КОНСЕВИЧ ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА. ТЕМА УКРАЇНИ У ПОЛЬСЬКИХ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИХ ТИЖНЕВИКАХ «POLITYKA», «NEWSWEEK POLSKA», «WPROST»

Краткое описание

КОНСЕВИЧ ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ТЕМА УКРАЇНИ У ПОЛЬСЬКИХ ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИХ ТИЖНЕВИКАХ «POLITYKA», «NEWSWEEK POLSKA», «WPROST»"

Інститут журналістики
Київського Національного університету імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
Консевич Ольга Миколаївна

УДК 007:304:070 (438 + 477)

Тема України у польських громадсько-політичних тижневиках
«Polityka», «Newsweek Polska», «Wprost»
27.00.04 – теорія та історія журналістики
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з соціальних комунікацій
Науковий керівник
Мелещенко Олександр Костянтинович
Доктор філологічних наук, професор
Київ–2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І. Історіографія, джерельна база та теоретико-методологічні
засади дослідження………………………………………………………………….… 10
1.1. Ступінь наукової розробки проблеми та джерельна база
дослідження………………………………………………………................................... 10
1.2. Теоретико-методологічна основа наукової роботи……………………... 31
Висновки до першого розділу………………………………………………..…41
РОЗДІЛ ІІ. Українська тематика в контенті польських тижневиків
«Polityka», «Newsweek Polska», «Wprost» (2011 – 2015 рр.)………………………. 43
2.1. Контент громадсько-політичних тижневиків «Polityka», «Newsweek
Polska», «Wprost»……………………………………………………………………….. 43
2.2. Особливості проблематики публікацій про Україну в польських провідних
журналах ………………………………………………………………………………... 46
2.2.1. Акценти тижневика «Polityka»…………………………………………… 46
2.2.2. Орієнтири видання «Newsweek Polska» ………………………………… 56
2.2.3. Позиція часопису «Wprost»………………………………………………..69
Висновки до другого розділу…………………………………………………...94
РОЗДІЛ ІІІ. Конструювання сучасного образу України у польських
громадсько-політичних тижневиках……………………………………………….. 96
3.1. Образи України в інтерпретації польської політичної преси.......................96
3.2. Трансформація образу України та українців внаслідок Революції
Гідності.............................................................................................................................113
Висновки до третього розділу………………………………………………..142
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 145
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 151
3
ВСТУП
Актуальність. Сусідня Польща як ніхто інший зацікавлена в інтеграції
України в європейський простір. Європейскість України означає стабільність
Польщі у зовнішньополітичному та зовнішньоекономічному аспектах, що, в свою
чергу, сприятливо позначається на внутрішніх справах.
Геополітичне розташування України, її історія та сучасні суспільні процеси
сприяли тому, що іноземні ЗМІ активно цікавляться життям країни. Польща –
країна, яка підтримує євроінтеграційний вектор розвитку України. Українськопольські взаємини та їх висвітлення потребують комплексного наукового
осмислення в умовах існування «політичного трикутника» Україна – Росія – ЄС. Із
цього випливає перманентна актуальність сприйняття України в закордонних
виданнях і загалом інтерес журналістів-міжнародників до цієї теми. Для подальшого
розвитку теорії журналістики важливо зрозуміти, як сприймається Україна в
закордонних виданнях і наскільки журналістів польських громадсько-політичних
тижневиків цікавить тема України.
Хронологічні рамки дослідження – 2011 – 2015 рр. – зумовлені тим, що саме у
цей час відбулися події, на які гостро відреагували і в Польщі, і в світі. Так, 5 серпня
2011 р. була заарештована екс-прем’єр України Юлія Тимошенко, а 11 жовтня 2011
засуджена на 7 років тюремного ув'язнення у справі про перевищення влади і
службових повноважень при укладанні газових контрактів з Росією в січні 2009 р.
