Момотюк Лілія Борисівна Громадянське виховання молодших школярів

Короткий опис

Рівненський державний гуманітарний університет

На правах рукопису

Момотюк Лілія Борисівна

УДК 37.034:372

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.07 теорія і методика виховання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук,
дійсний член АПН України,
професор Євтух М.Б.

Рівне ­­ 2007

Зміст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи громадянського виховання
молодших школярів
1.1. Проблема громадянського виховання молодших школярів
в педагогічній теорії і практиці 12
1.2. Сутність і структура поняття громадянське виховання
молодших школярів” 31
1.3. Психолого-педагогічні особливості молодших школярів 54
1.4. Форми, методи і педагогічні умови розвитку громадянської позиції школярів в навчально-виховному процесі 70
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 94

РОЗДІЛ 2. Експериментальна перевірка педагогічних умов
підвищення ефективності громадянського виховання молодших
школярів
2.1. Діагностика громадянської вихованості молодших школярів 96
2.2. Організація дослідно-експериментальної роботи 133
2.3. Аналіз результатів дослідження 176
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 183

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 211

ВСТУП
У період становлення України як суверенної держави, відродження духовності суспільства проблема громадянського виховання підростаючого покоління набуває особливої актуальності. Пріоритетність громадянського виховання зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України як поліетнічної держави громадянське виховання покликане сприяти формуванню її соборності, яка є серцевиною української національної ідеї. Саме на ґрунті демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, можливе об’єднання різних етносів і регіонів України з метою розбудови й удосконалення суверенної, демократичної держави, громадянського суспільства.
З огляду на сказане вище актуальними є наукове обґрунтування і практичне забезпечення нової, за своєю сутністю, системи громадянського виховання, мета якого сформувати в учнів комплекс громадянських якостей, глибоке розуміння ними належності до українського народу, до своєї Батьківщини, внутрішню потребу й готовність відстоювати та захищати її інтереси, реалізовувати свій особистісний потенціал на благо зміцнення Української держави. Отже, громадянське виховання нерозривно пов’язане з відродженням нації, демократизацією та гуманізацією суспільства, поглибленням самоуправління народу.
В документах Верховної Ради України [126], Державній національній програмі Освіта” (Україна ХXI cт.)” [77], Концепції національного виховання” [129], Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті” [176] обґрунтовано необхідність удосконалення громадянського виховання учнівської молоді. Цілеспрямованої роботи з громадянського виховання учнів вимагає і закон України Про освіту”, де чітко сформульовано завдання виховання підростаючого покоління [96].
У Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності” зазначено, що актуальність громадянського виховання особистості в сучасному українському суспільстві значною мірою зумовлюється потребою державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні можливості для розвитку і застосування їхніх потенційних здібностей, досягнення суб’єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби у самовизначенні та самоствердженні [128].
Посилення виховної функції освіти, формування громадянськості, працелюбності, гуманності, моральності, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, поваги до прав і свобод людини, любові до Батьківщини, відданості їй, примноження традицій свого народу окреслено одним із стратегічних завдань державної політики в галузі освіти.
У цьому контексті загальноосвітня школа першого ступеня виконує роль фундаменту, на якому будується вся система громадянського виховання школярів, формування у них любові до рідного краю, України, історичної пам’яті, духовності, національного характеру. Все, що закладається учням у цей період навчання і виховання, визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку. Набуті в школі першого ступеня особистісні якості, а також знання, вміння і навички не лише забезпечують основу навчання і виховання підлітків, а й значною мірою визначають особливості практичної, громадської та професійної діяльності дорослої людини.
