Юрченко Оксана Олександрівна. Символіка чисел в духовній культурі православного соціуму українських земель у XIV- на початку XVIII століть

Короткий опис

Юрченко Оксана Олександрівна. Назва дисертаційної роботи: "Символіка чисел в духовній культурі православного соціуму українських земель у XIV- на початку XVIII століть"

Міністерство освіти та науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ЮРЧЕНКО ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 94(477):2-135.3:130.2”13/17”
СИМВОЛІКА ЧИСЕЛ В ДУХОВНІЙ КУЛЬТУРІ
ПРАВОСЛАВНОГО СОЦІУМУ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У XIV
– ПОЧАТКУ XVIII СТОЛІТЬ
07.00.01. – Історія України
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
Короткий Віктор Андрійович
кандидат історичних наук, доцент
Київ-2016
2
ЗМІСТ
Вступ. Історіографія та джерельна база дослідження …………………...….4
Розділ 1. Семантико-символічна система числових показників пам’ятках
білорусько-литовського літописання……………………………………………...23
1.1. Природа та характер числового символізму як явища образноестетичного мислення середньовічної людини: становлення та еволюція
нумерологічного знання ……………………………………………………………...23
1.2. Специфіка використання та інтерпретації умовно-образної та
документально-фактологічної числової інформації в структурі літописів
першого зводу білорусько-литовського циклу …...…. ………………………... … 38
1.3. Аналіз символіко-числового матеріалу літописів другого зводу
білорусько-литовського літописання …………… ………....................................... 59
1.4. Дешифрування числових рядів «Хроніки Биховця» …...........................69
1.5. Числові дані в текстах українського регіонального літописання ………78
Розділ 2. Дешифрування числової матриці українських народних дум…95
2.1. Особливості нумерологічної інформації раннього невільницького
циклу………………………………………………………………………………....... 95
2.2. Думи про море: загальна характеристика та способи передачі числової
символіки………………………………………….………………………….............117
2.3. Символіка чисел в думах про степ, лицарство та захисників рідної
землі…………………………………………………………… ……………………..131
2.4. Думи про Хмельниччину та побутові думи: особливості нумерологічних
даних …………………………………………………………………………….……153
3
Розділ 3. Нумерологічна структура числової інформації в текстах
козацького літописання……………………………………………………………163
3.1. Генеза та зміст нумерологічного матеріалу в «Літописі Самовидця»
(друга половина XVІІ-XVIІІ століття) ………………………….……………..…...163
3.2. Особливості та інтерпретації числового матеріалу на прикладі літопису
Самійла Величка …………………………………………..........................................176
3.3. Текстологічний аналіз та дешифрування числових елементів в Літописі
Грабянки ……………………………………………………………………………...187
Висновки………………………………………..……………….….…………...198
Список використаних джерел та літератури………………..………...........207
Додатки . ……………………………………………………….…….………... 218
4
ВСТУП
Від свого зародження людство почало послуговувати різними системами
образно-символічної передачі інформації. Символ став специфічною мовою, за
візуальною канвою якої крився глибинний смисловий контекст. Він був
інструментом пізнання, фундаментальним методом вираження реальності.
Сформувалась унікальна система, елементи якої з плином часу набули
традиційності і стали основою міжнародного простору спілкування, який
виходить далеко за межі звичайної комунікації1
.
Символ ототожнюють з основою для вивчення іманентного і
трансцендентного в горизонтальних і вертикальних площинах. Він був
покликаний розкрити основи світобудови, пояснити глибинні явища і процеси, які
протікають в світовій мікро- і макроструктурах. Така характеристика символізму
породжує його універсальність, яка постає у формі способу передачі сакральної
інформації і служить для трансляції реальності тоді, коли звичайні вербальні
методи вичерпують свої можливості на шляху до розкриття суті явища.
Символ - багатогранне явище, здатне і покликане переводити абстракції в
контекст, де вони починають працювати. Він має різні рівні своєї семантикообразної природи. За кожним символом закріпилось кілька основних ідей, що
породило його полісемічність (багатозначність). Така особливість походження
дозволяє йому відповідати на запити різних епох та світоглядних систем. Один
символ може мати різні сфери свого застосування, стати амбівалентним та

1 Аверинцев С. Символ // София-Логос: Словарь. – 2-е изд., испр. – Киев: Дух i
Лiтера, 2001. – С. 155–161.
5
багатозначним. Він будь-яке окреме явище з'єднує з усією сукупністю світового
буття і тому не має справу лише з одним конкретним елементом2
.
Символізм був універсальним для періоду середньовіччя та ранньомодерного
часу. На думку Ж. Ле Гоффа символіка починалась на рівні слів: назвати річ – уже
означало її пояснити, а весь світ був світом символів. Існувала символіка хреста,
чисел, жестів, а накладання конкретного на абстрактне - складало основу
ментальностей і почуттів середньовічних людей3
. Ж. Дюбі розумів під поняттям
ментальності систему, всі елементи якої взаємопов’язані і мисляться образами і
уявленнями, втіленими у символах4
.
Етимологія слова бере початок від грецького іменника unmbolon, що означає
знак, "прикмета" і виступає універсальною естетичною категорією, яка має безліч
значень і наділена величезною змістовою наповненістю. Символ розрахований на
розуміння, викликаючи асоціації та емоції, певні настрої та враження, змушує
побачити в предметі чи явищі глибинну сутність5
. Він відіграє роль містка між
раціональним і містичним світами.
Загальна ідея, що її передає символ, часто набуває яскраво вираженого
національного характеру, оскільки нерідко відбиває народні традиції, звичаї,
обряди, вірування тощо, а зрештою, - і національні риси характеру та рівень
самосвідомості. Символ вказує на вихід образа за власні межі і співвідносить два
полюси – предметний і смисловий. Їх неможливо дешифрувати простим зусиллям

