ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое описание

Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ДЕНІСОВА МАРИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 342.8

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Баймуратов Михайло Олександрович
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки

Харків - 2010

З М І С Т
ВСТУП…………………..…………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ПРАВО НА МИРНІ ЗІБРАННЯ В СИСТЕМІ ПРАВ ЛЮДИНИ
1.1. Розвиток відносин у сфері мирних зібрань та їх правового
закріплення в Україні…………………………………………………………..11
1.2. Значення та місце права на мирні зібрання у системі
прав людини……………………………………………………….……............33
1.3. Зміст права на мирні зібрання у контексті модерної
правової доктрини……………………………………………………...………57
Висновки до розділу 1………………………………………………………..……..71

РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ТА ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД
У СФЕРІ ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ
2.1. Міжнародні стандарти стосовно права на мирні зібрання………...……73
2.2. Питання правового забезпечення права на мирні зібрання
в сучасних іноземних державах………………………………………….........97
Висновки до розділу 2……………………………………………………..............124

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ В УКРАЇНІ
3.1. Реалізація права на мирні зібрання за чинним
законодавством України………………………………………...……………126
3.2. Перспективи розвитку законодавства про мирні зібрання
в Україні……………………………………………………….………………155
Висновки до розділу 3……………………………………………….…….............175

ВИСНОВКИ..……………………………………………………………………...178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова в Україні громадянського суспільства та розвиток демократичних інституцій ставить перед наукою конституційного права нові завдання у сфері феномену мирних зібрань (зборів), права на зібрання та механізмів його реалізації. Це вимагає детального дослідження та вдосконалення правового забезпечення реалізації конституційного права на мирні зібрання в Україні. Слід вказати, що мирні зібрання сьогодні становлять невід’ємну частину суспільного політичного життя та мають виключне значення для розбудови вітчизняного демократичного державного режиму. Мирні події жовтня-грудня 2004 р., масове мирне використання в останні роки зборів, мітингів, наметових містечок, пікетів та демонстрацій різними політичними силами та в рамках громадських ініціатив свідчать про те, що навіть за умови недосконалих правових механізмів як влада, так і інституції громадянського суспільства, суспільство в цілому навчились сприймати зібрання як необхідну та невід’ємну рису цивілізованого політичного діалогу.
Сьогодні наука конституційного права зіткнулася з необхідністю комплексного аналізу системи вітчизняних нормативних актів у сфері мирних зібрань. Очевидна недосконалість національних механізмів правового забезпечення реалізації права на зібрання ставить перед теорією завдання щодо моделювання ефективних правових конструкцій у цій сфері та пошуку негайних шляхів удосконалення тієї складної ситуації, що зараз існує. Достатньо вказати, що більшість чинних сьогодні підзаконних актів у сфері мирних зборів не відповідає вимогам ст. 39 та 92 Конституції України, а законотворчий процес у сфері забезпечення мирних зборів зайшов у глухий кут. У той же час не можна не вказати, що питання правового забезпечення мирних зібрань в останній час привертають до себе увагу вчених. Відповідними проблемами займалися М.О. Баймуратов, В.В. Букач, О.В. Васьковська, М.І. Логвиненко, С.М. Міщенко, Е.Є. Регушевський, В.О. Скомаровський, Р. Тополевський, В. Яворський та ін. Водночас дослідження конституційно-правової природи мирних зібрань було б неможливим без урахування теоретичних розроблень у сфері прав людини, історичного та іноземного досвіду у сфері мирних зборів. Це привертає увагу до робіт таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Л.М. Баліцевич, Д. Байан, М.В. Бурмицький, М. Гамільтон, О.Р. Зайцева, Ю.А. Дмитрієв, Б.І. Ісмаїлов, І.С. Колосов, Є.В. Коновалов, В.А. Лизогуб, О.А. Лукашева, В.Ф. Матвєєв, Е.О. Олефіренко, П.М. Рабинович, А.В. Сивопляс, Ю.І. Скуратов, А.І. Хальота.
Втім, роботи вказаних вітчизняних авторів, присвячені мирним зборам, не можуть вважатися достатніми для належного конституційно-правового обґрунтування розвитку національного законодавства у сфері зборів та удосконалення чинних правових механізмів. Наукові праці у сфері мирних зборів стосуються насамперед адміністративної практики органів влади у цій сфері, або, навпаки, виключно проблемам громадянського суспільства, їм властивий описовий характер, що за умови недосконалості відповідних правових механізмів не можна вважати достатнім в рамках наукового пошуку. Крім того, сьогодні відсутні наукові розвідки історії реалізації права на мирні збори в Україні, узагальнюючий аналіз відповідної практики пострадянських та постсоціалістичних держав у цій сфері, дослідження поточної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) щодо мирних зборів, аналіз вітчизняної судової практики та відповідних нормативних актів місцевого самоврядування у цій сфері, критики законопроектів, що висувалися в останні роки для вирішення відповідної проблеми. Зазначене підкреслює актуальність теми дисертаційного дослідження та зумовлює необхідність досліджень у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці наукових досліджень МВС України Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розгляду і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755, та здійснена згідно з Планом науково-дослідних робіт Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2008 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є формування цілісної концепції правового забезпечення конституційного права на мирні зібрання на основі комплексного та системного науково-теоретичного дослідження права на мирні зібрання (збори).
