НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА ВКЛАДИ, ЦІННОСТІ ТА ІНШЕ МАЙНО ОБВИНУВАЧЕНОГО

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису
ГАЮР ІГОР ЙОСИПОВИЧ
УДК 343.125

НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА ВКЛАДИ, ЦІННОСТІ
ТА ІНШЕ МАЙНО ОБВИНУВАЧЕНОГО

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Удалова Лариса Давидівна
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ПІДСТАВИ НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА ВКЛАДИ, ЦІННОСТІ ТА ІНШЕ МАЙНО ОБВИНУВАЧЕНОГО 12
1.1. Накладення арешту на майно обвинуваченого як захід кримінально-процесуального примусу 12
1.2. Підстави накладення арешту на майно обвинуваченого 37
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА ВКЛАДИ, ЦІННОСТІ ТА ІНШЕ МАЙНО ОБВИНУВАЧЕНОГО: 54
НАЦІОНАЛЬНЕ І МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ 54
2.1. Порядок накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого та його скасування 54
2.2. Забезпечення конфіскації грошових сум і майна, отриманих злочинним шляхом (міжнародно-правові аспекти) 132
Висновки до розділу 2 143
РОЗДІЛ 3 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ НЕЗАКОННИМ НАКЛАДЕННЯМ АРЕШТУ НА ВКЛАДИ, ЦІННОСТІ ТА 147
ІНШЕ МАЙНО ОБВИНУВАЧЕНОГО 147
3.1. Загальні питання відшкодування шкоди, завданої незаконним застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу 147
3.2. Проблеми відшкодування шкоди, завданої накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого 158
Висновки до розділу 3 165
ВИСНОВКИ 167
ДОДАТКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ч. 1 ст. 29 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК) при наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання, слідчий, прокурор і суд зобов’язані вжити заходів до забезпечення цивільного позову. Частина 3 ст. 29 КПК зобов’язує орган дізнання, слідчого, прокурора при провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Необхідність забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, враховуючи якісні характеристики злочинів, виникає у багатьох кримінальних справах. За статистичними даними, кількість осіб, потерпілих від злочинів, і розміри заподіяної їм фізичної, майнової та моральної шкоди з кожним роком збільшуються, що робить головним завданням держави у випадках вчинення злочинів поновлення прав та законних інтересів громадян.
Дані судової статистики свідчать, що конфіскація майна застосовується судами України в середньому до 1/5 від загальної кількості всіх засуджених. Найчастіше вона призначається за розкрадання державного, колективного і приватного майна за наявності кваліфікуючих ознак цих злочинів.
Таким чином, на посадових осіб, що здійснюють кримінальне судочинство, покладається завдання забезпечення відшкодування шкоди, завданої злочином, та виконання вироку в частині конфіскації майна. При цьому, незважаючи на те, що ці завдання вирішуються системно, із залученням усього арсеналу процесуальних дій і оперативно-розшукових заходів, накладення арешту на майно є основним процесуальним засобом забезпечення відшкодування завданої шкоди і можливої конфіскації майна.
Найбільш гострою та соціально значущою для потерпілих залишається проблема відшкодування майнової, моральної та фізичної шкоди, якої вони зазнали внаслідок вчинення злочину. Потерпілі розраховують на ефективні дії держави щодо забезпечення їх прав. Але органи дізнання, досудового слідства часом формально ставляться до виконання такої процесуальної дії, як накладення арешту на майно обвинуваченого (підозрюваного).
За даними Верховного Суду України у переважній більшості справ слідчі обмежуються формальним винесенням постанови про накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого та приєднанням до справи протоколу про відсутність майна у таких осіб, належних же заходів щодо забезпечення цивільного позову потерпілого не вживають.
Така неоднозначна правозастосовча практика обумовлена серед іншого недостатньо чіткою законодавчою регламентацією підстав і порядку накладення арешту на майно і тими труднощами, з якими зустрічаються практичні працівники при проведенні і процесуальному оформленні дій щодо накладення арешту на майно, його описі, вилученні та зберіганні. Неврегульованими залишаються і питання відшкодування шкоди, завданої незаконним накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого та інших, визначених законом осіб.
В юридичній літературі питання накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого на сьогодні досліджені недостатньо, хоча як загалом, так і окремі аспекти цієї проблеми були предметом дослідження багатьох учених (М.М. Розіна, В.К. Случевського, І.Я. Фойницького, С.А. Альперта, В.П. Бож’єва, М.І. Газетдінова, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, М.І. Гошовського, Ю.М. Грошевого, К.Ф. Гуценка, П.М. Давидова, В.Г. Даєва, Т.М. Добровольської, П.С. Елькінда, В.С. Зеленецького, З.З. Зінатулліна, А.В. Іщенка, Д.С. Карєва, Н.С. Карпова, Г.К. Кожевнікова, Л.Д. Кокорєва, В.С.Кузьмічова, О.П. Кучинської, В.З. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, Я.О. Мотовіловкера, В.Т. Нора, І.Л. Петрухіна, М.А. Погорецького, В.О. Попелюшка, І.І. Потеружи, В.М. Савицького, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, Л.Д. Удалової, Л.І. Шаповалової, В.П. Шибіки та інших). При безсумнівній цінності досліджень зазначених авторів, окремі питання накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого залишаються недостатньо вивченими, частина питань розглянута лише в плані постановки проблеми, деякі теоретичні положення і практичні рекомендації є спірними.