2
Белокурова С.П. Словарь литературоведческих терминов / С.П.Белокурова. – СПб.:
Паритет, 2006. – С. 453.
3Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада: Пер. с фр. / Общ.
ред. Ю.Л. Бессмертного; Послесл. А. Я. Гуревича.— М.: Издательская группа
Прогресс, Прогресс-Академия, 1992. – С. 311-312.
4 Дюби Ж. Развитие исторических исследований во Франции // Одиссей. 1991 – М.,
1991. – С. 53.
5
Белокурова С.П. Словарь литературоведческих терминов / С.П.Белокурова. – СПб.:
Паритет, 2006. – С. 453.
6
розуму, оскільки не існує раціональної формули прочитання. Його завдання -
через кожне одиничне подати універсальне6
.
Окремим проявом символізму стала нумерологія – вчення про сакральні
властивості чисел. Еволюція числового ряду та його вкорінення в практичній
діяльності людини породили широкі простори для формування їх символічної
природи. Давні люди вважали число за надскладне знання і оточили ореолом
таємничості та духовності, розкривши простори для визначення людиною свого
місця в Універсумі.
Нумерологічне знання пройшло тривалий процес свого становлення та
еволюції, будучи присутнім в світоглядних моделях різних народів, накладаючи
свій відбиток на всі сфери життя суспільства та індивіда. Пояснення витоків і
характеру нумерологічних елементів дозволяє простежити та проаналізувати різні
рівні прояву та смислову наповненість символіки числа. За кожним з них
протягом століть закріплювалось певне семантичне поле, яке дозволяло легко
прочитати знаючій людині необхідну інформацію. Як вже зазначалось, жодне
число на мало в уявлені людини доби середньовіччя єдиного значення.
Багатополярність вибудувала складну систему смислових трактувань одного і
того ж числа. При цьому за ним закріплювались усталені символіко-семантичні
формули, які зводили полісемію значення до звуженого однозначного чи
двозначного розуміння.
Традиція сприйняття числа як елемента містико-символічного світу стала
наслідком тривалого і складного шляху появи та еволюції процесу лічби.
Опанування операціями ліку, навіть в самому примітивному їх варіанті, було
справжнім випробуванням для первісних людей. Рівень розвитку математичних
знань досягався тисячолітньою поступальною ходою, на шляху якої наші предки
відкривали для себе нові грані свого існування. Людина рухалася від набуття

6 Аверинцев С. Символ // София-Логос : Словарь. — 2-е изд., испр. — Киев: Дух i
Лiтера, 2001. — С. 155—161.
7
уявлень загального характеру: визначалися спільні ознаки для певної сукупності
подібних предметів та встановлювалися поняття «багато», «один» та «мало»7
. Це
дозволило їй вийти на новий рівень розвитку уявлень про число: без конкретних
числових одиниць встановити кількісні співвідношення між певними групами
предметів. Наші предки розкладали обмінюванні речі, співставляли,
встановлюючи кількісно-множинний зв'язок між ними, а вміти рахувати було не
обов’язковим. Вони відкривали для себе все нові і нові числа, але через складність
цього процесу та певні смислові асоціації поступово за ними почали
закріплюватися не лише практичні, але і символічні характеристики. Це
проявилося у найдавніших цифрових системах - вавилонській і єгипетській.
Осмислення числа на рівні універсального способу пізнання світу знайшло
своє вираження в Древній Греції. «Грецьке чудо» - це не просто виведення
математики на рівень точної науки з дедуктивним підходом і відхід від простих
практичних операцій обрахунку, а возведення числа в ранг першопочатку.
Перетворення нумерології на містико-символічне вчення пов’язане зі школою
піфагорійців. Саме Піфагору та його учням приписують корінні зміни в
математиці. В їхніх уявленнях про будову світу число було наділене найвищими
космологічними, гносеологічними та естетичними значеннями і виступало
першоосновою всього сущого, таким собі синтезом досяжного і недосяжного8
.
Числа, на думку піфагорійців, були елементами всіх речей і весь світ в цілому є
нічим іншим, як гармонією і числом9
.

7 Конфорович А.Г. Людина серед всюдисущих чисел та фігур / А.Г. Конфорович. –
К.: Наукова думка, 1976. – С. 10 – 15.
8
Ранняя патристика // История эстетической мысли. В 6-ти т. Т. 1. Античность.
Средние века / Ин-т философии АН СССР; Сектор эстетики. — М.: Искусство, 1985.
– С. 158-162.
9 История математики с древнейших времен до начала ХІХ столетия: в 3-х томах.
Т.1. / под. ред. А.П. Юшкевича. – М.: Наука, 1970. – С. 67.
8
Причиною подібного застосування є ототожнення числа з найвищою мірою
організованості як явища. Його природа передбачала особливість задавати чітку,
незмінну послідовність. Більше того - число дозволяло хаотичність та
деструктивність зв’язати організуючим началом, направивши по шляху
впорядкованого розвитку. Чіткість та незмінність математичних явищ
сприймалася ідеальним полем для пояснення всього укладу Універсуму. Тоді як
гуманітарні знання не відмічалися такою константністю. Віра в функціонування
світу на основі чіткої організованості та впорядкованості робили число його
образом, земним втіленням. Воно виступало специфічним способом оновлення
світу в процесі циклічного руху матерії10
.
У Греції на зміну аттичному письму прийшло іонічне11. Це система, в якій
функцію чисел виконували літери. Вона дозволяє ототожнити слово і його
числове позначення, а оскільки слово несе ідею, вчення, пізнання, то і число
отримує ідейно-символічне навантаження. По-суті, воно сприймалося вищим
щаблем передачі сакральної інформації.
На особливе ставлення до чисел і рахунку вплинула і етимологія цих понять.
Дійсно, давньогрецьке значення понять «число», «міра», «рахунок» рівнозначні з
лексемами «гармонійний», «впорядкований». Простежити подібний зв'язок можна і
з лексемами латинської мови: «numero», «numeros» - «ритм», «гармонія»,
«складова», «елемент». А старослов’янська лексема «число», що походить із
праслов’янського cit-slo, споріднена з лексемами «считать», «читать», «чтить»
і через них близька староіндійському cetati (мислить, розуміє, пізнає). Отже, і
грецькі, і латинські, і слов’янські позначення поняття «число» зводяться,

10 Бидерманн Г. Энциклопедия символов / Г. Бидерманн. – М.: Республика, 1996. –
С. 896.
11 Кириллин В.М. Символика чисел в литературе Древней Руси (XI-XVI века) /
В.М. Кириллин. – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 19.
9
незважаючи на різне походження, до єдиного семантичного значення: пізнання,
розуміння, почитання, поклоніння.
12
Закладені широкі простори для формування системи іносказавчо-символічної
семантики числа знайшли своє втілення в різних сферах естетичного відтворення
дійсності. Великим полем для подібної діяльності були література та усна народна
творчість. Прикладами такої інтерпретації числового символізму є твори Гомера, у
яких числа відповідають певній галузі знань, реальній дійсності, перетворившись
в епічні стандарти, елементи числової гармонії. Вони втратили в нього свою
містичну природу.13 Проте, не стали чисто практичними елементами
арифметичних дій. Це ще раз доводить укорінення полісемії функціонального
призначення чисел.
У подібній формі числа знайшли відображення і у фольклорі. З сивої давнини
до нас прийшли легенди і казки про сім мудреців, сім чудес світу, про трьох
братів. У випадку великого щастя говорять – він «на сьомому небі», а найкраще
побажання перед плаванням – «сім футів води тобі під кілем». Числа служили
також свого роду елементами для відображення лихоліть народу: «Ходили три дні
та виходили злидні», «Наберуся три копи лиха та ще зверху», «Говорять три дні та
все про злидні», «Господи помилуй від семи панів, свинячих постолів та вербових
дворів»14. Вони стали незмінними стандартами, які людина широко
використовувала в якості своєрідної символічної мови.
Не менш цікавою і загадковою лишається роль чисел в астрології. Астрологи з
ними пов’язували устрій Космосу та людську долю. На основі використання чисел
вони будували свої пророцтва, намагалися зрозуміти суть речей. Космологічний
контекст смислового змісту числа був наслідком осягнення таємниць Всесвіту.

