гля¬ду окре¬мих ка¬те¬го¬рій справ, ви¬зна¬че¬них за¬ко¬но¬м. У ра¬зі ви¬ни¬к¬нен¬ня роз¬бі¬ж¬но¬с¬тей між пра¬во¬ви¬ми то¬ч¬ка¬ми зо¬ру па¬лат, ос¬та¬то¬ч¬не рі¬шен¬ня по¬ви¬нен ух¬ва¬ли¬ти Пле¬нум Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду.
4) Збі¬ль¬ши¬ти кі¬ль¬кість су¬б'єк¬тів пра¬ва на кон¬сти¬ту¬цій¬не по¬дан¬ня з пи¬тань пе¬ре¬ві¬р¬ки від¬по¬ві¬д¬но¬с¬ті між¬на¬ро¬д¬них до¬го¬во¬рів Кон¬сти¬ту¬ції Укра¬ї¬ни, вклю¬чи¬в-ши до їх чи¬с¬ла Вер¬хо¬в¬ну Ра¬ду Укра¬ї¬ни, і вне¬с¬ти від¬по¬ві¬д¬ні змі¬ни до ст. 41 За¬ко-ну “Про Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни”, а та¬кож до¬по¬в¬ни¬ти ст. 40 За¬ко¬ну “Про Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни” і на¬да¬ти пра¬во су¬дам за¬га¬ль¬ної юрис¬ди¬к¬ції без-по¬се¬ре¬д¬ньо¬го зве¬р¬нен¬ня до Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду (а не че¬рез Вер¬хо¬в¬ний Суд Укра¬ї¬ни) у ра¬зі, ко¬ли за¬кон, йо¬го ча¬с¬ти¬на чи окре¬ме по¬ло¬жен¬ня су¬пе¬ре¬чать Кон¬сти¬ту¬ції Укра¬ї¬ни.
5) Слід вре¬гу¬лю¬ва¬ти ме¬ха¬нізм прак¬ти¬ч¬но¬го ви¬ко¬нан¬ня рі¬шень Кон¬сти¬ту-цій¬но¬го Су¬ду, який при¬во¬дить¬ся у дію спі¬ль¬ни¬ми зу¬сил¬ля¬ми ба¬га¬тьох ор¬га¬нів пу¬б¬лі¬ч¬ної вла¬ди шля¬хом за¬крі¬п¬лен¬ня кон¬к¬ре¬т¬них са¬н¬к¬цій у ст. 70 За¬ко¬ну “Про Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни” сто¬со¬в¬но ор¬га¬нів та осіб, на яких по¬ши¬рю¬єть¬ся рі¬шен¬ня Су¬ду за йо¬го не¬ви¬ко¬нан¬ня або пе¬ре¬шко¬джан¬ня та¬ко¬му ви¬ко¬нан¬ню, а та¬кож не¬об¬хід¬ність ство¬рен¬ня спе¬ці¬а¬ль¬ної ін¬ста¬н¬ції, яка бу¬де здій¬с¬ню¬ва¬ти ко¬н¬т-роль за хо¬дом ви¬ко¬нан¬ня рі¬шень Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду.
6) Не¬об¬хід¬но на¬да¬ти ор¬га¬ну кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го пра¬во¬су¬д¬дя Укра¬ї¬ни пра¬во здій¬с¬ню¬ва¬ти пись¬мо¬ві зве¬р¬нен¬ня до Вер¬хо¬в¬ної Ра¬ди Укра¬ї¬ни (але не пра¬во за-ко¬но¬да¬в¬чої іні¬ці¬а¬ти¬ви) для усу¬нен¬ня про¬га¬лин у за¬ко¬но¬да¬в¬с¬ті, які мо¬жуть ви¬ни-к¬ну¬ти у ра¬зі ви¬знан¬ня не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ни¬ми та втра¬ти чин¬но¬с¬ті пра¬во¬вих по¬ло-жень, що за¬бо¬в’я¬зує за¬ко¬но¬да¬в¬ця до те¬р¬мі¬но¬во¬го вре¬гу¬лю¬ван¬ня пра¬во¬від¬но¬син за¬ра¬ди уни¬к¬нен¬ня не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ної си¬ту¬а¬ції, а та¬кож пра¬во вно¬си¬ти про¬по¬зи¬ції що¬до за¬ко¬но¬да¬в¬чо¬го вре¬гу¬лю¬ван¬ня ор¬га¬ні¬за¬цій¬но-¬пра¬во¬вих форм сво¬єї ді¬я¬ль-но¬с¬ті.
7) Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬му Су¬ду Укра¬ї¬ни під час здій¬с¬нен¬ня ко¬н¬т¬ро¬лю за кон¬сти-ту¬цій¬ні¬с¬тю но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра¬во¬вих ак¬тів слід за¬сто¬со¬ву¬ва¬ти прин¬цип “прі¬о¬ри¬те¬ту кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го тлу¬ма¬чен¬ня” за¬мість від¬мі¬ни но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра¬во¬вих ак¬тів чи їх ча¬с¬тин у ви¬па¬д¬ках, ко¬ли по¬ло¬жен¬ня пра¬во¬во¬го ак¬ту мо¬ж¬на тлу¬ма¬чи¬ти дво¬ма рі-з¬ни¬ми за змі¬с¬том спо¬со¬ба¬ми: в пер¬шо¬му во¬ни зна¬хо¬дять¬ся у від¬по¬ві¬д¬но¬с¬ті з ос-но¬в¬ним за¬ко¬ном, а в ін¬шо¬му – ні. У та¬ких ви¬па¬д¬ках суд, ви¬хо¬дя¬чи з на¬ве¬де¬но¬го ви¬ще прин¬ци¬пу, по¬ви¬нен на¬да¬ти за¬га¬ль¬но¬обо¬в’я¬з¬ко¬во¬го ха¬ра¬к¬те¬ру пер¬шо¬му тлу¬ма¬чен¬ню, що ав¬то¬ма¬ти¬ч¬но зні¬має про¬бле¬му від¬мі¬ни пра¬во¬во¬го ак¬ту, йо¬го ча¬с¬ти¬ни чи окре¬мо¬го по¬ло¬жен¬ня.
8) Слід у ст. 73 За¬ко¬ну “Про Кон¬сти¬ту¬цій¬ний Суд Укра¬ї¬ни” вста¬но¬ви¬ти строк, про¬тя¬гом яко¬го ком¬пе¬те¬н¬т¬ний ор¬ган, що ви¬дав не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ним но¬р¬ма-ти¬в¬ний акт, по¬ви¬нен при¬ве¬с¬ти йо¬го у від¬по¬ві¬д¬ність із Кон¬сти¬ту¬ці¬єю та за¬ко¬на¬ми. Ін¬ак¬ше та¬кі ак¬ти, їх ча¬с¬ти¬ни чи окре¬мі по¬ло¬жен¬ня втра¬тять свою за¬кон¬ну си¬лу пі¬с¬ля спли¬ву від¬по¬ві¬д¬но¬го стро¬ку, який слід по¬чи¬на¬ти ра¬ху¬ва¬ти із дня офі¬цій¬но-го опри¬лю¬д¬нен¬ня рі¬шен¬ня Кон¬сти¬ту¬цій¬но¬го Су¬ду.
Цей строк до¬зво¬ляє уни¬к¬ну¬ти утво¬рен¬ня про¬га¬лин у за¬ко¬но¬дав¬ст¬ві, які зо-бо¬в’я¬зу¬ють за¬ко¬но¬да¬в¬ця до те¬р¬мі¬но¬во¬го вре¬гу¬лю¬ван¬ня від¬по¬ві¬д¬них пра¬во¬від-но¬син.
9) Не¬об¬хід¬но за¬крі¬пи¬ти на за¬ко¬но¬да¬в¬чо¬му рі¬в¬ні по¬ло¬жен¬ня про те, що ви-знан¬ня но¬р¬ма¬ти¬в¬но-¬пра¬во¬во¬го ак¬ту або йо¬го окре¬мих по¬ло¬жень не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій-ни¬ми є та¬кож під¬ста¬вою для ска¬су¬ван¬ня Кон¬сти¬ту¬цій¬ним Су¬дом ін¬ших но¬р¬ма-ти¬в¬но¬пра¬во¬вих ак¬тів, які до¬по¬в¬ню¬ють, кон¬к¬ре¬ти¬зу¬ють йо¬го чи мі¬с¬тять та¬кі ж по¬ло¬жен¬ня, як не¬кон¬с¬ти¬ту¬цій¬ний акт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алєксєєнко І. Г. Європейська модель конституційної юстиції: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 18 с.
2. Гергелійник В.О. Правові проблеми становлення та функціонування конституційної юстиції України. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 18 с.
3. Кельман М.С. Конституційний контроль як засіб захисту конституцій у національних правових системах континентального права. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2001. – 22 с.
4. Тесленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні. Автореф... канд. юрид. наук. – К., 2000. – 18 с.