Аналіз науково-педагогічної та методичної літератури засвідчує, що процес громадянського виховання підростаючого покоління широко і різнобічно обґрунтований в теорії і практиці. Зокрема, у вітчизняній педагогіці вперше до теми громадянського виховання звернувся В.Сухомлинський, педагогічні ідеї якого стали орієнтиром для створення ефективних технологій виховання громадянськості школярів й на сучасному етапі [113].
В педагогічній спадщині Г.Ващенка [36], А.Макаренка [150-153], С.Русової [215], К.Ушинського [242-244] охарактеризовано основний зміст громадянського виховання дітей в школі, його національні ознаки.
Педагогічні основи морального та правового виховання учнівської молоді, наукові підходи до виховання суспільно-активної особистості школяра в сучасних умовах розроблено в дослідженнях Н.Бібік [19-20], І.Зязюна [97], В.Кременя [135]. Історичну ретроспективу, ґрунтовний педагогічний аналіз потреб та можливостей громадянського виховання в період становлення української державності розробили П.Ігнатенко, В.Поплужний [103].
Проблему формування громадянськості як провідної риси особистості досліджено О.Докукіною [82-84], М.Задерихіною [95], Л.Канішевською [108], Н.Косарєвою [131], В.Мазаєм [149], Л.Пономаренко [197]. Проблему громадянських цінностей обґрунтовано у працях Л.Бойко [24], І.Бондаренко [27], М.Боришевського [28-30], Л.Крицької [137], Н.Чернухи [264].
У працях Н.Бернса [11], І.Беха [12-17], Л.Божович [22], Л.Буєвої [32], І.Кона [122-123], В.Крутецького [138], Н.Нікітіної [178], П.Чамати [260] здійснено психологічне обґрунтування громадянського розвитку особистості.
На багатоаспектність й інтеграційність громадянського виховання вказано дослідниками І.Валєєвим [35], О.Волжиною [44], К.Гаджиєвим [48], В.Мушинським [174].
Детальному аналізу педагогічних засад функціонування громадянської освіти та виховання у вітчизняній шкільній практиці присвячено дослідження Н.Дерев’янко [76], Ю.Завалевського [93], В.Іової [105], О.Киричук [115-117], Н.Косарєвої [131], В.Кузя [140], Т.Мальцевої [155], В.Оржехівського [184-186], А.Розенберга [211], О.Сухомлинської [230-232], І.Тараненко [234-235], К.Чорної [265-268] та ін.
Актуальними в контексті нашого дослідження є дисертаційні роботи, в яких розкрито окремі аспекти проблеми громадянського виховання. Зокрема, у працях П.Вербицької [37] і П.Кендзьора [113] обґрунтовано організаційно-педагогічні умови комплексної реалізації інноваційних форм громадянського виховання старшокласників у навчально-виховному процесі і в позакласній виховній роботі. У цьому контексті Л.Рехтетою визначено психолого-педагогічні умови ефективного здійснення громадянського виховання учнів 5-9 класів в позаурочній виховній діяльності [208].
У свою чергу О.Кошолап обґрунтував необхідність громадянського виховання старшокласників у процесі історико-краєзнавчої діяльності. Так, ним вперше визначено зміст і методи роботи шкільного історико-археологічного гуртка та історичного музею у цьому напрямі [132].
У контексті останнього дисертаційне дослідження Т.Мироненко присвячене теоретичному обґрунтуванню проективної моделі формування громадянської зрілості, рівнів її сформованості у студентів [162].
Аналіз наукових джерел з обґрунтування означеної проблеми дає змогу зробити висновок, що сфера наукових досліджень з громадянського виховання обмежена середньою і старшою ланкою загальноосвітньої школи. Проблема громадянського виховання молодших школярів ще не була предметом спеціального дослідження. З огляду на це, недостатня розробленість проблеми, її актуальність і практична значущість у реалізації важливих завдань початкової школи обумовили вибір теми дослідження: Громадянське виховання молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконано відповідно теми науково-дослідної роботи Рівненського державного гуманітарного університету. Тема дисертації схвалена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 6 від 22 лютого 2002 року) і затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки АПН України (протокол № 4 від 11 квітня 2002 року).
Об’єкт дослідження процес громадянського виховання молодших школярів у навчально-виховній роботі.
Предмет дослідження педагогічні умови громадянського виховання молодших школярів.
Мета дослідження розробити, науково обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності громадянського виховання учнів молодшого шкільного віку.
Гіпотеза дослідження: ефективність громадянського виховання молодших школярів підвищиться за умов посилення громадянської орієнтації цієї діяльності, визначення педагогічних умов підвищення його ефективності; впровадження інтерактивних форм і методів, спрямованих на формування громадянської позиції кожного учня.
