ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ІЗ НЕПОВНИХ СІМЕЙ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження, визначено його  мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження,  представлено структуру  дисертації.

Перший розділ – ”Теоретико-методологічні засади формування  соціальної  активності підлітків із неповних сімей” – присвячено теоретичному  аналізу  основних концептуальних  підходів  до формування соціальної активності підлітків із неповних сімей; уточнено сутність термінів “активність”, “соціальна активність”, “неповна сім’я”; обґрунтовано особливості соціальної активності підлітків; розкрито педагогічні засади виховного впливу на підлітків із неповних сімей.

У ході обґрунтування педагогічних засад виховного впливу на підлітків із неповних сімей ми спиралися на положення Концепції розвитку загальної середньої освіти (2001 р.), де акцентується увага на взаємодії школи, сім’ї і суспільства у вихованні дітей, створенні умов для їх адаптації в соціальному середовищі, що здійснюється в ході соціально-педагогічного патронажу. А також брали до уваги Національну доктрину розвитку освіти, яка передбачає зростання соціальної ролі особистості, активізацію на цій основі її інтелектуального і творчого потенціалу.

За результатами аналізу реального стану дослідження проблеми в соціально-педагогічній та психологічній науці нами з’ясовано сутнісну характеристику основних понять, які використовуються у процесі дослідження. Встановлено, що під активністю розуміють властивість живих істот змінюватися під впливом різноманітних подразників-стимулів. Залежно від сфери актуалізації розрізняють активність соціальну, пізнавальну, трудову, політичну, творчу, фізичну, психологічну тощо.

Згідно з вітчизняними та зарубіжними дослідженнями (О. Баранков, М. Докторович, О. Капустіна, Н. Онищенко та ін), соціальна активність є якістю соціальної особистості. Вона відображає рівень спрямованості її здібностей, знань, навичок, концентрації вольових і творчих зусиль на реалізацію невідкладних потреб, інтересів, мети, досягнення ідеалів завдяки опануванню, збереженню (руйнуванню) усталених або створенню нових умов, життєво важливих зв’язків із природним і соціальним середовищем, формуванню особистісних соціальних якостей.

У дослідженні сформульовано авторське визначення змісту поняття “соціальна активність”, під яким розуміємо систему морально-етичних знань про норми поведінки в суспільстві, соціальні цінності, переживання, вчинки, які характеризують ставлення до суспільства, інших людей та самого себе. Відтак сутність соціальної активності підлітка розуміємо як розкриття та реалізацію його індивідуальності на основі знань про соціальні цінності, розвиток здібностей, нахилів, талантів, підготовка до свідомого професійного самовизначення, належний (високий) рівень національної самосвідомості, особистісне самовдосконалення. При цьому вивчення сутності соціальної активності дозволило констатувати її поліфункціональність: ідентифікаційна функція (усвідомлення свого “Я” як представника соціальної спільноти); цілеутворююча (перетворення цілей певної спільноти на особистісні); мотиваційна (спрямування соціальної активності людини в різних видах соціально-значущої діяльності (еколого-економічна, навчально-трудова, техніко-технологічна та ін.).

На підставі даних теоретичного дослідження визначено і структуру  соціальної активності (рис. 1). Її компонентами є: інформаційний (система знань про людину, суспільство, державу); аксіологічний (соціально-моральні цінності); емоційно-вольовий (соціальні почуття, концентрація вольових, творчих зусиль на реалізацію невідкладних інтересів і досягнення соціальної мети); мотиваційний (наявність потреб громадянського спрямування, прояв соціальних ініціатив); поведінково-діяльнісний (соціальні звички та навички, участь у соціально значущій діяльності).

Нами встановлено, що комплексне сприйняття сфери актуалізації соціальної активності включає: домашньо-побутову сферу, природоохоронну, навчально-трудову, соціально-політичну, доброчинну діяльність, сферу дозвілля та відпочинку. А практичний досвід роботи дозволив стверджувати, що у представленій структурі соціальна активність особистості підлітка найбільше актуалізується у певних сферах: навчально-трудовій, соціально-політичній, природоохоронній, сфері дозвілля й відпочинку та благочинній діяльності.