КАБАЧЕНКО Марина Олександрівна. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Краткое описание

КАБАЧЕНКО Марина Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ОПЛАТИ ПРАЦІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КАБАЧЕНКО МАРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 349.232:331.91
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Спеціальність 12.00.05 — трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник —
Щербина Віктор Іванович,
доктор юридичних наук, професор
Київ — 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………...………3
ВСТУП…………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1 МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЯК ВИХІДНА ОСНОВА
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ПРАЦІ………..13
1.1 Міжнародні стандарти праці: поняття, ознаки, види…………………..….13
1.2 Міжнародно-правові стандарти праці у контексті національного
трудового законодавства………………………………………………………..47
Висновки до розділу 1……………………….…………………………………62
РОЗДІЛ 2 ОПЛАТА ПРАЦІ — ПРОВІДНИЙ ІНСТИТУТ
МІЖНАРОДНОГО ТРУДОВОГО ПРАВА……………………………..…..65
2.1 Інститут оплати праці: становлення, поняття, система, форма…………65
2.2 Мінімальна заробітна плата в контексті міжнародного трудового
права……………………………………………………………………..………104
2.3 Індексація заробітної плати як міжнародний правовий стандарт оплати
праці…………………………………………..………………………………....129
Висновки до розділу 2……………………………………..………………….149
РОЗДІЛ 3 ВПЛИВ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ СТАНДАРТІВ НА
ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ…..……152
3.1 Галузеві стандарти оплати праці: перспектива запровадження в
Україні…………………………………………………………………………..152
3.2 Парадигма подальшого реформування оплати праці в Україні на тлі
світових тенденцій…….……………………………………………….….……168
Висновки до розділу 3……………………………………….……..…………181
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...……………189
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
Європейський Союз — ЄС
КЗпП України — Кодекс законів про працю України
КМУ — Кабінет Міністрів України
ВРУ — Верховна Рада України
Мінсоцполітики — Міністерство соціальної політики України
МОП — Міжнародна організація праці
ООН — Організація Об’єднаних Націй
РФ — Російська Федерація
СНД — Співдружність Незалежних Держав
СРСР — Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР — Українська Радянська Соціалістична Республіка
МКП — Міжнародний кодекс праці
МТС — Міжнародні трудові стандарти
Держпраця — Державна інспекція України з питань праці
ГСОП — Галузеві стандарти оплати праці
МСОП — Міжнародні стандарти оплати праці
ПГК — Підвищувальний галузевий коефіцієнт
ФПСУ — Федерації професійних спілок України
4
ВСТУП
Актуальність теми. Двадцять перше століття ознаменувалося
інтенсифікацією міжнародних відносин, які обумовили зміни в усіх сферах
суспільного життя та правового розвитку держав. Статтею першою
Конституції України визначено, що Україна є суверенною, незалежною,
демократичною, соціальною, правовою державою. Це положення говорить
про те, що наша держава стала на шлях формування громадянського
суспільства, правової соціальної держави, де людина визнана найвищою
соціальною цінністю. Україною ратифіковано практично усі основоположні
міжнародні правові акти, які визначають і гарантують права людини. Саме
вони становлять масив міжнародно-правових стандартів в галузі прав
людини, на якому має базуватися національне законодавство. Тому головною
метою під час побудови соціальної держави має стати баланс у досягненні
гідного рівня життя кожної окремої людини. Одна з основних задач сучасної
держави встановити гідні стандарти життя, адже чим вище стандарт, тим
менша різниця між багатими й бідними, тим легше врегульовувати конфлікти
в суспільстві й між людьми, які знаходяться на різних полюсах матеріального
рівня. Трудове право виступає необхідним інструментом правового впливу
держави на відносини між працею й капіталом, гарантією підтримання
соціального миру в суспільстві.
В умовах ринкової економіки держава через систему нормативноправових актів найвищого рівня закріплює й гарантує певні основоположні
права у сфері праці, тому норми трудового права повинні передбачати таку
систему засобів, яка надійно гарантуватиме суб’єктам можливість
використання наданих прав, забезпечуватиме надійне примусове виконання
обов’язків і запобігатиме свавіллю у трудових відносинах.
