АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ТВЕРДИХ ТІЛ У КУРСІ ФІЗИКИ Автореферат

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження та сформульовані його мета, завдання, об’єкт і предмет, визначені методи дослідження, розкрита наукова новизна і практичне значення одержаних у ході дослідження результатів та охарактеризована їх апробація і впровадження.

У першому розділі роботи “Активізація навчально-пізнавальної діяльності старшокласників як актуальна психолого-педагогічна проблема методики фізики” на основі аналізу психолого-педагогічної та науково-методичної літератури розроблений методичний підхід до розв’язання проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників у процесі навчання фізики.

Розв’язання проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників безпосередньо пов’язане з реалізацією дидактичного принципу активності у навчанні, а тому розкрити сутність поняття «активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів» можна, проаналізувавши, перш за все, поняття «активність». Під «активністю» будемо розуміти рису людини, яка проявляється у стані готовності до самостійної діяльності, у якості здійснення діяльності, а також у здатності до вибору оптимальних шляхів для досягнення поставленої мети. За основними функціями у психології всі види активності умовно поділяють на два граничних типи: адаптивні і продуктивні. Типовою формою навчання при адаптивній активності є навчання за зразком, а для продуктивної активності основою є пізнавальна активність суб’єкта.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дав змогу зробити висновок про те, що пізнавальна активність – складне інтегративне утворення особистості учня, в структуру якого входять три компоненти: мотивацiйний, змiстово-операцiйний та емоцiйно-вольовий. Мотивацiйний компонент охоплює пiзнавальну потребу, пiзнавальний iнтерес, спрямованiсть особистостi на навчальну дiяльнiсть, позитивне ставлення до учiння, надситуативнiсть, пiзнавальна iнiцiатива особистостi. Змiстово-операцiйний компонент складають система провідних знань i способiв учiння, усi мислительнi операцiї, пiзнавальнi процеси, пов’язанi з розумовими перетвореннями у пiзнаннi. До емоцiйно-вольового компоненту входять такi якостi особистостi як стараннiсть, схильнiсть до дискусiї, вдумливiсть, наполегливiсть у подоланнi труднощiв, прагнення до самовдосконалення, самокритичнiсть, впевненiсть у собi, почуття власної гiдностi, вiдсутнiсть страху помилитися, вмiння органiзувати свою навчальну дiяльнiсть, цiлеспрямованiсть у роботi.

Дослідженнями Л.П. Арістової, М.С. Голованя, В.І. Лозової, І.Ф. Варламова, Т.І. Шамової доведено, що процес становлення і формування пізнавальної активності старшокласників відбувається через розвиток її структурних компонент, а це можливе лише за умови активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Аналіз робіт М.Я. Ігнатенка, Т.І. Шамової, Г.І. Щукіної дав змогу зробити висновок про те, що активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів – це мобілізація вчителем за допомогою спеціальних засобів інтелектуальних, морально-вольових та фізичних сил учнів на досягнення конкретної мети навчання, виховання і всебічного розвитку школярів. А тому активізація навчально-пізнавальної діяльності старшокласників вимагає від педагога застосування таких засобів та методів навчання, які сприяють розвитку компонентів пізнавальної активності учнів, тобто активних засобів та методів навчання.

Слід зауважити, що жоден із активних засобів та методів не може бути універсальним. Навчальний процес складний за змістом і кожний учитель застосовує власні прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, а тому досвід роботи одного вчителя не може бути механічно перенесений іншим учителем в інший клас. У зв’язку з цим виникає потреба у побудові теоретичних засад методики активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання фізики.

Методологічною основою процесу навчання є наукова теорія пізнання. І навчання, і пізнання відбуваються за схемою: живе спостереження об’єкта – осмислення істотних властивостей, особливостей, зв’язків цього об’єкта – застосування здобутих знань на практиці. А тому психолого-педагогічні основи спроектованого нами методичного підходу до розв’язання проблеми активізації навчально-пізнавальної діяльності старшокласників у процесі навчання фізики базуються на врахуванні того факту, що внутрішній процес засвоєння знань учнями включає у себе наступні ланки: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці. На кожному із цих етапів засвоєння знань старшокласники залучають відповідні пізнавальні процеси (сприймання, увагу, мислення, уяву, пам’ять), а тому завдання активізації їх навчально-пізнавальної діяльності зводиться до розвитку в учнів відповідних пізнавальних процесів на кожному із цих етапів та формування пізнавального інтересу. Усе це досягається шляхом застосування активних засобів та методів навчання фізики (рис. 1).

При відборі активних засобів навчання ми керувалися критеріями цікавості навчального матеріалу, розробленими І.Я. Ланіною (життєва важливість знань, вивчення відомого матеріалу під новим кутом зору, використання на уроках відомостей із історії фізики, новизна навчального матеріалу, несподіваність багатьох висновків та законів, залучення учнів до сучасних наукових досягнень); при відборі активних методів навчання використані критерії, який випливають із робіт Л.А. Іванової про необхідність впливу методу навчання на розвиток мислення та висновки із дослідження Л.С. Виготського про те, що навчання тільки тоді ефективне, коли йде попереду розвитку учнів.