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- проаналізувати сучасний стан наукових досліджень у сфері прав людини; сформулювати власне науково обґрунтоване визначення права на мирні зібрання та його місця у системі прав людини;
- здійснити наукове дослідження історії реалізації мирних зібрань в Україні та ступеню відповідного впливу цих процесів на сьогоденну правову реальність у цій сфері;
- сформулювати на підставі наукового дослідження ставлення до міжнародних стандартів права на мирні зібрання глобального та європейського характеру, визначити ступінь їх імплементації Україною;
- проаналізувати питання співвідношення феномену мирних зібрань з іншими формами колективної реалізації прав людини, категоріями прямої демократії та масовими заходами;
- дослідити особливості зарубіжного правового досвіду реалізації права на зібрання у розвинутих, постсоціалістичних та пострадянських країнах і сформулювати думку про загальноприйняті вимоги до відповідних механізмів в умовах демократії;
- проаналізувати зміст нормативно-правового забезпечення реалізації права на мирні зібрання в Україні та зробити висновки про доцільність ухвалення спеціального закону України про зібрання, використання радянських, відомчих та локальних актів у цій сфері;
- дослідити вітчизняну судову практику з забезпечення та обмеження права на мирні збори в рамках різних форм процесу (адміністративного, цивільного, про адміністративні порушення тощо);
- проаналізувати практику законотворчого процесу щодо регулювання мирних зібрань, зміст положень відповідних законопроектів та аргументів їх критики, їх відповідність європейським стандартам та прогресивному іноземному досвіду.
Об’єктом дослідження є право на мирні збори, як невід’ємна складова системи прав людини та істотна характеристика демократичного режиму та громадянського суспільства.
Предметом дослідження є вітчизняне правове забезпечення реалізації конституційного права на мирні зібрання, історичний, іноземний та міжнародний досвід у цій сфері.
Методи дослідження. Задля досягнення визначеної мети дисертаційного дослідження та вирішення окреслених завдань комплексно використовувалася система загальних філософських, загальнонаукових спеціальних методів дослідження правових явищ, що забезпечили об’єктивний аналіз предмета дослідження. З урахуванням поставлених мети та завдань дослідження дисертант використовував такі методи:
- діалектичний метод (дозволив дослідити поставлені у роботі завдання в їх взаємозв’язку, єдності та розвитку);
- метод абстрагування та узагальнення (дозволив сформулювати власні визначення права на мирні збори та сформувати критичне ставлення до дещо штучних спроб класифікації зібрань);
- метод аналізу та синтезу (сприяв здійсненню наукової класифікації прав людини та виокремленню в них права на мирні зібрання, дослідженню системи нормативних актів, які регламентують відносини у сфері зібрань);
- формально-юридичний метод (обумовив послідовний аналіз вітчизняної та іноземної правової бази у сфері мирних зібрань та міжнародних норм і принципів у цій сфері);
- порівняльно-правовий метод (дозволив усвідомити співвідношення міжнародних стандартів та вітчизняної практики у сфері мирних зібрань, порівняти зарубіжні форми реалізації права на зібрання);
- історико-правовий метод (обумовив ефективність аналізу реалізації права на мирні збори в Україні на різних етапах історичного розвитку);
- прогностичний метод (дозволив передбачити розвиток вітчизняних правових механізмів реалізації права на зібрання, зокрема щодо ухвалення спеціального акту законодавства та невідкладних заходів із покращення ситуації, що склалася).
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що дисертаційна робота, як комплексне теоретико-правове дослідженням правового забезпечення реалізації конституційного права на мирні зібрання, уперше дозволяє вирішити актуальні питання вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.
Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення у таких нових положеннях, що виносяться на захист:
Уперше отримано наступні результати:
- в рамках аналізу негативного та позитивного досвіду пострадянських та постсоціалістичних держав із різним рівнем розвитку демократії виокремлено необхідні риси правового механізму реалізації права на мирні зібрання, а саме – короткий термін повідомлення про мирні зібрання; можливість проведення певних зібрань без попереднього дозволу; відсутність відомчих чи локальних актів, які б обмежували право на мирні зібрання; закріплення спеціальної відповідальності за незаконне обмеження цього права;
- під час дослідження вітчизняної судової практики про мирні зібрання встановлено наявність спеціального процесуального механізму щодо реалізації права на мирні зібрання, передбаченого в рамках ст.ст. 182 та 183 Кодексу адміністративного судочинства України;
- внаслідок аналізу локальних актів місцевого самоврядування, відомчих актів МВС України та акті радянського законодавства, які сьогодні використовуються у сфері зібрань, доведено необхідність їх приведення до відповідності ст. 39 та 92 Конституції України;
- в результаті дослідження проектів законів України про мирні зібрання, які висувалися протягом 1999-2009 рр. та їх критики з боку науковців, посадовців та незалежних експертів встановлено, що додаткового законодавчого регулювання потребує лише питання системи строків повідомлення про проведення зборів, водночас в Україні важко очікувати прийняття найближчим часом окремого спеціального закону про мирні зібрання, який відповідав би європейським демократичним стандартам у цій сфері.
У роботі удосконалено:
- розуміння стандартів ООН, ЄСПЛ та ОБСЄ щодо мирних зібрань в рамках міжнародного прецедентного правотворення та схвалення рекомендаційних і програмних актів у сфері права на мирні зібрання;
- визначення мирного зібрання, як колективного політичного права невизначеної кількості осіб на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів та дій, спрямованих на висловлення та оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання або питань, які становлять соціальну або групову значущість;
- доктринальні вимоги щодо обмеження кола суб’єктів права на мирні зібрання, форм та порядку реалізації зазначеного права, зокрема у контексті завчасного повідомлення про зібрання;
- наукові думки щодо реалізації права на мирні зібрання в Україні періоду Російської імперії, визвольних змагань та радянського періоду, впливу радянської правової політики та практики на вітчизняні правові механізми реалізації права на зібрання.
Дістали подальшого розвитку:
- доктрина щодо політичних, природних та колективних прав людини в рамках співвідношення цих категорій із правом на мирні зібрання;
- позиція, відповідно до якої право на мирні зібрання закріплюється у конституційному праві майже усіх держав, але фактично реалізується виключно за умови демократичного режиму;
- підходи до складів злочинів та правопорушень, що передбачають відповідальність за незаконне обмеження права на зібрання та зловживання цим правом, зокрема у контексті необхідності скасування ст. 185-2 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що отримані результати сприятимуть подальшому теоретико-практичному розвитку концепції конституційного права на мирні зібрання. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – в процесі подальших наукових досліджень проблемних питань політичних та колективних прав людини, зокрема, права на мирні зібрання;
у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинних правових механізмів реалізації права на мирні зібрання, як при можливому ухваленні закону про зібрання, так і при здійсненні невідкладних правотворчих заходів у цій сфері;
у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів «Конституційне право України», «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні», «Міжнародні стандарти прав людини», при викладанні відповідних курсів у навчальних закладах правового спрямування, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації у відділі моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Раді України.
Основні положення дисертації доповідалися на: міжнародних наукових конференціях «Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах» (м. Донецьк, 26 грудня 2006 р.); «Забезпечення громадської безпеки –головне завдання ОВС» (м. Донецьк, 23 лютого 2007 р.); «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 19-20 вересня 2008 р.); «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 12-13 грудня 2008 р.).
Результати дослідження також використовувалися дисертантом у виступах на Нарадах ОБСЄ 2007 та 2008 рр. з розгляду зобов’язань, присвячених людському виміру (м. Варшава, 25 вересня 2007 р. та 30 вересня 2008 р.), тези виступів викладено на офіційних веб-сайтах цих нарад. Положення дисертаційної роботи доповідалися дисертантом під час проведення лекційних і практичних занять в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, а також використовувалися при проведенні семінарських та практичних занять на юридичному факультеті Маріупольського державного гуманітарного університету протягом 2007-2009 років.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 17 наукових статтях, 5 з яких опубліковані у фахових виданнях, згідно з переліком ВАК України, та 12 – у збірниках наукових праць.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності, юридичної природи і значення конституційного права на мирні зібрання в Україні, виявленні можливості для більш ефективної реалізації в умовах демократизації суспільно-політичного життя в Україні. Автором сформульовано нову юридичну концепцію права на мирні зібрання та їх місця в системі конституційних прав людини. Результатами представленого дисертаційного дослідження є система теоретичних позицій та практичних рекомендацій, найважливішими з яких є наступні:
1. Розвиток інституту конституційного права на мирні зібрання обумовлюється насамперед демократизацією держав та зростанням ролі громадянського суспільства; це пояснює активність його удосконалення, зокрема, на межі ХХ та ХХІ ст. в Україні. На жаль трагічна вітчизняна історія не сприяла виникненню до кінця ХХ ст. повноцінного інституту мирних зібрань у національному праві. До 1991 р. регламентація права на мирні зібрання фактично відбувалася за законодавством держав, до складу яких була включена Україна, ці акти не відповідали загальновизнаним демократичним стандартам. Вплив правових доктрини, культури та політики радянського періоду щодо мирних зібрань досі простежується у вітчизняному праві.
2. Право на мирні зібрання належить до основних конституційних політичних колективних прав. Специфіка правового статусу мирних зібрань в Україні, зокрема, наявність у зібрань спеціальних прав, обов’язків та відповідальності є дискусійним питанням. Співвідношення права на зібрання та природних прав також є невизначеним. Мирні зібрання є елементом громадянського суспільства, але їх не можна вважати формою безпосередньої демократії. Право на мирні зібрання слід відрізняти від соціальних, культурних, економічних та особистих прав людини та форм прямої демократії, що реалізуються шляхом зібрань. Свобода слова, право на об’єднання та право на спротив незаконній владі є близькими до права на зібрання інститутами.
3. Право на мирні зібрання є колективним політичним правом невизначеної кількості осіб на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів та дій, спрямованих на висловлення та оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання або питань, які становлять соціальну або групову значущість. Недоцільно ув’язувати право на мирні зібрання за формам зібрань (зборів, мітингів, демонстрацій, походів), оскільки це може призвести до його обмеження. Крім громадян України суб’єкт права на мирні зібрання має включати, із розумними обмеженнями, об’єднання громадян, іноземців, осіб без громадянства, неповнолітніх тощо. Реалізація права на мирні зібрання повинна мати повідомний характер та певні державні гарантії, насамперед правові.
4. Міжнародно-правові стандарти у сфері права на мирні зібрання є вміщеними у міжнародних актах з прав людини принципами і нормами, що визначають зміст та обсяг прав людини та стандартів демократії у сфері зібрань. Їх підґрунтям є ст. 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ООН 1966 р. та ст. 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4 вересня 1950 р. Практика Європейського суду з прав людини щодо порушень ст. 11 Європейської конвенції є формою міжнародного прецедентного правотворення в сфері права на мирні зібрання. У сфері розроблення цих міжнародних стандартів велике значення має діяльність Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ, Керівні принципи щодо свободи мирних зібрань, розроблені ОБСЄ та документи щорічних нарад з людського виміру цієї організації. Вітчизняні органи влади та інститути громадянського суспільства беруть участь у цих процесах, тому вони носять для України спеціалізований та інтерактивний характер. Можна стверджувати про нерозривний зв’язок між європейськими стандартами реалізації права на мирні зібрання та вітчизняним правом.
5. Право на мирні зібрання закріплюється практично в усіх конституціях сучасних держав, незалежно від форми політичного режиму; втім зміст цього права та форма його закріплення є дуже верифікованими. У більшості держав відповідні конституційні приписи розвиваються у спеціальному органічному законодавчому акті. Окремі аспекти мирних зібрань регламентуються в іноземних країнах на підзаконному рівні, у формі відомчих та локальних актів, прецедентів суду та актів конституційного тлумачення й нагляду. У державах із демократичним або близьким до нього режимом форма правового закріплення права на зібрання відповідає міжнародним стандартам у повному обсязі та дозволяє створити ефективні механізм реалізації зазначеного права. Іноземні правові механізми передбачають, як правило повідомний порядок проведення мирних зібрань; у той же час в деяких пострадянських державах ця декларація не відповідає дійсності і порядок де-факто є дозвільним. В іноземних демократичних державах механізм реалізації права на збори передбачає: короткий термін повідомлення про мирні зібрання; можливість проведення певних зібрань без попереднього дозволу; відсутність відомчих чи локальних актів, які б обмежували право на мирні зібрання.
6. Механізм реалізації права на мирні зібрання в Україні ґрунтується на нормах ст. 39 Конституції України, ст.ст. 182 і 183 Кодексу адміністративного судочинства України та рішення Конституційного Суду України у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання від 19 квітня 2001 р. № 4-рп/2001. Ці приписи доповнюються обмежуючими нормами ст. 340 КК України, ст. 185-1 та 185-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення; повноваження місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів у цій сфері реалізуються відповідно до загальних актів законодавства про ці органи. Відповідні правовідносини сьогодні у значному ступеню регулюються локальними актами органів місцевого самоврядування, відомчими актами МВС України та через прецедентну практику судів України у цих категоріях справ.
7. Чинність в Україні радянських актів щодо мирних зібрань, зокрема Указу Президії Верховної Ради СРСР от 28 липня 1988 р. № 9306 досі не є остаточно вирішеною, хоча цей акт і не є таким, що має в Україні законну силу та чинність. Регламентація порядку реалізації права на мирні зібрання у локальних та відомчих актах є перевищенням компетенції органів місцевого самоврядування та МВС України.
8. Правова доктрина та правова політика України передбачають затвердження спеціального закону України про мирні зібрання. Втім, ураховуючи пряму дію норм Конституції України, становлення системи адміністративного судочинства та рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 р. № 4-рп/2001 слід вказати, що об’єктивно додаткового законодавчого регулювання потребує лише питання системи строків повідомлення про проведення зборів. Важко очікувати прийняття найближчим часом закону про мирні зібрання, який відповідав би європейським демократичним стандартам у цій сфері. Першочергове вдосконалення механізмів реалізації права на мирні зібрання має відбуватися:
- через офіційне дезавуювання чинності Указу від 28 липня 1988 р. № 9306 Конституційним Судом України;
- через скасування рішень органів місцевого самоврядування у той частині, де вони суперечать ст. 39 та 92 Конституції України та європейським стандартам;
- через роз’яснювальну практику вищих ланок адміністративного судочинства стосовно застосування ст.ст. 182 та 183 КАСУ;
- шляхом реального застосування ст. 340 КК України, удосконалення ст. 185-1 Кодексу про адміністративні правопорушення та скасування його ст. 185-2.
9. За умови ухвалення спеціального закону України про мирні зібрання він має визначити:
- систему строків повідомлення про зібрання, у залежності від цілей, порядку проведення, масштабності зібрання та кількості його учасників;
- перелік зібрань, проведення яких не потребує завчасного повідомлення;
- обмеження щодо організаторів та учасників мирних зібрань;
- порядок компенсації збитків та витрат, отриманих внаслідок зібрань;
- узгодження суперечливих питань у сфері використання зборами автомобільних шляхів, дотримання санітарного стану та охорони вищих посадових осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Арудов М. С. Громадянська згода як передумова громадянського суспільства в Україні (досвід політичного аналізу в Криму) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 / М. С. Арудов. – Сімферополь, 2004. – 20 с.
2. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права / Т. Г. Андрусяк. – Львів : Право для України, 1997. – 200 с.
3. Балицевич Л. Н. Конституционные основы права на свободу манифестаций в Республике Беларусь / Л. Н. Балицевич // Право и государство. – Минск : БГУ, 2004. – С. 52-54.
4. Балицевич Л. Н. Пределы осуществления права на свободу манифестаций / Л. Н. Балицевич // Вестник Конституционного Суда Республики Беларусь. – 2005. – № 1. – С. 55-58.
5. Бєлокурова О. Готуючись до Майдану-2 [Проведений з ініціативи ін-ту «Республіка» «круглий стіл» із обговорення проекту закону «Про свободу мирних зібрань»] / О. Бєлокурова // День. – 2005. – 14 липня. – С. 4.
6. Большой юридический словарь [под ред. А. Я. Сухарева]. – 3-е изд. – М. : ИНФРА-М, 2007. – 858 с.
7. Букач В. В. Конституційне право на свободу зборів, мітингів, походів та демонстрацій як об’єкт судового захисту / В. В. Букач // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – 2002. – Вип. 13-14. – С. 201-204.
8. Букач В. В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. В. Букач. – К., 2004. – 20 с.
9. Була С. Правові засади місцевого самоврядування / С. Була // Вісник Львівського університету. Філософські науки. – 2002. – Вип. 4. – С. 52-58.
10. Бурмицкий М. В. Свобода собраний – решения Европейского Суда по правам человека / М. В. Бурмицкий // Эксперты для гражданского общества [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://4cs.ru/news/read/
11. Б’юкенен А. Моральне обґрунтування права на відокремлення / А. Б’юкенен // Незалежний культурологічний часопис «Ї» – 2004. – Ч. 34. Революція. Еволюція. Стагнація [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.ji.lviv.ua/n34texts/buhanan.htm
12. Варенко В. МВС наголошує на необхідності ухвалення закону «Про порядок організації і проведення мирних масових заходів» / В. Варенко // Крок. – 2002. – вересень. – № 18 – С. 2-3.
13. Васецький В. Ю. Доктрина прав людини в романо-германській правовій системі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / В. Ю. Васецький. – К., 2006. – 19 с.
14. Васьковська О. В. Конституційне право на мирні збори та механізм його реалізації в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / О. В. Васьковська. – К., 2007. – 21 с.
15. Ващук О. М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / О. М. Ващук. – К., 2004. – 17 с.
16. Верховний Суд України підтвердив незаконність постанови виконкому, яка обмежує право на мирні збори / Харківська правозахисна група Майдан-ІНФОРМ. – 2004. – 17 грудня [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.zmi.kiev.ua/content/view/1707/2/
17. Винников О. Обмежити одну, дві, силу свобод / О. Винников // Харківська правозахисна група Майдан-ІНФОРМ. – 2007. – 27 лютого // [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://maidan.org.ua/static/mai/1172584084.html
18. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України на проект Закону України «Про порядок організації і проведення мирних заходів» (реєстраційний № 2450 від 6 травня 2008 р.) від 17 червня 2008 р. / В. І. Борденюк, І. І. Лагус, К. О. Чайковський. – К., 2008. – Офіц. док. – 4 с.
19. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие / Л. Д. Воеводин. – М. : Изд-во МГУ, 1997. – 294 с.
20. Габермас Юрген. Структурні перетворення у сфері відкритості. Дослідження категорії громадянське суспільство / Ю. Габермас. – Львів : Літопис, 2000. – 320 с.
21. Гладчук В. Ф. Заява (повідомлення) до Генеральної прокуратури України про скоєний злочин, передбачений ст. 340 Кримінального кодексу України / В. Ф. Гладчук
22. Грушин Б. А. Возможности и перспективы свободы / Б. А. Грушин // Вопросы философии. – 1989. – № 5. – С. 13-18.
23. Гущин В. Демонстрации, шествия, митинги… / В. Гущин // Народный депутат. – 1990. – № 1. – С. 111-114.
24. Дайси А. В. Основы государственного права Англии / А. В. Дайси. – М. : Изд. Тов-ва И. Д. Сытина, 1907. – 710 с.
25. Декларация глав государств-участников Содружества Независимых государств о международных обязательствах в сфере прав человека и основных свобод от 24 сентября 1993 г. // Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. – Офиц. изд. – 1993. – № 4 (12). – С. 30-35.
26. Декларация о праве и обязанности отдельных лиц, групп и органов общества поощрять и защищать общепризнанные права человека и основные свободы (Декларация о Правозащитниках): Принята резолюцией 53/144 Генеральной Ассамблеи от 8 декабря 1999 г. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : www.portal.rada.gov.ua
27. [Демонстрація є масовим заходом, який передбачає участь значної кількості людей] / Постанова Верховного Суду України від 26 червня 2003 р. у справі № 5-4067ав03 // Юридична газета. – 2004. – № 1 (13). – 15 січня. – С. 2.
28. Денисова М. Реализация права на мирные собрания в Украине – проблемы и перспективы / Совещание ОБСЕ 2007 г. по рассмотрению обязательств, посвященных человеческому измерению (Варшава, 25 сентября – 5 октября 2007 г.) HDIM.NGO/440/07, 04 October 2007 [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.osce.org/documents/html/pdftohtml/ 27077_ru.pdf.html
29. Дмитриев Ю. А. Политические права и свободы граждан в механизме реализации народовластия в Российской Федерации : на примере отдельных законопроектных работ / Ю. А. Дмитриев // Правоведение. – 1994. – № 2. – С. 16-24.
30. Дмитриев Ю. Свободу собраний – под защиту закона / Ю. Дмитриев, В. Кунделев // Молодой коммунист. – 1990. – № 2. – С. 44-48.
31. Дравнина Е. Ю. Институты гражданского общества как субъекты правозащитной деятельности в России в период 1864-1917 гг. : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. – 12.00.01 / Е. Ю. Дравнина. – СПб, 2006. – 27 с.
32. Дряпіка М. Мітингова квота : Запропонований Президентом законопроект щодо проведення зборів і демонстрацій обмежує конституційні права громадян / М. Дряпіка // Без цензури. – 2004. – 18-24 червня. – С. 10.
33. Добрянський С. П. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. – 12.00.01 / С. П. Добрянський. – О., 2003. – 18 с.
34. Доклад, предоставленный БДИПЧ ОБСЕ Совету Министров ОБСЕ в ответ на его решение за номером 17/05 об укреплении эффективности ОБСЕ (2006) «Общая ответственность», Обязательства и их выполнение [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : www.osce.org/item/22321.html
35. Долежан В. Проблеми правового регулювання організації і проведення масових публічних акцій / В. Долежан // Право України. – 2003. – № 7. – С. 84-90.
36. Егоров О. Коллективные права и самоопределение / О. Егоров // Право народов на самоопределение: идея и воплощение [сост. А. Г. Осипов]. – М., 1997 Правозащитный центр «Мемориал» [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.memo.ru/hr/referats/selfdet/Chapter7.htm
37. Європейська конвенція з прав людини та основних свобод від 4 вересня 1950 р., із додактовими протоколами [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.portal.rada.gov.ua
38. Заінчковський М. Л. Права людини як новоєвропейський філософський и політико-правовий феномен : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. – 12.00.12 / М. Л Заінчковський. – К., 2003. – 20 с.
39. Зайцев Ю. Поняття закон та законність: бачення Європейського суду з прав людини / Ю. Зайцев // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. – 2002. – № 2 (14). – С. 9-14.
40. Зайцева Е. Р. Коллективные формы реализации и защиты основных прав и свобод граждан : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. – 12.00.01 / Е. Р. Зайцева. – М., 1993. – 18 с.
41. Законодательные проекты и предположения партий народной свободы 1905-1907 г. – Спб. : б.и., 1907. – 127 с.
42. Зауваження та пропозиції до проекту Закону України «Про порядок організації і проведення мирних заходів» № 2450 від 06.05.2008 р., внесеного Кабінетом Міністрів України / [Б. а.] Український незалежний центр політичних досліджень // Громадянське суспільство. – 2009. – № 1 (8). – С. 2-7.
43. Заява стосовно законопроекту народного депутата О. Фельдмана «Про НЕсвободу мирних зібрань» / Майдан-ІНФОРМ. – 2007. – 27 лютого [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www2.maidan.org.ua/n/petit/1172091048
44. Заява Київського юридичного товариства від 25 листопада 2004 р. / [О. Березюк] [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://maidan.org.ua/static/mai/1101408617.html
45. Зелинская Н. А. Международно-правовые стандарты прав человека в сфере уголовной юстиции: понятие и виды / Н. А. Зелинская // Юридический вестник. – № 4. – 1998. – С. 34-38.
46. Исмаилов Б. И. Международные стандарты в области личных прав и свобод человека и национальное законодательство Республики Узбекистан: (проблемы взаимодействия и имплементации) : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. – 12.00.10 / Б. И. Исмаилов. – Ташкент, 2006. – 35 с.
47. Каллиников К. Свобода от собраний. Страсбург вынужденно следит за митингами в России / К. Каллиников // Время новостей. – 2007. – 1 августа. – № 135. – С. 2-3.
48. Картунов О. Нова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин? / О. Картунов Український центр політичного менеджменту [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=24&c=286
49. Катько Н. С. Коллективные права меньшинств / Н. С. Катько // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003 – № 4. – С. 3-10.
50. Ковалев С. Власть и общество против гражданского общества / С. Ковалев [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.hrights.ru/text/koval/23-06-02-vlast_i_ob.htm
51. Ковалев С. Ошибки большинства мостят дорогу к Холокосту / С. Ковалев [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://jhistory.nfurman.com/shoa/newspap00.htm
52. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Офіційний вісник України. – Офіц. вид. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
53. Кодекс України про адміністративні правопорушення : станом на 1 травня 2009 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
54. Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення 1984 р., із змінами та доповненнями. – Х. : ХЮИ, 1989. – 236 с.
55. Козлов В. І. Колективні політичні права і свободи громадян України: загальнотеоретична характеристика / В. І. Козлов Наукові конференції [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://socium.sitecity.ru
56. Колосов И. С. Конституционное право граждан на проведение собраний, митингов и демонстраций, шествий и пикетирования и его реализация в субъектах Российской Федерации, находящихся в пределах Южного федерального округа : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / И. С. Колосов. – Ставрополь, 2005. – 22 c.
57. Коляса О. Групи інтересу в системі «держава – громадянське суспільство» / О. Коляса // Незалежний культурологічний часопис «Ї» – 2001. – Ч. 21. Громадянське суспільство – Україна. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.ji.lviv.ua/n21texts/
58. Коментар до статті 187-4 Кримінального кодексу України: Центр знань з прав людини [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.humanrights.gov.ua/
59. Комментарий к Конвенции по защите прав человека и основных свобод и практике ее применения [под общ. ред. В. А. Туманова и Л. М. Энтина]. – М. : Изд-во НОРМА, 2002. – 336 с.
60. Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод у державах-учасницях Співдружності Незалежних Держав від 7 жовтня 2002 р. (м. Кишинів) // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : www.portal.rada.gov.ua
61. Конвенция Содружества Независимых государств о правах и основных свободах граждан 1995 г. // Дипломатический вестник. – 1995. – № 7. – июль. – С. 12-18.
62. Коновалов Е. В. Мечты и реальность свободы манифестаций в начале XX века в России. Историко-правовой аспект / Е. В. Коновалов // Конституция Российской Федерации. – Уфа : РИО Башкирского ГУ, 2005. – С. 35-38.
63. Конституція України від 28 червня 1996 р., у редакції від 8 грудня 2004 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
64. Конституція Української Народньої Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) від 29 квітня 1918 р. // Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. – С. 23-35.
65. Конституція національно-культурної автономії (самоврядування) українців на Далекому Сході 1918 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://apopok.narod.ru/konstituzija.html
66. Конституционное право России : Энциклопедический словарь / В. И. Червонюк, И. В. Калинский, Г. И. Иванец. – М. : Рострум, 2002. – 450 с.
67. Конституционный акт Союзного государства : Проект Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
68. Конституция Автономной Республики Крым от 1 ноября 1995 г. № 611-1 // Нормативно-правовые акты Автономной Республики Крым. – Офиц. изд. – 1995. – № 12. – Ст. 977.
69. Конституция Азербайджанской Республики от 12 ноября 1995 г. // Сборник законодательства Азербайджанской Республики. – Офиц. изд. – 1997. – 31 июля. – № 1. – Ст. 1.
70. Конституция Болгарии от 12 июля 1991 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
71. Конституция Венгерской Республики от 18 августа 1949 г. в редакции 1989 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
72. Конституция Грузии от 24 августа 1995 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
73. Конституция Индии 1950 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http.//alfa.nic.in/const./a1.htm.
74. Конституция Китайской Народной Республики : принята на 5-й сессии Всекитайского собрания народных представителей 4 декабря 1982 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
75. Конституция Княжества Лихтенштейн от 5 октября 1921 г., в редакции 2003 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
76. Конституция Крымской Республіки : проект, принятый Меджлисом крымскотатарского народа 29 декабря 1991 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://kro-krim.narod.ru/LITERAT/TATARI/tatkonst.htm/
77. Конституция Кыргызской Республики от 18 февраля 2003 года № 40 Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
78. Конституция Латвийской Республики от 15 февраля 1922 г., в редакции 2003 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
79. Конституции Литовской Республики от 25 октября 1992 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
80. Конституция Республики Армения от 5 июля 1995 г. // Национальное собрание Республики Армения [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=2425&lang=rus
81. Конституция Республики Беларусь от 24 ноября 1996 г. в редакции от 17 октября 2004 г. – Минск : Республіка, 2005. – 45 с.
82. Конституция Республики Казахстан : принята 30 августа 1995 г. – Астана : Ватан, 2006. – Офиц. изд. – 25 с.
83. Конституция Республики Крым от 6 мая 1992 г. № 76/а-I // Вестник Верховного Совета Крыма. – Офиц. изд. – 1991–1992. – № 7. – Ст. 259.
84. Конституция Республики Молдова от 29 июля 1994 г. : Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
85. Конституция Республики Польша от 2 апреля 1997 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
86. Конституция Республики Таджикистан от 6 ноября 1994 г. в редакции 2003 г. : Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
87. Конституция Республики Узбекистан от 8 декабря 1992 г. : Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
88. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. : Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
89. Конституция Румынии от 21 ноября 1991 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
90. Конституция Турецкой Республики от 7 ноября 1982 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
91. Конституция Туркменистана от 18 мая 1992 г. в редакции от 27 декабря 1995 г.) : Конституции государств СНГ // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4100.htm
92. Конституція України від 28 червня 1996 р., у редакції від 8 грудня 2004 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
93. Конституция Швейцарской Конфедерации от 18 апреля 1999 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
94. Конституция Эстонии // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
95. Конституция Японии от 3 мая 1947 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm
96. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 430 с.
97. Котигоренко В. Колективні права є, але їх можна і треба реалізувати через пріоритет права особи, людини, громадянина / В. Котигоренко // Форум націй. – 2007. – № 3. – С. 1-2.
98. Краткая информация о законах, регулирующих вопросы свободы собраний и список международных стандартов. – Варшава : БДИПЧ, 2005. – 4 с.
99. Кривицька Ю. Можливості та неможливості проведення мирних зібрань / Ю. Кривицька // Юридична газета. 2005. – 15 липня. – № 13(49). – С. 1.
100. Кривицька Ю. Чи заборонятимуть суди мирні зібрання? / Ю. Кривицька // Юридична газета. 2005. – 16 вересня. – № 17 (53). – С. 2.
101. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. : станом на 1 травня 2009 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
102. Кримінальний Кодекс Української РСР, ухвалений 1960 р., із змінами та доповненнями. – Х. : ХЮИ, 1989. – 154 с.
103. Кримінально-процесуальний кодекс України : станом на 1 травня 2009 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
104. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини та громадянина / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слинько. . – Х. : Факт, 2001. – 440 с.
105. Лавренюк С. Право збиратися мирно і без зброї / С. Лавренюк // Голос України. – 2008. – 29 серпня. – № 163. – С. 5.
106. Левицький Я. Більше трьох не збиратися? [Поданий на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про порядок організації і проведення мирних заходів та акцій в Україні»] / Я. Левицький // Вечірні вісті. – 2005. – 3-9 червня. – С. 3.
107. Лизогуб В. А. Законодавство про основні політичні і громадські права і свободи підданих Російської імперії у другій половині XIX – на початку XX століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / В. А. Лизогуб. – Х., 2004. – 18 c.
108. Ліщина І. Міжнародні механізми захисту прав людини / І. Ліщина // Незалежний культурологічний часопис «Ї» – 2001. – Ч. 21. Громадянське суспільство – Україна. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.ji.lviv.ua/n21texts/
109. Логвиненко М. І. Правове регулювання діяльності міліції по забезпеченню політичного права громадян на свободу зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / М. І. Логвиненко. – Х., 2004. – 21 с.
110. Лукашева Е. А. Межнациональные конфликты и права человека / Е. А. Лукашева // Права человека и межнациональные отношения. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1994. – С. 48-54.
111. Лукашева Е. А. Общая теория прав человека / Е. А. Лукашева. – М. : Норма, 1996. – 520 с.
112. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод личности / Ф. Люшер. – М. : Прогресс-Универс, 1993. – 384 c.
113. Марукян Э. Первое решение Европейского Суда против Армении / Молодежный Центр Демократических Инициатив МПД Армения. – 2007. – 18 января [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.yhrm.org/news/archives/01_2007/?vw=112
114. Матвеев В. Ф. Cвобода публичных собраний. Очерк развития и современной постановки права публичных собраний во Франции, Германии и Англии / В. Ф. Матвеев. – СПб. : Тип. т-ва «Обществ. польза», 1909. – 405 c.
115. Международные нормы (стандарты) в области прав человека / Справочник Международной амнистии, 2002 [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://mirslovarei.com/content_yur/MEZHDUNARODNYE-NORMY-STANDARTY-V-OBLASTI-PRAV-CHELOVEKA-26788.html
116. Мельник В. В. Людина у контексті етнонаціонального буття / В. В. Мельник // Мультиверсум. – К., 2005. – № 46. – С. 34-39.
117. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права ООН 1966 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.portal.rada.gov.ua
118. Мін’юст розробляє законопроект про мирні зібрання, що відповідатиме демократичним стандартам свободи зібрань / Прес-служба Міністерства юстиції України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.minjust.gov.ua/0/7556
119. Міщенко С. М. Стаття 39 Конституції України: проблемні питання застосування / С. М. Міщенко, С. А. Солоткий // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1 (29). – С. 12-18.
120. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К. : Каннон, А.С.К., 2002. – 1005 с.
121. Некоторые вопросы рационального использования городской инфраструктуры : Решение Маслихата города Алматы от 29 июля 2005 г. № 167 Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ http://www.legislationline.org/ru/
122. Нижний А. В. Роль адміністративних судів у захисті прав, свобод та законних інтересів / А. В. Нижний // Громадський форум. – 2007. – № 5. – С. 1.
123. Новицкий М. Что такое права человека / М. Новицкий // Справочник для правозащитных организаций. – Варшава : Хельсинкский фонд по правам человека, 1997. – С. 17-20.
124. О внесении изменений в постановление главы городского самоуправления (мэра) города Омска от 19 ноября 1999 г. № 430-П. – Офиц. изд. – Омск, 2005. – 4 с.
125. О дополнительном регламентировании порядка и мест проведения мирных собраний, митингов и пикетов : Решение Маслихата города Астаны от 2 мая 2002 г. № 161/30-II Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
126. О комиссии по рассмотрению уведомлений о проведении публичных мероприятий на территории г. Омска : Постановление мэра г. Омска от 25 августа 2004 г. № 357-п. – Офиц. изд. – Омск, 2004. – 10 с.
127. О порядке организации и проведения митингов, уличных шествий, демонстраций и пикетирования : Указ Президента Российской Федерации от 25 мая 1992 г. № 554 Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
128. О порядке организации и проведения общественных акций : Проект Закона Республики Беларусь / Сборник альтернативных программ развития Беларуси [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.ucpb.org/
129. О поpядке оpганизации и пpоведения миpных собpаний, митингов, шествий, пикетов и демонстpаций в Республике Казахстан : Закон Республики Казахстан от 17 маpта 1995 г. № 2126 // Ведомости Верховного Совета Республики Казахстан. – Офиц. изд. – 1995. – № 1-2. – Ст. 19.
130. О порядке организации и проведения собраний, митингов и демонстраций в СССР: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 28 июля 1988 г. № 9306 // Ведомости Верховного Совета Союза ССР. – Офиц. изд. – 1988. – № 31. – Ст 504.
131. О порядке организации и проведения собраний, митингов, уличных шествий, демонстраций, пикетов и других форм протеста на территории Ысык-Кульской области : Постановление Ысык-Кульского областного кенеша депутатов от 12 января 2005 г. № 1/6. – Офиц. док. – Ы.-Куль, 2005. – 5 с.
132. О порядке проведения собраний, митингов, шествий и демонстраций : Закон Республики Армения от 28 апреля 2004 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
133. О порядке рассмотрения уведомлений о проведении на территории муниципального образования город Краснодар собраний, митингов, демонстраций, шествий и пикетирования : Постановление Главы Администрации город Краснодар от 9 июля 2004 г. №1878. – Офиц. док. – Краснодар, 2004. – 18 с.
134. О праве граждан собираться мирно, без оружия, свободно проводить митинги и демонстрации : Закон Кыргызской Республики от 23 июля 2002 г. № 120 // Эркин Тоо. - Офиц. изд. – 26 июля. – № 56. – С. 1-4.
135. О применении Закона о свободе собраний : Указ Президента Азербайджанской Республики от 13 ноября 1998 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
136. О противодействии экстремизму : Закон Республики Казахстан от 18 февраля 2005 г. № 31 // Казахстанская правда. – Офиц. изд. – 2005. – 26 февраля. – № 45-46. – C. 2-4.
137. О публичных собраниях : Закон Эстонской Республики от 2 мая 1997 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
138. О свободе мирных собраний : Закон Венгерской Республики от 24 января 1998 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
139. О свободе мирных собраний : Закон Румынии № 60/1999 от 25 сентября 1991 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ http://www.legislationline.org/ru/
140. О свободе собраний : Закон Азербайджанской Республики от 13 ноября 1998 г. № 537-IГ [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
141. О свободе собраний : Закон Французской Республики от 30 июня 1881 г., состоянием на 2004 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
142. О свободе собраний, митингов, уличных шествий и демонстраций: Инициативный авторский проект закона СССР / Ю. Дмитриев, А. Мещеряков // Молодой коммунист. – 1990. – № 2. – С. 49.
143. О соблюдении на территории Российской Федерации конституционного права на мирные собрания : Специальный доклад Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации. – М. : УПЧ РФ, 2007. – Офиц. изд. – 76 с.
144. О собраниях : Закон Литовской Республики от 2 декабря 1993 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
145. О собраниях : Закон Финляндской Республики, вступил в силу 1 сентября 1999 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
146. О собраниях и демонстрациях и шествиях : Закон Федеративной Республики Германия от 24 июля 1953 г. [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
147. О собраниях и манифестациях : Закон Грузии от 12 июня 1997 г. в редакции от 24 февраля 2004 г. № 3401 [перевод БДИПЧ ОБСЕ] Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://www.legislationline.org/ru/
148. О собраниях, митингах, демонстрациях и мирных шествиях : Закон Республики Таджикистан от 2 мая 1998 г. № 612 Свобода мирных собраний : Правовая база Бюро по демократическим институтам и правам человека ОБСЕ [Електронний ресурс] – Режим д