Водночас, сучасні глобалізаційні процеси вимагають від держав
вирішення питання ретельного вивчення міжнародних стандартів, зокрема, під
час регулювання праці в тій чи іншій державі. Варто акцентувати увагу на тому,
5
що не дивлячись на те, що Україна є незалежною і має свою національну
систему законодавства, інтеграція нашої держави в міжнародні, зокрема,
європейські структури неможлива без забезпечення ефективного процесу
впровадження норм міжнародного права в національне законодавство,
виконання державою загальновизнаних правових зобов’язань, зокрема у сфері
праці.
А відтак, сучасні реалії вимагають забезпечення стабільного
економічного розвитку України й підвищення життєвого рівня її населення,
тому особливим інструментом економічного стимулювання працівників
сьогодні є оплата їх праці, адже саме вона є найважливішим джерелом
доходів більш слабкої сторони трудового договору – осіб найманої праці.
Слід розуміти, що використання міжнародного досвіду в цій царині має
важливе теоретичне та практичне значення. Саме тому питання
реформування чинного трудового законодавства щодо оплати праці з
урахуванням загальновизнаних, утверджених міжнародно-правових
стандартів є запорукою для успішної боротьби із бідністю та побудови
соціальної правової держави.
Наукові пошуки вчених у цьому напрямку охоплюють окремо питання
міжнародних трудових стандартів, зокрема у дослідженнях:
Е. М. Аметистова, В. М. Андріїва, Н. Б. Болотіної, С. Я. Вавженчука,
С. В. Венедіктова, С. М. Верланова, М. М. Грекової, Т. А. Занфірової,
С. О. Іванова, І. Я. Кисельова, Є. В. Краснова, Н. О. Мельничук,
О. В. Тищенко, М. М. Феськова, Г. І. Чанишевої, та проблеми інституту
оплати праці – В. М. Божка, Н. Д. Гетьманцевої, Ю. М. Гришиної,
В. В Жернакова, М. І. Іншина, С. С. Лукаша, П. Д. Пилипенка,
О. І. Процевського, С. М. Прилипка, Я. В. Сімутіної, Д. І. Сірохи,
О. Є. Соніна, Н. М. Хуторян, М. М. Шумила, В. І. Щербини, О. М. Ярошенка
та інших.
Однак вимушені констатувати, що відсутнє комплексне дослідження
впливу міжнародних стандартів саме на оплату праці з урахуванням
6
особливостей вітчизняної правової системи. Потреба наукового пошуку в
даному направленні пояснюється й тим, що сучасні реалії досить сильно
загострили проблему відповідності національного трудового законодавства
України у сфері оплати праці існуючим міжнародним стандартам.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права
соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка відповідно до теми «Доктрина права в
правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01),
затвердженої на період з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Мета поданого на захист рукопису
полягає в тому, щоб на підставі доробку доктрини трудового права,
порівняльного аналізу трудового законодавства України й зарубіжних
держав, опрацювання вітчизняної правової традиції, вивчення
правозастосовної практики, охарактеризувати міжнародно-правові стандарти
у сфері оплати праці та виявити їх вплив на національну систему права,
виявити позитивні напрямки, акцентувати увагу на національних
особливостях інституту оплати праці в Україні і окреслити шляхи його
вдосконалення.
Виходячи із цього в дисертації вирішуються наступні дослідницькі
задачі:
– розкрити юридичну природу і зміст поняття «міжнародні
стандарти праці», охарактеризувати ознаки, визначити види;
– з’ясувати сутність міжнародно-правових стандартів оплати праці
в контексті національного трудового законодавства;
– охарактеризувати інститут оплати праці, окреслити віхи його
становлення, розмежувати поняття «системи» та «форми» оплати праці;
– розглянути мінімальну заробітну плату в контексті міжнародного
трудового права;
7
– проаналізувати індексацію заробітної плати, як міжнародноправовий стандарт оплати праці;
– визначити поняття «галузеві стандарти оплати праці»,
проаналізувати перспективу їх запровадження в Україні;
– надати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення
національного трудового законодавства у сфері оплати праці під впливом
міжнародних трудових стандартів;
– висвітлити парадигму подальшого реформування оплати праці в
Україні на тлі світових тенденцій.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з
реалізацією міжнародно-правових стандартів оплати праці в сучасних умовах
розвитку ринкової економіки.
