КОНЦЕПЦІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВАЖНА Катерина Анатоліївна

УДК 341.236 : 341.41/46

КОНЦЕПЦІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ

Спеціальність 12.00.11 – «Міжнародне право»

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Антипенко Володимир Федорович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Кримінальна відповідальність держави. Перспективи
розвитку інституту 14
1.1. Ключова роль держави у міжнародному житті 14
1.2. Загальна характеристика концепції кримінальної
відповідальності держави 25
1.2.1. Сутність інституту кримінальної відповідальності 25
1.2.2.Місце концепції кримінальної відповідальності держави
серед інших концепцій відповідальності держави 37
1.2.3. Зміст концепції кримінальної відповідальності держави 74
1.3. Основи кримінальної відповідальності держави 88
1.3.1. Міжнародно-правова відповідальність держав 88
1.3.2. Міжнародна кримінальна відповідальність індивідів 98
1.3.3. Проблеми кваліфікації кримінальної відповідальності
народу 104
Висновки до розділу 1 117

РОЗДІЛ 2. Ознаки й підстави кримінальної відповідальності
держави за деякі види міжнародних злочинів 120
2.1. Ознаки й підстави кримінальної відповідальності держави
за злочин агресії 120
2.2. Ознаки й підстави кримінальної відповідальності держави
за геноцид та апартеїд 133
2.3. Ознаки й підстави кримінальної відповідальності держави
за тероризм 148
Висновки до розділу 2 171

РОЗДІЛ 3. Проблеми кримінальної відповідальності держави та перспективи їх вирішення. Удосконалення та розбудова інституту кримінальної відповідальності держави 173
3.1. Проблеми встановлення кримінальної відповідальності держави 173
3.2. Проблеми здійснення міжнародного судочинства з метою
реалізації кримінальної відповідальності держави 193
Висновки до розділу 3 201
ВИСНОВКИ 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 209
ДОДАТКИ 236

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КВД – кримінальна відповідальність держав;
КМП – Комісія міжнародного права;
МКП – міжнародне кримінальне право;
МКС – Міжнародний кримінальний суд;
МП – міжнародне право;
МС – Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй;
ООН – Організація Об’єднаних Націй;
ПАР – Південно-Африканська Республіка;
РБ – Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Інститут відповідальності визнається наскрізним інститутом міжнародного права, який забезпечує дотримання й охорону правопорядку у всіх галузях міжнародного права, виступає інструментом боротьби з порушеннями міжнародного права та їх превенції, забезпечуючи функціонування міжнародно-правової системи та системи міжнародних відносин у цілому. Особливо важливим й актуальним є питання міжнародно-правового регулювання відповідальності за міжнародні злочини, адже до цієї категорії віднесені найтяжчі і найнебезпечніші порушення міжнародного права, які становлять серйозну загрозу міжнародному миру й безпеці.
Міжнародне співтовариство, усвідомлюючи високий рівень небезпеки можливої загрози, масштабність і тяжкість наслідків вчинення міжнародних злочинів, об’єднало свої зусилля для забезпечення спільних інтересів. Результатом такої співпраці на сьогодні є напрацювання величезного об’єму нормативного матеріалу універсального та регіонального рівнів, створення спеціальних механізмів для боротьби та попередження міжнародних злочинів. Проте, ефективність норм та положень цієї сфери залишається невисокою.
Суттєвим впливовим фактором у боротьбі з міжнародними злочинами є те, що координаційні принципи функціонування і діяльності міжнародно-правових механізмів боротьби з міжнародними злочинами в цілому дозволяють державам як основним суб’єктам міжнародного права не криміналізувати та декриміналізувати свою поведінку, оминаючи регулюючий вплив вказаних механізмів, а в окремих випадках дозволяють державі залишатися поза сферою такого впливу взагалі.
Формування світу як єдиного соціального організму при зростанні значущості фактору ресурсної обмеженості є основоположним детермінантом сучасної конфліктності і міжнародної злочинності. Системна криза, що супроводжує цей процес, вказує на хиби світоустрою, а, отже, на недостатню ефективність міжнародних правових норм і положень, передусім у сфері їх реалізації. Це означає, що чинна формула відповідальності держав за міжнародним правом, а також міжнародна кримінальна відповідальність індивідів, не повною мірою відповідають потребам облаштування світосистеми.
Перспективними у вказаному контексті вбачаються розробки у напрямі реалізації концепції кримінальної відповідальності держави. Міжнародно-правові механізми, передбачені до створення у межах інституту КВД, могли б заповнити існуючі прогалини міжнародно-правового регулювання, підвищивши ефективність міжнародного права в цілому і, насамперед, у боротьбі з міжнародними злочинами та підтриманні й забезпеченні міжнародного миру та безпеки.
У межах інституту КВД передбачається можливість створення сприятливих умов для адресного застосування кримінальної репресії щодо держави, зважаючи на весь комплекс складових злочинного механізму вчинюваних нею небезпечних для миру і безпеки людства дій.
Чинниками, які актуалізують втілення ідеї кримінальної відповідальності держави, є наступні. По-перше, це посилення глобальної тенденції формування міжнародного співтовариства як єдиної соціальної цілісності, що супроводжується переорієнтацією функцій держави, зростанням її активності у ролі своєрідного менеджера з реалізації національних інтересів (передусім економічних і безпекових). Ділова активність держави все більшою мірою виявляється, наприклад, у справах розміщення національних інвестицій за кордоном, забезпечення доступу до іноземних ресурсів тощо. По-друге, зростання впливу правових систем, які представляють різні культури світу, що потребує підвищення чіткості міжнародно-правового регулювання і, зокрема, інституту відповідальності держав. По-третє, трансформація фактору сили у міжнародних відносинах (як гаранту забезпечення реалізації норм міжнародного права), що виражається у порушенні монополії вузького кола держав на силу. Значною мірою це обумовлюється зростанням питомої ваги асиметричних засобів впливу. По-четверте, сучасні потужні демократичні процеси, що посилюють дієвість фактору групової волі.
Отже, в умовах зростаючої міжнародної конфліктності теоретичне обґрунтування можливості і ефективності інституту кримінальної відповідальності держави складає безперечну актуальність.
До зарубіжних вчених, які розробляли й підтримували концепцію кримінальної відповідальності держави, праці та ідеї яких були використані при написанні даного дисертаційного дослідження, насамперед потрібно віднести таких юристів-міжнародників: В. Пеллу, Р. Аго, А. Бустаманте, Ф.В. Гарсіа Амадор, Дж. Гінзбургс, Г. Доннедьє де Вабр, Ж. Дюма, Х. Лаутерпахт, Л. Ле-Фюр, Ф. Малекян, К. Сальданья та ін.
