Данченко Ірина Олексіївна Профілактика девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі

Короткий опис

Інститут проблем виховання АПН України

На правах рукопису

Данченко Ірина Олексіївна

ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

(13.00.07 теорія та методика виховання)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
доктор педагогічних наук,
професор Тюріна В.О.

Київ - 2006

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Профілактика девіантної поведінки як соціально-педагогічна проблема................................................................................................................14
1.1. Теоретико-методологічні засади профілактики девіантної поведінки молодших школярів..............................................................................................14
1.2. Чинники детермінації девіантної поведінки молодших школярів.........37
1.3. Моделювання процесу профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи..............48
1.4. Сучасний стан профілактики девіантної поведінки молодших школярів у педагогічній практиці загальноосвітніх навчальних закладів України...................................................................................................................72
Висновки до першого розділу............................................................................104
РОЗДІЛ 2. Шляхи удосконалення профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі...............................106
2.1. Організаційно-педагогічних умов профілактики девіантної поведінки мо­ло­д­ши­х шко­ля­рів у навчально-виховному процесі за­га­ль­но­ос­ві­т­ньої шко­ли...........................................................................................................................107
2.2. Педагогічна технологія профілактики девіантної поведінки молодших школярів ......................137
2.3. Використання можливостей тренінгових та терапевтичних технологій у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи з метою підвищення ефективності профілактики девіантної поведінки молодших школярів.. 156
2.4. Результати експериментальної роботи та провадження її в практику
діяльності початкової загальноосвітньої школи............................168
Висновки до другого розділу.............................................................................192
ВИСНОВКИ196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................200
ДОДАТКИ...218

Вступ
Згідно з Конституцією України [108], Законом України Про освіту” [73], Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті [155] головним напрямком державної політики визначено розширення можливостей компетентного вибору дитиною життєвого шляху, виховання особистості в дусі відповідального ставлення до себе, до оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності, створення умов для всебічного розвитку, творчої самореалізації кожного громадянина.
Водночас процес формування особистості ускладнюється соціально-економічною, політичною, екологічною нестабільністю в суспільстві, підсилюється недоліками сімейного і шкільного виховання. Таке в свою чергу зумовлює необхідність здійснення профілактики та корекції поведінки підростаючої особистості.
Проблема профілактики та корекції девіантної поведінки неповнолітніх гостро стоїть в усьому світі. ЮНЕСКО визначає її як одну із найпріоритетніших у своїй діяльності. Але особливої уваги вона заслуговує в нашій країні, про що свідчить прийняття „Ко­н­це­п­ції пре­ве­н­ти­в­но­го ви­хо­ван­ня ді­тей і мо­ло­ді в Україні” (1998 р.). Світовий досвід переконує, що найбільш доцільним у матеріальному та моральному плані є використання профілактичних засобів і форм впливу, спрямованих на попередження факторів, що викликають відхилення в поведінці підростаючої особистості. З огляду на це суттєвого значення набуває проблема профілактики девіантної поведінки на ранніх етапах її вияву, зокрема в молодшому шкільному віці.
Упродовж усього історичного шляху розвитку цивілізації простежується розуміння важливості проблеми подолання негативних відхилень у поведінці дітей та значущості моралі і права у становленні особистості. Питання виховання підростаючого покоління в дусі загальнолюдських моральних цінностей відображено, зокрема, у працях видатних учених Я.Коменського [103], Й.Песталоцці [179], Г.Сковороди [214], К.Ушинського [236], В.Сухомлинського [228], А.Макаренка [136], С.Шацького [249] та багатьох інших. Психолого-педагогічне, філософське та соціальне підгрунтя проблеми окреслено в теоретичних і практичних працях С.Анісімова [11], Л.Божовича [29], Л.Виготського [44], В.Кащенка [91], І.Кона [105], Г.Костюка [118], О.Лазурського [130], Н.Максимової [139], І.Невського [157], В.Оржеховської [171], Г.Товканець [232] та ін. Стосовно поведінкових відхилень особистості особливого значення набуває превентивна діяльність, якій присвятили свої дослідження І.Козубовська [100], В.Оржеховська [171], О.Пилипенко [185], Л.Прокопенко [195], В.Татенко [231], Т.Титаренко [231], Г.Товканець [232], Т.Федорченко [238], М.Фіцула [241] та ін.
