ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ НА ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТАХ У ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ЄРМОЛЕНКО Світлана Іванівна

На правах рукопису

УДК 811.161.2:81’367.6

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО
УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ НА ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТАХ У ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.02 – теорія та методика навчання
(українська мова)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
кандидат педагогічних наук,
старший науковий співробітник
Скуратівський Леонід Віталійович

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………... 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ НА ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТАХ У ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ……………………………..

14
1.1. Аналіз лінгво-дидактичних теорій вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах 14
1.1.1. Психолого-педагогічні принципи……………………………………… 14
1.1.2. Дидактичні принципи……………………………………………………. 18
1.1.3. Лінгводидактичні принципи……………………………………………. 19
1.2. Вивчення простого ускладненого речення у практиці філологічних факультетів ВНЗ………...………………………………………………………
34
1.3. Теоретичні засади побудови методики вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах……………………………………………………………

61

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЯ ВИВЧЕННЯ ПРОСТОГО УСКЛАДНЕНОГО РЕЧЕННЯ НА ФІЛОЛОГІЧНИХ ФАКУЛЬТЕТАХ У ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ТА ЇЇ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА..........................................................................................................

80
2.1. Основні характеристики експериментальної методики вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах……………...
80
2.2. Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів філологічних факультетів у процесі вивчення простого ускладненого речення...................
114
2.3. Хід і результати педагогічного експерименту............................................ 129
2.3.1. Аналітичний етап навчання……………………………………………... 129
2.3.2. Аналітико-синтетичний етап навчання………………………………… 136
2.3.3. Продуктивно-творчий етап навчання ………………………………….. 139
2.3.4. Узагальнювальний етап навчання……………………………………… 142
2.3.5.Контрольний етап навчання……………………………………………... 155

ВИСНОВКИ………………………………………………………..……............ 161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………............... 168

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. На сучасному етапі становлення національної системи освіти України завдяки гуманістичним і демократичним зрушенням у світогляді, ідеології, науці й культурі важливого значення набуває розвиток інтелектуальної сфери особистості, формування її професійної культури шляхом виявлення творчої активності в процесі життєвої самореалізації. Відповідно до гуманістичних принципів, задекларованих в освітніх документах України (Закон України “Про вищу освіту” [59], Державна національна програма “Освіта” [91], Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті [236]) та у Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти [144], досягти цього можливо тільки за умов переосмислення технології здійснення навчально-виховного процесу і дотримання комунікативно зорієнтованого навчання не тільки в загальноосвітніх, а й у педагогічних навчальних закладах.
З огляду на зміни в системі навчання загальноосвітньої середньої та вищої школи України (введення незалежного зовнішнього оцінювання навчальних досягнень учнів у загальноосвітніх навчальних закладах і кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі, широке використання комп’ютерних технологій тощо) постали нові вимоги щодо організації навчання студентів у педагогічних навчальних закладах: майбутні вчителі повинні не лише здобути необхідні лінгвістичні знання, як це відбувається нині, а й навчитися бездоганно володіти ними у професійному мовленні, що є необхідною умовою формування професійної компетентності і сприяє становленню різнобічно розвиненої мовної особистості.
Важливе місце в курсі сучасної української літературної мови належить синтаксису, в якому найповніше виявляється функціональна значущість мовних одиниць та їх участь у досягненні комунікативної мети. Ефективність процесу формування професійної компетентності студентів філологічних факультетів у педагогічних навчальних закладах залежить від усвідомлення ними мовлення як професійного спілкування за допомогою мовних засобів, осмислення особливостей функціонування різних синтаксичних одиниць у мовленні, їхньої конструктивної і стилістичної ролі, комунікативно зорієнтованого вивчення синтаксичних тем і виконання студентами навчальних дій, спрямованих на сприймання і продукування усних і письмових текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення, до впровадження на практичних заняттях мовленнєвих ситуацій з використанням інсценізації тощо.
Вивченню простого ускладненого речення з погляду його комунікативного призначення присвячені наукові праці вітчизняних і зарубіжних лінгвістів: Н. Арутюнової [8 – 9], С. Бевзенка [19], І. Вихованця [64 – 68], К. Городенської [80], Н. Гуйванюк [86 – 87], С. Єрмоленко [135 – 138], А. Загнітка [145 – 149], Г. Золотової [154 – 155], Н. Іваницької [156 – 159], В. Матезіуса [213 – 214], М. Плющ [268 – 270], К. Шульжука [349] та ін. Учені вказують на актуальність комунікативних досліджень у вивченні простого ускладненого речення. Проблемі комунікативно зорієнтованого навчання до вивчення синтаксису приділено увагу в працях учених-методистів: М. Вашуленка [54], Т. Донченко [97 – 102], Т. Ладиженської [194 – 195],В. Мельничайка [220 – 223], М. Пентилюк [251 – 254], К. Плиско [261 – 267], Г. Шелехової [343 – 344] та ін. Комунікативно зорієнтоване навчання у педагогічних навчальних закладах забезпечить, на думку дослідників, професійне засвоєння синтаксичної системи як засобу спілкування.
Традиційна методика вивчення синтаксису у вищій школі передбачає системно-описовий підхід до розгляду простого ускладненого речення, який лише частково відповідає сучасним вимогам, тому останні дослідження містять нові підходи до зазначеної проблеми. Прикладом може бути методика формування мовленнєво-комунікативних умінь учнів на завершальному етапі вивчення синтаксису, побудована на засадах комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів, яку дослідив С. Омельчук [245]. Доцільність комунікативно-діяльнісного підходу в мовній освіті вчителів української мови і літератури довела І. Кухарчук [245]. Реалізацію функціонально-комунікативного підходу в процесі вивчення простого речення на уроках російської мови в школі дослідила С. Одайник [239]. Залишається незаперечним той факт, що не існує єдиних лінгводидактичних засад вивчення простого ускладненого речення в педагогічних навчальних закладах.
Системно-описовий підхід не може повністю забезпечити формування, з одного боку, комунікативних умінь студентів відповідно до вимог Державного освітнього стандарту, а з другого – методичну підготовку для професійного формування таких умінь у майбутніх учителів. Недолік нинішньої системи навчання полягає у тому, що коли організація навчальної діяльності учнів загальноосвітньої школи та інших середніх закладів спрямована на формування мовної особистості, то авторські програми і підручники з цього розділу граматики для вищих навчальних закладів традиційно передбачають передусім засвоєння студентами основних теоретичних положень із синтаксису: вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах університетів не враховує завдань підготовки вчителя. На сучасному етапі становлення національної системи освіти в Україні важливого значення набуває формування професійної культури через виявлення творчої активності особистості. Тільки особистість може сформувати особистість, тому про формування особистості учня можна говорити лише за умови, якщо педагогічні навчальні заклади сформують особистість учителя.