Загальні питання відповідальності держави, у т.ч. кримінальної відповідальності, за міжнародні злочини досліджували наступні російські та українські вчені: В.Ф. Антипенко, І.П. Бліщенко, В.А. Василенко, І.В. Гетьман-Павлова, В.П. Емельянов, Н.А. Зелінська, П.М. Куріс, Д.Б. Левін, І.І. Лукашук, Ю.В. Манійчук, Л.А. Моджорян, Ю.В. Петровський, Є.І. Скакунов, Г.І. Тункін, М.А. Ушаков, І.В. Фісенко та багато інших фахівців з міжнародного права. Вказана проблематика досліджувалася широким колом зарубіжних вчених, зокрема, Ю. Барбозою, М.Ш. Бассіоні, Я. Броунлі, Дж. Веілером, Б. Грефрахтом, А. Кассезе, А. Пеллетом, М. Політісом, М. Спінеді, Дж. Старком, Р. Хіггінс та багатьма ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету на 2010-2015 рр. «Міжнародно-правове регулювання інформаційної безпеки у цивільній авіації» № 25/15.02.03.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є з’ясування можливості та припустимості створення інституту кримінальної відповідальності держави у сучасному позитивному міжнародному праві; доведення того, що створення і приведення в дію такого інституту не суперечитиме принципам і нормам міжнародного права, підвищить його дієвість.
Для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання дослідження:
- розкрити сутність інституту кримінальної відповідальності та висвітлити специфіку режиму кримінальної відповідальності;
- дослідити виникнення й еволюцію концепції кримінальної відповідальності держави та місце вказаної концепції серед інших підходів до проблеми відповідальності держави;
- розкрити зміст концепції кримінальної відповідальності держави, її застосовність в сучасних умовах;
- висвітлити проблеми, дослідити можливість і доцільність кваліфікації кримінальної відповідальності народу;
- дослідити ознаки, підстави та можливість встановлення кримінальної відповідальності держави за окремі види міжнародних злочинів;
- виділити основні проблеми створення й прийняття у позитивному міжнародному праві інституту кримінальної відповідальності держави;
- з’ясувати можливості і перспективи становлення інституту кримінальної відповідальності держави в міжнародному праві;
- визначити проблеми реалізації кримінальної відповідальності держави, здійснення міжнародного кримінального правосуддя цієї сфери;
- визначити можливі шляхи вирішення вказаних проблем;
- з’ясувати ефективність введення інституту КВД як щодо конкретних міжнародних злочинів, так і щодо посилення регулюючого впливу міжнародного права у цілому.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, пов’язані із вчиненням державою найсерйозніших злочинів, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства в цілому, та передумовами і ознаками криміналізації відповідальності держави за міжнародним правом.
Предметом дослідження є доктринальні матеріали наукової літератури, міжнародні нормативно-правові документи, а також документи та рішення міжнародних органів і організацій, які стосуються об’єкту дослідження.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань дослідження при написанні роботи було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання.
Центральне місце у роботі посідають історико-правовий та порівняльно-правовий методи. Зокрема, історико-правовий метод та метод історичного аналізу були використані для дослідження виникнення й еволюції концепцій злочину держави і кримінальної відповідальності держави; при дослідженні розвитку вказаних концепцій у роботі Комісії міжнародного права ООН. Для дослідження сутності міжнародних злочинів агресії, геноциду, апартеїду і тероризму та ознак й підстав кримінальної відповідальності держави за вказані злочини були використані історико-правовий та порівняльно-правовий методи. Формально-юридичний та порівняльно-правовий методи застосовувалися при аналізі міжнародних нормативно-правових актів, проектів конвенцій і договорів та судових рішень; при дослідженні сутнісних ознак та відмінностей кримінальної відповідальності від відповідальності за інші правопорушення. Для характеристики моделі міжнародного кримінального судового органу та його ознак, а також обґрунтування доцільності створення такого органу були використані методи моделювання, прогнозування та функціональний метод.
Наукова новизна одержаних результатів. У роботі вперше у вітчизняній науці обґрунтовано актуалізацію, засади втілення та дієвість концепції кримінальної відповідальності держави в умовах глобалізації міжнародних відносин, зокрема:
- доведено об’єктивність потреби у формуванні інституту КВД у міжнародному праві, зважаючи на глобалізаційні умови міжнародних взаємодій і зростання впливу розмаїття культур та правових традицій;
- обґрунтовано, що прийняття інституту КВД у позитивному міжнародному праві є можливим і в умовах глобалізації світу значно підвищить ефективність міжнародного права у боротьбі й превенції міжнародних злочинів та підтриманні міжнародного миру й безпеки у цілому;
- на підставі обґрунтування участі держави у міжнародних злочинах агресії, геноциду, апартеїду, тероризму доведені додаткові можливості міжнародно-правового впливу на зазначені злочини із введенням інституту КВД;
- доведено, що міжнародно-правовою практикою сформовані об’єктивні передумови і засади для розробки та втілення концепції КВД;
- доведено хибність міжнародно-правового підходу з питань провадження у справах щодо міжнародних злочинів в умовах можливості держави не криміналізувати або декриміналізувати свою поведінку;
- обґрунтовано, що реалізація КВД сприятиме забезпеченню максимальної персоніфікації при визначенні вини державних органів та інститутів, фізичних і юридичних осіб, а також суспільних організацій, що дозволить уникати невиправданого поширення санкцій на широке населення;
- обґрунтовано позицію, що введення міжнародної кримінальної відповідальності держави вплине на зниження міжнародної конфліктності, яка зумовлюється паразитивною функцією домінуючої у світосистемі «фінансової цивілізації» та продукується соціально-економічною поляризацією;
- доведено, що відповідальність, передбачена концепцією КВД, не суперечить принципам і нормам міжнародного права;
- обґрунтовано спростування основних доводів, що заперечують доцільність кримінальної відповідальності держави.
Отримали подальший розвиток наступні ідеї та положення:
- про зростання в умовах глобалізації ролі міжнародної правосуб’єктності держави як уособлення інтересів певного соціуму;
- про недостатню ефективність чинних міжнародно-правових механізмів боротьби й превенції міжнародних злочинів у підтриманні міжнародного миру та безпеки;
- про те, що держава за об’єктно-суб’єктними ознаками цілком вписується у критерії інституту кримінальної відповідальності;
- про можливість застосування до держави категорій вини і умислу як складових суб’єктивної сторони злочину за міжнародним правом;
- про те, що прийняття у позитивному міжнародному праві інституту КВД не суперечитиме принципу державного суверенітету;
Удосконалено ідеї:
- про можливість та доцільність створення міжнародного кримінального судового органу із компетенцією відкривати провадження у справі і виносити рішення щодо держав за вчинення міжнародних злочинів;
- про доцільність прийняття міжнародного кримінального кодексу, який застосовувався б до держав;
- про застосовність визначальних у чинному міжнародному праві принципів jus cogens та erga omnes у межах інституту КВД.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення і висновки дисертації доповнюють сучасні дослідження з питань відповідальності держави за міжнародні злочини та проблем кримінальної відповідальності держави. Висновки й положення дисертації можуть слугувати підґрунтям та сприяти подальшому розвитку науки міжнародного права у сфері відповідальності держави і боротьби з міжнародними злочинами.