Відповідно до предмету, мети та гіпотези дослідження були визначені такі завдання:
1. Здійснити аналіз стану проблеми громадянського виховання молодших школярів в педагогічній теорії і практиці.
2. Визначити сутність і структуру поняття громадянське виховання молодших школярів”.
3. Обґрунтувати форми, методи і педагогічні умови громадянського виховання учнів початкових класів.
4. Розробити діагностику громадянської вихованості молодших школярів.
5. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити ефективність технології громадянського виховання учнів молодшого шкільного віку.
Методологічні основи дослідження:
на філософському рівні методології: закони і категорії наукового пізнання; діалектична теорія про взаємозв’язок, взаємозумовленість і цілісність явищ у природі; принципи пріоритету загальнолюдських цінностей, розвитку, науковості, цілепокладання, історизму, діяльності, єдності індивідуального і соціального, теорії й практики, які забезпечують об’єктивність щодо вивчення предметів і явищ існуючої дійсності (Г.Гегель [51], С.Гессен [53], І.Кант [110], П.Фейєрбах [245]);
на конкретно-науковому рівні методології: праці з філософії освіти (Н.Ничкало [180]); філософії виховання (І.Зязюн [97], В.Шинкарук [272]); теоретичні аспекти соціології, теорії соціалізації та соціальної роботи (В.Андрущенко [6], Р.Арцишевський [10], Л.Бойко [24], В.Ядов [279]); концептуальні положення теорії громадянського становлення особистості (М.Боришевський [30], М.Бургін [33], К.Гаджиєв [48]); психолого-педагогічні основи громадянського виховання молодших школярів (І.Бех [12-17], О.Киричук [115-117], І.Кон [123], В.Крутецький [138], Н.Нікітіна [178], Р.Павелків [189], С.Рубінштейн [212]); концептуальні основи розвитку особистості молодшого школяра (Н.Алігавабов [5], О.Докукіна [84]); наукові наробки з історії України та історії освіти України (М.Грушевський [69-70], М.Євтух [86], Г.Жураковський [91], О.Пометун [196], М.Стельмахович [225]); основні аспекти системного підходу (М.Красовицький [133]); праці з теорії виховання та навчання (Н.Болдирєв [25], О.Вишневський [42], Т.Дем’янюк [74], М.Задерихіна [95], Л.Крицька [137]); дослідження сутності педагогіки як галузі наукового знання (Н.Волкова [45], В.Галузинський [50], М.Євтух [50], В.Мадзігон [148], Н.Мойсеюк [164], М.Ярмаченко [281]); теорія діяльності людини і дослідження різних аспектів змісту соціально-педагогічної діяльності з молодшими школярами, підлітками та молоддю (В.Іванчук [100], І.Кецик [114], О.Киричук [115], Т.Конникова [125], В.Поплужний [198]); теоретичні аспекти особистісно орієнтованого виховання (І.Бех [12-13], К.Чорна [268]); праці, присвячені вивченню зв’язків школи з навколишнім середовищем (Л.Бойко [24], Б.Кобзар [120], В.Кузь [140]).
Теоретичну основу дослідження становлять:
ідеї Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності; Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, закону України Про освіту”, Національної програми Діти України”, Конвенції про права дитини, в яких знайшли розкриття проблеми демократизації та гуманізації всіх сторін життя сучасного суспільства і системи освіти;
положення наукових праць, у яких обґрунтовано особливості та закономірності громадянського виховання (Г.Ващенко [36], М.Грушевський [69], А.Макаренко [153], С.Русова [215], В.Сухомлинський [227], К.Ушинський [242]); досліджень, присвячених проблемі становлення громадянськості у підростаючого покоління (М.Болдирєв [25], М.Гончаров [59], В.Караковський [111], М.Стельмахович [225], О.Сухомлинська [231], І.Тараненко [235], К.Чорна [265] та ін.).
У ході розв’язання поставлених завдань було застосовано методи дослідження, що доповнювали один одного: теоретичні вивчення та аналіз психолого-педагогічної, філософської, соціологічної та методичної літератури з проблеми дослідження; теоретичне вивчення й узагальнення кращого педагогічного досвіду; емпіричні діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, бесіди, опитування, тестування), обсерваційні (цілеспрямовані педагогічні спостереження, самоаналіз), прогностичні (моделювання, шкалування), констатувальний і формувальний експерименти, кількісний та якісний аналіз експериментальних даних із застосуванням методів математичної статистики.