27 лютого 2012 р. засуджений до чотирьох років позбавлення волі екс-міністр
внутрішніх справ Юрій Луценко. В 2011 р. медіа активно стежили за підготовкою до
Чемпіонату Європи з футболу 2012 р. У 2012 р. Євро-2012 приймали Україна і
Польща, через що підіймалися такі важливі для обох країн теми як політична та
економічна стабільність. 2013 р. став поворотним в політичному житті України –
після провалу євроінтеграційного курсу у країні почалися масові протести –
Євромайдан, що увійшли в історію як Революція Гідності. У 2014 – 2015 рр. Україна
переживала наслідки анексії Криму і війни на сході.
Польські ЗМІ уважно стежили за ситуацією в Україні. Із загостренням ситуації
4
інтерес ставав все відчутнішим – кількість матеріалів про Україну на сторінках
громадсько-політичних тижневиках зростала у геометричній прогресії. Україна
перебуває у стані інформаційною війни з Росією. Це інформаційне протистояння
набуває особливого значення за умов, коли Україна продовжує військову операції на
Донбасі. Образ країни, який формують зарубіжні засоби масової інформації,
позначається на зовнішньополітичних та економічних відносинах з іншими
державами, ставлення до пересічних громадян країни за кордоном тощо. Польща –
як країна-сусід – транслює образ України у інші країни ЄС та творить імідж нашої
країни.
Наше дослідження було спрямовано на аналіз публікацій про події в Україні і
трьох найавторитетніших польських тижневиках – «Polityka», «Newsweek Polska»,
«Wprost». У 2011 – 2013 рр. ці тижневики входили у трійку громадсько-політичних
видань із найбільшим накладом. З появою тижневиків «W Sieci» (рік заснування –
2012) та «Do Rzeczy» (рік заснування – 2013) їх позиції у рейтингу постійно
змінюються, але вони постійно знаходяться у п’ятірці найбільш тиражованих
тижневиків у своєму сегменті.
Отже, актуальність дослідження зумовлена такими чинниками:
- потребою наукового осмислення контенту польських громадсько політичних
тижневиків, які формують образ України у світі;
- важливістю визначення чинників, що позначаються на темах, жанрах і
кількості публікацій про Україну у польських тижневиках;
Історію Польщі, її місце в Європі, а також відносини з Україною вивчали такі
вітчизняні науковці як Л. Алексієвець, О. Бабак, О. Бориняк, Н. Буглай,
А. Войнаровський, О. Гісем, Ю. Горбач, А. Григоренко, Я. Грицак, Б. Гудь,
Ю. Давиденко, В. Загоруйко, В. Кіцак, Р. Масик, Р. Мельник, В. Місько, Я. Нападій,
М. Палієнко, О. Парнета, А. Портнов, І. Поїздник, Н. Чорна та ін.
Серед авторів політологічних досліджень такі науковці як А. Баровська,
М. Басараб, О. Бойко, Н. Буглай, О. Ваганова, А. Гайда, В. Гевко, С. Годований,
Я. Гречка, І. Гуцуляк, В. Дударьов, Г. Зеленько, О. Калакура, В. Кирилич, А. Кресло,
В. Кобильник, А. Костирєв, О. Кукуруз, М. Лазарук, Н. Олексієнко Ю. Палагнюк,
5
Ж. Панченко, І. Поліщук, О. Сурніна-Далекорей, С. Стоєцький, Я. Тимків,
О. Швець, С. Швидюк, О. Юрчук, О. Яхно та ін.
Економічний аспект вивчали такі науковці як І. Бабець, А. Кровяк,
А. Ліманський, C. Хвалінський, С. Чеботар та ін.
Польський досвід у царині педагогіки вивчали – І. Даценко, К. Крашевскі,
А. Мушиньскі, В. Пасічник та ін.
Серед філологів можна виділити таких дослідників як М. Беднаж, М. Брацка,
О. Вознюк, О. Дорофтей, В. Захаров, С. Кочегарова, А. Моклиця, Т. Чужа,
О. Янішевський та ін.