Викладене свідчить про необхідність поглибленого теоретичного аналізу загальної характеристики накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого з метою вдосконалення законодавчого регулювання та правозастосовчої практики в цій сфері. Це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження, що і обумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затв. Указом Президента України від 10 травня 2006 р. № 361/2006) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08 квітня 2008 р. № 311/2008), є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, включено до планів науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2009–2011 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розроблення теоретичних основ і практичних рекомендацій щодо накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких завдань:
– визначення правової природи накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, як заходу кримінально-процесуального примусу;
– з’ясування фактичних і правових підстав накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого;
– розкриття стану нормативно-правового регулювання порядку накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого;
– характеристика міжнародно-правових аспектів забезпечення конфіскації грошових сум і майна, отриманих злочинним шляхом;
– з’ясування особливостей відшкодування шкоди, завданої накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого;
– внесення пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового регулювання накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини, що виникають і розвиваються при накладенні арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого та інших передбачених законом осіб.
Предмет дослідження – накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі були використані загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дозволили розглянути усі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити правову природу і ознаки заходів кримінально-процесуального примусу (п. 1.1). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість з’ясувати правову природу накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, визначити підстави застосування цього заходу кримінально-процесуального примусу, особливості його застосування щодо окремих видів майна, послідовно розглянути порядок застосування накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо розглядуваних питань (пп. 1.2, 2.1). За допомогою формально-юридичного методу досліджувалися правові норми Конституції України, чинного КПК та його проектів, інших законів України, з’ясовувалися зміст і значення використаних у них термінів, обґрунтовувалися висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (пп. 1.1–3.2). Метод порівняльного правознавства було покладено в основу аналізу та співставлення національного та іноземного кримінально-процесуального законодавства в частині розглядуваних питань (пп. 2.1, 2.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень органу дізнання, слідчого, прокурора, судді щодо накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, виявленню недоліків їх діяльності, формулюванню пропозицій щодо її удосконалення (пп. 1.2, 2.1, 3.2). За допомогою соціологічного методу (інтерв’ювання, анкетування) було з’ясовано позиції і думки юристів практиків (дізнавачів, слідчих) щодо сучасного стану правового регулювання і проблемних питань правозастосування у сфері накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого, а статистичний метод дозволив їх узагальнити поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 125 кримінальних справ, що перебували у провадженні судів м. Києва і Київської області протягом 2008–2010 рр.; аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України, судів м. Києва і Київської області за 2008–2010 рр.; дані опитування 47 дізнавачів і 138 слідчих системи МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень питань застосування накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого як заходу кримінально-процесуального примусу. У дослідженні сформульовано ряд нових положень і висновків, що мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. До найбільш суттєвих із них слід віднести такі:
вперше:
– обґрунтовано, що фактичною підставою накладення арешту на майно обвинуваченого є сукупність фактичних даних, що вказують на завдання злочином матеріальної чи/та моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень, понесення витрат закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого, а також конфіскації майна за вироком суду чи призначення покарання у виді штрафу;
– з’ясовано, що враховуючи те, що накладення арешту на майно має превентивний характер, для констатації наявності фактичних підстав застосування цього заходу кримінально-процесуального примусу достатньо встановлення факту завдання злочином шкоди, а також кваліфікації дій обвинуваченого за тією статтею КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна чи інші види майнових стягнень;
– визначено, що юридичною підставою накладення арешту на майно обвинуваченого має стати постанова судді про накладення арешту на майно (цінності, вклади), що буде виноситись за результатами розгляду відповідного подання, узгодженого з прокурором;
– запропоновано авторську редакцію низки змін і доповнень норм чинного КПК України;
удосконалено:
– перелік осіб, на майно яких може бути накладений арешт. Ними пропонується вважати: 1) обвинуваченого; 2) підозрюваного; 3) осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого чи підозрюваного; 4) осіб, які володіють майном, відносно якого є достатні підстави вважати, що воно нажите злочинним шляхом внаслідок злочинної діяльності обвинуваченого, підозрюваного;
– поняття житла у кримінально-процесуальному значенні, яким пропонується вважати особистий будинок з житловими та іншими приміщеннями, що є складовими частинами єдиної споруди, інші житлові приміщення незалежно від форми власності, що входять до житлового фонду, а також приміщення, що не входять до житлового фонду, але використовуються для тимчасового проживання. При цьому, визначальним для визнання того чи іншого приміщення житлом має бути факт належності цього приміщення до житлового фонду, а в іншому випадку – факт проживання особи в ньому;
– поняття іншого володіння в кримінальному процесі, яким повинні охоплюватися всі інші об’єкти, що знаходяться у володінні особи (як у її власності, так і в титульному чи фактичному володінні), що не є складовими її житла, а також знаходяться на певній відстані від нього і за своїми властивостями дають змогу проникнути до них (земельна ділянка, гараж, споруди господарського, виробничого та іншого призначення, автомобіль, морське, річкове чи повітряне судно, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф). До цієї ж категорії слід віднести й офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення, в яких особа фактично не проживає;
– процедуру визначення обсягу майна, на яке накладається арешт, при якій необхідно виходити з розміру шкоди, завданої злочином, наявності санкції у виді штрафу чи конфіскації майна, судових витрат. Грошовий еквівалент арештованого майна з урахуванням його амортизації та зносу повинен максимально відповідати сумі майнових стягнень і завданої злочином шкоди. При цьому на нерухомість, грошові кошти та інші цінності, нажиті злочинним шляхом, арешт повинен накладатись у повному обсязі. Такий же виняток стосується і випадків, коли арешт на майно накладається з метою забезпечення його конфіскації;
дістало подальшого розвитку:
– пропозиція про те, що основними способами встановлення місцезнаходження і характеру майна, що підлягає арешту, є: процесуальні дії, пов’язані з вимогою надання певних предметів і документів, уточнення певних обставин, надання різного роду відомостей; слідчі дії (насамперед ті, що мають пошукову спрямованість: огляд, допит, обшук, виїмка, зняття інформації з каналів зв’язку, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію); розшукові дії, спрямовані на виявлення вже встановлених і відомих об’єктів: застосування службово-розшукової собаки, поквартирний обхід, перевірка місць можливого збуту краденого; організаційні заходи (перевірка за інформаційно-довідковими і криміналістичними обліками, інформування та орієнтування працівників правоохоронних органів);
– положення про те, що зобов’язаним суб’єктом у реабілітаційних правовідносинах є держава, яка відшкодовує збитки, заподіяні невинуватому, незалежно від персональної відповідальності відповідних працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;
– пропозиція щодо удосконалення правової основи відшкодування шкоди, завданої в сфері кримінально-процесуальної діяльності, за двома напрямами: 1) посилення гарантій майнових інтересів реабілітованого у кримінальній справі за рахунок розширення переліку незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, які дають особі право на відшкодування шкоди, удосконалення самого порядку відшкодування такої шкоди; 2) створення правових підстав для відшкодування шкоди, завданої особі різними процесуальними діями (слідчими діями, заходами кримінально-процесуального примусу), незалежно від підсумкового провадження у справі;
– положення про те, що відшкодування шкоди, завданої особі при провадженні процесуальних дій, у тому числі, застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу, не повинно бути пов’язане з підсумковим рішенням у справі. Така шкода повинна бути відшкодована (компенсована) державою незалежно від встановлення особи, яка вчинила злочин, доведення її вини;
– пропозиція про те, що відшкодуванню повинна підлягати шкода, завдана застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу, у тому числі накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно особи. При цьому, правом на відшкодування шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на вклади, цінності та інше майно наділена будь-яка особа, а не тільки обвинувачений (підозрюваний).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і аргументовані у дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються: у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо законодавчого врегулювання і практики кримінально-процесуальної діяльності у частині накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого; у законотворчу діяльність – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту нового КПК України, при прийнятті відомчих нормативних актів, постанов Пленуму Верховного Суду України з відповідних процесуальних питань (акт впровадження від 01 червня 2010 р. № 04-19/14-1236); у практичну діяльність – при розробці відомчих актів ГСУ МВС України (акт впровадження від 14 червня 2010 р. № 1055); у навчальний процес – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес України», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 10 червня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися автором і були обговорені на Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2008 р.), XVII Міжнародній науковій конференції студентів і молодих науковців «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2009 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано п’ять праць, серед яких три статті у наукових фахових виданнях України, а також дві тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Накладення арешту на вклади, цінності та інше майно можна визначити як захід кримінально-процесуального примусу, що застосовується з метою перешкодити відчуженню та приховуванню майна від стягнення за цивільним позовом чи (та) можливої його конфіскації, що полягає у встановленні заборони розпоряджатись і, у необхідних випадках, користуватись ним або у примусовому вилученні майна та передачі його на відповідальне зберігання.
2. Фактичною підставою накладення арешту на майно обвинуваченого слід вважати сукупність фактичних даних, що вказують на завдання злочином матеріальної чи/та моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову та накладення майнових стягнень, понесення витрат закладом охорони здоров’я на лікування потерпілого, а також конфіскації майна за вироком суду чи призначення покарання у виді штрафу.
Враховуючи те, що накладення арешту на майно має превентивний характер, для констатації наявності фактичних підстав застосування цього заходу кримінально-процесуального примусу достатньо встановлення факту завдання злочином шкоди, а також кваліфікації дій обвинуваченого за тією статтею КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна чи інші види майнових стягнень.
3. Існуючий порядок вирішення питання про накладення арешту на майно не відповідає конституційним гарантіям права власності і права громадян на недоторканність житла та іншого володіння. У зв’язку з цим юридичною підставою накладення арешту на майно обвинуваченого має стати постанова судді про накладення арешту на майно (цінності, вклади), що буде виноситись за результатами розгляду відповідного подання, узгодженого з прокурором.
4. Порядок накладення арешту на вклади, цінності та інше майно включає в себе послідовне виконання і вирішення низки питань, до числа яких можна віднести такі:
1) встановлення наявності фактичних підстав застосування накладення арешту на вклади, цінності та інше майно;
2) визначення кола осіб, на майно яких може бути накладено арешт;
3) встановлення місцезнаходження і характеру майна, що підлягає арешту;
4) встановлення загальної вартості майна, що підлягає арешту;
5) формування юридичної підстави накладення арешту на майно;
6) визначення часу і кола учасників процесуальної дії;
7) здійснення опису майна;
8) оцінка вартості описаного майна;
9) складання протоколу накладення арешту на майно;
10) встановлення змісту заборон, що накладаються на арештоване майно;
11) вирішення питання про розміщення арештованого майна та забезпечення його збереження.
5. Особами, на майно яких може бути накладений арешт, є: 1) обвинувачений; 2) підозрюваний; 3) особи, які несуть за законом матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого чи підозрюваного; 4) особи, які володіють майном, відносно якого є достатні підстави вважати, що воно нажите злочинним шляхом внаслідок злочинної діяльності обвинуваченого, підозрюваного.
6. Основними способами встановлення місцезнаходження і характеру майна, що підлягає арешту, є:
— процесуальні дії, пов’язані з вимогою надання певних предметів і документів, уточнення певних обставин, надання різного роду відомостей тощо;
— слідчі дії (насамперед ті, що мають пошукову спрямованість: огляд, допит, обшук, виїмка, зняття інформації з каналів зв’язку, накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію та ін.);
— розшукові дії, спрямовані на виявлення вже встановлених і відомих об’єктів: застосування службово-розшукової собаки, поквартирний обхід, перевірка місць можливого збуту краденого тощо;
— організаційні заходи (перевірка за інформаційно-довідковими і криміналістичними обліками, інформування та орієнтування працівників правоохоронних органів тощо).
7. При визначенні обсягу майна, на яке накладається арешт, необхідно виходити з розміру шкоди, завданої злочином, наявності санкції у виді штрафу чи конфіскації майна, судових витрат. Грошовий еквівалент арештованого майна з урахуванням його амортизації та зносу повинен максимально відповідати сумі майнових стягнень і завданої злочином шкоди. При цьому на нерухомість, грошові кошти та інші цінності, нажиті злочинним шляхом, арешт повинен накладатись у повному обсязі. Такий же виняток стосується і випадків, коли арешт на майно накладається з метою забезпечення його конфіскації.