Експериментальною базою дослідження було обрано Рівненську ЗОШ І-ІІІ ступеня № 18, НВО № 12 м. Рівного, Малошпаківську ЗОШ І-ІІІ ступеня с. М. Шпаків Рівненського району, Грабівську ЗОШ І ступеня Рівненського району, Великожолудську ЗОШ І-ІІІ ступеня с. В.Жолудськ Володимирецького району Рівненської області.
Експериментальною перевіркою було охоплено 518 учнів (з них 258 експериментальні групи, 260 контрольні групи), 50 педагогів.
Етапи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 2000-2006 років у три етапи.
На першому етапі (2000-2001 рр.) здійснено вибір і обґрунтування теми дослідження, аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми. Визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідно-експериментальної роботи. Розроблено загальні підходи до вирішення проблеми, понятійний апарат, сформульовано робочу гіпотезу.
Другий етап (2001-2003 рр.) передбачав проведення констатувального експерименту, у межах якого вивчався сучасний стан досліджуваної проблеми. Було започатковано формувальний експеримент, проведено апробацію основних положень дослідження.
На третьому етапі (2003-2006 рр.) здійснено формувальний експеримент, впроваджено дослідно-експериментальну технологію громадянського виховання молодших школярів у навчальний процес і позакласну виховну роботу, проаналізовано експериментальні дані і проведено їх кількісний та якісний аналіз; сформульовано основні висновки, впроваджено результати дослідження; оформлено результати науково-дослідної роботи.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:
вперше обґрунтовано педагогічні умови громадянського виховання молодших школярів на уроках та в позакласній виховній роботі; розроблено діагностику вихованості учнів початкових класів;
удосконалено форми і методи громадянського виховання молодших школярів;
дістали подальшого розвитку принципи і закономірності громадянського виховання учнів молодшого шкільного віку.
Теоретичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні моделі виховання громадянина; критеріїв добору змісту, форм і методів громадянського виховання молодших школярів у навчально-виховній роботі; показників і рівнів сформованості громадянських якостей особистості.
Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці та впровадженні у практику роботи шкіл науково обґрунтованої технології громадянського виховання молодших школярів; створенні методичних рекомендацій з громадянського виховання учнів початкових класів та формування у школярів особистісних якостей громадянина держави.
Результати дослідження можуть бути використані науковцями та практичними працівниками для визначення і поглиблення основних напрямів роботи, пов’язаної з громадянським вихованням молодого покоління.
Вірогідність результатів дослідження та основних висновків забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних дослідницьких положень, використанням комплексу методів, адекватних його предмету, меті, завданням і дослідно-експериментальною перевіркою сформульованої гіпотези, кількісним і якісним аналізом експериментальних матеріалів, репрезентативністю вибірки учнів, які були охоплені дослідженням; впровадженням здобутих результатів у практику роботи шкіл; співвідношенням результатів дослідження з масовою педагогічною практикою.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися у Рівненській ЗОШ І-ІІІ ступеня № 18 (довідка № 180 від 15.06.06 р.), НВО № 12 м. Рівного (довідка № 205 від 26.06.06 р.), Малошпаківській ЗОШ І-ІІІ ступеня с. М.Шпаків Рівненського району (довідка № 95 від 23.06.06 р.), Великожолудській ЗОШ І-ІІІ ступеня с. В.Жолудськ Володимирецького району Рівненської області (довідка № 129 від 02.05.06 р.), Грабівський ЗОШ І ступеня Рівненського району (довідка № 137 від 5.06.06 р.).
Основні положення та результати дослідження оприлюднювалися автором на засіданнях педагогічних рад експериментальних шкіл, у виступах на засіданнях кафедри педагогіки початкового навчання Рівненського державного гуманітарного університету (2000-2006).
Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідалися на науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі” (Рівне, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти” (Рівне, 2003), Регіональній науково-практичній конференції студентів та молодих науковців Наука, освіта, суспільство очима молодих” (Рівне, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції Наука, освіта, суспільство очима молодих” (Рівне, 2006), Міжнародній науково-практичній конференції Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій школі” (Тернопіль, 2006).