Предмет дослідження становлять міжнародно-правові стандарти
оплати праці.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових
результатів у дисертаційному дослідженні застосовувалась система
загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено
особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань. В основу методології
дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод. У роботі
використано також такі наукові методи дослідження: історичний, логікоюридичний, логіко-семантичний, системний, соціологічний, порівняльноправовий.
Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження
вдосконалення національного трудового законодавства під впливом
міжнародних трудових стандартів у єдності, взаємозв’язку та розвитку
загальносоціальних та юридичних чинників, що виявилося, зокрема, у
широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст,
суть і явище, структура й елемент, причина і наслідок тощо). Логікоюридичний метод відіграв значну роль у процесі розробки дефініцій різних
правових понять і категорій, таких як міжнародний трудовий стандарт,
8
міжнародно-правове регулювання, заробітна плата та ін. Логіко-семантичний
метод дозволив виокремити критерії класифікації, способи, форми оплати
праці (підрозділи 2.1, 2.3). Історично-правовий метод дозволив дослідити
історичні закономірності взаємовпливу міжнародних трудових стандартів і
національного законодавства та був використаний при вивченні процесів
становлення законодавчої регламентації оплати праці на різних історичних
етапах розвитку нашого суспільства (підрозділ 2.1). Застосування
формально-логічного методу дало змогу провести логічний, граматичний та
морфологічний аналіз чинних правових норм (підрозділ 1.1). На підставі
поєднання вказаного методу і методу моделювання у дисертації
сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного
трудового законодавства. Системний метод використовувався для
дослідження впливу міжнародно-правових стандартів на засади державного
регулювання оплати праці (підрозділи 1.2, 2.2). Широко застосовувався
метод порівняльного правознавства (порівняльно-правовий метод), зокрема,
при вивченні прогресивного досвіду правового регулювання трудових
відносин країн із розвиненою ринковою економікою, а також країн, які
здійснюють перехід до ринку (постсоціалістичних країн Центральної і
Східної Європи, держав-учасниць СНД); у процесі аналізу юридичних норм з
метою встановлення відповідності національного трудового законодавства
України міжнародним трудовим стандартам (підрозділи 3.1, 3.2). Ці та інші
методи наукового дослідження використовувалися в їхньому взаємозв’язку.
Емпіричну базу роботи становлять Конституція України, міжнародноправові акти, зокрема конвенції та рекомендації Міжнародної організації
праці (МОП), Європейська соціальна хартія (переглянута), закони України,
постанови Пленуму Верховного Суду, трудове законодавство зарубіжних
країн, а також судова практика та інші нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана
дисертаційна робота є першим у вітчизняній доктрині трудового права
самостійним комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем
9
правового регулювання трудових відносини, які виникають у зв’язку з
реалізацією міжнародно-правових стандартів оплати праці в сучасних умовах
розвитку ринкової економіки.
У межах здійсненого дослідження одержані відповідні результати, що
мають наукову новизну й виносяться на захист.