Робота має цільову практичну спрямованість. Сформовані теоретичні положення та висновки можуть бути використані при написанні підручників, навчальних посібників і методичних розробок з навчальних курсів та дисциплін «Міжнародне публічне право», «Право міжнародної відповідальності», «Міжнародне кримінальне право», «Міжнародне антитерористичне право», «Концепції міжнародного права» тощо для студентів юридичних факультетів вищих навчальних закладів.
Сформульовані в дисертації пропозиції, висновки та рекомендації можуть бути використані для удосконалення механізму реалізації відповідальності держав за міжнародні злочини, а також при можливому реформуванні міжнародно-правових механізмів боротьби з міжнародними злочинами.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, які викладені у дисертації, одержані автором особисто. Для аргументації окремих положень роботи були використані праці інших дослідників, на які зроблено посилання. У співавторстві опубліковано: статтю (Інститут кримінальної відповідальності держави як ефективний міжнародно-правовий механізм боротьби зі злочином агресії // Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія «Юридичний вісник «повітряне і космічне право». – 2012. – №3(24). – С. 123-129.). Не менше половини її обсягу є науковим доробком дисертанта.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету. Основні положення дисертації і теоретичні висновки, викладені в дисертації, оприлюднені у виступах дисертанта на науково-практичних конференціях, круглих столах та семінарах: Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку міжнародного права», 19 березня 2009 р., м. Київ, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету (тези опубліковані); Науково-практичному семінарі «Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень», 2011 р., м. Київ, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету (тези опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики», м. Харків, 26 березня 2011 р. (тези опубліковані); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Юриспруденція: актуальні проблеми теорії і практики», м. Львів, 1-2 квітня 2011 р. (тези опубліковані); Круглому столі молодих експертів Росії та України «Росія і Україна: на шляху до нової архітектури європейської безпеки», 25-26 квітня 2012 р., м. Київ, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету.
Публікації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести наукових статтях, з яких п’ять опубліковано у фахових виданнях України, та трьох опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена предметом, метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, якими охоплюються вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (256 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 243 сторінки, у тому числі список використаних джерел – 27 сторінок, додатки – 8 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дисертаційного дослідження автором сформульовано наступні основні висновки.
1. Роль держави як уособлення інтересів певного соціуму в умовах глобалізації зростає. Вчинення міжнародних злочинів, виходячи з їх сутності, характеру, тяжкості й масштабів, є неможливим без участі – прямої або непрямої – держави або групи держав (у т.ч. як інструменту втілення неправомірних інтересів фінансово-економічних та політичних еліт чи осіб). Оскільки ефективність діючих міжнародно-правових механізмів реалізації відповідальності держави пов’язана зі сферою забезпечення міжнародної безпеки, в сучасних умовах інтенсивних глобалізаційних процесів по-новому постає актуальність питання про міжнародну кримінальну відповідальність держави за вчинення міжнародних злочинів.
За умови консолідованого підходу, який випливає із єдиного планетарного інтересу щодо виживання міжнародного суспільства, об’єднаний силовий потенціал держав може слугувати ефективним гарантом забезпечення примусу у міжнародному кримінальному провадженні.
2. Чинні міжнародно-правові механізми боротьби з міжнародними злочинами у більшості випадків є недостатньо ефективними у протидії й превенції міжнародних злочинів та мають багато слабких сторін. Вказані механізми дозволяють державі на свій розсуд не криміналізувати або декриміналізувати свою поведінку, надаючи багато можливостей уникнення їх (механізмів) регулюючого впливу або залишаючи державу поза сферою такого впливу взагалі. Інститут кримінальної відповідальності держави своєю зобов’язальною сутністю поглинає «вади» зазначених «координаційних» характеристик міжнародного права.
3. Держава як суб’єкт міжнародних правовідносин та актор міжнародних взаємодій цілком вписується у критерії інституту кримінальної відповідальності:
а) держава здатна вчиняти злочини (діяння держави порушують імперативні норми міжнародного права (протиправність), які зачіпають інтереси всього міжнародного співтовариства держав у цілому (суспільна небезпека), а отже, мають найвищий ступінь небезпеки для міжнародного миру й безпеки та, відповідно, найтяжчий характер, зважаючи на цінність об’єкта посягання;
б) зважаючи на наявність фактору групової волі, діяння держави, які складають чи спричиняють міжнародний злочин, передбачають винний умисел держави (як свідоме обрання злочинної політики та злочинних методів дій для досягнення конкретних цілей), так як міжнародний злочин не може виникати внаслідок випадковостей чи недогляду посадових осіб, а є результатом продуманої, спланованої політики держави із залученням практично всього державного механізму;
в) держава може бути кримінально караною: у межах кримінальної відповідальності держави передбачаються дипломатичні, юридичні, економічні та інші санкції, які вживаються від імені всього міжнародного співтовариства держав у цілому. У порядку міжнародного кримінального провадження ефективними вбачаються коригування або зміна суспільно-економічного ладу, усунення певної державної політики, вилучення або ліквідація певних державних механізмів та органів.
4. Концепція кримінальної відповідальності держави широко підтримується у доктрині міжнародного права і має численних прихильників, хоча системне обґрунтування актуалізації і ефективності такої відповідальності в сучасних умовах глобалізації практично відсутнє.
Згідно офіційної позиції Комісії міжнародного права ООН, викладеної, зокрема, у Коментарі Комісії до Статей про відповідальність держав 2001 року, відсутність на той час утвердження кримінальної відповідальності держави у позитивному міжнародному праві не перешкоджає визнанню такої відповідальності у майбутньому. Таким чином, питання про кримінальну правосуб’єктність держави залишається відкритим і в умовах глобалізації світу актуалізується.
5. Кримінально-правовий вплив на державу суттєво зрушує та покращує систему міжнародної безпеки. Кримінальна відповідальність держави мусить означати весь комплекс кримінальної відповідальності осіб і органів держави, які причетні до злочину (у т.ч. правлячий клас), а не лише кримінальну відповідальність фізичної особи, здатної фактично здійснювати керівництво чи контроль за політичними або воєнними діями держави (як це визначено щодо злочину агресії у Статуті МКС). У межах концепції КВД обґрунтовується доцільність застосування подвійної відповідальності, яка включає індивідуальну кримінальну відповідальність фізичних осіб та відповідальність народу держави або злочинної еліти держави, реалізація інтересів якої призвела до правопорушення. З іншого боку, КВД дозволяє уникати невиправданого поширення санкцій на широке населення, забезпечуючи можливість максимальної персоніфікації відповідальності.
6. У якості позитивних факторів кримінальної відповідальності держави встановлені: 1) примусовий характер такої відповідальності, що практично виключає необхідність згоди злочинної держави на її реалізацію; 2) акцент на процедурі прийняття рішення стосовно такої держави і на органі, уповноваженому приймати такі рішення, а саме міжнародному кримінальному судовому органі; 3) акцент на важливості прийняття міжнародного кримінального кодексу, який містив би перелік міжнародних злочинів та систематизований перелік мір відповідальності держав за вчинення таких злочинів; 4) максимальна персоніфікація відповідальності та адресність кримінальної репресії, що дозволяє уникати невиправданого поширення санкцій на широке населення; 5) можливість застосування мір відповідальності превентивного характеру, зокрема, розформування (ліквідація) певних елементів державного механізму, зміна принципів внутрішньої і зовнішньої державної політики.