Список літератури

Загальні ВИСНОВКИ
Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дають підстави для таких висновків:
Побудова нового громадянського, демократичного, гуманного та правового суспільства, орієнтованого на високі національні й загальнолюдські цінності, набуває актуальності в стратегії сучасної української освіти. З огляду на це потреба запровадження цілісної системи громадянського виховання в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи першого ступеня стає необхідним чинником сучасної освітньої реформи. Метою громадянського виховання молодших школярів є формування в учнів моральних ідеалів суспільства, громадянських почуттів, належної поведінки, потреби в праці на благо суспільства.
Здійснений аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми громадянського виховання молодших школярів, а також вивчення сучасного стану проблеми у практиці початкової школи дає підстави визначити невідповідність між достатньо високим рівнем теоретико-методичної розробки її основних аспектів і відсутністю науково обґрунтованої системи громадянського виховання учнів молодшого шкільного віку.
У процесі дослідження теоретично обґрунтовано наступні компоненти громадянського виховання: формування національної самосвідомості, культури міжнаціональних відносин; правові, моральні знання; патріотизм, гуманність, працелюбність; знання державної мови; поведінка відповідно до прийнятих у суспільстві норм.
У результаті теоретичного аналізу наукових джерел підтверджено, що однією з найактуальніших проблем педагогічної теорії і практики є пошук нових форм і методів громадянського виховання молодших школярів, які б відповідали сучасним суспільним потребам. У зв’язку з цим визначено і класифіковано традиційні й інтерактивні форми та методи, які, ґрунтуючись на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на формування у школярів критичного мислення, ініціативи, творчої активності.
Встановлено, що виховання громадянина демократичного суспільства вимагає створення педагогічних умов, які б сприяли розвитку громадянських якостей молодших школярів, а саме: використання народної творчості, традицій українського народу; наповнення змісту навчального матеріалу громадянським компонентом; підвищення професійної компетентності педагогів початкової ланки освіти з питань громадянського виховання молодших школярів; гуманізація і демократизація педагогічної взаємодії, спрямована на забезпечення позитивного емоційного стану учнів; індивідуальний підхід, який передбачає вміння педагога бачити у кожному учневі особистість, визнавати за ним право на власні погляди, захоплення, інтереси.
У ході дослідження визначено, що важливою умовою ефективності громадянського виховання виступає прогнозування результатів виховного впливу, тобто громадянської вихованості молодших школярів. У цьому зв’язку для досягнення ефективності експериментального дослідження було розроблено критерії визначення рівнів громадянської вихованості молодших школярів, а саме: понятійний рівень громадянськості; громадська спрямованість особистості; якості особистості; громадянська активність. З огляду на результати діагностики, у відповідності до означених критеріїв було визначено чотири рівні громадянської вихованості молодших школярів: високий, достатній, середній, низький.
У процесі дослідження встановлено, що виховання особистості громадянина є цілісною системою, яка поєднує навчальну та позакласну виховну роботу. Громадянське виховання молодших школярів передбачає наскрізну інтеграцію певних його аспектів у предмети шкільного освітнього компоненту, наповнення програм роботи гуртків різноманітною тематикою, спрямованою на підсилення громадянської орієнтації їхнього змісту.
У дослідженні з’ясовано, що ефективними у громадянському вихованні є уроки громадянськості, курс Знай свої права, дитино. Азбука маленького громадянина”. Доведено, що їх виховний потенціал полягає у поглибленні знань, що сприяють розвитку понятійного компонента громадянськості, створенні передумов для усвідомленого сприйняття і засвоєння молодшими школярами морально-правових норм, формуванні активної громадянської позиції учнів, усвідомленні ними свого громадянського обов’язку.
Встановлено, що необхідні умови для ефективного формування громадянськості молодших школярів створює використання у позакласній виховній роботі таких традиційних й інтерактивних методів і форм діяльності, як бесіди громадянського спрямування, розповіді, диспути, рольові й імітаційні ігри, драматизації, інтерв’ю, обмін думками, пошук спільних ідей, встановлення правил, метод проектів, вікторини, творчі вправи громадянського спрямування,