5. Алексеенко И.Г. Европейская модель конституционной юстиции (сравнительно-правовая ретроспектива). – Днепропетровск, 1998. – 230 с.
6. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине. – К., 2001. – 344 с.
7. Лемак В.В. Правова реформа в Чехії і Словаччині в умовах постсоціалістичної модернізації: теоретичні і практичні проблеми. Автореф... докт. юрид. наук. – Ужгород, 2003. – 40 с.
8. Лемак В.В. Державно-правова реформа в Чехословаччині в умовах постсоціалістичної модернізації й поділу федерації. – Ужгород, “Ліра”, 2002. –248 с.
9. Нижник Н., Лемак В. Постсоціалістична держава: теоретико–правові проблеми. Монографія. – Ужгород,: Вид-во УжНУ, 2003. – 104 с.
10. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – К., 2001. – 302 с.
11. Правовая охрана Конституции. Сборник обзоров. – М., 1991. – 73 с.
12. Конституционное правосудие в посткоммунистических странах. Сборник докладов. – М., 1999. – 250 с.
13. Шмавонян Г.А. Конституционное правосудие в системе разделения властей. – М., 2001. – 172 с.
14. Юдин Ю.А., Шульженко Ю.Л. Конституционное правосудне в федеративном государстве (сравнительно–правовое исследование). – М., 2000. – 107 с.
15. Штайнбергер Г. Модели Конституционной юрисдикции. – Страсбург, 1994. – 51 с.
16. Adamus V. Odmítnutí návrhu podle zákona o Ústavním soudu // Správní právo. – 1997. – № l. – S. 18-26.
17. Bárta J. K významu právních názorů Ústavního soudu pro aplikační praxi // Správní právo. – 1995. – № 6. – S. 334-369.
18. Blahož J. K problematice ústavního soudnictví v USA // Právník. – 1990. – № 7. – S. 611-623.
19. Blahož J. K rozvoji koncentrovaného a specializovaného ústavního soudnictví po II světové válce // Právník. – 1993. – № 12. – S. 1029-1035.
20. Bilek P. Ústavni soud Ceské republiky - právni ukotveni a faktické poméry // Všehrd. – 1996/97. – № 5. – S. 25-31.
21. Bílek P. Ústavní soudnictví, Ústavní soud České republiky - právní ukotvení a faktické poměry // Všehrd. – 1996. – № 3. – S. 24-37.
22. Wagnerova E. Vliv parlamentů, vlád a politických stran na výběr ústavních soud¬ců // Právní rozhledy. – 1995. – № 7. – S. 277-278.
23. Guttler V. Ústavní soudnictví v obnoveném českém státě // Všehrd. – 1992. – № 8. – S. 4-6.
24. Gerloch A. Ochrana lidských práv Ústavním soudem České republiky // Český bulletin lidských práv. – 1995/1996. – № 2. – S. 59-61.
25. Gerloch A., Hřebejk J., Zoubek V. Ustavní systém České republiky. Základy českého ústavního pravá. – Praha,: Prospektrum, 1999. – 520 s.
26. Gillis M. Vztah mezi Ústavním soudem a systémem obecných soudú // Ústava České republiky po peti letech. – Brno, 1998. – S. 61-65.
27. Dobrovičova G., Kanárik I. Vsťah právneho (ústavného) principu a doktriny Ústavného súdu // Teoritické a legislativne otázky práva II. Zbornik prispevkov z vedeckej konferencie konanej pri priležitosti 30. výročia Právnickej fakulty. – Košice, 2003. – S. 39-56.
28. Drgonec J. Právomoc Ústavného súdu SR a daľších sudov pri ochrane prav fy¬zických a právnických osob // Právny obzor. – 1994. – № 5. – S. 488-502.
29. Zouhk F. K problematice ústavního soudnictví // Právo a zákonnost. – 1991. – № 2. – S. 77-82.
30. Zouhk F. Ustavní soud podle Ústavy České republiky // Všehrd. – 1993. – № 2. – S. 6-11.
31. Coleman W.T., Jr. Tvorba ústavy ČSFR: Je soudní kontrola ústavnosti nezbytná. Jakou má mít formu // Právník. – 1991. – № 9-10. – S. 751-761.
32. Koudelka Z. Rušeni obecně závazných vyhlášek // Právník. – 199á. – № š. – S. 521-544.
33. Koudelka Z. Válka soudú aneb délba moci v soudnictvi // Politologický časopis. – 1998. – № 1. – S. 71-74.
34. Klima K. Ustavní právo. – Praha,: Krigl ve spoluprací s Bohemia IURIS, 1997. – 435 s.
35. Klima K. Ustavní soudnictví. Universe. – Praha, 1993. – 47 s.
36. Kresák P. Decentralizovaný a centralizovaný model súdnej kontroly ústavnosti // Právny obzor. – 1995. – № 3. – S. 185-206.