8. Закріплюючи основні права і свободи людини та громадянина Конституція України не виключає можливість їх обмеження, однак допускає це тільки при дотриманні певних умов, передбачених або безпосередньо в конституційних нормах, або в нормах відповідного галузевого законодавства. Однією з них є необхідність судового рішення на обмеження таких прав.
Таким чином, тільки суд повинен бути наділений правом, у тому числі в досудовому провадженні, приймати рішення про накладення арешту на майно, цінності, вклади і рахунки фізичних і юридичних осіб.
9. Скасування накладення арешту на майно має місце у випадках:
— коли обвинувачений (підозрюваний) під час досудового провадження повністю відшкодував завдану ним шкоду, з метою забезпечення відшкодування якої був накладений арешт;
— коли обвинувачення було змінене на статтю КК України, санкція якої не передбачає додаткового виду покарання у виді конфіскації майна, якщо арешт майна був накладений саме з метою її забезпечення;
— коли під час провадження не було доведено, що майно, на яке накладено арешт, здобуте злочинним шляхом;
— при закритті кримінальної справи повністю або в тій частині обвинувачення, в межах якого був накладений арешт на майно.
10. З метою встановлення додаткових процесуальних гарантій майнових інтересів цивільного позивача, впорядкування порядку скасування накладення арешту на майно обвинуваченого пропонується ст. 215 КПК України доповнити частиною 5 такого змісту: «Подання скарги на постанову про закриття кримінальної справи зупиняє її виконання до прийняття рішення по суті скарги прокурором» і ст. 2365 КПК України доповнити частиною 2 такого змісту: «Подання скарги на постанову про закриття кримінальної справи зупиняє її виконання до прийняття рішення по суті скарги суддею».
11. Реабілітація у кримінальному процесі є системою передбачених законом соціально-правових заходів, спрямованих на повне поновлення у попередніх правах громадянина, протиправно притягнутого до кримінальної відповідальності або засудженого, та відшкодування заподіяної йому шкоди.
12. Зобов’язаним суб’єктом у реабілітаційних правовідносинах є держава, яка відшкодовує збитки, заподіяні невинуватому, незалежно від персональної відповідальності відповідних працівників органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.
13. Удосконалення правової основи відшкодування шкоди, завданої в сфері кримінально-процесуальної діяльності відбувається двома напрямами:
— посилення гарантій майнових інтересів реабілітованого у кримінальній справі за рахунок розширення переліку незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, які дають особі право на відшкодування шкоди, удосконалення самого порядку відшкодування такої шкоди;
— створення правових підстав для відшкодування шкоди, завданої особі різними процесуальними діями (слідчими діями, заходами кримінально-процесуального примусу), незалежно від підсумкового провадження у справі.
14. Відшкодування шкоди, завданої особі при провадженні процесуальних дій, у тому числі, застосуванні заходів кримінально-процесуального примусу, не повинно бути пов’язане з підсумковим рішенням у справі. Така шкода повинна бути відшкодована (компенсована) державою незалежно від встановлення особи, яка вчинила злочин, доведення її вини.
15. Відшкодуванню повинна підлягати шкода, завдана застосуванням заходів кримінально-процесуального примусу, у тому числі накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно особи. При цьому, правом на відшкодування шкоди внаслідок незаконного накладення арешту на вклади, цінності та інше майно наділена будь-яка особа, а не тільки обвинувачений (підозрюваний). Крім того, при провадженні у кримінальній справі має бути встановлена незаконність накладенням арешту на вклади, цінності та інше майно особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальное принуждение / Коврига З. Ф. — Воронеж : Воронеж. ун-т, 1975. — 174 с.
2. Кудин Ф. М. Принуждение в уголовном судопроизводстве / Кудин Ф. М. — Красноярск : Краснояр. ун-т, 1985. — 135 с.
3. Корнуков В. М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве / Корнуков В. М. — Саратов : Сарат. ун-т, 1978. — 137 с.
4. Михайлов В. А. Меры пресечения в российском уголовном процессе / Михайлов В. А. — М. : Право и Закон, 1996. — 304 с.
5. Василенко Д. Л. Затримання як захід процесуального примусу в контексті обмеження прав громадян / Д. Л. Василенко // Науковий вісник КНУВС. — К., 2007. — Вип. 5. — С. 92—99.
6. Галаган В. І. Застосування деяких заходів процесуального примусу у світлі додержання конституційних прав і свобод людини / В. І. Галаган // Вісник Верховного Суду України. — 2002. — № 1. — С. 59—63.
7. Рожнова В. В. Застосування заходів процесуального примусу, пов’язаних з ізоляцією особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / В. В. Рожнова. — Київ, 2003. — 17 с.
8. Коваленко Е. Д. Використання оперативної інформації як підстави для застосування заходів процесуального примусу у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Е. Д. Коваленко. — Київ, 2007. — 20 с.
9. Мацьків Г. Я. Кримінально-процесуальні строки при застосуванні заходів процесуального примусу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Г. Я. Мацків. — Київ, 2008. — 16с.
10. Мохонько О. О. Реалізація принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність” / О. О. Мохонько. — Київ, 2009. — 16 с.
11. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / Лейст О. Э. — М. : МГУ, 1981. — 239 с.
12. Филющенко А. А. Об уголовно-процессуальном принуждении / А. А. Филющенко // Изв. вузов. Правоведение. — 1974.— №3. — С. 108—110.
13. Брайнин М. С. Меры процессуального принуждения в советском уголовном процессе : дисс. … канд. юрид. наук / Брайнин Михаил Семенович. — М., 1950. — 168 с.
14. Давыдов П. М. Меры пресечения в советском уголовном процессе : дисс. … канд. юрид. наук / Давыдов Платон Михайлович. — Л., 1952. — 184с.