Питання іміджелогії на прикладі України або інших держав вивчали Н. Барна,
І. Брага, О. Голік, Г. Личова, М. Петров, О. Петкова, О. Порфімович, Б. Сулим,
В. Терещук, Г. Шевченко, Ю. Щегельська, О. Щурко та ін.
Також були розглянуті праці з юриспруденції таких авторів як
С. Красноголовець, Н. Наулік, О. Новиков, А. Октисюк, Л. Присташ, О. Проневич та
ін.
Особливості функціонування економіки України та Польщі вивчали І. Бабець,
А. Кровяк, А. Ліманський, С. Чеботар, С. Хвалінський та ін.
Відносини Польщі й України, польські та українські ЗМІ, стереотипи та
образи, які творять медіа досліджували такі українські журналістикознавці як
М. Бутиріна, І. Ващенко, В. Власенко, О. Германова, О. Гоцур, О. Гресько,
О. Гриценко, Н. Денисюк, Л. Дмитрів, О. Дорофтев, О. Ігнатова, О. Кальбус,
С. Кравченко, Т. Лильо, Й. Лось, А. Матюшин, В. Мацєжинський, Ю. Мудрик,
Б. Носова, С. Онуфрів, М. Павлюх, Ю. Палагнюк, Т. Пасова, В. Поплавська,
Ю. Романишин, Л. Руденко, Н. Сидоренко, Л. Хахула, А. Чічановський, В. Шкляр,
Ю. Щегельська тощо.
Українсько-польські відносини вивчали такі закордонні науковці, як А. Гайда,
В. Зайончковський, Й. Конєчна-Саламатін, М. Палчевскі, А. Подраза, Н. Рябінська,
М. Сівець, К. Сівкевич, К. Ханнан, Й. Фоміна, В. Цісак та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям
дисертаційного дослідження безпосередньо ґрунтується на фундаментальній темі,
6
яку затверджено рішенням вченої ради Інституту журналістики «Український
медійній контент у соціальному вимірі».
Мета дослідження полягає у з’ясуванні якісного та кількісного висвітлення
теми України в польських громадсько-політичних тижневиках «Polityka»,
«Newsweek Polska», «Wprost» у 2011 – 2015 рр.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
– проаналізувати контент громадсько-політичних журналів «Polityka»,
«Newsweek Polska», «Wprost»;
– визначити особливості проблематики публікацій про Україну в польських
провідних журналах;
– встановити образи України в інтерпретації польської політичної преси;
– зафіксувати трансформацію образу України та українців внаслідок
Революції Гідності.
Об’єкт дослідження – польські громадсько-політичні тижневики «Polityka»,
«Newsweek Polska», «Wprost».
Предмет дослідження – особливості висвітлення української тематики у
провідних польських журналах.
Хронологічні рамки дослідження: 2011 – 2015 рр.
Використано такі методи дослідження як аналіз (для дослідження змісту та
тематики публікацій про Україну), синтез (для встановлення зв’язку між
отриманими фактами), історичний метод (для розкриття питання про сприйняття
України та українців у Польщі), контент-аналіз (для безпосереднього аналізу
публікацій про Україну у польських громадсько-політичних тижневиках), дискурсаналіз (для аналізу внутрішніх та зовнішніх контекстів та їхнього взаємозв’язку),
порівняльний метод (для порівняння висвітлення одних і тих же подій в українських
і польських тижневиках), спостереження (для оцінки реальних політичних подій),
систематизація, структурно-функціональний та проблемно-хронологічний методи
(для аналізу документів про міжнародну співпрацю України та Польщі).
Наукову новизну роботи розкрито в таких положеннях:
уперше:
7
– за пресознавчими матеріалами видань з’ясовано складні трансформаційні
проблеми, яких зазнає держава Україна та яким у Польщі даються різні оцінки;
– системно розглянуто проблемно-тематичний контент найавторитетніших
польських громадсько-політичних тижневиків;
– проаналізовано образи України у польській пресі після Революції Гідності;
– виокремлено такі образи України, як «країна-сусід», «постраждала країна»,
«демократична країна»;
– встановлено, як змінився образ Росії у польських громадсько-політичних
тижневиках після анексії Криму та конфлікту на Донбасі.