Отже, актуальність теми дисертації детермінована об’єктивними потребами: створення науково вмотивованих лінгводидактичних засад формування мовної особистості у системі неперервної мовної освіти; уведення до курсу сучасної української літературної мови елементів стилістики; вироблення конкретного методичного інструментарію та його застосування в лінгводидактиці вищої школи; розробки моделі формування змісту діяльності викладача та студентів відповідно до видів діяльності; вибору методів, засобів, форм засвоєння змісту навчального предмета; дидактичної моделі вивчення простого ускладненого речення, набуття професійної компетентності майбутніми учителями-словесниками; підвищення рівня керованості та навчального забезпечення взаємозв’язку усіх етапів навчального процесу; пошуку нових методологічних орієнтирів і шляхів здобуття інформації, перетворення культурної спадщини в освітній зміст.
Недостатнє теоретико-практичне опрацювання лінгводидактичних засад вивчення простого ускладненого речення, відсутність спеціальної систематичної роботи над формуванням професійних умінь і навичок майбутніх учителів української мови у ВНЗ зумовили вибір теми дисертації “Лінгводидактичні засади вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У лінгводидактичному аспекті дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри української мови Мелітопольського державного педагогічного університету з теми “Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі” (реєстраційний № 0107U001370) і лабораторії навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України з теми “Науково-методичне забезпечення системи навчання української мови в середній загальноосвітній школі” (реєстраційний № 0102U000311). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки АПН України (№ 6 від 29 травня 2008 р.), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології України (№ 6 від 17 червня 2008 р.).
Метою дослідження є створення і практичне обґрунтування методики вивчення простого ускладненого речення на засадах комунікативно зорієнтованого навчання на філологічних факультетах та експериментальна перевірка її на базі ряду педагогічних навчальних закладів.
Відповідно до мети в роботі поставлено основні завдання дослідження:
– для з’ясування вихідних теоретичних положень дослідження визначити психолого-педагогічні, лінгвістичні та лінгводидактичні засади формування мовної особистості у процесі вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах;
– з’ясувати сучасний стан проблеми забезпечення лінгводидактичних засад комунікативно зорієнтованого навчання простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах;
– визначити критерії та рівні сформованості професійної компетентності студентів філологічних факультетів у педагогічних навчальних закладах;
– розробити методику вивчення простого ускладненого речення на засадах комунікативно зорієнтованого навчання;
– перевірити ефективність пропонованої методики в процесі експериментального навчання на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах.
Об’єктом дослідження є процес вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах.
Предмет дослідження – зміст, методи, прийоми й організаційні форми вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах.
Методологічними засадами дослідження є положення теорії наукового пізнання про зв’язок конкретного й абстрактного, емпіричного й теоретичного; про взаємозв’язок змісту і форми; мови і мовлення, мислення і свідомості; свідомості і діяльності, вчення про мову як засіб спілкування, збереження і передачі інформації, про пріоритетну роль української мови у формуванні національно свідомої мовної особистості; здобутки психолінгвістики і лінгводидактики в галузі мовленнєвої діяльності; психолого-педагогічна теорія засвоєння знань і поетапного формування розумових дій і понять; принципи ноосферної освіти; законодавчі акти і новітні концепції з проблем мовної та професійної освіти в Україні; усвідомлення ролі української мови в державному, національно-культурному відродженні України.
Загальну методологію дослідження містять наукові здобутки вчених щодо вивчення простого ускладненого речення (Л. Булаховський [39 – 41], К. Галкіна-Федорук [73 – 74], В. Горяний [81], П. Дудик [105 – 111], А. Загнітко [145 – 149], М. Заоборна [151 – 152], Н. Іваницька [156 – 159], Л. Іванова [159], Л. Кадомцева [164], П. Лекант [197], М. Плющ [268 – 270], Г. Понаровська [273], І. Распопов [284 – 285], Р. Христіанінова [333], І. Цоброва [335] та ін.), стилістики, зокрема стилістичного синтаксису (Н. Бабич [12], В. Ващенко [51 – 53], В. Виноградов [61 – 63], С. Єрмоленко [135 – 138], П. Кордун [176 – 177], Л. Кравець [183], Л. Мацько [217 – 218], В. Мельничайко [220 – 223], М. Пентилюк [251 – 254], О. Пономарів [274 – 276] та ін.), професійної підготовки вчителів-словесників (О. Любашенко [206], О. Семеног [292] та ін.), втілення ноосферних принципів у сучасних закладах освіти (В. Андрущенко [4 – 5], Л. Варзацька [46 – 50], В. Вернадський [55 – 57], Т. Донченко [97 – 102], Л. Кожуховська [173], Н. Маслова [211 – 212], О. Помету [272], О. Потапенко [280], Л. Скуратівський [296 – 301], А. Фасоля [329], А. Хуторський [334], В. Юрченко [350] та ін.).
Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи наукового дослідження:
теоретичні – теоретичний аналіз і синтез досягнень сучасних педагогічних, філологічних, психологічних і філософських наук для вивчення стану і теоретичного обґрунтування досліджуваної проблеми; теоретичне осмислення передового досвіду роботи вчителів і викладачів; аналіз навчальних програм, підручників і посібників із синтаксису для визначення теоретико-методичних засад; відбір змісту, методів, форм для створення експериментальної методики навчання простого ускладненого речення засобом комплексної системи навчальних вправ із дібраними дидактичними текстами різних типів, стилів і жанрів мовлення; узагальнення здобутих даних;
емпіричні – діагностичні методи (цілеспрямоване педагогічне спостереження за навчальною роботою студентів філологічних факультетів на лекційних і практичних заняттях із синтаксису; анкетування та тестування з метою виявлення їхньої обізнаності з проблем теорії і практики вивчення простого ускладненого речення; аналіз робіт студентів, класифікація допущених помилок) для визначення рівня мовних і мовленнєво-комунікативних умінь студентів; експериментальні методи (педагогічний експеримент – констатувальний, пошуковий, формувальний і контрольний етапи) для визначення критеріїв і рівнів сформованості професійної компетентності студентів філологічних факультетів у педагогічних навчальних закладах.
Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота здійснювалася автором і викладачами української мови на базі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького, Бердянського державного педагогічного університету, Рівненського державного гуманітарного університету, Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Шевченка, Київського міського педагогічного університету імені Б. Грінченка. В експерименті брали участь 710 студентів філологічних факультетів і 25 досвідчених викладачів української мови.
Автор особисто здійснено експериментальну перевірку розроблених положень і рекомендацій, надано консультативну, організаційну й методичну допомогу викладачам зазначених педагогічних навчальних закладів і колегам Мелітопольського державного педагогічного університету імені Б. Хмельницького.
Організація та етапи дослідження. Робота над дослідженням проводилась у три етапи протягом 2002 – 2008 років.
На першому етапі (2002 – 2003 рр.) визначено теоретичні засади проведення дослідження; обґрунтовано актуальність проблеми; вивчено і проаналізовано наукову, навчально-методичну літературу; проведено констатувальний зріз.
На другому етапі (2003 – 2004 рр.) систематизовано результати спостереження за навчальною діяльністю студентів філологічних факультетів; проаналізовано програми і підручники з синтаксису і стилістики; з’ясовано відповідність методичного забезпечення вимогам сучасної вищої школи; розроблено методику експериментального навчання, яка ґрунтується на системі навчальних вправ із дидактичними текстами різних типів, стилів і жанрів мовлення; проведено формувальний експеримент.