Проведений аналіз джерельної бази уможливлює висновок, що на сьогодні достатньою мірою розкрито причини виникнення відхилень у поведінці учнів середніх та старших класів загальноосвітніх навчальних закладів, розроблено діагностичні методики, окреслено шляхи ефективної профілактики девіантної поведінки неповнолітніх, визначено роль школи, сім’ї, позашкільних дитячих установ та спеціальних виховних закладів у профілактичній роботі з неповнолітніми. Проте залишаються недостатньо вивченими форми вияву девіантної поведінки молодших школярів, чинники її детермінації, відсутні науково обґрунтовані рекомендації щодо ефективної профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
Необхідно зауважити, що виконання означених та інших завдань ускладнюється суперечностями, у шкільній системі навчання та виховання. До таких, зокрема необхідно віднести:
- суперечність між необхідністю проведення профілактики девіантної поведінки школярів і недостатньою розробленістю методів, прийомів організації та здійснення профілактичної діяльності;
- між динамікою розвитку особистості учня і консерватизмом змісту, традиційних форм і методів навчально-виховної роботи у школі;
- суперечність між потенційними можливостями навчально-виховного процесу щодо реалізації профілактики девіантної поведінки молодших школярів і недостатньою професійною підготовкою вчителів;
- між наявними підходами до профілактики та необхідністю цілеспрямованого виховного впливу на особистість молодшого школяра через упровадження в практику роботи школи новітніх педагогічних технологій, зокрема інтерактивних.
Наявна сьо­го­дні прак­ти­ка про­фі­ла­к­ти­ч­ної ді­я­ль­но­с­ті ґрунтується пе­ре­ва­ж­но на ад­мі­ні­с­т­ра­ти­в­но-­ав­то­ри­та­р­них під­хо­дах до ди­ти­ни як до об’­єк­та ви­хо­ван­ня і, передусім, спря­мо­ва­на на по­до­лан­ня не­га­ти­в­них явищ, ніж на їх справжню про­фі­ла­к­ти­ку. Змі­на со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­них умов, роз­бу­до­ва суверенної, незалежної, демократичної, правової держави ви­ма­гає творення но­вої мо­де­лі пре­ве­н­ти­в­но­го ви­хо­ван­ня, яка повинна ґрунтуватися на гуманістичних засадах формування та розвитку підростаючої особистості.
Не­до­ста­т­нє ви­вчен­ня за­зна­че­них пи­тань, ус­ві­до­м­лен­ня не­об­хід­но­с­ті їх по­слі­до­в­но­го з’ясування на рі­в­ні те­о­рії і ме­то­ди­ки ви­хо­ван­ня зу­мо­ви­ли ви­бір те­ми до­сліджен­ня: Профілактика девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі”.
Зв’я­зок ро­бо­ти з на­у­ко­ви­ми про­гра­ма­ми, пла­на­ми, те­ма­ми. Тему наукової роботи виконано у контексті загальної проблемної теми лабораторії превентивного виховання Інституту проблем виховання АПН України „Концепції превентивного виховання дітей та молоді”, затвердженої президією АПН України (протокол № 1-7/3-21, від 25.02.98). Тему цього дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Інституту проблем виховання АПН України (протокол №2 від 01.03.2004) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 28.04.2004).
Об’­єктом до­слі­джен­ня є профілактика девіантної поведінки молодших школярів.
Пред­метом до­слі­джен­ня є організаційно-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі.
Ме­та до­слі­джен­ня полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності організаційно-педагогічних умов профілактики девіантної поведінки мо­ло­д­ши­х шко­ля­рів у навчально-виховному процесі за­га­ль­но­ос­ві­т­ньої шко­ли.