Ефективність проведеної експериментальної роботи підтверджено динамікою зростання рівнів громадянської вихованості молодших школярів за визначеними критеріями: понятійний рівень громадянськості, громадська спрямованість особистості, якості особистості, громадянська активність.
Так, порівняно з початком дослідно-експериментальної роботи відсоток учнів, для яких характерний високий рівень громадянської вихованості, відчутно збільшився; значно зросла кількість вихованців із достатнім рівнем громадянської вихованості; відповідно зменшився відсоток школярів, яких охарактеризовано середнім та низьким рівнем громадянської вихованості особистості.
Таким чином, отримала підтвердження сформульована на початку дослідження гіпотеза, що ефективність громадянського виховання молодших школярів на уроках і в позакласній роботі підвищиться за умов посилення громадянського спрямування цієї діяльності, використання інтерактивних форм і методів, спрямованих на формування громадянської позиції кожного учня. Впровадження у виховний процес загальноосвітньої школи розроблених на основі педагогічної технології громадянського виховання таких інтерактивних форм роботи, як навчальний курс Знай свої права, дитино. Азбука маленького громадянина”, уроки громадянськості, творчі вправи громадянського спрямування; інтерактивних методів: ситуації морального вибору, рольові та імітаційні ігри, інтерв’ю, обмін думками, вікторини, тематичні брейн-ринги, захист проектів, а також реалізація програми Я громадянин України” позитивно вплинуло на формування громадянських якостей учнів, активізувало їх практичну діяльність у досліджуваному напрямі, що дає підстави робити висновок про ефективність теоретично обґрунтованої й експериментально впровадженої технології громадянського виховання.
Результати експериментального дослідження доводять доцільність використання запропонованої педагогічної технології громадянського виховання молодших школярів шляхом впровадження її у навчальну діяльність і позакласну виховну роботу. Крім того, результати дослідження можуть бути використані науковцями та практичними працівниками для визначення і поглиблення основних напрямів роботи, пов’язаної з громадянським вихованням молодого покоління.
Виконане дослідження, яке, за своєю сутністю, є першою спробою систематизувати теоретичні доробки, визначити концептуальні положення та зміст виховної роботи з громадянського виховання учнів початкових класів у навчальній та позакласній виховній роботі, зрозуміло, не може претендувати на вичерпне розв’язання цієї проблеми. Вона залишається актуальною і вимагає подальшої розробки ряду важливих аспектів, до яких належать визначення пріоритетних напрямів громадянського виховання молодших школярів у позашкільному виховному просторі; педагогічне обґрунтування організаційного, навчального, методичного і матеріально-технічного забезпечення громадянського виховання молодших школярів, здійснення спеціальної підготовки вчителів початкових класів з метою підвищення їхньої педагогічної компетентності з проблем громадянського виховання, підвищення ефективності післядипломної освіти педагогічних кадрів з цієї проблеми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко О.М. Виховувати громадянина. К.: Рад. школа, 1978. 79 с.
2. Азбука громадянина: Збірник / Упор. А.І.Стріляний; Заг. ред. А.С.Романова. К.: Молодь, 1982. 223 с.
3. Акт проголошення незалежності України // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи / Упор. Ю.К.Качуренко. 2-е вид. К., 1992. С. 12-13.
4. Актуальні проблеми становлення і розвитку національної школи / Ред. група: Г.Д.Дегтярьова, Є.І.Сявавко, М.С. Якубовська. К.: Хрещатик, 1992. 109 с.
5. Азаров Ю.П. Радость учить и учиться: Педагогика гармонического развития. М.: Политиздат, 1989. 335 с.
6. Андрущенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія. К.: Генеза, 1996. 368 с.
7. Аристотель. Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1983. Т.4. 830 с.
8. Архангельский Л.М. О характере морального сознания // Вопросы философии. 1969. № 5. С. 83-97.
9. Архангельський Л.М. Курс лекций по этике. М., 1974. С. 212.
10. Арцишевський Р.А. Світогляд: сутність, специфіка, розвиток. Львів, 1986. 198 с.
11. Бернс Р. Развитие я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 420 с.
12. Бех І.Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1996.№ 4.С.49-57.
13. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посіб. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
14. Бех І.Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології // Педагогіка і психологія, 1999. № 3. С.5 14.
15. Бех І.Д. Молодший школяр у виховному просторі міжособистісних відносин // Початкова школа, 2000. № 5, С. 1 - 5.
16. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. К.: Либідь, 2003. 280 с.
17. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 344 с.
18. Библейская энциклопедия. М.: Изд. Центр Терра”, 1990. 902 с.
19. Бібік Н. Громадянська освіта: Навч. програми для 4-річної початкової школи // Початкова школа. 2003. № 2. С.5-6.
20. Бібік Н.М., Ілляш М.М. Зростаймо громадянами. Розповідь про Конституцію України: Навч. посіб. К.: Веселка, 2000. 87 с.: іл.
21. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
22. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1978. № 4. С. 23-25.
23. Бойко Л.П. Формування у школярів загальнолюдських цінностей в умовах функціонування соціально-педагогічної системи Сім’я школа установи культури”: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.05 / Київськ. держ. ун.-т культури і мистецтв. К., 1998. 19 с.
24. Бойко Н.Л. Взаємовідносини громадянин держава” як соціологічна проблема: досвід аналізу взаємозалежності та перспективи створення громадянського суспільства // Соціологічна наука і освіта України. Вип. 1. К., 2000. С. 234-238.
25. Болдырев Н.И. Методика воспитательной работы в школе. М.: Просвещение, 1974. 225 с.
26. Большой энциклопедический словарь. М.: Большая российская энциклопедия”, Санкт-Петербург: Норинт”, 2000. С. 525, 929.
27. Бондаренко І., Давидов П. Ціннісні орієнтири у формуванні державотворчих устремлінь молоді // Шлях освіти. 1996. № 2. С.15-18.
28. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997. № 1. С. 144-150.
29. Боришевський М.Й. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання: Наук.-метод. зб.; За заг. ред. О.В.Сухомлинської. К., 1997. С. 23-24.
30. Боришевський М.Й. Формування громадянина-творця. Соціально-психологічний портрет особистості громадянина // Світло. 1998. № 3. С. 8-9.
31. Брокгауз Ф., Эфрон И. Энциклопедический словарь. СПб., 1998. Т. 9. С. 501.
32. Буева Л.П. Человек, деятельность, общение. М.: Мысль, 1988. 216 с.
33. Бургін М. Виховання громадянина: проблеми, структури, функції // Освіта України. 1997. № 11. С.14.
34. Бурменская Г.В. Возрастная психология как теоретическая основа консультирования по проблемам детского развития: Хрестоматия по возрастной психологии. Часть І. / Ред.-сост. О.А. Кабанова, А.И. Подольский, Г.В. Бурменская. М.: Академия, 1999. С.220-224.
35. Валеев И.И. Воспитать патриота. Уфа: Башк.кн.изд-во, 1990. 144 с.
36. Ващенко Г.П. Виховний ідеал. Полтава: Полтавський Вісник, 1994.192 с.
37. Вербицька П.В. Організаційно-педагогічні засади громадянської освіти старшокласників: Дис. ... канд.пед.наук: 13.00.07. Луцьк, 2000. 224 с.
38. Вербицька П.В. Роль громадянської освіти у формуванні демократичних цінностей молоді // Формування громадянського суспільства в контексті Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. Рівне, 2005. С.22-27.
39. Вилюнас В.С. Психологические механизмы мотивации человека. М.: МГУ, 1990. С. 65-66.
40. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч.-метод. посіб. / П.Р.Ігнатенко, В.Л.Поплужний, Н.І.Косарєва, Л.В.Крицька. К.: ІЗМН, 1997. 252 с.
41. Виховання моральності підростаючого покоління: Наук.-метод.посіб. /К.І.Чорна, В.О. Білоусова, Н.І.Ганнусенко та ін.; За ред. К.І.Чорної. К.: Богдана, 2005. 288 с.
42. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. Львів: Львівський науково-методичний інститут освіти; Львівське обласне педагогічне товариство ім. Г.Ващенка, 1996. 238 с.
43. Водзинский В.И. Основы нравственного воспитания. Минск: Высшая школа, 1986. 320 с.
44. Волжина О.И. Развитие идеи гражданского воспитания подрастающего поколения в педагогике: Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.01. М., 1991. 231 с.
45. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Видавничий центр Академія”, 2002. 576 с.
46. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Собр. соч.: В 6 т. М.: Педагогика, 1984. Т.3. 368 с.
47. Выготский Л.С. Собр.соч.: В 6 т. Детская психология; Под ред. Д.Б.Эльконина. М.: Педагогика, 1984. Т. 4. 432 с.
48. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки, основные вехи формирования // Вопросы философии. 1991. № 7. С. 16-20.
49. Газман О.С. Общественное гражданское воспитание: взгляд в будущее // Советская педагогика. 1990. № 7. С. 38-44.
50. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: Теорія та історія: Посібник для вузів. К.: Вища школа, 1995. 237 с.
51. Гегель Г.В. Основи філософії права, або природне право і державознавство. К.: Юніверс, 2000. 329 с.
52. Гельвеций К.А. Сочинения: В 2-х т. М.: Мысль”, 1973. Т. 1. 647 с.
53. Гесен Дж., Стенли Дж. Статистические методы в педагогике и психологии. М.: Прогресс, 1976. 495 с.
54. Гнатюк В. Управління системою національного виховання учнів початкових класів // Початкова школа, 2000. № 4. С.1-3.