Наняк Юлія Олегівна Індивідуалізоване мовлення як проблема перекладу (на матеріалі трагедії Й. В. Ґете «Faust» та її англомовних і українських перекладів)

Краткое описание

Наняк Юлія Олегівна, асистент кафедри перекла- дознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка: «Індивідуалізоване мовлення як проблема перекладу (на матеріалі трагедії Й. В. Ґете «Faust» та її англомовних і українських перекладів)» (10.02.16 - пе- рекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Львівський національний університет імені Івана Франка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
НАНЯК ЮЛІЯ ОЛЕГІВНА
УДК 81’255.4:808.5-
027.521:821.112.2Ґете7Фауст030=111=161.2(043.5)
ІНДИВІДУАЛІЗОВАНЕ МОВЛЕННЯ ЯК ПРОБЛЕМА
ПЕРЕКЛАДУ
(на матеріалі трагедії Й. В. Ґете «Faust» та її англомовних і
українських перекладів)
Спеціальність 10.02.16 – Перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора фіолософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________Ю. О. Наняк
Науковий керівник: Зорівчак Роксолана Петрівна, доктор філологічних
наук, засл. професор ЛНУ ім. Івана Франка
Київ – 2018

ЗМІСТ
Анотація……………………………………………………………………..….2
Зміст…………………………………………………………………...……….15
Вступ...................................................................................................................17
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ТА
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ У ПЕРЕКЛАДІ……………..............…25
1.1. Поняття «індивідуалізоване мовлення» та «мовна особистість»
у філології…………..........................................................................................25
1.2. Індивідуалізація мовлення та мовна особистість персонажа
в сучасному перекладознавстві........................................................................36
1.3. Відтворення індивідуалізованого мовлення: когнітивний рівень ........44
1.4. Підходи до відтворення індивідуалізованого мовлення:
прагматичний рівень……………………………………….............................51
1.5. Критерії, параметри та алгоритм аналізу
відтворення індивідуалізованого мовлення персонажів................................57
Висновки до першого розділу...........................................................................61
Розділ 2. ТРАГЕДІЯ Й. В. ҐЕТЕ «FAUST»
В УКРАЇНСЬКИХ ТА АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ:
ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИЙ ПОГЛЯД.………..………………………..………64
2.1. Сприйняття образів трагедії Й. В. Ґете «Faust» в українській
літературі …………………………………………………………….……….64
2.2. Перекладна англомовна Фаустіана: перехрестя рідного
та чужого ……………………………………………………………...…..…..83
Висновки до другого розділу ...........................................................................94
Розділ 3. МЕТОДИ ВІДТВОРЕННЯ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО
МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ У ТРАГЕДІЇ Й. В. ҐЕТЕ «FAUST»
В УКРАЇНСЬКИХ ТА АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ………………..96
3.1 Образ Фауста: прагнення до знань і тягар мудрості………………..…..96
16
3.2. Образ Мефістофеля: дух заперечення………………………………….110
3.3. Образ Ґретхен: любов і переродження…………………………..…….126
3.4. Образ Марти: уособлення міщанства………………………………….138
3.5. Образ Валентина: обмеженість світогляду…………………………….146
3.6. Образ Відьми та відмінності у сприйнятті нечистої сили
в українських та англомовних перекладах трагедії………………………..151
Висновки до третього розділу ........................................................................170
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................ 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................177
Додаток А. Список публікацій здобувача…..………………………………205

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У центрі дослідження – відтворення індивідуалізованого мовлення
персонажів трагедії Й. В. Ґете «Faust» засобами цільової мови. Через
індивідуалізоване мовлення автор моделює мовні особистості. У роботі
обґрунтовано методи дослідження мовної особистості в перекладознавстві
на когнітивному та прагматичному рівнях. Основу моделі мовної
особистості складає мовне коло, сукупність комунікативно значущих
характеристик, які визначають людину як представника певної цивілізації,
етносу, соціальної групи і як індивідуальність.
Тим більше це стосується мовної особистості персонажа художнього
твору, який є модельною мовною особистістю, бо змодельований світ
художнього твору лише віддзеркалює властивості реального світу. Аналіз
мовлення такої мовної особистості надає дослідникові можливість
враховувати і зовнішні, і внутрішні, діалогічні і монологічні
висловлювання, а також певні риси індивідуальної вербальної поведінки
персонажа.
Й. В. Ґете звернувся до старовинної легенди, яка вже мала втілення у
світовій літературі, однак саме його варіант став найвідомішим. Причина в
тому, що автор індивідуалізував та наділив особливими неповторними
рисами традиційні типізовані образи. У попередніх інтерпретаціях Фауст
був лінійним образом, який прагнув лише земного багатства, тобто був
досить приземленим, і читачам не хотілося побачити в цьому образі себе.
Й. В. Ґете також вперше ввів персонаж Ґретхен, створивши цим виклик для
перекладачів, адже типізований образ наївної сільської дівчини, який існує
в культурах країн-реципієнтів, кардинально перероджується, стаючи
унікальним і самобутнім. Образ Мефістофеля у цьому творі – динамічний,
він втомлений одноманітністю існування світу, сповнений розуміння
неможливості існування добра і зла окремо одне від одного. Для нього
людські життя – це, з одного боку, весела гра, з іншого часто бачимо його
огиду до дрібних людських пристрастей. Такий дуалізм породжує в
Мефістофеля втому, а в Фауста прагнення зрозуміти сенс життя.
174
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення проблем відтворення
індивідуалізованого мовлення персонажів. Отримані результати
дослідження дають підстави сформулювати такі висновки:
1. Індивідуалізоване мовлення персонажа нерозривно пов’язане з
понняттями мовленнєвої та мовної особистостей, які, в свою чергу,
виражаються і характеризуються саме через мовлення. Вивчення
індивідуального мовлення персонажів художніх творів, з одного боку,
полегшує дослідження, адже дозволяє повністю проаналізувати
особистість, а, з іншого боку, обмежує, адже немає доступу до ширшого
контексту.
2. Автор художнього твору, окрім того, що сам твір є виявом
світогляду автора, вкладає у своїх персонажів окремі світогляди,
відтворення яких є надзвичайно важливим для адекватного перекладу твору
іншою мовою. Створюючи індивідуалізований образ персонажа, автор
робить для нього притаманним певний лексичний вибір, вплітає його в певні
реалії соціального життя, висловлює його устами певні життєві установки,
а також явні і приховані наміри, прагнення і цілі. Всі ці компоненти є
важливими при відтворенні мовленнєвиго образу.
3. Перекладознавчий аналіз індивідуалізованого мовлення
персонажа художнього твору вимагає виокремлення критеріїв –
адекватність перекладу комунікативним ситуаціям та мовленнєвим актам у
вихідному тексті та його прозорість для розуміння цільовою аудиторією, а
також параметрів аналізу – ступінь відтворення образу героя (відтворено
повністю, з певними змінати чи втратами, чи перевотворено.
4. Українські перекладачі мали різні часові, територіальні та соціополітичні умови праці над трагедією Й. В. Ґете «Faust». І. Франко
усвідомлював необхідність входження української літератури до світового
контексту, для чого потрібно було мати українські переклади творів світової
класики. У перекладі він вбачав можливість збагатити українську мову.
Д. Загул працював у надзвичайно складний для України період. Він
перекладав трагедією «Faust» вже маючи певні теоретичні засади і свідомо
175
керувався принципами естетизму. М. Улезко зміг видати свій переклад
через тимчасове послаблення утисків української мови – період
україназації.
М. Лукаш також скористався певним послабленням адміністративнокомандної системи СРСР, і, досконало володіючи арсеналом рідної мови,
створив високохудожній переклад.
5. Історія входження трагедії Й. В. Ґете «Faust» у національні
літератури англомовних країн-реципієнтів значно відрізняється: у
Великобританії спершу неохоче бралися за переклад через певні політичні
та культурні упередження, що мали історичне підґрунтя, що згодом
змінилося через зміщення акцентів з французької на німецьку літературу. В
Сполучених Штатах Америки, навпаки, вбачали у власних перекладах
Ґетевого твору можливість збагатити свою культуру, утверджуючи
автономію від культури європейської, зокрема англійської.
6. При відтворенні когнітивного рівня мовної особистості
персонажів відчутних змін зазнали лише мікрокогнітивні категорії, що
виявляється через стратегії одомашнення та стилізацію, особливо стосовно
національного колориту, створені автором персонажі не зазнали значних
змін у своєму світогляді.
7. У всіх аналізованих перекладах наявні незначні відхилення на
рівні мікропрагматичних категорій, та вони не впливають значною мірою на
створений шляхом індивідуаліцізії мовлення образ. Для того, щоб переклад
став адекватним, відтворення категорій макро- та мегапрагматики –
необхідне.
8. Незначні зсуви спостерігаємо при відтворенні
індивідуалізованого мовлення Фауста та Мефістофеля: у перекладі
І. Франка Фауст, частіше, ніж в оригіналі, вживає слово «дух», акцентуючи
його пориви та вагання, тоді як у А. Свонвік Фауст, в свою чергу, більше
говорить про душу. Жіночі типізовані образи – Ґретхен та Марту –
перекладачі пересотворюють, враховуючи хронотоп цільового читача.
176
9. Частково модифікуються при перекладі образи, що уособлюють
нечисту силу, та коли у творі є типізовані образи, які є і в культурі
оригінального твору і в культурних системах мов перекладу, часом
неминучими є зміни у розумінні образу на макропрагматичному рівні через
їх відмінне стереотипне сприйняття.
10. Стратегії перекладачів зумовлені, окрім індивідуальних
особливостей, культурними, історико-політичними та територіальними
мотивами. Рівень відтворення індивідуалізованого мовлення персонажа
залежить також від часового, територіального та суспільного чинників.
Дослідження охопило основні аспекти створення індивідуалізованих
образів персонажів трагедії Й. В. Ґете «Faust» та відтворення (чи інколи
перестворення) їх у пˈяти англомовних та чотирьох українських перекладах.
Отримані результати є певним внеском до перекладознавства, зокрема щодо
методів відтворення індивідуалізованого мовлення. Матеріал дослідження
може знайти широке застосування у написанні історій англомовного та
українського художньіх перекладів. Дисертація є певним внеском до історії
української перекладної Ґетеани.
Подальші наукові дослідження проблем відтворення
індивідуалізованого персонажного мовлення є перспективним напрямком у
перекладознавстві, феномен індивідуалізації мовлення має певний
потенціал як предмет дослідження в когнітивній лінгвістиці, та в
лінгвістичній прагматиці.