Уперше:
 сформульовано класифікацію видів міжнародно-правових
стандартів оплати праці, з виділенням трьох основних груп: 1) отримання
справедливої винагороди за рівну працю; 2) антидискримінаційні стандарти
оплати праці; 3) захист оплати праці;
 пропонується на законодавчому рівні визначити «міжнародний
трудовий стандарт» як певний зразок (еталон, модель), якому характерна
універсальність, загальність, об’єктивна форма вираження, який прийнятий
компетентним органом міжнародної спільноти та зафіксований належним
правовим способом у загальнодоступному документі і служить базовою
нормою-принципом для порівняння з нею інших подібних об’єктів чи явищ;
 здійснено розмежування понять система та форма оплати праці,
запропоновано ввести класифікацію системи оплати праці, в основу якої
покласти такий критерій як індивідуалізація праці. Виділено способи виплати
заробітної плати;
 визначено індексацію як міжнародний стандарт оплати праці;
 доведена необхідність впровадження галузевого стандарту
оплати праці, визначено його як соціальний норматив, алгоритмом
розрахунку якого є стандарт розміру регулярно виплачуваної частини
заробітної плати працівника, що представляє базову професію організації, що
включає в себе елементи тарифних ставок, компенсаційних виплат,
пов’язаних з режимом роботи та умовами праці, доплат і надбавок до
тарифних ставок, премій та винагород, що мають систематичний характер;
 обґрунтовано необхідність прийняття нової Концепції адаптації
норм національного трудового законодавства до міжнародно-правових
10
стандартів оплати праці задля динамічного реагування на соціальноекономічні зміни в суспільстві.
Удосконалено:
 визначення поняття «мінімальної заробітної плати» як
державного мінімального соціального стандарту у царині оплати праці при
виконанні робітником трудових обов’язків в нормальних умовах праці при
виконанні встановленої (місячної або годинної) норми праці;
 розуміння проблеми неадекватності прожиткового мінімуму, що
породжує дезорієнтацію в соціальній політиці загалом і в політиці
забезпечення доходів населення зокрема;
 поняття «мінімальної заробітної плати», розмежування понять
«оплати праці» та «заробітної плати».
Дістали подальшого розвитку:
 розуміння рівнів ґенези правових стандартів та рівнів власне
стандартів;
 ознаки міжнародно-правових стандартів: а) модельність,
б) універсальність, в) об’єктивна форма вираження, г) джерело закріплення;
 питання регламентації оплати праці: забезпечення підвищення
рівня мінімальної заробітної плати в Україні до міжнародних соціальних
стандартів;
 удосконалення співвідношення мінімальної заробітної плати й
середньої заробітної плати;
 наукова думка щодо запровадження нових, більш прогресивних
систем оплати праці;
 позиція щодо потреби чітко визначити структуру заробітної
плати із визначенням основної і додаткової та її закріплення на
законодавчому рівні.
Практичне значення одержаних результатів зумовлено тим, що
викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
11
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і
спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем
реформування інституту оплати праці під впливом міжнародно-правових
стандартів;
б) у правотворчості – при підготовці проекту Трудового кодексу
України, змін до Закону України «Про оплату праці», розробленні та
прийнятті «Концепції адаптації норм національного трудового законодавства
до міжнародно-правових стандартів оплати праці»;
в) у правозастосуванні – в діяльності роботодавців, профспілок, органів
державного нагляду й контролю за додержання законодавства про працю;
г) у навчальному процесі – з метою підготовки лекцій, відповідних
розділів підручників і навчальних посібників з трудового права, для
викладання навчальних дисциплін «Міжнародне трудове право України»,
«Порівняльне трудове право», «Організація оплати праці», а також у
науково-дослідницькій роботі студентів юридичних вузів і факультетів.
Апробація результатів дисертації. Сформульовані в роботі основні
теоретичні положення, висновки і пропозиції розглядалися й обговорювалися
на засіданнях кафедри трудового права та права соціального забезпечення
юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Ключові теоретичні її напрацювання й рекомендації оприлюднені в
доповідях і наукових повідомленнях на науково-теоретичних і науковопрактичних конференціях: «Особенности адаптации законодательства
Молдовы и Украины к законодательству Европейского Союза» (г. Кишинев,
Республика Молдова, 2015 г.); «Актуальні питання державотворення в
Україні» (м. Київ, 2015 р.); «Парадигма трудового и социального права в
эпоху построения постиндустриального общества» (г. Минск, Республика
Беларусь, 2015 г.); «Сучасні проблеми трудового та пенсійного
законодавства» (м. Харків, 2015 р.); «Юридичні факти в системі правового
регулювання» (м. Київ, 2015 р.).