На третьому етапі (2004 – 2008 рр.) перевірено ефективність пропонованої методики у процесі експериментального навчання; проаналізовано й узагальнено результати дослідження; теоретично обґрунтовано висновки; оформлено текст дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняному дослідженні методики навчання обґрунтовано зв’язок й узгодженість етапів комунікативно зорієнтованого вивчення синтаксису простого ускладненого речення у загальноосвітній школі та у ВНЗ і комплексно представлено методику вивчення простого ускладненого речення на лінгводидактичних стратегіях формування мовної особистості у системі неперервної мовної освіти на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах; простежено динаміку формування мовних і мовленнєво-комунікативних умінь і навичок під час вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах ВНЗ; розроблено критерії сформованості професійної компетентності студентів (щодо досліджуваної теми); окреслено шляхи і з’ясовано засоби дотримання системно-описового, функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного підходів у системі особистісно зорієнтованого навчання під час студіювання синтаксису; визначено лінгводидактичні та психологічні умови формування мовної особистості майбутнього вчителя-словесника; набули подальшого розвитку лінгводидактичні стратегії формування мовної особистості у системі неперервної мовної освіти на лекційних, практичних заняттях і під час індивідуальної роботи із синтаксису шляхом уведення елементів стилістики, зокрема стилістичного синтаксису; удосконалено традиційний підхід до вивчення простого ускладненого речення шляхом використання інноваційних та інтерактивних технологій.
Теоретичне значення роботи полягає в уточненні теоретичних лінгводидактичних засад вивчення простого ускладненого речення: інтегруванні системно-описового, функціонально-стилістичного та комунікативно-діяльнісного підходів до комунікативно зорієнтованого навчання; доборі оптимальних форм, методів і прийомів вивчення простого ускладненого речення; внесенні коректив до програми з курсу “Сучасна українська літературна мова. Просте ускладнене речення”.
Практичне значення здобутих результатів полягає в розробці і практичному впровадженні науково обґрунтованої методики вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах, спрямованої на реалізацію засад комунікативно зорієнтованого навчання. Під час експериментальної перевірки створеної нами програми курсу “Сучасна українська літературна мова. Просте ускладнене речення” для філологічних факультетів, яка ґрунтується на інтеграції системно-описового, функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного підходів як складових комунікативно зорієнтованого навчання, опрацьовано чотири змістові лінії (мовна, мовленнєва, соціокультурна і діяльнісна). Висновки дисертації можуть бути використані у подальшій розробці підручників з комунікативно зорієнтованого вивчення простого ускладненого речення як у вищих, так і загальноосвітніх навчальних закладах. Положення і висновки дисертації допоможуть у процесі підготовки навчальних програм, планів для філологічного напряму освіти, написанню методичних рекомендацій і навчальних посібників, проведенню лекцій з елементами бесіди та розповіді, практичних занять у поєднанні з самостійною роботою під час студіювання синтаксису, виконанню творчих завдань проблемно-ситуативного характеру тощо. Ефективність експериментальної методики засвідчили здобуті під час формувального експерименту результати виконання навчальних вправ і завдань, тестів, змістових модулів тощо. Вони представлені показниками комунікативних і мовних досягнень студентів за розробленими критеріями оцінювання.
Перевагою розробленої методики є її достатньо висока технологічність, яка виявляється в системі навчальних вправ і завдань, що охоплюють усі чотири види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письмо), внаслідок чого за рівнем творчості та самостійності студенти стають активними співтворцями навчального процесу.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися в процесі навчальної роботи в педагогічних навчальних закладах м. Мелітополя, м. Бердянська, м. Рівного, м. Чернігова, м. Києва під час читання лекційного курсу з синтаксису, проведення практичних та індивідуальних занять автором або викладачами зазначених ВНЗ.
Основні положення та результати дослідження повідомлялися і обговорювалися на міжнародних конгресах: “Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі” (м. Київ, 2005 р.), “Українська освіта у світовому часопросторі” (м. Київ, 2007 р.); міжнародних науково-практичних конференціях: VІІ Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта “2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), “Загальні питання філології” (м. Дніпродзержинськ, 2004 р.), “Дні науки “2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), І Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції “Нові виміри сучасного світу” (м. Мелітополь, 2005 р.), “Сучасні питання слов’янської філології та культури” (м. Бердянськ, 2005 р.), “Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі” (м. Мелітополь, 2007 р.); на Всеукраїнській конференції: “Художня культура і освіта: традиції, сучасність, перспективи” (м. Мелітополь, 2005 р.); на методичних і наукових семінарах, наукових сесіях викладачів і студентів: “Наука початку ХХІ століття: стан і перспективи розвитку” (м. Мелітополь, 2004 – 2007 рр.).
Упровадження результатів дослідження в практику здійснювалось у педагогічних навчальних закладах різних регіонів країни: Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Б. Хмельницького (довідка № 05/909 від 25.06.2005), Бердянському державному педагогічному університеті (довідка № 51/726-01 від 13.05.2005), Рівненському державному гуманітарному університеті (довідка № 22/103 від 14.09.2005), Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т. Шевченка (довідка № 21/543-01 від 25.11.2005), Київському міському педагогічному університеті імені Б. Грінченка (довідка № 31/543 від 23.11.2005).
Основні результати дисертаційного дослідження висвітлювалися на засіданнях та науково-практичних семінарах, у лекціях для студентів філологічного факультету Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького, лабораторії методики навчання української мови і літератури Інституту педагогіки АПН України.
Публікації. Основний зміст і результати роботи висвітлено у 23 [113 – 134] наукових працях, з них 6 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура й обсяг дисертації. Логіку викладу і структуру роботи визначали мета й завдання дослідження. Робота складається з двох частин: перша – основний зміст і список використаних джерел, друга – додатки. Повний обсяг першої частини дисертації становить 197 сторінок, з яких – 167 сторінок основного тексту. Повний обсяг другої частини становить 235 сторінок. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (367 найменувань). Друга частина складається з 8 додатків, які містять таблиці, анкети, лекції, бліцопитування, змістові модулі, теми для рефератів, курсових і дипломних робіт, систему навчальних вправ для практичних занять і самостійної роботи студентів, тексти різних функціональних стилів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації здійснено аналітичний огляд і теоретичне узагальнення здобутків сучасної лінгводидактики у галузі навчання студентів філологічних факультетів синтаксису простого ускладненого речення і запропоновано новий концептуальний підхід до проблеми комунікативно зорієнтованого навчання у педагогічних навчальних закладах. У зв’язку з відсутністю єдиної концептуальної платформи й ефективних методик вивчення простого ускладненого речення щодо професійного забезпечення освіти студентів-словесників здійснено спробу синтезувати концепції, гіпотези, методи психології, лінгвістики, психолінгвістики, дидактики, філософії для вироблення конкретного методичного інструментарію і його застосування в лінгводидактиці вищої школи. Основні положення комплексного аналізу проблеми дослідження та науково-теоретичні результати стали основою методики навчання простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах.
2. Дослідження лінгводидактичного процесу у вищій школі здійснено на засадах системно-описового, функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного підходів, запропонованих ученими-методистами (Т. Донченко, І. Кухарчук, С. Одайник, С. Омельчуком, М. Петнилюк та ін.) До основних категорій комунікативно зорієнтованого навчання віднесено: навчальний курс сучасної української літературної мови – синтаксис; психолого-педагогічні умови навчання на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах; процес навчання синтаксису у ВНЗ; суб’єктів навчання і їх функціональне навантаження в навчальному процесі; усвідомлену навчально-пізнавальну діяльність і дидактичне курування.
