Федоренко Дар'я Олександрівна. Виховання екологічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів

Короткий опис

Федоренко Дар'я Олександрівна. Виховання екологічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.07, Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. - Умань, 2015.- 235 с.

Міністерство освіти і науки України
Мелітопольський державний педагогічний університет
імені Богдана Хмельницького

На правах рукопису

Федоренко Дар’я Олександрівна

УДК 373.5.015.31:502 (043.5)

ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор
Москальова Людмила Юріївна

Мелітополь – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………..……………………………..…............………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ ..................................................................10
1.1. Стан розробленості проблеми виховання екологічної культури старшокласників……..………………………….......................………..……...10
1.2. Сутність поняття «екологічна культура особистості» .............…..29
Висновки до першого розділу...................................................................52
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ВИХОВАНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ.............................................................................................................56
2.1. Аналіз стану використання змісту навчальних предметів у вихованні екологічної культури старшокласників……………………….........56
2.2. Критерії, показники та рівні вихованості екологічної культури учнів старшого шкільного віку…………………………………………........…82
Висновки до другого розділу ……………………………………......…101
РОЗДІЛ 3. ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ ВИХОВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ........................................................................................................105
3.1. Змістово-методичне забезпечення процесу виховання екологічної культури старшокласників….........................................................…….......….105
3.2. Впровадження методики виховання екологічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі………………………….. 132
3.3. Аналіз результатів формувального етапу експериментального дослідження…………………………………………………………………..…155
Висновки до третього розділу …………………………………….....…168
ВИСНОВКИ …………………………...…………………………….................171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….……..........175
ДОДАТКИ……………………………………………….…….…………..........201

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення проблеми виховання екологічної культури старшокласників, необхідності її вирішення у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи та запропоновано новий підхід до розв’язання важливого й актуального завдання, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики виховання екологічної культури старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах.
1. На основі аналізу сучасного стану проблеми у теорії й освітньо-виховній практиці виховання екологічної культури особистості визначено сутність та зміст дефініцій, які розкривають специфіку означеного процесу у старшій школі. З’ясовано, що за своєю сутністю екологічна культура класифікується на такі види, як матеріальна й духовна, а поняття «виховання екологічної культури старшокласників» уточнено у такому формулюванні – цілеспрямований, спеціально організований процес виховання ціннісного ставлення учнів до природи, що передбачає послідовне розгортання трьохкомпонентної структури дій вчителя: емоційне захоплення старшокласників гармонією природи; розкриття основних положень екологічної етики та естетики; формування навичок етичної поведінки у природі.
2. На основі проведеного теоретичного аналізу наукових досліджень визначено і схарактеризовано мотиваційний, особистісно зорієнтований, діяльнісний підходи до виховання екологічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Мотиваційний підхід для виховання екологічної культури старшокласників ґрунтується на теоріях мотивації, що базуються на вивченні потреб людини, основною з яких є потреба самого існування у природі, що і є основним мотивом для формування екологічної позиції, емоційного та естетичного відгуків на гармонію природи, активності у природоохоронній діяльності тощо. Сутність особистісно орієнтованого підходу у вихованні екологічної культури старшокласника ґрунтується на відмові від директивної педагогіки, що розглядає вплив на вихованця за схемою «вимога – сприймання – дія», адже в такому випадку не враховуються індивідуальні особливості кожного учня, не відображаються всі тонкощі реакції учня на висунуті вимоги, а навпаки, зменшуються прояви активності у природоохоронній діяльності. Особистісно зорієнтований підхід ґрунтується на гуманістичній ідеології, принципах екологічної педагогіки, відповідно до яких між учителями та старшокласниками створюються такі відносини, які допомагають розвивати екологічну свідомість кожного учня в усіх видах навчально-пізнавальної діяльності, в позакласній роботі, у вільний час тощо. Діяльнісний підхід до виховання екологічної культури старшокласників ґрунтується на теорії діяльності, яка допомагає підвищувати рівень прагнень суб’єктів через залучення до проведення цікавих дослідів та зіставлення вимірювань, які безпосередньо стосуються їхнього перебування у природі, участі у природоохоронній роботі.
3. Визначено критерії і відповідні показники вихованості екологічної культури старшокласника, а саме: потребнісно-мотиваційний (наявність емоційно-ціннісних настанов старшокласників на взаємодію з природою, відповідальне ставлення до неї); компетентнісно-когнітивний (наявність у старшокласників основних знань про загальні закономірності розвитку природи та суспільства, їх здатність до розуміння взаємозв’язку існування людини у природі; набуті уявлення про охорону природи; уміння передбачати вплив діяльності людини на біосферу Землі; розуміння підпорядкування діяльності людини умовам раціонального природокористування й турботи про довкілля); діяльнісно-вчинковий (уміння зберігати й охороняти природне середовище; вияв ініціативи у природоохоронних заходах, екологічних акціях; уміння ухвалювати обґрунтовані рішення щодо відмови від про-екологічної поведінки в різних видах життєдіяльності).
На основі критеріїв та їх показників схарактеризовано рівні вихованості екологічної культури старшокласників: високий, середній, низький. За результатами діагностування на констатувальному етапі експерименту встановлено, що високий рівень вихованості екологічної культури виявляють 5,3 % респондентів, середній рівень – 58,8 % учнів старшої школи, низький рівень – 35,9 % респондентів.
4. Обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність методики виховання екологічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Доведено доцільність використання принципів (людиномірності, цілеспрямованості, системності, систематичності й безперервності, краєзнавчого принципу та принципів комплексності й міждисциплінарності) та педагогічних умов (розгортання екологізації культурно-освітнього простору в системі роботи школи; трансформація національних екофільних традицій та поступовий перехід до сучасних європейських стандартів; самореалізація й саморозвиток старшокласників, виховання в дусі загальносвітових культурних традицій, з урахуванням вимог екологічної етики).
Доведено, що ефективність методики цілком залежить від її системності, цілісності, застосуванні ефективних організаційних форм (бінарні уроки, екскурсії, краєзнавча та природоохоронна робота, колективні творчі справи екологічного змісту, еколого-правові студії, учнівські наукові лабораторії, круглі столи, екологічні свята, акції, конкурси, дебати, еколого-психологічні тренінги), методів (екологічні проекти, методи екологічної ідентифікації, екологічної емпатії, екологічної рефлексії, екологічних експектацій, ритуалізації екологічної діяльності, екологічної турботи, кейс-метод) виховання екологічної культури.
Експериментально доведено, що впровадження методики дозволило істотно підвищити рівень вихованості екологічної культури старшокласників. Зокрема, істотну позитивну динаміку зафіксовано в експериментальній групі щодо зменшення кількості старшокласників із низьким рівнем (- 28,8 %); тоді як у контрольній динаміка значно гірша
(- 3,7 %).
Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблеми. Подальшого вивчення потребують проблеми виховання екологічної культури в контексті роботи позашкільних навчальних закладів. Спеціального емпіричного дослідження потребують питання, пов’язані зі співвіднесенням виховання екологічної культури старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи з конкретними профілями навчання та індивідуальним вибором майбутньої професії. Зважаючи на актуальність досліджуваної теми, рекомендовано: впровадження у діяльність загальноосвітніх навчальних закладів методики виховання екологічної культури старшокласників, методичних рекомендацій «Формування навичок етичної поведінки у природі».