7. Основним завданням застосування мір відповідальності держав за міжнародні злочини є не лише відшкодування завданих збитків у найбільш повному обсязі, а й створення умов, шляхом вживання спеціальних дій, для недопущення вчинення міжнародного злочину в майбутньому, тобто превенція. Превенція у вказаному контексті передбачає поглиблене застосування міжнародного кримінологічного підходу у міжнародній кримінально-правовій кваліфікації діянь держави з метою забезпечення максимальної конкретизації та індивідуалізації відповідальності у межах КВД. Теза щодо відповідальності народу злочинної держави в умовах втілення КВД набуває нового змісту: розширюється можливість відокремлення винного умислу індивідів від волі народу.
8. У доктрині міжнародного права визнається існування звичаєвих міжнародно-правових норм, які встановлюють відмінний режим міжнародно-правової відповідальності держави залежно від категорії правопорушення. Зокрема, визнається існування форм міжнародно-правової відповідальності держави (надзвичайна сатисфакція та надзвичайна репарація), які застосовуються лише за вчинення міжнародних злочинів та передбачають обмеження суверенітету і міжнародної правосуб’єктності осудженої держави.
9. Виявлені регулюючі можливості кримінальної відповідальності держави значно підвищать ефективність міжнародно-правового впливу на злочини агресії, геноциду, апартеїду, тероризму завдяки, передусім, примусовому характеру відповідальності; наявності спеціальних ефективних міжнародно-правових механізмів для її реалізації; направленості мір відповідальності на превенцію вказаних злочинів; створенню умов для максимальної персоніфікації відповідальності. Також слід наголосити на можливості реорганізації й реформування системи і принципів законодавства та судової системи держави-порушниці.
Тероризм як міжнародний злочин (на відміну від терористичного акту, який є засобом його реалізації) може вчинятися за прямої або непрямої участі держави і є неможливим поза її (держави) участю взагалі. Втілення кримінальної відповідальності держави відкриває додаткові можливості впливу на міжнародний злочин тероризму, оскільки процедура міжнародного кримінального розслідування означає його оцінку у вимірі глобального соціального конфлікту і передбачає встановлення усіх складових злочину, передусім латентних, які надають цьому злочину особливої небезпеки.
Відповідальність з елементами передбаченої концепцією кримінальної відповідальності держави неодноразово була реалізована на практиці у міжнародних відносинах. Переконливим прикладом та доказом вказаного є міжнародно-правова відповідальність Німеччини після Другої світової війни. В умовах глобалізації вбачається подібна консолідованість світового суспільства через усвідомлення ряду планетарних небезпек.
10. До основних причин і факторів, які, на думку противників кримінальної відповідальності держави, унеможливлюють або суттєво ускладнюють визнання у міжнародному праві інституту КВД, належать: 1) складність або неможливість виявлення і встановлення вини та умислу держави; 2) припущення, що кримінальна відповідальність держави суперечить принципу державного суверенітету; 3) відсутність уповноваженого органу для розгляду таких справ; 4) відсутність спеціальних мір покарання; 5) твердження про те, що у міжнародному праві на сьогодні є все необхідне, щоб здійснювати покарання держав за міжнародні злочини, і що інститут кримінальної відповідальності держави не є необхідним; 6) те, що кримінальна відповідальність є інститутом національного права і не може визнаватися у міжнародному праві щодо держав, які несуть лише міжнародно-правову (а згідно з більшістю авторів західної доктрини – міжнародну цивільно-правову) відповідальність; 7) заперечення терміну «кримінальний».
Вказані основні аргументи противників КВД не є абсолютними і у своїй більшості спростовуються у дослідженні.
11. Необхідною умовою існування та дієвості інституту кримінальної відповідальності держави є створення міжнародного судового органу, який повинен бути уповноваженим розглядати справи і виносити рішення щодо кримінальної відповідальності держав за вчинення міжнародних злочинів. Такий судовий орган повинен відповідати певним вимогам, а саме: бути міжнародним, кримінальним, його рішення повинні бути інтернаціональними та наднаціональними, а діяльність вказаного судового органу повинна ґрунтуватися на примусі, у т.ч. силовому. Конвенція, яка засновує такий міжнародний судовий орган, повинна бути обов’язковою і для держав, що не беруть участь у ній.
12. У рамках концепції КВД обґрунтовується необхідність прийняття кодексу, який визначить, зокрема, міри відповідальності, що повинні застосовуватися до держави за вчинення міжнародного злочину. Прийняття вказаного кодексу забезпечить одномірний кримінально-правовий простір, а отже, чіткість у визначенні форм та об’єму відповідальності, справедливість і співмірність відповідальності. Прийняття й застосування вказаного кодексу сприятиме також швидшому вирішенню питань щодо призначення відповідальності за вчинення міжнародних злочинів, а також здійснюватиме виховну та попереджувальну функцію для превенції міжнародних злочинів.
Існування у міжнародному праві норм jus cogens (порушення яких призводить до міжнародних злочинів) та зобов’язань erga omnes утворює базис для прийняття зазначеного кодексу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев Ю. И. Основные тенденции современного терроризма / Ю. И. Авдеев // Современный терроризм: состояние и перспективы. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. – С. 157-175.
2. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление / Ю. И. Авдеев // Современный терроризм: состояние и перспективы. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. – С. 36-53.
3. Антипенко В. Ф. Антитеррористическая система государства / В. Ф. Антипенко. – К. : ГП «Информационно-аналитическое агенство», 2009. – 419 с.
4. Антипенко В. Ф. Борьба с современным терроризмом. Международно-правовые подходы / В. Ф. Антипенко. – К. : Юнона-М, 2002. – 723 с.
5. Антипенко В. Ф. Международная криминология: опыт исследования терроризма / В. Ф. Антипенко. – Saarbucken, Deutschland : Lap Lambert Academic Publishing GmbH & Co. KG, 2012. – 379 c.
6. Антипенко В. Ф. Методологічні аспекти виокремлення міжнародної кримінології тероризму як напряму науки кримінологія / В. Ф. Антипенко, А. В. Антипенко // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2009. – Вип. 87. – Ч. ІІ. – С. 93-99.
7. Антипенко В. Ф. Міжнародна кримінологія як інструмент розвитку міжнародного кримінального права / В. Ф. Антипенко, А. В. Антипенко // Судова апеляція. – 2009. – № 4 (17). – С. 94-100.
8. Антипенко В. Ф. Міжнародно-правова оцінка тероризму / В. Ф. Антипенко // Міжнародне право : [підруч.] / [Ліпкан В. А., Антипенко В. Ф., Акулов С. О. та ін.] ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К. : КНТ, 2009. – С. 590-620.
9. Антипенко В. Ф. Ответственность за тероризм / В. Ф. Антипенко // Международный тероризм в СНГ : материалы «Круглого стола». – М. : Антитеррористический центр СНГ, 2003. – С. 79-83.