3. Методика вивчення простого ускладненого речення є перспективним шляхом удосконалення сучасного навчально-виховного процесу в педагогічних навчальних закладах, сприяє формуванню в майбутніх учителів-словесників професійних умінь: дає змогу студентам вільно аналізувати будь-яке просте ускладнене речення; спонукає їх до творчого мислення у процесі створення оригінального висловлювання або тексту; сприяє становленню професійної компетентності через систему навчальних вправ із елементами стилістичного синтаксису; створює умови для ефективного впливу на розвиток пізнавальних можливостей учнів під час проходження студентами педагогічних практик; сприяє підвищенню культурного рівня особистості, тобто передбачає формування мовної особистості засобом комунікативно зорієнтованого навчання.
4. Про ефективність методики навчання свідчить сформованість професійних умінь студентів:
• працювати в колективі, групі, парно, індивідуально;
• виявляти й аналізувати різні синтаксичні конструкції, вміти їх порівнювати і знаходити синонімічні конструкції до дібраних словосполучень, речень чи текстів, програмувати доцільність використання стилістичних фігур у різних функціональних стилях;
• установлювати зв’язок між синтаксичними одиницями; визначати синтагматичні зв’язки в словосполученні, реченні й тексті;
• виявляти й аналізувати прості ускладнені і складні речення, їхні синонімічні конструкції;
• виявляти й аналізувати ускладнення простих речень (однорідність, відокремлення, внесення тощо);
• показувати значення новітніх тенденцій у вивченні синтаксису;
• зіставляти й аналізувати різні синтаксичні концепції;
• створювати власні оригінальні висловлювання чи тексти різних функціональних стилів мовлення (наукові, публіцистичні, офіційно-ділові, художні, епістолярні, конфесійні тощо).
5. Застосування експериментальної методики навчання на філологічних факультетах значно підвищило професійну компетентність студентів, забезпечило формування вмінь самостійно аналізувати синтаксичні конструкції, що виявилося в усвідомленні студентами структурного, семантичного, комунікативного та прагматичного аспектів. Про ефективність застосування розробленої методики навчання свідчать результати, здобуті в процесі проведення змістових модулів формувального експерименту.
6. З’ясовано, що методика навчання простого ускладненого речення залежить від науково-методичного забезпечення роботи викладачів української мови дидактичними матеріалами до занять; від оптимального застосування сукупності методів, прийомів, видів і форм діяльності, що істотно підвищує ефективність навчальної роботи на заняттях курсу і створює високу навчальну мотивацію, сприяє переведенню об’єктивно значущого матеріалу у сферу суб’єктивних зацікавлень студентів, формуючи таким чином умови для якісного засвоєння нових знань із синтаксису. Урахування окреслених вище критеріїв і підходів до створення підручників і посібників із синтаксису, побудова їх на основі чітких методичних концепцій сприятиме створенню повноцінних умов для загального і мовленнєвого розвитку студентів, формування в них мовних і мовленнєво-комунікативних умінь і навичок, мотивації творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, реалізації принципів національного і громадянського виховання.
Проблема вивчення синтаксису простого ускладненого речення на засадах комунікативно зорієнтованого навчання не вичерпується результатами проведеного дослідження. Подальшого вивчення потребує питання навчання майбутніх філологів синтаксису складного речення на основі комунікативно-діяльнісного, функціонально-стилістичного, а не лише системно-описового підходів, формування навичок професійної комунікації в Інтернеті тощо.
Методика навчання простого ускладненого речення у педагогічних навчальних закладах – це взаємозв’язок змісту, методів і прийомів, спрямованих на формування професійної компетентності студентів філологічних факультетів – майбутніх учителів-словесників.
Розроблена методика навчання простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах створена на основі методологічних положень, лінгвістичних і педагогічних, психологічних і філософських наук із урахуванням вивчення сучасного стану синтаксису у практиці вищої школи.
На теоретичному етапі дослідження доведено ефективність застосування:
• лінгводидактичних засад вивчення простого ускладненого речення, основних положень, принципів ноосферного навчання;
• психологічних основ, які забезпечують тісний взаємозв’язок мови і мовлення; вікових та індивідуальних особливостей студентів у процесі вивчення простого ускладненого речення; етапів засвоєння синтаксичного матеріалу і вміння доречно використовувати здобуті знання у різних функціональних стилях мовлення;
• дидактичних особливостей вивчення простого ускладненого речення з метою створення системи навчальних вправ з елементами стилістичного синтаксису й оригінальних текстів різних функціональних стилів; дібраних методів і прийомів, які підпорядковані науково обґрунтованим методичним закономірностям і загальнодидактичним принципам (наступність, перспективність, послідовність, неперервність, системність тощо), спрямованим на засвоєння і закріплення теоретичного матеріалу, поетапного формування й удосконалення набутих мовних і мовленнєво-комунікативних умінь і навичок.
Аналіз психологічної і лінгвістичної літератури переконав, що врахування вікових, психологічних особливостей студентів, їхніх пізнавальних можливостей, мовних здібностей у процесі вивчення простого ускладненого речення забезпечує ефективність роботи над формуванням у студентів професійної компетентності, і таким чином сприяє здійсненню лінгводидактичних засад.
Спостереження за процесом удосконалення мовних і мовленнєво-комунікативних умінь студентів підтвердили необхідність дотримання загальнодидактичних принципів у процесі навчання простого ускладненого речення у вищій школі.
Опрацювання літератури про історію становлення синтаксису й нові підходи до вивчення на сучасному етапі засвідчило необхідність уведення до експериментальної програми додаткових відомостей з цього питання.
Ефективне втілення лінгводидактичних засад можливе за умов комплексної реалізації таких методичних умов:
• забезпечення відповідної мотивації навчального процесу для студентів філологічних факультетів створенням програми до курсу “Сучасна українська літературна мова. Просте ускладнене речення”, яка ґрунтується на інтеграції системно-описового, функціонально-стилістичного та комунікативно-діяльнісного підходів і містить чотири змістові лінії (мовну, мовленнєву, соціокультурну і діяльнісну);
• конструювання ефективної методики навчання для розширення вже здобутих знань студентів філологічних факультетів відповідно до принципу природовідповідності, яка зорієнтована на: а) гармонійне навантаження інтелектуальної й емотивної сфери психіки студентів у процесі їх когнітивної і творчої діяльності; б) охоплення всіх видів мовленнєвої діяльності студентів: аудіювання, читання, говоріння і письма; в) побудову спеціальної системи навчальних вправ з елементами стилістичного синтаксису і оригінальними текстами різних функціональних стилів; г) упровадження в навчальний процес поряд із традиційним інноваційних й інтерактивних технологій, спрямованих на підвищення професійної компетентності студентів філологічних факультетів.
У чинних й альтернативних підручниках, методичних посібниках наявні завдання для формування у студентів філологічних факультетів мовної та мовленнєвої компетенцій, проте ці компетенції не відрізняються оригінальністю і не відповідають сучасним вимогам. У ході дослідження виявлено необхідність у їх доповненні соціокультурною і діяльнісною компетенціями.