Гіпотеза дослідження зводиться до того, що профілактика девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі матиме ефективність, якщо здійснюватиметься за наявністю таких умов: удосконалення змісту, форм і методів на засадах гуманістичної моралі; розробки й активного функціонування цілісної навчально-виховної системи на основі запровадження сучасної виховної особистісно-орієнтованої технології, спеціально відібраної та модифікованої відповідно до мети дослідження; здійснення теоретичної та методичної підготовки педагогів до реалізації завдань профілактики девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
Визначена мета і висунута гіпотеза передбачають виконання таких конкретних завдань дослідження:
1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.
2. Експериментально перевірити ефективність розробленої моделі профілактики девіантної поведінки молодших школярів, дослідити рівень сформованості культури поведінки учнів початкової загальноосвітньої школи як кінцевого результату профілактичної діяльності.
3. Визначити організаційно-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки молодших школярів та експериментально перевірити їх ефективність у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.
4. Розробити методичні рекомендації щодо впровадження результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів.
Те­о­ре­ти­ко-­ме­то­до­ло­гі­ч­ною ос­но­вою до­слі­джен­ня є:
- філософські положення про сутність особистості та її духовні цінності, діалектичні протиріччя її становлення, детермінованість поведінки внутрішніми та зовнішніми факторами в їх діалектичному взаємозв’язку, провідну роль активності особистості в профілактиці девіантної поведінки;
- фундаментальні наукові положення і принципи, зокрема принцип системного підходу до розуміння особистості (А. Ананьєв, Б.Ломов, В.Татенко, Т.Титаренко та ін.), положення про особистість як активного суб’єкта діяльності (К.Абульханова-Славська, С.Рубінштейн та ін.), принципи детермінізму та розвитку, єдності свідомості та діяльності особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, С.Рубінштейн та ін.), положення про закономірності виховання (І.Бех, А.Капська, В.Сухомлинський), положення про детермінуючу роль спілкування у розвитку особистості (В.Киричук, Н.Чепелєва та ін.), положення про мораль як форму суспільної свідомості, визначення її соціальної та індивідуально-особистісної детермінації (О.Кононко, А.Титаренко та ін.);
- законодавчі та нормативні документи про освіту, зокрема Дер­жа­в­на на­ці­о­на­ль­на про­гра­ма Осві­та” (У­к­ра­ї­на ХХІ сто­літ­тя”)”, На­ці­о­на­ль­на До­к­т­ри­на роз­ви­т­ку осві­ти Укра­ї­ни у ХХІ ст., Кон­це­п­ція пре­ве­н­ти­в­но­го ви­хо­ван­ня ді­тей і мо­ло­ді, Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи.
У ході теоретико-експериментального дослідження застосовано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження:
а) методи теоретичного характеру: аналіз наукової літератури, що забезпечило розгляд загальних теоретичних питань із проблеми дослідження; на основі системно-аналітичного методу здійснено теоретичне узагальнення наукової концепції, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних учених щодо профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі; логічний аналіз літературних джерел уможливив уточнення основних понять і концепцій профілактичної діяльності; завдяки методу організаційно-системного моделювання розроблено структурно-логічну модель профілактики девіантної поведінки молодших школярів; з метою розробки конкретних теоретико-методичних рекомендацій щодо профілактики девіантної поведінки учнів застосовувалися методи прогнозування та узагальнення отриманої статистичної інформації; за допомогою системно-узагальнюючого методу зроблено висновки за результатами дослідження;
б) методи емпіричного характеру: діагностичні методи (анкетування, бесіди); соціометричні методи; обсерваційні методи (пряме, побічне, включене спостереження); прогностичні методи (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик, моделювання) для об’єктивізації та забезпечення вірогідності результатів дослідження; у сукупності емперічні методи забезпечили здійснення констатувального, формувального та контрольного етапів експериментальної частини дослідження;
в) методи статистичного характеру: метод математичної статистики для визначення валідності й надійності одержуваних результатів, порівняння експериментальних даних із вихідними.
Експериментальна база дослідження. Дослідженням було охоплено школи міст Сімферополя та Харкова. Основною експериментальною базою визначено такі загальноосвітні навчальні заклади: ЗОШ №70, НВК №166, ССШ №119 м. Харкова. Окремі позиції відпрацьовано у ЗОШ № 16 ім. В.Ревякіна м. Севастополя. Всього в експерименті брало участь 437 осіб, зокрема, у формувальному експерименті брали участь 405 учнів (з них 204 - з експериментальних класів та 201 - з контрольних).