удосконалено:
– механізм подолання перманентних стереотипів в історії польськоукраїнських взаємин;
– розуміння важливості визначення ролі польської преси у формуванні
міжнародного іміджу України
набули подальшого розвитку:
– дослідження польської преси таких науковців – О. Ігнатова (тижневик
«Polityka»), С. Кравченко («Wiadomości Literackie», «Biuletyn Polsko-Ukraiński»,
«Bunt Młodych»), А. Кресло (тижневики «Polityka» та «Wprost», газети
«Rzeczpospolita» i «Gazeta Wyborcza»), С. Онуфрів («Polityka» та «Wprost»)
Т. Пасова (журнал «Kultura»), В. Поплавська («Gazeta Wyborcza»), Л. Хахула
(«Polityka», «Rzeczpospolita», «Gazeta Wyborcza»).
Заявлена тема досі не знаходила свого цілісного відображення у працях
вітчизняних та польських вчених.
Теоретичне та практичне значення роботи. Отримані результати можна
використати під час круглих столів, конференцій, семінарів на тему відносин
Україна – Польща, Україна – ЄС, Україна – Росія.
Теорія журналістики збагатиться дослідженнями про образ України у Польщі
за умов російсько-українського конфлікту. Професійні журналісти зможуть оцінити
рівень громадсько-політичних видань Польщі і порівняти їх з українськими.
8
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення можуть
бути використані у:
– дослідженнях, що включають моніторинг медіа;
– теорії публіцистики та зарубіжної журналістики;
– наукових та аналітичних звітах на предмет висвітлення образу України у
польській пресі.
Результати дослідження можуть бути запроваджені у навчальний процес при
викладанні курсів «Вступ до спеціальності», «Основи журналістики», «Теорія
журналістики», «Міжнародна журналістика», «Історія зарубіжної журналістики»,
«Сучасна зарубіжна публіцистика», а також спецкурсів, присвячених дослідженню
польської преси тощо.
Результати моніторингу польських громадсько-політичних тижневиків на
предмет висвітлення образу України зацікавлять власників українських ЗМІ,
соціологів, політологів, іміджмейкерів тощо.
Окремі положення дисертації були обговорені на 4 міжнародних конференціях:
Міжнародна конференція «70-річчя Потсдамської угоди», 17 вересня 2015 року
(M100 Sanssouci Colloquium, Потсдам, Німеччина); Міжнародна конференція «Коли
я думаю про Німеччину», 18 вересня 2015 року (Alfred Herrhausen Gesellschaft,
Берлін, Німеччина); Міжнародна конференція «Свобода засобів масової інформації
в епоху великих даних», 12 вересня 2014 року (M100 Sanssouci Colloquium, Потсдам,
Німеччина); Міжнародна конференція «Європа з поглядом у майбутнє», 7-9
листопада 2013 року (Europejskie Centrum Solidarności, Гданськ, Польща).
Особистий внесок здобувача. Опубліковані наукові статті, в яких викладено
основні положення наукової роботи, виконано здобувачем самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження
були представлені у матеріалах наступних конференцій: XX Міжнародна науковопрактична конференція з проблем функціонування і розвитку української мови
«Мова. Суспільство. Журналістика», 11 квітня 2014 року (Інститут журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна);
Міжнародна науково-практична конференція «Прикладні аспекти дослідження
9
медійного контенту», 22 березня 2013 року (Інститут журналістики Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, Україна).