Констатувальний зріз засвідчив недостатній рівень сформованості у студентів мовних і мовленнєво-комунікативних умінь і навичок, підтвердив необхідність створення експериментальної методики навчання для вивчення простого ускладненого речення на філологічних факультетах у педагогічних навчальних закладах.
Вивчення практики викладання синтаксису у педагогічних навчальних закладах різних регіонів України підтвердило актуальність порушеної проблеми: більшість словесників проводить роботу несистематично; недостатньо реалізують зв'язок синтаксису зі стилістикою, культурою мовлення, риторикою, літературою; використовують здебільшого однотипні завдання тощо.
Під час контрольного зрізу було визначено рівень сформованості у студентів філологічного факультету професійної компетентності.
У створеній методиці навчання простого ускладненого речення передбачено аналітичний, аналітико-синтетичний, продуктивно-творчий, узагальнювальний і контрольний етапи навчання синтаксису. Врахування означених етапів дає можливість у процесі конструювання системи навчальних вправ досягти раціонального поєднання логіко-понятійної та емоційно-образної діяльності на всіх етапах навчання синтаксису, досягти гармонізації педагогічних впливів через оригінальні дидактичні тексти різних функціональних стилів мовлення. Дані ноосферної освіти В. Вернадського, які були розвинені психологом Н. Масловою, обґрунтовують спрямованість дисертації на комунікативно зорієнтоване навчання мови через мовлення і його провідний принцип – природовідповідність.
Результати формувального експерименту дозволяють стверджувати, що вироблення професійної компетентності для реалізації лінгводидактичних засад має здійснюватися з урахуванням інтеграції системно-описового, функціонально-стилістичного, комунікативно-діяльнісного підходів до навчання простого ускладненого речення.
Пропонована методика навчання синтаксису передбачає використання навчальних завдань з елементами стилістичного синтаксису та дидактичними текстами різних функціональних стилів, що сприяє формуванню у студентів професійної компетентності, а саме: вільно висловлюватися, створювати оригінальні тексти різних функціональних стилів мовлення, застосовувати інтерактивні й інноваційні методи навчання на заняттях у вищій і середній школі, використовувати комп’ютерні технології тощо.
Систему навчальної роботи доповнено поглибленим вивченням синтаксичного теоретичного матеріалу; розробленими критеріями й нормами оцінювання набутих мовних і мовленнєво-комунікативних умінь і навичок студентами філологічних факультетів.
Результати педагогічного експерименту засвідчили, що етапи дослідного навчання й часові межі кожного з них відповідають програмі курсу “Сучасна українська літературна мова. Просте ускладнене речення”, віковим і психологічним особливостям студентів філологічних факультетів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: [учеб. для пед. спец. вузов]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Просвещение. 1990. – 139 с.
2. Абрамова И. Г. Комплексная деловая игра “Мысль” / Профтехобразование. Обмен опытом работы. – М.: Высш. шк., 1991. – 62 с.
3. Алексюк А. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: Модульне навчання. – К., 1993. – 220 с.
4. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті. Нариси. Інтерв’ю. – К.: Знання України, 2005. – 738 с.
5. Андрущенко В. П. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики / Під заг. ред. В. Андрущенка. – К., 2003. – 296 с.
6. Анн Л. Ф. Психологические тренинги с подростками – СПб.: “Питер”, 2003. – 271 с.
7. Арутюнова Н. Д. Синтаксис // Общее языкознание: Внутренняя структура языка. – М.: Наука, 1972. – С. 270-310.
8. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факты. – М.: Наука, 1988. – 340 с.
9. Бабайцева В. В. Система членов предложения в современном русском языке. – М.: Просвещение, 1988. – 159 с.
10. Бабайцева В. В.Современный русский язык. Синтаксис. Пунктуация / В. В. Бабайцева, Л. Ю. Максимов.– М.: Просвещение, 1981. – 271 с.
11. Бабанский Ю. К. Методы обучения в современной общеобразовательной школе. – М.: Просвещение, 1985. – 208 с.
12. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови: [навч. посібник]. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.
13. Бадер В. І. Взаємозв’язок у розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (українська мова)” / В. І. Бадер. – К., 2004. –36 с.
14. Базылев В. Синергетика языка: Овнешнение в гадательных практиках / РАН. Ин-т языкознания; [отв. ред. Ю. А. Сорокин]. – М.: Диалог-МГУ, 1998. – 180 с.
15. Балли Ш. Французская стилистика // [пер. с франц. К. А. Долина]; под ред. Е. Г. Эткинда; [вступительная статья Р. А. Будагова]. – М.: Изд. иностра. лит., 1961. – 394 с.
16. Баранов М. Т. Выбор упражнений для формирования для формирования учений и навыков / Т. М. Баранов // Русский язык в школе. – 1993. – № 3. – С. 36-43.
17. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: [підручник]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2004. – 344 с. (Альма-матер).
18. Бевзенко С. П. Вступ до мовознавства: Короткий нарис: [навч. посіб.]. – К.: Вища шк., 2006. – 143 с.
19. Бевзенко С. П. Сучасна українська мова. Синтаксис: [навч. посіб.]. / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. Семеренко. – К.: Вища шк., 2005. – 270 с.
20. Белошапкова В. А. Современный русский язык. Синтаксис: [учеб. пособие для филол. специальностей ун-тов]. – М.: Высш. шк., 1977. – 248 с.
21. Безпалько О. П. Нариси з історичного синтаксису української мови. – К.: Рад. шк., 1960. – 236 с.
22. Безпояско О. К. Інфінітив у функції другорядних членів речення / О. К. Безпояско // Укр. мова і літ. в шк. – 1984. – № 3. – С. 51–53.
23. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: Прогресс, 1974. – 447 с.
24. Білецький О. Методичні уваги для вчителя старшого концентру трудшколи: Додаток до підручника “Українська мова”/ О. Білецький, Л. Булаховській. – Харків: Держвид України, 1927. – 76 с.
25. Білецький О.Українська мова: Підручн. для старшого конт. труд. шкіл. Сьомий рік. / Л. Булаховській, О. Парадиський, М. Сулима. – [вид. 2-е.]. – Харків: Держвидав України, 1928. – 73 с.
26. Біляєв О. М. Концепція мовної освіти в Україні / О. М. Біляєв, М. С. Вашуленко, В. М. Плахотник // Рідна школа. – 1994. – № 9. – С. 71–73.
27. Біляєв О. М. Лінгводидактичні основи сучасного уроку мови / Олександр Біляєв // Укр. мова і літ. в шк. – 1982. – № 10. – С. 50–61.
28. Біляєв О. М. Методика мови як наука / Олександр Біляєв // Дивослово. – 2002. – № 11. – С. 20-24, 49-50.
29. Біляєв О. М. Сучасний урок української мови. – К.: Рад. школа, 1981. – 176 с.
30. Біляєв О. М. Українська мова: [підруч. для 7 кл. загальноосв. навч. закладів з рос. мовою навчання] / О. М. Біляєв, М. І. Пентилюк, Л. М. Симененкова, Т. П. Симоненкова. – [8-е вид.]. – К.: Освіта, 2004. – 127 с.