Організація до­слі­джен­ня. Дослідження проведено в три етапи.
На першому етапі (1998 2000 рр.) здійснено теоретичний аналіз філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної та спеціальної літератури з теми дослідження; визначено напрями наукового пошуку, конкретизовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; розроблено концепцію профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, сформульовано гіпотезу; розроблено модель профілактики девіантної поведінки учнів початкових класів; проведено спостереження та діагностичні зрізи в межах констатувального експерименту; розроблено проект дослідницько-експериментальної роботи у визначених школах м. Харкова з профілактики девіантної поведінки молодших школярів.
На другому етапі (2000 2002 рр.) здійснено дослідно-експериментальну перевірку гіпотези дослідження; на основі діагностичних даних апробовано методику організації профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. У процесі роботи уточнено положення гіпотези дослідження; розроблено структурно-логічну модель профілактики девіантної поведінки молодших школярів та технологію її впровадження. Крім того, проведено контрольні зрізи, проаналізовано й узагальнено експериментальні матеріали.
На третьому етапі (2002 2006 рр.) проведено формувальний експеримент, в процесі якого апробовано обґрунтовані організаційно-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки молодших школярі у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи; проведено аналіз й узагальнення результатів дослідження; зроблено теоретичні висновки; оформлено текст дисертації.
Наукова новизна дослідження виявляється в кількох аспектах:
- вперше обґрунтовано структурно-логічну модель профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи; визначено зміст педагогічної технології профілактики девіантної поведінки учнів молодшого шкільного віку; доведено доцільність використання інтерактивної технології у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи з метою профілактики девіантної поведінки школярів;
- удосконалено організаційно-педагогічні умови профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, що передбачають урахування мети, завдань та функцій педагогічної профілактики;
- набули подальшого розвитку критерії та показники вимірів культури поведінки учнів молодшого шкільного віку як мети та результату профілактики девіантної поведінки учнів.
Теоретична значущість дослідження полягає, по-перше, у виявленні організаційно-педагогічних умов, які детермінують зміст та динаміку позитивних змін у процесі здійснення діяльності, спрямованої на профілактику девіантної поведінки молодших школярів в умовах навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу; по-друге, у визначенні критеріїв і показників, виявленні рівнів сформованості культури поведінки учнів як мети та результату профілактики девіантної поведінки школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи.
Практична значущість дослідження полягає в тому, що розроблено структурно-логічна модель й інтерактивна технологія профілактики девіантної поведінки молодших школярів можуть бути використані у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладах першого ступеня; в курсах лекцій, на практичних заняттях з навчальних дисциплін „Педагогіка”, „Теорія виховання”, „Технології соціальної роботи”, „Соціальна робота з групами девіантної поведінки”, а також у навчальному процесі педагогічних вищих навчальних закладів для поглибленого вивчення відповідних р

Список літератури

ВИСНОВКИ
Сьогодні українське суспільство йде по шляху демократизації, послідовно наближаючи критерії та орієнтири національного розвитку до стандартів, прийнятих у країнах Європейського Союзу. Саме тому не можна недооцінювати значення, роль та місце молоді в цьому процесі. Адже від того, наскільки молоде покоління буде готовим взяти на себе відповідальність за розвиток держави, наскільки ініціативно братиме участь у розв’язанні актуальних завдань сьогодення, значною мірою залежатиме доля країни, її майбутнє.
Соціальне становище української молоді формується під впливом спектру чинників суспільного життя країни, дія яких протягом останнього десятиріччя характеризується, з одного боку, доленосними здобутками українського народу, пов’язаними з вибором Україною незалежного шляху розвитку, а з іншого боку, погіршенням соціально-економічної ситуації, причиною чого є складні умови перехідного періоду. Все це вносить суттєві корективи в життєві орієнтири молоді та її поведінку.