12 Кириллин В.М. Символика чисел в литературе Древней Руси (XI-XVI века) /
В.М. Кириллин. – СПб.: Алетейя, 2000. – С. 15-16.
13 Конфорович А.Г. Людина серед всюдисущих чисел та фігур / А.Г. Конфорович. -
К.: Наукова думка,1976. – С. 15.
14 Там само. – С. 10-11.
10
Актуальність теми дослідження. Духовна культура доби середньовіччя та
ранньомодерного часу виступає важливою складовою комплексної реконструкції
історичного минулого. Вона відображала і фокусувала історичний час з його
характерними особливостями та ціннісними орієнтаціями, моральними засадами
та ідейним спрямуванням. Світоглядна система православного соціуму
українських земель в XIV - початку XVIII століть може допомогти зрозуміти
сутність явищ, подій, пріоритетні напрями суспільної думки.
У світлі цього становить науковий інтерес один з елементів духовної культури
зазначеної доби, а саме – числовий символізм. Він був інструментом
ідентифікації, фундаментальним методом вираження реальності. Сформувалась
унікальна система, елементи якої з плином часу набули традиційності і стали
основою міжнародного простору спілкування, який виходить далеко за межі
звичайної комунікації.
Число зайняло важливе місце в системі думання, накладаючи відбиток на всі
сфери життя суспільства та індивіда. Тож комплексне вивчення цього явища
зберігає вагому суспільну актуальність, пов’язану з розширенням студій по
вивченні особливостей ментальності та пріоритетних категорій духовної культури.
Актуальність теми дослідження посилюється тим, що в українській
історіографії роль, місце, значення числової символіки у духовному житті соціуму
залишається недооціненою.
Нумерологічне знання викристалізовувалося у процесі освоєння людиною
математичних операцій та виділення поняття числа, а згодом – появи графічного
його оформлення. Труднощі на цьому шляху та притаманна дохристиянським
світоглядним системам міфо-епічна та містична система думання вивели його на
рівень особливих елементів передачі образної та сакральної інформації про основи
світобудови та місце людини в Універсумі.
Притаманний добі середньовіччя та ранньомодерного часу нумерологічний
матеріал формувався на базі сталих образно-ідейних моделей, розроблених в
11
рамках християнського та дохристиянського світосприйняття. Тому дуже
важливим лишається проблема простеження еволюції символіки чисел в
означених світоглядних системах з метою виявлення їх співмірності та
конфліктології, що стає можливим при аналізі різного роду джерельного
матеріалу. Від вчення піфагорійців та язичницьких традиційних вірувань число
трансформувалося в один з визначальних аспектів християнського вчення. Це
стало новим витком в процесі розвитку знання про число.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в межах держбюджетної науково-дослідної теми «Українська нація в
загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (державний реєстраційний
номер 11 БФ046-01), включеної до тематичного плану історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дослідження дисертації виступає нумерологічний матеріал
літописів білорусько-литовського, українського регіонального, козацького циклів
та українських історичних дум, семантико-символічний зміст числових рядів в
контексті християнської середньовічної культури.
Предметом дослідження є числовий символізм як один з елементів
світоглядної системи доби середньовіччя та ранньомодерного часу, використання
в духовних культурах минулого типових числових показників та різних зрізів
семантичних нумерологічних конструкцій.
Мета дослідження: на основі джерел здійснити комплексний аналіз,
виділення, систематизацію та інтерпретацію числового ряду пам’яток наративного
і фольклорного характеру для визначення ступеню прояву різних форм символікообразної числової семантики.
Мета дисертаційного дослідження визначає такі завдання:
 охарактеризувати стан наукового висвітлення теми, специфіку та
інформативні можливості джерельної бази;
12
 розглянути та узагальнити особливості становлення та еволюції числового
символізму, його витоки та ґенезу;
 дослідити та систематизувати нумерологічний матеріал, сформувати
систему зміни змістових акцентів того чи іншого числового показника на прикладі
літописів білорусько-литовського літописання;
 визначити систему класифікаційних ознак та виявити зрізи семантичної
природи чисел в текстах фольклорного походження;
 з’ясувати специфіку поширення та застосування різної числової
інформації, залежно від її змістової наповненості, контексту використання на
прикладі текстів козацьких дум;
 виокремити пріоритетної семантико-образної форми присутності числових
показників в козацьких літописних комплексах;
 визначити ступінь повторюваності та форми типовості числової інформації
і її вплив на загальну змістову структуру джерел.
Хронологічними межами дисертаційного дослідження визначається період
XIV– початку XVIII століть – час панування середньовічного світогляду в масах
населення українських земель.
Територіальні межі дослідження охоплюють територію Правобережжя
(Київщина, Волинь, Поділля, Галичина, Буковина, Закарпаття) та Лівобережжя
України (Чернігово-Сіверщина, Полтавщина, Харківщина).
Методологічними засадами роботи є загальнонаукові принципи історизму,
діалектичного розвитку, об'єктивності, системно-структурної цілісності,
комплексного та системного аналізу, світоглядного плюралізму, які реалізуються
через застосування як основних методів історичного дослідження (історикопорівняльного, історико-генетичного), так і загальнонаукових (аналізу та синтезу,
індукції та дедукції). У дисертації також застосовано компаративістський метод до
аналізу гносеологічної природи символу.
13
Наукова новизна дослідження полягає в постановці та розробці актуальної
проблеми, яка не отримала всебічного і об’єктивного висвітлення у вітчизняній
історичній науці, оскільки визначені групи джерел вивчалися переважно у розрізі
цінності їх фактичного матеріалу та досліджувалися для вияву основоположних
характеристик культури. Загальновідомі джерела розглянуті за допомогою
застосуванням спеціальних сучасних міждисциплінарних методик, що дозволило
розкрити нові елементи світогляду православного соціуму українських земель в
добу середньовіччя та ранньомодерного часу. Дослідження числового символізму
відкриває можливості поглибленого вивчення ціннісних орієнтирів тогочасного
суспільства. На основі широкого кола джерел здійснено максимально повний
аналіз нумерологічного матеріалу, запропоновано нове бачення питань числового
символізму як інструменту вивчення історичного минулого, крізь призму якого
проходить висвітлення світоглядної моделі.
Суттєво доповнено існуючі відомості про нумерологію на українських
матеріалах, вперше комплексно охарактеризовано зрізи та семантичні конструкти
числової інформації на прикладі фольклорних та наративних пам’ятках .
Проведено порівняльний аналіз співмірності та конфліктології числового
символізму в різних групах джерел.
Практичне значення одержаних результатів визначається
сформульованими висновками та теоретичними узагальненнями. Матеріали
дослідження можуть допомогти ліквідувати лакуни в дослідженні світоглядних
проблем в історії української культури.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при
написані праць з історії України, методичних посібників, у формуванні основних
положень і фактичного матеріалу дослідницьких статей, у викладацькій роботі,
під час розробки відповідних лекційних курсів із проблем історії української
філософії, етнографії, історії культури, релігієзнавста, методології пізнання.
14
Отримані результати доцільно використовувати також у навчально-виховній
роботі.
Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи
оприлюднено на таких наукових конференціях: «Шевченківська весна 2014:
Історія», ХІІ міжнародна наукова конференція студентів, аспірантів та молодих
вчених, м. Київ; VIII Міжнародно-практична наукова конференція студентів,
аспірантів та молодих учених «Дні науки історичного факультету», Київ, 23 квітня
2015 р.; Дні науки історичного факультету 2014, присвячені 180 – річчю
заснування Київського університету: матеріали VII Міжнародної конференції
студентів, аспірантів та молодих учених.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 6 наукових
публікаціях, з них 5 – у провідних вітчизняних та 1 в зарубіжному фахових
виданнях.
Історіографія та джерельна база дослідження.
Проблема символіки чисел не є новою для досліджень. Першими цього явища
торкнулися Святі Отці Церкви, для яких питання символу і числа лежало в
площині розробки теоретичних засад християнського віровчення. Поясненням
природи символу займалися Феодорит Кірський, Філон Александрійський,
Василій Великий, Григорій Ніській, Максим Сповідник, Григорій Богослов,
Діонісій Ареопагіт15
.
Перші Отці зосередилися на догматичному формулюванні поняття числа та
символу. Вони вдалися до відомих форм позараціонального та позарозумного
відтворенння дійсності. Такими виразниками ірраціоналізму були, вже зазначена,