10. Антипенко В. Ф. Теории мирового развития и антитеррористическое право. Логика сопрягаемости / В. Ф. Антипенко. – К., 2007. – 400 с.
11. Антонович М. М. Міжнародне публічне право : [навч. посіб.] / М. М. Антонович. – К. : Алерта, 2003. – 308 с.
12. Антонович М. М. Поняття міжнародно-протиправного діяння держави та злочину за міжнародним правом: порівняльний аспект / М. М. Антонович // Наукові записки НаУКМА: Юридичні науки. – 2002. – Т. 20. – С. 28-32.
13. Анцелевич Г. О. Міжнародне право : [підручник] / Анцелевич Г. О., Покрещук О. О. – К. : Алерта ; Пектораль, 2003. – 410 с.
14. Базов В. П. Кримінальна відповідальність за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права: [навч. посіб.] / В. П. Базов. – К. : Істина, 2003. – 136 с.
15. Баймуратов М. А. Международное публичное право : [учебник] / М. А. Баймуратов. – К. : Истина, 2004. – 552 с.
16. Баймуратов М. О. Міжнародне гуманітарне право: тероризм як явище / М. О. Баймуратов, С. В. Максименко // Тероризм і боротьба з ним. – К., 2000. – Т. 19. – С. 343-348.
17. Барсегов Ю. Геноцид армян – преступление против человечества [Электронный ресурс] / Ю. Барсегов // Электронная библиотека ArmenianHouse.org. – Режим доступа :
http://armenianhouse.org/barsegov/genocide-ru/crime.html
18. Блищенко И. П. Социалистическая концепция международного права : [учеб. пособие] / И. П. Блищенко. – М. : Изд-во УДН, 1991. – 88 с.
19. Блищенко И. П. Международный уголовный суд / И. П. Блищенко, И. В. Фисенко. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 293 с.
20. Блюнчли И. Современное международное право цивилизованных государств, изложенное в виде кодекса / И. Блюнчли. – М. : Тип. Индрих, 1876. – 633 с.
21. Богуш Г. И. Концепция системной преступности в международном уголовном праве / Г. И. Богуш // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи : зб. матеріалів круглого столу, 26 лютого 2010 р. : доповіді. – О. : Фенікс, 2010. – С. 249-258.
22. Богуш Г. И. Международный уголовный суд и проблемы становления международного уголовного правосудия / Г. И. Богуш // Международный уголовный суд: проблемы, дискуссии, поиск решений. – М. : Европейская Комиссия, 2008. – С. 14-35.
23. Боротьба з міжнародним тероризмом: нормативна база / [упорядн. В. А. Ліпкан]. – К. : КНТ, 2007. – 248 с.
24. Борьба с международным тероризмом : [сб. документов] / [сост. Бекяшев К. А., Авясов М. Р.] ; науч. ред. Устинов В. В. – М. : ТК Велби, Проспект, 2005. – 672 с.
25. Буриан А. Введение в теорию международных отношений / А. Буриан. – Ch. : CEP USM (Молдова), 2008. – 288 с.
26. Буткевич В. Г. Міжнародне право. Основи теорії : [підручник] / Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. ; за ред. В. Г. Буткевича – К. : Либідь, 2002. – 608 с.
27. Вадапалас В. Д. Развитие института международно-правовой ответственности / В. Д. Вадапалас // Международное право в современном мире. – М. : Международные отношения, 1991. – С. 41-51.
28. Вадапалас В. Д. Реализация ответственности государств за международные преступления: проблема индивидуальных ответных мер [Электронный ресурс] / В. Вадапалас // Правоведение. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1987. – № 4 // Юридическая Россия: Федеральный правовой портал. – Режим доступа : www.law.edu.ru/magazine/article.asp?magID=5&magNum=4
29. Важна К. А. Концепція кримінальної відповідальності держави: проблеми та перспективи відповідальності народу в межах кримінальної відповідальності держави / К. А. Важна // Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень : матеріали ІІ науково-практичного семінару. – К. : Сталь, 2011. – Вип. 2. – С. 66-74.
30. Вакулич В. М. Компаративно-політичні виміри та глобалізаційні імперативи протидії міжнародному тероризмові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня док. політ. наук : спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / В. М. Вакулич. – К., 2007. – 37 с.
31. Вакулич В. М. Світ перед викликами тероризму / В. М. Вакулич. – Кіровоград, 2005. – 267 с.
32. Василенко В. А. Ответственность государства за международные правонарушения / Владимир Андреевич Василенко. – К .: Вища школа, 1976. – 267 с.
33. Ваттель Э. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов / Э. де Ваттель ; [пер. с франц.]. – М. : Госюриздат, 1960. – 719 с.
34. Верле Г. Принципы международного уголовного права : [учеб.] / Герхард Верле ; [пер. с англ. С. В. Саяпина]. – О. : Фенікс; М. : ТрансЛит, 2011. – 910 с.
35. Геноцид в Руанде 1994 года. История геноцида [Электронный ресурс] // Официальный сайт ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/events/rwanda/facts.htm
36. Георгіца А. З. Міжнародне публічне право. Загальна частина / А. З. Георгіца. – Чрнівці : Рута, 1995. – 232 с.
37. Гердеґен М. Міжнародне право / Матіас Гердеґен ; [пер. з нім.]. – К. : «КІС», 2011. – 516 с.
38. Гетьман-Павлова И. В. Международное право: [учебник] / И. В. Гетьман-Павлова. – М.: Юристъ, 2006. – 762 с.
39. Грищук В. К. Тероризм: проблеми поняття / В. К. Грищук // Тероризм і боротьба з ним. – К., 2000. – Т. 19. – С. 89-91.
40. Денисов В. Н. Оновлення підходів в оцінках міжнародної конфліктності / В. Н. Денисов // Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень : матеріали ІІ науково-практичного семінару. – К. : Сталь, 2011. – Вип. 2. – С. 89-92.
41. Дмитрієв А. І. До питання про передумови виділення міжнародної кримінології як окремого напряму в кримінології / А. І. Дмитрієв // Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень : матеріали ІІ науково-практичного семінару. – К. : Сталь, 2011. – Вип. 2. – С. 93-98.
42. Дмитрієв А. І. Міжнародне публічне право : [навч. посібник] / Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. ; відп. редактори Ю. С. Шемшеченко, Л. В. Губерський. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 640 с.
43. Додонов В. Н. Международное право. Словарь-справочник / Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. – М. : Инфра-М, 1997. – 368 с.
44. Динь Н. К. Международное публичное право / Динь Н. К., Дайе П., Пелле А. ; под. ред. В. Евинтова ; [пер. с фр.] ; в 2-х т. – К. : Сфера, 2000. – Т. 1. – Кн. 1, 2. – 440 с.
45. Динь Н. К. Международное публичное право / Динь Н. К., Дайе П., Пелле А. ; под. ред. В. Евинтова ; [пер. с фр.] ; в 2-х т. – К. : Сфера, 2001. – Т. 2. – Кн. 3. – 410 с.