37. Mazák J. Právomoc Ústavného súdu a ústavnost konania pred všeobecným sú¬dom // Justičná revue. – 1994. – № 9-10. – S. 16-19.
38. Mochnáčová M. Konferencia europskych ustavnych sudov // Ústavnost a politika. – 1999. – № 1. – S. 78-83.
39. Mikule V. Nad novelou zákona o Ústavním soudu // Právní praxe. – 1998. – № 5. – S. 298-304.
40. Mikule V., Sládeček V. Ještě k otázce povinnosti Ústavního soudu ustanovit advokáta // Bulletin advokácie. – 1995. – № 6-7. – S. 42-46.
41. Mikule V., Sládeček V. Ústavní soudnictví a lidská práva (Předpisy, dokumenty, komentáře a poznámky). – Praha,: Codex, nakl. H. Grotia, 1994. – 337 s.
42. Procházka A. Ústavní soud ČR a správní orgány // Správní právo. – 1995. – № 5. – S. 274-276.
43. Peška P. Několik námětů a poznámek k přípravě zákona o ústavním soudu ČSSR // Právník. – 1969. – S. 543-551.
44. Peška P. Úvod do ústavního práva. – Praha,: Univerzita Karlova, 1994. – 77 s.
45. Somorova L. Ústavný súd SR po novele Ústavy (Niektoré otázky organiyácie a konania) // Teoritické a legislativne otázky práva II. Zbornik prispevkov z vedeckej konferencie konanej pri priležitosti 30. výročia Právnickej fakulty. – Košice, 2003. – S. 57-70.
46. Sládeček V. K zákonu o Ústavním soudu // Právní rozhledy. – 1993. – № 6. – S. 223-224.
47. Sládeček V. Nástin vývoje ústavního soudnictví na území Československa (a České republiky) // Právní rozhledy. – 1998. – № 11. – S. 544-551.
48. Ševčík V. Ještě jednou k ustanovení advokáta v řízení před Ústavním soudem // Bulletin advokácie. – 1995. – № 5. – S. 49-56.
49. Ševčík V. Ústavní soud ČR a soudy obecné (pokus o vymezení vzájemných vztahů) // Bulletin advokácie. – 1997. – № 5. – S. 7-24.
50. Ševčik V. Ústavni súdnictvi a praxi // Bulletin advocace. – 1999. – № 11. – S. 16-21.
51. Šimiček V. Poznámky k proceduře rozhodování plena Ústavního soudu // Časopis pro právní vědu a praxi. – 1997. – № 3. – S. 458-463.
52. Šimíček V. Ústavní stížnost. – Praha,: Lindě, 1999. – 180 s.
53. Chaloupek J. K problematice vzniku a pojmu ústavního soudnictví // Právník. – 1969. – № 4. – S. 201-209.
54. Filip J. Ustavní právo I. – Brno,: Masarykova univerzita, 1993. – 154 s.
55. Filip J. Ustavní právo II. – Brno,: Masarykova univerzita, 1994. – 293 s.
56. Filip J., Svatoň J., Zimek J. Základy statovědy – Brno,: Masarykova univerzita, 1994. – 340 s.
57. Pospíšil B., Vrcha P. Judikatura Ústavního soudu České republiky. – Praha,: Lm-de, 1998. – 238 s.
58. Sládeček V. Ústavni soudnictvi. – Praha: C.H.BECK, 1999. – 142 s.
59. Gerloch A. Řízem před Ústavním soudem. – Praha,: Prospektrum, 1995. – 127 s.
60. Čic M., Mazák J., Ogurčak S. Konanie pred Ustavným sudom Slovenskej republiky. – Košice, 1993. – 236 s.
61. Sbirka zákonú a narizeni státu Československého rocnikz 1918-1919. – Praha, 1918. – 1089 s.
62. Dejiny statu a prava na uzemi Československa v obdobi kapitalizmu (1918-1945). – Bratislava, 1973. – 781 s.
63. Prehled Československych dejin 1918-1945. – Praha, 1960. – 670 s.
64. Эбзеєв Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный Суд. – М., 1997. – 349 с.
65. Эбзеев Б.С. Толкование Конституции Конституционным судом Российской Федерации: теоретические и практические проблемы // Государство и право. – 1998. – № 5. – С. 5-12.