15 Максим Исповедник. Творения / перевод С.Л. Епифанович, А.И. Сидоров. –
М.: Мартис, 1993. – 356с.; Григорий Богослов. Слово на Пятидесятницу / перевод
А.И. Сидорова. - М.: Мартис, 1994; Дионисий Ареопагит. Божественные имена //
Мистическое богословие. – К., 1992. – № 3. – С. 45-76.
15
естетична свідомість та художнє мислення16. Завдяки арсеналу прийомів естетикохудожнього відтворення Універсуму, Святі Отці змогли у доступній формі подати
сутнісні глибини християнської духовної культури.
Проблематика числової нумерології знайшла своє продовження в розрізі
вивчення історії математики. В наступному розділі ми детально розглянемо
становлення систему ліку в первісних цивілізаціях та у слов’ян. Ми лише
відзначимо, що символічна природи числа випливає саме із практичних
математичних операцій. Ці питання висвітлені в книгах, присвячених історії
математики та становлення системи ліку: «Історія математики» під редакціями
А.П. Юшкевича і А.Н Боголюбова, «Історія арифметики» И.Я. Депмана17 та ін.
Цікавими є роботи В.А. Конфоровича18 та Б.Р. Бородіна19, які зосередили свою
увагу на формуванні дохристиянського знання про священні властивості чисел на
базі становлення числового ряду. Дослідники розкривають еволюцію числового
символізму як прояву фольклорної народної традиційності та історичні корені
цього феномену.
Велику увагу проблемі символізму та нумерології приділяли науковці
філософії та культурології. Ними були розроблені теоретичні засади та
термінологічні основи досліджуваних явищ. Прикладом можуть слугувати праці
В. Бичкова20, який обрав сферою свого дослідження проблему естетики та

16Художественно-эстетическая культура Древней Руси XI - XVII века / Под ред.
В.В.Бычкова. – М.: Ладомир, 1996. – С. 7-11.
17 История математики с древнейших времен до начала ХІХ столетия: в 3-х томах.
Т.1. / под. ред. А.П. Юшкевича. – М.: Наука, 1970. – 353 с.; Боголюбов А.Н.
Математики механіки / А.Н. Боголюбов. – К.: Наукова думка, 1983. – 639 с.;
Депман И.Я. История арифметики / И.Я. Депман – М.: Просвещение, 1965. – 416 с.
18 Конфорович А.Г. Людина серед всюдисущих чисел та фігур / А.Г. Конфорович. -
К.: Наукова думка, 1976. – 48 с.
19 Бородин А.И. Число и мистика / А. Бородин. – Донецк: Прогресс, 1972. – 240 с.
20 Бычков В. 2000 лет христианской культуры sub specie aesthetica. Т 2.: Славянский
мир. Древняя Русь. Россия / В. Бычков. – М.- СПб.: Университетская книга, 1999. -
527 с.
16
естетичного мислення, як пріоритетних елементів світогляду людини в середні
віки. Автор визначає шлях та витоки естетичного на теренах Київської Русі з
проекцією на подальшу його долю. Глибокому вивченню підлягає християнська
символіка як важлива складова нової світоглядної системи.
Теоретичні аспекти символіки як явища середньовічного світосприйняття
розкриті в загальних працях з історії української культури21, літератури22
,
енциклопедичних словниках релігійних термінів та символів23 та ін.
В європейській науковій традиції проблема числового символізму знайшла
своє широке вивчення24. Для нас ця тема є новою і недослідженою, за винятком
невеликої кількості робіт. Для прикладу можемо привести монографію
російського вченого-літературознавця В.М. Кириліна25, який опрацював пласт
творів літератури давньоруського походження. У своєму дослідження автор подає
вичерпну характеристику символізму як явища та закцентовується на розширені
наявної класифікаційної схеми числових показників, розробленої в рамках
християнського вчення на основі текстів Святого Письма. З цією метою він