31. Біляєв О. М. Українська мова: [підруч. для 10-11 кл. загальноосв. навч. закладів з укр. та рос. мовами навчання] / О. М. Біляєв, Л. М. Симененкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова. – [6-е вид.]. – К.: Освіта, 2004. – 240 с.
32. Біляєв О. М. Українська мова: [підруч. для 10-11 кл. загальноосв. навч. закладів з укр. та рос. мовами навчання] / О. М. Біляєв, Л. М. Симененкова, Л. В. Скуратівський, Г. Т. Шелехова. – [8-е вид.]. – К.: Освіта, 2005. – 383 с.
33. Богданов В. В. Семантико-синтаксическая организация предложений. – Л.: Изд-во Ленинград. ун.-та, 1997. – 206 с.
34. Богуславская Н. Е. Методика развития речи на уроках русского языка: [кн. для учителя] / Н. Е. Богуславская, В. И. Капинос, А. Ю. Купалова [и др.]; под ред Т. А. Ладыженской. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Просвещение, 1991. – 240 с.
35. Бондарко А. В. Функциональная грамматика. – Л.: Наука, 1984. – 136 с.
36. Бондарчук Л. Методику підказує текст. – Тернопіль: Мальва-ОСО, 2001. – 159 с.
37. Босак Н. Ф. Формування фонетико-орфоепічної компетенції студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів південно-східного регіону України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (українська мова)” / Н. Ф. Босак. – Одеса, 2003. – 20 с.
38. Брицын В. М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. – К.: Наук. думка, 1990. – 320 с.
39. Булаховській Л. А. Курс русского литературного языка. – К.: Рад. шк., 1952. – 478 с.
40. Булаховській Л. А. Питання синтаксису простого речення в українській мові / Л. А. Булаховський // Дослідження синтаксису української мови. – К., 1958. – С. 11–43.
41. Булаховській Л. А. Українська пунктуація (розділові знаки): [посібник для філологічних фак. унів. і факультетів мови та літ-ри пед. інститутів]. – Львів: Рад. шк., 1947. – 72 с.
42. Буслаев Ф. И. Историческая грамматика русского языка. – М.: Учпедгиз, 1959. – 623 с.
43. Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования // [пер. с англ. яз. и комментарии Ю. А. Жлуктенко]; вступ. статья В. Н. Ярцевой. – К.: Вища шк., 1979. – 263 с.
44. Валина Н. С. Синтаксис современного русского языка. – М., Высшая шк., 1973. – 328 с.
45. Ван Валин Роберт Д. (мл.) Взаимодействие синтаксиса, семантика и прагматики в грамматических системах: развитие инструментария в ХХ веке / Роберт Д. (мл.) Ван Валин // Вестник Моск. ун-та. – Сер. 9: Филология. – 1996. – № 6. – С. 111–123.
46. Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 5–19.
47. Варзацька Л. Методика інтегрованого уроку мови (5 клас) / Л. Варзацька, Л. Дворецька // Дивослово [вкладка]. – 2004. – № 3. – С. 31–50.
48. Варзацька Л. О. Навчання мови й мовлення на основі тексту: [метод. посіб.] / Л. О. Варзацька. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2001. – 112 с.
49. Варзацька Л. Організація проектної діяльності учнів / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. – 2004. – № 11. – С. 10–18.
50. Варзацька Л. О. Рідна мова й мовлення. Розвивальне навчання в початкових класах: [монографія]. – [вид. 2-ге, доп., удосконалене.]. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2004. – 312 с.
51. Ващенко В. С. Перспективність і наступність у навчанні української мови в 1–4 класах: [методичні рекомендації]. – К.: Рад. школа, 1991. – 110 с.
52. Ващенко В. С. Стилістика речення в українській мові. – Дніпропетровськ: Видавництво ДнДУ, 1968. – 158 с.
53. Ващенко В. С. Стилістичні явища в українській мові. Ч. 1: [навч. посіб. для студ. філолог. ф.-тів ун.-тів УРСР]. – Харків: Харківський державний ун-т, 1958.- 228 с.
54. Вашуленко М. С. Перспективність і наступність у навчанні української мови в початковій і середній школі / Микола Вашуленко // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 2. – С. 15–20.
55. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление / Отв. ред. А. Л. Яншин; [предисл. А. Л. Яншина, Ф. Т. Яншиной]; АН СССР. – М.: Наука, 1991. – 270 с.
56. Вернадский В. И. Начало и вечность жизни: Сборник / Сост., [вступ. ст., С. 5-48, и коммент.] М. С. Бастраковой [и др.]. – М.: Сов. Россия, 1989. – 702 с.
57. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. В 2-х кн. Научная мысль как планетное явление. Кн. 2-я. – М.: Наука, 1977. – 191 с.
58. Ветров А. А. Методологические проблемы современной лингвистики. [учебное пособие]. – М.: Высшая шк., 1973. – 96 с.
59. Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – С. 134.
60. Викладання синтаксису простого речення української мови в середній школі (VІ–VІІІ класи) / За ред. В. І. Масальського. – К.: Рад. шк., 1957. – С. 3–10.
61. Виноградов В. В. Проблемы русской стилистики. – М.: Высшая шк., 1981.- 320 с.
62. Виноградов В. В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. – М.: Высшая шк., 1986. – 639 с.
63. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. – М.: АН СССР, 1963. – 255 с.
64. Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К.: Рад. шк., 1982. – 220 с.
65. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис: [підручник]. – К.: Либідь, 1993. – 368 с
66. Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / АН України, Ін-т укр. мови. – К.: Наук. думка, 1992. – 222 с.
67. Вихованець І. Р. Семантико-синтаксична структура речення / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, В. М. Русанівський. – К.: Наук. думка, 1983. – 220 с.
68. Вихованець І. Р. У світі граматики. – К.: Рад. шк., 1987. – 188 с.
69. Волкова Н. П. Педагогіка: [посібник для студентів вищих навчальних закладів]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 576 с.
70. Востоков А. Х. Сокращённая русская грамматика. – Санкт-Петербург, 1852. – 102 с.
71. Выготский Л. С. Мышление и речь. – [сбор. соч. в 6-ти томах.] – М.: Педагогика, 1982. – Т. 2. – С 5–361.
72. Галетова А. Г. Українська мова: Факультативний курс: [навчальний посібник для вивчення української мови за межами України в 9–11 кл.] / А. Г. Галетова, М. І. Пентилюк – К.: Освіта, 1992. – 351 с.
73. Галкина-Федорук Е. М. Изменения в системе простого и осложнённого предложения в русском литературном языке ХІХ века. – М.: Просвещение, 1964. – 196 с.
74. Галкина-Федорук Е. М. Современный русский язык: Синтаксис. – М.: Учпедгиз, 1958. – 200 с.
75. Ганелин Ш. И. Преемственность в обучении и взаимосвязь между учебными предметами в 5-7 классах / Под ред. Ш. И. Ганелина, А. К. Бушли. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – 280 с.
76. Гейна О. В. Суб’єктно-об’єктні детермінанти в семантико-синтаксичній структурі простого речення в сучасній російській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.02 “Російська мова” / О. В. Гейна. – Дніпропетровськ, 2005. – 19 с.