15. Лившиц Ю. Д. Меры процессуального принуждения в советском уголовном процессе : дисс. … канд. юрид. наук / Лившиц Юрий Данилович. — М., 1959. — 187 с.
16. Зинатуллин З. З. Уголовно-процессуальное принуждение и его эффективность (вопросы теории и практики) / Зинатуллин З. З. — Казань : Казан. ун-т, 1981. — 136 с.
17. Хитра А. Я. Заходи кримінально-процесуального примусу : [навч.-практ. посіб.] / Хитра А. Я. ; ЛДУВС. — Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2009. — 95 с.
18. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / Кудрявцев В. Н. — М. : Юрид. лит., 1978. — 191 с.
19. Чельцов М. А. Уголовный процесс : [учебник для юрид. ин-тов и юрид. факультетов ун-тов] / Чельцов М. А. — М., 1948. — 623 с.
20. Жогин Н. В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Жогин Н. В., Фаткуллин Ф. Н. — М. : Юрид. лит., 1965. — 367 с.
21. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів : [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С. М. — Київ : Атіка, 2009. — 64 с.
22. Лоза Ю. Слідчі дії : поняття, сутність, ознаки, види / Ю. Лоза // Право України. — 2003. — № 9. — С. 85—89.
23. Погорецкий М. А. Слідчі дії : поняття і класифікація / М. А. Погорецкий // Науковий вісник КНУВС. — К., 2008. — Вип. 1. — С. 150—156.
24. Чорноус Ю. М. Слідчі дії : поняття, сутність, напрями розвитку та удосконалення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Ю. М. Чорноус. — К., 2005. — 17 с.
25. Маринів В. І. Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Маринів Володимир Іванович. — Харків, 1999. — 196 с.
26. Шейфер С. А. Следственные действия. Система и процессуальная форма / Шейфер С. А.. — М. : Юрид. лит., 1981. — 128 с.
27. Ефимичев С. П. Уголовно-процессуальное принуждение и место мер пресечения в решении задач предварительного расследования / С. П. Ефимичев // Уголовно-процессуальное принуждение и ответственность: сб. науч. трудов / ВСШ МВД. — Волгоград, 1987. — С. 22—32.
28. Петрухин И. Л. Свобода личности и уголовно-процессуальное принуждение / Петрухин И. Л. — М. : Наука, 1985. — 240 с.
29. Галкин Б. А. Советский уголовно-процессуальный закон / Галкин Б. А. — М. : Госюриздат, 1962. — 255 с.
30. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства / Фойницкий И. Я. — СПб : тип. М. Стасюлевича, 1916. —
Т. 2. — 1916. — 364 с.
31. Маринів В. І. Принцип особистої недоторканності в кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09. / Маринів Володимир Іванович. — Харків, 1999. — 196 с.
32. Еникеев З. Д. Меры процессуального принуждения в системе средств обеспечения обвинения и защиты по уголовным делам : [учеб. пособие] / Еникеев З. Д. — Уфа : БашГУ, 1978. — 72 с.
33. Ветрова Г. Н. Уголовно-процессуальная ответственность / Ветрова Г. Н. — М. : Наука, 1987. — 111 с.
34. Элькинд П. С. Сущность советского уголовно-процессуального права / Элькинд П. С. — Л. : ЛГУ, 1963. — 172 с.
35. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / Строгович М. С. — М. : АН СССР, 1958. — 703 с.
36. Омельченко Г. Е. Применение следователем органов внутренних дел мер пресечения к несовершеннолетним : [учеб. пособие] / Омельченко Г. Е. — К. : КВШ МВД СССР, 1988. — 92 с.
37. Практика застосування судами конфіскації майна [Електронний ресурс] : узаг. Верховного Суду України. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0029700-00.
38. Практика застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів [Електронний ресурс] : узаг. Верховного Суду України. — Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0023800-09.
39. Советский уголовный процесс : [учебник для вузов] / под ред. С. В. Бородина. — М. : Акад. МВД СССР, 1982. — 578 с.
40. Абдумаджидов Г. Проблемы совершенствования предварительного расследования / Абдумаджидов Г. — Ташкент : Ташк. ВШ МВД СССР, 1975. — 114 с.
41. Гришин С. П. Наложение ареста на имущество при производстве предварительного расследования / Гришин С. П. — Н. Новгород : Нижегород. ВШ МВД СССР, 1991. — 79 с.
42. Безлепкин Б. Т. Имущественные отношения в стадии предварительного расследования : [лекция] / Безлепкин Б. Т. — Горький : Горьк. ВШ МВД СССР, 1976. — 108 с.
43. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : проект, реєстр. № 1233, внесений народними депутатами України Мойсиком В. Р., Бандуркою О. М., Вернидубовим І. В. та ін. — Режим доступу :
//http: zakon.rada.gov.ua.
44. Цоколова О. И. Применение органами предварительного следствия и дознания мер процессуального принуждения под судебным контролем: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика ; судебная экспертиза” / О. И. Цоколова. — М., 1995. — 18 с.
45. Гаюр І. Й. Сутність накладення арешту на майно у кримінальному процесі / І. Й. Гаюр // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 12. — С. 184—186.
46. Гаюр І. Й. Види накладення арешту на майно у кримінальному процесі / І. Й. Гаюр // Наука і вища освіта : тези доп. учасників ХVІІ Міжнар. наук. конф. молодих науковців, (м. Запоріжжя, 9-10 квіт. 2009 року) : [у 4 т.] / Класичний приватний університет. — Запоріжжя, 2009. — Т. 4. — С. 93—94.
47. Восстановительное правосудие / под общ. ред. И. Л. Петрухина. — М. : Судебно-правовая реформа, 2003. — 196 с.
48. Денісова Т. А. Відновне правосуддя стосовно неповнолітніх : яким воно має бути? / Т. А. Денісова, В. М. Трубніков // Юридичний журнал. — 2004. — № 12. — С. 59—64.
49. Маляренко В. Т. Відновлювальне правосуддя : можливості запровадження в Україні / В. Т. Маляренко, І. А. Войтюк // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2004. — № 8. — С. 34—63.
50. Хряпінський П. В. Відновне правосуддя в Україні : організаційно-правові перепони та шляхи їхнього подолання / П. В. Хряпінський // Вісник Запорізького національного університету. — Запоріжжя, 2009. — № 2. — С. 142—150.
51. Кучер В. О. Правові можливості впровадження відновного правосуддя в Україні / В. О. Кучер // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. — Львів, 2008. — № 3. — С. 1—10.
52. Кальницкий В. В. Следственные действия : [учеб. пособие] / Кальницкий В. В. — Омск : Омск. Акад. МВД России, 2003. — 72 с.
53. Смирнов А. В. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / А. В. Смирнов, К. Б. Калиновский ; под ред. А. В. Смирнова. — СПб. : Питер, 2003. — 872 с.
54. Газетдинов Н. И. Деятельность следователя по возмещению материального ущерба / Газетдинов Н. И. — Казань : Казан. ун-т, 1990. — 95 с.
55. Сіроткіна М. В. Інститут моральної шкоди в кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / М. В. Сіроткіна. — Київ, 2006. — 20 с.
56. Крикунов О. В. Цивільний позов про компенсацію моральної шкоди в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / О. В. Крикунов. — Київ, 2002. — 18 с.
57. Клименко Я. О. Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Я. О. Клименко. — Київ, 2003. — 18 с.
58. Тертишник В. Проблеми захисту честі і гідності людини та відшкодування моральної шкоди у сфері правосуддя / В. Тертишник, В. Васильченко // Підприємництво, господарство і право. — 2004. — № 1. — С. 96—100.
59. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2009 р. у кримінальній справі № 1-113/09 [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8590208.
60. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 9 жовтня 2008 р. у кримінальній справі № 1-826/08 [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7285886.
61. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2010 р. у кримінальній справі № 1-77/10 [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8635704.
62. Вирок колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2007 р. у кримінальній справі № 1-62/07 [Електронний ресурс] / Єдиний державний реєстр судових рішень. — Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4104933.
63. Шейфер С. А. Следственные действия. Основания, процессуальный порядок и доказательственное значение / Шейфер С. А. — М. : Юрлитинформ, 2004. — 184 с.
64. Черненко А. Норми кримінально-процесуального права, що регламентують слідчі дії. Загальна характеристика / А. Черненко // Прокуратура. Людина. Держава. — 2004. — № 6. — С. 71—77.
65. Климчук В. П. Співвідношення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій при доказуванні / В. П. Климчук // Науковий вісник НАВСУ. — К., 2004. — Вип. 3. — С. 148—157.
66. Струць О. А. Законність та обґрунтованість проведення слідчих дій як гарантія прав і свобод учасників кримінального судочинства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність” / О. А. Струць. — Київ, 2009. — 18с.
67. Багаутдинов Ф. Н. Наложение ареста на имущество и ценные бумаги по УПК РФ / Ф. Н. Багаутдинов // Российский следователь. — 2002. — № 10. — С. 4—6.
68. Про практику призначення судами кримінального покарання : постан. Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовт. 2003 року // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К., 2010. — С. 257—271.
69. Портал Апеляційного суду м. Києва [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.apcourtkiev.gov.ua/control/uk/portalmap/.
70. Безлепкин Б. Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами : [учеб. пособие] / Безлепкин Б. Т. — М. : Акад. МВД СССР, 1979. — 204 с.
71. Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат : постан. Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 лип. 1995 року // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К., 2010. — С. 155—158.
72. Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання : затв. постан. Кабінету Міністрів України від 16 лип. 1993 року № 545 // ЗП Уряду України. — 1993. — № 12 . —Ст. 258.
73. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лип. 1993 року № 545 [Електронний ресурс] : проект постан. Кабінету Міністрів України / Офіційний сайт МОЗ України. — Режим доступу : http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=2990.
74. Уголовный процесс : [учебник] / под ред. В. П. Божьева. — М. : Спарк, 1998. — 591 с.
75. Багаутдинов Ф. Н. Обеспечение имущественных прав личности при расследовании преступлений : [монография] / Багаутдинов Ф. Н. — М.: Юрлитинформ, 2002. — 280 с.
76. Даев В. Г. Современные проблемы гражданского иска в уголовном процессе / В. Г. Даев, В. В. Кальницкий . — Л. : ЛГУ, 1972. — 71 с.
77. Понарин В. Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела / Понарин В. Я. — Воронеж : Воронеж. ун-т, 1978. — 128 с.
78. Александров С. А. Организационно-правовые основы устранения материальных последствий преступления / Александров С. А. — М. : Акад. МВД СССР, 1979. — 77 с.
79. Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна : постан. Пленуму Верховного Суду України від 31 берез. 1989 року № 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. — К., 2010. — С. 74—81.
80. Клименко Я. О. Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Клименко Ярослав Олександрович. — К., 2003. — 200 с.
81. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / под ред. А. В. Смирнова. — СПб. : Питер, 2003. — 1008 с.
82. Гаюр І. Й. Підстави накладення арешту на майно обвинуваченого / І. Й. Гаюр // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. — К., 2009. — Вип. 46. — С. 502—505.
83. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квіт. 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 29. — Ст. 377.
84. Про охорону праці : Закон України від 14 жовт. 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 49. — Ст. 668.
85. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду : Закон України від 1 груд. 1994 року // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 1. — Ст. 1.
86. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
87. Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : наказ Міністерства юстиції України № 53/5 від 8 жовт. 1998 року // Офіційний вісник України. — 1998. — № 46. — Ст. 172.
88. Эрделевский А. М. Компенсация морального вреда в России и за рубежом / Эрделевский А. М. — М. : ФОРУМ—ИНФРА-М, 1997. — 233 с.
89. Остапенко С. І. Суб’єкти матеріальної відповідальності в кримінальному процесі / С. І. Остапенко // Судова апеляція. — 2008. — № 3. — С. 29—34.
90. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 31 серп. 2004 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.lawyer.org.ua.
91. Цивільний кодекс України : Коментар / за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. — [2-ге вид.] — Х. : Одіссей, 2004. — 856 с.
92. Ухвала колегії суддів Військової судової колегії Верховного Суду України від 16 берез. 2006 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://reyestr.court. gov. ua.
93. Цивільний кодекс України : Коментар / за заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. — [2-ге вид.] — Х. : Одіссей, 2004. — 856 с.
94. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди [Електронний ресурс] : постан. Пленуму Верховного Суду України від 27 берез. 1992 року № 6 — Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/.
95. Александров С. А. Правовое положение гражданского ответчика в уголовном процессе : [учеб. пособие] / Александров С. А. — Горький : Горьк. ВШ МВД СССР, 1977. — 51 с.
96. Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 3 берез. 2007 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua.
97. Нор В. Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / Нор В. Т. — Киев : Вища школа, 1989. — 276 с.
98. Коновалов Е. Ф. Розыскная деятельность следователя : [учеб.-практ. пособие] / Коновалов Е. Ф. ; под ред. В. П. Лаврова. — М. : Моск. ВШ МВД СССР, 1973. — 56 с.
99. Корякін Р. В. Роль розшукових заходів у вирішенні завдання з відшкодування заподіяної злочином шкоди / Р. В. Корякін // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. — Луганськ, 2008 — Спецвипуск. — № 1, ч.1. — С. 139—142.
100. Гладышева О. В. Понятие и правовая природа розыскных действий следователя / О. В. Гладышева, М. С. Репкин // Российский следователь. — 2009. — № 1. — С. 4—6.
101. Андрущенко І. Банківська таємниця та легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом / І. Андрущенко, В. Бутузов // Вісник прокуратури. — 2002. — № 6. — С. 94—97.
102. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 груд. 2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5. — Ст. 30.
103. Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ : затв. постан. Кабінету Міністрів України від 14 квіт. 1997 року № 341 // Зібрання законодавства України. — 1997. — № 4. — Ст. 197.
104. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30 жовт. 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.
105. Положення про центри сертифікатних аукціонів [Електронний ресурс] : затв. постан. Кабінету Міністрів України від 24 лют. 1995 року № 144. — Режим доступу :
http:www.nau.ua//0.0.3.126/search/?publish=120&vidy=035&numbers=144&date_ex=24.02.1995&date_from=&date_to=&date_select=exact&title=&word=®num=®date_ex=®date_from=®date_to=®date_select=exact&status=&show_count=20
106. Про страхування : Закон України від 7 берез. 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.
107. Розшук майна і коштів у ході розслідування кримінальних справ для забезпечення відшкодування завданих злочинами збитків та вироків в частині можливої конфіскації майна // Методичні рекомендації ГСУ МВС України з питань розкриття та розслідування злочинів. — К., 2001. — С. 45—57.
108. Мазалов А. Г. Гражданский иск в уголовном процессе / Мазалов А. Г. — М. : Юрид. лит., 1977. — 176 с.
109. Багаутдинов Ф. Н. Обеспечение имущественных прав личности при расследовании преступлений : [монография] / Багаутдинов Ф. Н. — М.: Юрлитинформ, 2002. — 280 с.
110. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Маляренко В. Т. Кримінальний процес України : Стан та перспективи розвитку : [навч. посіб.] : Вибрані наукові праці. — К., 2004. — С. 74—103.
111. Ігнатенко В. В. Арешт майна: питання теорії та практики застосування органами досудового слідства України / В. В. Ігнатенко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». — Симферополь, 2007. — Т. 20. — № 1. — С. 85—89.
112. Юрченко Л. В. Накладення арешту на майно та дотримання конституційних прав громадян України / Л. В. Юрченко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. — Сімферополь, 2006. — Вип.9. — С. 14—17.
113. Багаутдинов Ф. Н. Обеспечение публичных и личных интересов при расследовании преступлений : [монография] / Багаутдинов Ф. Н. — М.: Юрлитинформ, 2004. — 544 с.
114. Про внесення змін до деяких законів України (щодо порядку накладення арешту) [Електронний ресурс] : висновок на проект Закону України, реєстр. № 7430 від 26 квіт. 2005 року. — Режим доступу :
http ://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511.
115. Петрухин И. Л. Судебная власть : контроль за расследованием преступлений / Петрухин И. Л. — М. : Велби, Проспект, 2008. — 288 с.
116. Інструкція з діловодства в місцевому загальному суді : затв. наказом Державної судової адміністрації України від 27 черв. 2006 року № 68 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 31. — Ст. 2266.
117. Гаюр І. Й. Про порядок накладення арешту на майно обвинуваченого у контексті обмеження конституційних прав обвинуваченого / І. Й. Гаюр // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 2. — С. 141—143.
118. Тульчевська Н. В. Проблематика законодавчого визначення поняття «житло» / Н. В. Тульчевська // Держава і право : зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. — К., 2008. — Вип. 40. — С. 290—295.
119. Винник Б. Поняття «житло» в законодавстві України та його правове значення / Б. Винник // Юридичний журнал. — 2005. — № 3. — С. 26—30.
120. Елисеев С. А. Кража социалистического и личного имущества граждан, соединенная с проникновением в помещение, хранилище, жилище / С. А. Елисеев // Актуальные вопросы борьбы с преступностью. — Томск, 1984. — С. 100—106.
121. Борець Т. О. Провадження слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / Тетяна Олександрівна Борець. — К., 2009. — 16 с.
122. Конституція України : наук.-практ. коментар / [ред. кол. : Тацій В. Я., Битяк Ю. П., Грошевой Ю. М. та ін.]. — Х. : Право ; К. : Ін Юре, 2003. — 806 с.
123. Скаржинський М. В. Житло як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / Микола Володимирович Скаржинський. — К., 2006. — 21 с.
124. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. — М. : ИНФРА-М, 2004. — 704 с.
125. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь. — Минск : Амалфея, 1999. — 196 с.
126. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова. — Кишинев, 2003. — 184 с.
127. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан. — Алматы, 2003. — 232 с.
128. Уголовно-процессуальный кодекс Кыргызской Республики. — Бишкек, 1999. — 125 с.
129. Пантелеєнко проти України : рішення Європейського Суду з прав людини в справі від 29 черв. 2006 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.khpg.org.ua/index.php?id=1193916739.
130. Петрухин И. Л. Личная жизнь : пределы вмешательства / Петрухин И. Л. — М. : Юрид. лит., 1989. — 192 с.
131. Уголовный кодекс Украинской ССР : науч.-практ. комментарий / под ред. В. И. Зайчука. — К. : Политиздат, 1978. — 684 с.
132. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Особенная / под ред. А. Я. Светлова, В. В. Сташиса. — К. : Наук. думка, 1985. — 455 с.
133. Чистяков О. И. Конституция РСФСР 1918 года : [учеб. пособие] / Чистяков О. И. — М. : МГУ, 1984. — 224 с.
134. Рунов Г. Ю. До проблеми визначення поняття «житло» у нормативно-правових актах України : кримінально-правовий аспект / Г. Ю. Рунов // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. — Сімферополь, 2006. — Вип. 9. — С. 313—321.
135. Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства : постан. Пленуму Верховного Суду України від 28 берез. 2008 року № 2 // Вісник Верховного Суду України. — 2008. — № 4. — С. 4—8.
136. В поисках выхода из законодательных лабиринтов. Пленум разъяснил противоречивые положения нормативных актов и избрал председателей палат [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http:// ru.zib.com.ua/article/1176294709539/.
137. Літвінова І. Ф. Гарантії права на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза ; оперативно-розшукова діяльність” / І. Ф. Літвінова — К., 2010. — 18 с.
138. Погрібний С. О. Володіння у цивільному праві / Погрібний С. О. — Одеса : Юрид. літ., 2002. — 275 с.
139. Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін.]. — К. : Укр. енциклопедія, 1998— . —
Т.1 : А-Г. — 1998. — 672 с.
140. Бігун С. Тези до теми : житлове право [Електронний ресурс] / С. Бігун. — Режим доступу :
http://www.yur-gazeta.com/article/699/.
141. Беляева Н. Г. Борьба с преступностью и соблюдение права на неприкосновенность жилища [Електронний ресурс] / Н. Г. Беляева. — Режим доступа :
http://law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1226240.
142. Иванов А. Н. Наложение ареста на имущество в уголовном судопроизводстве : [монография] / А. Н. Иванов, Е. С. Лапин. — М. : Юрлитинформ, 2007. — 152 с.
143. Назимко Є. Пропозиції щодо вдосконалення переліку майна, яке не підлягає конфіскації за судовим вироком / Є. Назимко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 1. — С. 108—110.
144. Гарбовський Л. А. Процесуальне забезпечення конфіскації майна в кримінальному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / Л. А. Гарбовський. — К., 2008. — 18 с.
145. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12 лип. 2001 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 47. — Ст. 251.
146. Рожнова В. В. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів (досудове провадження) : [навч.-практ. посібник з метод. рек.] / Рожнова В. В., Штанько О. Ф., Азаров Ю. І. — К. : Паливода А. В., 2005. — 308 с.
147. Настільна книга слідчого : наук.-практ. вид. / [М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін.]. — К. : Ін Юре, 2003. — 720 с.
148. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 1 лип. 2004 року // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 51. — Ст. 553.
149. Понарин В. Я. Производство по гражданскому иску при расследовании уголовного дела / Понарин В. Я. — Воронеж : Воронеж. ун-т, 1978. — 128 с.
150. Тюрин С. Обеспечивать полное возмещение материального ущерба, причиненного преступлением / С. Тюрин, С. Самойлов // Социалистическая законность. — 1973. — № 4. — С. 77—79.
151. Гетманцев Д. О. Банківська таємниця : особливості її нормативно-правового регулювання в Україні та в законодавстві зарубіжних країн : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гетманцев Данило Олександрович. — К., 2003. — 206 с.
152. Ясинок М. М. Розкриття банківської таємниці – новий вид справ в окремому провадженні / М. М. Ясинок // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2009. — № 2. — С. 67—71.
153. Шаповалова А. О. Забезпечення охорони банківської таємниці у кримінальному процесі України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Шаповалова Анна Олександрівна. — К., 2009. — 196 с.
154. Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці : затв. постан. правління Національного банку України від 14 лип. 2006 року № 267 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 32. — Ст. 2330.
155. Загиров Р. З. Ограничения права распоряжения денежными средствами на счетах / Р. З. Загиров // Закон. — 2003. — № 11. — С. 62—67.
156. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 1 лип. 2004 року в редакції згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» від 11 лют. 2010 року // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 18. — Ст. 141.
157. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна : затв. наказом Міністерства юстиції України від 9 черв. 1999 року № 31/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10 черв. 1999 року за № 364/3657 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 24. — Ст. 1127.
158. Про виконавче провадження : Закон України від 21 квіт. 1999 року // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 24. — Ст. 207.
159. Порядок накладення арешту на цінні папери : затв. постан. Кабінету Міністрів України від 22 верес. 1999 року № 1744 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 38. — Ст. 1912.
160. Гарбовський Л. А. Забезпечення конфіскації грошових сум і майна, отриманих злочинним шляхом (міжнародно-правові аспекти) / Л. А. Гарбовський // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). — Ірпінь, 2006. — № 3. — С. 248—255.
161. Типовий договір