Серед широкорозповсюджених негативних явищ у молодіжному середовищі особливу тривогу викликає формування та розвиток поведінки, яка відхиляється від прийнятих у суспільстві освітньо-виховних та морально-правових норм, тобто такої поведінки, яку прийнято називати девіантною. Крім особистої шкоди, яку завдає девіантна поведінка людині, вона викликає соціальну дезадаптацію, сприяє формуванню криміногенної субкультури, розповсюдженню наркогенних традицій, зростанню кількості СНІДу.
Саме тому в освітньому просторі України об’єктивно постало соціальне замовлення загальноосвітнім навчальним закладам - сформувати свідомого громадянина, особистість із притаманними їй якостями і рисами, спрямованими на саморозвиток, самовдосконалення, виховати молоду людину в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної й суспільної цінності.

Наші кількарічні спостереження, експерименти, вивчення наявних результатів, удосконалення змісту, форм і методів профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи, упровадження інновацій у практику, уможливили такі основні висновки із заявленої теми дисертаційного дослідження „Профілактика девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі”:
1. Науковий аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури дав змогу визначити сутність девіантної поведінки як соціально-педагогічного явища, виділити низку поглядів, згідно з якими девіантна поведінка інтерпретується як вчинки, дії неповнолітніх, які не відповідають традиційно прийнятим у суспільстві соціальним нормам.
2. Враховуючи значущість осмислення девіантної поведінки, у нашому дослідженні було визначено девіантну поведінку як негативні відхилення у поведінці дитини, що не відповідають освітньо-виховним та морально-правовим суспільним нормам.
Вивчення девіантної поведінки молодших школярів дозволило виділити такі її різновиди, як відхилення в отриманні початкової освіти, відхилення, пов’язані зі шкільною дезадаптацією, педагогічною занедбаністю, відхилення у зв’язку з соціальним сирітством, соціальною дезадаптацією, а також адиктивною, делінквентною та кримінальною діяльністю.
3. Розроблена у ході дослідження структурно-логічна модель профілактики девіантної поведінки молодших школярів дозволила розкрити сутність, соціально-педагогічні умови ефективного здійснення цього процесу і підтвердила, що профілактика девіантної поведінки молодших школярів загальноосвітньої школи є цілісною педагогічною системою, яка характеризується конкретною метою, завданнями, змістом, оптимальними формами і методами організації, а також визначеними компонентами, критеріями, показниками і рівнями сформованості культури поведінки молодших школярів як мети та результату профілактичної діяльності.
4. Результати констатувального експерименту першого порядку показали, що лише 22,7% молодших школярів мали високий рівень сформованості культури поведінки, 44,2% - середній та 33,8% - низький рівень. Результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили, що кількість учнів молодшого шкільного віку, які мають високий і середній рівні сформованості культури поведінки як фактора профілактики девіантної поведінки молодших школярів, після завершення експериментальної роботи зросла практично удвічі. У той же час кількість учнів, яких за результатами пробного експерименту було віднесено до низького рівня сформованості культури поведінки, зменшилася також майже удвічі. Такі результати презентують позитивні тенденції експериментальної роботи з профілактики девіантної поведінки учнів та ефективність формування культури поведінки молодших школярів. В експериментальних класах якісно змінилася система виховної роботи: цілеспрямованого змісту, в основу якого закладено технологічний підхід до профілактичної діяльності. Порівняння експериментальних показників засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальних класах відбулися позитивні зміни у рівнях сформованості культури поведінки. Так, на кінець експерименту кількість учнів із високим рівнем сформованості культури діяльності збільшилася з 20,5% до 58,8%, культури здоров’я відповідно з 21,8% до 54,4%, культури спілкування - з 20,4% до 54,2%. У контрольних групах суттєвих кількісних і якісних змін не відбулося.
5. Аналіз результатів формувального експерименту зафіксував позитивну динаміку змін, які відбуваються за певних соціально-педагогічних умов:
- удосконалення змісту, форм і методів профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи;
- розробка та впровадження у навчально-виховний процес інтерактивної педагогічної технології профілактики девіантної поведінки молодших школярів.