12
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного
дослідження відображено в одинадцяти публікаціях, з яких п’ять статей
опубліковані у провідних наукових фахових виданнях України, одній статті –
у виданні іноземної держави, а також п’яти тезах доповідей і наукових
повідомлень на вказаних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано
ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, основні з них такі:
1. Розкрита юридична природа і запропонована авторська конструкція
для визначення «міжнародного трудового стандарту»: це певний зразок
(еталон, модель), якому характерна універсальність, загальність, об’єктивна
форма вираження, який прийнятий компетентним органом міжнародної
спільноти та зафіксований належним правовим способом у
загальнодоступному документі і служить базовою нормою-принципом для
порівняння з нею інших подібних об’єктів чи явищ. У вказаному визначенні
відбиті найголовніші ознаки, які характерні міжнародному трудовому
стандарту. Основні види міжнародних трудових стандартів знайшли відбиття
у Конституції України, а саме у статтях 43–46, це такі як вільний вибір праці,
захист своїх трудових прав, право на відпочинок, заборони дискримінації у
соціально-трудових відносинах.
2. Запропоновано класифікацію міжнародно-правових стандартів в
сфері оплати праці, виділяючи 3 групи:
– отримання справедливої винагороди за рівну працю;
– антидискримінаційні стандарти оплати праці;
– захист оплати праці.
3. Охарактеризовано інститут оплати праці. Визначено, що оплата
праці становить собою базову категорію у системі умов праці. Вона є тим
сигнальним показником, у якому відбиваються усі суперечності суспільства,
усі його досягнення і прорахунки. Сучасний етап ринкових перетворень,
який переживає Україна, вимагає нової ідеології формування системи оплати
праці, що має стати одним із головних стимулів підвищення продуктивності
праці й ефективності управління. В національному трудовому законодавстві
не розмежовуються поняття система і форма оплати праці. Запропоновано
ввести класифікації системи оплати праці. В основу цієї класифікації
185
покласти такий критерій як індивідуалізація праці. І в залежності від нього
здійснювати поділ на тарифну та безтарифну. Визначено тлумачити
погодинну і відрядну як форми оплати праці. Аргументуючи це тим, що
форма оплати плати характеризує співвідношення між витратами робочого
часу, продуктивністю праці працівників і величиною їх заробітку.
Натуральний і грошовий – виділяти як способи виплати заробітної плати.
4. Проаналізована мінімальна заробітна плата в контексті
міжнародного трудового права. Встановлено, що у більшості європейських
країн по основній частині трудящих здійснюється регулювання оплати
праці в таких основних напрямках: 1) встановлення мінімуму заробітної
плати та визначення її структури; 2) впровадження певних форм оплати
робочої сили; 3) індексація заробітної плати і здійснення заходів для
запобігання її надмірного зростання.
5. Автором акцентовано увагу на тому, що питання залежності
мінімальної заробітної плата від прожиткового мінімуму є дискусійним.
Зауважено, що дотепер і в науці, і на практиці використовується лише один
соціальний стандарт – прожитковий мінімум із застарілим, недостатнім
набором товарів і послуг, що викликає постійні нарікання, замість того, щоб
науково обґрунтувати і законодавчо визначитися з новою системою споживчих
бюджетів, що слугувала б основою для розробки соціальних стандартів, у тому
числі в оплаті праці. Наголошується на необхідності впровадження
відновлювальних споживчих бюджетів працездатного населення, розроблених з
врахуванням умов праці, доплат на утримування дитини тощо. Зроблено
висновок про неадекватність прожиткового мінімуму, що породжує
дезорієнтацію в соціальній політиці загалом і в політиці забезпечення доходів
населення зокрема.