Публікації. Результати дисертаційної роботи висвітлені у 7 наукових працях,
у тому числі в 4 статтях у фахових наукових виданнях України, 1 статті у науковому
іноземному виданні та 2 тезах за матеріалами конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
що містять дев’ять підрозділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків
і списку використаних джерел (298 позицій). Загальний обсяг роботи становить 170
сторінок, з яких основного тексту – 150 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У ході дослідження (з 2011 року по 2015 рік) було проаналізовано 750 номерів
журналів «Polityka», «Newsweek Polska», «Wprost», а також 15 номерів спеціальних
додатків до видань («Polityka Historia», «Newsweek Historia Extra», «Newsweek
Historia»). Саме ці три видання мають найбільший наклад серед громадськополітичних тижневиків у Польщі та солідну репутацію журналів, які найчастіше
цитують інші ЗМІ. За 5 років аналізу було виявлено, що у 2014 р. спостерігався
сплеск цікавості до України. Про це говорить різке збільшення публікацій про
Україну. Головна причина: концентрація української тематики в європейському
інформаційному просторі через протести на Майдані, анексію Криму, війну на
Донбасі. Якщо у 2011-му тижневики в середньому публікували 8,6 матеріалів на рік,
то в 2014-му ця цифра сягала 86,3 матеріалів.
Ще одна показова особливість – реакція міжнародної спільноти на ситуацію в
Україні, що знайшла відображення на сторінках тижневиків. Перша угода про
тимчасове перемир’я на сході України була досягнута на переговорах у Мінську 5
вересня 2014 р. З тих пір переговори «нормандської четвірки» в Мінську стали
звичною справою. За результатами перемовин лідерів Німеччини, Франції, України
та Росії стежили всі провідні світові медіа, в тому числі й польські. Саме відповідь
лідерів ЄС та США на російську агресію – одна з причин, чому матеріали про
Україну найчастіше зустрічалися у рубриці «Світ». Так, з 2014 р. жоден матеріал
про політику президента Росії В. Путіна не обходиться без згадки про Україну.
Українська проблема часто обговорювалася міжнародними експертами,
політологами, аналітиками. На сторінках тижневиків з’являлися коментарі експерта
Аналітичного центру «Polityka Insight» В. Смочинського, голландського експерта із
питань безпеки М. Ван Херпена, російського політолога та провідного наукового
співробітника Фонду Карнегі Лілії Шевцової, німецького політолога та старшого
наукового співробітника Київського Інституту євроатлантичного співробітництва
А. Умланда, польського політолога А. Смоляра, російського політолога
С. Бєлковського та інших.
146
Нами було окремо виділено особливості зображення теми України у кожному
проаналізованому виданні.
«Polityka» – ліво-ліберальний суспільно-політичний тижневик, що є одним з
основних опінієтворчих видань у Польщі. Автори висвітлюють широкий спектр тем
– від політичних до культурних.
Журналісти активно коментують світові події, а детальний аналіз міжнародної
ситуації наявний завдяки широкому колу авторів, серед яких є профільні експерти,
науковці, представники інтелігенції, закордонні спецкори. Тижневик «Polityka»
найчастіше розкривав тему України через аналіз життя українського суспільства та
роз’яснення внутрішньополітичної ситуації. Останню часто коментують колумністи
видання, які не стримують себе в оцінках та були критично налаштовані, як до
політиків, що були при владі за В. Януковича, так і до тих, хто посів керівні посади
після Революції Гідності. Журналісти видання робили акцент на політичній
складовій української тематики. Слід відзначити чітку позицію підтримки України,
що продемонстрували такі колумністи, як А. Вільчак та С. Тим. На тлі інших
вирізняються матеріали польського письменника З. Щерека, де робить наголос на
стереотипах у польському та українському суспільствах. Тема протистояння на
сході України найчастіше зустрічається у рубриці «Люди та події». Тижневик
активно відреагував на анексію Криму та війну на Донбасі. На думку журналістів,
конфлікт змусив світових лідерів оцінити важливість цілісності Європи і підняв
питання готовності світу протистояти агресивній політиці Росії. Окрема проблема,
що чітко проглядається у публікаціях – це відносини Росії та Польщі на тлі
української кризи.
«Newsweek Polska» – польська версія американського журналу «Newsweek»,
що тяжіє до ліберальних поглядів. На сторінках видання можна знайти критику
консерваторів, що найяскравіше проглядається у критичних матеріалах про
представників польської влади та ключових фігур католицької спільноти. Тижневик
регулярно потрапляє до топу видань, що найчастіше цитують у Польщі.