6. В ході впровадження терапевтичних та тренінгових технік у профілактичний процес за результатами дослідно-експериментальної діяльності ефективним виявилось використання ігротерапії, арт-терапії та казкотерапії, тренінгів послаблення стресу, емпатії, практики взаємодії, розв’язання проблем, які сприяють формуванню оперативного і глибокого засвоєння соціально схвалюваної поведінки, основ гуманістичної моральної культури.
Результати дослідження дають підстави стверджувати, що розроблена модель профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навально-виховному процесі виявилась ефективною, а це в свою чергу дає змогу стверджувати про досягнення мети, виконання завдань дослідження.
Перспективи подальших досліджень проблеми профілактики девіантної поведінки молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи ми вбачаємо в удосконаленні діагностико-прогностичних методик, диференційованої профілактики наркогенних звичок на основі міждисциплінарного підходу. Необхідно проводити дослідження з проблем психологічної корекції і педагогічної психотерапії, працювати над розробкою моделі сучасного загальноосвітнього навчального закладу як Школи Радості, упроваджувати інноваційні інтерактивні технології і методики профілактики згубних звичок, статевого виховання тощо, здійснювати на цій основі підготовку майбутніх вчителів до організації профілактики девіантної поведінки молодших школярів.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. - 335 с.
2. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. - М.: Наука, 1980. - 257 с.
3. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х. Вайнола; Загальна редакція А.Й.Капської. - К., 2002. - 164 с.
4. Алексеев М.Ю. Поведение - наука об основах нового мировоззрения. М.: Интердиалект +, 2000. 239 с.
5. Алмазов Б.Н. Психологическая средовая адаптация несовершеннолетних. М.: Просвещение, 1969. 137 с.
6. Алемаскин М.А. Воспитательная работа с подростками. М.: Просвещение, 1973. 205 с.
7. Амонашвили Ш. Здравствуйте, дети! М.: Просвещение, 1983. 176 с.
8. Ананьев Б.Г. Психология и проблема человекознания / Под ред. А.А.Бодалева. - М.: ИПП; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. 384 с.
9. Анастази А. Психологическое тестирование / Под ред. Гуревич К.М. - М.: Мир, 1982. - Т. 1, 2. 320 с.
10. Антонян Ю.М., Cамичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы формирования преступности. М.: Рос. право, 1983. 154 с.
11. Анисимов С.Ф. Мораль и поведение. - М.: Мысль, 1985. - 155 с.
12. Архангельский Л.М. Ценностные ориентации и психические аномалии. - М.: Знание, 1978. 64 с.
13. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. - М.: Мысль, 1976. 158 с.
14. Асмолов А.Г., Ягодин Г.А. Образование как расширение возможностей развития личности // Вопросы психологи. - 1992. - № 1- 2. - С. 6 - 12.
15. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект.- М.: Просвещение, 1982. 192 с.
16. Балл Г.О. Культорологічні та психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти: Наук.-метод. зб. Вип. 2 / За ред.Г.О .Балла. К. Рівне: Ліста, 2003. -156 с.
17. Барулин В.С. Социальная жизнь общества. - М.: Из-во МГУ, 1987. 186 с.
18. Белинский Я. И., Афанасьєв В.С. Социология девиантного поведения. М.: Мысль, 1993. - 267 с.
19. Беличева С.А. Этот опасный возраст. - М.: Знание, 1982. 93 с.
20. Бєлкіна Г.В. Виховання культури праці дітей старшого дошкільного віку.: Дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / Укр.пед. ун-т ім. Драгоманова. - К, 1994.-171 с.
21. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої середньої школи: Монографія. - К.: ІЗМН, 1997. - 192 с.
22. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.
23. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.- Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. К.: Либедь, 2003. 280 с.
24. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. - Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. К.: Либедь, 2003. 280 с.
25. Бех І.Д. Технологія правиловідповідного виховного процесу // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. Киів - Житомир: Вид-во Волинь, 2003. - Кн.1. - С. 6 - 16.
26. Бехевиоризм: Трандайк Э. Принципы обучения, основанные на психологи.; Уотсон Дж. Психология как наука о поведении. М. 1988. 170 с.
27. Блонский П.П. Трудные школьники. - 2-е изд. - М.: Работник просвещения, 1929. 106 с.