46. Доклад Комиссии международного права. Генеральная Ассамблея, официальные отчеты пятьдесят шестой сессии. Дополнение № 10 (А/56/10) [Электронный ресурс] // Официальный сайт ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/law/ilc/responsibility.pdf
47. Елынычев В. Н. Международно-правовая ответственность государства и проблема вини : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 716 «Международное право» / В. Н. Елынычев. – М. : Издательство московського университета, 1969. – 10 с.
48. Емельянов В. П. Проблемы определения общего понятия терроризма / В. П. Емельянов // Международный тероризм в СНГ : материалы «Круглого стола». – М. : Антитеррористический центр СНГ, 2003. – С. 58-61.
49. Емельянов В. П. Проблемы ответственности за международный терроризм [Электронный ресурс] / В. П. Емельянов // Государство и право. – 2000. – № 1 // Сайт Цифровой библиотеки Украини. – Режим доступа :
http://elib.org.ua/russianlaw/ua_readme.php?subaction=showfull&id=1269363096&archive=&start_from=&ucat=101&category=101
50. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 291 с.
51. Емельянов В. П. Терроризм и преступления террористческой направлености / В. П. Емельянов. – Харьков : «Рубикон», 1997. – 176 с.
52. Емельянов В. П. Терроризм – как явление и как состав преступления / В. П. Емельянов. – Харьков : «Право», 1999. – 272 с.
53. Зелинская Н. А. Международные преступления и международная преступность / Н. А. Зелинская. – Одесса : Юридическая литература, 2006. – 568 с.
54. Зелинская Н. А. Нюрнбергская концепция международного преступления и принцип «ex post facto» в международном уголовном праве / Н. А. Зелинская // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса : Юридична література, 2008. – Т. 7. – С. 160-169.
55. Зелінська Н. А. Криза концепції «міжнародних злочинів» держав / Н. А. Зелінська // Наукові праці Одеської національної академії. – Одеса : Юрид. літ., 2002. – Том 1. – С. 288–294.
56. Змеевский А. В. Международно-правовая борьба с терроризмом / А. В. Змеевский // Международное право в современном мире. – М. : Международные отношения, 1991. – С. 27-41.
57. Зубрилин В. И. Суверенитет государств и сотрудничество в области прав человека / В. И. Зубрилин // Международное право в современном мире. – М. : Международные отношения, 1991. – С. 74-84.
58. Иванова И. М. ООН и вопрос о международном уголовном суде / И. М. Иванова // Вопросы теории и практики международного права. – М. : ИМО, 1959. – Вип ІІ. – С. 124-142.
59. Игнатенко Г. В. Международное право и общественный прогресс / Г. В. Игнатенко. – М. : Международные отношения, 1972. – 149 с.
60. Каламкарян Р. А. Международное право : [учебник] / Каламкарян Р. А., Мигачев Ю. И. – М. : Эксмо, 2004. – 688 с.
61. Кампучия: жизнь после смерти / [сост. Е. Кобелев]. – М. : Политиздат, 1985. – 224 с.
62. Кибальник А. Г. Развитие определения агрессии в международном праве / А. Г. Кибальник // Библиотека криминалиста. – 2011. – № 1. – С. 181-188.
63. Кибальник А. Г. Современное уголовное международное право / А. Г. Кибальник. – М. : Волтерс Клувер, 2010. – 304 с.
64. Ківалов С. В. Боротьба з тероризмом / С. В. Ківалов // Тероризм і боротьба з ним. – К., 2000. – Т. 19. – С. 235-238.
65. Клименко Б. М. Словарь международного права / Б. М. Клименко, В. Ф. Петровский, Ю. М. Рыбаков. – М. : Международные отношения, 1986. – 432 с.
66. Ковалев Н. Д. О совершенствовании правовой базы борьбы с терроризмом в СНГ / Н. Д. Ковалев // Международный тероризм в СНГ : материалы «Круглого стола». – М. : Антитеррористический центр СНГ, 2003. – С. 84-86.
67. Колосов Ю. М. Ответственность в международном праве / Ю. М. Колосов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 256 с.
68. Конвенция о маркировке пластических взрывчатых веществ в целях их обнаружения 1991 года [Электронный ресурс] // Cайт коллекции договоров ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/markconv.shtml
69. Конвенция по предупреждению и наказанию преступления геноцида, 9 декабря 1948 года. A/RES/260 A (III) [Электронный ресурс] // Официальный сайт ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/documen/convents/genocide.htm
70. Кочои С. М. Уголовное право. Общая и особенна части : [учебник] / Cамвел Мамадович Кочои. – М. : «Контракт»; Волтерс Клувер, 2010. – 592 с.
71. Кривчикова Э. С. Проблемы деятельности международных организаций на ребеже ХХ и ХХІ столетий / Э. С. Кривчикова // Международное право в современном мире. – М. : Международные отношения, 1991. – С. 135-145.
72. Криминология : [учебник] / [Ванюшкин С. В., Гришко А. Я., Демидов Ю. Н. и др.] ; под общ. ред. А. И. Долговой. – М. : Норма, 2005. – 912 с.
73. Кримінальне право / [Александров Ю. В., Антипов В. І., Дудоров О. О. та ін.] ; під ред. В. А. Клименка. – К. : Атіка, 2003. – 288 с.
74. Кримінальне право України. Загальна частина / [Г. В Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківський та ін.] ; під ред. П. С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 512 с.
75. Кубальський В. Н. Терористичні злочини в законодавстві України: підстави виділення / В. Н. Кубальский // Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень : матеріали ІІ науково-практичного семінару. – К. : Сталь, 2011. – Вип. 2. – С. 141-153.
76. Курдюков Г. И. Государства в системе международно-правового регулирования / Г. И. Курдюков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1979. – 173 с.
77. Курис П. М. Международные правонарушения и ответственность государства / П. М. Курис. – Вильнюс : Минтис, 1973. – 280 с.
78. Левин Д. Б. Актуальные проблемы теории международного права / Давид Бенеционович Левин. – М. : Наука, 1974. – 262 с.
79. Левин Д. Б. Основные проблемы современного международного права / Д. Б. Левин. – М. : Госюриздат, 1958. – 275 с.
80. Левин Д. Б. Ответственность государств в современном международном праве / Давид Бенеционович Левин. – М. : Международные отношения, 1966. – 152 с.
81. Леншин С. И. Ответственность государств за нарушение норм права вооруженных конфликтов [Электронный ресурс] / С. И. Лешин // Сайт електронного журнала Zakony.com.ua. – Режим доступа :
www.zakony.com.ua/files/voenprav/20-2255.doc
82. Лепешков Ю. Определение терроризма и универсальные международные стандарты в сфере борьбы с ним [Электронный ресурс] / Юрий Лепешков // Журнал международного права и международных отношений. – 2010. – № 4. – Сайт Международного общественного объединения по научно-исследовательским и информационно-образовательным программам «Развитие». – Режим доступа :
http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1754&Itemid=232
83. Ліпкан В. А. / Тероризм: юридична дефініція та зміст / В. А. Ліпкан // Тероризм і боротьба з ним. – К., 2000. – Т. 19. – С. 50-85.
84. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть : [учебник] / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 432 с.
85. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть : [учебник] / Игорь Иванович Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 544 с.
86. Лукашук И. И. Право международной ответственности / Игорь Иванович Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 432 с.
87. Лунеев В. В. Общие проблемы терроризма / В. В. Лунеев // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи : зб. матеріалів круглого столу, 26 лютого 2010 р. : доповіді. – О. : Фенікс, 2010. – С. 141-249.
88. Ляхов Е. Г. Политика терроризма – политика насилия и агрессии / Е. Г. Ляхов. – М. : Международные отношения, 1987. – 181 с.
89. Мазов В. А. Ответственность в международном праве / В. А. Мазов. – М. : Юридическая література, 1979. – 152 с.
90. Манийчук Ю. В. Последствия международного правонарушения / Ю. В. Манийчук. – Киев : Вища школа, 1987. – 147 с.
91. Маринич С. В. Экономические санкции в международном праве : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / С. В. Маринич. – Москва, 1989. – 22 с.
92. Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов ; в 2-х т. / Ф. Ф. Мартенс. – М. : Зерцало, 2008. – Т. 1. – 368 с.
93. Мартыненко П. Ф. Социология международных отношений (Субъекты международных отношений) / П. Ф. Мартыненко. – К. : Изд-во Киев. ун-та, 1969. – 98 с.
94. Мацко А. С. Міжнародне право / А. С. Мацко. – К. : МАУП, 2003. – 216 с.
95. Международная конвенция о борьбе с актами ядерного терроризма, 13 апреля 2005 года, A/RES/59/290 [Электронный ресурс] // Cайт коллекции договоров ООН. – Режим доступа : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N04/494/55/PDF/N0449455.pdf?OpenElement
96. Международная конвенция о борьбе с бомбовым терроризмом, 15 декабря 1997 года A/RES/52/164 [Электронный ресурс] // Cайт коллекции договоров ООН. – Режим доступа : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N98/761/19/PDF/N9876119.pdf?OpenElement
97. Международная конвенция о борьбе с финансированием терроризма 1999 года [Электронный ресурс] // Cайт коллекции договоров ООН. – Режим доступа : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/pdf/terfin.pdf
98. Международная конвенция о пресечении преступления апартеида и наказании за него от 30 ноября 1973 года [Электронный ресурс] // Сайт ООН в Беларуси. – Режим доступа :
http://undp.by/documents/humrights/antidiskrim/preddisktx3.html
99. Международное право : [учебник] / [Абашидзе А. Х., Анисимов Л. Н., Бобылев Г. В. и др.] ; отв. ред. Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М. : Международные отношения, 2005. – 816 с.
100. Международное право : [учебник] / [Абашидзе А. Х., Верещетин В. С., Гидирим А. В. и др.] ; отв. ред. В. И. Кузнецов, Б. Р. Тузмухамедов. – М. : Норма, 2007. – 944 с.
101. Международное право [учебник] / [Ашавский Б. М., Бирюков М. М., Бордунов В. Д. и др.] ; под ред. А. А. Ковалев, С. В. Черниченко. – [3-е изд.]. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 832 с.
102. Международное право : [учеб.] / [Ашавский Б. М., Борисов К. Г., Бояршинов В. Г. и др.] ; отв. ред. Ю. М. Колосов, В. И. Кузнецов. – [2-е изд.]. – М. : Международные отношения, 1998. – 624 с.
103. Международное право : [учебник] / [Горбунов Ю. С., Алешин В. В., Ганюшкин Б. В. и др.] ; под общ. ред. А. И. Микульшина. – М. : Международные отношения, 2005. – 360 с.
104. Международное право : [учебник] / [Игнатенко Г. В., Кучин М. В., Лазутин Л. А. и др.] ; отв. ред. Г. В. Игнатенко, О. И. Тиунов. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 584 с.
105. Международное право : [учебник] / [под ред. Г. И. Тункина]. – М. : Юрид. лит., 1982. – 568 с.
106. Международное публичное право : [учебник] / [Л. П. Ануфриева, Д. К. Бекяшев, К. А. Бекяшев и др.] ; отв. ред. К. А. Бекяшев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 784 с.
107. Международное уголовное право : [учеб. пособие] / [Блищенко И. П., Каламкарян Р. А., Капец И. И. и др.] ; под общей ред. В. Н. Кудрявцева – М. : Наука, 1999. – 264 с.
108. Международно-правовые основы борьбы с тероризмом : [сб. документов] / [сост. В. С. Овчинский]. – М. : ИНФРА-М, 2003. – 480 с.
109. Михеев Ю. Я. Некоторые положення Устава ООН о применении принудительных мер / Ю. Я. Михеев // Вопросы теории и практики международного права. – М. : ИМО, 1959. – Вип ІІ. – С. 91-105.
110. Міжнародне право : [навч. посібник] / [М. В. Буроменський, І. Б. Кудас, А. А. Маєвська та ін.] ; за ред. М. В. Буроменського. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.
111. Міжнародне публічне право : [підруч.] / [В. Ф. Антипенко, Л. Д. Тимченко, О. В. Бєглий та ін.] ; за заг. ред. В. Ф. Антипенка ; в 3-х т. – К. : НАУ, 2012. – Т. 1. – 420 с.
112. Мовчан А. П. Кодификация и прогрессивное развитие международного права / А. П. Мовчан. – М. : Юрид. лит., 1972. – 214 c.
113. Моджорян Л. А. Основные права и обязанности государств / Л. А. Моджорян. – М. : Юридическая литература, 1965. – 227 с.
114. Моджорян Л. А. Субъекты международного права / Л. А. Моджорян. – М. : Госюриздат, 1958. – 155 с.
115. Оппенгейм Л. Международное право / Л. Оппенгейм ; [пер. с англ.] ; под ред. С. Б. Крылова. – М. : Иностр. лит., 1948. – Т. 1. – Полут. 1. – 407 с.
116. Определение агрессии: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН № 3314 (ХХIХ) от 14 декабря 1974 года [Электронный ресурс] // Официальный сайт ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/documen/convents/aggression.htm
117. Пан Ги Мун. Послание по случаю Международного дня памяти жертв Холокоста [Электронный ресурс] / Пан Ги Мун // Официальный сайт ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/sg/messages/2009/holocaustremembrance09.shtml
118. Панов В. П. Международное уголовное право : [учеб. пособие] / В. П. Панов. – М. : Висшее образование, 1997. – 320 с.
119. Петрищев В. Е. Заметки о терроризме / В. Е. Петрищев. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 288 с.
120. Петрищев В. Е. Проблема международного терроризма в свете событий в Югославии / В. Е. Петрищев // Современный терроризм: состояние и перспективы. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. – С. 150-156.
121. Политова А. С. Информационный терроризм: угроза или вымысел? / А. С. Политова // Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень : матеріали ІІ науково-практичного семінару. – К. : Сталь, 2011. – Вип. 2. – С. 183-190.
122. Полторак А. И. Вооруженные конфликты и международное право / Полторак А. И., Савинский Л. И. – М. : Наука, 1976. – 415 с.
