ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, подано стислий аналіз джерельної бази; конкретизовано методологічний апарат дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання роботи; окреслено наукову новизну дослідження; вказано теоретичне та практичне значення, вірогідність одержаних результатів; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні засади підготовки майбутніх вчителів початкових класів до забезпечення здорового способу життя” наведено результати аналізу проблеми дослідження, обґрунтовано структуру підготовки майбутнього вчителя до формування у школярів здорового способу життя, розроблено критеріально-рівневу характеристику валеологічної готовності майбутнього вчителя до здійснення формування оздоровчої діяльності.

Сучасні уявлення стосовно поняття “здоров’я людини” ґрунтуються на принципово новому розумінні проблеми виживання людства. Наприкінці XX століття цю проблему було віднесено до глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду. Аналіз літературних джерел дає підстави вважати, що розуміння поняття “здоровий спосіб життя” лежить у розкритті змісту категорій “життєдіяльність” та “здоров’я” і дозволяє трактувати проблему дослідження в контексті системного підходу.

Здоров’я та здоровий спосіб життя на сучасному етапі розвитку суспільства потребують особливого інтегрованого підходу щодо готовності майбутніх учителів до формування цих понять у молодших школярів.

Здоровий спосіб життя людини розглядається в психолого-педагогічній літературі як багатогранне утворення, яке характеризується: моделями її поведінки і способами самореалізації; формами і способами життєдіяльності; потребами існування і розвитку; органічною єдністю фізичного, психічного і соціального; здоров’я людини характеризується в трьох аспектах – соматичному (грец. sота – тіло), психічному (грец. рsусhе – душа) і духовному (грец. nous – дух). Якісними характеристиками здорового способу життя є: висока соціальна, трудова, фізична активність; висока моральність; виключення шкідливих звичок, зокрема паління, переїдання, зловживання алкоголем тощо.

Здоров’я людини є складним феноменом, який розглядається в теорії як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об’єкт споживання, внесення капіталу, як індивідуальна і суспільна цінність; явище системного характеру, динамічне, що постійно взаємодіє з довкіллям і саме постійно змінюється.

Ми розглядаємо здоров’я людини як складну модель, яка включає: медичний, біомедичний, біосоціальний й ціннісно-соціальний аспекти; фізичну, психічну, соціальну і духовну сфери.

Здоровий спосіб життя сприяє підтримці і збереженню здоров’я людини і навпаки. Ці дві взаємозалежні характеристики забезпечують валеологічну позицію особистості і сприяють розвитку її валеологічної готовності як чинника успішного виконання своїх обов’язків щодо правильного використання набутих знань, навичок, умінь, порівняно швидкої адаптації до умов праці та підвищення кваліфікації.

Проведений аналіз літературних джерел з проблеми визначення поняття готовності до професійно-педагогічної діяльності та її компонентів, дозволив нам виокремити три основні компонента валеологічної готовності майбутніх учителів до формування у молодших школярів здорового способу життя:

– мотиваційний – характеризується ціннісно-цільовим критерієм, який забезпечує спрямованість особистості на діяльність з формування в учнів здорового способу життя і розкривається через розуміння студентами важливості ролі знань про здоровий спосіб життя;

– змістовий – характеризується змістово-процесуальним критерієм, який забезпечує оволодіння студентами знаннями теорії і методики формування в учнів здорового способу життя, забезпечується перевіркою їхніх знань теоретичного матеріалу;

– процесуальний – характеризується діяльнісно-творчим критерієм, який забезпечує оволодіння практичними вміннями і навичками формування в учнів здорового способу життя, забезпечується розвитком у студентів організаційних умінь.

Всі компоненти структури готовності є взаємозалежними і розглядаються нами за допомогою ціннісно-цільового, змістово-процесуального і діяльнісно-творчого критеріїв, кожний з яких, у свою чергу, характеризується відповідними параметрами.

Рівень реалізації параметрів, що наповнюють критерії і компоненти характеризується рівнем валеологічної готовності майбутніх учителів і визначається як низький (елементарний); середній (репродуктивний); високий (творчий).

Зокрема, за ціннісно-цільовим критерієм низький рівень характеризується байдужим ставленням до майбутньої педагогічної діяльності; основними мотивами є нестійкі неспецифічні, мотиви, які виникають внаслідок вимоги, а не власної ініціативи; зацікавленість у зазначеному виді діяльності є короткою і характеризується відсутністю перспективи; середній – пасивним ставленням до майбутньої педагогічної діяльності; бажання навчити учнів не є стійким і носить тимчасовий характер, а сам процес навчання учнів зазначеному виді діяльності сприймається як такий, що не відіграє суттєвої ролі у навчально-виховному процесі; високий – довготривалою, стійкою мотивацією; внутрішньою потребою здійснення навчання учнів, спрямоване на досягнення позитивних результатів; творчим підходом до організації навчального процесу у зазначеному виді діяльності.

За змістово-процесуальним критерієм: низький рівень характеризується наявністю у студентів поверхневими знаннями про основи здоров’я та здорового способу життя; значними труднощами у визначенні методів організації навчально-виховної роботи; середній – неповними знаннями студентів теоретичного матеріалу, доброю обізнаністю з методами організації діяльності школярів, можливостями їх використання у навчально-виховному процесі; незначними вміннями з організації навчально-пізнавальної діяльності учнів; високий – чітким формулюванням основних понять, визначенням дидактичних завдань, раціональною організацією навчальної діяльності школярів, творчим підходом до планування навчально-виховного процесу з цього виду діяльності.

За діяльнісно-творчим критерієм: низький рівень характеризується стихійністю визначення майбутніми педагогами дидактичних завдань, які реалізуються під час вирішення окремого дидактичного завдання; під час самостійної роботи вони не вміють правильно обирати методи роботи з класом; під час навчального процесу надають перевагу використанню педагогічним ситуаціям, які не вимагають від учнів творчого осмислення; середній – визначенням дидактичної мети з деякими помилками; сформованістю вміння вирішувати прості педагогічні ситуації; уміння самостійно обирати педагогічні ситуації проблемного характеру за зразком; під час навчання учнів обирають оптимальні методи роботи; високий – творчим підходом до організації навчальної діяльності учнів; самостійним створенням дидактичних засобів, що оптимізують процес навчання; умінням добирати та розробляти педагогічні ситуації проблемного характеру; активно використовувати передовий педагогічний досвід.

Рівень сформованості у студентів ціннісно-цільового, змістово-процесуальним та діяльнісно-творчого компонентів валеологічної готовності вимірювався нами за допомогою таблиць. Застосування методів статистичної обробки результатів дозволили встановити рівні сформованості у майбутніх учителів кожного з компонентів валеологічної готовності до зазначеної діяльності.

Підготовка вчителів початкових класів до формування в учнів здорового способу життя розглядається нами як цілісна, багатогранна динамічна система, яка існує у відповідності з метою, завданнями і принципами підготовки фахівців. Основними етапами її розробки визначено: аналіз педагогічної діяльності майбутнього вчителя початкової школи; відбір змісту навчання; вибір організаційних форм навчання; розробка структури і змісту навчання; розробка матеріалів для проведення об’єктивного контролю за якістю засвоєння студентами теоретичних знань, практичних умінь і навичок, що відповідають цілям навчання і критеріям оцінки рівня засвоєння; апробація на практиці розробленої технології підготовки студентів до формування в учнів здорового способу життя, перевірка її результативності та відповідна корекція.

Ефективність такої підготовки студентів визначається ступенем її відповідності вимогам суспільства, структурі і змісту освітньої підготовки сучасного вчителя, оптимальною відповідністю до його професіограми.

У другому розділі “Модель валеологічної підготовки майбутніх учителів до формування у молодших школярів здорового способу життя та її експериментальна перевірка” обґрунтовано створення моделі, організацію педагогічного експерименту, а також його результати.

Валеологічна підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів у дослідженні визначається як система змістово-теоретичного та організаційно-методичного забезпечення формування готовності до професійно-педагогічної діяльності з формування у школярів здорового способу життя.

Специфіка валеологічної підготовки, побудованої на принципах гуманістично орієнтованої освіти, дозволяє частково вирішити завдання внутрішньо орієнтованої освіти, поєднати зовнішній і внутрішній аспекти навчання на рівні особистості.

Модель валеологічної підготовки майбутнього вчителя (рис. 1) є проектом повної педагогічної системи, спрямованої на формування готовності майбутнього вчителя до відповідної професійно-педагогічної діяльності, реалізується на практиці через гуманістичну технології особистісно орієнтованого характеру, забезпечується комплексом відповідних педагогічних умов.