28. Бовть О.Б. Агрессивные реакции и пути их коррекции у младших школьников: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Университет внутренних дел МВД Украинн. - X., 2000. - 265 с.
29. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1978. - № 4; 1979. - № 4.- С. 27 45.
30. Бойченко Т.Е., Ващенко Л.С. Основи здоров’я: Книга для вчителя / Л.С. Ващенко, Т.Е. Бойченко. К.: Генеза, 2005. 240 с.
31. Большой энциклопедический словарь. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 2002. 1456 с.
32. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1(14). - С. 144 - 150.
33. Братусь Б.С. Аномалии личности. М., 1988. 328 с.
34. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения. М.: Педагогика, 1990. 140 с.
35. Брунер Дж. Психология познания: За пределами информации / Дж. Брунер; Пер. с англ. К.И.Бабицкого, Предисл. и общ. ред. д. чл. АПН СССР А.Р. Лурии. М.: Изд. Моск. ун-та, 1977. 276 с.
36. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. М., 1968. 268 с.
37. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра: Книга для учителей и родителей. М.: Просвещение, 1988. 207 с.
38. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал. Підручник для виховників, молоді, батьків / Пед.тв-во ім. Г.Ващенка. Полтава: Вісник, 1994. 191 с.
39. Вергуліна Н.О. Музичний розвиток дитини. - К.: Муз.Україна, 1978. 256 с.
40. Веселые уроки музыки в школе и дома / Авт.-сост. З.Н.Бугаева. М.: Издательство Сталкер, 2002. 384 с.
41. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. 269 с.
42. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр „Академія”, 2002. 576 с.
43. Воспитание трудного ребенка: дети с девиантным поведением: Учебно-методическое пособие / Под ред. М.И.Рожкова. М.: Гуманіст. изд. центр ВЛАДОС, 2001. 240 с.
44. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. - СПб: Союз, 1999. - 222 с.
45. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психол. Очерк: Книга для учителя / [Послес. В.В. Давыдова]. - 3-е изд. - М.: Просвещение, 1991. - 90 с.
46. Гаврилова Т.П. О кризисах в психическом развитии личности ребенка // Психологические особенности формирования личности ребенка. - М.: Знание, 1983. 79 с.
47. Гилинский Я.И., Афанасьєв В.С. Социология девиантного поведения. СПб.: Союз, 1993. 537 с.
48. Гоголева А.В. Аддиктивное поведение и его профилактика: [Учебно-методическое пособие] / А.В. Гоголева; Российская академия образования. Московский психолого-социальный ин-т. -2-е изд., стереот. -М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2003. 238 с.
49. Гольдштейн Ар. Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з англ. В. Хомика. К.: Либідь, 2003. 520 с.
50. Гонеев А.Д. Основы коррекционной педагогики. М.: Педагогика, 1989. 256 с.
51. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 374 с.
52. Грищенко Л.Ан., Алмазов Б.Н. Психология отклонений и задачи психологической реабилитации трудновоспитуемых учащихся: Учеб. пособие / Свер. ин-пед. ин-т. - Сверд.; СИПИ, 1987. 75 с.
53. Гробарь М.И., Краснянская К.А. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы. - М.: Педагогика, 1977. 136 с.
54. Гусева Н.А. Тренинг предупреждения вредных привычек у детей. Программа профилактики злоупотребления психоактивными веществами / под науч. ред. Л.М. Шипицыной. СПб.: Речь, 2003. 256 с.
55. Давыдов В.В., Кудрявцев В.Т. Развивающее образование: Теоретическое осознание преемственности дошкольной и начальной школьной ступени // Вопр. психологии. - 1997. - №1. - С. 3 - 15.
56. Дарвин Ч.Р. Происхождение видов путем естественного отбора: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1987. 383 с.
57. Девиатность и социальный контроль в России (19 -20 вв): тенденции и социологическое осмысление / Под ред. Я.И. Гилинского. СПб.: Алетейя, 2000. 384 с.
58. Державна національна програма „Освіта” („Україна 21 століття”). - К.: Райдуга, 1994.
59.