66. Гергелійник В. Конституційний Суд у системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти // Право України. –1999. – №5. – С. 81-85.
67. Богданова Н.А. Система науки конституционного права. – М.: Юристъ, 2001. – 256 с.
68. Краткий философский словарь / Под ред. А.П. Алексеева. – М., 1997. – 238 с.
69. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юридическая литература, 1976. – 263 с.
70. Горский Д.П. Определение (логико–методологические проблемы). – М.: Мысль, 1974. – 312 с.
71. Курс советского государственного права / Под ред. Щетимина Б.В., Горшенева А.Н. – М., 1971. – 457 с.
72. Иванищева Н.П. Основные черты конституций зарубежных социалистических стран. – Саратов, 1973. – 173 с.
73. Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм. – Воронеж, 1985. – 88 с.
74. Еременко Ю. П. Советская Конституция и законность. – Саратов, 1982. – 164 с.
75. Белкин А.А. Конституционная охрана: три направления российской идеологии и практики. – СПб., 1995. – 173 с.
76. Чиркин В.Е Конституционное право зарубежных стран. Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2003. – 622 с.
77. Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму): Навч. -метод. Довідник. -2-ге вид., доп. – К.: МАУП, 2000. – 112 с.
78. Шаповал В.М. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України // Право України. –1997. – № 6. – С. 3-7.
79. Щетинин Б. В. Проблемы теории советского государственного права. – М., 1969. – 165 с.
80. Ткаченко Ю.В. Проблеми конституційної законності в Україні. Автореф... канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 20 с.
81. Колосова Н.М. Конституционная ответственность - самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. – 1997. – № 2. – С. 86-91.
82. Авакьян С.А. Государственно-правовая ответственность // Советское государство и право. – 1975. – № 10. – С. 15-19.
83. Лучин В.О. Теоретические проблемы реализации конституционных норм. – М., 1993. – 176 с.
84. Колосова Н.М. Конституционная ответственность в Российской Федерации. – М.: Городец, 2000. – 191 с.
85. Нудель М.А. Конституционный контроль в капиталистических странах. – М., 1968. – 233 с.
86. Воеводин Л.Д., Златопольский Д.Л. Государственное право зарубежных социалистических стран. – М., 1984. – 368 с.
87. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Общая часть / Под ред. проф. Страшуна Б.А. – М., 1996. – 757 с.
88. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1990. – 293 с.
89. Боботов С. В. Конституционный контроль в буржуазных странах: доктрина и практика // Советское государство и право. – 1989. – № 3. – С. 113-118.
90. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн (4–те видання). – К.: Артек, 2001. – 262 с.
91. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России. – М., 1995. – 175 с.
92. Domagala M. Kontrola zyodnosci prawa z konstytucja w evropejskich¬¬¬ panstwach socjalistycrnych. – Warshawa, 1986. – 182 s.
93. Ильинский И.Н., Щетинин Б.В. Конституционный контроль и охрана конституционной законности в социалистических странах // Советское государство и право. – 1969. – № 9. – С. 40-48.
94. Курицын В. М. Становление социалистической законности. – М., 1983. – 186 с.
95. Кузнецов И. Н. Контроль за конституционностью актов высших органов власти и управления в социалистических странах Европы // Учен. записки ВНИИСЗ. – М., 1973. – Вып. 29. – С. 29-45.
96. Gwizdz A. Glowne kierunki rozwoju wspolczesnego konstytucjonalizmu socijalistycznego // Panstwo i prawo. –W-wa. – 1971. – № 8/9. – S. 4-18.
97. Сравнительное конституционное право // Под ред. проф. В. Е. Чиркина. М.: Издательская фирма “Манускрипт”, 1996. – 610 с.
98. Алебастрова И.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебн. Пособие. – М.: Юриспруденция, 2000. – 304 с.
99. Медушевский А.Н. Сравнительное конституционное право и политические институты. Курс лекций. – М., 2002. – 510 с.
100. Чистое учение о праве Ганса Кельзена. Избранные тексты. Вып. 1. – М.: ИНИОН АН СССР, – 1987.– 174 с.
101. Нерсесянц В.С. Суд не законодательствует и не управляет, а применяет только право // Судебная практика как источник права. – М., 1997. – С. 37-39.
102. Австрийская республика. Конституция и законодательные акты / Под. ред. И.П. Ильинского. – М.: Прогресс. – 1985. – 428 с.
103. Конституция Итальянской Республики / Пер. с итал. Л. П. Гринберга // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л А. Окунькова. – М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА•