Підготовка майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, зазначено зв’язок з науковими програмами та темами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методи дослідно-експериментальної роботи, розкрито наукову новизну, практичне значення, наведено дані про апробацію та впровадження здобутих результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу” на підставі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури розкрито наукові підходи до професійної підготовки майбутніх учителів щодо проведення оздоровчої гімнастики й фітнесу; проаналізовано практику цієї підготовки; розкрито сутність підготовки студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями; обґрунтовано рівні й критерії оцінювання стану готовності до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу; розроблено педагогічні умови підготовки до діяльності, що досліджується.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури засвідчив, що розробка проблеми підготовки майбутніх учителів фізкультури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу ґрунтується на положеннях теорій професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, формування професійної готовності особистості, особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, модернізаційних перетворень фізичного виховання в системі середньої освіти,  оздоровчої фізичної рекреації як структурної частини загальної теорії фізичного виховання, гендерної рівності у фізкультурній освіті тощо.

У вищих навчальних закладах накопичено значний досвід формування готовності студентів до проведення як уроків фізкультури в загальноосвітніх школах, технікумах, профтехучилищах, так і до роботи з учнями в спортивних секціях. Утім, саме підготовка студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями не проводиться.

У цілому ж підготовка студентів як майбутніх учителів фізичної культури до оздоровчої роботи (термін навчання 4 роки) традиційно складається з дисциплін: „Вікова фізіологія”, „Вікова та педагогічна психологія”, „Методика викладання гімнастики”, „Методика викладання плавання”, „Методика викладання атлетизму”, „Методика викладання легкої атлетики”, „Ритміка і хореографія”, „Валеологія” та „Оздоровча фізична культура”. У процесі вивчення названих курсів студенти оволодівають знаннями та опановують уміннями проведення уроків фізкультури в цілому, але при цьому не акцентується увага на особливостях проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями.

Узагальнення філософських, педагогічних та психологічних підходів, а також проведений аналіз нормативних документів дозволили визначити, що підготовка майбутнього вчителя фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу є системою організаційних і педагогічних заходів, які забезпечують майбутньому педагогу професійну спрямованість знань, умінь, навичок та формування необхідних якостей. У свою чергу така підготовка є одним з напрямків загальної професійно-педагогічної підготовки вчителів фізкультури, у процесі якої студенти мотивуються до проведення занять оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями, опановують відповідний зміст, форми та методи їх проведення, відпрацьовують необхідні вміння контролю функціонального стану старшокласниць.

Результатом цієї підготовки є сформована готовність, яка визначається як інтегральна якість особистості випускника вищого навчального закладу, що ґрунтується на психолого-педагогічних, медико-біологічних, валеологічних знаннях, а також знаннях методики викладання оздоровчої гімнастики та фітнесу в загальноосвітній школі, що забезпечує ефективне проведення уроків та позакласних заходів з дівчатами-старшокласницями. Високий рівень такої готовності свідчить про вміння студентів їх проводити, спираючись на знання вікових, анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей розвитку старшокласниць і прагнення використовувати можливості атлетизму, шейпінгу, ритмічної гімнастики, стретчингу (Stretching), пілатесу (Pilates), каланетики, степ-аеробіки, фітнес-йоги, фітбол-аеробіки (Fitbol), слайд-аеробіки (Slide), флекс-уроку (Flex), босу-аеробіки (BOSU), різновидів танцювальної аеробіки, аеробіки зі скакалкою (Rope skipping) тощо.

Критеріями готовності студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу виступають: мотиваційний (наявність мотивів і цілей педагогічної діяльності, що активізують прояв інших компонентів визначеної готовності); когнітивний (наявність сукупності теоретичних та методичних знань щодо проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями) та операційно-діяльнісний (володіння вміннями та навичками щодо проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями).

У результаті дослідження теоретично обґрунтовано педагогічні умови підготовки студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями. Усвідомлення студентами значущості оздоровчої гімнастики та фітнесу й специфіки їх проведення зі старшокласницями свідчить про розуміння їхньої особливої корисності та прийняття як власної цінності.