Українську тему активно веде публіцист М. Кацевич. Він висвітлював
українське питання з початку протестів на Майдані. Ще один напрям публікацій про
147
Україну – питання спільного історичного минулого та відносини Києва та Варшави
(як приклад – інтерв’ю з українським істориком Я. Грицаком на тему Волині).
Видання вирізняє орієнтація на великі за обсягом матеріали у жанрі аналітичної
статті чи репортажу. Зважаючи на топовість української теми, журналісти
намагалися розглядати події у широкому – міжнародному контексті. У цьому
виданні особливо багато уваги було приділено постаті В. Путіна, його ролі у
світовій політиці. Тижневик оперативно повідомляв про основні етапи конфлікту на
Донбасі – захоплення адмінбудівель, чисельність російських військ і техніки на
український території і т.д. Для аналізу конфлікту редакція надавала слово
ліберально налаштованим спікерам.
«Wprost» – суспільно-політичний тижневик, що зробив ставку на
сенсаційність. Т. Врублевський, що є головним редактором з 2015 р., зазначає, що у
центрі уваги авторів – загрози для громадянських свобод та економічної безпеки
Польщі. З 2014 р. у матеріалах часто вживають словосполучення «українська
криза». Автори намагалися знайти у кожній події, пов’язаній з Україною, щось
приховане, неоднозначне, щось, про що можна було б посперечатися. Більшість
матеріалів про Україну були написані журналісткою Т. Колесніченко. Також авторів
цікавили окремі постаті – саме через конкретних людей журналісти хотіли показати
життя в Україні. Найчастіше можна було зустріти прізвища Ю. Тимошенко, В.
Кличка, П. Порошенка.
Треба окремо додати, що всі три тижневики у російсько-українському
конфлікті стали на бік Києва, а особливо ця позиція відчувалася у матеріалах про
громадянське суспільство. Також тижневики приєдналися до співпраці з
українськими журналістами. У «Wprost» публікувалися матеріали журналістки К.
Бердинських, а у «Polityka» – К. Панової.
У проаналізованих тижневиках переважала політична тематика. Сюди
включаємо матеріли щодо міжнародної ситуації після подій у Криму та на сході
України, а також внутрішньо українські справи, на які звернули увагу журналісти.
Найбільше польську пресу схвилювало те, що Росія своїми діями порушила
установлений міжнародний порядок. Серед політичних подій в Україні найбільшу
148
вагу привертали: арешти лідерів опозиції у 2011 р., зміна влади після втечі
В. Януковича у 2014 р., парламентські на президентські вибори у 2014 р., постаті
українських олігархів та їх зв’язок із владою, скандали за участю депутатів,
розвиток громадянського суспільства тощо. Набагато менше журналістів цікавила
економічна та культурна тематика. Спільній для двох держав події – Євро-2012 було
приділено мінімум уваги – в основному журналістів хвилювало те, як з чемпіонатам
впорається Польща.
Окремо треба згадати висвітлення історичної тематики. За останні роки
дружба України і Польщі мінімум два рази проходила своєрідну перевірку на
відданість. У 2013 р. відзначалася 70-та річниця Волинської трагедії й у Польщі
провели реконструкцію подій 1943 р. у селі неподалік від польського Радимно.
Цього ж року українські активісти у Луцьку намагалися поцілити яйцем у
тодішнього президента Польщі Б. Коморовського. У 2016 р. питання про
необхідність обговорення спільного історичного минулого знову опинилося на
порядку денному. Якщо у 2013 р. Сейм в резолюції до 70-річчя Волинської трагедії
назвав конфлікт «етнічною чисткою з ознаками геноциду», то у 2016 році в слово
«геноцид» не ховали серед інших, бо постанова від 22 липня 2016 р. має назву
«Щодо вшанування пам’яті жертв геноциду, вчиненого українськими
націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої у 1943–1945 роках».
Ми вважаємо, що Революція Гідності та події, що сталися після неї сприяли
трансформації образу України. Україна залишилася «державою-сусідом», але
водночас перетворилася на «державу-борця», «проєвропейську державу», «державу
зі свідомими громадянами». Слово «Майдан» використовували, аби пояснити
протести у інших країнах – Молдові, Вірменії та навіть Венесуелі.
Протестувальники найчастіше згадуються поряд з такими термінами як «свобода»,
«Європа», «вільний вибір», «гідність», «зміни», «боротьба». Українські бійці та
волонтери представляються в образі «героїв», «активних агентів змін». Ці образи є
позитивними. На жаль, з роками польська преса не перестає говорити про українців,
як про «заробітчан». У статтях історичної тематики зустрічаються слова
149
«бандерівці» та «націоналісти» (найчастіше такі матеріали мають критичний
характер).
Після Революції Гідності закордонні ЗМІ частіше стали писати про розвиток
громадянського суспільства в Україні, брати інтерв’ю й коментарі у лідерів думок,
розглядати нашу країну як повноцінного члена європейської сім’ї. Цьому сприяв не
тільки протест, а й позиція нової влади. Тижневики сформували позитивний образ
України, як країни, яка прагне демократичного розвитку, протистоїть агресії Росії,
зробила проєвропейський вибір. Низка статей присвячена розвитку громадянського
суспільства, рушійною силою якого вважають активістів Євромайдану та
волонтерів. До політиків ставлення є більш критичним. Це стосується українських
представників влади та світової еліти. Українських високопосадовців закликають до
чітких дій у протистоянні «російській агресії» та тіснішої співпраці з активістами, а
європейських та американськх політиків – активніше реагувати на загрози з боку
Росії.
Політика президента РФ В. Путіна призвела до формування негативного
образу Росії. У проаналізованих тижневиках країну найчастіше порівнювали з
Російською імперією та СРСР. Після розв’язання збройного конфлікту на Донбасі та
порушення територіальної цілісності України Росію виключили з «клубу» так званої
«Великої Вісімки» (лідери G7 неодноразово підкреслювали, що економічні санкції
будуть зняті лише за умови повного виконання Москвою Мінських домовленостей),
у жовтні 2016 р. Росію не переобрали до Ради з прав людини ООН, проти РФ зі
сторони ЄС та США було введено ряд санкцій. Всі згадані події призводять до
посилення міжнародної ізоляції Росії.
На сторінках польських журналів В. Путіна називають «царем», «імператором
зла», «маніпулятором», «послідовником Сталіна». Президента Росії змальовують на
обкладинках у образі скаженого чоловіка в гамівній сорочці чи, наприклад,
головного лиходія космічної саги «Зоряні війни» Дарта Вейдера. Така позиція
Варшави повністю узгоджена з позицією інших провідних демократичних світових
друкованих ЗМІ, які теж засудили анексію Криму та війну на сході України (для
прикладу, у 2014 р. The Economist помістив на обкладинку заголовок «Викрадено
150
Кремлем», а у 2016 зобразив Путін у ролі літературного персонажа графа Влада
Дракули).
Тема України знайшла своє цілісне відображення на строніках
найпопулярніших польських тижневиків. Сусідня Польща гучно реагувала на
втілення євроінтеграційних прагнень України (сюди відносимо протести на
Майдані, а також дії нової влади після Революції Гідності – реформи та
нововведення). Зважаючи на поширеність публікацій про Україну у різних рубриках
(найчастіше у рубриці «Світ»), можна зазначити, що журналістів цікавила доля
українців та європейців після розв’язання конфлікту на Донбасі та агресивних
кроків Кремля у міжнародній політиці. При цьому у поляків та українців
невирішеними залишаються проблеми минулого та сучасності. Так, постійно
підіймаються дискусії щодо Волинської трагедії або місця українських трудових
мігрантів у Польщі. Отож, Варшава виступає одночасно і «арбітром» у міжнародних
дискусіях про долю України і «сусідом», але й «критиком», що не завжди спокійно
сприймає інформацію з українського культурного чи суспільного простору