ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН У ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; висвітлено ступінь її розробленості; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу; охарактеризовано методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження; наведено дані про структуру роботи.

У першому розділі – “Теоретичні основи формування професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін” – на підставі аналізу наукової літератури визначено сутність і охарактеризовано структурні компоненти професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін, розроблено й теоретично обґрунтовано модель науково-методичного забезпечення її формування.

У дослідженні на основі аналізу наукової літератури (І. Ільїн, М. Кейзеров, В. Кудрявцев, Л. Петражицький та ін.) з’ясовано, що правосвідомість як об’єктивно-суб’єктивна реальність, створена й сконструйована людиною в процесі повсякденної взаємодії з іншими індивідами, змінюється, відтворюється та взагалі існує завдяки людській діяльності. Правосвідомість як феномен соціокультурного світу є сукупністю поглядів на ідеї, що виражають ставлення до законності й правопорядку та уявлення про те, що є правомірним або неправомірним. Правосвідомість особистості є, з одного боку, одним з елементів її правової культури, а з іншого – правової культури суспільства в цілому (поряд з такими елементами, як: право, правові відносини, правова наука, правові установки, правотворча діяльність тощо).

З позиції представників юридичної науки (С. Алєксєєв, В. Горшеньов, В. Котюк, Є. Назаренко, О. Скакун, С. Сливка, Ю. Тихомиров, В. Чефранов та ін.) правосвідомість визначено як систему відображення правової дійсності в поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце й роль у забезпеченні свободи особистості та інших загальнолюдських цінностей.

Представники педагогічної науки (В. Безбородий, М. Городиський, М. Подберезський, І. Романова, Н. Ткачова та ін.) визначають правосвідомість особистості як інтелектуально-розумове утворення, у якому втілюються її вміння мислити правовими категоріями та зіставляти їх з реальним досвідом правової поведінки й правових відносин, що встановлюються між людьми, давати правову оцінку ситуаціям, проблемам, поведінці, діям як правового, так і протиправного характеру. Правова свідомість людини є головним чинником, який визначає вибір способів поведінки та дій у тій чи іншій ситуації й формується на основі правових знань, уявлень, переконань, поглядів, почуттів, які склалися в суспільстві та становлять суспільну свідомість.

З’ясовано, що за суб’єктним складом правосвідомість поділяють на суспільну, групову та індивідуальну. За глибиною відображення в особистості правової дійсності визначають такі види правосвідомості, як повсякденна правосвідомість (масові уявлення людей, їх оцінки, емоції щодо права та законності, стереотипи поведінки) і професійна правосвідомість (погляди, традиції, переконання, що складаються у працівників, які займаються юридичною діяльністю й мають професійні правові знання та досвід роботи). Професійна правосвідомість представлена науковою, теоретичною правосвідомістю вчених-юристів, викладачів правових дисциплін у навчальних закладах різних рівнів акредитації та практичною правосвідомістю юристів-практиків, що мають юридичну спеціалізацію.

Аналіз особливостей професійної діяльності вчителя правових дисциплін дав змогу зробити висновок, що він належить до особливої професійної групи педагогічних працівників з професійною педагогічною й фаховою юридичною освітою, покликаних виконувати інформативно-правову та правовиховну функції в освітній сфері середнього навчального закладу освіти.

Професійну правосвідомість майбутнього вчителя правових дисциплін визначено як морально-психологічний компонент його особистості, складник його правової культури, що являє собою сформовану систему правових понять, ідей, уявлень, емоцій, почуттів, оцінок, які відображають його ставлення до права та забезпечують виконання інформативно-правової й правовиховної діяльності.

У дисертації на підставі загальновизнаної теорії щодо структури правосвідомості визначено компоненти професійної правосвідомості вчителя правових дисциплін: когнітивний компонент (система правових поглядів, що ґрунтуються на певних соціальних і наукових пізнаннях, сукупність понять, уявлень, поглядів, ідей, що віднесені до правових явищ та становлять систему науково-теоретичних і практичних правових знань); емоційно-ціннісний (почуття, настрої, оцінки, ставлення, думки, звички, традиції, мотиви поведінки, внутрішні установки, правова оцінка тих чи інших явищ, що виникають у результаті соціальної взаємодії та опанування науково-теоретичних і практичних правових знань); поведінковий (система вмінь, необхідних для здійснення інформативно-правової й правовиховної діяльності: аналізувати, переконувати, вести діалог, організовувати діяльність). Професійна правосвідомість майбутнього вчителя правових дисциплін є системою взаємопов’язаних і взаємозумовлених когнітивного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів.

Формування правосвідомості майбутнього вчителя в педагогічному університеті охарактеризовано як цілеспрямований процес, який забезпечує володіння студентами правовими знаннями; перехід цих знань у переконання; виховує відповідальне ставлення до своєї поведінки, сприяє розвитку потреби дотримуватися законів і встановлених державою правил, активно використовувати правові знання, виконуючи інформативно-правову й правовиховну функції. Як складний процес, моменти якого взаємопов’язані й взаємообумовлені, він потребує теоретичного обґрунтування системи науково-методичного забезпечення, модель якої наведено на рис. 1.

Вона ґрунтується на системному, діяльнісному, особистісно орієнтованому, технологічному, культурологічному підходах і спрямована на забезпечення формування професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін у різних видах діяльності в межах навчально-виховного процесу педагогічного університету: навчальній, виховній, самостійній.

Як компоненти моделі науково-методичного забезпечення формування професійної правосвідомості майбутнього вчителя правових дисциплін визначено:

– провідну мету (формування професійної правосвідомості через формування визначених компонентів – когнітивного, емоційно-ціннісного, поведінкового), що відповідає умовно визначеним етапам (інформативному, ціннісно-орієнтаційному, діяльнісному);