Модель підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями зосереджує увагу на меті, завданнях, етапах та її формах: 1) підготовчий етап – дозволяє здійснити вимірювання рівня готовності студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями з використанням відповідного діагностичного інструментарію;
2) виконавчий – реалізує ресурсне забезпечення процесу підготовки майбутнього вчителя до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями; 3) контрольний – забезпечує встановлення кінцевого результату – рівня готовності студентів як майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями.

Програма підготовки майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу має на меті ознайомлення студентів із сутністю оздоровчої гімнастики та фітнесу, відпрацьовування форм і методів їх проведення, розвиток у студентів прагнення до самовдосконалення професійних знань і особистісних якостей як учителя фізичної культури.

У другому розділі „Експериментальна перевірка педагогічних умов підготовки майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями” наведено зміст, форми та методи експериментальної програми з підготовки майбутніх учителів фізичної культури до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу, результати діагностики готовності студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями на констатувальному та формувальному етапах  експерименту, проаналізовано результати дослідно-експериментальної роботи.

Педагогічна діагностика рівня готовності майбутніх учителів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями за всіма показниками на момент проведення констатувального експерименту, засвідчила низький рівень готовності студентів щодо проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями в 95,65 % студентів контрольної групи (КГ) і 96,02 % експериментальної (ЕГ). 4,35 % студентів КГ та 3,98 % ЕГ показали середній рівень (див. табл. 1).

Підвищенню рівня готовності студентів – майбутніх учителів фізичної культури ­– сприяло впровадження в навчальний процес „Практикуму з оздоровчої фізичної культури”, який містив загальнотеоретичні знання  про оздоровчу гімнастику та фітнес, основні принципи збереження людиною свого здоров’я та шляхи формування культури здоров’я молоді; включав тренувальні програми, які впливають на розвиток різних фізичних якостей дівчат, відомості про лікарсько-педагогічний контроль та тестування функціональної підготовленості старшокласниць; розкривав особливості методики проведення занять з використанням різновидів оздоровчої гімнастики та фітнесу зі старшокласницями: аквааеробіки, видів оздоровчої аеробіки (степ, слайд, латина, пілатес, фітбол та ін.), йоги, дихальних та оздоровчих китайських гімнастик (цигун, тай-цзи-цюань, ушу тощо); надавав інформацію про додаткові засоби підвищення ефективності фітнес-уроку (ароматерапії, водних процедур та ін.). Було розроблено науково-методичне  забезпечення викладання пропонованого практикуму й контролю його якості: робочу та навчальну програми, плани семінарських занять, методичні рекомендації до проведення студентами самоконтролю знань, методичні рекомендації щодо виконання науково-дослідної роботи, тестові контрольні завдання відповідно до вимог кредитно-модульної системи навчання, методичні рекомендації, що вміщують основний лекційний матеріал тощо.

Відповідно до завдань дослідження було вдосконалено курс „Рекреація та оздоровча фізична культура”. За рахунок оптимізації  змісту було введено навчальну інформацію про еволюцію гімнастичних систем (від гімнастики Стародавньої Греції до сучасних форм аеробіки та фітнесу), а також відомості про їх значення у вирішенні завдань оздоровчої фізичної рекреації. Розкрито сутність та специфіку рекреаційної роботи з дівчатами-старшокласницями, особливості диспансерного спостереження, педагогічного контролю, організації та методики побудови занять з ними та ін.

У процесі підготовки майбутніх учителів до оздоровчої гімнастики та фітнесу з дівчатами-старшокласницями використовувались інформаційно-розвивальні (лекції, семінари-конференції, семінари-диспути, складання рефератів, самостійна робота студентів, проведення уроків з оздоровчої гімнастики та фітнесу та уроків фізичної культури з елементами фітнесу під час педагогічної практики тощо) та проблемно-пошукові (вирішення ситуаційних завдань, використання рольових ігор) форми та методи, включення студентів у проектну діяльність.