6. Диференціація заробітної плати – об’єктивне явище, що відображає
специфіку праці та обумовлюється соціально-економічними відмінностями в
статусі членів суспільства в сфері права, розподілу і споживання, притаманне
для кожної країни, незалежно від рівня достатку її населення. Основними
186
факторами диференціації заробітної плати є: 1) демографічні (стать, вік,
расова приналежність, здібності); 2) професійні (фах, спеціальність, освіта,
кваліфікація, досвід, рівень професіоналізму тощо); 3) соціально-статусні
(робота за наймом, залучення до виконання договору підряду, підприємець,
самозайняті, вільна професія тощо); 4) соціально-економічні (вид занять або
діяльності, галузь, режим робочого часу, умови праці тощо); 5) соціальногеографічні (природно-кліматичні особливості місця роботи, його
територіальна самостійність, щільність та характер розселення, національні
особливості); 6) соціально-політичні (політична стабільність в регіоні, рівень
розвитку соціальної інфраструктури тощо). Підкреслено, що саме
необґрунтована диференціація за різними факторами є одним з чинників, які
негативно на оплаті праці та розвитку економіки в цілому. Необхідно
забезпечити оптимальну диференціацію заробітної плати за рахунок
унормування основних факторів диференціації правовими важелями
регулювання заробітної плати в Україні, враховуючи світовий досвід з
вирішення цієї проблеми.
7. Зазначено, що існує відмінність між механізмами індексації України
та країн Євросоюзу, відносно порогу індексації, частоти, рівня (галузевому,
національному, регіональному, виробничому) та порядку здійснення.
Загальні положення стосовно державного регулювання оплати праці майже
ідентичні до моделі України. Актуальним для України є питання
впровадження індексації для працівників з низьким рівнем доходів, задля
покращення рівня життя малозабезпечених верств населення. Разом з тим в
умовах становлення договірного регулювання трудових відносин, індексація
заробітної плати та інших доходів громадян повинна залишатися пріоритетом
держави і визначатися імперативними нормами – обов’язковими для
виконання всіма роботодавцями незалежно від форм власності й
господарювання.
Запропоновано внести зміни до національного законодавства щодо
визначення поняття мінімальної заробітної плати та визначити її як
187
державний мінімальний соціальний стандарт у царині оплати праці при
виконанні робітником трудових обов’язків в нормальних умовах праці при
виконанні встановленої (місячної або годинної) норми праці.
8. Визначено, що «галузевий стандарт оплати праці» (ГСОП) має
розраховуватися як «мінімальний стандарт оплати праці» помножений на
«підвищувальний галузевий коефіцієнт». При цьому мінімальний стандарт
оплати праці (МСОП) визначати як еталон, який включає в себе мінімальний
набір продуктів харчування, товарів та послуг, необхідних для відновлення з
життєвих сил і енергії робітника, на якого у процесі роботи впливають
шкідливі та (або) небезпечні виробничі фактори. Розрахунки МСОП мають
ґрунтуватися на визначенні мінімальних споживчих бюджетів за видами
робіт та професій. Підвищувальний галузевий коефіцієнт (ПГК) залежить від:
1) галузі, в якій працює робітник; 2) характеру роботи, виконуваної
працівником; 3) ПГК мають визначатися галузевими угодами і бути
затвердженими Кабінетом Міністрів України.
9. Обґрунтована необхідність прийняття нової Концепції адаптації
норм національного трудового законодавства до міжнародно-правових
стандартів оплати праці задля динамічного реагування на соціальноекономічні зміни в суспільстві з метою підвищення ефективності
використання трудового потенціалу. Основними положеннями, які повинні
бути враховані у створенні нової Концепції є: 1) в умовах коли діюча
тарифна система оплати праці втрачає своє значення, система соціального
партнерства тільки формується, а механізм узгодження попиту і пропозиції
на ринку праці практично відсутній, повинна бути забезпечена провідна роль
держави в реформування політики оплати праці і доходів населення;
2) реформа заробітної плати має носити комплексний характер, охоплювати
ринковий і неринковий сектори економіки і переслідувати такі цілі:
а) підвищення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку і
зростання інвестиційної активності;
188
б) реструктуризацію валового внутрішнього продукту в частині
підвищення питомої ваги заробітної плати (для порівняння: в розвинутих
країнах світу рівень заробітної плати у ВВП становить 60–70 %);
в) встановлення раціональних співвідношень між заробітною платою,
підприємницьким прибутком і прибутком від власності;
г) забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці
працівників бюджетної та небюджетної сфер.