21 Історія української культури у п’яти томах. Т.2. Українська культура ХІІІ – першої
половини ХУІІІ століть / Александрович В.С., Балушок В.Г., Боянівська М.Б. – К.:
Наукова думка, 2001. – 846 с.
22 Історія української літератури : у 12 т. Т. 2 : давня література (друга половина
ХVI–ХVIII ст. / заг. ред. видання В. Дончика ; редкол. : В. Дончик, Л. Скупейко,
Н. Бойко, М. Бондар, С. Гальченко, І. Дзюба, М.Жулинський, Н. Зборовська,
А. Кравченко, Ю. Кузнецов, Н. Левчик, Р. Мовчан, Л. Мороз, Є. Нахлік,
Ю. Пелешенко, О. Поліщук, Г. Сивокінь, В. Сулима, М.Сулима, Н. Шумило. –К.:
Наукова думка, 2014. – 803 с.
23 Словарь Библейского богословия // под ред. К. Леон-Дюфура. – Брюссель, 1990. –
С. 1255.; Аверинцев С. Символ // София-Логос : Словарь. — 2-е изд., испр. — К.:
Дух i Лiтера, 2001. — С. 155—161; Белокурова С.П. Словарь литературоведческих
терминов / С.П.Белокурова. – СПб. : Паритет, 2006. – 320 с.
24 Medieval Numerology. A Book of Essays / edited by Robert L.Surles. N.Y&London,
1993. – 180 с.; Essays in the Numerical Criticism of Medieval Literature / Ed. by Caroline
D. Eckhardt. - Lewisburg, 1980. - 234 c.
25 Кириллин В.М. Символика чисел в литературе Древней Руси (XI-XVI века) /
В.М. Кириллин. – СПб.: Алетейя, 2000. – 321 с.
17
виділяє різні форми текстуального прояву числового символізму в його
літературно-образній специфіці, сформувавши методологічну основу нового
напряму наукових пошуків. Загалом, ця монографія є першою спробою
комплексного та багатогранного підходу до вивчення проблеми використання
нумерологічного матеріалу на основі аналізу пам’яток літератури, а не текстів
Святого Письма. Однак, дослідник використовує джерела іншого періоду та
проблематики.
Підсумовуючи вкажемо, що на українських матеріалах специфіка
застосування та інтерпретація нумерологічного знання мало досліджувалась і
спеціальних робіт практично не має.
Джерельна база дослідження. Для вивчення теми символіки чисел в житті
православного соціуму українських земель в XIV – початку XVIII століть було
використано значну групу джерел. Крім теоретичних аспектів проблеми,
необхідний наявний матеріал для дослідження практичного застосування
числового символізму. З огляду на значні та широкі хронологічні межі, ми
використали різні групи джерел. На нашу думку, вони виступають найбільш
репрезентативними та показовими для того чи іншого історичного період.
Для вичення проблеми специфіки використання та інтерпретації умовнообразної та документально-фактографічної числової інформації в структурі
літописів нами були використані наступні джерельні матеріали:
1. Перший звід білорусько-литовського літописання, який складають
Никифорівський, Слуцький (Уварівський), Супрасльський26 та інші літописи.
Об’єднує їх в одну групу спільний протограф та змістова схожість текстів27. Вони
мають оригінальні риси і відрізняються від літописних пам’яток інших регіонів

26 Полное собрание русских летописей. Том 35. Летописи белорусско-литовские. –
М.: Наука, 1980. – С. 19-118.
27 Сушицький Т. Західно-руські літописи як пам’ятки літератури. Ч.1. /
Т.Сушицький. – К.: Всеукраїнська Академія Наук, 1921. – С. 120-123.
18
(Тверського, Новгородського тощо). Це унікальні свідки історії ВКЛ та руських
земель у його складі, котрі апробують та відтворюють картину історичного
минулого в комплексному підході.
Літописи першого зводу є продовженням давньоруської літописної традиції,
але мають якісно відмінні від інших пам’яток цього періоду риси. Створені в
Смоленську (чи поблизу) в оточені митрополита Герасима рукописи подавали
опис подій руських земель та Великого князівства Литовського, порушуючи
проблеми міждержавних відносин та конфліктів. Зачіпали вони і проблему
становища та розвитку православної Церкви. Тому ми маємо справу з цікавим
матеріалом, який дозволяє простежити зріз свідомості населення земель Київської
Русі, на теренах якої утворилось не одне удільне князівство. Саме таке синтезуюче
відтворення історичного минулого різних державних утворень даного періоду
робить літописи першого зводу досить унікальним явищем (в основному офіційні
хроніки створювалися для показу історичного розвитку однієї держави).
2. Другий звід подає опис литовської історії, вміщуючи легенду про
походження Литви та родовід її князівського роду. Вони створювалися для
репрезентації ВКЛ як повноправної держави політичного простору Східної
Європи. При цьому ми можемо відмітити певну зміну в літописній традиції цього
періоду: літописці намагалися подати нові факти та показати власний погляд на
наведені події, відійшовши від простого переписування та списування з інших
літописних пам’яток, сказань і переказів. До цієї групи зараховують літопис
Рачинського, Румянцевський, Євреїнівський, Красинського28 та інші літописи.
3. Третій звід представлений одним твором – Хронікою Биховця29
. Вчені
відмічали, що цей рукопис містить багато легендарних та нових фрагментів, які
відсутні у інших творах даного циклу. Тривалий час Хроніку Биховця вважали

28 Полное собрание русских летописей. Том 35. Летописи белорусско-литовские —
М.: Наука, 1980. – С. 115-239.
29 Хроника Быховца / под ред. Н.Н. Улащика. – М.: Наука, 1966. – 243 с.
19
результатом вигадки Т.Нарбута – першого дослідника, який ввів її в науковий
обіг. Вчений видав пам’ятку окремим виданням у 1846 році, але після цього
оригінал її зник. На сьогодні Хроніка Биховця є важливим джерелом з висвітлення
історії ВКЛ та руських земель у його складі. Вона містить ряд оригінальних
записів, які подають цікавий матеріал для дослідження.
Дослідження літописів білорусько-литовського походження знаходимо у
працях І. Тихомірова, М. Улащика, В.Чемерицького, О. Шахматова, А. Семянчук
Ф.Сушицького30 та ін. Інформація про умови, час, авторство написання рукописів,
дозволяє глибше зануритись в детальне вивчення джерел роботи. Це відкриває
простори для нового бачення числового матеріалу (крізь призму оточення,
особистісних вподобань автора тощо).
4. До літописів українського регіонального походження належать
Київський, Густинський, Острозький, Межигірський, Львівський та інші літописи.
Під терміном крайового літописання слід розуміти сукупність белетристичних
пам’яток, різних за жанровою приналежністю. До цієї категорії відносяться
світські, монастирські, церковні, приватні літописи, хронічки і діаріуші та багато
інших. В одних відображаються загально-українські події, в інших – місцеві.
5. Генеза та зміст нумерологічного матеріалу в оригінальних пам’ятках
козацького літописання вивчається на основі «Літопису Грабянки»31, «Літопису