77. Глазова О. П. Перспективність і наступність у формуванні текстотворчих умінь в учнів початкових і 5 класів загальноосвітньої школи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (українська мова)” / О. П. Глазова. – К., 1999. – 18 с.
78. Глазова С.М. Пояснювально-ототожнювальні конструкції в українській мові: – автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / С. М. Глазова. – Харків, 2005. – 20 с.
79. Гомас О. М. Варіантність і синонімія в словосполученні й реченні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / О. М. Гомос. – К., 2000. – 19 с.
80. Городенська К. Г. Деривація синтаксичних одиниць. – К.: Наук. думка, 1991. – 192 с.
81. Горяний В. Д. Односкладні речення в українській мові. – К.: Рад. шк., 1983. – 165 с.
82. Грибан Г. В.Практикум з методики викладання української мови: [навчально-методичний посібник] / Г. В. Грибан, О. А. Кучерук. – К.: Кондор, 2003. – 160 с.
83. Грицина В. І. Інфраструктура речень публіцистичного стилю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / В. І. Грицина. – Запоріжжя, 2002. – 20 с.
84. Грищенко А. О. Сучасна українська літературна мова: [програма для студентів спеціальності 2102 “Українська мова і література” філологічних факультетів педагогічних інститутів УРСР] / Уклад. А. О. Грищенко, П. С. Дудик. – К.: РНМК Міносвіти УРСР, 1988. – 36 с.
85. Гунський М. Українська граматика (лабораторна система викладання) / М. Грунський, Л. Білозір. – К.: ДВУ, 1929. – 138 с.
86. Гуйванюк Н. В. Співвідношення об’єктивності та суб’єктивної модальності в реченні: [навч. посібник] / Н. В. Гуйванюк, В. А. Чолкан. – Чернівці: Рута, 1997. – 63 с.
87. Гуйванюк Н. В. Українська мова. Схеми, таблиці, тести: [навч. посібник] / Н. В. Гуйванюк, О. В. Кардащук, О. В. Кульбабська. – Львів: Світ, 2005. – 304 с.
88. Давыдов В. В. Принципы обучения в школе будущего: [хрестоматия по возрастной и педагогической психологии] / В. В. Давыдов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – С. 296–299.
89. Демчик О. Погляд на пріоритети філологічної освіти в ХХІ столітті / О. Демчик // Українська мова і література в школі. – 2001. – № 3. – С. 4–5.
90. Денисенко З. М. Семантичне узгодження між компонентами словосполучення в українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / З. М. Денисенко. – К., 2005. – 20 с.
91. Державна національна програма “Освіта" (Україна ХХІ століття). – Київ: Райдуга, 1994. – 61 с. [1]– (Освіта ХХ. Інститут системних досліджень освіти України).
92. Державний стандарт загальної середньої освіти. Українська мова (проект) // Дивослово. – 1997. – № 7. – С. 18–37.
93. Дика Н. М. Система роботи з культури мовлення в 5–7 класах загальноосвітньої школи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (українська мова)” / Н. М. Дика. – К., 2002. – 20 с.
94. Дилтс Р. Коучинг с помощью НЛП.— СПб.:прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. –256 с.
95. Домалега І. М. Українська мова: Дидактичний матеріал на краєзнавчій основі: [збірник вправ]. – Запоріжжя: Прем’єр, 2005. – 56 с.
96. Домашенкина Г. П. Грамматический разбор в вузе и в школе: [учеб. пособие для студентов-заочников 1–5 курсов фак. рус. яз. и лит. пед. ин-тов Моск. гос. заоч. пед. ин-т] / Г. П. Домашенкина, Т. Б. Иванова. – М.: Просвещение, 1987. – 96 с.
97. Донченко Т. К. Власне методичні принципи навчання української мови / Т. К. Донченко // Українська мова і література в школі. – 2004. – № 2. – С. 2–4.
98. Донченко Т. К. Інтеграція системно-описового, функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення української мови / Тамара Донченко, Валентина Луценко // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 2. – С. 5–11.
99. Донченко Т. К. Інтеграція системно-описового, функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів до вивчення української мови / Тамара Донченко, Валентина Луценко // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 3. – С. 5–9.
100. Донченко Т. К. Лінгвістичний аналіз тексту під час підготовки до переказу у 5-9-х класах: [посібник]. – К.: Форум, 2002. – 175 с.
101. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної (української) мови: автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання (української мови)” / Т. К. Донченко. – К., 2001. – 32 с.
102. Донченко Т. К. Програма з методики української мови для вищих навчальних закладів / Т. Донченко, В. Мельничайко // Українська мова і література в школі. – 2002. – № 5. – С. 64–77.
103. Дорозд В. Ф. Сучасний урок (українська мова та література): [навчально-методичний посібник для студентів філологічних факультетів] / [уклад. В. Ф. Дороз, Т. Е. Ларіна]. – Бердянськ, 2005. – 82 с.
104. Дорошенко С. І. Граматична стилістика української мови: [посібник для учнів 9-10 кл.]. – К.: Рад. шк., 1985. – 200 с.
105. Дудик П. С. Вивчення української мови у 8 класі: [посібник для вчителів]. – К.: Рад. шк., 1981. – 144 с.
106. Дудик П. С. Із синтаксису простого речення: Синтаксис. Речення. Класифікація речень. – Вінниця, 1999. – 298 с.
107. Дудик П. С. Культура мови лектора / П. С. Дудик, В. М. Туркіна. – К.: Товариство “Знання” УРСР [Науково-методичний кабінет. Серія ХІ, № 21–22]. – 1963. – 56 с.
108. Дудик П. С. Рідна мова: [підручник для 8-9 кл.] / П. С. Дудик, А. П. Медушевський. – [22-ге вид., перероб.]. – К.: Освіта, 1993. – 239 с.
109. Дудик П. С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення (Просте речення. Еквіваленти речення). – К.: Наук. думка, 1973. – 226 с.
110. Дудик П. С. Стилістика української мови: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / П. С. Дудик. – К.: Видавн. центр “Академія”, 2005. – 367 с. – (сер. “Альма-матер”).
111. Дудик П. С. Сучасна українська мова: завдання, вправи: [навч. посіб.] / П. С. Дудник, В. М. Литовченко. – К.: Академвидав, 2007. – 263 с. – (сер. “Альма-матер”).
112. Дядечко Л. Інноваційні методи навчання / Л. Дяченко // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 4. – С. 39–42.
113. Єрмоленко С. І. Антропоцентризм у лінгводидактиці / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2007. – № 13–14. – С. 6–9.
114. Єрмоленко С. І. Вивчення простих ускладнених речень у вищих навчальних закладах / Світлана Єрмоленко // Дивослово. – 2003. – № 11. – С. 54–55.
115. Єрмоленко С. І. Впровадження нових технологій у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Дні “науки 2005”. – Т. 40. Філологічні науки: Міжнар. наук.-практ. конф., 15–27 квітня 2005 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – С. 20–22.
116. Єрмоленко С. І. Інноваційний підхід під час вивчення простого речення у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Українська мова і література в школі. – 2003. – № 2. – С. 58–60.
117. Єрмоленко С. І. Інноваційні технології у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Матеріали ІІ Міжнародної Інтернет-конференції “Нові виміри сучасного світу”. Том 2. – Мелітополь, 2006. – С. 13–15.
118. Єрмоленко С. І. Інтегровані технології у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Матеріали І Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції “Нові виміри сучасного світу”: В 2-х т. – Т. ІІ. – Мелітополь, 2005. – С. 156–157.
119. Єрмоленко С. І. Колективна гра як стимул до активізації пізнавальної діяльності учнів / Світлана Єрмоленко // Українська мова і література в школі. – 2002. – № 4. – С. 21–25.
120. Єрмоленко С. І. Комплексність у вивченні прагматики синтаксису ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Загальні питання філології: Зб. наук. праць: В 2-х т. – Т. ІІ. [І Міжн. наук.-практ. конф. “Загальні питання філології”, Дніпродзержинськ, 18–19 березня 2004 р.]. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – С. 90–95.
121. Єрмоленко С. І. Комплексний підхід у вивченні синтаксису простого речення у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. статей: Вип. 22. [Всеукр. наук. конф. “Художня культура і освіта: традиції, сучасність, перспективи”, 27–28 жовтня 2005 р.]– Мелітополь: “Сана”, 2006. – С. 47–51.
122. Єрмоленко С. І. Лінгводидактичні основи гендерного питання / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2008. – № 9 – С. 14–18.
123. Єрмоленко С. І. Наступність і системність у проведенні тестових завдань на уроках української мови / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2003. – № 36.– С. 14–16.
124. Єрмоленко С. І. Нові підходи у вивченні простого речення (вища школа) / Світлана Єрмоленко // Українська мова і література в школі. – 2005. – № 2. – С. 54–58.
125. Єрмоленко С. І. Прагматика синтаксису / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2003. – № 35.– С. 23–24.
126. Єрмоленко С. І. Прагматика на заняттях ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта “2004” [VІІ Міжн. наук.-прак. конф., 10–25 лютого 2004 р.] – Т. 20: Методика вивчення української мови та літератури. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – С. 29–31.
127. Єрмоленко С. І. Розвиток зв’язного мовлення у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2006. – № 35–36. – С. 53–56.
128. Єрмоленко С. І. Рухливе обличчя мови. Вивчення невербальних засобів у спілкуванні / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2005. – № 42.– С. 10–12.
129. Єрмоленко С. І. Синергетика на заняттях із синтаксису у ВНЗ (Головні та другорядні члени речення. Традиційна і нетрадиційна класифікація другорядних членів речення) [для філологічних факультетів ВНЗ] / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2006. – № 18. – С. 13–18.
130. Єрмоленко С. І. Синергетика на заняттях із синтаксису у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Українська мова і література в школі. – 2006. – № 3. – С. 49–54.
131. Єрмоленко С. І. Синтаксис простого речення у ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – № 3. – С. 75–81.
132. Єрмоленко С. І. Стилістичний синтаксис на заняттях у ЗНЗ та ВНЗ / Світлана Єрмоленко // Матеріали Другого Міжнародного конгресу “Українська освіта у світовому часопросторі” [Друг. Міжн. конгрес, 25–27 жовтня 2007 р.]. – К., 2007. – С. 212–213.
133. Єрмоленко С. І. Сучасна українська літературна мова: синтаксис. [програма спецкурсу для 10–11-х класів] / Світлана Єрмоленко // Українська мова та література. – 2006. – № 35–36. – С. 4–11.
134. Єрмоленко С. І. Формування комунікативної компетенції у лінгводидактиці / Світлана Єрмоленко // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 3. – С. 42–46.
135. Єрмоленко С. Я. Довідник з культури мови: [посібник] / [С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, Н. М. Сологуб та ін.]; за ред. С.Я. Єрмоленко. – К.: Вища шк., 2005. – 399 с.
136. Єрмоленко С. Я. Категорія предикативності. Загальна і власне синтаксична семантика речення / С. Я. Єрмоленко // Синтаксис словосполучення і простого речення. – К.: Наук. думка, 1975. – С. 5–11.
137. Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. – К.: Наук. думка, 1982. – 212 с.
138. Єрмоленко С. Я. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / [С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор]; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.
139. Есперсен О. Философия грамматики. [пер. с англ. В. В. Пассека и С. П. Сафроновой]; Под ред. и с. Б. А. Ильиш. – М.: Иностр. литер., 1958. – 404 с.
140. Жовтобрюх В. Ф. Зовнішнє оцінювання (підготовка). Українська мова. 10–11 класи: [репетитор]. – Харків: Веста: Вид-во “Ранок”, 2007. – 256 с.
141. Жовтобрюх В. Ф. Українська мова. 8 клас: [матеріали для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів] / Авт.-упоряд. В. Ф. Жовтобрюх, В. В. Паращик, Н. В. Кривка. – Харків: Веста: Вид-во “Ранок”, 2003. – 176 с.
142. Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. – К., Вища шк., 1972. – Ч.1. – 406 с.
143. Забашта Л. І. Узагальнення й систематизація знань з української мови. 10 клас: [посібник для вчителя] (з досвіду роботи). – К.: Освіта, 1991. – 160 с.
144. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання оцінювання. – К.: Ленвіт, 2003. – 261 с.
145. Загнітко А. П. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис простого ускладненого і складного речення. – Донецьк: Вид-во Донецьк. ун-ту, 1994. – 204 с.
146. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: [морфологія]. – Донецьк: ДонНУ, 1996. – 437 с.
147. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: [монографія]. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.
148. Загнітко А. П. Український синтаксис: [науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс]: У 2-х ч. – Ч. 1. – К.: ІЗМН, 1996. – 202 с.
149. Загнітко А. П. Український синтаксис: [науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс]: У 2-х ч. – Ч. 2. – К.: ІЗМН, 1996. – 240 с.
150. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про освіту”. – К.: ГЕНЕЗА, 1996. – 36 с. – (Міністерство освіти України).
151. Заоборна М. С. Дидактичний матеріал для тематичного оцінювання з української мови. 8 клас. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 160 с.
152. Заоборна М. С. Просте речення. Складні випадки аналізу: [навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів]. – Тернопіль: підручники і посібники, 2002. – 126 с.
153. Златів Л. М. Уроки рідної мови. 8 клас: [книга для вчителя] / Л. М. Златів, М. М. Тимочків. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2003. – 184 с.
154. Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. – М.: Наука, 1982. – 368 с.
155. Золотова Г. А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. – М.: Наука, 1988. – 440 с.
156. Іваницька Н. Л. Вивчення членів речення в 4–8 класах. – К.: Рад. шк., 1982. – 143 с.
157. Іваницька Н. Л. Двоскладне речення в українській мові. – К.: Вища шк., 1986. – 168 с.
158. Іваницька Н. Л. Непоширене речення в українській мові / Н. Л. Іваницька // Укр. мова і літ. в шк. – 1984. – № 2. – С. 31–35.
159. Іваницька Н. Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу. – К.: Вища шк., 1989. – 63 с.
160. Иванова Л. П. Структурно-функциональный анализ простого предложения. – К.: Вища шк., 1991. – 168 с.
161. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.
162. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л. Галіцина. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с.
163. Ісак Н. Словосполучення в курсі шкільного синтаксису / Н. Ісак // Ди