Підготовка студентів продовжувалася в загальноосвітній школі під час практики, де були створені умови для закріплення вмінь проведення загальнорозвивальних вправ та комплексів, спрямованих на розвиток фізичних якостей старшокласниць, з використанням можливостей оздоровчої гімнастики та фітнесу: фітнес-уроків, фітнес-пауз та фітнес-хвилин з використанням елементів точкового масажу, проводили бесіди щодо формування культури здоров’я та здорового способу життя та ін. Студенти набували також досвіду щодо організації та проведення фітнес-фестивалів, секційних занять, змагань команд черлідингу та степ-аеробіки, фітнес-занять груп здоров’я, індивідуальних уроків оздоровчої гімнастики та фітнесу за попередньо розробленою програмою тощо.

Аналіз отриманих даних констатувального та формувального етапів експерименту за розробленими критеріями виявив позитивну динаміку готовності майбутніх учителів фізичної культури до оздоровчої гімнастики та фітнесу в експериментальній групі: 

а) порівняння показників мотиваційного компонента готовності засвідчило збільшення видів оздоровчої гімнастики та фітнесу, які студенти ЕГ стали вважати більш ефективними при проведенні уроків фізичного виховання зі старшокласницями (5 видів до експерименту та 13 – після). У результаті 68,94 % студентів ЕГ почали застосовувати оздоровчу гімнастику та фітнес як основну форму проведення уроку фізкультури. При цьому всі вони проявили прагнення до постійного вдосконалення уроків і обрали проблеми організації оздоровчої гімнастики та фітнесу напрямком свого наукового пошуку;

б) за показниками когнітивного компонента готовності студенти ЕГ продемонстрували підвищення рівня теоретичних знань і опанували методичні засади проведення видів оздоровчої гімнастики та фітнесу, виявили здатність їх використовувати, на відміну від студентів КГ, що й відобразили результати контрольного зрізу: 11,58 % студентів ЕГ мають високий рівень; 67,89 % – середній і 10,53 % – низький, проти 5,44 % – середній і 94,54 % – низький у контрольній групі;

в) показники операційно-діяльнісного компонента підтвердили наявність у студентів ЕГ більш високого рівня сформованості вмінь щодо планування та організації виховних заходів (відповідно 43,21 % і 5,89 %), при проведенні оздоровчих заходів (45,77 % та 12,82 %), секційних форм занять (79,84 % та 4,36 %). В ЕГ високий рівень умінь застосовувати види оздоровчої гімнастики та фітнесу, визначати мету, завдання, зміст на основі тестування функціонального стану школярок продемонстрували 36,93 % студентів, середній – 33,33 %  і 29,74 % – низький. Утім, високий рівень готовності до проведення фітнес-уроків у ході формувального етапу експерименту спостерігався в студентів-спортсменів високої кваліфікації та в студентів – відмінників навчання незалежно від їхньої статі й віку. Результати порівняльної характеристики даних констатувального та формувального етапів експерименту наводяться в таблиці 1.

Підтвердженням практичної готовності студентів до проведення оздоровчої гімнастики та фітнесу стали позитивні зміни фізичного стану організму школярок та підвищення їхньої вмотивованості до систематичних занять фізичною культурою: поліпшилися функціональний стан, зовнішні параметри тіла, постава, грація та пластика рухів, емоційний стан; зміцнився опорно-руховий апарат, покращилися показники розвитку фізичних якостей (гнучкості, сили, координації, витривалості). Відзначалося підвищення  рівня відвідування уроків фізичної культури школярками.

Різноманітні шляхи забезпечення позитивного впливу оздоровчої гімнастики та фітнесу на організм старшокласниць вивчалися й аналізувалися студентами під час науково-дослідної роботи та написання курсових робіт, що значно покращило підсумкову успішність навчання.

Шляхом виведення підсумків експерименту й підрахунку показників рівнів готовності студентів ЕГ було визначено, що високий рівень готовності майбутніх учителів до нової діяльності за показниками експертної оцінки теоретичних знань, практичних умінь, навичок проведення оздоровчої гімнастики зі старшокласницями та навичок науково-дослідної роботи мають 11,58 %; середній – 85,35 %; низький – 3,07 % на відміну від показників контрольної групи, серед яких не визначено студентів з високим рівнем готовності й тільки 2,7 % мають середній рівень.