30Сушицький Т. Західно-руські літописи як пам’ятки літератури. Ч. 1. /
Т.Сушицький. – К.: Всеукраїнська Академія Наук, 1921. – 142 с.; Тихомиров И. А.
О составе западнорусских, так называемых литовских летописей.– ЖМНП. – 1901. –
№ 3, 5. – С. 1-117; Улащик Н.Н. Введение в изучение белорусско-литовского
летописания / Н.Н. Улащик. – М.:Наука,1985. – 264 с.; Чамярыцкій В. А. Беларускія
леташсы як помнікі літаратуры / В. Чамярыцкій. – Мiнск: Навука і тэхніка, 1969. –
265 с.; Шахматов А. А. Обозрение русских летописных сводов XIV – XVI вв. - М.:
АН СССР, 1938. – 435 с.; Семянчук А. Беларуска-літоўскія летапісы і польскія
хронікі. Навучальны дапаможнік па аднайменнаму спецкурсу для студэнтаў
спецыяльнасці / А. Семянчук. – Гродна, 1999. – 163 с.
31 Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр.
Р.Г. Ігнатенка — К.: Т-во «Знання» України, 1992. – 192 с.
20
Самовидця»32, «Літопису Самійла Величка»33
. В цих джерелах закладена
просвітницько-узагальнююча мета описати історію народу для майбутніх
поколінь. За жанровою особливістю козацькі літописи – це документальнохудожні нариси, тематично цілісні історико-літературні пам’ятки. За висловом
дослідник М. Корпанюка літописці синтезували і переплітали історичні факти з
емоційно-експресивним викладом, уникаючи надмірних занурень в подробиці і
чисто наукового аналізу. Вони писали для широкого кола читача так, щоб тому
було цікаво, не переобтяжуючи його складною термінологією, мімізуванням уваги
на дрібницях чи складних фактах34. Козацькі літописи носять белетристичний
характер35, але це не зменшує їх ваги, оскільки дозволяє науковцям розкрити не
тільки історичний фактографізм, але і систему світосприйняття людності
українських земель.
Хрестоматійні події XVI-XVIII століть, пов’язані з утворенням полі етнічної
Речі Посполитої, спільної боротьби з турецько-татарськими нападами,
становлення козацького стану, колоніальний наступ польських магнатів на
Україну, загострення міжконфесійних протистоянь вимагали нового висвітлення,
яке знаходило вихід спочатку в крайовому літописанні. Національно-визвольна
війна Богдана Хмельницького та становлення козацько-української держави стали
поштовхом до розробки нової державницької ідеології, яка втілилась в козацькому
літописанні.

32 Літопис Самовидця / За ред.Я.І.Дзира. – Київ: Наукова думка, 1971. – 208 с.
33 Величко С. В. Літопис. Т.1. / Пер. з книжної української мови, вст. стаття, комент.
В. О. Шевчука; відп. ред. О. В. Мишанич.— К.: Дніпро, 1991. –– 371 с.
34 Корпанюк М. Слово. Хрест. Шабля: Українське монастирське церковне, світське
крайове літописання XVI–XVIII ст., компіляції козацького літописання XVIII ст. як
історико-літературне явище / М.Корпанюк. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 12-13.
35 Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). Т. 1. / Під головною
редакцією проф. д-ра Володимира Кубійовича і проф. д-ра Зенона Кузел. ––
Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. – С. 456.
21
Наголосимо, що прямих матеріалів числового символізму в пам’ятках
білорусько-литовського, крайового українського та козацького літописання не
багато. Це пов’язане із специфікою та ідейністю самих джерел. Але є цікаві
зразки, які дозволяють говорити про р

Список літератури

ВИСНОВКИ
Здійснено аналіз історіографічного доробку вітчизняних дослідників у галузі
християнської нумерології як концепту системи думання доби середньовіччя та
раньомодерного часу. Виявлено особливості, які включають суспільну значимість
символіки чисел, що підтверджується широким колом зарубіжних студій та
розвідок. Нині в українській історіографії відсутні комплексні ґрунтовні праці,
присвячені проблемам нумерології. Джерельна база дисертаційного дослідження
представлена наративними пам’ятками білорусько-литовського, регіонального
українського, козацького літописання та зразками думового козацького епосу, які
дозволяють розкрити специфіку та семантичні зрізи нумерологічних данних.
Використання загалом достатнього для дослідження джерельного матеріалу
ускладнюється його нерівномірним розподілом по періодам та тематичним
блокам;
Розглянуто особливості становлення та еволюції числового символізму, його
витоки та ґенезу, починаючи з періоду становлення лічби. Людина рухалася від
набуття уявлень загального характеру, що ґрунтувалися на визначенні спільних
ознак для певної сукупності подібних предметів до встановлення понять «багато»,
«один» та «мало». Наші предки відкривали для себе все нові і нові числа, але через
складність цього процесу та певні смислові асоціації поступово за числами почали
закріплюватися не лише практичні, але і символічні характеристики. Кодування
образів та явищ за допомогою чисел стало важливим елементом процесу еволюції
людської думки на різних рівнях світосприйняття. З поширенням християнства
відбулося формування універсалізованої системи символічних елементів. Своє
місце в ній знайшли і числа як один з домінуючих концептів світосприйняття.
Була сформована семантична карта, яка закріплювалась за кожним числовим
елементом;
199
Виявлено, що літописи білорусько-литовського циклу не вивчалися з точки
зору аналізу числового символізму. Репрезентуючи свій час, вони відображали
систему мислення населення українських земель у складі ВКЛ. У літописах
простежено кілька варіацій числової інформації. Основний масив складають
числа з конкретно-історичним значенням, що є закономірним для літописних
джерел. Також відзначаємо ставлення православного соціуму українських земель
зазначеного періоду до дат як точного хроносу.
У І зводі літописів білорусько-литовського походження головне місце було
відведено переважанню чисел з конкретно-історичним значенням. Причина цього
лежить в основі особливого ставлення до дат як точного хроносу. Разом з тим для
досліджуваного періоду характерним є формування уявлення про число у якості
певної літературної норми, яка несе образно-символічну та естетично-ідейну
контекстну інформацію. Етикетна числова образність проявляється в частому та
типовому по своєму контексті вживанню тих чи інших нумерологічних
показників, що приводить до закріплення за ними певних асоціацій та стійких
образних форм. При цьому, подібний процес проходить в рамках і на основі
уявлень про сакральну природу чисел, притаманну християнському
світосприйняттю та містицизму.
Перетворення числа на своєрідний елемент системи літературних художньоестетичних засобів відкриває нову грань його семантичної будови. Вплив даного
ракурсу уявлення про число та його функціональне навантаження простежується в
літописних оповідях, які є об’єктом нашого дослідження. Літописці послуговують
певним набором літературних форм для формування глибинних пластів розуміння
загального фону літописного тексту. Перед ними стояло завдання передати стисло
та лаконічно основні моменти історичного розвитку руських земель, які стали
ядром виникнення ВКЛ та Московської держави. Але за канвою фактологізму
матеріалу творці літописів використовують набір літературних прийомів, які не
200
порушують цілісності та ідейної направленості тексту, але допомагають збагатити
його зміст.
Щодо другого та третього зводів, в цих матеріалах ми простежуємо деяку
зміну ставлення людини до світу та суспільства. Пригадаймо, що час написання
літописів співпав з часом становлення ВКЛ як сильної європейської держави. Для
текстів досліджуваної доби характерне змішання різних форм числової образності,
що створює ідейно-естетичне поле композиції оповіді, підкреслюючи, явну чи
сокровенну, закономірність, передвизначенність зображуваної дійсності.
Підсумовуючи вище зазначений матеріал дослідження, можна відмітити
наступні моменти:
по-перше, в силу своєї змістовно-функціональної направленості літописи
представляють собою пам’ятки, де ми спостерігаємо опосередкований вплив
символічної традиційності використання чисел;
по-друге, літописи поряд з конкретно-історичною та фактографічною
числовою інформацією містять приклади впливу наявних літературних традицій
та форм, які широко побутували в означений період. Мова йде про етикетні
семантичні конструкти, які використовуються на рівні стилістичної структури,
сюжетно-композиційної організації, історико-фактографічного і ідейного змісту;
по-третє, ми спостерігаємо поширення в літописах гіперболізованого та
умовно-символічного зрізу числової семантики. Літописці мали передавати
конкретну інформацію, виконуючи записи історичного минулого, тому їх
можливості послуговування широким спектром числової семантики не був
виправданим та допустимим. Разом з тим ми не раз спостерігали трійку і сімку в
різних смислових аспектах повісті, які мали умовний та містичний характер;
по-четверте, на основі біблійної та практично-буденної традиції сімка стала
своєрідною усталеною в свідомості людини формулою передачі інформації, яка
стосувалася певних часових проміжків умовного характеру.
201
Встановлено, що в українських регіональних літописах наявна велика
кількість сюжетів про природні дива, знамення та катаклізми. Ці явища
асоціювалися в свідомості тогочасного соціуму з виявом Божого гніву чи
попередження. Числові елементи додають додаткового символічного контексту.
Наявні й іносказавчі ключі, коли літописець прямо вводить число три на
позначення образу Бога. Особливо це проявилося в контекстах оцінки церковної
унії 1596 року.
Досліджено числову матрицю думових пам’яток: числова матриця дум
раннього невільницького циклу, маючи молитовний характер і християнську
ідейну направленість, розкриває релігійні мотиви в ритмі Божої провіденції та
адресації своїх прохань до Бога, який незримо присутній завжди. Числа носять
глибокий символічний контекст, виступаючи іносказавчими елементами, хоча, на
перший погляд, зливаються із загальною канвою оповіді. Однак, трикратні
затинання трьома пучками таволги і тернини невільників під час їх молитов,
трикратний прокльон турецької землі, потрійність кайданів, три церкви, на які
паювали своє добро козаки, три цвіти галер – розкривають Божий промисл і саму
його допомогу. Тут же проглядається ідея спокутування провин та випробовування
віри через фізичні катування; за числами сім та три закріплюються сталі
семантичні конструкти: епічний пасаж про тридцятилітню неволю чи сімсот
бранців розривають художньо-смисловий контекст. Подібні формули
перекочовують з однієї думи в іншу, що дозволяє простежити вироблення
традиційних для дум смислових числових образів. Давні думи тісно були пов’язані
з релігійною агіографічною літературою в силу оспівування складної долі
невільників. Ключовим тут буде момент не просто втрати свободи, а можливості
втрати своєї релігійності, духовності. Антагонізм християнського і
мусульманського світу лежить за загальною канвою оповіді. Тож і не дивним
мислиться нам голосний релігійний контекст дум невільницького циклу. Вони
мали не лише спільну систему інвокативів та благословінь і восхвалянь, які
202
складають така звані кінцеві молитовні, з псалмами, але і самі сюжети
запозичували з Біблії.
Число три побутує в ідейному ключі християнської символіки і
використовується для підкреслення Божого помислу в усіх людських діяннях.
Прямими іносказавчими елементами будуть уривки про трикратне читання
Святого Письма під час бурі, паювання здобичі на три часті, одну з яких віддавали
козаки на три церкви, що випливає з богослужебних практик та Святого Письма.
Трійка використовується на позначення умовного часового проміжку. Цей
семантичний аспект вживання числа три представлений широким спектром
думових пам’яток.
Також наявні сюжети про три шляхи, дороги. Це один з типових казкових
сюжетів, який відбився і в наших думах. Трійка викорстовуєтьчя на позначення
природних явищ: сюжет про три гаї, через які їхали три брати Азовські і
аналогічний уривок у думі про Матяша Старого, вийшов з глибин колективної
народної фольклорної традиції, яка криється в шануванні природи (згадаймо і три
вітри, які мали рознести останки молодшого брата у «Втечі..», і три хвилі, які
розбивають козацькі судна на три часті в думі «Про бурю на Чорному морі»).
Одухотворення та поклоніння неживій природі виступають однією з ключових
дефініцій світосприйняття нашого народу. З цього ж репертуару і три зозулі, які
прилетіли провести козака в останню путь і тут ми проглядаємо синтез
християнського і фольклорного традиційного світосприйняття. Той же мотив і в
приході трьох орлів та соколів.
Зустрічаємо і типову формулу про три недолі (лиха, хуртовини), яка теж має
широке поширення. Акцентуємо увагу на тому, що така формула зустрічається в
родинно-побутових, або до перехідного типу від героїчної епіки (дума «Про Івася
Коновченка»). Тож ми можемо говорити про вироблення нових смислових
контекстів та засобів творчого прикрашення. В цьому семантичному ключі теж
проглядаються нові риси – відповідність народним традиціям, які значно глибші,
203
ніж християнські, а сюжет трикратного випробування горем є типовим для
фольклорної творчості.
В думах героїчного циклу також детально розроблена символіка числа три, в
різних проявах його умовно-гіперболізованого, етикетного та ідейного зрізів.
Трійка супроводжує героїв у їх поневіряннях та випробуваннях на благо своєї
землі. Вона присутня в уривках, де висвітлюється боротьба християн з татарами.
Ми вже детально говорили про невільницький цикл, в якому теж спостерігали
зв'язок трійки з долею християн у їх невільницьких поневіряннях. Такий зв'язок не
випадковий: мова йде про сокровенний контекст вживання чисел, які мали реальне
життя представити у вигляді відображення Божественної волі. Онтологічні
зв’язки між числами підкреслюють цю тезу.
Методичне і постіне використання трійки в одних і тих контекстах є доказом
закріплення на нею явної чи сокровенної форми передачі інформації. Цікавим буде
відмітити, що ідейність трійки в різних контекстах змінювалась, але залишалась
головним знаряддям передачі художньо-естетичних, етичних та символічних
семантичних конструктів. Зокрема, ми вказували на зміну акцентів в пізніших
редакціях думи про Івася Коновченка. Мова йде про відхід від героїзації боротьби
з татарами та зміщення акцентів на порущенні родинних моральних принципів, які
і привели до загибелі героя. ідейність інша, але прийоми залишаються ті ж. Трійка
знайшла своє вираження і в цих сюжетах. Це вказує на глибоке коріння
шанобливого ставлення до цього числа і зародилося воно ще в прадавні часи,
задовго до християнства і знайшло свій вияв в фольклорній спадщині.
В образах Олексія Поповича і Самійла Кішки втілюється ідея спасіння,
звільнення, головування, особливого призначення. Символіка одиниці має глибокі
космогенні корені, в яких криється ідея цілісності, єдності. Індивідуалізм наших
героїв не містить надприродних контекстів, вони є звичайними людьми, які зуміли
захистити слабших.
Щодо числової символіки, то стали свідками різних її проявів та контекстів.
204
Головним мислиться для нас злиття давніх архівних форм з новими
християнськими конструктами, що породило різні варіації та семантикосемантичні конструкції числової інформації. Число стало важливим художнім та
стилістичним засобом, і що головне – своєрідним символічним кодом до розуміння
глибин народного світосприйняття.
Виявлено зрізи числового символізму літописів козацького циклу, які містять
обмежену варіативність символіка-семантичних контекстів з огляду на зміну
векторів та акцентів суспільно-політичних реалій та специфіку самого джерела.
Перед авторами літописів стояло завдання зафіксувати і подати первинне
аналітичне осмислення подій другої половини XVII- початку XVIII століть. Якщо
козацькі думи відбивали переживання народу, то творцям літописів потрібно було
розкрити глибинні чинники та причини розгортання Національно-визвольної
війни Богдана Хмельницького та доби Руїни. Їх завданням було змістити акцент з
емоційно-експресивного ключа оповіді в русло усвідомленого розбору
суперечностей історичного процесу.
З огляду на ці зауваження числова матриця є дзеркальним відбиттям згаданих
тенденцій. Літописи містять велику кількість числового матеріалу, але він
підпорядкований жорстким рамкам первинного історичного дослідження. Ми
спостерігали цілий пласт фактологічних даних, які часто мають суб’єктивний і не
точно-історичний характер, але не містять глибоких символіко-образних зрізів.
Введення такої кількості чисел покликана забезпечити достовірність та вагомість
матеріалу. Іншим пластом буде числова гіперболізація, яка є нічим іншим, як
способом поглиблення значеннєвого та емоційного контексту оповіді. Як правило,
перебільшення стосуються кількості військ потуги ворогуючих сторін та здобутих
трофеїв. Цей прийом широко застосовується і в інших групах джерел і покликаний
внести додаткову напругу, адже сприйняття людини потребує захоплення
емоційної сторони. Для козацьких літописів залишається характерним прийом
умовного відображення часового проміжку, який втілюється в семантиці трійки.
205
Зрештою, для літопису наявний паралелізм з іншими групами джерел. Специфіка
самого джерела не дозволяє в повній мірі розкрити той спектр символіки чисел, як
це робилось в козацьких думах чи бароковій літературі. Однак, це не завадило
автору послуговувати типовими художньо-образними засобами прикрашення та
внутрішнього наповнення свого твору. Самі числа не носять яскраво виражений
самостійницький характер, а служать додатковими елементами оповіді. Ми
прослідкували традиційне широке семантико-змістове поле використання трійки,
яка належить до найбільш розроблених в нашій культурі, як книжній, так і
народній, числових елементів. Найчастіше вона постає в образі відображувача
умовного часового проміжку чи кількості походів, сил тощо.
Щодо інших чисел, то вони носять або історично-фактологічний характер,
який не завжди відповідає дійсності, але може сприйматися автором за правдивий,
або бути запозиченим з інших джерел. Проявом художньої обробки будуть зрізи і
наявної гіперболізованої інформації, яка покликана привернути увагу та
возвеличити. Це типові прийоми, які ми спостерігали на прикладі і інших джерел.
Число 3 в контексті оповіді також має бінарність свого значення:
фактологічний, конкретно-історичний профіль переплітається з епічною
традицією слов’ян, у яких 3 мислилася одним з найшановніших чисел. Можна
припустити, що сплата грошових відкупів та данини могла мати іншу суму, але в
силу зазначеного прагнення до естетизації та наявність символіко-образного рівня
сприйняття світу, трійка отримала широке розповсюдження для опису подібних
речей.
Простежено на основі аналізу нумерологічного матеріалу поширення
пріоритетних семантичних конструкцій числової символіки, ступінь їх
повторюваності та вплив на загальну структуру джерел:
- числа конкретно-фактологічного призначення (роки, дати як виразники
точного проносу, які складають найбільший пласт у наративних джерелах, що
випливає з їх функціонального призначення);
206
- числа умовно-гіперболізованої семантики (круглі числа, числа на
позначення відстані, які широко застосовують і літописці, для підкреслення
масштабності та важливості описаних подій, і творці козацьких дум, для яких
гіперболізація служить важливим елементом возвеличення);
- числа образно-художнього призначення (числа три та сім є частими
елементами оповіді для передачі умовної чи образної інформації. Найчастіше такі
контексти побутують в думах, але наявні вони і серед літописних джерел);
- етико-естетичні числові конструкції (число сім на позначення певних
часових проміжків).
Писемні наративні пам’ятки православного соціуму українських земель в XIV
- початку XVIII століть несуть не тільки конкретно-історичну інформацію. В ній і
поруч з нею в символіці чисел приховуються, кодуються певні оцінки та
ставлення до подій як сучасників, так і авторів. В більшості сюжетів
прослідковується моральний характер семантики числових рядів, що відбиває
ціннісні орієнтири та світоглядну модель того часу. В думових пам’ятках
емоційна сторона посилена, адже не було чітко встановлених правил та канонів.
Тому і числова символіка розкрита більш широко, відбиваючи переживання
народу, їх духовні пріоритети.