123. Полянский Н. Н. Международное правосудие и преступники войны / Н. Н. Полянский. – М., 1945. – 541 с.
124. Попов М. М. Деякі нотатки до дискусії щодо можливості визнання держави суб’єктом міжнародного злочину / М. М. Попов // Актуальні проблеми політики. – Одеса : Фенікс, 2011. – Вип. 42. – С. 123-129.
125. Проект всеобъемлющей конвенции о международном терроризме 2000 г. [Электронный ресурс] // Cайт Совета Федерации Федерального Собрания Российской Федерации. – Режим доступа :
http://council.gov.ru/files/journalsf/item/20061016095057.pdf
126. Прохоров Л. А. Уголовное право : [учебник] / Прохоров Л. А., Прохорова М. Л. – М. : Юристь, 1999. – 480 с.
127. Работа Комиссии международного права. – Нью-Йорк : ООН, 2009. – Том I. – 468 с.
128. Резолюция RC/Res.6 «Преступление агрессии» от 11 июня 2010 года [Electronic resource] // Официальный сайт Международного уголовного суда. – Режим доступа :
http://www.icc-cpi.int/iccdocs/asp_docs/Resolutions/RC-Res.6-RUS.pdf
129. Решетов Ю. А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности / Ю. А. Решетов. – М. : Международные отношения, 1983. – 224 с.
130. Ржевська В. Нові загрози для миру і міжнародне право / В. Ржевська // Український щорічник міжнародного права. – К. : Видавничий дім «Промені», 2008. – С. 10-33.
131. Рижов І. М. Основи теророгенності соціальних процесів і систем у сфері міжнародних відносин / І. М. Рижов // Міжнародне право : [підруч.] / [Ліпкан В. А., Антипенко В. Ф., Акулов С. О. та ін.] ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К. : КНТ, 2009. – С. 621-669.
132. Ромашкин П. С. Преступления против мира и человечества / П. С. Ромашкин. – М. : Наука, 1967. – 357 с.
133. Рыжов И. Н. Некоторые аспекты криминологической сущности терроризма / И. Н. Рыжов // Міжнародна кримінологія: стан і перспективи : зб. матеріалів круглого столу, 26 лютого 2010 р. : доповіді. – О. : Фенікс, 2010. – С. 121-126.
134. Рыжов И. Н. Прогнозирование терророгенности социальных систем в контексте международно-правового криминологического исследования / И. Н. Рыжов // Міжнародна кримінологія – проблемне поле міждисциплінарних досліджень : матеріали ІІ науково-практичного семінару. – К. : Сталь, 2011. – Вип. 2. – С. 191-195.
135. Сироїд Т. Л. Захист жертв злочинів у міжнародному праві : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11. «Міжнародне право» / Т. Л. Сироїд. – Х., 2000. – 20 с.
136. Скакун О. Ф. Теорія держави і права / О. Ф. Скакун. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.
137. Слободянюк І. В. Суб’єкти міжнародного права / І. В. Слободянюк // Міжнародне право : [підруч.] / [Ліпкан В. А., Антипенко В. Ф., Акулов С. О. та ін.] ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К. : КНТ, 2009. – С. 80-105.
138. Смирнова К. В. Поняття та основні особливості міжнародного права / К. В. Смирнова // Міжнародне право : [підруч.] / [Ліпкан В. А., Антипенко В. Ф., Акулов С. О. та ін.] ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К. : КНТ, 2009. – С. 4-27.
139. Современные международные отношения / [Алгульян Д. В., Бажанов Е. П., Барановский В. Г. и др.] ; под ред. А. В. Торкунова. – М. : РОССПЭН, 1999. – 584 с.
140. Специальный комитет, учрежденный резолюцией 51/210 ГА [Электронный ресурс] / ООН борется против терроризма // Cайт Организации Объединенных Наций. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/terrorism/adhoccom.shtml
141. Статут Міжнародного Суду ООН 1945 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=995_010
142. Статут Міжнародного Трибуналу по Руанді, 8 листопада 1994 року [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_d65
143. Степанов Е. И. Введение: терроризм как предмет конфликтологической експертизы / Е. И. Степанов // Современный терроризм: состояние и перспективы. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. – С. 5-8.
144. Тексты проектов статей об ответственности государств за международно-протиправные деяния. Доклад Комиссии международного права 2001 года [Электронный ресурс] // Официальный сайт ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/russian/law/ilc/responsibility.pdf
145. Терроризм и контртерроризм в современном мире: аналитические материалы, документы, глоссарий: научно-справочное издание / [Варфоломеев А. А., Грачев С. И., Колобов А. О. и др.] ; под ред. О. А. Колобова. – М. : Экслит, 2003. – 480 с.
146. Терроризм [Электронный ресурс] / Конвенции и соглашения // Cайт коллекции договоров ООН. – Режим доступа :
http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conv_terrorism.shtml
147. Тимченко Л. Д. Международное право: основные отрасли, институти, нормы [учеб. пособие] / Л. Д. Тимченко, Л. А. Тимченко. – Ирпень : Национальная академия ГНС Украины, 2004. – 282 с.
148. Тимченко Л. Д. Международное право : [учебник] / Л. Д. Тимченко. – Харьков : Консум ; Ун-т внутр. дел, 1999. – 528 с.
149. Трайнин А. Н. Защита мира и борьба с преступлениями против человечества / А. Н. Трайнин. – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – 299 c.
150. Трайнин А. Н. Защита мира и уголовный закон / А. Н. Трайнин. – М. : Наука, 1969. – 456 с.
151. Туляков В. А. Тенднции развития современной криминологии и уголовно-правовая доктрина / В. А. Туляков // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса : Юридична література, 2008. – Т. 7. – С. 308-317.
152. Тункин Г. И. Теория международного права / Григорий Иванович Тункин. – М. : Издательство «Зерцало», 2000. – 416 с.
153. Уголовное право. Общая и особенная часть : [учебник] / [под ред. Кадникова Н. Г.]. – М. : Городец, 2006. – 911 с. [Электронный ресурс] // Сайт электронной библиотеки. – Режим доступа :
http://www.twirpx.com/file/72138/
154. Уголовное право. Общая часть / [Комиссаров В. С., Павлухин А. Н., Перов И. Ф. и др.] ; под общей ред. В. С. Комиссарова, А. Н. Павлухина. – СПб. : Питер, 2003. – 240 с.
155. Уголовное право. Общая часть : [учебник] / [Ковалев М. И., Козаченко И. Я., Кондрашова Т. В. и др.] ; отв. ред. И. Я. Козаченко. – М. : Норма, 2008. – 720 с.
156. Уголовное право России. Практический курс : [учебник] / [Адельханян Р. А., Аминов Д. И., Анисимов Ю. Н. и др.] ; под ред. А. В. Наумова, Р. А. Адельханян и др. – М. : Волтерс Клувер, 2010. – 800 с.
157. Уголовное право России. Части общая и особенная : [учебник] / [Блинников А. В., Бриллиантов А. В., Вагин О. А. и др.] ; под ред. А. В. Бриллиантова. – М. : Проспект, 2011. –